Проведено дослідження архівної спадщини національної еліти України та фамільних зібрань, накопичених представниками української старшини/шляхти протягом другої половини XVII - XX ст. Розглянуто історію виникнення та формування рукописних зібрань української родової еліти й охарактеризовано сучасні методи їх дослідження. Особливу увагу приділено вивченню архіву Скоропадських - одного з найвідоміших в українській історії родів, який дав країні двох гетьманів, кількох вищих урядовців Гетьманщини XVIII ст., представників місцевої адміністрації Російської імперії, військових і громадських діячів. Наведено публікації фамільних архівалій.

Проведено исследование архивного наследия национальной элиты Украины и фамильных собраний, накопленных предствителями украинской старшины/шляхты во второй половине XVII - XX вв. Рассмотрена история возникновения и формирования рукописных собраний украинской родовой элиты и охарактеризованы современные методы их исследования. Особое внимание уделено изучению архива Скоропадских - одного из наиболее известных в украинской истории родов, давшего двох гетманов, нескольких высших правителей Гетманщины XVIII вв., представителей местной администрации Российской империи, военных и общественных деятелей. Приведены публикации фамильных архивалий.

Висвітлено проблеми архівознавства як наукової системи і навчальної дисципліни. Розглянуто питання історії архівної справи, зокрема, періодів Київської Русі та Галицько-Волинської держави, литовсько-польської доби (XV ст. - перша половина XVII ст.), козацько-гетьманської України (середина XVII - XVIII ст.), в контексті проектів архівних реформ у Росії у ХІХ - на початку ХХ ст., доби Української революції (1917 - 1920 рр.), в Західній Україні, на Буковині та Закарпатті у 1920 - 1930 рр., за часів радянської влади (1920 - 1980 рр.), проаналізовано розвиток архівної справи в незалежній Україні. Розкрито правові засади та структуру Національного архівного фонду України. Описано принципи організації архівної справи та діяльності державних архівних установ. Особливу увагу приділено питанням експертизи цінності архівних документів, комплектуванню державних архівів, застосуванню сучасних інформаційних технологій в архівній справі, науково-дослідній роботі архівів.

Освещены проблемы архивоведения как научной системы и учебной дисциплины. Рассмотрены вопросы истории архивного дела, в частности, периодов Киевской Руси и Галицко-Волынского государства, литовско-польской эпохи (XV в. - первая половина XVII в.), казаческо-гетьманской Украины (середина XVII - XVIII вв.), в контексте проектов архивных реформ в России в ХІХ - начала ХХ вв., эпохи Украинской революции (1917 - 1920-е гг.), в Западной Украине, на Буковине и Закарпатье в 1920 - 1930-х гг., во времена советской власти (1920 - 1980-е гг.), проанализировано развитие архивного дела в независимой Украине. Раскрыты правовые основы и структура Национального архивного фонда Украины. Описаны принципы организации архивного дела и деятельности государственных архивных учреждений. Особое внимание уделено вопросам экспертизы ценности архивных документов, комплектованию государственных архивов, применению современных информационных технологий в архивном деле, научно-исследовательской работе архивов.

Уперше наведено дані комплексного дослідження сторінок життя і діяльності видатного державного та громадського діяча, останнього гетьмана України та козацьких військ Павла Петровича Скоропадського (1873 - 1945 рр.) у контексті епохи Української революції 1917 - 1921 рр. та стосунків з іншими історичними діячами - М.С.Грушевським, К.Г.Маннергеймом. П.П.Скоропадського представлено не лише як політичну постать, а й як культурного діяча, нащадка славетного гетьмансько-старшинського роду, відомого в історії України з другої половини XVII ст.

Впервые приведены данные комплексного исследования страниц жизни и деятельности выдающегося государственного и общественного деятеля, последнего гетьмана Украины и козацких войск Павла Петровича Скоропадского (1873 - 1945 гг.) в контексте эпохи Украинской революции 1917 - 1921 гг. и отношений с другими историческими деятелями - М.С.Грушевским, К.Г.Маннергеймом. Скоропадский рассматривается не только как политик, а и культурный деятель, потомок славного гетьманско-старшинского рода, известного в истории Украины со второй половины XVII ст.

Розглянуто причини та головні цілі формування національних польських частин в Україні, обов'язковою умовою перебування яких було невтручання у внутрішні конфлікти, якщо вони не стосуються самих поляків. Зазначено, що через підписання Україною Брестського миру, польські військові формування опинилися у безвихідній ситуації на чужій території, окупованій ворожими австро-німецькими військами, що й призвело до їх ліквідації в 1918 р.

