Містяться матеріали наукової конференції "Гуманізм. Людина. Освіта", що відбулася в Дрогобичі у травні 1994 року. Розглядаються аспекти взаємозв'язку освіти і просвітництва, проблема філософії символу в європейському образотворчому мистецтві Нового часу, психологічний механізм прийняття особистістю обов'язків, гуманістичний зміст моральної відповідальності особистості в екзистенціалізмі. Характеризуються людське існування та мовна картина світу, національний зміст космополітичного світогляду, висвітлюється національна свідомість у контексті загальнолюдських цінностей та культурний субстрат національної свідомості. Визначається роль філософії в системі вищої освіти, а національної специфіки естетичного виховання - в українській школі. Приводяться етнопедагогічні основи сучасного навчання і виховання, а також шляхи застосування мистецтва у розвитку культури майбутнього вчителя. Підкреслюється доцільність формування національної свідомості молодших школярів засобами рідної мови та інше.

Дисертацію присвячено дослідженню екзистенційної естетики у творах українських авторів ХХ ст. (Є.Плужника, В.Стуса, І.Калинця) на рівні репрезентації її як художньо-естетичного методу. Аналізуючи теоретико-методологічні засади концепції екзистенціалізму та історико-соціальні передумови виникнення екзистенціалістської філософічності в культурологічному процесі України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., автор доводить об'єктивний характер існування екзистенційності як художньо-естетичного методу. Розкриваючи специфіку методології опрацювання художнього тексту, автор доводить правомірність використання обраної методологічної бази дослідження. Виявлення типізованих засобів і прийомів створення екзистенційної поетики текстів надають змогу визначити специфіку екзистенційної естетики як художньо-естетичного методу.

У дисертації досліджується специфіка інтелектуалізму прози В.Шевчука у двох взаємообумовлених аспектах: типологічної спорідненості поетики творів В.Шевчука з поетикою "химерного" роману; впливу положень екзистенціалізму на проблематику прози письменника. Така систематизація дає змогу глибше простежити конкретні риси новаторства прози В.Шевчука, осмислити її філософсько-інтелектуальну концепцію. У роботі вперше зроблено спробу комплексного літературознавчого аналізу прозового доробку В.Шевчука. Суцільні аналітично-узагальнюючі студії над інтелектуальною прозою В.Шевчука дають можливість ввести індивідуальні творчі досягнення письменника в контекст літературознавчих уявлень про сучасний український роман.

На основі міської прози В.Шевчука розглядається один із основоположних постулатів екзистенціалізму - боротьба за "автентичну людину". Зроблено спробу проаналізувати твори письменника (роман "Стежка в траві", повісті "Середохрестя", "Птахи з невидимого острова" та інші) як відбиття західного екзистенціалізму і співвіднести їх з традицією екзистенційного мислення, філософування і ,власне, екзистенціалізму в українській літературі.

Висвітлюються деякі дискусійні питання сучасної української літератури та культури, а також функціонування різних критично-філософських стилів, зокрема, постмодернізму, структуралізму, екзистенціалізму та ін. У цьому контексті аналізуються діяльність і праці вітчизняних та зарубіжних мислителів, культурних діячів та письменників - В.Стуса, Я.Дашкевича, М.Монтеня, Дерріди.

Систематизовано європейську традицію теорії інтерпретацій. Наведено поняття герменевтики, описано перші системи інтерпретації (кабалістику, античну і християнську герменевтику). Розглянуто наукову інтерпретацію герменевтики, феноменологію, філософську герменевтику, психоаналіз, фемінізм, екзистенціалізм. Висвітлюються проблеми семіотики та структуралізму, постмодернізму (постструктуралізму), герменевтики як літературної естетики, показано синтетичний характер сучасної української прози, а також стиль і час у зарубіжній прозі ХХ ст.

