Представлены результаты исследований по геометрии "в целом", геометрии погруженных многообразий, римановой геометрии и ее обобщениям, геометрии дискретных групп преобразований. Исследованы устойчивость экстремальных решений аналогов относительно изопериметрического неравенства, деформируемость двумерных подмногообразий с сохранением грассманова образа, а также поведение объемов выпуклых тел в многообразии неположительной секционной кривизны. Проведена вещественная реализация условий вписывания правильного треугольника в обобщенный квадрат на унитарной плоскости. Выведена связь преобразования Бэклунда и симметрий дифференциальных уравнений в частных производных, рассмотрены стержневые группы гомологии и антигомологии и др.

Розроблена і описана методика випробувань трубчатих і гладких зразків, а також зразків з надрізом на термовтому. Наведено результати випробувань на розтяг і на термовтому зразків із різним радіусом надрізу за різних температур. Запропоновано методику прогнозування довговічності надрізаних зразків при термовтомі за різних температурних умов із використанням критерію щільності розсіяної енергії деформації. З метою прогнозування криві розтягування матеріалу за відповідних температур використовуються для аналізу поведінки матеріалу поблизу концентратора напруг, де напружено-деформований стан розраховується за методом скінченних елементів. Прогнозування виконано шляхом співставлення номінальної щільності енергії деформування у гладкому зразку зі щільністю енергії деформування, що поглинута в області надрізу з урахуванням концентрації напруг і деформацій.

The geometric isotopic effect in hydrogen-containing crystals of the KDP-type is investigated. A mechanism of changes of the hydrogen bonds lengths under the deuteron substitution is proposed. It is shown that (in the framework of the three-dimensional model for hydrogen bonds based on the Einstein approximation for anharmonic oscillators) the correspondence between experimental and theoretical data can be achieved if one takes into account the interactions between the neighboring chains of H-bonds in a crystal.

Шорсткі поверхні GaAs різної морфології, отримані хімічно-механічною поліровкою та анізотропним травленням, розгянуто як геометрично невпорядковані системи з керованим ступенем невпорядкованості. Для їх дослідження та кількісного статистичного опису використано мікроскопію атомних сил і профілометрію. Вплив геометричної невпорядкованості на розсіяння електромагнітних хвиль досліджено в широкому спектральному діапазоні від Х-променів до інфрачервоного світла. Вдосконалення кристалічної структури анізотропно травленого підповерхневого шару підтверджено результатами експериментів з ослабленого повного внутрішнього відбивання (ОПВВ) і комбінаційного розсіяння світла. Незвичайно посилені смуги поверхневих поляритонів для поверхні дендритної морфології спостережено у спектрах ОПВВ і комбінаційного розсіяння.

Изучено влияние допамина (ДА) на гематотоксичность, обусловленную циклофосфамидом (ЦФ). ДА вводили мышам линии Swiss через 12 часов после ЦФ (200 мг/кг) в дозе 50 мг/кг в сутки на протяжении 5 суток показано, что при введении ДА нейтропения носит менее выраженный характер. Применение ДА снижает выраженность миелосупрессии, вызванной ЦФ. Результаты исследования свидетельствуют о том, что ДА способствует восстановлению кроветворения, угнетенного действием ЦФ, ускоряя возвращение гематологических параметров к норме. Таким образом, ДА может найти применение как препарат, восстанавливающий кроветворение, при цитотоксической химиотерапии пациентов с онкологическими заболеваниями.

На базі S-матричного формалізму Гелл-Мана та Лоу досліджено динаміку взаємодії багатоелектронного атома з одномодовим і багатомодовим лазерними імпульсами. Розглянуто трифотонний перехід 6S-6F в атомі Cs. Показано, що динамічне зміщення атомної лінії за дії багатомодового лазерного імпульсу значно більше, ніж відповідне зміщення за дії одномодового імпульсу. Розглянуто нові перспективи використання фотонної (багатофотонної) луни як фізичного принципу для реалізації нейромереж у системах обробки оптичної інформації. Проаналізовано функціонування оптичної нейромережі на базі ефекту трифотонної луни. Останній використано для високоефективної реалізації в оптиці нейромережі з запізненням для обробки ускладненої послідовності образів.

Розглянуто вплив геометричних ізотопічних ефектів на температуру фазового переходу для водневмісних кристалів. Експериментальні баричні та концентраційні залежності температури Кюрі пояснюються у рамках псевдоспінової ізінговської моделі фазових переходів з урахуванням геометричної зміни водневих зв'язків під впливом тиску та внаслідок ізотопічного заміщення.

Розглянуто квантові частинки, обмежені викривленим шаром з різкою межею. Показано, що гамільтоніан частинок містить геометрично індуковані зв'язані стани.

