Проаналізовано творчість однієї з найобдарованіших сучасних письменниць модерного спрямування Е.Андієвської. У полі зору автора - поетичні збірки "Поезії", "Народження ідола", "Риба і розмір", "Кути опустінь", "Первні", "Базар", "Каварня", "Пісні без тексту", "Знаки. Тарок" тощо. Значну увагу приділено малій та епічній прозі письменниці, зокрема, її творам "Герострати", "Роман про людське призначення", "Роман про добру людину". Зроблено спробу проникнути у складний внутрішній світ малярських робіт Е.Андієвської.

Розглянуто нормативний підхід однієї з висунутих філософських теорій постсучасності (комунікативної) з проблем останнього обгрунтування етики і зроблено спробу довести, що внаслідок такого підходу багатотисячолітніх "ідолів" існування - розум і віру - витіснено на периферію буття.

Проаналізовано культ ідола Волоса як відбиття соціальних функцій Подолу. На підставі літописного визначення Волоса як "скотного бога" зроблено висновок щодо місця розташування скульптури київського ідола на Подолі. Розглянуто комунікативну роль києво-подільської фігури ідола Волоса, біля якої укладалися суспільні угоди, контракти (торгові, шлюбні) та чинилися суди. Зазначено, що Волос уособлював соціум, був своєрідним символом Подолу, який став місцем етнічних перехресть і асоціював уявлення про єдність руського народу.

Проанализирован культ идола Волоса как отображение социальных функций Подола. На основании летописного определения Волоса как "скотного бога" сделан вывод о месторасположении скульптуры киевского идола на Подоле, которое связано с торговлей, богатством, землей. Рассмотрена коммуникативная роль киево-подольского идола Волоса, возле которого заключались общественные договора, контракты (торговые, брачные) и совершались суды. Отмечено, что Волос олицетворял социум, был своеобразным символом Подола, который стал местом этнических перекрестков и ассоциировал представления о единстве русского народа.

Наведено праці учнів, друзів і колег О.В.Мишанича - відомого українського вченого, філолога-медієвіста, славіста, члена-кореспондента НАН України, професора, доктора філологічних наук, а також хронологічний покажчик його друкованих праць. Визначено морально-етичні фактори формування української духовної культури княжої доби. Висвітлено тему кінця світу в українському письменстві пізнього середньовіччя. Простежено генезу літописного оповідання про ідолів у давньоукраїнській прозі.

Приведены труды учеников, друзей и коллег О.В.Мищанича - известного ученого, филолога-медиевиста, слависта, члена-корреспондента НАН Украины, профессора, доктора филологических наук, а также хронологический указатель его печатных трудов. Определены морально-этические факторы формирования украинской духовной культуры княжеского периода. Освещена тема конца света в украинской письменности позднего средневековья. Прослежен генезис летописного рассказа об идолах в древнеукраинской прозе.

Викладено питання походження богів, зокрема дерев'яного ідола Перуна, у Іпатіївському літописі 980 р. Розглянуто біблійні ремінесценції у літописному викладі подій.

Изложены вопросы происхождения перечня богов, в частности деревянного идола Перуна, в Ипатиевской летописи 980 г. Рассмотрены библейские реминесценции в летописном изложении событий.

Висвітлено антонімічні зіставно-протиставні відношення у фігурально-тропній стилістиці сучасної української поезії. Наведено функціонально-стильові характеристики некодифікованої префіксальної номінації. Проаналізовано вплив соціалістичного реалізму на літературно-художню антропонімію романів Ю.Мейгеша "Верховинці" та "Кам'яний ідол". Розглянуто питання художньої інтерпретації міфосвіту у творчості Ю.Боршоша-Кум'ятського, проблему часу і простору в романі І.Чендея "Птахи полишають гнізда". Розкрито театральну тему у публіцистиці В.Гренджі-Донського в 1920 - 1930 рр. Вивчено особливості використання фотоілюстрацій в українських щоденних газетах "Сегодня", "Україна молода", "Факты и коментарии".

