Обобщены результаты изучения международных требований к качеству продукции биологического земледелия, опыт хозяйств Полтавской области по производству диетической продукции. Приведены особенности технологических схем выращивания экологически чистой продукции озимой пшеницы, ячменя, гречихи и подсолнечника. Представлены результаты исследований экологически безопасных приемов повышения урожайности и биологических средств защиты ведущих сельскохозяйственных культур.

Предлагается технологическая схема создания моделей землепользования. Информационная база данных, пакет программ и многовариантный компьютерный поиск дают возможность определить оптимальную модель землепользования хозяйств с различной формой собственности на землю на проектном уровне. Это позволит землепользователям повысить уровень производства экологически чистой продукции, уменьшить влияние отрицательных факторов на окружающую среду в условиях дефицита ресурсов.

Предлагается метод определения плодородия почвы с помощью энергетических критериев инструментальным методом с использованием калориметрической установки. Это позволяет фиксировать изменения этого показателя под действием факторов окружающей среды, в частности, системы удобрения и обработки почвы.

На конкретному прикладі проведено вивчення ефективності низькозатратних прийомів удосконалення землекористування колективного сільськогосподарського підприємства на принципах відновлюваного землеробства, раціонального використання природних ресурсів.

Висвітлено сучасні деградаційні процеси грунтового покриву України, методологію та нормативні вимоги щодо оцінки агроекологічного стану сільгосптериторій і орних земель, у тому числі придатних для створення екологічно чистих сировинних зон і сільгосппідприємств з метою виробництва високоякісних продуктів дитячого та дієтичного харчування. Обгрунтовано необхідність переходу від паспортизації грунтів до екологічної паспортизації сільськогосподарських підприємств, яка стане організаційно-правовим інструментом державного контролю екологічної ситуації в країні.

Обобщение материалов предыдущих исследований и результатов работ по биологизации земледелия, выполненных в Полтавской области, позволяет сделать вывод о возможности подготовки и анализа информации по комплексу агротехнических и экологических факторов для обеспечения контролируемого внедрения результатов научных исследований в производство. Для реализации научно обоснованного ведения сельского хозяйства назрела необходимость создания на базе структур Минсельхозпрода и УААН сети консультативно-внедренческой службы.

Викладено результати досліджень щодо енергетичної оцінки різних типів грунтів, а також впливу на цей показник агротехнічних факторів, особливо добрив, у разі їх систематичного застосування. Енергетичний потенціал грунту потрібно включати в балансові розрахунки, в тому числі під час визначення компенсаційних витрат антропогенної енергії на відновлення родючості грунту, а також енергетичної оцінки систем землекористування й агротехнологій.

Установлено, що для оптимізації гумусного й енергетичного стану грунтів особливе значення має співвідношення N:C, яке визначає напрям біологічних процесів, а також трансформацію органічної речовини. Виявлено істотне зменшення непродуктивних втрат вуглецю за умов співвідношення в сівозміні N:C = 1:25 - 30.

Запропоновано вдосконалені методичні підходи до аналізу й оцінки різних агроекосистем, насамперед з урахуванням їх енергетичної ефективності. Описано види енергії та структуру затрат в агротехнологіях. Знайдено додаткові резерви щодо більш повного використання грунтово-ландшафтних чинників, біокліматичного потенціалу та ресурсів хіміко-техногенного походження.

Висвітлено вміст і запаси гумусу в метровому шарі грунту після застосування мінеральної, органічної та органо-мінеральної систем удобрення, а також їх вплив на біологічну активність грунту, спрямованість біохімічних процесів. Встановлено, що показники залежать від дози органічних добрив та співвідношення у них C:N. Доведено, що внесення високих доз мінеральних добрив на фоні гною зменшує запаси гумусу, потребує додаткових заходів для запобігання його втратам.

Освещены содержание и запасы гумуса в метровом слое почвы после использования минеральной, органической и органо-минеральной систем удобрения, а также их влияние на биологическую активность почвы. Установлено, что показатели зависят от дозы органических удобрений и соотношения C:N. Доказано, что внесение высоких доз минеральных удобрений на фоне навоза уменьшает запасы гумуса, что требует дополнительных мероприятий для предотвращения потерь.

