Розглянуто проблеми проведення профілактики артеріальної гіпертензії, зокрема, раціонального харчування як основного профілактичного фактора.

Висвітлено актуальні проблеми організації та проведення профілактичної роботи серед населення, зокрема, підвищення фізичної активності.

Проаналізовано основні фактори ризику розвитку неінфекційних захворювань серед населення. Наголошено на необхідності збалансованого харчування та фізичної активності, а також позбавлення від шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю). Оцінено можливості профілактики та раннього виявлення захворювань серцево-судинної системи на підставі знань сімейного лікаря щодо факторів ризику їх виникнення, а також диференціальної діагностики згаданої патології в разі інтеграції з лікарями інших спеціальностей. Наведено особливості та можливості лікування сімейним лікарем хворих із неінфекційними захворюваннями, зокрема, в разі деонтологічного підходу до роботи з пацієнтами і членів їх родин.

Вивчено динаміку імунологічних лабораторних показників у хворих із гострими формами ішемічної хвороби серця під впливом надропарину. Встановлено нормалізацію або наближення до норми згаданих показників у більшості пацієнтів зі значними змінами в імунній системі на початку лікування.

Проаналізовано імунорегуляторні порушення (зміни співвідношень між популяціями та субпопуляціями лімфоцитів) у хворих із хронічним легеневим серцем. Вивчено ефективність застосування молсидоміну за згаданої патології. Імунорегуляторні порушення нормалізуються в динаміці комплексного лікування хронічного легеневого серця у половини хворих. Слід вважати доцільним включення в терапію цього захворювання молсидоміну.

Наведено аналіз показників імунітету залежно від тривалості хронічного бронхіту і наявності ускладнень. У хворих на хронічний бронхіт з поширеним процесом, дифузним пневмосклерозом та емфіземою легень мають місце імуносупресія та автоімунізація.

Отмечено, что семейная медицина как система первичной медицинской помощи, максимально приближенной к человеку и его семье, может стать основой успешной реализации стратегии профилактики хронических неинфекционных заболеваний, прежде всего ишемической болезни сердца. Представлен проект упрощенной схемы действия семейного врача в проведении профилактических мероприятий среди населения своего участка. Она включает несколько этапов: оценку индивидуального и общепопуляционного риска, разделение населения на основные группы риска, внедрение мероприятий программы вмешательства, разработанной для каждой группы с учетом индивидуальных особенностей психики.

Описано термінологію, фактори ризику, етіологію, патогенез та клінічні прояви атеросклерозу. Наведено класифікацію дисліпопротеїнемій, що вважаються основним фактором ризику ішемічної хвороби серця. Значну увагу приділено різним класам ліпопротеїнів, розкрито їх роль у виникненні і прогресуванні атеросклерозу. Висвітлено показники ліпідного обміну та їх нормальні величини.

Описаны терминология, факторы риска, этиология, патогенез и клинические проявления атеросклероза. Приведена классификация дислипопротеинемий, которые являются основным фактором риска ишемической болезни сердца. Значительное внимание уделено различным классам липопротеинов, раскрыта их роль в возникновении и прогрессировании атеросклероза. Освещены показатели липидного обмена и их нормальные величины.

Проанализированы взаимосвязи параметров вариабельности сердечного ритма с показателями аэробного метаболизма у здоровых лиц и лиц с ишемической болезнью сердца. Выявлена некоторая связь между изучаемыми параметрами, которая имеет нелинейный характер, зависит от функционального состояния организма и выраженности присутствующей патологии. Установлено, что оптимальным показателям системы перекисное окисление липидов - антиоксидантная активность соответствует высокая общая спектральная мощность за счет высокочастотных волн и эффективной вариабельности сердечного ритма.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.031-52

Рубрики:

Гіпотонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що суттєвий вплив на здоров'я населення мають серцево-судинні захворювання (ССЗ), виникнення та прогресування яких визначається факторами ризику. Для підвищення ефективності профілактики ССЗ на дільниці сімейному лікарю необхідно дотримуватися чітких стандартних схем та методів роботи, що базуються на досягненнях сучасної медичної науки. Це сприятиме максимально можливому зниженню смертності та захворюваності за мінімальних економічних затрат.

