Розглянуто проблему формування духовних цінностей у сучасному суспільстві. Проаналізовано становище людини в координатах техногенного суспільства на індустріальній та постіндустріальній стадіях. Висвітлено філософсько-аксіологічний аспект проблеми модерністичної парадигми в українському соціокультурному просторі початку ХХ ст., ціннісні аспекти анекдоту як виявлення культури сміху. Значну увагу приділено проблемам гедонізму, національної культури українського народу.

Рассмотрена проблема формирования духовных ценностей в современном обществе. Проанализировано положение человека в координатах техногенного общества на индустриальной и постиндустриальной стадиях. Освещены философско-аксиологический аспект проблемы модернистической парадигмы в украинском социокультурном пространстве начала ХХ ст., ценностные аспекты анекдота как проявление культуры смеха. Значительное внимание уделено проблемам гедонизма, национальной культуры украинского народа.

Досліджено еволюцію грошей, висвітлено основні етапи історичного розвитку обмінних відносин у господарській діяльності людини. З'ясовано роль грошей у системі соціальної комунікації, охарактеризовано їх інтегративну функцію. Показано значення грошових відносин у регуляції соціальної поведінки, описано моделі розпорядження грошима (гедонізм та аскетизм), проаналізовано розвиток культури споживання у добу постмодерну. Визначено причини та наслідки перебільшення значущості грошей у суспільній свідомості у сучасній Україні. Проаналізовано взаємозв'язок грошових механізмів та базових цінностей людського буття. Висвітлено основні положення теорії суспільного вибору Д.Б'юкенена й обгрунтовано шляхи досягнення соціального консенсусу щодо функціонування грошей.

Исследована эволюция денег, освещены основные этапы исторического развития обменных отношений в хозяйственной деятельности человека. Определена роль денег в системе социальной коммуникации, охарактеризована их интегративная функция. Показано значение денежных отношений в регуляции социального поведения, описаны модели распоряжения деньгами (гедонизм и аскетизм), проанализировано развитие культуры потребления в эпоху постмодерна. Определены причины и последствия преувеличения значимости денег в общественном сознании в современной Украине. Проанализирована взаимосвязь денежных механизмов и базовых ценностей человеческого бытия. Освещены основные положения теории общественного выбора Д.Бьюкенена и обоснованы пути достижения социального консенсуса относительно функционирования денег.

Виявлено та проаналізовано взаємні кореляції ідей гедонізму й аскетизму у культурно-історичній ретроспективі. Розглянуто гедонізм і аскетизм як два полюси біполярного маргінального культурно-антропологічного феномену. З'ясовано, що традиційне протиставлення гедонізму й аскетизму в певному значенні є некоректним. Доведено, що з погляду "маргінальної антропології" їх можна розглядати як культурні концепти зі взаємно пересічними семантичними полями. Розкрито характерні особливості становлення та розвитку ідей гедонізму й аскетизму у класично-елліністичний період античності, середньовіччя, епоху Відродження та Нового часу. Виявлено історичні варіації гедонізму й аскетизму, динаміку розвитку цих явищ і специфіку їх співвідношення. Визначено взаємозв'язок гедоністичних аскетичних ідей за принципами насолоди і страждання у контексті загальних світоглядних установок переломних культурно-історичних епох. Виявлено зміни гедоністичних і аскетичних принципів. Описано зумовлену ними динаміку явищ гедонізму й аскетизму в історії культури. З'ясовано концептуальні відмінності гедоністичних й аскетичних систем, а також загальні цілі, принципи та методи, що дало змогу розглядати гедонізм і аскетизм як два полюси єдиного маргінального культурно-антропологічного феномену.