Розглянуто особливості романів Валер'яна Підмогильного "Місто" та "Невеличка драма" в контексті вітчизняного літературного процесу 20 - 30-х рр. XX ст. Висвітлено проблему сенсу людського буття як одну з головних у творчості письменника, визначено такі моделі буття героїв: прагматичні, модель буття як абсурду, модель життя Степана Радченка як шлях від волі до влади та торжества інстинктів. Дані моделі - засоби пізнання людини та життя в романах "Місто" й "Невеличка драма". Різнобічно досліджено буття героїв обох романів: духовне, біологічне, соціальне та психологічне. Проаналізовано образи творів крізь призму філософської естетики прагматизму, екзистенціалізму, вчень Г.Сковороди, А.Шопенгауера, Ф.Ніцше, З.Фрейда, М.Бердяєва та ін.

Досліджено ранні оповідання В.Винниченка (збірку "Краса і сила") в контексті екзистенціалізму, оскільки письменник моделює дійсність за принципами, які відповідали цьому явищу: випробування героїв на внутрішню свободу, яка виявляється у самостворенні чи саморуйнуванні, у "розірваній свідомості" людини в світі без бога", притчевості.

Исследованы ранние рассказы В.Винниченко ( сборник "Красота и сила") в контексте экзистенциализма, поскольку писатель моделирует действительность по принципам, соответствующим этому явлению: испытание персонажей на внутреннюю свободу, проявляющуюся в самосоздании или саморазрушении, в "разорванном сознании" человека "в мире без Бога", притчевости.

Висвітлено доцільність використання ідей екзистенціалізму для вирішення проблем потенціалу індивідуального буття людини. Проаналізовано проблему часу у теорії життєвого шляху. Розкрито роль міфологічних уявлень в образі світу. Розглянуто питання статево-рольових аспектів самосвідомості: особливості гендерної поведінки, організацію статево-рольової сфери жінки, передумови норми психосексуального розвитку підлітка. Описано методику комп'ютерної підтримки діяльності психологів у психолого-медико-педагогічних консультаціях.

Висвітлено ціннісні орієнтації, інтелектуально-творчі засади раціоналізму, екзистенціалізму, представлені у творчості відомих європейських філософів - Г.Башляра, Е.Касієра, К.Ясперса. Розглянуто філософію як спосіб духовного самовизначення людини в світі, проблеми буття, філософські альтернативи ХХ ст., напрямки активності людських шукань істини. Визначено історичний зміст фундаментальних понять філософії - інтелекту, розуму, знань, свободи. Вперше в педагогічній та творчій практиці наведено принцип розширення раціонального поля цивілізацій для простеження розвитку мислення в його різних формах, зокрема, як феномену вищого типу - сумарного еквівалента у спадку геніїв та індивідуальних прозрінь учених, які не належать до професіонального кола метафізиків.

Проаналізовано творчість лауреата Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка В.Шевчука. Висвітлено прозу сучасного українського письменника в координатах світової, насамперед, європейської літератури. Охарактеризовано засоби творення Шевчукової художньої мікрогалактики - витвореного його уявою художнього універсуму як моделі дійсності. Особливу увагу приділено застосуванню барокових компонентів універсальної картини світу, витворенню "паралельної дійсності" у просторі притчі, буттєвому пласту поетики як віддзеркаленню екзистенціалізму. Простежено шлях літературного героя від екзистенційної "естетики абсурду" - через "естетику протистояння" - до метафоричного закону піраміди.

Досліджено методологію та філософію сучасної науки, особливості синергетичного світорозуміння, специфіку природничонаукового та гуманітарного знання, а також деякі питання релігійного життя українського суспільства. Наведено психобіологічні концепції І.Ейбл-Ебесфельдта та К.Лоренца. Основну увагу приділено життєсмисловим цінностям в екзистенціалізмі, соціокультурним передумовам античного раціоналізму, археології та архітектоніці міфу.

