Вперше зроблено спробу комплексного дослідження політики та практики нацистського фізичного терору проти східних слов'ян періоду Другої світової війни. Доведено, що расова теорія стала теоретичним обгрунтуванням політики нацистського фізичного терору стосовно східних слов'ян. Встановлено, що антислов'янська спрямованість колонізаційних планів нацистської Німеччини була невід'ємною та важливою частиною загальних експансіоністських намірів завоювання "життєвого простору". З'ясовано процес формування механізму карально-репресивної політики проти східнослов'янського населення. Проаналізовано німецький окупаційний режим на захоплених територіях Української РСР, Білоруської РСР і Російської РФСР, визначено основні форми та методи практичної реалізації політики фізичного терору проти східних слов'ян. Вперше зроблено спробу підрахувати вірогідну кількість втрат східних слов'ян (мирного населення та військовополонених) внаслідок політики нацистського фізичного терору. Проаналізовано вплив такої політики на морально-психологічний стан східних слов'ян.

  Скачати повний текст

На підставі результатів проведених досліджень встановлено, що у популяції Phetophthora infestans на томатах домінує високовірулентна раса T₁, яка здатна уражати всі комерційні та перспективні сорти. З'ясовано її вплив на рівень розвитку та поширення хвороби. Виявлено високу поліморфність расового складу збудника за "картопляним" тест-набором, що імовірно свідчить про наявність у популяції інтенсивних формотвірних процесів, пов'язаних з відновленням інфекції через ооспори. Встановлено самофертильність ізолятів збудника та їх здатність формувати ооспори за природних умов і зроблено висновок про наявність властивості фітопатогена накопичувати інокулюм у грунті. За допомогою речовини-стимулятора виконано пророщування ооспор. Виявлено низький відсоток пророслих ооспор, що не дає підстави вважати їх основним джерелом відновлення інфекції. Встановлено значення ооспор у підвищенні мінливості популяції та ранньому відновленні хвороби. Виявлено ряд перспективних сортів томатів з середньою стійкістю листя та високою стійкістю плодів до збудника хвороби, які рекомендовано використовувати як джерала стійкості у селекції на імунітет.

  Скачати повний текст

Наведено результати оцінки стійкості сортів озимої пшениці за чотирма показниками: балом стійкості, ступенем розвитку хвороби в процентах, розповсюдженням хвороби та швидкістю розвитку інфекції. З'ясовано, що основним лімітувальним фактором для збудника є швидкість розвитку інфекції, обумовлена переважно імунологічними властивостями сортів. Відзначено, що стійкість сучасних вітчизняних сортів є значною мірою неспецифічною. Запропоновано підхід для визначення стійкості сорту шляхом зівставлення балу стійкості зі значенням варіювання ступеню розвитку хвороби. На підставі такого підходу визначено найбільш стійкі сорти. Встановлено расовий та генотипний склад популяції Erysiphe graminis f. sp. tritici, домінуючі раси гриба, а також ефективні та неефективні гени стійкості. Показано, що коливання частоти визначення вірулентних до окремих генів стійкості ізолятів, а також ступінь їх вірулентності, відрізняються залежно від ефективності гену стійкості. Визначено генетичну подібність та генетичні відстані між популяціями Erysiphe graminis f. sp. tritici з різних грунтово-кліматичних зон. Виявлено, що одним з джерел формування окремих диференційованих елементів єдиної популяції, є популяція зі степової зони України.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено проблемним питанням доказування наявності мотиву расової, національної чи релігійної нетерпимості при вчиненні злочинів окремих видів, використанні особливостей їх криміналістичної характеристики.У роботі визначені особливості таких елементів криміналістичної характеристики злочинів проти життя і здоров'я особи, мотивом яких є расова, національна чи релігійна нетерпимість, які визначають особливості предмету доказування: особа злочинця і потерпілого; місце, час і спосіб вчинення; сліди, які несуть в собі ознаки мотиву. Підкреслюється, що встановлення наявності мотиву расової, національної чи релігійної нетерпимості повинно здійснюватися саме через встановлення наведених характеристик, які визначають особливості предмету доказування у справах даної категорії.Визначаються типові слідчі ситуації, які впливають на доказування наявності вказаного мотиву в діях злочинця, формулюються тактичні завдання щодо встановлення ознак мотиву та засоби їх вирішення. Наведені особливості проведення окремих слідчих (розшукових) дій (огляду місця події, допитів, обшуку, призначення експертиз).^UThe dissertation is devoted to the problematic issues of proving the existence ofa motive of racial, national or religious intolerance in the commission of certain typesof crimes, using the features of theirforensiccharacteristics.The paper defines the features of such elements of the forensic characteristicsof crimes against human life and health, the motive of which is racial, national or re- ligious intolerance, which determine the characteristics of the subject of proof: the identity of the criminal; the identity of the victim; ways of crimes, accompanied by humiliation of the victim because of his belonging to a certain ethnic group; traces- signs of the motive. It is concluded that the proof of the existence of a motive of ra- cial, national or religious intolerance should be carried out precisely through the es- tablishment of the above characteristics, which determine the features of the subjectof proof in cases of this category.It is emphasized that the proof of the motive for the crimes of this category oc-curs by conducting investigative (search) actions aimed at identifying traces in which the motive of the criminal's actions manifested itself. In this regard, the features of the inspection of the scene of the incident, the interrogation of the victim, witnesses and the suspect, the search, the appointment of forensic linguistic and psychologicaland linguistic examinations have been determined.

