Мета роботи - дослідження міжнародного досвіду реалізації стратегії сталого розвитку фармацевтичними компаніями, визначення основних елементів їх стратегій та механізмів досягнення цілей сталого розвитку. Сталий розвиток, який передбачає збалансовану взаємодію економічних, соціальних та екологічних чинників, визначено ООН основоположним для формування стратегій на макро-, мезо- та мікрорівнях. Досліджено, що провідні фармацевтичні компанії світу вже тривалий час в основу своєї стратегії закладають принципи сталого розвитку та послідовно наслідують їх. На основі моніторингу офіційних Web-сторінок фармкомпаній - лідерів у галузевому рейтингу за індексом Доу-Джонса - з'ясовано, що вони приділяють значну увагу сталому розвитку, виділяючи окремий розділ на сайтах та систематично оприлюднюючи звіти про сталий розвиток (нефінансові звіти). Основна ціль (місія) таких компаній інтегрована у бізнес-процеси, співвідноситься і чітко пов'язана з цілями сталого розвитку. Серед пріоритетів діяльності (бізнес-стратегій) особливо виділяються: фокус на пацієнта, етика та прозорість, перевага в науці, захист оточуючого середовища. Усі механізми реалізації стратегії сталого розвитку узгоджені і націлені на реалізацію конкретних цілей сталого розвитку: розробка інноваційних ліків і вакцин; покращення загального доступу до охорони здоров'я та ЛЗ; захист безпеки ліків через фармаконагляд; дотримання етичного кодексу; ефективне управління навколишнім середовищем впродовж всього життєвого циклу ЛЗ; створення комфортного місця роботи працівників та підвищення їх кваліфікації; забезпечення гендерної рівності на керівних посадах; розвиток інновацій шляхом співпраці з науковцями та університетами тощо. Висновки: як свідчить досвід провідних фармкомпаній, дотримання стратегії сталого розвитку дає змогу підвищувати ефективність діяльності, вони демонструють більш високі фінансові результати в довгостроковій перспективі та є лідерами ринку, роблять величезний внесок у розвиток галузі та приносять користь суспільству в цілому.

На формування кадрової політики у вітчизняній фармації вкрай негативно впливає невизначеність рівня забезпеченості фармацевтичними кадрами, відсутність єдиного реєстру обліку фармацевтичних працівників (ФП), а також недосконала система атестації провізорів та фармацевтів. Разом з цим у більшості країн світу характерним є делегування державою фармацевтичним громадським організаціям (ГО) таких регуляторних функцій як облік фармацевтичних кадрів та їх атестація. Мета дослідження - оцінка сучасних проблем формування ефективного кадрового потенціалу у вітчизняній фармації. Проведена кластеризація за показником забезпечення фармацевтичними кадрами з вищою освітою в країнах ЄС та Україні на основі часових трендів. Запропоновані можливі шляхи створення єдиного реєстру фармацевтичних працівників у галузі, а також структуру бази даних щодо обліку руху кадрів. З урахуванням норм вітчизняного законодавства та закордонного досвіду запропоновано передати проведення атестації фармацевтичних кадрів ГО спільно з Держлікслужбою України та вищими навчальними закладами з використанням механізму державного соціального замовлення. Висновки: подальша стратегія реформування кадрової політики у фармацевтичній галузі України повинна бути спрямована на комплексне вирішення наступних основних завдань: розробка та введення Національного реєстру фармацевтичних працівників; передача повноважень щодо атестації ФП ГО на засадах соціального замовлення; визначення потреб практичної фармації та аналіз рівня забезпеченості кадрами.

Загальновідомо, що захворювання серцево-судинної системи є основною причиною смертності населення України. Провідне місце серед них за поширеністю посідає артеріальна гіпертензія (АГ), що є великомасштабною медичною і соціальною проблемою. Сучасна концепція лікування АГ чітко позначена та аргументована, хоча у клінічній практиці терапія даного захворювання нерідко залишається неадекватною, що впливає на показники смертності, інвалідності, тимчасової непрацездатності через АГ. Мета роботи - виявлення переваг споживачів щодо використання антигіпертензивних лікарських засобів. У ході дослідження ринку антигіпертензивних лікарських препаратів (АГ ЛП) нами був використаний метод анкетування. Опитування проводилося впродовж 4 тижнів. Кожен тиждень анкетування людей віком старше 16 років проводилося у 150 аптеках, вибраних випадково з врахуванням географічного розподілу. Три тижні поспіль респондентам задавалися питання про одні й ті ж лікарські препарати. Висновки: дослідження ринку антигіпертензивних лікарських препаратів шляхом опитування та анкетування впродовж 4 тижнів показали, що серед 1075 опитаних респондентів антигіпертензивними лікарськими препаратами користуються 51,4 % (більшу частину з них становлять жінки - 70,4 %).

