Розглянуто еволюцію зла у культурно-історичній традиції людства, розроблено концепт диявола з урахуванням змін соціокультурної парадигми другої половини ХХ ст. як багатоінтервального історико-культурного феномена. Доведено, що концепт зла застосовується у прямо протилежному напрямі, як самодостатня цінність людського буття у її руйнівній та антилюдській функції. Визначено причини використання західним кінематографом та телебаченням завуальованих і явних образів на підставі емоційної домінанти - страху. Висвітлено тенденції перенасичення сучасної культури образами зла та доведено широкомасштабне використання світовими елітами даного феномена як важливого та сильнодіючого психологічного засобу. Розкрито дегенеративну складову, що дає світовій культурі численні модифікації зла.