Явище електрохемілюмінесценції (ЕХЛ) успішно використовується в електрохемілюмінесцентних випромінювальних приладах для фізико-хімічного аналізу в задачах екології, хімії, біології, медицини та імунного аналізу. Кванти ЕХЛ є продуктами утворення електронно-збуджених часток у процесі гомогенних хімічних реакцій переносу електрона. Кінетика та механізми цих реакцій залежать від складу ЕХЛ-композиції, електроліту та розчинників, конфігурації ЕХЛ-комірки (об'ємна або тонкошарова), а також від прикладеного потенціалу (імпульсний або струм/напруга) тощо. Наведено математичне та числове моделювання для розв'язання задачі масоперенесення в тонкошарових безелектролітних комірках.

Явление электрохемилюминесценции (ЭХЛ) представляет собой излучение света, которое возникает в процессе электролиза сложных органических соединений и успешно применяется в ЭХЛ-излучательных устройствах. ЭХЛ применяется при физико-химическом анализе в задачах экологии, химии, биологии, медицины, в иммунном анализе. Кванты ЭХЛ являются продуктами образования электронно-возбужденных частиц в результате гомогенных химических реакций переноса электрона. Кинетика и механизм этих реакций зависят не только от состава ЭХЛ-композиции, элекролита и растворителей, но и в значительной степени от конфигурации ЭХЛ-ячейки (объемная или тонкослойная), а также от приложенного потенциала (импульсный или ток/напряжение) и т.п. Представлено математическое и численное моделирование для решения задачи переноса заряда в тонкослойных безэлектролитных ячейках.

The electrogenerated chemiluminescence (ECL) is a light-emitting phenomenon that arises during electrolysis of many organic compounds solutions and it has successful utilisation in the ECL emitting devices. On the other hand the ECL has applications in the physical and chemical analysis in ecology, chemistry, biology, medicine, immunoassays. ECL quanta are emitted by electronically excited molecules of pointed compounds products of homogeneous solution chemical electron-transfer reactions. Those reactions kinetic and mechanism depend strongly not only over ECL composition nature, electrolyte and solvents, but in great extent over ECL cell (volumetric or thin-layer) configuration, electrolysis mode (pulsed or direct current/voltage) etc. The mathematical modeling and digital simulation to solve a mass-transfer problems in thin-layer electrolyte-free cells are presented.

Змодельовано поверхневе розтріскування поліетилену високої щільності внаслідок ультрафіолетової (УФ) деградації на основі перколяційного методу. Викладено елементи мікромеханізму поверхневого розтріскування полімерів після УФ-деградації та методики перколяційного моделювання. Показано, що геометричні особливості генерованих розбиттів Вороного та модельованих кластерів не впливають на залежність характерного розміру кластерів від їх потужності. Водночас швидкість поверхневого розтріскування характеризується сильним масштабним ефектом.

Розроблено математичну модель процесу сушіння грануляту полікапроаміду в шахтних апаратах безперервної дії. Математична модель дає змогу: для заданих значень технологічних параметрів розрахувати геометричні розміри апарата; при відомих геометричних розмірах апарата підібрати відповідні значення технологічних параметрів процесу, які забезпечують досягнення заданого залишкового вологовмісту.

Согласно существующим до настоящего времени концепциям, режимы кондиционирования, используемые при аллогенной трансплантации стволовых клеток, направлены на достижение миелоаблации и иммуносупрессии. Данные недавно проведенных клинических и экспериментальных исследований свидетельствуют о том, что для достижения устойчивой трансплантации стволовых клеток в первую очередь необходима интенсивная иммуносупрессия, а не миелоаблация. Эффекты, достигаемые при аллогенной трансплантации стволовых клеток, обусловлены главным образом реакцией "трансплантат против лейкоза/опухоли", которая, в свою очередь, опосредуется Т-клетками донора. На основе этих данных разработана новая стратегия немиелоаблативной трансплантации стволовых клеток, приемлемая для больных, которым по причине возраста или сопутствующих заболеваний противопоказано проведение обычной трансплантации стволовых клеток. По данным, полученным в ряде центров по трансплантации стволовых клеток, применение немиелоаблативной схемы приводит к достижению более устойчивой трансплантации одновременно со снижением токсичности. В обзоре рассмотрены история вопроса, опыт клинического применения немиелоаблативной трансплантации и дальнейшие перспективы этого метода.

Введено та досліджено деякі нові диференціальні властивості неперервних функцій за допомогою геометричних властивостей їх похідних.

Согласно теории театральной семиотики все театральные знаки можно разделить на три подвида: иконические (аналогии), указательные и символические. Рассмотрены особенности функционирования принципа художественной аналогии (или иконической образности) в контексте ренессансной предметно-изобразительной эстетики. Предпринята попытка показать, как лингвистическая аналогия функционирует в драматургических произведениях У.Шекспира.

