Розглянуто проблеми духовного прогресу людини в українській філософії з найдавніших часів до XVIII ст. Значну увагу приділено регіональній структурі влади та місцевого самоврядування, національній ідеї та формуванню громадянського суспільства. Охарактеризовано ідеологію націоналізму та шовінізму в українському, російському та польському слов'янофільстві. Детально проаналізовано діяльність Т.Бульби-Боровця, Д.Вітовського, М.Галущинського, В.Липинського та ін. Окремі розділи присвячено світоглядно-виховному потенціалу звичаїв, повір'їв, свят та обрядів українського народу, феномену релігії, системі бінарності як парадигмальній основі міфологічної свідомості, а також Конституції Пилипа Орлика.

Досліджено діяльність видатних вчених - професорів Київського університету М.О.Максимовича, В.Ф.Домбровського, М.І.Костомарова, В.С.Іконникова, В.Б.Антоновича, М.П.Драгоманова, І.В.Лучицького, М.Д.Іванишева, О.Ф.Кістяківського, М.Ф.Владимирського-Буданова, М.П.Дашкевича, які незважаючи на політику великодержавного шовінізму, запроваджену російським урядом, створили наукові підвалини історії України.

Представлено спробу подати рельєфніший образ майже забутої нині "великодержавної культури" Австро-Угорщини на зламі ХІХ-ХХ вв. Розглядається історичний, культурний і літературний феномен Австро-Угорської імперії. Висвітлюється діяльність деяких видатних діячів цієї епохи - Петера Альтенберга, Артура Шніцлера, Франца Йосифа, Франца Кафки, Густава Майрінка, Бруно Шульца, Йозефа Рота, Гуго фон Гофмансталя.

Подано праці провідних спеціалістів з питань міжнаціональних відносин: політиків, експертів, аналітиків, науковців академічних установ і незалежних аналітичних центрів України, в яких розглянуто психоінформаційні аспекти націотворення, проблеми формування нової ідентичності української нації, перспективи міжетнічної інтеграції в Україні. Наведено ідеї щодо мовної політики та проектів законів про мову. Висунуто тезу про протидію націонал-шовінізму як елемента стратегії національної консолідації в Україні. Проаналізовано етнічні девіації в країні в контексті процесів міжнародної глобалізації.

Об'єднано три головні культурологічні антиімперські трактати класика української літератури І.Нечуя-Левицького (1838 - 1918): "Органи російських партій", "Непотрібність великоруської літератури для України і для слов'янщини", "Українство на літературних позвах з Московщиною", першодруки яких за життя автора вийшли у світ за межами Російської імперії анонімно або під псевдонімом. Розкрито витоки і зміст шовіністичної ідеології московських великодержавників-українофобов, її ворожість ідеалам свободи, рівності і справедливості.

Узагальнені результати творчо-дослідницької розробки теми, заснованої на ретельному вивченні різноманітних архівних, пресових, статистичних, мемуарних першоджерел. Описуються каральні органи царизму, які намагались розгромити український визвольний рух за допомогою репресій, переслідувань тощо, насамперед, таємна політична поліція. Аналізується стан великодержавної російської преси, її роль в антиукраїнській кампанії. Розглядається діяльність громадських організацій великоросійських шовіністів - "Русское собрание", "Союз русского народа", "Партія правого порядку", "Русское братство" та ін. Досліджується роль православної церкви в "українському питанні", визначено основні напрями релігійного руху на фоні реалій національно-визвольної боротьби. Висвітлюється процес національно-культурного відродження українського народу в межах Російської імперії, роль в ньому прогресивної російської інтелігенції, зокрема, О.Шахматова, Ю.Ф.Самаріна, Ф.Корша, М.Славинського та ін.