Висвітлено принципові, загальнонаукові, теоретико-методологічні положення, що характеризують психологію як самостійну галузь наукового знання. Наведено основний вчинковий принцип для розкриття загальнопсихічних, вікових, екзистенціальних характеристик психологічних феноменів. Розкрито суть поняття метапсихології. Наведено своєрідну модель психології вчинку з метою об'єднання досвіду теоретизації та методологічного вивчення психологічних явищ світу, набутого у різних напрямах філософської та психологічної науки: феноменології, екзистенціалізмі.

Освещены принципиальные, общенаучные, теоретико-методологические положения, характеризующие психологию как самостоятельную отрасль научного знания. Приведен основной принцип поступка для раскрытия общепсихологических, возрастных и экзистенциальных характеристик психологических феноменов. Раскрыто содержание понятия метапсихологии. Приведена своеобразная модель психологии поступка с целью объединения опыта теоретизации и методологического изучения психологических явлений мира, приобретенных в различных направлениях философской и психологической науки: феноменологии, экзистенционализме.

Висвітлено проблеми виникнення та розвитку світової філософської думки, зокрема, зміст основних філософських ідей, теорій, поглядів, розкрито їх генезис у процесі духовної еволюції людства. Розглянуто різні філософські напрями, течії, школи, розкрито плюралістичний характер філософського знання. Проаналізовано особливості виникнення та розвитку філософії стародавнього світу (Індії, Китаю, Греції), елліністичного та римського періодів, середньовіччя, епохи Відродження, періоду XVII - XVIII ст., а також епохи просвітництва. Визначено джерела сучасного екзистенціалізму. У контексті європейської філософії розглянуто особливості української та російської філософії. Наведено словник філософських термінів.

Освещены проблемы возникновения и развития мировой философской мысли, в частности, содержание основных философских идей, теорий, взглядов, раскрыт их генезис в процессе духовной эволюции человечества. Рассмотрены различные философские направления, течения, школы, раскрыт плюралистический характер философского знания. Проанализированы особенности возникновения и развития философии древнего мира (Индии, Китая, Греции), эллистического и римского периодов, средневековья, эпохи Возрождения, периода XVII - XVIII ст., а также эпохи просветительства. Определены источники современного экзистенциализма. В контексте европейской философии рассмотрены особенности украинской и российской философии. Предложен словарь философских терминов.

Розкрито методологічні засади управління сучасними закладами освіти. Описано феномен управління, викладено функціональний підхід до нього, висвітлено ідеї екзистенціалізму, сутність інформатизації управління закладом освіти. Розглянуто моделі управлінської діяльності керівника, зміст і форми методичної роботи, концепції аналізу уроків та програми їх психолого-педагогічного спостереження, розвитку колегіуму та навчально-виховного комплексу, інноваційну модель діяльності ліцею бізнесу. Наведено критерії оцінки результативності діяльності закладу освіти сільської місцевості.

Раскрыты методологические основы управления современными учебными заведениями. Описан феномен управления, изложен функциональный подход к нему, освещены идеи экзистенциализма, сущность информатизации управления учебным заведением. Рассмотрены модели управленческой деятельности руководителя, содержание и формы методической работы, концепции анализа уроков и программы их психолого-педагогического наблюдения, развития коллегиума и учебно-воспитательного комплекса, инновационная модель деятельности лицея бизнеса. Приведены критерии оценки результативности деятельности учебного заведения сельской местности.

Наведено роздуми щодо долі інтелектуальної спадщини когорти найвідоміших в Україні та за її межами філософів-шістдесятників. Розкрито теоретичну, загальнокультурну та політичну значущість тих зрушень у даній галузі, які пов'язано з двома напрямками філософування: "червоним екзистенціалізмом" і "червоним позитивізмом". Висвітлено проблемы ставлення до природи на різних етапах досліджень Київської світоглядно-антропологічної школи. Розглянуто ноосферність як наростання ціннісного потенціалу пізнання. Висвітлено особливості персоналістичної антропології О.Кульчицького.

