Предлагаемая работа, являющаяся результатом исследований по изучению фауны надсемейства, проводившихся в течение 12 лет, состоит из двух частей - общей и систематической. В общей части представлен краткий обзор истории изучения фауны надсемейств, даны физико-географическая характеристика района исследования и общие сведения о строении предимагинальных стадий и имаго насекомых рассматриваемых семейств. Исследовано влияние факторов окружающей среды на биологию и поведение насекомых рассматриваемых семейств, проведен зонально-экологический анализ основных хорологических группировок. Показано хозяйственное значение высших ночных чешуекрылых рассматриваемых семейств в Сибири и на Дальнем Востоке. В систематической части приведено детальное описание каждого вида бомбикоидных чешуекрылых, среди которых - настоящие шелкопряды (Bombicidae), березовые шелкопряды (Endromididae), коконопряды (Lassiocampidae), брамеи (Brachmaeidae), павлиноглазки (Saturniidae), бражники (Sphyngidae), хохлатки (Notodontidae).

Представлено систему визначення якості роботи в бібліотеках та інформаційних службах за допомогою таких видів показників, як: порівняльні, рівня послуг та якості виконання певних процесів бібліотечної діяльності, комплектування, організації та формування фондів тощо. Обгрунтовано необхідність вимірювання якості роботи, запровадження системи показників якості, збирання й аналізування даних. Особливу увагу приділено характеристиці бібліотеки як фізичної системи, джерела для зібрання матеріалів, інформаційної брами.

Рассмотрен малоизученный специалистами период истории между 6200 г. до н.э. - 882 г. н.э., приведший, в конечном итоге, к возникновению Киевской Руси. Суммированы новейшие данные и научные их обобщения, опираясь на исследования таких авторитетных ученых, как В.Н.Даниленко, Б.А.Рыбаков, О.Н.Трубачев, В.А.Сафронов, А.Г.Кифишин. Используя опыт своих прежних научных и научно-художественных работ ("Пути ариев", "Прародина ариев", "Брама Безсмертя"), изложена новая концепция становления всемирной (в основе своей - индоевропейской) и славянской цивилизаций.

Висвітлено передумови та історію будівництва в 1831 - 1852 рр. Нової Печерської фортеці, що включало спорудження Васильківського та Госпітального укріплень, з улаштуванням в останньому головного військового шпиталю, п'яти окремих оборонних башт та двох оборонних казарм на два батальйони. Ці споруди сполучалися системою валів, мурів, брам та оточували існуючу Печерську фортецю, яка складала ядро Нової.

Освещены предпосылки и история строительства в 1831 - 1852 гг. Новой Печерской крепости, включавшего сооружение Васильковского и Госпитального укреплений, с устройством в последнем главного военного госпиталя, пяти отдельных оборонительных башен и двух оборонительных казарм на два батальйона. Эти сооружения соединялись системой валов, оград, ворот и окружали существующую Печерскую крепость, которая составляла ядро Новой.

Висвітлено актуальні проблеми сучасного мовознавства та літературознавства, журналістики. Розглянуто питання лексикології та лінгвокультурології, соціолінгвістики, граматичної будови мови, проблеми термінознавства, сучасні аспекти дослідження модернізму та постмодернізму ХХ ст., а також питання рецепції художніх творів, семантики та поетики літературних творів. Розкрито сутність оказіональної експресії, описано типи синонімії у сучасній фізичній термінології, структурно-семантичні моделі словесних товарних знаків та комерційних номенів. Проаналізовано розвиток контраверзійного літературознавства в Україні в контексті творчості Т.Г.Шевченка, особливості ремінісценції біблійних мотивів та образів у повісті українського письменника І.Сенченка "Чорна брама", вираження авторської концепції світу у романі письменника О.Слісаренка "Чорний ангел". Висвітлено особливості та наведено основні варіанти функціонування кольору в українській рекламній продукції.

