Розроблено соціально-філософську концепцію біографії як соціокультурного феномену, що характеризує індивідуально-особистісний вимір соціального буття та культури. Обгрунтовано теоретико-методологічну базу його дослідження у соціальній філософії та міждисциплінарному полі соціогуманітарного знання. Проаналізовано теоретичні засади, пізнавальні можливості та межі біографічного підходу у соціальній філософії та соціогуманітарному знанні в цілому. Запропоновано модель і стратегію соціально-філософського аналізу біографії, що передбачає вихід на рівень соціальної онтології. Біографію у різноманітності своїх форм і типів проаналізовано як культурну інваріанту й універсалію соціокультурного буття, як сутнісний вираз вихідної саморефлексивності, герменевтичноті та наративності життя, механізм репрезентації індивідуально-особистісного начала культури в його конкретній історичності й унікальності. Сформульовано визначення феномену біографії як результату "персоналізації" надіндивідуальних соціокультурних норм, цінностей, зразків та як засобу універсалізації персонально-унікальних смислів. Проаналізовано проблематику "нового біографізму" як відображення антропологічного повороту у сучасній філософії та гуманітаристиці. Доведено, що "новий біографізм/автобіографізм" часто є неартикульованим, латентним елементом багатьох сучасних філософских концепцій, в яких відкрито продемонстровано відторгнення від "біографічного методу" у його класичних зразках і позитивістських модифікаціях. Розроблено методологічну базу науково-теоретичного представлення феномену біографії у синтетичній єдності соціальної онтології, соціальної феноменології та методології гуманітарного знання. Біографічний/автобіографічний аспект досліджено як одну з найважливіших складових такої синтезувальної архітектоніки. Показано, що біографічна спрямованість є способом утримання проблемно-тематичної єдності Humanities, теоретико-концептуальним гарантом якої здатна виступати соціальна філософія.

  Скачати повний текст

Визначено особливості репрезентації співвідношення "норма" - "аномалія" як специфічної форми дискурсу у творчості М.Фуко. Зазначено, що філософія М.Фуко втілює у собі характерні риси постструктуралістського мислення, репрезентує співвідношення "норма" - "аномалія" як специфічну форму дискурсу, яка визначає процес соціалізації людини. Здійснено аналіз першоджерел і критичних робіт, присвячених творчості М.Фуко та показано необхідність дослідження феноменів норми й аномалії через їх відношення до системи мови як засобу реалізації владних відносин, детермінованих межами конкретних явищ сексуальності та божевілля у контексті структуралістської концепції М.Фуко.

  Скачати повний текст

Визначено місце, роль і значення філософії патристики у розвитку української духовно-академічної філософії XIX ст. Розкрито сутність понять "патристична традиція" та "українська духовно-академічна філософія". Встановлено що творчість філософів-академістів пов'язує з філософією Отців Церкви ідейна спільність, а зверненість до патристичної спадщини обумовлює історико-соціальний контекст. Виявлено, що філософи-академісти розглядали такі питання, як шлях Богопізнання, проблеми особистості та свободи волі, апелюючи до творчості ранньохристиянських авторитетів. З'ясовано, що особливістю прочитання патристичної спадщини філософами-академістами є глибоке зацікавлення апологетичним періодом, в якому вони знаходили аргументи на захист православної віри від нападів сучасних їм філософських учень атеїстичного спрямування.

  Скачати повний текст

Висвітлено філософську систему Д.Юма крізь призму її гуманістичної складової, проаналізовано сучасну інтерпретацію основної філософської проблеми - феномену людської природи. Встановлено можливість альтернативного тлумачення філософії Д.Юма у якості органічно поєднаних гносеології та етики, що надає можливість нестереотипного сприйняття його філософії, яка традиційно зводилась до гносеології як єдиноцінного досягнення шотландського філософа. Виявлено, що філософія Д.Юма спрямована на розкриття сутності людини як цілого, про що свідчить взаємозв'язок теорії пізнання, етики, політичної філософії (скепсис до розуму обумовлює довіру до відчуттів; достовірність безпосереднього сприйняття детермінує методологічний скептицизм), тому філософську концепцію Д.Юма визначено як антрополого-гносеологічну. Визначено гуманістичні засади вчення про людську природу, що полягають у дослідженні Д.Юмом людини як істоти, що наділена симпатією (перевага у природі людини симпатії до інших над егоїзмом), справедливістю (гармонійне поєднання благ людини та суспільної корисності), свободою (відчуття свободи під час виявлення волі згідно приховано-внутрішній детермінації). Досліджено обмеженість запозичень окремих положень вчення Д.Юма у сучасному лібералізмі, неповну адекватність сучасного сприйняття проблем філософії Д.Юма у історико-філософських постмодерністських тлумаченнях.