Визначено, що романтизм це певний історичний тип культури, який передбачає протиставлення класичне - сучасне мистецтво та свідоме відмежування від античної традиції та системи цінностей Просвітництва. Проаналізовано естетичний вимір таких понять як "гедонізм", "насолода", "довершеність", "трансгресія краси", а також протиставлення понять "просвітництво" та "романтизм" як певних типів культури, в аспекті яких генеза естетизму стає зрозумілою. Обгрунтовано теоретичні виміри проблеми художньої творчості (естетичний та моральний аспекти), виявлено, що обмеження одного з них призводить до відчуження наслідків художньої творчості до абстрактного наслідування догматизованих канонів моральнісної поведінки або до втрати цілісності естетичної позиції митця у власному творі. Показано обмеженість раціоналістичної ідеї тотожності свободи технічному оперуванню знанням або регулятивному наслідуванню морального обов'язку та розкрито можливість трансцендентального ствердження людини у сфері естетичного досвіду. Розглянуто неоромантичну концепцію естетизму Оскара Уальда, яка імпліцитно несе у собі усі конотації внутрішньої напруженості даної теоретичної та художньої позиції, демонструє її історичне значення.

Проаналізовано вплив ЗМІ на світогляд людини, зокрема, субстанційної інформації на процес формування національної ідентичності, локалізацію світогляду та посилення глядацького гедонізму. Визначено вияви семантичної ідеології в сучасному медіатексті як передумови маніпулювання світоглядом. Розкрито світоглядні засади риторики антитероризму.

Проанализировано влияние СМИ на мировоззрение человека, в частности, субстанционной информации на процесс формирования национальной идентичности, локализацию мировоззрения и усиление зрительного гедонизма. Определены проявления семантической идеологии в современном медиатексте как предпосылки манипулирования мировоззрением. Раскрыты мировоззренческие основы риторики антитерроризма.

Висвітлено теоретичні засади етики як науки. Розглянуто етичні категорії, ідеї та концепції. Висвітлено особливості історичного розвитку етичної дуки. Увагу приділено питанням моральної культури особистості, взаємозв'язкам моралі й етикету. Наведено термінологічний словник в якому розкрито сутність таких понять, як альтруїзм, аморалізм, ахімса, гедонізм, екологічна етика, категоричний імператив, релятивізм моральний, утилітаризм.

Представлено виклики, які висуває інформаційний простір перед християнською родиною. Проаналізовано вчення католицьких богословів і філософів ХХ ст. про подружжя. Зазначено, що вони обгрунтовують його неминущу цінність та відповідність людській природі навіть за сучасних умов. Пропаговані мас-медіа вседозволеність і гедонізм у сексуальній сфері провокують подружню невірність, розлучення та руйнують інститут родини.

За результатами сучасних наукових досліджень виявлено причини поширення "філософії насолоди" як однієї з основних ціннісних орієнтацій сучасного інформаційного суспільства. Окреслено прояви цієї філософії в Україні. Обгрунтовано, що ситуація формування системи штучних цінностей, визначених духом гедонізму, який стимулюється, зокрема, в системах масової комунікації сучасного інформаційного суспільства вульгаризованим постмодерністським філософствуванням, набуває характеру контркультури, спрямованої на остаточне "вивільнення людини" з під влади християнської аксіології.

Розглянуто дидактичні можливості позааудиторної роботи в процесі формування основ професіоналізму майбутніх учителів початкових класів. На основі аналізу позааудиторної роботи в педагогічному ВНЗ виділено функції: діагностико-прогностична, навчальна, саморозвитку, комунікативна, гедонізму. Окреслено завдання, вирішення яких необхідне під час організації та проведення позааудиторної роботи, а також фактори її правильної організації. Виділено етапи та форми позааудиторної роботи зі студентами.

Рассмотрены дидактические возможности внеаудиторной работы в процессе формирования основ профессионализма будущих учителей начальных классов. На основе анализа внеаудиторной работы в педагогическом ВУЗ выделены функции: диагностико-прогностическая, учебная, саморазвития, коммуникативная, гедонизма. Очерчены задачи, решение которых необходимо при организации и проведения внеаудиторной работы, а также факторы ее правильной организации. Выделены этапы и формы внеаудиторной работы.

In this article author examines didactic opportunities extracurricular work in the process of formatting of the professionalism of primary school teachers; allocates stages, forms of extracurricular work.

