Досліджено екологію як нову парадигму політики, найважливіший засіб оптимізації природоперетворювальної діяльності людини та гармонізації її взаємодії з природою. З'ясовано, що екологічна політика - не фрагмент владних відносин, а сукупність засобів і заходів, спрямованих на забезпечення стійкого розвитку та цивілізованості. Визначено зміст і структуру екополітики: систему цілей, задач, основних напрямків, засобів, принципів і пріоритетів екологічно безпечного розвитку. Запропоновано й обгрунтовано як стратегічні екологічні ініціативи механізм реалізації політики у питаннях збереження навколишнього середовища. Встановлено, що дієвість екологічної політики залежить безпосередньо і від сформованості соціокультурних передумов.