З'ясовуються психокультурні, квазірелігійні, філософські та ідеологічні передумови російського месіянства аж до новітніх його неослов'янофільських та неоєвразійських трансформацій. Автор розвінчує сучасний московський імперіалізм як своєрідний симбіоз традиційного месіянства, етатистського шовінізму і реваншистського мілітаризму. Аналізується глибинна генетична та структурно-типологічна спорідненість різних версій російського месіянства (в тому числі і більшовицького "інтернаціонального" глобалізму та неоєвразійства). Робиться спроба охопити декілька взаємопов'язаних (структурно і функціонально) вимірів російської ідеї: на рівні менталітету, національної характерології та масової свідомості; на рівні національного дискурсу (його парадигм та епістем) філософського, філософсько-ідеологічного, художньо-літературного; на рівні діяльнісно-історичних та ситуативних "розгортань" та об'єктивацій російської ідеї.

Висвітлено діяльність об'єднання людей, котрі свідомо створили громадську групу та боролись за незалежне місце в багатьох вимірах мистецтва, суспільного та політичного життя, домагаючись, принаймні, сприятливих умов, та стали найбільш помітним явищем у мистецтві Галичини та Польщі. Краківська Група, зберігаючи і підтримуючи неспокій авангардних пошуків в роки реакції шовінізму, діяла на широкому фронті дискусій, маніфестів та вірила в універсальність мови мистецтва, щоб поєднати автономну художню форму з етичним заангажуванням в реальність. Яскравий приклад Краківської Групи висвітлює реальні світоглядні мистецькі та політичні традиції у Галичині та Польщі 1920 - 1930-х рр.

Освещена деятельность объединения людей, которые сознательно создали общественную группу и боролись за независимое место во многих измерениях искусства, общественной и политической жизни, добиваясь, по крайней мере благоприятных условий, стали наиболее заметным явлением в искусстве Галиции и Польши. Краковская Группа, сохраняя и поддерживая беспокойство авангардных поисков в нелегких годах реакции шовинизма действовала на широком фронте дискуссий, манифестов и верила в универсальность языка искусства, за цель взяв программу объединения автономной художественной формы с этическим за ангажированием в реальность. Яркий пример Краковской Группы освещает реальные мировоззренческие традиции художественные и политические в Галиции и Польше 30-х лет ХХ ст.

The association of the people, which consciously created the social group and wrestled for the independent place in many dimensions of art, social and political life, striving for the at least favorable conditions, became the most remarkable phenomenon in the art of Halychyna and Poland. The Krakow Group, while adhered to the continuing restlessness of the advance-guard quests during the difficult years of chauvinism reaction, acted on the wide frontier of discussions, manifests, believing in the universality of the language of art, aiming at the program of the unification of the autonomous art form with the ethical at the engagement into reality. The vivid example of the Krakow Group illuminates the real world-outlook traditions of art and policy in Halychyna and Poland of 20 - 30-th of the 20-th century.

На теоретично-концептуальному рівні висвітлено засади виокремлення націоналізму та шовінізму як категорій міжнародних відносин - фундаментальних понять у галузі національних стосунків. На підставі історичного методу та методу ідеалізації розглянуто генезис, структуру, функції та взаємодію націоналізму та шовінізму, а також вплив даних феноменів на міжнародну систему. У контексті націоналістичних і шовіністичних тенденцій охарактеризовано зовнішньополітичні вектори та геополітичні імперативи.

На теоретико-концептуальном уровне освещены основы выделения национализма и шовинизма как категорий международных отношений - фундаментальных понятий в области национальных отношений. С учетом исторического метода и метода идеализации рассмотрены генезис, структура, функции и взаимодействие национализма и шовинизма, а также влияние данных феноменов на международную систему. В контексте националистических и шовинистических тенденций охарактеризованы внешнеполитические векторы и геополитические императивы.

Розкрито суть понять націоналізму та шовінізму як категорій теорії міжнародних відносин - фундаментальних понять у галузі національних стосунків. Проаналізовано генезис, структуру, функції та взаємодії націоналізму та шовінізму, а також вплив даних феноменів на міжнародну систему. На підставі російського досвіду висвітлено процес виникнення та розвитку месіянства.

Раскрыто содержание понятий национализма и шовинизма как категорий теории международных отношений - фундаментальных понятий в области национальных отношений. Проанализированы генезис, структура, функции и взаимодействие национализма и шовинизма, а также влияние данных феноменов на международную систему. С учетом российского опыта освещен процесс возникновения и развития мессиянства.

