Обстежено 56 хворих на ревматоїдний артрит (РА). Встановлено, що більш важкий перебіг захворювань пародонта у хворих на РА можна розглядати як прояви генералізованого остеопорозу в кістковій тканині щелеп, на тлі яких місцеві фактори (погана гігієна порожнини рота, наявність зубних відкладень) відіграють суттєву роль у прогресуванні патологічного процесу в пародонті. Вираженість та глибина уражень тканин пародонта корелює із клініко-рентгенологічною стадією ревматоїдного процесу. Обгрунтовується доцільність використання препаратів антирезорбтивної дії, призначення яких вплине на одну з головних патогенетичних ланок виникнення та прогресування патології тканин пародонта у хворих на РА.

Проведено морфологічне та морфометричне дослідження біоптатів слизової оболонки товстої кишки у підлітків з гастродуоденальними захворюваннями. Показано, що у хворих на гастродуоденальну патологію виявляються як мінімальні зміни слизової оболонки, які відповідають морфологічній картині colon irritable, так і запальні процеси слизової катарального характеру, що потребує включення в комплексне лікування гастродуоденальної патології адекватних терапевтичних заходів, направлених на нормалізацію морфофункціонального стану товстої кишки.

Досліджено особливості ліпідного обміну при хронічних вірусних гепатитах (ХВГ) різного ступеня активності у дітей шкільного віку. Встановлено, що при ХВГ відмічається порушення ліпідного обміну, яке проявляється підвищенням вмісту загальних ліпідів, загального холестерину, триацилгліцерину та зниженням фосфоліпідів; зміни показників ліпідного обміну залежать від активності процесу - найбільше виражені при максимальній активності, менше - при помірній і мінімальній. Підкреслено, що відновлення вмісту ліпідів під впливом традиційного лікування з включенням противірусного препарату наступає при мінімальній і помірній активності хронічного гепатиту, при максимальній - показники обміну не досягають нормальних величин.

Приведений огляд основних джерел вітчизняної літератури за останні 30 років свідчить про те, що проблема адаптації органів серцево-судинної системи (ССС) до фізичних навантажень (ФН) різної інтенсивності і тривалості залишається актуальною і сьогодні. Якщо 20 - 30 років назад увагу приділяли вивченню динаміки структурних змін серця та інтраорганних судин, які проявлялися при ФН на макро- і мікроскопічному рівнях, то в останні роки більшість досліджень присвячено ультраструктурним і молекулярним аспектам проблеми адаптацій. Однак, залишаються мало дослідженими морфологічні прояви процесів короткочасної адаптації органів ССС до одноразових, різної інтенсивності і тривалості динамічних навантажень. Людина на протязі всього життя знаходиться в певному квазідинамічному стані, характерною особливістю якого є процес безперервної адаптації органів ССС до кисневого запиту організму, який постійно змінюється. Тому саме цей аспект загальнобіологічної проблеми адаптації - короткочасна адаптація - є актуальним не тільки для практичної медицини, кардіології, але і для біології розвитку.

Встановлено, що основними ланками патогенезу артеріальної гіпертензії, зумовленої вагітністю, є гормональна регуляція об'єму позаклітинної рідини, зміни парціальних ниркових функцій, обмін натрію, обмін білка. Наведено протилежні і неоднозначні результати про ступінь їх участі у розвитку артеріальної гіпертензії у вагітних. Формування артеріальної гіпертензії у вагітних пояснено одночасним впливом сукупності факторів, активацією різних механізмів формування і підтримування артеріальної гіпертензії, зумовленої вагітністю. Вказано, що гетерогенність досліджених показників може свідчити про можливість існування різних форм артеріальної гіпертензії у вагітних.

Изучены результаты хирургического лечения 456 больных с послеоперационными вентральными грыжами (ПОВГ) разной локализации. У 21 больного (4,6 %) ПОВГ возникли на месте ранее наложеной контрапертуры. Мужчин было 8, а женщин - 13. Возраст больных составлял 28 - 73 года. Только в 4 наблюдениях ПОВГ на месте контрапертуры появились после плановой операции. 16 пациентов имели еще ПОВГ других локализаций. Чаще (18) наблюдались грыжи после наложения контрапертуры в паховой области. Герниопластику выполняли с учетом особенностей строения стенки живота, используя собственные ткани. Осмотр больных после операции в сроки от 3 до 10 лет подтвердил отсутствие рецидива грыжи.

Доведено, що мінілапаротомний підреберно-перпендикулярний доступ є малотравматичним і зручним доступом (не передбачає пересічення широких м'язів живота) для хірургічного лікування передніх піддіафрагмальних абсцесів, а також дозволяє попередити виникнення післяопераційної грижі в ділянці серединної рани, скоротити терміни медичної реабілітації пацієнтів і зменшити витрати на їх лікування.

Визначено вихідні рівні уретральних, простатичних, загальносоматичних, лабораторних, сексуальних, соціальних та алкогольних страхів - побоювань чоловіків як у початковий період їх стацлікування у ряді Київських шкірно-венерологічних диспансерів (ШВД), так і в період завершення ними такої терапії. Визначення окремих складових реактивної тривожності (РТ) проводилось на статистично значимій сукупності хворих (657 осіб) протягом 1987-1995 років за допомогою оригінальних тестових методик - Шкали Визначення Побоювань Хворого та Шкали Залишкової Тривоги, що дало можливість найбільш повно оцінити загальні вихідні рівні РТ у обстеженого контингенту хворих чоловіків, уточнити відповідну конструкцію її конкретних складових соматичних, психологічних та соціальних компонентів в залежності від віку та освіти хворих.