Розроблено нові методологічні підходи щодо проектування ресурсо- та енергоощадних аграрних виробничих систем за допомогою спеціального комп'ютерного програмного комплексу, що дозволяє на засадах високоефективного застосування ресурсів техногенного походження, частково їх замінити біологічними факторами,зокрема, за рахунок інтенсифікації азотфіксації, фосформобілізації, оптимізації сівозмін, створення безвідходних технологічних ланцюгів і систем запобігання деградаційним процесам та ерозії грунту.

Разработаны новые методологические подходы, касающиеся проектирования ресурсо- и энергосберегательных аграрных производственных систем, с помощью специального компьютерного программного комплекса, что позволяет на принципах высокоэффективного использования ресурсов техногенного происхождения, частично их заменить биологическими факторами, в частности, за счет интесификации азотфиксации, фосформобилизации, оптимизации севосмены, создания безотходых технологических цепей и систем предупреждения деградационных процессов и эрозии почвы.

Установлено, що за умов Лівобережного Лісостепу України на чорноземі типовому застосування гною в дозі 10 т/га в зерно-буряковій сівозміні не є достатнім для підтримки гумусу на оптимальному рівні. Більш ефективним слід вважати внесення соломи з мінеральними добривами, рештками всієї побічної продукції та компенсувальною дозою азоту.

Наведено еколого-енергетичну оцінку мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення, використання нетоварної продукції польових культур як органічного добрива в зерно-картопляній сівозміні. Висвітлено зміни біологічної активності, гумусного та енергетичного стану дерново-підзолистого супіщаного грунту. Проаналізовано можливості акумуляції біологічної енергії в агроекосистемах.

Приведена эколого-энергетическая оценка минеральной и органо-минеральной систем удобрения, использования нетоварной продукции полевых культур как органического удобрения в зерно-картофельном севообороте. Освещены изменения биологической активности, гумусного и энергетического состояния дерново-подзолистой супесчаной почвы. Проанализированы возможности акумуляции биологической энергии в агроэкосистемах.

Теоретично обгрунтовано напрямки інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на засадах біологізації агротехнологій, оптимізації кругообігу біогенних елементів, регулювання трансформації органічної речовини, відтворення родючості та енергетичного стану грунтів в агроекосистемах. Визначено фактори керування родючістю дерново-підзолистого грунту, чорнозему опідзоленого та чорнозему типового у разі тривалого застосування органічних, мінеральних та органічно-мінеральних систем удобрення. Розкрито закономірності трансформації органічної речовини, напрямки біологічних процесів і динаміки вмісту гумусу у грунті залежно від співвідношення вуглецю й азоту за різних систем удобрення у зерно-картопляних і зерно-бурякових сівозмінах. Встановлено енергетичну компоненту грунтів у загальному балансі енергії за мінеральних, органічних та органо-мінеральних систем удобрення. Висвітлено умови ефективного використання антропогенної енергії та підвищення окупності ресурсів промислового походження в агроекосистемах. Наведено інтегровані критерії та показники оцінки енергетичної ефективності та сталості агроекосистем з метою запобігання непродуктивним втратам енергії, органічної речовини та біогенних елементів. Формалізовано виявлені закономірності, технологічні процеси та окремі блоки агроекосистеми, розроблено алгоритми та комп'ютерний інформаційно-обчислювальний комплекс "Агроекосистема" для розробки екологічно збалансованих моделей агроекосистем із заданим рівнем продуктивності, енергетичної та економічної ефективності.

Проведено аналіз генетичної структури за 7-ма поліморфними генетико-біохімічними системами 4-х порід і 21-єї внутрішньопородної групи великої рогатої худоби, що відтворюються за різних еколого-географічних умов. На підставі одержаних результатів припущено, що автохтонні породи є генетично більш консолідованими, ніж комерційні, і потребують менших перетворень популяційно-генетичної структури під час адаптації до нових умов розведення.

Проведен анализ генетической структуры по 7-ми полиморфным генетико-биохимическим системам 4-х пород и 21-й группы крупного рогатого скота, воспроизводящихся в различных эколого-географических условиях. На основании полученных результатов предположено, что автохтонные породы являются генетически более консолидированными, чем коммерческие, и нуждаются в меньших преобразованиях популяционно-генетической структуры при адаптации к новым условиям разведения.