Освещены актуальные проблемы современного языковедения и литературоведения, журналистики. Рассмотрены вопросы лексикологии и лингвокультурологии, социолингвистики, грамматической структуры языка, проблемы терминоведения, современные аспекты исследования модернизма и постмодернизма ХХ ст., а также вопросы рецепции художественных произведений, семантики и поэтики литературных произведений. Раскрыта сущность окказиональной экспрессии, представлены типы синонимии в современной физической терминологии, структурно-семантические модели словесных товарных знаков и коммерческие номены. Проанализированы развитие контраверзионного литературоведения в Украине в контексте творчества Т.Г.Шевченка, особенности реминесценции библейских мотивов и образов в рассказе украинского писателя И.Сенченко "Черные ворота", выражение авторской концепции мира в романе писателя О.Слисаренка "Черный ангел". Изучены особенности и представлены основные варианты функционирования цвета в украинской рекламной продукции.

Проанализированы интонационные и структурообразующие компоненты интердискурса в контексте современной теории стиля. Освещены аспекты "внестилевого" взаимодействия музыкальных текстов в современном композиторском творчестве. Изучены жанрово-стилевые особенности украинского фортепианного концерта 1980 - 1990 гг. Рассмотрены текстологические проблемы постановки оперы М.И.Глинки "Жизнь за царя", особенности зрелого оперного стиля М.П.Мусоргского и вопросы религиозно-этической доминанты в "Хованщине", проблема феномена творчества И.Брамса. Определены неоромантические тенденции в концерте для гобоя, фагота и камерного оркестра С.Турнеева в конце 1990 г.

Охарактеризовано ліричний цикл українського поета М.Вороного "За брамою раю", який є відображенням його душевного дисбалансу, викликаного драматичними обставинами долі. Висвітлено характерні риси інтимної лірики поета: нероздільність свідомості та страждання, елегійність, психологізм, інтелектуалізм, звернення до підсвідомого, неземного. Зазначено, що М.Вороний розвиває сугестивну поетику лірики періоду раннього українського модернізму, спираючись на традиції романтичної поезії першої половини ХІХ ст.

Охарактеризован лирический цикл украинского поэта Н.Вороного "За брамою раю", который является отражением его душевного дисбаланса, вызванного драматическими обстоятельствами судьбы. Освещены характерные черты интимной лирики поэта: нераздельность сознания и страдания, элегийность, психологизм, интелектуализм, обращение к подсознательному, неземному. Указано, что Н.Вороной развивает суггестивную поэтику лирики периода раннего украинского модернизма, опираясь на традиции романтической поэзии первой половины ХІХ ст.

Висвітлено історію бунту натуралістів у Франції проти стилістики традиційного театру. Розглянуто аспекти творчості постановників А.Антуана, О.Брама, Дж.Грайна, Г.Гренвіля-Баркера, В.Немировича-Данченка та К.Станіславського. Охарактеризовано початки Ірландського драматичного руху, а також творчість провідних режисерів та критиків, які працювали в стилістиці реалістичного театру в США після Беласко. Простежено тяжіння до традиції в роботах Т.Вільямса й А.Міллера в США, Дж.Осборна й Е.Бонда в Англії.

Освещена история бунта натуралистов во Франции против стилистики традиционного театра. Рассмотрены аспекты творчества постановщиков А.Антуана, О.Брама, Дж.Грайна, Г.Гренвиля-Баркера, В.Немировича-Данченко и К.Станиславского. Охарактеризованы начала Ирландского драматического движения, а также творчество ведущих режиссеров и критиков, работавших в стилистике реалистического театра в США после Беласко. Прослежено тяготение к традиции в работах Т.Вильямса и А.Миллера в США, Дж.Осборна и Э.Бонда в Англии.

