Зосереджено увагу на потенційних можливостях професійно-орієнтованої медіаосвіти у вищій школі, яка сприяє формуванню медіа- та інформаційної грамотності майбутніх спеціалістів. Розкрито зміст термінів "інформаційна грамотність", "медіа грамотність", "медіаінформаційна грамотність" та "медіакомпетентність фахівця", поданих у дослідженнях зарубіжних науковців. Обгрунтовано необхідність розуміння "парасолькового" поняття "медіаінформаційна грамотність" як одного із базових у гуманітаризації сучасного суспільства знань. Показано доцільність упровадження у систему вищої освіти нових курсів з метою формування професійної компетентності фахівця засобами медіаосвітніх технологій.

Внимание сосредоточено на потенциальных возможностях профессионально-ориентированного медиаобразования в высшей школе, которое способствует формированию медиа и информационной грамотности будущих специалистов. Раскрыто содержание терминов "информационная грамотность", "медиаграмотность", "медиаинформационная грамотность" и "медиакомпетентность специалиста", представленных в исследованиях зарубежных ученых. Обоснована необходимость понимания "зонтичного" понятия "медиаинформационная грамотность" как одного из базовых в гуманитаризации современного общества знаний. Показана целесообразность внедрения в систему высшего образования новых курсов с целью формирования профессиональной компетентности специалиста средствами медиаобразовательных технологий.

Terms «information literacy», «media literacy», «media information literacy», «specialist's media competence» used in foreign scientists' researches are being analyzed in this article. The attention is paid to necessity of understanding an «umbrella» concept for «media information literacy» as one of the basic terms for modern humanities and social sciences in knowledge society. As an example it is given a collective monograph «Media Competence of a Specialist» containing students' scientific studies that are listeners of elective course on profession oriented media education.

Висвітлено питання віртуалізації повсякденного життя, масової втечі до несправжніх світів, інформаційного перевантаження, нових потенційно небезпечних (принаймні досі невідомих) феноменів поствіртуальної реальності. Запропоновано концептуальний апарат нової галузі - медіапсихології. Рефлексивне управління описано як модель взаємодії суб'єктів, що опосередковано інформаційно-комунікаційними технологіями. Увагу приділено основним закономірностям впливу медіа на психіку дитини у процесі соціалізації. Розкрито механізми вказаного впливу на прикладі проблеми зростання дитячого ожиріння внаслідок зловживання телераціоном. Запропоновано вікову періодизацію медіаризиків. Проаналізовано проблему зростання агресивності дитячої та підліткової аудиторії. Розглянуто новітні форми жорстокості у віртуальному просторі (кібер-булінг). Введено поняття рефлексивного капіталу спільноти, яке можна використовувати для регулювання дитячих конфліктів і створення системи профілактики цькування у шкільному середовищі.

Подано результати науково-дослідної роботи "Соціально-психологічні аспекти взаємодії інформаційного та освітнього просторів України", що виконувалася лабораторією психології масової комунікації та медіаосвіти протягом 2009 - 2013 рр. Медіапсихологію розглянуто як нову галузь, що інтегрує напрацювання психології та наук із соціальних комунікацій і є концептуальною основою медіаосвіти. Увагу приділено найбільш дискусійним проблемам взаємодії медіа та освіти: візуальному догмату сучасних медіапрактик, проблемам медіанасильства і медіазалежності. На основі емпіричних досліджень виокремлено три прикладні напрями медіапсихології: вікову, педагогічну та сімейну. Виявлено особливості соціалізації дитини під впливом сучасних медіа, запропоновано вікову періодизацію медіаризиків, індивідуально-психологічну типологію медіапрактик старшокласників. У медіапсихологічних дослідженнях розглянуто різноманітні чинники взаємодії сім'ї з медіапростором, зокрема такі як образ сім'ї в українських теленовинах і вплив популярних телесеріалів. Запропоновано модель сімейної медіаосвіти.

Під час передвиборчої кампанії 2019 р. в Україні одним з кандидатів було успішно використано серіал та політичне шоу. Мета роботи - описати використання серіалу та політичного шоу у передвиборчій кампанії й з'ясувати причини успішного застосування цих нових форм політичної медіакомунікації. У дослідженні застосовано метод соціально-психологічного обгрунтування електоральної поведінки під впливом нетрадиційних форм політичної медіакомунікації. Теоретичною базою дослідження є теорії когнітивного дисонансу та когнітивної конгруентності, соціальної перцепції та каузальної атрибуції, а також соціокомунікаційна модель "спіралі мовчання". Встановлено, що успіх використання серіалу та політичного шоу у передвиборчій кампанії зумовлено низкою чинників: наявністю соціальних очікувань у суспільстві, зміною парадигми, суспільним когнітивним дисонансом. З'ясовано, що за допомогою серіалу у свідомості виборців було сформовано образ В. Зеленського як успішного та демократичного президента, а також штучно створено уявлення про наявність відповідної думки більшості. За допомогою політичного шоу, у якому В. Зеленський виконував ролі президентів та інших політичних діячів, у глядачів створено переконання в тому, що його перемога на виборах є незворотною. Він здобув впізнаваність у населення завдяки популярним серіалам та кінофільмам, що транслювали на телевізійному каналі, який є лідером серед населення за рейтингами та довірою. Ці дані підтверджують довготривалий вплив телебачення на результати виборів, а також вплив на них ЗМІ, що пов'язані з політичними партіями. Результати дослідження можуть бути використані під час планування політичних кампаній та у подальших дослідженнях впливу масмедіа на поведінку виборців.