Приведены размышления о судьбе интеллектуального наследия известнейших на Украине и за ее пределами философов-шестидесятников. Раскрыта теоретическая, общекультурная и политическая значимость связанных с двумя направлениями философствования ("красным экзистенциализмом" и "красным позитивизмом") изменений в данной области. Освещены проблемы отношения к природе на различных этапах исследований Киевской мировозренческо-антропологической школы. Рассмотрена ноосферность как нарастание ценностного потенциала познания. Освещены особенности персональной антропологии А.Кульчицкого.

Досліджено дієслівні синтаксичні конструкції текстів роману "La Peste" і повісті "La Chute" французького письменника-екзистенціаліста А.Камю. Виявлено особливості функціонування найтиповіших дієслівних синтаксичних конструкцій у прозовому тексті. Вивчено напрями реалізації інтенцій у дієслівних синтаксичних конструкціях з урахуванням їх лексичного наповнення. Запропоновано класифікацію конструкцій за формальними показниками, на підставі якої здійснено їх кількісну характеристику у текстах названих творів. На підставі синтаксичних конструкцій, з урахуванням їх лексичного наповнення розглянуто основні філософські ідеї в їх онтогенезі залежно від жанру твору та періоду життя письменника. Вивчено функціональні, структурні та семантичні особливості синтаксичних конструкцій у текстах аналізованих творів, з використанням синтаксисних конструкцій розкрито неоднорідний характер вираження базових ідей творів А.Камю. Кількісно проаналізовано дієслівні конструкції з боку вираження авторської ідеї, виявлено типові конструкції, в яких втілюється ідея твору.

Проаналізовано релігійно-моральну проблематику в нігілістично орієнтованому екзистенціалізмі та вітчизняному екзистенціалістському філософуванні. Виявлено трансформацію релігійних і моральних феноменів у релігійній філософії С. Кіргегора та у французькому атеїстичному екзистенціалізмі. Встановлено екзистенціалістські мотиви та їх специфіку у бутті української культури. Розкрито принципи релігійно-моральних суперечностей в екзистенціалістській філософії, а також своєрідність експлікації зазначених питань в роботах українських філософів. Розкрито релігійні та моральні проблеми у літературно-філософських творах Б. Антоненка-Давидовича, В. Підмогильного, М. Хвильового та з'ясовано співзвучність багатьох їх екзистенціалістичних положень з філософськими інтенціями європейського екзистенціалізму.

Вперше у вітчизняному літературознавстві висвітлено комплекс проблем мікропоетики як мікросфери художнього жанру одного із найвидатніших українських письменників другої половини ХХ ст. Г.Тютюнника. Проаналізовано естетичні і поетологічні проблеми на підставі безнастанної еволюції творчості видатного прозаїка: від різкого заперечення псевдо-критеріїв соціалістичного реалізму до привнесення нових естетичних цінностей в українську неореалістичну прозу 1960 - 1970-х рр. та у філософію ментального екзистенціалізму. Інтерпретовано на горизонтальному та вертикальному рівнях поетику прози Г.Тютюнника: систему конфліктного та функції ключового образу-символу; взаємодію великих і малих асоціативних полів та їх генеруючий вплив на розвиток макрокомпозиції; ситуативні мікросполучення і суть цілісного об'єкта розповіді; лексичні зображальні засоби та символіку, їх роль у формуванні парадигми художнього стилю.

Досліджено творчість У. Самчука як філософсько-аналітичне явище у аспекті "синтези мислення". Обгрунтовано амбівалентну (теоретичну і ментальну) природу художньо-філософського синтезу. Розглянуто поліаспектну семантику Самчукової "синтези мислення". Проаналізовано системотвірні чинники і світоглядні константи філософсько-естетичної концепції У.Самчука. Визначено засадничі принципи віталізму та екзистенціалізму, а також висвітлено особливості їх художнього вираження. Досліджено на підставі мікро- та макроаналізу модель просторової картини світу. Розкрито онтологічну природу авторської риторики, на базі якої простежено еволюцію епічного бачення митця.