Захворювання серцево-судинної системи (ССС) набувають все більшої поширеності серед осіб працездатного віку, стан здоров'я яких суттєво впливає на трудові та економічні ресурси країни. Офіційна статистика ВООЗ свідчить, що смертність працездатного населення від різних видів захворювань ССС з кожним роком зростає. Більше 75 % випадків смерті від серцево-судинних захворювань (ССЗ) відбуваються в країнах із середнім та низьким рівнем ВВП. В Україні майже дві третини населення (68 %) від загального рівня захворюваності вмирає від ССЗ. Тому актуальним є постійний моніторинг та аналіз пропозицій лікарських засобів (ЛЗ), представлених на фармацевтичному ринку (ФР) України для лікування ССЗ. Мета дослідження - ретроспективний аналіз ринку ЛЗ, рекомендованих для лікування ССЗ в Україні. При проведенні ретроспективного аналізу ЛЗ для лікування ССЗ на ФР України було виявлено, що в середньому ЛЗ іноземного виробництва на ринку представлено на 7,6 % пропозицій більше, ніж ЛЗ вітчизняного виробника. При розподілі ЛЗ на вітчизняні та іноземні за групами дослідження було виявлено, що впродовж 2013 - 2017 рр. найбільшою групою за кількістю іноземних пропозицій ЛЗ була група С09А - інгібітори АПФ (питома вага яких була у 2017 р. 23,46 %). За кількістю пропозицій вітчизняних ЛЗ було встановлено, що впродовж 2014 - 2017 рр. найбільшою була група B01A - антитромботичні засоби (питома вага у 2017 р. - 26,71 % відповідно). При аналізі досліджуваної вибірки за формами випуску було виявлено значне домінування ЛЗ у формі таблеток - 88,88 %. Висновки: у зв'язку зі значним домінуванням на ФР України ЛЗ для лікування ССЗ іноземного виробництва особливої актуальності набуває проведення програм імпортозаміщення, а також розвитку референтного ціноутворення, зокрема реімбурсації вартості ЛЗ для підвищення рівня доступності ліків.

Система ліцензійних інтегрованих тестових іспитів є комплексом засобів стандартизованої діагностики рівня професійної компетентності, що введена в Україні як форма незалежного оцінювання здобувачів вищої освіти за галуззю знань "Охорона здоров'я". Мета роботи - вивчення та узагальнення досвіду зарубіжних країн у проведенні ліцензійних іспитів, їх місії, умов, структури та регламенту проведення, а також розгляд запровадження системи ліцензійних іспитів в Україні. Проаналізована система ліцензійних іспитів у країнах: США, Канаді, Великій Британії, Чехії, Польщі; визначено, що Канада та Чехія мають у структурі іспиту практичну і теоретичну частини і необмежений час на його складання; США, Велика Британія та Польща ліцензійним іспитом визначають компетентності для вирішення практичних питань фармації. Проведення ліцензійних іспитів покладене на національні ради з фармації або фармацевтичні асоціації. Ліцензійний іспит в Україні містить три складові: "Крок 1 Фармація" - проводиться з фундаментальних дисциплін, вимірює показники якості базової вищої освіти, "Крок 2 Фармація" - є частиною Державної атестації і визначає показники якості фахової складової вищої освіти та "Крок 3 Фармація" - базується на програмі підготовки в інтернатурі і встановлює рівень професійної компетентності провізора-інтерна. Відрізняється і критерій складання: у США та Канаді результат "склав" визначається на рівні 50 % правильних відповідей, а у Великій Британії та Польщі становить 55 % і 56 % відповідно, в Україні становить 60,5 % для "Крок 1, 2 Фармація" та 70,5 % для "Крок 3 Фармація". Висновки: Тест як інструмент вимірювання навчальних досягнень, використовується у багатьох країнах світу і належить до основних понять педагогічної діагностики. Крім того, загальнодержавний ліцензійний тестовий іспит для майбутніх фармацевтів у жодній країні на етапі додипломного навчання не проводиться; в Україні "Крок 1 Фармація" студенти складають після закінчення 3-го курсу, та "Крок 2 Фармація" на 5-му курсі у структурі державної атестації; за кордоном ліцензійні іспити проводяться профільними структурами, як правило, фармацевтичними асоціаціями або радами, в Україні - Центром тестування при Міністерстві охорони здоров'я; закордонні фахівці зазвичай мають один ліцензійний іспит, в Україні їх проводиться три впродовж всього терміну навчання.