Розкрито основний ідейний зміст семіотичного феномену Золотих Воріт у Києві, зведення яких у 20-х роках ХІ ст. було закономірним наслідком тяжіння християнської традиції до матеріалізації духовних символів, наочним втіленням старокиївськими мислителями ідейної паралелі Єрусалим - Константинополь - Київ. Біблійну семіотику Золотих Воріт визначено такими поняттями як сила, влада, могутність. У політико-ідеологічних уявленнях середньовічної Русі Золоті Ворота розглядалися як брама до всього християнського царства і були невід'ємною частиною політичного ритуалу, що характеризував символічний діалог князя з Богом і народом.

Раскрыто главное идейное содержание семиотического феномена Золотых Ворот в Киеве, сооружение которых в 30-х годах ХІ ст. стало закономерным результатом тяготения христианской традиции к материализации духовных символов, наглядным воплощением старокиевскими мыслителями идейной параллели Ерусалим - Константинополь - Киев. Библийную семиотику Золотых Ворот определено такими понятиями как сила, власть, могущество. В политико-идеологических представлениях средневековой Руси они рассматривались как ворота ко всему христианскому царству и были неотьемлемой частью политического ритуала, который характеризовал символический диалог князя с Богом и народом.

Освещена проблема синтеза искусств в современной эстетике. Проанализировано творчество трех поколений композиторов-романтиков (К.М. Вебера, Д.А. Россини, Ф.П. Шуберта, М.И. Глинки; Я.Л. Мендельсона, Ф.Ф. Шопена, Р.А. Шумана, Ф. Листа, В.Р. Вагнера; И. Брамса, А.П. Бородина, Ж. Бизе, П.И.Чайковского) и их отношение к синтетическим жанрам. Описана венгерская тема в фортепианных дуэтах западноевропейских композиторов-романтиков. Рассмотрены пианизм Ф.Листа как феномен музыкальной культуры ХІХ в., фортепианные транскрипции в его музыкально-просветительской деятельности, симфония как жанр и ее литературные прототипы. Особое внимание уделено проблеме интерпретации вокальной музыки.

Описано музично-художню типологію реквієму, його історико-культурну еволюцію протягом трьох століть. Розглянуто жанрові різновиди реквієму, драматургію та інтонаційну семантику у межах фактури та форми циклів В.Моцарта, Д.Верді, Й.Брамса. Висвітлено нові типи сучасних концепцій в опусах Б.Бріттена, Д.Кабалевського, Ю.Шамо, А.Шнітке, Е.Уеббера.

Описаны музыкально-художественная типология реквиема, его историко-культурная эволюция на протяжении трех столетий. Рассмотрены жанровые разновидности реквиема, драматургия и интонационная семантика в границах фактуры и формы циклов В.Моцарта, Д.Верди. И.Брамса. Освещены новые типы современных концепций в опусах Б.Бриттена, Д.Кабалевского, Ю.Шамо, А.Шнитке, Э.Уэббэра.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР-6КРМ)4-7 + Щ117.181(4УКР-6КРМ)

Рубрики:

Історія

Брами, огорожі, ворота

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проблему пошуку виконавського рішення для відтворення цілісної форми варіаційного циклу в процесі вивчення твору в класі спеціального фортепіано і під час концертного виконання на естраді. Проаналізовано фортепіанну творчість Й.Брамса, Р.Шумана.

Рассмотрена проблема поиска исполнительского решения для восстановления целостной формы вариационного цикла в процессе изучения произведения в классе специального фортепиано и в период исполнительства на эстраде. Проанализировано фортепианное творчество И.Брамса, Р.Шумана.

Освещена художественная проза известного русского писателя и журналиста первой половины ХІХ ст. О.И.Сенковского. Рассмотрены фантастические произведения, повести, сатирические фельетоны в контексте русской литературы 1830 - 1840 гг. Проанализированы "Фантастические путешествия Барона Брамбеуса", произведение "Идеальная красавица".