  Скачати повний текст

Розкрито суть поняття "допитливість". Визначено місце допитливості у структурі особистості дитини віком 6 - 7 років. Виявлено ознаки, передумови та поетапність її розвитку. Розроблено й експериметально перевірено систему діагностики та дидактичну модель розвитку допитливості першокласників. Деталізовано дидактичні умови її функціонування. Доведено, що цей розвиток відбувається завдяки включенню до процесу навчання інтегрованих курсів "Вступ до шкільного життя" та "Дитяча філософія", а також поетапному впровадженню творчого проектування як засобу організації дослідно-творчої діяльності першокласників за умови забезпечення інтерактивного спілкування суб'єктів педагогічного процесу.

  Скачати повний текст

Визначено основні характеристики еволюції поняття досвіду в західних філософських системах, становлення яких спричинено впливом перетворення філософської думки у німецькому ідеалізмі у XIX - XX ст. На підставі історико-філософського топологічного аналізу основних положень стосовно досвіду, наявних у межах західної філософії від Античності до XX ст., відтворено цілісну картину передісторії та історії філософського аналізу досвіду у Канта та Гегеля, що зумовили рамки подальшої еволюції змісту поняття досвіду, визначені напруженням поміж епістемологічним і герменевтичним підходами. Установлено, що еволюція поняття досвіду відбувалася як діалектичний процес визначення досвіду у термінах фактичності й історичності в основних течіях філософії Заходу XIX - XX ст. На підставі аналізу основних рис історії поняття досвіду в західній філософії XIX - XX ст. створено концепцію еволюції цього поняття, яка узагальнює специфіку підходів до аналізу досвіду щодо філософських теорій неокантіанства, прагматизму, аналітичної філософії мови, феноменології та герменевтики, а також особливості впливу цих підходів на формування завдань сучасної епістемології, філософії мови та філософії науки.

  Скачати повний текст

Проаналізовано закономірності еволюції візантійського неоплатонізму. Відмінною рисою візантійського неоплатонізму є побудова філософської теології, ідею якої засновники візантійського неоплатонізму запозичили з системи Прокла. У межах першого кола еволюції візантійського неоплатонізму виникли три оригінальні філософські системи: антиметафізична філософія надбуття Діонісія (Філопона), філософія буття Максима Сповідника та метафізика візантійських есенціалістів VII - початку XVI ст. У 1530-ті рр. внаслідок теологічних дискусій виникла особлива форма візантійського неоплатонізму - паламізм, яка в межах власного інтенсивного розвитку пройшла три стадії еволюції, аналогічні до загального ходу еволюції класичного візантійського неоплатонізму: неоареопагітизм Палами, християнське прокліанство Каліста Ангелікуда, паламітська схоластика другої половини XIV і XV ст. Дослідження еволюції візантійського неоплатонізму дозволяє виявити конкретні форми, яких набував вплив філософії на християнську теологію на грецькому Сході в VI - XV ст.