Узагальнені дані щодо монографій на лікарську рослинну сировину, які введені до Державної фармакопеї України 2-го видання (ДФУ 2.0), у тому числі і в Доповнення 2.1-2.2. Мета роботи - проведення систематизації досвіду введення монографій на лікарську рослинну сировину (ЛРС) в ДФУ, включаючи аналіз структури монографій, їх зміст, необхідність введення національних вимог та національних методик контролю якості лікарської рослинної сировини. Показано, що при розробці даних монографій використовувався алгоритм, описаний в затвердженому "Порядку розробки монографій на лікарську рослинну сировину", в якому вказується на необхідність дотримуватися формату Європейської фармакопеї (Ph.Eur.) в частині структури документа, при розробці методик використовувати уніфіковані фармакопейні методи контролю якості, а також використовувати досвід Державної фармакопеї СРСР ХІ видання (ДФ ХІ) і сучасний стан виробництва лікарської рослинної сировини в Україні. Усі введені монографії відносяться до 4-х категорій, а саме: 1 категорія - монографії на ЛРС, яка описана і в Ph.Eur., і в ДФ ХІ; 2 категорія - монографії на ЛРС, яка описана в ДФ ХІ і не описана в Ph.Eur.; 3 категорія - монографії на ЛРС, яка описана в Ph.Eur. і не описана в ДФ ХІ і 4 категорія - переглянуті монографії. Розглянуті фактори, що зумовлюють необхідність розробки національних монографій на лікарську рослинну сировину. Висновки: в результаті систематизації даних щодо введених монографій на ЛРС до ДФУ 2.1 - 2.2 продемонстровано тенденцію, що монографій, які потребують при розробці порівняння різних підходів (Ph.Eur. і ДФ ХІ), стає все менше, а монографій, які вимагають перегляду національних нормативних документів, стає все більше. Аргументовано використання при розробці національних монографій уніфікованих методів контролю якості та застосування рослинних екстрактів у якості фармакопейних стандартних зразків ДФУ для методик ідентифікації ЛРС.

Мета дослідження - узагальнення провідного закордонного та вітчизняного досвіду сучасних фармацевтичних компаній (ФК) відносно побудови організаційної структури управління соціальною відповідальністю (ОСУСВ). Матеріали та методи: аналіз, синтез, емпіричні методи, метод контрольного опитування, метод моделювання. Визначено, що соціальна відповідальність фармацевтичного бізнесу - це здатність суб'єктів фармацевтичної галузі брати на себе зобов'язання фінансового, економічного, соціального та екологічного характеру за наслідки їхньої діяльності перед всіма зацікавленими сторонами, яка реалізується через етичну поведінку з урахуванням інтересів і очікувань всіх стейкхолдерів при дотриманні чинного законодавства і міжнародних стандартів ISO на принципах добровільності і взаємної вигоди. Доведено, що соціально відповідальна діяльність вітчизняних ФК потребує належного організаційного забезпечення. Автори провели аналіз провідного вітчизняного та закордонного досвіду стосовно побудови ОСУСВ на фармацевтичних підприємствах (ФП), здійснене узагальнення та запропонована модель ОСУСВ українських ФК. Висновки: сьогодні постає багато проблемних питань стосовно побудови оптимальної ОСУСВ вітчизняних ФП, серед яких: формування ефективного кадрового потенціалу управління соціальною відповідальністю, оптимізація витрат на управління соціальною відповідальністю, підвищення ефективності та стабільності партнерських відносин зі стейкхолдерами, підвищення соціально відповідальної свідомості персоналу та багато інших. Жорстка конкурентна боротьба за лояльність споживачів, а також намагання виходу вітчизняних ФК на зовнішній ринок роблять актуальним заходи з підвищення ефективності соціально відповідальної діяльності через побудову оптимальної організаційної структури. Отже, запропонована модель ОСУСВ є актуальною для впровадження на сучасних ФП. За рахунок підвищення ефективності управління соціальною відповідальністю ФК мають змогу укріпити імідж та репутацію, зміцнити конкурентні позиції на вітчизняному та на міжнародному фармацевтичному ринку.

Відсутність даних щодо впровадження проблемно-орієнтованого підходу в систему вищої фармацевтичної освіти актуалізує необхідність проведення відповідних досліджень з метою підтвердження ефективності та обгрунтування доцільності впровадження підходу у підготовку фармацевтичних кадрів. Мета дослідження - обгрунтування актуальності впровадження проблемно-орієнтованого підходу як інструмента формування у студентів фармацевтичних навчальних закладів компетентностей, необхідних у практичній діяльності. Проведені дослідження показали, що існує зв'язок між способами організації навчального процесу і характером підходів, що їх обирають студенти для набуття знань, роботи з навчальною інформацією та виконання практичних завдань. Самостійна робота студентів над розв'язанням практичних проблем сприяє розвитку навичок критичного мислення, аналізу наявних знань, пошуку нової інформації та рішень професійних проблем. Процес здійснюється в контексті взаємодії студентів, що формує навички комунікації та впливає на характер мотивів навчання. Висновки: отримані результати підтверджують, що проблемно-орієнтований підхід спрямований на активне включення студентів у процес самостійного навчання і мотивує студентів, забезпечує умови для формування нових знань та засвоєння способів діяльності, необхідних у практичній діяльності. Використання реальних проблем є способом перетворення теоретичних знань на практичні дії, що підсилює практикоорієнтованість освіти.