Здійснено спробу аналізу особливостей розгортання та концептуалізації європейського гедоністичного дискурсу в межах класичної та некласичної парадигм чуттєвості. Розглянуто аретологічні, сакральні, гносеологічні, етико-естетичні, соматико-рефлексивні та нерефлексивні аспекти чуттєвості людини. Гедоністичний дискурс є важливою частиною парадигми чуттєвості, оскільки задоволення здебільшого визначається як ціль чуттєвості, в якій реалізується здатність до переживання екзистенційного досвіду та формування соціальних культурних стратегій. Завдяки цілісному представленню європейського гедоністичного дискурсу обгрунтовано принципову некоректність протиставлення гедонізму та аскетизму. Виділено поняття гедонія, яке позначає нерефлексивні практики направлені на одержання задоволень; а також обгрунтовано ідею гедоністичного анантіозису культури, як іманентного рушія європейської культури.

Проведено дослідження естетизму як однієї з поширених у сучасній культурі форм світоставлення. Проаналізовано становлення й основні прояви естетизму, що дозволило визначити його сутність. Розглянуто формування ідейної бази естетизму, її зв'язок з німецькою класичною філософією. Проаналізовано естетичну концепцію І. Канта, концепцію естетичного виховання Ф. Шиллера, філософію мистецтва Ф. В. Й. Шеллінга. Як першу реалізацію естетизму як життєвої позиції розглянуто світоставлення ранніх німецьких романтиків. Введено поняття "естетист" для позначення носія естетистського ставлення до світу. Запропоновано типологію естетизму в сучасній культурі. Виділено типи естетизму: філософський, художній, психоделічний, віртуальний. Розкрито основні риси, властиві носіям естетистського ставлення до світу: гедонізм, індивідуалізм, аморалізм, снобізм, ескапізм, дуалістичне мислення, життєтворчість. Виділено аспекти сутності естетизму як особливого ставлення до світу: екзистенційний, політичний, етичний.

Вперше введено термін "номен" на позначення понять Wessi і Ossi, встановлено лексико-семантичні та лінгвокультурологічні характеристики номенів Wessi і Ossi та досліджено особливості їхнього функціонування у німецьких ЗМІ на рівні синхронії та діахронії. Новим є вивчення соціокультурної специфіки цих номенів як імен лінгвокультурних концептів Wеssi і Ossi, що відображають у межах їхньої семантичної структури інформацію про відповідні явища у німецькому суспільстві. Номен - це слово з номінативним значенням, яке утворилося в процесі називання певного історично-соціального явища, виражає поняття та виявляє лексико-семантичні, комунікативно-прагматичні та культурологічні ознаки. Номени Wessi і Ossi є автоетнонімами жителів західної та східної частин Німеччини, населення колишніх ФРН і НДР. Спільною рисою семантичної структури номенів Wessi і Ossi є значення "походження" та "соціальної ролі". Номен Ossi додатково виявляє: значення "корінного населення", емоційно відданого своїй Батьківщині у вузькому (Схід Німеччини, колишня НДР) і широкому сенсах (Федеративна республіка Німеччина) і значення "інакшості" за територіально-соціокультурними ознаками (протиставлення Wessi за умовами соціалізації). Із номеном Wessi пов'язано додатково: значення "певних рис характеру" (зверхність (Arroganz), гедонізм (Hedonismus), індивідуалізм (Individualismus), хвалькуватість (Protzwessi)) і значення відповідної "манери поведінки".

Теоретично розроблено та емпірично верифіковано модель впливу часової орієнтації особистості на копінг-поведінку шляхом опосередкування когнітивним оцінюванням складної життєвої ситуації. Часова орієнтація розглянута як властивість особистості, що впливає на емоційно-оцінні характеристики образу часової зони та визначає поведінкові прояви. Емоційно-оцінні аспекти часової орієнтації відображають сприйняття часових зон і визначають поведінкові прояви. Її поведінкові аспекти - ставлення та залучення до активностей, які актуалізують у свідомості образ певної часової зони. Досліджено структурні зв'язки аспектів часової орієнтації. Визначено, що орієнтація на минуле є найбільш цілісним явищем. Майбутнє та теперішнє пов'язані оцінкою динамічності та емоційно-інтелектуальної залученості до цих часових зон. Встановлено відсутність зв'язків між аспектами орієнтації на теперішнє. Його оцінка зумовлюється не гедонізмом, а досягненням цілей майбутнього. Когнітивне оцінювання зумовлюється часовою орієнтацією особистості та визначає копінг-поведінку. Виявлено, що орієнтація на минуле зумовлює переважно емоційні, а орієнтація на теперішнє та на майбутнє - інструментальні характеристики оцінювання складної життєвої ситуації.