  Скачати повний текст

Здійснено порівняльний соціально-філософський аналіз пізнавальної традиції в осмисленні співвідношення елементів природного та соціального аспектів життєдіяльності людського суспільства. Запропоновано метод порівняння східної та західної філософських інтерпретацій соціальної справедливості. У процесі зазначеного аналізу з'ясовано специфічні особливості східного та західноєвропейського розуміння соціальної справедливості, розглянуті як загальнолюдські. Встановлено, що вони виникають у кожній з вказаних філософій двома основними, інваріантними взаємодоповняльними формами осмислення взаємозв'язку природного і соціального у світі людини: суспільноцентричною (східна філософія) та індивідоцентричною (західна філософія). Значну увагу приділено співвідношенню суспільно- та індивідоцентричного розуміння соціальної справедливості, а також причинам і характеру їх конвергенції за умов теперішньої цивілізації. Детально розглянуто історичні етапи еволюції соціальної справедливості.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз концептуальних підходів західної соціальної філософії щодо розуміння походження, суті й причин виникнення воєн. З'ясовано, що філософія миру сформувалася як альтернатива філософії насильства. У науковий обіг введено поняття "західна парадигма війни і миру", розкрито його суть та особливості за умов протистояння двох соціально-політичних систем та однополюсного світу. Досліджено процес трансформації характеру, причин і феномену війни в епоху глобалізації та революції у військовій справі. Обгрунтовано оптимістичні підходи щодо осмислення історичного процесу та місця в суспільних перетвореннях збройного насильства у третьому тисячолітті. Запропоновано модель військового реформування, яка базується на врахуванні основних тенденцій, пануючих у військовому будівництві Заходу. Доведено, що процес реформування Збройних сил України неможливий без духовно-етичного розвитку військовослужбовців, наповнення воєнної політики ідеалами гуманізму та демократії.

  Скачати повний текст

Доведено онтичний та онтологічний пріоритет людського буття перед усім іншим сущим, на конкретному кіноматеріалі засвідчено примат екзистенції перед есенцією. Описано основоположні екзистенціали людського існування - тривогу, нудьгу, страх, смерть. В процесі аналізу окремих фільмів з'ясовано, що успішний розвиток інтелекту у людини не супроводжується таким самим прогресом у моральній царині. Проблема співвідношення розуму та віри, поставлена в епіцентр мистецької рефлексії, дозволила встановити внутрішні суперечності всередині екзистенціалізму. Простежено тлумачення проблеми людського співіснування й екзистенціальної комунікації у філософії, з'ясовано чинники переформування суспільством буття індивіда. Наголошено на зв'язку свободи з відповідальністю та екзистенційним вибором у філософії та кіномистецтві. Обгрунтовано логіку звернення екзистенціалізму до проблеми історичного процесу та встановлено, що у перемозі демократичних інституцій екзистенціоналістська філософія вбачає загрозу нівелювання особистості.

  Скачати повний текст

Системно досліджено імпресіонізм в українській літературі як повноцінну стильову течію, що виникла в кінці XIX ст. та розвивалась на початку XX ст. Уперше обгрунтовано показано якісну відмінність між літературним імпресіонізмом і живописом, доведено існування в українській літературі на межі даних століть психологічного імпресіонізму. Запропоновано нове поняття "актуальний хронотоп", який є головною категорією історичної поетики, що характеризує естетичний феномен імпресіонізму в мистецтві. Висвітлено розвиток та особливості категорії історичної поетики - кута зору автора, що є обов'язковою ознакою української імпресіоністської прози. Уперше послідовно досліджено особливості зображально-виражальних засобів імпресіонізму: предметність зображення, "психологічність" вираження, адже предмети та зовнішні явища світу в імпресіонізмі найчастіше символізують явища внутрішнього світу. Показано взаємозв'язок між змінами форм художнього письма та проблематикою - увага до внутрішнього як самоцінного, індивідуальності й неповторності людини, її духовного всесвіту. Показано, що для розуміння українського психологічного імпресіонізму, який становить специфіку національної літератури, визначальними є "філософія переживання" В.Дільтея, теорія М.Бахтіна про "вирішальні питання буття" та теорія В.Франкла про "трагедію внутрішнього життя".

  Скачати повний текст

Доведено тезу про те, що як філософсько-світоглядні засади дослідження релігійної освіти має виступати філософія освіти. Розкрито інституційні засади релігійної освіти як специфічного різновиду освіти, який спирається не лише на авторитет науки, але й церкви, хоча за змістом переважна більшість інституційних засад релігійної освіти збігається з відповідними засадами інших різновидів освіти - державно-політичні, економічні, моральні, правові тощо. Визначено перспективи інституційного забезпечення релігійної освіти за сучасних умов модернізації освіти в Україні, як залежні передусім від потенціалу розвитку наявних духовних ВНЗ (більшість яких функціонує в структурі православної церкви), а також від розвитку релігійної освіти в межах світських ВНЗ. Зазначено, що релігійна освіта має тенденцію стати обов'язковою складовою в усіх ВНЗ системи вищої освіти України.