Мета роботи - дослідження специфіки прийняття управлінських рішень у фармацевтичних закладах (ФЗ) з урахуванням особливостей їх організаційної культури (ОК). Дослідженнями, які були проведені з використанням наукових методів - анкетування, вибіркового спостереження, фокус-груп, експертних оцінок, залученням компетентних експертів та моделювання, з'ясовані в межах ОК ФЗ основні вимоги до компетенцій спеціалістів фармації (СФ), які потрібні при прийнятті управлінських рішень. До них віднесені: своєчасність, обгрунтованість, оперативність, послідовність, економічність, повноважність, ситуаційність, гнучкість, узгодженість та дотримання управлінської ієрархії. Встановлено, що СФ при прийнятті управлінських рішень мають бути цілеспрямованими з усвідомленням ситуації та необхідного кінцевого результату з урахуванням специфіки ОК. Окреслені вимоги до СФ, які приймають управлінські рішення з урахуванням специфіки ФЗ. Так, СФ при прийнятті управлінських рішень, у першу чергу, повинні вміти використовувати професійні знання та навички, дотримуватись термінів виконання, мати бажання досягати позитивних рішень, зокрема володіти знаннями з основ науки про управління. Разом з тим при прийнятті управлінських рішень в умовах ОК ФЗ не можна повністю уникнути ризиків через плив індивідуальних особливостей СФ, які його здійснюють. За думкою респондентів такі управлінські рішення мають бути зваженими та усвідомленими, але специфіка діяльності ФЗ допускає від СФ певної інтуїції та імпульсивності при прийнятті рішень в умовах невизначеної ситуації. Дослідження показали, що в умовах ОК ФЗ значна увага повинна приділятися підготовці розпорядження про виконання управлінського рішення персоналом ФЗ. Респонденти вказують, що в такому розпорядженні мають бути відповіді на такі питання (по мірі значимості): мета, час, виконання і терміни, методи та засоби, місце, виконавці. Разом з тим ризики залишаються і частіше за все вони пов'язані з недостатньо чіткою сформульованістю розпорядження про управлінські рішення, неврахуванням усіх факторів впливу для виконання, прийняттям рішень з недостатньою кількістю інформації про характер проблеми, з не погодженістю з виконавцями. Тому вивчені умови, які мають сприяти успішному виконанню управлінських рішень у ФЗ. Серед таких умов виділені: використання достовірної інформації та її повнота, наявність стандартних операційних процедур для виконання усіх видів робіт, достатня кількість кваліфікованих виконавців, дотримання управлінських технологій, належний документообіг при реалізації управлінських рішень. Дослідження показали, що СФ як суб'єкти прийняття управлінських рішень в умовах ОК ФЗ мають бути обізнаними з перевагами та недоліками різних варіантів їх прийняття взагалі (американською, німецькою, японською, українською школами) і тим самим вміти побудувати найприйнятнішу їх процедуру конкретно в тому чи іншому ФЗ. Висновки: за результатами проведених досліджень з'ясовані аспекти прийняття управлінських рішень у межах специфіки ОК ФЗ. На цій основі запропоновано оптимальний варіант дотримання процедури підготовки і прийняття управлінських рішень з урахуванням результатів особистих досліджень.

Мета роботи - аналіз поширеності вживання тютюну у світі та опрацювання міжнародних засад протидії тютюнопалінню; дослідження впливу регуляторних заходів на поширеність тютюнопаління в Україні. Результати отримані з використанням аналітико-порівняльного, системного та логічного методів дослідження та аналізу наукових праць та публікацій вітчизняних і зарубіжних учених, матеріалів ВООЗ щодо глобальної тютюнової епідемії та статистичних даних за 2008 - 2017 рр. Проаналізовані статистичні дані ВООЗ щодо поширеності тютюнопаління та напрямів протидії споживанню тютюну в країнах світу. Визначено вплив стейкхолдерів на функціонування тютюнового ринку України. Опрацьовано інформацію про стан розвитку національного ринку тютюнових виробів та кількість споживачів тютюну в країні. Виконано аналіз нормативно-правової бази стосовно продажу та промоції тютюнових виробів в Україні, який демонструє високий рівень державного впливу на зазначені процеси. Висновки: сучасні тенденції споживання тютюну свідчать про ефективність впровадження системних підходів з метою протидії тютюнопалінню на міжнародному та національному рівнях, у тому числі й реалізації соціально-орієнтованих заходів, спрямованих на захист здоров'я та покращення якості життя, запобігання захворюваності, інвалідності та смертності населення, спричинених вживанням тютюну і впливом тютюнового диму. Проаналізовані результати моніторингу вживання тютюнових виробів в Україні, які демонструють скорочення частки курців серед населення країни з 28,3 % у 2010 р. до 22,8 % у 2017 р. Визначені заходи у сфері контролю над поширенням тютюнопаління в країні.