Уточнено зміст категорії стилю, що охоплює сутнісні грані буття композитора. Вперше категоріально осмислено поняття авторського стилю, встановлено його параметри, сформульовано відповідну дефініцію. Виявлено рівні дослідження авторського стилю в конкретному творі - смисловий, текстовий, особистісний, показано основну функцію смислового. Визначено обсяг поняття "смисл", охарактеризовано його структурні компоненти. Здійснено розмежування категорій "смисл" і "значення", "смисл" і "семантика", встановлено параметри аналізу смислової організації творів Й.Брамса. Проаналізовано процес смислорозгортання. Показано особливості смислових одиниць (знаковість), здійснено їх аналіз у просторово-часовій системі (розглянуто просторовість і темпоральність). Вперше визначено принцип організації різних рівнів музичних творів композитора (множинність). Встановлено основний механізм втілення смислу в інтонаційно-звукову плоть (об'єктивацію). Розглянуто явище споглядальності та комунікативності в авторському стилі Й.Брамса. Виявлено тотожність між закономірностями смислоорганізації та внутрішніми особливостями композиторського суб'єкта, обумовленими його світоглядною позицією. Розкрито її основи у світлі споглядально-особистісної настанови. Створено модель авторського стилю Й.Брамса. Вперше в музикознавстві здійснено класифікацію наукової літератури, присвяченої творчості Й.Брамса (радянської, української, російської та зарубіжної).

Уперше зразки лютеранської траурної погребальної музики розглянуто у вітчизняному музиконавстві як самостійний художній музично-історичний феномен. Розглянуто аспект лютеранської специфіки цієї музики у взаємодії з конкретною конфесіональною традицією. Наведено ідею культурологічного усвідомлення "Німецького реквіему" як реалізації християнської ідеї "смерті - підсумка" життєвого шляху людини за надособово-хоральним принципом її музичного втілення. Виявлено глибинні зв'язки типології "Німецького реквієму" з драматургією епіко-оповідального типу, а також з духом корпоративності німецької лютеранської общини та богослужбового акту. Уперше у вітчизняному музикознавстві у зазначеному контексті жанрової типології проаналізовано твори Г.Шютца, І.С.Баха, Р.Шумана, І.Брамса, Г.Ейслера, П.Хіндеміта, Е.Денісова.

Досліджено проблему підвищення точності аналізу лінійних та лінійно-параметричних кіл з погано зумовленими матрицями коефіцієнтів їх систем рівноваги (внаслідок селективного характеру кіл) з урахуванням компонентів, які не описані підсистемами рівнянь вузлових напруг (трансформатори; джерела, керовані струмом; конвеєри струму; універсальні активні n-брамники; кола, описані S-параметрами тощо) шляхом усування методичної похибки, викликаної наявністю дублікацій "вирощуваного" параметра та зменшення операційної похибки. Розроблено числово-символьний метод аналізу - метод модифікацій, який полягає в покроковому формуванні ("вирощуванні") матриці розв'язків системи рівнянь кола без попереднього складання матриці коефіцієнтів (в базисі вузлових напруг або у змішаному). Елементами такої матриці (формованої у зворотному базисі) є обернені підматриці окремих блоків, описаних підсистемами рівнянь вузлових напруг (у найпростішому випадку - це опори пасивних гілок), які утворюють дерево (піддерева) схеми та покроково об'єднуються "вирощуванням" зв'язків у вигляді провідностей та елементів, нерегулярних для цього базису. Формування матриці розв'язків у зворотньому базисі дозволяє на кожному кроці оцінювати параметричну похибку та обирати відповідну ієрархію вирощувань. З використанням розробленого методу наведено розв'язки задач аналізу лінійних та лінійно-параметричних кіл (джерела вторинного електроживлення, кола на ємностях, що перемикаються (SC), проведено синтез SC-фільтрів за ARC-прототипами без спотворень головної карти нулів-полюсів), а також пошук полюсів функцій кола та розв'язання задач імпедансної томографії