Освещены антонимические сопоставительно-противопоставительные отношения в фигурально-тропной стилистике современной украинской поэзии. Приведены сопоставительно-стилевые характеристики некодифицированной префиксальной номинации. Проанализировано влияние социалистического реализма на литературно-художественную антропонимию романов Ю.Мейгеша "Верховинцы" и "Каменный идол". Рассмотрены вопросы художественной интерпретации мифомира в творчестве Ю.Боршоша-Кумятского, проблема времени и пространства в романе И.Чендея "Птицы оставляют гнезда". Раскрыта театральная тема в публицистике В.Гренджи-Донского в 1920 - 1930 гг. Изучены особенности использования фотоиллюстраций в украинских ежедневных газетах "Сегодня", "Украина молода", "Факты и комментарии".

Проаналізовано сонетну творчість Е.Андієвської з метою з'ясування її місця та ролі у західноєвропейському культурному контексті, виявлено жанрову, художньо-естетичну, стилістичну специфіку її творів. Вивчено сонетний доробок Е.Андієвської (збірки "Народження ідола", "Риба і розмір", "Кути опостінь", "Пісні без тексту", "Наука про землю", "Каварня", "Спокуси святого Антонія", "Вігілії", "Архітектурні ансамблі", "Знаки. Тарок", "Межиріччя", "Вілли над морем", "Хвилі", "Хід конем", "Півкулі і конуси") за всіма рівнями організації художнього тексту з урахуванням психології творчості, феномена свідомості автора, визначальним фактором якої є активізація підсвідомої сфери у креативному процесі. На підставі структурального аналізу поетичного тексту Е.Андієвської виявлено його ієрархічну, синтагматично-парадигматичну організацію на ідейно-тематичному, образному та мовно-поетичному рівнях. З'ясовано філософське підгрунтя поезії Е.Андієвської, що визначає основний об'єкт її поетичної рефлексії - світ і його трансфомацію в інобуття, а також провідного принципу поетики - символізації, проведено типологічне зіставлення її творчості з західною та східною філософією та мистецтвом (поетичною творчістю Р.-М.Рілке, С.Малларме, П.Верлена, Ю.Тарнавського, М.Реваковича, філософськими концепціями Е.Гуссерля, Ж.-П.Сартра, Ф.Ніцше, М.Бердяєва, О.Шпенглера, античності, брахманізму, буддизму, даосизму, теософією О.Блаватської, вченням К.Кастанеди, західним і східним образотворчим мистецтвом).

Досліджено явище іконоборства у духовному житті Київської Русі та Московської держави. Розглянуто витоки, особливості розвитку та поширення іконоборських ідей на Русі. Зазначено - до головних причин, що сприяли формуванню іконоборських уявлень, належать впливи тих учень, особливо єретичних, які містили іконоборські ідеї. Розглянуто аспект засилля обрядовір'я та фанатичні зловживання стосовно ікон, зростання власного вільнодумства, а також нерозуміння богословського вчення про ікони. Здійснено релігієзнавчий аналіз іконоборських акцій і встановлено, що дії іконоборців у період Київської Русі синкретизувалися з місцевими віруваннями та носили здебільшого побутовий практичний характер (спалення, порубка, відщіпування, розбивання, перевертання "догори ногами" ікон). Згодом практичне іконоборство набуло більш фанатичних розмірів, мало прояв в антицерковних виступах єретиків Московської держави (XIV - XVI с.). Значну увагу приділено еволюційному характеру явища іконоборства на Русі з моменту християнізації до виникнення перших єритичних рухів стригольників і жидовілих. Установлено, що аргументація іконоборства на Русі щодо критики ними іконошанування є подібною до попередніх і сучасних іконоборських рухів, наприклад: посилання на старозавітну заборону ідолопоклонства; використання суперечливих моментів з тексту Нового Заповіту в іконоборській інтерпретації; ототожнення понять "поклоніння" та "шанування"; заперечення, взаємопов'язані з догматом про дві природи Боголюдини Христа; критичне ставлення до феномену чудотворної ікони; заперечення шанування хреста, святих мощів, чернецтва.