Мета дослідження - аналіз існуючих підходів до організації виробництва, виявлення галузевих особливостей та вимог до організації сучасного фармацевтичного виробництва, а також розробка моделі організації фармацевтичного виробництва згідно з вимогами GMP. Матеріали та методи: методи експертних оцінок, емпіричні методи, контент-аналіз. Дослідження існуючих підходів до організації виробництва показало, що вони можуть застосовуватися для організації виробництва на підприємствах різних галузей. Але з метою підвищення ефективності функціонування виробничих систем необхідно враховувати, по-перше, галузеві особливості підприємств, по-друге, сучасний стан розвитку суспільства, який вимагає соціальної орієнтації діяльності. До галузевих особливостей організації фармацевтичного виробництва відносяться: серійний тип виробництва; підвищені вимоги до чистоти технологічної апаратури; необхідність затвердження технічної та технологічної документації; необхідність розміщення та впорядкування приміщень відповідно до технологічних зон; високі вимоги до персоналу; високий рівень автоматизації виробництва; сувора регламентованість технологічних стадій; розташування приміщень та устаткування відповідно до вимог рівнів чистоти. Іншою вимогою часу до організації сучасного фармацевтичного виробництва є забезпечення належного рівня корпоративної соціальної відповідальності. Врахування існуючих підходів до організації виробництва та наведених особливостей фармацевтичних підприємств дозволило запропонувати соціально орієнтовану логістичну модель організації фармацевтичного виробництва. Висновки: перевагами моделі організації фармацевтичного виробництва є збалансованість інтересів ФП, стейкхолдерів, бізнес-партнерів і персоналу; спрямованість діяльності підприємства на сталий розвиток, забезпечення як економічної, так і соціальної ефективності виробництва.

Мета дослідження - вивчення та узагальнення вимог сучасних українських роботодавців до професійних та особистих компетентностей менеджерів з логістики. Матеріали та методи: аналіз, синтез, емпіричні методи, узагальнення, метод контрольного опитування, метод моделювання. Підкреслена зростаюча зацікавленість українських роботодавців до залучення високопрофесійних кадрів у сфері логістики. Визначено, що сучасні роботодавці під час відбору персоналу на вакантні посади менеджерів з логістики приділяють велику увагу не тільки професійним, але й особистим компетентностям зазначених фахівців. Сформований узагальнений перелік професійних та особистих компетентностей менеджерів з логістики, якими мають володіти кандидати на вакантні посади логістів для успішного працевлаштування. Проведений аналіз відповідності вимог роботодавців до наявних компетентностей випускників освітньо-професійної програми "Логістика" Національного фармацевтичного університету. Доведено, що налагодження системи моніторингу вимог роботодавців та інших стейкхолдерів до компетентностей менеджерів з логістики є запорукою їх якісної підготовки у закладах вищої освіти. Висновки: на теперішній час менеджер з логістики є одним з найбільш затребуваних та високооплачуваних фахівців. Але поряд з цим вітчизняні роботодавці висувають суттєві вимоги до їх професійних та особистих компетентностей. Узагальнений авторами (на підставі проведених маркетингових досліджень ринку праці логістів) перелік професійних та особистих компетентностей менеджерів з логістики допоможе закладам вищої освіти України підвищити якість їх підготовки, а майбутнім фахівцям - спрямувати зусилля на виховування в собі необхідних особистих якостей, які сприятимуть успішному працевлаштуванню.

Дієва система управління якістю є необхідною умовою результативної та успішної діяльності будь-якого сучасного підприємства, у тому числі підприємств фармацевтичного профілю. Прийнято вважати, що в таких системах процес внутрішнього аудиту є важливою і невід'ємною складовою. Важливість внутрішніх аудитів для діагностики і своєчасного коригування фармацевтичної системи якості підкреслюється у всіх чинних настановах з належних практик лікарських засобів (зокрема, у настановах з GMP та GDP), а також у національних ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з виробництва, оптової і роздрібної реалізації лікарських засобів. Як і для всіх інших процесів фармацевтичної системи якості, ефективність внутрішніх аудитів напряму залежить від компетентності задіяних фахівців, при цьому для аудиторської діяльності рівень підготовки кадрів, а також їх особистісні якості набувають особливого значення. Мета дослідження - розробка підходів до оцінювання діяльності аудиторів, визначення критеріїв відбору кандидатів в аудитори та визначення критеріїв результативності процесу аудиту системи управління якістю фармацевтичних підприємств. Обгрунтовано важливість та пропонуються підходи до оцінювання діяльності внутрішніх аудиторів систем управління якістю фармацевтичних підприємств. Розроблено перелік показників та описано методику оцінювання діяльності внутрішніх аудиторів для оцінювання результативності процесу внутрішнього аудиту. Висновки: запропоновна методика оцінювання надає можливість вимірно характеризувати результативність внутрішніх аудитів, визначати тенденції її змін, вживати коригувальні чи запобіжні дії для вдосконалення процесу аудиту.