В огляді розглянуто останні досягнення в дослідженні реконструкційних фазових перетворень в поверхневих шарах монокристалів Pt, Ir та Au. Наведено результати, отримані за допомогою різних поверхнево-чутливих експериментальних методів. Найбільш детально розглянуто питання, що відносяться до кінетики, енергії активації, геометричних моделей, критичних параметрів 2D-фазових перетворень. Наведено також результати теоретичних досліджень, базовані на 2D-моделі Ізінга, методі зануреного атому та моделюванні за методом Монте-Карло.

Запропоновано застосування методів функції впливу і часткової дискретизації до розв'язання крайової задачі про згинні коливання неоднорідної консолі, що несе зосереджену масу. Для ілюстрації переваг вказаних методів детально розглянуто випадки повного і зрізаного кругових конусів, лінійного клину і піраміди, виготовлених із двох різних конструкційних матеріалів. Побудовано загальне характеристичне рівняння, яке дозволяє враховувати неоднорідні властивості матеріалів і геометрію поперечного перетину консолі. Отримано аналітичні вирази для трьох перших членів характеристичного ряду в замкнутому вигляді із застосуванням функції впливу Коші. Подано результати розрахунку двох перших частот власних коливань консолі, виготовленої із двох матеріалів в декількох геометричних варіантах. Показано добру збіжність чисельних і аналітичних розрахунків, що отримано відповідно методом часткової дискретизації і методом функції впливу. Дані результати добре узгоджуються з відомими із літератури теоретичними розрахунками, а також із результатами експерименту, що проведено авторами для випадку однорідної консолі.

Изучено влияние сыворотки крови больных раком на активность очищенной карбоангидразы (КА) типа I и II. Всего проанализировано 2134 образца сыворотки крови больных с опухолями различной локализации, пациентов с неопухолевой патологией и здоровых лиц. Показано, что сыворотка крови больных раком (независимо от локализации опухоли) во всех случаях активирует КА II. Активирующее действие отмечено уже при разведении 1 : 100 и постепенно усиливается, достигая пика при разведении 1 : 10. Результаты исследования указывают на присутствие в сыворотке крови этих больных эндогенных активаторов КА II.

Проводили трансфекцию клеток глиомы человека линии U251MG геном гранулоцитарного колониестимулирующего фактора (КСФ-Г), заключенного в липосомы. Изучали способность клеток, трансдуцирующих ген КСФ-Г, образовывать опухоли, при введении бестимусным мышам. В контрольных опытах осуществляли трансфекцию гена резистентности к неомицину в опухолевые клетки той же линии. Выработка КСФ-Г клетками, в которые был введен ген КСФ-Г, была подтверждена результатами иммуноферментного анализа. Клетки, трансдуцированные геном КСФ-Г, не вызывали развития опухолей, в то время, как инъекция контрольных клеток приводила к образованию растущих под кожей солидных опухолей.

Проверена гипотеза о том, что мутации в рецепторе эстрогена-alpha (РЭalpha) могут быть механизмом, при помощи которого опухоли приобретают гормононезависимый фенотип и резистентность к антиэстрогенной терапии. Аспирационные биоптаты были взяты у больных с метастазирующим раком молочной железы, устойчивым к тамоксифену. Выделена суммарная РНК и провели амплификацию полного домена связывания гормона (РЭalpha) методом ОТ-ПЦР, используя 4 пары перекрывающихся праймеров. По результатам анализа продуктов ПЦР на одноцепочечный конформационный полиморфизм мутаций выявлено не было, однако при секвенировании ДНК были обнаружены два варианта молчащего полиморфизма в кодонах 538 [GA C under -> GA T under (Asp)] и 594 [AC A under -> AC G under (Thr)]. Первый вариант был обнаружен с низкой частотой в опухолях, а второй - с одинаковой частотой как в опухолях, так и в контроле. При секвенировании во всех опухолевых образцах был выявлен также вариант с делецией экзона 7. Показано, что мутации в анализируемом домене не являются существенным механизмом развития резистентности к антиэстрогенам. Рассмотренный метод может быть использован для быстрого и надежного проведения мутационного анализа функционально значимых доменов различных белков.

Метод комет был применен для оценки повреждений ДНК, индуцированных УФ-С, в клетках крови лиц, участвовавших в ликвидации аварии на ЧАЭС в 1986 - 1987 гг. Образцы крови были отобраны у 12 ликвидаторов в 1997 г., через десять лет после облучения в дозах, не превышающих 0,25 Гр. В качестве контроля использовали образцы крови 12 здоровых лиц такого же возраста. Результаты наших исследований показали повышенную чувствительность ДНК лейкоцитов у ликвидаторов к облучению УФ-С по сравнению с контролем. Достоверные статистические различия в спонтанных уровнях повреждений ДНК как внутри каждой из исследованных групп, так и между группами отсутствуют.