Розглянуто здатність масової політичної свідомості в сучасній Україні спонукати населення до активної політичної участі. Визначено функції масової політичної свідомості, дія яких спонукає громадян до політичної активності та встановлено її мотиваційну основу. Проаналізовано залежність між рівнями соціальної та політичної активності українців, а також вплив суспільного середовища на характер політичної поведінки. Наведено характеристику політичної свідомості населення сучасної України за змістом його потреб, інтересів, моральних і ідологічних настанов. З'ясовано найбільш розповсюджені політико-ідеологічні преференції українського населення. Розглянуто причини та чинники невідповідності між протестними політичними настроями та переважно пасивною політичною поведінкою людей, зокрема, у найбільш відомих політичних кампаніях. Простежено еволюційні зміни в амбівалентному співвідношенні у масовій політичній свідомості між локусами інтернальності й екстернальності, деяке посилення громадянських цінностей щодо цінностей матеріальних, які залишаються домінуючим чинником політичного вибору. Розглянуто потенційні можливості зростання активності масової політичної свідомості в Україні.

Наведено статті науковців із Канади, США, різних регіонів України, в яких реалізовано спробу осмислення поетичної, прозової та художньої творчості Е. Андрієвської, виявлення самобутності її доробку. Розглянуто різні аспекти прочитання творів митця, показано шляхи інтерпретації її художнього мислення. Визначено загальні принципи побудови художнього простору та часу в її прозі на матеріалі "Роману про добру людину". Простежено взаємозв'язок мистецтва слова та живопису у творчості Е. Андрієвської - автора більше тринадцяти тисяч художніх полотен, досліджено живописну складову її художнього мислення. Проаналізовано елементи дегуманізації, що присутні уже в ранніх поетичних збірках "Поезії" (1951), "Народження ідола" (1958), "Риба і розмір" (1961).

Мета роботи - з'ясування жанрово-стильових особливостей роману А. Дімарова "Ідол". Засвідчено вплив оновленої гуманістичної концепції митця на розширення художніх засобів зображення відповідно до категорій модерної свідомості, що сприяло осучасненню застосованої інваріантної структури роману виховання.

Досліджено проблему паралелізму між інтерпретацією астрології як псевдонауки та біблійною концепцією "поклоніння зіркам" як ідолослужіння.

Досліджено основоположні принципи вчення про ікони богослова і мислителя VIII ст. - Йоана Дамаскина, котрий на основі текстів Святого Письма та творінь попередніх Отців Церкви показав підстави для вшанування та поклоніння іконам. З'ясовано факт появи зображень у старозавітні часи через нестримне бажання людства уявляти Бога у чуттєвому вигляді. Сформульовано узагальнення основоположних принципів вчення про ікони Йоана Дамаскина у його праці "Три захисних слова проти тих, котрі зневажають святі ікони". Перше "Слово" містить правильне розуміння Бога і показує відмінність між шануванням Бога та шануванням ідолів, що мало місце у старозавітні часи. Друге "Слово" розкриває істинне вчення про Пресвяту Трійцю: правильне розуміння Пресвятої Трійці дає підстави для правильного зображення Бога у священних зображеннях. Третє "Слово" пояснює суть та зміст священного зображення, пояснено проблему - поклоніння іконам. У питаннях шанування та поклоніння іконам продемонстровано аспект віри, як найбільшого достоїнства християнства.

Розкрито когнітивно-екзистенціальний аспект феномену пам'яті. Розглянуто проблематику пам'яті у контексті феномену ідолопоклоніння. Визначено роль і значення пам'яті в експлікації неявного знання. Описано категорію темпоральності у сучасній науковій картині світу. Проаналізовано консолідуючі можливості пам'яті. Увагу приділено сутнісним проблемам душі у трансформаційному суспільстві. Розкрито сутність і принципи сучасного гуманізму, сучасний контекст вчення Аврелія Августина про душу. Розглянуто філософські засади модернізації змісту вищої освіти України. Охарактеризовано екологічну освіту та духовність українського народу.