Проаналізовано зміни у споживчих перевагах і споживчій поведінці, які спостерігаються у XXI ст. як результат специфічних економічних, соціальних і культурних передумов. До особливостей споживання, що виникають у контексті глобалізації ринків та економіки, загалом зараховують зміну структури споживання, споживчий гедонізм, екологізацію споживання, етичність і сталість споживання, зниження споживання тощо. Досліджено тренди щодо екоспоживання та принципи сталого споживання, які охоплюють екологічні, економічні, соціальні, психологічні та просторові напрями. Запропоновано перспективи досліджень споживчих мегатрендів.

Предмет дослідження - методичний підхід до сегментації споживачів туристичних послуг сільського аграрного туризму за психографічним принципом. Мета роботи - визначення та обгрунтування методичного підходу до сегментації споживачів туристичних послуг сільського зеленого туризму за психографічним принципом. Використані діалектичний метод наукового пізнання, метод аналізу і синтезу, порівняльний метод, метод узагальнення даних. Виділено чотири основних сегменти споживачів туристичних послуг сільського аграрного туризму, а саме: зацікавлених у здійсненні сільськогосподарської діяльності, незалежних агротуристів, "сільських романтиків" та прихильників гедонізму в сільському аграрному туризмі. Визначено переваги психографічного методу сегментації ринку. Висновки: результатами проведеного дослідження стали наступні висновки: запропоновано та обгрунтовано методичний підхід до сегментації споживачів туристичних послуг сільського аграрного туризму за психографічним принципом, що дозволив виділити чотири основних сегменти споживачів, зокрема: зацікавлених у виконанні сільськогосподарських робіт, незалежних агротуристів, сільських "романтиків" та прихильників гедонізму у сільському аграрному туризмі. Визначено, що серед основних комунікаційних засобів найбільший вплив на поведінку споживачів туристичних послуг мають реклама та прямий маркетинг.

Дієвим захистом від переможного наступу глобальної міської цивілізації на духовний і морально-етичний простір свого сучасника П. Куліш вважав хуторянські традиції у контексті природного гармонійного життя і дотримання особистістю законів Святого письма. Ставлення письменника до загроз українському суспільству, що йшли від культивування споживацьких смаків, прагнення конкурувати в гонитві за комфортом і модою, підтримав у своїй творчості І. Нечуй-Левицький, простеживши у повісті "Неоднаковими стежками" шлях стрімкого занепаду двох родин (міської і сільської) внаслідок захоплення ними фальшивими цінностями світу накопичення і марнославства. Простежено органічний зв'язок і творча інтерпретація поглядів П. Куліша, висловлених у публіцистичному циклі "Листи з хутора", з ідейним звучанням повісті І. Нечуя-Левицького "Неоднаковими стежками", в якій автор дослідив причини і катастрофічні наслідки нехтування особистістю традиціями свого роду та обрання нею пріоритетів егоцентризму та гедонізму. Звертається увага на тісний зв'язок впливу зросійщеного Києва (чи Петербурга) на героїв твору (Ванатович, Михайло Уласевич) з їхньою внутрішньою готовністю стати перевертнями-пристосуванцями заради кар'єри, державних нагород чи схвальних відгуків у міських приватних салонах. Проаналізовано письменницькі характеристики й замальовки сільського та київського богемного життя на емоційно-психологічному, побутово-господарському, звичаєвому, ціннісному, культурно-освітньому рівнях, наголошується на представленому у творі конфлікті не лише покоління батьків і дітей, а й на конфлікті духовних цінностей - колоніальної моралі та розважальної культури, - з одного боку, і традиціями роду та справжньої освіти, - з іншого. Розглядаються і постаті нових героїв суспільства, чиї життєві стежки спрямовані не на пошуки насолод, а на допомогу своєму народові через просвіту і впровадження сучасних технологій у сільському господарстві.