Здійснено системний аналіз становлення та розвитку медіаосвіти учнів у закладах середньої освіти розвинених англомовних країн, у межах якого виявлено та обґрунтовано тенденції розвитку медіаосвіти учнів у закладах середньої освіти розвинених англомовних країн для з’ясування перспектив використання позитивного досвіду в Україні. Визначено стан дослідження проблеми медіаосвіти в українському та зарубіжному науковому просторі. Обґрунтовано методологічні підходи дослідження та визначено поняттєво-термінологічний апарат дослідження. Виокремлено базові напрями досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців: медіаосвіта в контексті міжкультурних досліджень; медіапсихологія, розвиток критичного мислення аудиторії під час медіаосвіти; теорія медіа та медіаосвіти; історія медіаосвіти; медіаграмотність; технології медіаосвіти в освіті; медіакомпетентність педагогів. Розкрито теоретичні засади медіаосвіти в дослідницькому полі розвинених англомовних країн. Здійснено ретроспективний аналіз розвитку медіаосвіти учнів у розвинених англомовних країнах (Австралії, Канаді, Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучених Штатах Америки), що дало змогу обґрунтувати авторську періодизацію, яка охоплює п’ять періодів (підготовчий, перехідний, інституалізації, періоди цифровізації та постправди). Розкрито роль національних організацій у визначенні стратегій розвитку медіаосвіти англомовних країн. Висвітлено мету, завдання та основні принципи медіаосвіти учнів у розвинених англомовних країнах. Виявлено медіаспрямованість змісту шкільної освіти розвинених англомовних країн. Визначено особливості організації професійної підготовки педагогів до медіаосвіти учнів у розвинених англомовних країнах. Окреслено тенденції розвитку медіаосвіти учнів загальної середньої освіти розвинених англомовних країн. Виокремлено спільні для усіх країн тенденції концептуалізації, законодавчого забезпечення, інституалізації, стандартизації, які свідчать про те, що розвиток медіаосвіти в розвинених англомовних країнах відзначається динамічністю, системністю, масштабністю, наступністю. Розкрито особливості становлення медіаосвіти в Україні. Проаналізовано гармонізацію розвитку медіаосвіти учнів в Україні з тенденціями її розвитку в розвинених англомовних країнах. Визначено перспективи використання конструктивного досвіду розвинених англомовних країн щодо медіаосвіти учнів у закладах загальної середньої освіти України.

Мета роботи - здійснити спробу окреслити багатовекторність сучасних наукових підходів до передумов і наслідків медіатизації молодого покоління, визначити особливості цього процесу під час професійного становлення майбутніх фахівців медіасфери. Для реалізації мети дослідження застосовано такі методи: описовий, аналізу й синтезу, узагальнення - для виокремлення низки термінів й окреслення багатовекторного терміна "медіатизація". Індуктивний і системний методи надали змогу визначити медіатизацію як об'єктивну умову професійного становлення майбутніх фахівців медіа-сфери, ризики нівелювання гуманістичних ідеалів та цінностей у змісті відеоконтенту, негативного впливу процесів масифікації. Застосовано міждисциплінарний підхід під час дослідження проблеми правового регулювання аудіовізуального контенту й складного механізму медіапливу на межі комунікативістики, медіакультури, медіапсихології, а також статистичні методи для опрацювання результатів анкетування. Науковці розглядають медіатизацію як одну з провідних тенденцій розвитку суспільства, але на часі осмислення зазначеного процесу в межах змін, що відбуваються на рівні глобалізованого світу та професійних спільнот. Опитування майбутніх фахівців медіасфери показали, що на перегляд відео молодь витрачає декілька годин щоденно, при цьому більшість опитуваних для перегляду відео використовують соціальні мережі та вважають зручною для себе мультимедійну форму подачі відеоконтенту. Перегляду журналістського продукту суспільно-політичної та гостро-соціальної тематики респонденти приділяють увагу всього десяту частину часу загального споживання відеоконтенту. Таким чином, виникає потреба в педагогічно керованій медіатизації майбутніх фахівців медіасфери у процесі професійної підготовки. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено спробу окреслити особливості медіатизації саме у контексті професійного становлення майбутніх фахівців медіа сфери. Результати дослідження можуть бути використані в оновленому змісті фахових навчальних дисциплін, зокрема "Медіапсихологія", "Медіаосвіта", "Тележурналістика", "Audio&videoproduction", "Практикум з режисури" та нових форм самостійної роботи, розробці авторських відеопроєктів із широким обговоренням їх тематики, форматів, засобів просування.