Розглянуто вимоги лінгвістичного забезпечення програмного комплексу, представлено мови опису ряду математичних моделей, побудовано формальні граматики цих мов, реалізовано їх компілятори та створено інструментальний засіб - компілятор компіляторів, що працює в OS Windows 95/NT; запропонована адаптивна організація вказаного лінгвістичного забезпечення.

Представлено практичний курс, який націлено на навчання основам перекладу, реферування та композиції текстів міжнародних документів та дипломатичної кореспонденції як різновиду офіційно-ділового стилю англійської мови. Використано оригінальні матеріали ООН та інших міжнародних організацій, а також міжнародні договори України, укладені після проголошення нею незалежності. Включено понад 60 зразків документів, найбільш розповсюджених у міжнародних відносинах.

Викладено загальні відомості про мову та мовознавство як науку, природу і сутність мови, її походження, закономірності розвитку й функціонування на різних історичних етапах. Розглянуто процес походження та розвитку письма, генеалогічну та типологічну класифікації мов, структурні рівні та одиниці мови тощо.

Розглянуто питання теорії та історії української мови, актуальні питання граматики, лексикології та термінології. Запропоновано лексико-семантичну характеристику української словотвірної термінології. Висвітлено особливості східнослобожанських говірок і розширено семантичну структуру лексеми в них. Обговорено проблеми української фразеології, кодифікації сучасної української правничої термінології та експресивності наукового мовлення. Визначено функціональний аспект фонетико-семантичного розвитку ономатопеї. Охарактеризовано семантико-стилістичну роль епітетів у генітивних конструкціях на підставі дослідження матеріалів поезії 20 - 30-х рр. ХХ ст.

Досліджуються проблеми фонетики, лексикології, граматики та прагматики германських мов, а також питання літературознавства та теорії перекладу. Наводиться об'єднана індуктивно-дедуктивна мовно-психологічна класифікація прикметників у "мовній картині світу". Повідомляється про особливості роботи над термінологічним словником, про підвищення ефективності дистанційного навчання за допомогою комп'ютерів, а також про функцію слухових сенсоризмів у створенні образів чуттєвого сприйняття та ін.

Досліджено функціональні мовні одиниці кількох рівнів. Розглянуто застосування кореневого повтору в художньому тексті. Розглянуто особливості специфічні ознаки словотвірної деривації, закономірності вживання колірної лексики у художньому стилі, граматичні зв'язки між компонентами характерних для офіційно-ділового стилю номінативних словосполучень, внутрішню диференціацію загальних значень "мета-присвята", "причина" на функціональні сегменти та їх реченнєву репрезентацію, асиметрію у складі локативних синтаксем сучасних української та російської мов, а також деякі аспекти значеннєвих модифікацій твірних і похідних слів.

Систематизовано основні теоретичні відомості з морфології та синтаксису німецької мови, розглянуто функції іменника, прикметника, числівника, займенника, прийменника, прислівника, дієслова. Висвітлено складні часові форми, пасивний стан, особливості речень (простого та складного), місце головних і другорядних членів у реченні.

Проаналізовано проблему емоцій та їх вираження в сучасній англійській мові, розглянуто особливості їх вивчення в лінгвістиці в тісному зв'язку з психологією. Наведено стислий огляд психологічних теорій з проблем емоцій, що трактують механізми виникнення та сутність даного явища. Подано термінологічне визначення емоцій, емоційного стану, емоційності. Обговорено поняття класифікації перших, оскільки воно тісно пов'язане з їх позначенням в мові. Охарактеризовано види параметрів емоцій: полярність,щільність, передбачення, експресію. Особливу увагу приділено факту співвідношення емоцій і оцінок, їх ролі у вираженні експресивної функції мови. Типологічно ці психологічні стани віднесено до трьох різних груп лексики мови: 1) лексика, що називає емоції; 2) лексика, що описує емоції; 3) лексика, що виражає емоції. До основи роботи покладено характеристику "модальності переживання", тобто позитивну та негативну конотації емоцій. Дослідження проводилося на матеріалі творів англійських і американських авторів. Наведено дані про частоту зустрічальності фундаментальних негативних емоцій в англійській мові. Зроблено висновок про те, що незважаючи на відсутність єдиної класифікації, серед найчастіше виражених негативних емоцій можна виділити наступні: гнів, презирство, огиду, страх, здивування, горе-страждання, а також іронію.