Актуалізовано сучасне розуміння категорії здоров'я школяра та його складові: фізичну, соціальну, духовну та психічну. Розглянуто психодидактичні аспекти реалізації здоров'язберігальної функції шкільної освіти на основі аналізу поглядів В. О. Сухомлинського щодо проблеми збереження здоровєя дітей і молоді. Визначено найважливіші умови створення сприятливого для здоров’я психодидактичного середовища. Виокремлено такі аспекти здоров'язберігальної функції шкільної освіти як: природовідповідність процесу навчання, що є джерелом його комфортності для здоров'я дитини; постійна турбота про емоційне благополуччя дитини, вміння виявити і реалізувати перспективи її розвитку, гуманне спілкування; оцінювання вчителем результатів роботи своїх вихованців таким чином, щоб вона була, передусім, стимулом для праці, а не ідолом, інструментом для залякування. Наголошено на важливості вдумливості та терплячості в ставленні вчителя до важких дітей, до дітей з повільним мисленням. Окреслено вимоги лікувальної педагогіки, які вперше були визначені В. О. Сухомлинським. Запропоновано шляхи комплексного вирішення проблеми реалізації здоров'язберігальної функції освіти.

Актуализировано современное понимание категории здоровья школьника и его составляющие: физическую, социальную, духовную и психическую. Рассмотрены психодидактические аспекты реализации здоровьесберегающей функции школьного образования на основе анализа взглядов В. А. Сухомлинского на проблему сохранения здоровья детей и молодежи. Определены важнейшие условия создания благоприятной для здоровья психодидактической среды. Выделены такие аспекты здоровьесберегающей функции школьного образования как: природосоответствие процесса обучения, что является источником его комфортности для здоровья; постоянная забота об эмоциональном благополучии ребенка, умение выявить и реализовать перспективы его развития; гуманное общение; оценивание учителем результатов работы своих воспитанников таким образом, чтобы оно было, прежде всего, стимулом для работы, а не идолом, инструментом для запугивания. Отмечена важность вдумчивости и терпения в отношении учителя к трудным детям, к детям с медленным мышлением. Указаны требования лечебной педагогики, которые впервые были определены В. А. Сухомлинским. Предложены пути комплексного решения проблемы реализации здоровьесберегающей функции образования.

The article deals with psycho-didactic aspects of implementation of health-saving function of school education based on an analysis of views of V. O. Sukhomlynskyi on the problem of preserving the health of children and young people. Defined the most important conditions for the creation of favorable for the health psycho-didactic environment.

Виокремлено концептуальні положення філософії Ф. Бекона, зокрема значення досвідного пізнання в емпіризмі та раціоналізмі. Підкреслено роль матеріалістичних і прагматичних ідей філософа у становленні філософії освіти Великої Британії. Сформульовано основні ідеї Ф. Бекона про ідолів, які заважають людині досягти об'єктивного знання. Акцентовано увагу на експериментальних методах в теорії пізнання як пріоритетному напрямі зміни системи освіти. Актуальною є класифікація наук в контексті диференціації об'єкта вивчення наукового пізнання та релігійної віри. Констатовано актуальність тези Ф. Бекона щодо емпіризму як базового принципу розвитку гносеології та знання як однієї з найвищих людських цінностей.

Выделены концептуальные положения философии Ф. Бэкона, в частности значение опытного познания в эмпиризме и рационализме. Подчеркнута роль материалистических и прагматических идей философа в становлении философии образования Великобритании. Сформулированы основные идеи Ф. Бэкона об идолах, которые мешают человеку достичь объективного знания. Акцентировано внимание на экспериментальных методах в теории познания как приоритетном направлении трансформации системы образования. Актуальной является классификация наук в контексте дифференциации объекта изучения научного познания и религиозной веры. Констатирована актуальность тезиса Ф. Бэкона об эмпиризме как базовом принципе развития гносеологии и знания как одной высшей человеческой ценности.