  Скачати повний текст

Здійснено цілісне дослідження історико-філософської спадщини філософів Київської духовної академії та Університету Св.Володимира. Визначено поняття та функції академічної філософії. Висвітлено специфіку та основні етапи становлення академічної філософії у київській регіональній субкультурі. З'ясовано особливості розвитку академічної філософії у Києві періоду ХІХ - початку ХХ ст. Проаналізовано функціонування історико-філософського знання в київській духовно-академічній та університетській традиції. Розглянуто науково значущі результати історико-філософських студій київських академічних філософів зазначеної доби, що сприяли становленню вітчизняної історико-філософської науки як самостійної дисципліни.

  Скачати повний текст

Досліджено логіко-гносеологічні пошуки, зійснювані філософами Київської духовної академії (КДА) у часи післякантівських реформ традиційної логіки та теорії пізнання. До дослідження залучено їх манускрипти, які суттєво коригують уявлення дослідників про рівень логіко-гносеологічної культури філософів КДА, складені лише на основі опублікованого ними. Уперше у галузі історико-філософських досліджень здійснено теоретичну реконструкцію логіко-гносеологічних поглядів київських академістів. Суттєво уточнено особливості духовно-академічного ідеалізму. З'ясовано загальнофілософські засади академістів щодо співмірності предметів логіки та теорії пізнання, щодо пізнавальних можливостей традиційних законів мислення.

  Скачати повний текст

Досліджено хибу як специфічне явище у сфері пізнання та застосування пізнавальних спроможностей людини на матеріалі розвитку європейської філософії Нового часу. Показано значущість дослідження хиби для історико-філософської реконструкції розвитку філософської думки доби Нового часу. Доведено, що проблеми хиби є одним з основних предметів філософської рефлексії у процесі дослідження пізнавального процесу, а також у разі побудови запропонованих класичною новоєвропейською філософією моделей набуття вірогідного й істинного знання. Досліджено запропоновану класичною новочасною філософією модель співвідношення розуму та буття у аспекті пошуку логічних, онтичних й онтологічних умов можливості виникнення хиби. Розкрито специфіку осмислення хиби у раціоналістичній і емпіричній філософії XVII - середини XVIII ст. Проаналізовано основні концептуальні підходи до тлумачення хиби. Визначено роль відчуття, пристрастей і мови у процесі виникнення хиби. Досліджено процедури їх нейтралізації. Досліджено зв'язок між новочасною та просвітницькою філософією в аспекті вирішення проблеми хиби.

  Скачати повний текст

Досліджено конструктивістські тенденції в сучасній аналітичній філософії, виникнення яких розглянуто як наслідок еволюції класичної епістемологічної програми. Стверджено ефективність запровадження плюралістичної методології та принципу екологізму як засобів елімінації релятивізму та репресивності з конструктивістської моделі пізнання. Розкрито теоретичні засади інтерпретації онтології як теорії існування об'єктів в конструктивістських філософіях, на підставі чого встановлено сутнісні особливості інтерпретації знання як концептуалізованого досвіду оперування з об'єктами. Обгрунтовано розуміння пізнання як організації світу та епліковано основні риси плюралістичної конструктивістської епістемології як організаційної теорії пізнання.