Обстежено 118 вагітних жінок у віці від 17 до 38 років, хворих на цукровий діабет, в залежності від тривалості його перебігу. Проведено визначення ферментів вуглеводного обміну в різні триместри вагітності. Виявлено, що при застосуванні ліпосомального препарату ліпіну поряд із традиційним лікуванням у вагітних значно знижувалися показники активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г-6-ФДГ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), аденозинтрифосфотази (АТФ-ази). Так, активність Г-6-ФДГ знизилась у I триместрі на 9%, у II триместрі на 32%, у III триместрі на 30%. Активність ЛДГ знизилась відповідно на 21%, 34%, 33%, а АТФ-ази - на 24% у I триместрі і на 37% у II та III триместрах. Встановлено, що використання стандартних схем лікування гіпоксії у вагітних з цукровим діабетом не дало значного ефекту; застосування ліпіну у комплексному лікуванні гіпоксії у вагітних з цукровим діабетом сприяло зниженню інтенсивності параметрів вуглеводного обміну.

Рассмотрены проблемы и перспективы создания экологической сети трех уровней - европейского, национального и регионального (на примере Левобережного Приднепровья). Экологическая сеть, представляющая собой структурный комплекс объединенных природных территорий способствует сохранению экосистемной целостности, ценотической полноценности, биомной репрезентативности. Ее основные компоненты: природные ядра или биоцентры (заповедники, региональные ландшафтные парки, заказники, урочища), экологические коридоры (объединяют ядра, обеспечивая миграцию и расселение видов) и буферные зоны (защищают все компоненты от антропогенного давления). Предложенный проект экологической сети региона включает четыре экологические коридора (Ворсклянский, Псельский, Сульский, Приполесский) с системой биоцентров, которые пересекаются с Днепровским и Галицко-Слобожанским (лесостепным) экокоридорами украинской сети. Показано значение региональной экологической сети Левобережного Приднепровья в системе национальной сети Украины.

Виявлено складні механізми розвитку патології в організмі людини, що приводять до утворення виразки у шлунково-кишковому тракті: порушення рівноваги між факторами "агресії" та факторами "захисту" слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Відкриття Helicobacter pulori виявилось підставою для перегляду попередніх уявлень як про етіологію, патогенез, так і про методи діагностики, лікування та профілактики виразкової хвороби та асоційованого з нею хронічного гастродуоденіту. Висвітлено немедикаментозні методи лікування: акупунктуру, ендоскопічні методи місцевої дії, фізіотерапевтичні методи та методи лазеротерапії.

Наведено порівняльну характеристику динаміки змін біохімічних показників вільнорадикального окислення ліпідів (рівень ТБК-активних продуктів, супероксиддисмутази, каталази) ротової рідини та крові, встановлено їх схожість, що дає право використовувати в стоматології у діагностичних цілях або кров, або ротову рідину.

Вивчено стан електролітного обміну у хворих на поліневропатії. Виявлено, що у хворих даної категорії період активації патологічного процесу супроводжується перерозподілом іонів K, Na та Ca у системі "еритроцит - плазма крові - сеча": у плазмі крові рівень K знижується, Na підвищується, Ca фактично не змінюється. Тоді як у еритроцитах рівень K практично не змінюється, Na і Ca підвищується. В сечі значно знижується рівень Na, K, тоді як рівень Ca практично не змінюється. Отримані дані доводять необхідність враховувати патогенетичні аспекти порушень іонного обміну в терапії хворих на поліневропатії.

Обстежено 20 хворих з множинною травмою кінцівок та 18 здорових осіб. Встановлено особливості обмінних процесів у гострому періоді травматичної хвороби, які характеризувалися гіперферментемією, катаболізмом ліпідів та білків. Досліджено кореляційні зв'язки інтегральних критеріїв з іншими біохімічними показниками і подана їх патофізіологічна інтерпретація. Обгрунтовано тактику лікування хворих у гострому періоді травматичної хвороби.

Обследовано 27 больных хроническими простатитами на фоне хламидиоза, 21 практически здоровых лиц соответствующего возраста составляли контрольную группу. Диагностика хламидиоза произведена иммуноферментным методом. Иммуноферментное исследование на урогенитальный герпес и цитомегаловирус дало отрицательный результат. Исследование имунного статуса включало определение субпопуляций иммунорегуляторных лимфоцитов с помощью моноклональных антител и гуморального иммунитета, неспецифических факторов защиты, интерферонового статуса. Установлено явление приобретенного иммунодефицита, со снижением общей популяции Т-лимфоцитов (36,7 +- 4,11, в контроле 50,1 +- 4,11), Т-хелперов (26,9 +- 3,31, в контроле 32,11 +- 3,07), NK-клеток (11,02 +- 1,18, в контроле 12,03 +- 2,07) при увеличении количества B-лимфоцитов. В крови уменьшается количество IgA (3,2 +- 0,31, в контроле 3,82 +- 0,19), при увеличении IgG (26,86 +- 0,67, в контроле 13,9 +- 0,64) и IgM (2,02 +- 0,11, в контроле 1,81 +- 0,16). Интерферонпродуцирующая реакция лейкоцитов и их фагоцитарная активность снижены.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.261

Рубрики:

Хірургічна патологія органів і крупних судин шиї

Шифр НБУВ: Ж69290 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П241.924

Рубрики:

Розведення грибів. Шампіньйони

Шифр НБУВ: Ж69290 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733-25

Рубрики:

Хвороби дітей

Шифр НБУВ: Ж69290 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.54-25

Рубрики:

Безпліддя. Стерилізація

Шифр НБУВ: Ж69290 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.601.1-3

Рубрики:

Панкреатити

Шифр НБУВ: Ж69290 Пошук видання у каталогах НБУВ