Вся система стандартизації якості лікарських засобів (ЛЗ) грунтується на національних фармакопеях, які регламентують основні вимоги до якості певної лікарської форми (ЛФ), в тому числі і до очних ЛФ. Розвиток фармацевтичної науки вимагає постійного вдосконалення та оновлення стандартів якості ЛЗ. Серед низки інших заходів це забезпечується внесенням необхідних нововведень та змін до діючих національних фармакопей. Останнім часом у перелік переглянутих провідними фармакопеями світу статей увійшла і загальна стаття на офтальмологічні ЛЗ. Мета роботи - дослідження та аналіз сучасних змін у вимогах до якості очних ЛФ чинних фармакопей України, Європи і США у порівнянні з їх попередніми версіями. Показано, що за останній час в Європейській фармакопеї істотних змін у загальній статті на очні ЛЗ не відбулося, а в Державній фармакопеї України зміни у загальній статті на очні ЛЗ стосувалися національної частини, а більш значні зміни щодо очних ЛЗ сталися у фармакопеї США (USP), які пов'язані з вдосконаленням структури загальної статті на фармацевтичні ЛФ та, як наслідок, введенням нових окремих загальних статей щодо офтальмологічних ЛЗ. До оновленої загальної статті включено: опис та шляхи введення офтальмологічних ЛЗ; всі ЛФ, що можуть бути застосовані до ока, від традиційно використовуваних до нових ЛФ, які з'явилися завдяки розвитку та вдосконаленню сучасних технологій щодо виробництва офтальмологічних ЛЗ; показники якості та ефективності in vitro офтальмологічних ЛЗ. Висновки: фармакопеї провідних країн світу не є закоренілими догмами. Вони постійно зазнають осучаснення і вдосконалення, враховуючи сучасний рівень знань, зокрема щодо будови та функціонування органу зору людини і новітніх офтальмологічних ЛФ, та вносять відповідні зміни до вимог якості. Відзначена більш детальна конкретизація показників якості офтальмологічних ЛФ з критеріями прийнятності у Фармакопеї США, що дає можливість розробникам створювати лікарські препарати, які дозволять пацієнтам отримувати безпечні, ефективні та якісні ЛЗ. Висловлена думка щодо врахування таких змін у національній частині вітчизняної фармакопеї.

На теперішній час у системі охорони здоров'я особливого значення набуває проблема лікування грибкових захворювань, частка яких в Україні та за її межами складає близько 25 - 30 %. Мета роботи - розробка науково обгрунтованої технології виготовлення в аптечних та промислових умовах фармацевтичної композиції "Прополіс-ПХНС", що входить до складу лікувально-профілактичних засобів "Прополіс-Дерма" для застосування в комплексній терапії мікозів і уражень шкіри. Матеріали та методи. Аналіз, емпіричні, фізичні, фізико-хімічні, фармакотехнологічні, статистичні методи. Проведений аналіз маркетингових досліджень лікарських засобів за АТС-класифікацією свідчить про те, що фармацевтичний ринок препаратів протигрибкової дії в основному представлений синтетичними лікарськими засобами, що підтверджує актуальність створення лікувально-профілактичних засобів на основі субстанцій природного походження. Встановлено, що найбільш перспективними та відповідно ефективними у цьому відношенні є засоби комплексної дії у вигляді лікувально-профілактичних антисептичних флаконів-олівців (маркерів). За результатами проведених фізичних та фізико-хімічних досліджень АФІ та їх сумішей у вигляді розчину-концентрату теоретично обгрунтовано та експериментально розроблено технологію одержання нової фармацевтичної композиції "Прополіс-ПХНС" у формі лікувально-профілактичних маркерів. Висновки: результати проведених експериментальних досліджень були використані при розробці блок-схем технологічного процесу виготовлення лікувально-профілактичного засобу "Прополіс-ПХНС" в умовах аптечного виготовлення та промислового виробництва і розробки нормативної документації відповідно до вимог Державної фармакопеї України у вигляді технологічної інструкції та проекту технологічного регламенту на досліджуваний лікувально-профілактичний засіб.

Інулін - це поширений у природі резервний полісахарид, що накопичується у підземних органах багатьох рослин, найбільша кількість якого відмічена у представників родини Asteraceae. В залежності від джерела добування та умов технологічного процесу одержують відмінний за своїми фізико-хімічними властивостями інулін, що знаходить застосування у харчовій промисловості, косметології, в тому числі і у фармацевтичній індустрії. Одним із показників якості для активного фармацевтичного інгредієнту інуліну рослинного походження (АФі) є його відповідність вимогам тесту "Питоме оптичне обертання", який дозволяє не лише ідентифікувати та охарактеризувати чистоту оптично активної лікарської речовини, але зумовлює функціональні характеристики готового лікарського засобу і можливість його промислового виробництва. Мета роботи - контроль якості дев'яти субстанцій інуліну рослинного походження, одержаних з цикорію, топінамбуру, агави (серії 01-09), та двох стандартних зразків - інуліну з цикорію (серія 10) та з жоржини (серія 11), за питомим оптичним обертанням (ПОО) відповідно до вимог існуючої нормативної документації - Food Chemicals Codex 7 (FCC), мо-нографій "Inulin" British Pharmacopoeia 2010 (BP) та US Pharmacopoeia 36 (USP). Встановлено оптимальний час для визначення кута обертання АФІ інуліну, який складає 30 хвилин після його приготування. За ППО, що був обчислений для аналізованих зразків субстанцій інуліну, підтверджено, що серії 02, 03, 10, 11 та 02, 03, 08, 10, 11 відповідають вимогам монографій "Inulin" ВР і USР та можуть бути рекомендовані для виготовлення лікарських препаратів з інуліном. Решта серій (01, 05-09) відповідає вимогам FCC і вони можуть бути використані як харчове волокно при виготовленні дієтичних добавок (ДД) з інуліном, а також як наповнювач, текстуроутворювач та в'яжуча речовина. Висновки: одержані результати дослідження можуть бути використані при розробці національної нормативної документації на АФІ інулін рослинного походження, а також можуть бути основою для управління ризиками для якості на етапі фармацевтичної розробки лікарського засобу.