Проаналізовано особливості розвитку хвороб органів кровообігу, ревматичних хвороб, патології органів дихання та ендокринної системи. Розглянуто питання інтенсивної терапії та реанімації. Наведено сучасні методи та рекомендації щодо лікування хворих.

Проанализированы особенности развития болезней органов кровообращения, ревматических болезней, патологии органов дыхания и эндокринной системы. Рассмотрены вопросы интенсивной терапии и реанимации. Приведены современные методы и рекомендации по лечению больных.

Розглянуто питання діагностики хвороб органів травлення, зокрема, стравоходу, шлунка, кишок, печінки, жовчного міхура, підшлункової залози. Описано анатомо-фізіологічні особливості та симптоматику хвороб нирок і сечових шляхів, патології органів кровотворення, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові. Визначено орієнтовні терміни тимчасової непрацездатності у разі найпоширеніших захворювань за умов амбулаторного та стаціонарного лікування.

Рассмотрены вопросы диагностики болезней органов пищеварения, в частности, пищевода, желудка, кишечника, печени, желчного пузыря, поджелудочной железы. Описаны анатомо-физиологические особенности и симптоматика болезней почек и мочевых путей, патологии органов кровеобразования, синдром диссеминированного внутрисосудистого свёртывания крови. Определены ориентированные термины временной нетрудоспособности в период наиболее распространённых заболеваний в условиях амбулаторного и стационарного лечения.

Описано випадок з клінічної практики лікування 27-річної хворої з діагнозом системний червоний вовчак, активна фаза, активність ІІІ, з ураженням серця (кардіоміопатія), нирок (пієлонефрит) та шкіри обличчя і кистей рук. Зроблено висновки: у ході лікування олія амаранту зменшує набряк та гіперпігментацію шкіри, активує регенеративні процеси, відновлює функцію кінцівок, нормалізує лабораторні показники.

Описан случай из клинической практики лечения 27-летней больной с диагнозом системная красная волчанка, активная фаза, активность III, с поражением сердца (кардиомиопатия), почек (пиелонефрит), кожи лица и кистей рук. В ходе лечения выявлено положительное влияние масла амаранта на клиническую картину и динамику лабораторных показателей, что проявилось уменьшением воспалительных процессов кожи лица и кистей рук.

Обстежено 47 хворих на ревматизм, у 93 % яких було виявлено ознаки недиференційованої дисплазії сполучної тканини у кількості 3 та більше. Встановлено взаємозалежність між вираженістю недиференційованої дисплазії сполучної тканини та важкістю клінічного перебігу ревмопроцесу. Чим більше виражені прояви дисплазії сполучної тканини, тим вище ступінь активності ревматичного процесу і більший ризик формування пороку серця. Недиференційована дисплазія сполучної тканини є вірогідним фактором ризику ревматизу, а тому диспансерний нагляд за пацієнтами з ознаками дисплазії сполучної тканини є дієвим методом первинної профілактики ревматизму.

Обследовано 47 больных ревматизмом, у 93 % которых выявлены симптомы недифференцированной дисплазии соединительной ткани в количестве 3 и больше. Установлена зависимость между выраженностью недифференцированной дисплазии соединительной ткани и тяжестью клинического течения заболевания. Чем больше выражена дисплазия соединительной ткани, тем выше степень активности ревматического процесса и больший риск формирования порока сердца. Установлено, что недифференцированная дисплазия соединительной ткани является достоверным фактором риска ревматизма и требует проведения комплекса мероприятий с целью профилактики ревматизма.

Досліджено особливості функціонального стану гіпофізарно-тиреоїдної системи та ліпідного спектра крові, визначено їх патогенетичну роль у розвитку та прогресуванні стенокардії у жінок в період менопаузи та запропоновано методи корекції виявлених порушень за допомогою магнітотерапії.

Изучены особенности функционального состояния гипофизарно-тиреоидной системы и липидного спектра крови, определена их патогенетическая роль в развитии и прогрессировании стенокардии у женщин в период менопаузы. Дана оценка эффективности и безопасности коррекции субклинического гипотиреоза методом магнитотерапии.