Розглянуто розпізнавальну СГ-граматику, що відповідає формалізмові систем синтаксичних груп. Граматику розроблено для опису синтаксичної структури речень природною мовою. Описано загальні критерії виділення синтаксичних груп з послідовності слів, що складають текст, а також партикулярні правила СГ-граматики для російської та української мов. Подано оцінку граматики.

Наведено відомості про фонетику латинської мови. У систематизованому вигляді викладено граматику латинської мови з відповідними вправами та навчальними текстами. Запропоновано методичні вказівки до граматичного аналізу та перекладу текстів. Висвітлено юридичну термінологію та фразеологію, необхідні для читання та розуміння текстів юридичного змісту.

Досліджуються лексичні інновації різних типів: словотвірні та семантичні деривати, запозичення; мовні та мовленнєві явища (узуальні і оказіональні). Корпус досліджуваних одиниць складає близько 4-х тисяч одиниць. Аналізується динаміка, закономірності, шляхи і способи формування новітньої болгарської лексики у 80-ті роки. Зазначено, що у колі лексичних інновацій усіх видів найбільш репрезентативну групу склали іменники, а найбільш продуктивним способом творення слів була композиція. Підкреслюється, що найбільший вплив на інноваційні зміни в лексиці болгарської мови справили англійська та російська мови. Повідомляється про деякі закономірності застосування тих чи інших способів поповнення вокабуляра іззовні залежно від ряду факторів як лінгвістичної, так і не лінгвістичної природи. Міститься словник аналізованих неолексем.

Розглянуто актуальні проблеми теорії мови, функціональної граматики. З'ясовано напрями еволюції морфологічних та синтаксичних категорій, а також їх функціональні вияви у тексті. Висвітлено особливості східностепових українських говорів. Виявлено специфіку творення ономастичних одиниць. Встановлено особливості функціональної семантики фразеологічних та лексичних одиниць. Наведено шляхи кодифікації граматичних норм сучасної української мови.

Розглянуто загальні теоретичні положення про музику як вид мистецтва. Найбільша увага приділена питанням функції музики в житті людини та суспільства. Дається визначення категорій художнього образу, художньої форми, розглядається питання про можливість та доцільність аналізу музичної форми з метою розкриття образного змісту музики. Представлена інформація про музичні інструменти. До огляду типів інструментів входять дані про електронні музичні інструменти, які набули останнім часом великого практичного поширення. Розкривається можливість використання в аналізі музичної форми категорій граматики, лексики, синтаксису. Лінгвістичні категорії та положення відкривають можливість включити принципи інтонаційно-мовного аналізу музики в єдиний логічний план викладу відомостей про музичну форму. Проведено дослідження музичної фактури - наступного, більш високого рівня побудови музичної форми. Фактура розглядається як система, що має своїми основними компонентами мелодичні лінії або гармонічні елементи (тони, співзвуччя, сонори), або ті й другі в їх поєднанні. Висвітлюються універсальні властивості та сторони композиції. Пояснюються її логіка, складові елементи, принципи формоутворення. Запропоновані визначення категорій музичного стилю та жанру, відомості про їх походження, взаємодію, систематику. Окреслюються орієнтири стильового та жанрового аналізу музичних творів.

Висвітлено історію мови, актуальні питання ономастики, фонетики, граматики, лексикології, семантики, лінгвістики тексту, прагматики, лінгвостилістики, а також перекладознавства.