  Скачати повний текст

Проаналізовано логіко-математичні та семантичні дослідження Г.Фреге й обгрунтовано їх значення як істотної передумови розвитку аналітичної філософії. Здійснено історико-філософський аналіз поняття "аналітична філософія". Досліджено концептуальні подібності, відмінності та взаємовпливи філософських поглядів Г.Фреге, Е.Гуссерля, Б.Рассела, Л.Вітгенштайна у контексті формування аналітичної філософії. Виокремлено основні етапи у розвитку аналітичної філософії, зокрема логічний атомізм, логічний позитивізм, лінгвістичну філософію, загальну епістемологію, сучасний етап, для якого характерна наявність інтересу до етики, естетики, феноменології, герменевтики, політичного вчення. Простежено вплив аргументів Г.Фреге проти психологізму у логіці на розвиток антипсихологістських настанов Е.Гуссерля. Встановлено подібність семантичних конструкцій Г.Фреге знак - смисл - значення і Е.Гуссерля сутність - смисл - інтендований предмет. З'ясовано, що логіко-семантичні дослідження Б.Рассела та логіко-математичні пошуки Л.Вітгенштайна значною мірою є продовженням логіко-математичних і семантичних теорій Г.Фреге, які є передумовою розвитку аналітичної філософії. Доведено, що методи логічного аналізу Г.Фреге, Б.Рассела та Л.Вітгенштайна є теоретичними засадами методології аналітичної філософії.

  Скачати повний текст

Проаналізовано "онтологічну диференцію" Гайдеггера як апофатико-теологічний мотив мислення та з'ясовано, що сучасні спроби "подолання" метафізичного протистояння "першого сущого" наявному є або власним етапом метафізики (у завданні "демаркації" позитивізму), або прихованим наслідуванням гайдеггерівського онтологічного зразка (у понятті "розрізняння" постмодернізму). Виявлено, що в історії філософії мотивуючим актуалізацію і подальший характер інтерпретації феномена мови є саме спосіб розрізнення буття та сущого: він обгрунтовує прирівнювання мови до засобу у метафізиці та подійне ототожнення мови й буття у Гайдеггера. Виявлено суперечливу єдність основних (часово-місцевих) концептів філософування Гайдеггера "ось" (Da) і "подія" (Ereigis) та спростовано відоме протиставлення двох його варіантів, "раннього" і "пізнього". Через зіставлення чинності у понятті "четвериці" (Geviert) Гайдеггера та у візуальному аналізі сущого Арістотеля з'ясовано радикальний поворот Гайдеггера у розумінні причиновості. Доведено, що поширена у філософіях "лінгвістичного повороту" тематизація мови, яка відбувається поза опитуванням місця та часу, є не онтологічною, а декларованою спекулятивно. Здійснено інтегруючий аналіз стосовно вчення Гайдеггера про мову шляхом осмислення зв'язку мови та відповідно до суб'єкта, людини як animal rationale, буття, часу, речей, місця, внаслідок чого виведено низку онтологічних положень про підстави тотожності мови та буття, специфіку вказівного визначення сущого словом, вторинність проти слова людського воління, чуттєвості та розсудливості, необхідність перетворення мотивуючої мислення "онтологічної диференції" Гайдеггера про розрізнення буття та слова.

  Скачати повний текст

Здійснено порівняння концепції музичної форми та її філософських засад, базуючись на концепції двійковості/четвертинності - трійковості у Китаї та Європі. Представлено концепцію художньої форми як взаємодію регіонально- та часово-ментально віддалених підходів, сформованих за умов Європи та Китаю, які інтегруються завдяки інтернаціональному значенню професійної музичної діяльності виконавців-піаністів та композиторів у поєднанні традицій різних країн та шкіл. Уперше в українському музикознавстві під час дослідження застосовано положення про музичну форму, які містить китайська філософія та сучасне китайське музикознавство. Проаналізовано ряд композицій і виконавських інтерпретацій китайських (Лі Ін Хая, Чжоу Луна, Чу Дзіен Ера, Тін Шан Ти, Ши Шун Чена, Лі Юнь Ді) і деяких європейських (С.Скотта, О.Станка, А.Бределя) музикантів.

  Скачати повний текст

Висвітлено вплив екзистенціоналістської філософії та традиційної вітчизняної "філософії серця" на творчо-світоглядну еволюцію видатної української поетеси Ліни Костенко, простежено формування універсалістської ідейно-художньої концепції в її творчості, визначено роль і місце поетеси в духовно-культурних координатах шістдесятництва та сучасності. На основі структурного та історико-інтерпретаційного аналізу з'ясовано тематичні масиви, досліджено образно-метафоричну структуру, міфопоетичне підгрунтя поезії Ліни Костенко, показано її зв'язок з духовними традиціями українського народу.

  Скачати повний текст