Показано рівень рециркуляції азоту, фосфору і калію за традиційних і альтернативних систем удобрення, зокрема, у разі внесення в грунт соломи, всієї побічної продукції, середніх та високих доз гною. Проаналізовано інтенсивність балансу біогенних елементів за різних комбінацій органічних і мінеральних добрив. Висвітлено роль бобових культур у сівозміні з урахуванням оптимізації кругообігу азоту.

Показан уровень рециркуляции азота, фосфора и калия при традиционных и альтернативных системах удобрения, в частности, при внесении в почву соломы, всей побочной продукции, средних и высоких доз навоза. Проанализирована интенсивность баланса биогенных элементов при различных комбинациях органических и минеральных удобрений. Освещена роль бобовых культур в севообороте с учётом оптимизации кругооборота азота.

Висвітлено порівняльну ефективність традиційних і альтернативних систем відтворення родючості грунтів. Описано технології застосування органічних добрив, проаналізовано значення багаторічних трав у відновленні родючості грунтів. Розглянуто питання оптимізації та використання сівозмінного фактора, забур'яненості у разі застосування традиційних і альтернативних органічних добрив.

Освещена сравнительная эффективность традиционных и альтернативных систем воспроизводства плодородия почв. Описаны технологии применения органических удобрений, проанализировано значение многолетних трав в восстановлении плодородия почв. Рассмотрены вопросы оптимизации и использования севооборотного фактора, засорённости при применении традиционных и альтернативных органических удобрений.

Показано, що результати довгострокових стаціонарних агротехнічних дослідів є базисною основою прогнозованого розвитку аграрних виробничих систем, їх моделювання та енергетичного аналізу. Обгрунтовано необхідність створення системи комплексного моніторингу агроресурсів. Розкрито їх структуру та шляхи раціонального використання за різної спеціалізації виробництва у разі часткової заміни непоновлюваних промислових ресурсів біологічними. Висвітлено методичні підходи до прогнозування ефективності використання біологічних, грунтових, промислових і агрокліматичних факторів.

Показано, что результаты длительных стационарных агротехнических опытов являются базисной основой прогнозирования развития аграрных производственных систем, их моделирования и энергетического анализа. Обоснована необходимость создания системы комплексного мониторинга агроресурсов. Раскрыты их структура и пути рационального использования при различной специализации производства с частичной заменой невозобновляемых промышленных ресурсов биологическими. Освещены методические подходы к прогнозированию эффективности использования биологических, почвенных, промышленных и агроклиматических факторов.

Показано агроресурсний потенціал і проаналізовано енергетичну ефективність різних моделей і сценаріїв розвитку аграрного виробництва. Доведено його значення у забезпеченні енергетичної незалежності та продовольчої безпеки України, а також висвітлено шляхи більш повного використання агробіологічних ресурсів.

Висвітлено теоретичні засади формування сталого розвитку аграрного виробництва в Україні. Охарактеризовано екологічний стан грунтів та засоби його регулювання. Здійснено порівняльний аналіз ефективності застосування традиційних і альтернативних систем удобрення щодо умов Полісся та Лісостепу України. Кількісно визначено компенсаційні дози органічного вуглецю відносно грунтово-кліматичних умов і сівозмін. Встановлено оптимальне співвідношення вуглецю та азоту у системах удобрення. Наведено енергетичну оцінку сучасних агротехнологій і розглянуто методики проектування моделей сталого розвитку агроекосистем. Встановлено основні принципи формування високоефективного сільськогосподарського виробництва на засадах ресурсозбереження, міжгалузевої оптимізації та біологізації агротехнологій. Розглянуто різні моделі сталого сільськогосподарського виробництва.

Освещены теоретические основы формирования устойчивого развития аграрного производства в Украине. Охарактеризованы экологическое состояние почв и способы его регулирования. Осуществлен сравнительный анализ эффективности применения традиционных и альтернативных систем удобрений относительно условий Полесья и Лесостепи Украины. Количествено определены компенсационные дозы органического угля относительно грунтово-климатических условий и севооборота. Установлено оптимальное соотношение угля и азота в системах удобрения. Приведена энергетическая оценка современных агротехнологий и рассмотрены методики проектирования моделей устойчивого развития агроэкосистем. Установлены основные принципы формирования высокоэффективного сельскохозяйственного производства на основах ресурсосохранения, межотраслевой оптимизации и биологизации агротехнологий. Рассмотрены различные модели устойчивого сельскохозяйственного производства.