Рассмотрены причины и главные цели формирования национальных польских частей в Украине, обязательным условием пребывания которых было невмешательство во внутренние конфликты, если они не касаются самих поляков. Указано, что из-за подписания Украиной Брестского мира, польские военные формирования оказались в безвыходной ситуации на чужой территории, окупированной вражескими австро-немецкими войсками, что и привело к их ликвидации в 1918 г.

Наведено дані про склад і зміст документів фондів Державного архіву Києва радянського періоду (1 233) і періоду незалежності України (30), які відображають історію міста, його соціально-економічний, політичний, демографічний, культурний розвиток з періоду 1917-го р. до сьогодення. Розглянуто фонди органів місцевої виконавчої влади та самоврядування (виконавчих комітетів, державних адміністрацій, їх структурних підрозділів, служб, управлінь і відділів), виборчих комісій (з виборів Президента України, народних депутатів України, Київського міського голови), органів юстиції, міських робітничих спілок. Значну увагу приділено фондам особового походження - О.К. Антонова, М.У. Білого, В.Ф. Боброва, В.О. Замлинського й інших громадських і наукових діячів, які містять біографічні відомості їх життя, висвітлюють внесок у розвиток науки, культури, освіти міста.

Приведены данные о составе и содержании документов фондов Государственного архива Киева советского периода (1 233) и периода независимости Украины (30), которые отражают историю города, его социально-экономическое, политическое, демографическое, культурное развитие с 1917-го г. до настоящего времени. Описаны фонды органов местной исполнительной власти и самоуправления (исполнительных комитетов, государственных администраций, их структурных подразделений, служб, управлений и отделов), избирательных комиссий (по выборам Президента Украины, народных депутатов Украины, Киевского мэра), органов юстиции, городских рабочих союзов. Особое внимание уделено личным фондам - О.К. Антонова, М.У. Белого, В.Ф. Боброва, В.О. Замлинского и других общественных и научных деятелей, которые содержат биографические данные и освещают их вклад в развитие науки, культуры и образования города.

Наведено дані про склад і зміст фондів Державного архіву Києва до 1917-го р. за тематично-галузевим принципом: держава; економіка; освіта, наука, культура; установи охорони здоров'я; професійні спілки; благодійні установи та товариства; релігія; особові фонди; колекції документів. Описано документи, що відображають соціально-демографічне, економічне, політичне та культурне життя міста та його жителів, зокрема, копії грамот і універсалів російських імператорів, польських королів, гетьманів Війська Запорізького про надання підтвердження прав і привілеїв місту Києву та його жителям (1645 - 1764), укази Сенату, циркуляри Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора та Київських губернаторів.

Приведены данные о составе и содержанию фондов Государственного архива Киева до 1917-го г. по тематико-отраслевому принципу: государство; экономика; образование, наука, культура; учреждения здравоохранения; профессиональные союзы; благотворительные учреждения и общества; религия; личные фонды; коллекции документов. Описаны документы, отображающие социально-демографическую, экономическую, политическую и культурную жизнь города и его жителей, в частности, копии грамот и универсалов российских императоров, польских королей, гетманов войска Запорожского об оказании подтверждения прав и привилегий городу Киеву и его жителям (1645 - 1764), указы Сената, циркуляры Киевского, Подольского и Волынского генерал-губернатора и Киевских губернаторов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9ербісол

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.695.4-52

Рубрики:

Пухлини нирок і ниркових мисок

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.016-3 + Р715.016-3

Рубрики:

Інфекційні урологічні захворювання

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено практично недосліджений у сучасній історіографії період життя та діяльності Павла Скоропадського. Опинившись у січні 1919 р. у Німеччині, гетьман упродовж наступних двох років зазнав ідеологічної трансформації, остаточно позбувшись федералістичних ілюзій, визнавши необхідність розбудови незалежної української держави, порвавши стосунки зі своїми колишніми співробітниками, котрі обстоювали ідею тісних зв'язків майбутньої України з відновленою Росією. Відбулося його зближення з українськими хліборобами-демократами (В. Липинський, С. Шемет, О. Скоропис-Йолтуховський), що стало запорукою формування впливового гетьмансько-консервативного руху на чужині.

