Розкрито поняття адаптивного управління як варіативного сполучення функцій управління та самоуправління, за яким відбувається взаємоузгодження цілей людини й організації, де вона працює або вчиться, кооперативна взаємодія керівника та виконавців, спрямована на досягнення вищого ступеня партисипативності. Адаптивне управління має свої закономірності, на яких воно грунтується, сформовані на теоретичному рівні шляхом дедуктивного аналізу з синергетичних позицій ідеї спрямованої самоорганізації. Висунуто тезу про те, що доцільно ввести у професійну діяльність керівників закладів та установ освіти адаптивне управління, що сприятиме гуманізації та гуманітаризації стосунків, розвитку ініціативи та самоуправління.

На підставі вивчення досвіду виховної діяльності низки трудових колективів металургійних підприємств за ринкових умов, а також виробничої адаптації випускників профтехучилищ зроблено висновок, що під час визначення її змісту, форм і методів не завжди зважают на особливості даної діяльності за нових соціально-економічних умов. Встановлено, що від рівня кваліфікації залежать адаптація до оновленої або суміжної професії та трудові успіхи випускників профтехучилищ: зростання продуктивності праці, участь у раціоналізаторстві тощо. Визначено педагогічні завдання, які покликані вирішувати інженерно-педагогічні колективи училищ, керівники, інженерно-технічні працівники, випускники профтехучилищ. Зазначено, що ефективність адаптації молодих працівників на підприємстві залежить від оптимальності системи засобів, методів і прийомів управління персоналом.

Розглянуто питання виникнення і розвитку теорії управління, сучасні теорії управління виробництвом. Розкрито поняття адміністративного менеджменту, охарактеризовано адміністративно-правові норми та відношення. Особливу увагу приділено документальному забезпеченню управління, технології прийняття управлінських рішень, діловому спілкуванню, а також плануванню, організації та проведенню нарад. Підкреслено значення іміджу як складової частини культури спілкування.

Викладено соціально-психологічні засади дослідження управління освітніми організаціями у західній психології. Висвітлено деякі особливості психології спілкування підлітків через Internet. Проаналізовано уявлення про владу студентської молоді як показник її управлінської позиції у сфері державотворення. Розкрито історико-генетичні аспекти становлення ціннісного рівня свідомості особистості. Визначено ситуативні фактори агресивної поведінки молоді. Здійснено експериментальне вивчення оцінок експертів і оцінок, одержаних за допомогою автоматизованих атестаційних систем. Наведено характеристику рівнів самореалізації курсантів у зв'язку з їх навчально-пізнавальною активністю. Описано психологічні умови становлення мотивації керівників загальноосвітніх шкіл до професійного вдосконалення. Відображено особливості індивідуального психологічного консультування керівників організацій з проблем управління. Вивчено роль особистісних характеристик класного керівника в управлінні учнівським колективом.

Розглянуто проблеми управління інформацією в сучасних організаціях. Проаналізовано різні класи інформаційних систем і технології їх побудови, покликані вирішити виявлені проблеми і забезпечити підтримку прийняття рішень керівниками всіх рівнів. Запропоновано підхід до синтезу системи підтримки прийняття рішень для бізнес-процесів організації, реалізований на базі OLAP-технології.

Наведено анотовані документи з історії Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА), що містяться у фонді друкованих видань Державного архіву Служби безпеки України. Головну увагу приділено документам відомчого походження (радянських органів державної безпеки), які містять найбільш чіткі відомості узагальнюючого характеру стосовно організаційної побудови та діяльності підпілля ОУН і збройних загонів УПА 1943 - 1953 рр., або розкривають ступінь причетності та суб'єктивне ставлення до них різних осіб, зокрема, членів Центрального проводу ОУН М.Степаняка, П.Дужого, В.Галаси, керівників проводу ОУН Буковини М.Гайдука, А.Галицької, одного з вищих командирів УПА О.Луцького та ін.

Розглянуто основні принципи особистісно зорієнтованого навчання у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського. Значну увагу приділено ідеям батьківської школи, філософії виховання, проблемі фольклорної пам'яті українців, а також гуманістичній концепції В.Сухомлинського у роботі класного керівника сучасної школи.

Наведено рекомендації щодо змісту діяльності кураторів академічних груп студентів і класних керівників, спрямованої на виховання національно свідомої особистості. Викладено методологічні аспекти національної самосвідомості як суспільного феномену. Розглянуто питання про методологію визначення сутності та внутрішньої структури феномену національної свідомості. Висвітлено проблему співвідношення об'єктивно-предметних і суб'єктивно-ціннісних факторів (чинників) націогенезу й етногенезу. Досліджено деякі проблеми патріотичного виховання.