Мета роботи - оцінка забезпечення лікарськими засобами, на які запроваджено референтне ціноутворення, окремих категорій амбулаторних хворих та аналіз відпуску лікарських засобів у рамках програми "Доступні ліки" в розрізі змін сучасного законодавства. У поточному році, порівняно із попереднім, спостерігається ріст кількості груп населення, які отримують ліки безплатно, найбільшим контингентом серед яких є постраждалі внаслідок аварії на ЧАЕС I категорії. Пільговий контингент населення м. Вінниця, який отримує ліки з оплатою 50 % від їх вартості, не зріс, а найбільша кількість рецептів припадає на інвалідів I і II груп. Серед захворювань станом на 1.10.2017 р. найбільший контингент представлений онкологічними захворюваннями (39,21 %) та хворобою Паркінсона (23,72 %). За програмою "Доступні ліки" найбільша кількість відпущених безплатних рецептів та з частковим відшкодуванням амбулаторним хворим припадає на серцево-судинні захворювання (75,88 %). Виокремлено основні проблеми реалізації програми "Доступні ліки" на прикладі аптек м. Вінниці. Висновки: проведений аналіз сучасних законодавчих та нормативно-правових документів з надання фармацевтичної допомоги пільговим категоріям населення України засвідчив про необхідність розширення переліку лікарських засобів для лікування зазначених нозологій та введення до переліку комбінованих лікарських засобів. Встановлена стійка динаміка росту (2015 - 2017 рр.) забезпеченості лікарськими засобами за пільговими категоріями населення м. Вінниці. Встановлено, що за період з 2015 по 1.10.2017 рр. за захворюваннями кількість рецептів, виданих онкологічним хворим, становить найбільшу частку. Серед пільгових категорій хворих, які отримували ліки за рецептами з 50 % вартістю, найбільшим контингентом протягом досліджуваних років залишаються інваліди I і II груп, з безплатним відпуском - постраждалі внаслідок аварії на ЧАЕС I категорії, а за нозологіями - онкологічні хворі. Виявлена тенденція до росту кількості відпущених рецептів хворим на гіпертонічну хворобу за рахунок наданих субсидій на регіональному рівні. У 2017 р. відмічений помісячний ріст відпуску лікарських засобів, які включені до програми "Доступні ліки". Виявлені нами проблеми, що супроводжують впровадження програми "Доступні ліки", можуть бути подолані шляхом подальшого удосконалення нормативно-правових документів. З метою підвищення соціально-економічної ефективності фармацевтичної допомоги вважаємо за необхідне введення електронних реєстрів хворих та електронних рецептів у рамках електронної системи охорони здоров'я (E-health) для інших пільгових категорій, що приведе до покращення якості надання фармацевтичних послуг і вдосконалення системи обліку реєстру таких категорій населення.

Мета роботи - обгрунтувати та розробити теоретико-прикладні підходи до удосконалення галузевого регулювання процесу формування соціально-орієнтованого асортименту ліків на вітчизняному фармацевтичному ринку. Матеріали та методи: у дослідженні використовувалися дані спеціальної літератури та результати досліджень закордонних та вітчизняних учених з питань галузевого регулювання фармацевтичного ринку у напрямку формування соціально-орієнтованого асортименту ліків. Досягнення мети досліджень здійснювалось завдяки використанню таких методів як історичний, порівняльний, системний та логічного моделювання. Представлені результати систематизації досвіду функціонування галузевого регулювання фармацевтичного ринку у напрямку формування соціально-орієнтованого асортименту ліків у країнах ЄС. Визначені рівні та окреслені переваги і недоліки функціонування розгорнутої (множинної) та вертикальної (централізованої) моделі галузевого регулювання обігу ліків та асортиментної політики на фармацевтичному ринку у країнах ЄС, що здійснюється на всіх етапах просування ліків по товаропровідному ланцюгу з використанням комплексу інструментаріїв. У свою чергу, регулювання процесу формування соціально-орієнтованого асортименту ліків на етапі їх споживання реалізується відповідно до рівнів надання фармацевтичної допомоги населенню. При цьому найбільше соціальне значення мають механізми компенсації вартості споживання ліків за широким спектром їх впровадження у систему фармацевтичного забезпечення населення. Сформульовані основні завдання та принципи ефективної реалізації соціально-орієнтованої асортиментної політики на вітчизняному фармацевтичному ринку на всіх етапах товаропровідної мережі просування ліків та у відповідності до рівнів надання фармацевтичної допомоги. Висновки: регулювання процесу формування соціально-орієнтованого асортименту ліків на фармацевтичному ринку за умов реформування вітчизняної охорони здоров'я та соціально-економічної кризи у державі повинно здійснюватися за широким спектром державного впливу, насамперед методами непрямого впливу на різні аспекти фармацевтичної діяльності за допомогою комплексу механізмів (ціноутворення, оподаткування, страхування, інвестування, кредитування), а також з урахуванням рівнів надання фармацевтичної допомоги населенню.