Досліджено історико-архівознавчий феномен фамільних архівів національної родової еліти Лівобережної України другої половини XVII - XX ст., у яких відображена політична, економічна, військова, культурна, побутова та регіональна історія країни упродовж трьох століть. Наведено відомості про архів Скоропадських - відомого гетьмансько-старшинського роду, який дав двох гетьманів, генеральних старшин, вищих військових чинів, губернського та повітових маршалів, знаних меценатів і благодійників. Проаналізовано архівну спадщину П.Скоропадського, який опікувався відновленням архівалій предків, поповненням фамільного архіву документами, зокрема, що були утворені за його емігранського життя (1919 - 1945 рр.) і мали виняткове історико-політичне значення. Показано роль і місце фамільних архівів у складі Національного архівного фонду України.

Досліджено умови формування, процес утворення, укомплектування та перебування на українських теренах протягом листопада 1917 р. - червня 1918 р. Польського війська. З'ясовано, що його формування на українських землях відбувалося шляхом полонізації (передачі полякам існуючих російських військових частин) і створення нових польських частин на російських Румунському та Південно-Західному фронтах у листопаді 1917 р. - лютому 1918 р. Сформовані таким чином другий і третій Польські корпуси внаслідок розколу російської армії були позбавлені верховного російського командування та стали частиною Польських військ на Сході - фактично польської армії в еміграції, оскільки основна частина Польщі (Царство Польське) перебувала під окупацією Німеччини й Австро-Угорщини. Вивчено процес доукомплектування Польських військ в Україні протягом 1918 р., а також спроби врегулювання умов перебування на території Української Народної Республіки й Української держави. Розглянуто поступове роззброєння польських військових формувань після введення в Україну військ Німеччини й Австро-Угорщини у квітні - червні 1918 р. Висвітлено роль польських військових формувань в Україні у боротьбі поляків за незалежність і відбудову збройних сил під час Першої світової війни.

  Скачати повний текст

Наведено характеристику біометричних величин (генетико-математичних параметрів), викладено методику їх обчислення та застосування в технології селекційного процесу зі стадами тварин, а також у дослідній роботі. Обгрунтовано мінливість кількісних показників ознак сільськогосподарських тварин і птиці. Розглянуто коефіцієнти кореляції та регресії між кількісними ознаками. Визначено показники зв'язку між альтернативними ознаками та кореляцію між рангами. Розкрито фактори динаміки мінливості ознак сільськогосподарських тварин і птиці. Викладено основи дисперсійного аналізу. Приділено увагу моделюванню селекційних ознак сільськогосподарських тварин.

Висвітлено процес утворення державних установ (ДУ) як невід'ємних атрибутів і органів держави від зародження урядуючих інституцій у Давній Русі ІХ ст. до початку ХХ ст. Доведено наступність процесу творення ДУ в контексті суттєвих трансформацій ДУ, зміни у верховному суверенітеті. Розкрито особливості організації та діяльності ДУ в періоди Київської та Галицько-Волинської Русі, Великого князівства Литовського, Польського королівства, Речі Посполитої, Російської, Австрійської та Австро-Угорської імперій.

Розглянуто сучасні суспільні виклики у царині використання історичних джерел в археографічних публікаціях, наголошено на необхідності з метою відповіді на них розробити нові правила публікації історичних пам'яток. Наведено пропозиції стосовно змісту та характеру згаданого офіційного документа, який повинен пройти затвердження президією НАНУ та бути рекомендованим усім академічним установам.

Проаналізовано основні форми представлення історичних джерел в українському сегменті глобального інформаційного простору, що є предметом інтернет-археографії - спеціального розділу відповідної науки. Надано класифікацію основних типів інтернет публікацій, докладно розглянуто види електронної археографічної продукції: бібліотека, збірник документів, навчальна хрестоматія.

Подано дискусійні міркування щодо специфічної науки історичного циклу - інституцієзнавства, її місця серед інших наук гуманітарного спрямування, особливостей джерельної бази. Зроблено спробу запровадити власну схему загальної видової й тематичної класифікації цих джерел, виходячи з оцінки їх значення для розкриття історії державних установ України.

Наведено дискусійні проблеми й особливості розкриття джерельної спадщини радянських репресивно-каральних органів (таємної поліції) 1920 - 1930-х рр., зокрема їх видовий склад, схему класифікації, інформативне наповнення, автентичність як історичного джерела, необхідність використання всього комплексу джерелознавчих та суміжних наукових дисциплін для здійснення фахового аналізу цієї групи джерел.

Розкрито питання класифікації історичних джерел, створених у процесі діяльності українського національно-визвольного руху середини XX ст., насамперед ОУН(б). Виділено основні групи та види історичних джерел, частині з яких дана змістовна характеристика. Зроблено висновок щодо потреби у всебічному та комплексному дослідженні таких пам'яток.