Розроблено математичну модель визначення одноосьових залишкових напруг I-го роду в покриттях, які наносять на деталі металургійного обладнання пошарово різними технологічними методами (газотермічним напилюванням, електролітично та ін.) за різних модулів пружності основи та покриття. Наведено метод розрахунково-експериментального визначення модуля нормальної пружності (модуля Юнга) покрить, які наносять різними способами, за допомогою вимірювання подовження зразків у вихідному стані та з покриттям у разі розтягування з заданим рівнем навантаження. Одержано оптимальні технологічні режими електродугової металізації поршнів, штоків-поршнів і шийок роликів машини безперервного лиття заготовок. Запропоновано новий метод формування розпилювального потоку, а також розпилювальну систему електродугових металізаторів з осьовим завихренням. Удосконалено метод визначення сил зчеплення газотермічного покриття з основою. Обгрунтовано використання бронзи БрАМц-9 як підшару, що гаситься полем залишкових напруг і підвищує експлуатаційні характеристики електрометалізаційних покрить міді, корозійно- та зносостійких покрить.

Запропоновано розгляд альтового стилю у аспекті взаємодії трьох складових камерно-інструментального жанру. Змістовні характеристики інструментально-видового стилю визначено на підставі оригінального поняття "жанрові константи", що унаочнюється у визначенні ключової позиції інструментально-ансамблевого музикування - камерності з її атрибуціями у вигляді суб'єктивно-особистісного начала, поданого через форму гри у широкому та вузькому її тлумаченнях. Запропоновано оригінальну дефініцію поняття "альтовий стиль" в камерно-інструментальному музикуванні. Підкреслено, що формування даного різновиду видового інструментального стилю йшло саме у камерному ансамблі політембрового типу, де ролеві функції інструментів взаємозбагачувалися у напрямку від монофункціональної сталості до універсальної поліфункції широкого образно-виразового діапазону. Зазначено, що еволюція камерно-ансамблевого стилю відображувала процес змін ідейно-художніх спрямувань епох та індивідуальних стилів, що унаочнюється "віховими" з даної точки зору творами Г.Ф. Телемана, Й.С. Баха, В.А. Моцарта, Р. Шумана, Й. Брамса. Еволюційна "спіраль" у використанні альта демонструє у кінцевому підсумку синтетичне бачення інструмента, що послідовно втілювалось у альтово-стильових концепціях майстрів австро-німецької школи (класичний етап).

Запропоновано комплексний підхід до предмету дослідження з акцентом на функційному співвідношенні партій альта та фортепіано та виконавсько-інтерпретаційних параметрах. Континуум альтових сонат, створених протягом трьох з половиною століть, поділяється на дві історико-еволюційні хвилі. У межах першої (кінець ХVІІ - ХІХ ст.) акцентовано увагу на соціокультурних та естетичних передумовах формування й інтенсивного розвою жанру у множинності його індивідуально-стильових варіантів. Розглянуто найприкметніші взірці альтових сонат, створених у хронологічних межах романтичної та постромантичної доби, що належать М. Глінці, Н. Паганіні, Ф. Мендельсону, А. Рубінштейну, А. В'єтану, Й. Брамсу, Ф. Шарвенці, Р. Кларк. У межах другої хвилі (XX ст.) аналітичний матеріал умовно поділяється на: концертні сонати-діалоги, представлені творами П. Гіндеміта, А. Онегера, Д. Мійо, С. Василенка, В. Крюкова, В. Шебаліна, Б. Мартіну, А. Блісса, Дж. Рошберга, З. Ткач, О. Арутюняна, та симфонізовані сонати-монологи, які визначають драматургічну фабулу творів Д. Шостаковича, С. Беринського, В. Бібіка, Б. Фроляк, В. Степурка. Запропоновано виконавсько-інтерпретаційний дискурс, де концептуальні та стильові аспекти вищезгаданих творів розглядаються під знаком пошуку шляхів найбільш адекватного донесення авторського задуму до слухача.