Охарактеризовано основні етапи становлення законодавства Російської імперії з єврейського питання та специфіку його застосування в південноукраїнському регіоні. Розглянуто законодавче оформлення права проживання євреїв у Новоросії у XIX - на початку XX ст. Розкрито особливості правового та соціально-економічного становища євреїв у Миколаєво-Севастопольському військовому губернаторстві, Одесі та Херсоні. Проаналізовано процес єврейської сільськогосподарської колонізації у першій половині XIX ст. Висвітлено еволюцію великодержавної політики російського царизму щодо євреїв і механізм її реалізації у Новоросії. Наведено статистичні дані про стан єврейських сільськогосподарських колоній, визначено особливості становища євреїв-землеробів (колоністів) у Херсонській губернії. Розглянуто факти дискримінації євреїв в органах місцевого самоврядування на державній службі в судовій системі.

Охарактеризованы основные этапы становления законодательства Российской империи по еврейскому вопросу и специфику его применения в южноукраинском регионе. Рассмотрено законодательное оформление права проживания евреев в Новороссии в XIX - в начале XX ст. Раскрыты особенности правового и социально-экономического положения евреев в Николаево-Севастопольском военном губернаторстве, Одессе и Херсоне. Проанализирован процесс еврейской сельскохозяйственной колонизации в первой половние XIX ст. Исследована эволюция великогосударственной политики российского царизма относительно евреев и механизм ее реализации в Новороссии. Приведены статистические данные о состоянии еврейских сельскохозяйственных колоний, определены особенности положения евреев-земледельцев (колонистов) в Херсонской губернии. Рассмотрены факты дискриминации евреев в органах местного самоуправления на государственной службе в судовой системе.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф51(4УКР)5

Шифр НБУВ: Ж72651 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф055.25

Рубрики:

Політичні течії

Шифр НБУВ: Ж69017 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено близько 900 коротких біографічних довідок про долі жінок, які були закатовані по тюрмах, засуджені на каторжні роботи у таборах ГУЛАГу та не здалися живими ворогові, перебуваючи в лавах УПА. Висвітлено героїчну роль жінок у визвольній боротьбі за часів зіткнення на українській землі ворожих сил - шовінізму, фашизму та більшовизму.

Приведено около 900 кратких биографических данных о судьбах женщин, которые были замучены по тюрьмам, осуждены на каторжные работы в лагерях ГУЛАГа и не сдались живыми врагу, сражаясь в рядах УПА. Освещена героическая роль женщин в освободительной борьбе во время столкновения на украинской земле вражеских сил - шовинизма, фашизма и большевизма.

Наведено визначення понять, категорій, термінів, які вживаються в конфліктології. Розкрито сутність таких понять, як абстрагування, баланс винагороди та покарання опонента, базові моделі поведінки в конфліктах, гуманітарне втручання, етапи управління конфліктами між особою і групою, завнішні симетричні конфлікти, зона розбіжностей у конфлікті, когнітивний конфлікт, кокус, медіація, ментальність, предмет воєнно-політичного конфлікту, придушення конфлікту, шовінізм, шляхи подолання релігійних конфліктів.

Даны определения понятий, категорий, терминов, употребляемых в конфликтологии. Раскрыта сущность таких понятий, как абстрагирование, баланс вознаграждения и наказания оппонента, базовые модели поведения в конфликтах, гуманитарное вмешательство, этапы управления конфликтами между личностью и группой, внешние симметрические конфликты, зона расхождений в конфликте, когнитивный конфликт, кокус, медиация, ментальность, предмет военно-политического конфликта, подавление конфликта, шовинизм, пути преодоления религиозных конфликтов.

Показано участь української жінки у визвольному русі проти трьх окупаційних, ворожих Україні сил - шовінізму, нацизму та більшовизму, які у середині ХХ ст. жорстоко знищували українську націю. Наведено біографічний матеріал про жінок, які були у рядах Української Повстанської армії (УПА) або підпільно співрацювали з нею, а також про тих, які загинули у бою, не здавалися ворогові живими, або потрапили у каральні органи (переважно НКВС - МВС), і були закатовані на слідствах.