Визначено сутність і характер традицій козацької педагогіки. Обгрунтовано комплексний системний підхід до формування народознавчих знань в учнів підліткового віку, що передбачає раціональне використання традицій козацької педагогіки у процесі вивчення всіх навчальних дисциплін і позакласної роботи за умов взаємозв'язку школи, сім'ї та громадськості. Розроблено програму роботи класного керівника щодо формування народознавчих знань, умінь та навичок. Наведено методичні рекомендації для вчителів з досліджуваної проблеми.

Висвітлено діяльність Г.П.Житецького як керівника віділу рукописів Всенародної бібліотеки України по формуванню рукописних і архівних матеріалів бібліотеки, досягнення Української камеральної археографії.

Проаналізовано загальні освітні проблеми, які ускладнюють процес управління та вносять суттєві зміни до змісту діяльності керівника закладу. Зроблено стислий огляд теоретичних підходів до розуміння сутності поняття "управління" в останньому столітті другого тисячоліття. Висвітлено технологію створення у загальноосвітній школі першого ступеня неперервної системи організованої життєдіяльності учнів молодшого шкільного віку. Запропоновано стислий тлумачний словник.

Розглянуто суб'єктно-ціннісні аспекти взаємодії індивідуальних і соціальних чинників у становленні технічно обдарованої особистості. Детально проаналізовано специфіку групового психологічного консультування керівників закладів середньої освіти з проблем управління. Основну увагу приділено статево-віковим особливостям психофізіологічних корелянтів успішності школярів, а також пріоритетним напрямкам гуманістичного виховання молоді за умов культурно-дозвіллєвої діяльності.

Проаналізовано роль співпраці класного керівника, вчителів, шкільного лікаря та психолога у зміцненні здоров'я учнів. Охарактеризовано проблему шкільної дезадаптації учнів з межовими станами нервово-психічних розладів здоров'я. Досліджено актуальні питання екологічної освіти у шкільних і позашкільних закладах, а також взаємодію людини та біосфери. Розглянуто деякі напрями організації шкільної валеологічної служби. Значну увагу приділено основним компонентам здорового способу життя.

Розглянуто електронну систему планування, що дозволило підвищити ефективність праці окремого спеціаліста та керівника колективу і підприємства в цілому. Впровадження нових технологій в методику планування допомогло виконати більш якісне планування часу, виявити вільні години, комплексно виконувати аналіз результатів роботи та конкретне планування поточного року, місяця, дня.

Розглянуто роль засобів масової інформації (ЗМІ) у системі екологічної освіти людей. Розширення та доповнення знань з актуальних екологічних проблем регіону або держави завдяки ЗМІ формує соціальну турботу суспільства. Важливе значення має своєчасне отримання достовірної інформації, надісланої керівникам областей та районів, які несуть відповідальність за прийняття вірних рішень щодо екологічної безпеки виробництва або життєдіяльності. Для поліпшення екологічної освіти та виховання населення України необхідно створити добре налагоджену Глобальну Інформаційну Екомережу.

На основі кількісного аналізу 350 відповідей учнів висвітлено проблеми адаптації вихованців у закладах нового типу - соціально-реабілітаційних центрах (СРЦ). Досліджено зміст, значення і досвід адаптаційного періоду у СРЦ, визначено його основні етапи. Підкреслено значущість активної взаємодії класного керівника (вихователя) зі своїм класом, а також запропоновано диференційовану програму адаптаційного періоду для учнів 1, 5-6 та 10 класів і наведено результати його аналізу на основі застосування ділової гри, анкетування. Розглянуто три форми спілкування вихованців - інтимно-особисту, стихійно-групову, соціально орієнтовану.

Розглядаються в аспекті вивчення американськими дослідниками стосунки між технічною інтелігенцією ("інженерами") та радянською владою у 20-80-ті роки, їх підхід до індустріалізації країни, розуміння ролі технічної інтелігенції у суспільстві пануючою елітою. Аналізуються також зміни у якісному складі технічної інтелігенції та вищих керівників СРСР за час його існування.

Розглянуто роль керівників середньої ланки у досягненні цілей організації. Наведено рекомендації з питань спілкування з вищим керівництвом, які сприяють адекватному сприйманню реального стану справ в організації.

Розглянуто об'єктивну основу управлінської діяльності та її суб'єктивний зміст в практичній роботі керівників АПК. Висвітлені функції керівника і методи їх виконання, управлінські стилі. Описується середовище, що оточує керівника, зокрема, внутрішнє та зовнішнє, їх вплив на діяльність управлінця. Розкрито передумови ефективного керівництва шляхом регламентації посадових функцій працівників апарату управління, а також планування їх особистої діяльності.

Розглядаються теоретичні та практичні питання адміністративно-правового статусу керівника підприємства, специфіка положення керівника підприємства як різновиду посадових осіб. Висвітлюється зміст та характер компетенції керівника підприємства, аспекти її реалізації в окремих сферах діяльності підприємства, а також проблеми адміністративної відповідальності керівника підприємства.