It is analyzed the formation and development of the philosophy of empiricism, its influence on the philosophy of education of Great Britain; it is emphasized the role of pragmatic materialistic ideas of Francis Bacon in the formation of basic structural forms of the educational process.

Розроблено концептуальні основи соціокультурної візуалістики, метою якої є теоретичний аналіз і практично-прикладне вивчення візуального медіа-контенту. Досліджено дві форми медіа-візуальності: соціокультурна медіа-образність, яка є предметом соціокультурної іконографії, та кібервізуальність. Соціокультурна візуалістика вивчає не тільки сучасні форми соціокультурного візуального, але й ті модуси візуального світосприйняття, які характерні для античності, середньовіччя, відродження, модерну й постмодерну. Проаналізовано становлення візуальної парадигми у соціокультурному напрямі. Виявлено антропологічні особливості візуального світосприйняття людини у різних історико-культурних контекстах. Розроблено філософсько-культурні основи соціокультурної іконографії, предметом якої є соціокультурний медіа-образ. Виявлено такі його особливості, як масмедійність, техно-опосередкованість, модельність, сконструйованість, сугестивність, ідолатрізм, поза-рефлексивність, масштабованість, (а)дистанцьованість, стерилізованість. Розвинуто концептуальні основи кібервізуалістики - підрозділу соціокультурної візуалістики, у якому кібервізуальність вивчається з використанням феноменологічного, герменевтичного, етнометодологічного та візуально-семіотичного підходів. Розроблено концептуальні основи соціокультурної герменевтики on-line, у якій досліджено умови розуміння соціокультурних дій, що маніфестуються у текстовому режимі та здійснюються у реальному часі.

Рассмотрена проблема генезиса русск. Ижора (этноним, гидроним, ойконим) и бел. Ідолта/Ідоута (гидроним, ойконим), которые объединяются общностью деривационной структуры. Собственные имена упорядочены с точки зрения фонетики, семантики, словообразования.

Рассмотрена трансформация концепта героя в современной культуре. Выявлен дефицит героизма в обществе потребления и замена героя на антигероя, а затем на культ селебрити в ситуации постмодерна и политический характер вопроса о героях при тоталитарных и авторитарных режимах. Охарактеризированы основные черты идолизации героев в тоталитарном обществе. Обосновано нехватку героического начала, которая сочетается различными формами явного или скрытого, но перманентного насилия.

Розглянуто трансформацію концепту героя в сучасній культурі. Виявлено дефіцит героїзму в суспільстві споживання і заміну героя на антигероя, а потім в культ селебріті в ситуації постмодерну та політичний характер питання про героїв за тоталітарних і авторитарних режимів. Охарактеризувано основні риси ідолізації героїв у тоталітарному суспільстві. Обгрунтовано брак героїчного початку, який поєднується різними формами явного або прихованого, але перманентного насильства.

We consider the transformation of the concept of the hero in modern culture. Identified a shortage of heroism in a consumer society and the replacement of the hero in the anti-hero, and then on the cult of celebrity in the postmodern situation and, secondly, the political nature of the issue of the heroes in totalitarian and authoritarian regimes. Are characterized in the main features idolization heroes in a totalitarian society. Identified a shortage of heroism and hero to replace the anti-hero in the western society has come century, and then to the cult of celebrity in the postmodern situation. Justified by the lack of geroicheskogos start, which combines various forms of overt or skritogo but permanent.

Проаналізовано церковну політику візантійського імператора Костянтина V Копроніма, як одного із провідних теоретиків іконоборського руху VIII ст. Зроблено висновок, що з одного боку у христологічній аргументації іконоборців простежується вплив Антіохійської богословської школи, а з другого неоплатонівського спіритуалізму.