Висвітлено проблему підйому частоти серцевих скорочень (ЧСС), як незалежного фактору ризику, що призводить до збільшення виникнення нападів стенокардії та напрями профілактики захворювання. Доведено, що збільшення ЧСС в спокої в поєднанні з дисліпопротеїнемією впливає на тривалість життя. Зниження ЧСС проявляється зменшенням частоти нападів стенокардії. Олія насіння льону відновлює баланс ліпопротеїдів за рахунок достатньої кількості омега-3 і омега-6 поліненасичених жирних кислот, сповільнює прогресування атеросклеротичного процесу. Ці факти можуть бути основою для розробки адекватних схем лікування з тривалим застосуванням препаратів, що діють на серцеву провідність, регулюють обмін ліпідів, виявляють мінімальну кількість побічних ефектів.

Рассмотрена проблема подъема ЧСС как независимого фактора риска, что способствует увеличению вероятности возникновения приступов стенокардии и направлена на профилактику заболевания. Доказано, что увеличение ЧСС в состоянии покоя в сочетании с дислипопротеинемией имеет прямое влияние на продолжительность жизни. Снижение ЧСС проявляется уменьшением частоты приступов стенокардии. Масло семян льна восстанавливает баланс липопротеидов за счет достаточного количества омега-3 и омега-6 полиненасыщенных жирных кислот, чем замедляет прогрессирование атеросклеротического процесса. Эти факты могут быть основой для разработки адекватных схем лечения с длительным применением препаратов, которые действуют на сердечную проводимость и регулируют липидный обмен, проявляя минимальное количество побочных эффектов.

Досліджено вплив гіпогіпермагнітотерапії на перебіг стенокардії, рівень С-пептиду та цукру в крові, активність системи гемостазу у хворих на стабільну стенокардію в поєднанні з ЦД II типу легкої та середньотяжкої форм. Доведено позитивний вплив лікування на тривалість і частоту ангінальних нападів. Результати спостереження довели, що за використанням гіпогіпермагнітного середовища для лікування даних хворих зменшується потреба в медикаментах. Магнітотерапія потенціює дію медикаментозних засобів; нормалізується гормональна активність крові, покращується гемодинаміка, обмінні процеси у міокарді та провідність, проявляється знеболювальний ефект, зменшується коагуляційний потенціал крові. Зроблено висновок, що гіпогіпермагнітне поле може бути успішно використане в практичній роботі сімейних лікарів у комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокардію в поєднанні з ЦД II типу.

Проведено обстеження 40-ка хворих на артеріальну гіпертензію. Хворі як метаболічну терапію одержували триметазидин. Вплив гіпермагнітного поля здійснювався в стимулювальному режимі з частотою 21, 34, 55, 89 Гц протягом 1, 2, 3, 5 хв після попередньої експозиції гіпомагнітним полем протягом 10 хв. Одержані після лікування результати свідчать про те, що магнітотерапія сприяє нормалізації дисбалансу автономної нервової системи: посилюється парасимпатична і послаблюється симпатична активність вегетативної нервової системи.

В обследование были включены 40 больных артериальной гипертензией. Больные как метаболическую терапию получали триметазидин. Воздействие гипермагнитным полем осуществлялось в стимулирующем режиме с частотой 21, 34, 55, 89 Гц в течение 1, 2, 3, 5 мин. после предварительной экспозиции гипомагнитным полем в течение 10 мин. Полученные после лечения результаты свидетельствуют о том, что магнитотерапия способствует нормализации дисбаланса автономной нервной системы: усиливается парасимпатическая и ослабляется симпатическая активность вегетативной нервной системы.

Обстежено 47 хворих на ревматизм, з яких у 44 (93,6 %) виявлено ознаки недиференційованої дисплазії сполучної тканини (НДСТ) у кількості 3 і більше нозологічних форм. Встановлено залежність між вираженістю НДСТ і тяжкістю клінічного перебігу ревматизму. Чим більше виражена дисплазія сполучної тканини, тим вищий ступінь активності ревматичного процесу і ризик формування вади серця. Доведено, що НДСТ є вірогідним фактором ризику ревматизму і потребує проведення комплексу заходів з метою профілактики ревматизму.