Дієвим захистом від переможного наступу глобальної міської цивілізації на духовний і морально-етичний простір свого сучасника П. Куліш вважав хуторянські традиції у контексті природного гармонійного життя і дотримання особистістю законів Святого письма. Ставлення письменника до загроз українському суспільству, що йшли від культивування споживацьких смаків, прагнення конкурувати в гонитві за комфортом і модою, підтримав у своїй творчості І. Нечуй-Левицький, простеживши у повісті "Неоднаковими стежками" шлях стрімкого занепаду двох родин (міської і сільської) внаслідок захоплення ними фальшивими цінностями світу накопичення і марнославства. Простежено органічний зв'язок і творча інтерпретація поглядів П. Куліша, висловлених у публіцистичному циклі "Листи з хутора", з ідейним звучанням повісті І. Нечуя-Левицького "Неоднаковими стежками", в якій автор дослідив причини і катастрофічні наслідки нехтування особистістю традиціями свого роду та обрання нею пріоритетів егоцентризму та гедонізму. Звертається увага на тісний зв'язок впливу зросійщеного Києва (чи Петербурга) на героїв твору (Ванатович, Михайло Уласевич) з їхньою внутрішньою готовністю стати перевертнями-пристосуванцями заради кар'єри, державних нагород чи схвальних відгуків у міських приватних салонах. Проаналізовано письменницькі характеристики й замальовки сільського та київського богемного життя на емоційно-психологічному, побутово-господарському, звичаєвому, ціннісному, культурно-освітньому рівнях, наголошується на представленому у творі конфлікті не лише покоління батьків і дітей, а й на конфлікті духовних цінностей - колоніальної моралі та розважальної культури, - з одного боку, і традиціями роду та справжньої освіти, - з іншого. Розглядаються і постаті нових героїв суспільства, чиї життєві стежки спрямовані не на пошуки насолод, а на допомогу своєму народові через просвіту і впровадження сучасних технологій у сільському господарстві.

Вибір теми роботи зумовлено необхідністю розробки питань управління щастям (на зразок управління знаннями, часом тощо). При значній увазі до дефініції "щастя" аналіз останніх публікацій переконує, що актуальним є розуміння глибинних основ щастя, створення типології, розкриття засадничих основ різних типів розуміння щастя, що й обрано метою дослідження. Теоретичними підходами до розгляду дефініції "щастя" обрано соціологію уяви Ж. Дюрана, теорію архетипів К. Юнга та теорію образів і мрій (снів) Г. Башляра. У зазначеній системі поглядів уявлення про щастя - результат вільної гри уяви, який, перебуваючи на шляху з минулого в майбутнє, трансформується, виявляється, збувається будучи результатом попередніх колективних та індивідуальних проміжних уявлень, збагачується, конкретизується окремими народами, соціальними групами, окремими людьми. Міфос про щастя у різних народів і людей відрізняється шляхом, способом й інструментами індивідуації, виявленням самості. Антропологічний траєкт щастя має кінець свого існування. Він визначається припиненням існування, життя народів і окремих людей. Прагнення отримати задоволення (за Фрейдом), прагнення піднятися (за Дюраном) мають рефлекторний характер, що зумовлює фізіологічну основу щастя. Уявлення про щастя визначають пріоритети, координують напрям мислення, вчинки, реакції на зовнішні обставини, вибір шляхів досягнення щастя. Здійснюється це за допомогою трансцендентальної функції (за Юнгом) - психологічної функції, яка виникає внаслідок по'єднання вмісту несвідомого з вмістом свідомості. Досягнення щастя дозволяє зміцнити суб'єктність, виявити своє, особливе, що дозволяє виявити типологічні особливості (архетипи) поведінкових реакцій людей на основі індивідуальних і групових уявлень про щастя. Розкрито засадничі основи таких архетипів щастя, як гедонізм, евдеймонія, щурячі перегони, нігілізм, суб'єктивне благополуччя.