Досліджено історію мешканок Харківського регіону у період першої хвилі фемінізму на теренах Російської імперії (1861 - 1917 рр.). Висвітлено більшість сфер життя та діяльності жіноцтва усіх соціальних груп Слобожанщини, окрім селянок. З'ясовано рівень гендерної дискримінації жінок владою, яка була презентована лише чоловіками-урядовцями. Висвітлено процеси її подолання, динаміку змін з приводу жіночої освіти усіх ступенів, працевлаштування, соціальної мобільності, соціального захисту материнства й дитинства, правового статусу у родині та суспільстві. Показано особливу роль емансипованої харківської громадськості у розв'язанні багатьох аспектів "жіночого питання" у межах губернії та держави.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена розв’язанню науково-прикладної проблеми, що має важливе значення для правової науки та полягає у комплексному теоретикоправовому розумінні дискримінації за віком і формуванні належної правової політики протидії та запобігання віковій дискримінації.На основі авторського методологічного інструментарію запропоновано власний понятійно-категоріальний апарат вікової дискримінації, що трактується як ситуація, в якій особа через свій вік зазнає обмеження у визнанні, реалізації прав, свобод, законних інтересів у будь-якій формі або до неї ставляться менш сприятливо, ніж би ставилися до особи іншого віку в порівняльній ситуації, та визначено основні характеристики вікової дискримінації. Згруповано соціальні умови, що призводять до дискримінації за віком в сучасному глобалізованому суспільстві, в умовах пандемічних загроз та військових конфліктів.Виокремлено загальні та спеціальні принципи правової політики недискримінації за віковою ознакою, котрі формують базис для нормативної діяльності держави, правореалізаційної та правозастосовної практики. Наголошено на потребі введення в понятійно-категоріальний апарат термінопоняття «множинна дискримінація за віком», котру запропоновано тлумачити як дискримінацію особи чи групи осіб у будь-якій її формі та на основі будь-якої комбінації двох або більше підстав, однією з яких є вік, при цьому підстави накладаються одна на одну, підсилюючи негативні наслідки дискримінації.Детерміновано гарантії принципу вікової недискримінації як специфічний комплекс умов, засобів, методів та принципів забезпечення, реалізації, охоронита захисту прав людини і громадянина в контексті недопущення порушення рівності за віковою ознакою та протидії порушення вікової дискримінації.Розкрито групи гарантій протидії віковій дискримінації: політичні; ідеологічні; соціальні; юридичні (нормативні, інституційні). Згруповано інституційні гарантії запобігання та протидії дискримінації за віком у модельні групи; обґрунтовано потребу створення інституту Урядовогоуповноваженого у справах вікової дискримінації в Україні; розроблено основні завдання такого спеціального органу, які запропоновано впровадити у законодавство.^UThe dissertation is devoted to solving a scientific and applied problem of great importance for legal science, which is a comprehensive theoretical and legal understanding of age discrimination and the formation of an appropriate legal policy to combat and prevent age discrimination.Based on the author's methodological tools, the author proposes her own conceptual and categorical apparatus of age discrimination. The social conditions that contribute to age discrimination in today's globalized society, in the context of pandemic threats and military conflicts are grouped.The author distinguishes general and special principles of legal policy of nondiscrimination on the basis of age, which form the basis for the state's regulatory activities, law enforcement and law application practice. The author positions the need to introduce the term "multiple age discrimination" into the conceptual and categorical apparatus. The author determines the guarantees of the principle of age non-discrimination and reveals the groups of guarantees for combating age discrimination: political; ideological; social; legal (regulatory, institutional).The author identifies the features of guarantees of non-discrimination on the basis of age in the modern legal reality and suggests improvements to the regulatory legal and institutional guarantees.