Фальсифікація лікарських препаратів та їх незаконний обіг на фармацевтичному ринку є проблемою глобального значення. Незважаючи за значні зусилля міжнародних організацій, питома вага фальсифікованих препаратів на національних фармацевтичних ринках становить від 5 до 7 %. Республіка Казахстан не є в цьому відношенні винятком. За останні 10 років Міністерством охорони здоров'я Республіка Казахстан встановлено більше 90 фактів реалізації в роздрібному сегменті фармацевтичного ринку 40 найменувань фальсифікованих препаратів. Ключова роль у реалізації заходів, пов'язаних з виявленням і попередженням фактів фальсифікації ліків, відводиться фармацевтичним працівникам. Мета роботи - аналіз даних анкетування фармацевтичних працівників з проблеми фальсифікації препаратів і їх незаконного обігу в Республіці Казахстан. Встановлено, що переважна більшість (84,76 %) респондентів знайома з поняттям "фальсифікований/контрафактний препарат", а кожен четвертий експерт мав досвід виявлення фальсифікованих ліків в аптеках. Найбільш часто, за думку експертів, піддавалися фальсифікації антимікробні і противірусні препарати, а найважливішим при виявленні контрафактних препаратів є невідповідність за таким параметром як "Маркування на зовнішній (первинній) упаковці товару". У рейтингу факторів, що сприяють незаконному обігу фальсифікованих ліків найбільш важливим є "Неефективна організація контролю якості продукції, що імпортується до Республіки Казахстан з боку компетентних державних органів" (119 експертів або 39,40 %). Понад три четвертих (77,48 %) експертів при виявленні фальсифікатів будуть звертатися до свого безпосереднього керівника, що відповідає вимогам чинної нормативно-правової бази. Більшість експертів (40,00 % опитаних) вважає, що найбільш ефективним напрямком вирішення даної проблеми є "Посилення кримінальної відповідальності за фальсифікацію і незаконний збут фальсифікованих лікарських препаратів у Республіці Казахстан" (121 респондент або 40,06 %). Висновки: вважаємо, що найважливішим напрямком подальших досліджень стане проведення аналізу впливу різних чинників на ефективність функціонування державних механізмів контролю за якістю ліків, що знаходяться в обороті. Крім цього, необхідно розробити практичні рекомендації щодо виявлення фальсифікованих препаратів і запобігання їх незаконному обороту на фармацевтичному ринку Республіки Казахстан.

За умов інноваційного розвитку фармації особливої актуальності набуває проблема формування теоретичних та науково-практичних підходів до управління інтелектуальними ресурсами (ІР) розробників і виробників лікарських засобів. Мета роботи - діагностування основних проблем у сфері управління ІР у фармації і виявлення резервів підвищення ефективності їх використання. Проведений аналіз із залученням компетентних експертів, виявив основні проблеми щодо управління ІР у вітчизняній фармації на макро-, галузевому та мікрорівнях. Доведено, що на макро- і галузевому рівнях необхідна реалізація державної інноваційної політики щодо залучення інвестицій як зарубіжних, так і вітчизняних для фінансування фундаментальних досліджень, орієнтованих на отримання нових наукових результатів, необхідних для створення конкурентоспроможних лікарських засобів, а також розробка концепцій та програм, які спрямовані на розвиток і регулювання інноваційної діяльності в фармації; використання сучасних стратегій управління ІР, які широко використовуються зарубіжними фармацевтичними компаніями (створення біофармацевтичних кластерів, стратегічних альянсів для реалізації високовартісних інноваційних проектів, розвиток державно-приватного партнерства тощо). На мікрорівні виділені стратегічні напрямки в сфері управління ІР: активізація інноваційної діяльності в ВНЗ, НДУ, фармацевтичних компаніях; впровадження сучасних механізмів комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності; формування реєстру нематеріальних активів як стратегічного ресурсу підвищення конкурентоспроможності організації. Висновки: за допомогою діаграми причинно-наслідкових зв'язків Ісікави узагальнені потенційні резерви управління ІР (структурними, людськими, ринковими) в фармації. Кожен з представлених резервів виконує певні завдання і тільки в сукупності вони забезпечують досягнення головної мети - удосконалення управління ІР в фармації.