Показано участие украинской женщины в освободительном движении против трех оккупационных, вражеских Украине сил - шовинизма, нацизма и большевизма, которые в середине ХХ в. жестоко уничтожали украинскую нацию. Приведен биографический материал о женщинах, которые были в рядах Украинской Повстанческой армии (УПА) или подпольно сотрудничали с ней, а также про тех, которые погибли в бою, не сдавались врагу живыми или, попав в карательные органы (в основном НКВД - МВД), были замучены на следствиях.

До наукового обігу введено значну кількість матеріалів преси й архівних, з використанням яких проаналізовано умови виготовлення, розповсюдження, форми (типи) друкованих видань ОУН і УПА, а також визначено мету, завдання та охарактеризовано боротьбу ОУН і УПА за творення незалежної Української держави. Висвітлено основні тематичні аспекти досліджених видань, зокрема, негативну роль більшовицької системи (політичну, економічну) щодо українського визвольного руху та побудови незалежної Української держави. Розкрито суть політики ОУН і УПА щодо представників інших націй - росіян, поляків, які не перешкоджали національним прагненням українського народу. Зазначено щодо несприйняття ідеології російського більшовизму, німецького нацизму, польського шовінізму.

Висвітлено особливості процесу розвитку українського національного букварства на різних історичних етапах (творення букварів за умов глибокого занепаду культурного життя закарпатоукраїнського народу, коли політичною домінантою був великодержавний шовінізм у ставленні до представників неугорських національностей; утвердження суспільного ідеалу - загальнолюдської солідарності, рівності, доброчесності, працьовитості; збереження родинних традицій і неухильного дотримання релігійних постулатів у вихованні дітей; популяризацію різних жанрів українського народного дитячого фольклору). Проаналізовано освітні пріоритети змісту українських букварів другої половини XIX - кінця XX ст., а також видрукуваних у першому десятилітті незалежності України. Обгрунтовано та доповнено дидактичні принципи структурування змісту шкільних підручників (природовідповідності, народності, краєзнавчості), запропоновано добір їх змісту з урахуванням напрацювань українських і зарубіжних учених у галузі дидактики початкової школи (енциклопедичності, сезонності, єдності загальнолюдського, національного й етнічного).

Проведено комплексне дослідження феномену нації, подальший розвиток якого визначається складною взаємодією об'єктивних і суб'єктивних чинників його функціонування. Встановлено, що суттєвим чинником формування нації є самоідентифікація людини, її особистісне самовизначення відносно нації як спільноти, що є для особи простором її існування та розвитку. Досліджено процес ідентифікації особи як механізм її соціалізації та становлення суб'єктивності у взаємозв'язку з процесами націєтворення, визначено детермінанти формування громадянської ідентичності за умов полікультурного суспільства, показано його роль у націєтворчих процесах. Встановлено, що детермінантами самоідентифікації більшості громадян України є їх регіональна та етнічна складові. Виявлено, що причиною виникнення даного явища посткомуністичної трансформації, що є не стільки процесом економічних і суспільно-політичних змін, скільки трансформацією багатовимірних соціальних і громадянських ідентичностей широких верств населення, доведено пріоритетність суб'єктивних чинників націєтворення, позитивний ефект яких пов'язаний з толерантністю, лояльністю, солідарністю, несприйняттям ксенофобії та шовінізму. Зроблено висновок, що лише поєднання у процесі націєтворення етнокультурного плюралізму та загальногромадянської рівності є домінантою консолідації української політичної нації та фактором забезпечення безпеки держави.

Досліджено розвиток державотворчих ідей у політичній думці доби гетьманщини (друга половина XVI - XVIII ст.). Запропоновано періодизацію політичної думки даного періоду, в контексті якої проаналізовано ідеї державності у джерелах доби Відродження, державницькі погляди у працях ідеологів релігійного протистояння, а також ідеї національної державності у працях доби гетьманщини, зокрема, ідеї державності в джералах епохи козацьких національно-визвольних повстань, незалежності й автономності у поглядах гетьманів козацької держави, розкрито особливості державотворчих ідей у добу руйнації гетьманщини. Проаналізовано погляди на державу мислителів-просвітників, зокрема, великодержавницького та національного спрямування.