Розкрито основні відмінності у викладанні французької мови як іноземної у Франції та в Україні. Це - франкомовне середовище у Франції, яке відсутнє в Україні, і опір на рідну мову в Україні, що у Франції не завжди враховується; більший стимул для іноземців, які навчаються у країні мови, яку вивчають, у зв'язку з необхідністю комунікації, чого немає в Україні; перевага на початковому етапі усного методу у Франції, а в Україні - вивчення фонетики, граматики та побудови речення; розробка методики псевдокомунікації в Україні тощо. Досліджено проблему співвідношення теорії та практики навчання французької мови в сучасній науковій літературі. Зазначено, що використання комунікативного методу можливе за наявності деяких знань, навичок і вмінь. На практиці мали місце випадки, коли навіть у класах з поглибленим вивченням французької мови учні не могли зрозуміти і запам'ятати матеріал з причин відсутності у них запасу слів. Доведено, що навчальні посібники французьких авторів обмежено придатні в Україні через те, що цілі та завдання масового навчання французької мови в Україні не ставлять такої мети: 90% учнів ніколи не будуть нею спілкуватись. Зроблено висновок про впровадження та використання робота-співрозмовника (Корея) для тренування у спілкуванні французькою мовою.

Запропоновано шляхи вирішення проблеми ефективної побудови трансляторів споріднених мов: викладено загальну ідею адаптації механізму визначення мов за допомогою граматик, представлено алгоритм побудови узагальненої граматики і адаптуючих множин та метод його використання для виведення ланцюжків кожної з споріднених мов. Запропоновано організацію синтаксичного аналізу текстів довільної мови з визначеної множини споріднених мов за допомогою модифікованого алгоритму SLR(1). Розглянуто особливості подібної організації лінгвістичного забезпечення споріднених мов.

Виявлено особливості описової методики у використанні прийомів зовнішньої та внутрішньої інтерпретацій елементів української мови (лінгвістичної географії, нормативно-стильової характеристики, класифікації та систематики, парадигм, міжрівневої характеристики). Доведено, що описовий метод як один із важливих у практиці вивчення мови розкрив систему та структуру мови, її явища й одиниці.

Викладено методику розробки компіляторів для мов програмування. Розглянуто загальні питання (основні відомості про процес компіляції, формальні граматики і мови), алгоритми лексичного, семантичного аналізів і генерацію коду.

Проаналізовано головні напрямки оказіональної номінації в сучасній англійській мові. Вивчення оказіональних інновацій дозволяє повніше розкрити креативний потенціал мовної системи. Актуальність дослідження зумовлено прагненням визначити, які номінативні сфери знаходять відображення в словотворчості, є пріоритетними для повсякденної та літературно-художньої форм комунікації. Для вивчення особливостей оказіональної номінації обрано функціональний підхід, адже саме функція як об'єкт лінгвістичного аналізу визначає зміст значної частини сучасних досліджень мови. Представлено функціональну модель оказіонального слова, головні позиції в якій належать номінативній та прагматичній функціям, що окреслюють особливості виникнення та використання оказіоналізмів у мовленні для реалізації негайних комунікативних потреб мовця. Як доводить лексико-семантичний аналіз, більшість оказіоналізмів виступають засобом фіксації фрагментів навколишньої дійсності, що давно існують і знайшли відображення в свідомості носіїв мови, але не мають лексичної форми чи позбавлені конотацій, необхідних для даної ситуації. Запропоновано номінативно-семантичну класифікацію оказіоналізмів, основою якої є розподіл одиниць на лексико-семантичні класи як носіїв найбільш загальних семантичних ознак. Наступними етапами є класифікація одиниць за тематичними та лексико-семантичними групами. Матеріалом для дослідження слугували 1002 оказіональних слова з англомовних художніх творів і періодичних видань.

Проведене дослідження наочно демонструє переважно іменний характер англійської оказіональної номінації, що має антропоцентричну спрямованість і вказує на пріоритетність понятійної сфери "людина та її світ" для різних форм комунікації.

Вміщено теоретичний і практичний матеріал, що допоможе активізувати й поглибити знання із граматики, лексики і слововживання, фразеології та синтаксису сучасної української літературної мови, стилістики мовних одиниць. Містяться вправи і завдання, що сприятимуть розвиткові вмінь та навичок роботи із текстами наукового та офіційно-ділового стилів.