Досліджено ціннісні орієнтації студентів педагогічного університету. Мета роботи - представити результати емпіричного вивчення особливостей когнітивного компонента ціннісних орієнтацій студентів педагогічного університету, які беруть участь у волонтерському русі. Методи. Вивчення теоретичних аспектів проблеми здійснено з використанням загальнонаукових методів (аналізу, синтезу, узагальнення). Емпіричне дослідження ціннісних орієнтацій студентів виконано за допомогою методики вивчення індивідуальних цінностей Шварца, адаптованої В. М. Карандашевим. Обробку отриманих результатів здійснено за допомогою методів математичної статистики (критерій Фішера, критерій Стьюдента). Результати. Аналіз теоретичних джерел дозволив констатувати важливість ціннісних орієнтацій як особистісних чинників волонтерської діяльності студентів. При цьому в структурі ціннісних орієнтацій важлива роль належить когнітивному компоненту, що відображає нормативні ідеали студентів, їхні ціннісні уявлення ("цінності-знання"), що тією чи іншою мірою впливають на особистість. У результаті проведеного дослідження визначено абсолютні показники середніх значень різних типів нормативних цінностей та їхній ранг для студентів-волонтерів і студентів, які не практикували волонтерську діяльність. Порівняльний аналіз із застосуванням критеріїв Фішера і Стьюдента дав змогу визначити відмінності у ставленні обох груп студентів до різних типів цінностей. Висновки: проведене дослідження засвідчило, що у ставленні до більшості типів нормативних цінностей (безпека, конформність, гедонізм, універсалізм, влада, традиції) між студентами-волонтерами і тими, що не беруть участі у волонтерській діяльності, відсутні статистично значущі відмінності. З'ясовано, що найбільш значущими для всіх студентів є цінності доброзичливості та безпеки. Основними групами цінностей, ставлення до яких відрізняє студентів-волонтерів від тих, які не займаються волонтерською діяльності, є досягнення та доброзичливість. У ставленні до інших груп цінностей (самостійність, стимуляція) також спостерігаються певні відмінності між студентами досліджуваних груп. Проте за помітної різниці в абсолютних середніх показниках ці відмінності не досягають рівня статистичної значущості. Варто також відзначити достатній рівень обізнаності сучасних студентів з різними типами нормативних цінностей.

Дослідження спрямоване на емпіричне обгрунтування про цінності як чинник медіарелігійності особистості. Методи. Для досягнення мети були використані два опитувальника: методика Шварца та особливості медіарелігійності особистості (Н. С. Коструба). Для статистичної обробки будо застосовано методи кореляції Пірсона, лінійного регресійного аналізу та для порівняння різних груп вираховували Н-критерій Крускала-Уоллеса. Результати. Здійснений аналіз ієрархії цінностей досліджуваних продемонстрував домінування цінностей збереження (безпека, конформність), що передбачає захист порядку, стабільності та соціальної гармонії. Провідні позиції у ієрархії мають цінності, які виражають інтереси групи (доброзичливість, конформність). Тоді як цінності, що спрямовані виключно на інтереси особистості (влада та стимуляція), зайняли останні місця за рівнем значущості у респондентів. Здійснений аналіз взаємозв'язку домінуючих цінностей та сформованості медіарелігійності особистості дозволи виявити, що усі компоненти досліджуваного явища пов'язані із домінуванням цінностей традиційності та безпеки. Крім уже зазначених, домінування цінностей конформності, доброзичливості, універсалізму та досягнень пов'язані із високим рівнем медіарелігійності опитаних. Значущі відмінності між групами опитаних із різним рівнем медіарелігійності особистості зафіксовано у ціннісних орієнтаціях конформності, традиції, універсалізму, добра, гедонізму та безпеки. Не дивлячись на виявлені кореляційні зв'язки інших цінностей із рівнем медіарелігійності, такі цінності як влада, досягнення, самостійність і стимуляція не мають суттєвих відмінностей у досліджуваних групах. Висновки: достовірними чинниками для прогнозування диференціації досліджуваних на групи залежно від рівня схильності до медіарелігійної активності визначено критерії домінування таких ціннісних орієнтацій як повага до традицій, доброзичливе ставлення, прагнення до задоволення, а також бажання стабільності і гармонії.