У дисертації опрацьовано теоретичні положення і розроблено науково обґрунтовані практичні рекомендації з удосконалення публічної політики щодо подолання стигми та дискримінації ВІЛ-інфікованих/хворих на СНІД в Україні.Встановлено, що стигма та дискримінація досі залишаються поширеними явищами в Україні. Стигма та дискримінація, які пов'язані з ВІЛ/СНІДом, обмежують права ВІЛ-інфікованих та призводять до їх дезадаптації в суспільному житті. Боротьба з проявами стигматизації та дискримінації ВІЛ-інфікованих/хворих на СНІД є несистемною, незлагодженою, розрізненою, науково необґрунтованою та неефективною.Сучасний стан проблеми ВІЛ/СНІДу свідчить про недосконалість публічної політики щодо протидії стигматизації та дискримінації, що пов'язані з ВІЛ/СНІДом. Визначено, що механізми реалізації публічної політикиз подолання стигми та дискримінації ВІЛ-інфікованих/хворих на СНІД – це комплекс прийнятих загальнодержавних рішень, розроблених та ухвалених за участю державних і недержавних інституцій, що реалізуються системними діями органів публічної владишляхом застосуванням комплексного механізму з протидії стигматизації та дискримінації ВІЛ-інфікованих/хворих на СНІД на принципах публічності, прозорості, рівності, відкритості, взаємодії, зворотного зв'язку та суспільного блага з метою збереження здоров'я населення в інтересах як конкретної людини (особистості), так і суспільства загалом.Комплексний механізм реалізації публічної політики щодо подолання стигми та дискримінації ВІЛ-інфікованих/хворих на СНІД– цесукупність взаємопов'язанихсуб'єктів, інструментів та заходів публічної політики, що безпосередньо входять до нормативно-правового, медико-соціального, фінансово-економічного, організаційно-функціонального, інформаційно-комунікативного, освітнього механізмів профілактики і запобігання стигми та дискримінації ВІЛ-інфікованих/хворих на СНІД.Встановлено, що основними механізмами публічної політики України з подолання стигми та дискримінації ВІЛ-інфікованих/хворих на СНІД є такі: нормативно-правовий, медико-соціальний, фінансово-економічний, організаційно-функціональний, інформаційно-комунікативний, освітній. Показано, що неефективні комунікації становлятьодну з основних перешкод на шляху досягнення успіху в боротьбіз проявами стигми та дискримінації ВІЛ-інфікованих. З'ясовано, що частинами сучасних ефективних комунікативних процесів є цифровізація та використання IT-технологій.Визначеноосновні детермінанти виникнення й поширення стигми та дискримінації ВІЛ-інфікованих, які слід враховувати при формуванні та реалізації відповідної публічної політики. Серед детермінант, що сприяють поширенню й посиленню стигми та дискримінації ВІЛ-інфікованих, розрізняють модифіковані(медичні, економічні, кадрово-управлінські, соціальні та правові), на які можливо впливати, та немодифіковані(культурні, етичні та релігійні), які важко змінити. Виявлено значну готовність до стигматизації та дискримінації з боку викладачів і студентів закладів медичної освіти. Високий рівень стигматизації та дискримінації до ВІЛ-інфікованих з боку студентів та викладачів закладів медичної освітивиявляється в готовності відмовити в наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим/хворим на СНІД.Автором розроблено, апробовано та запропоновано програму курсу “Протидія стигматизації та дискримінації ВІЛ-інфікованих” в навчальних програмах дисциплін “Медсестринство в інфектології, дерматології, терапії, педіатрії”. Розширено навчальні програми дисципліни “Основи правознавства” за тематикою “Нормативно-правове забезпечення у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, стигматизації та дискримінації людей, що живуть з ВІЛ” для закладів медичної освіти I-II рівня акредитації (які впроваджено у Київському медичному коледжі).Науково обґрунтовано та розроблено модель публічної політики щодо подолання стигми та дискримінації ВІЛ-інфікованих/хворих на СНІД в Україні, що включає:суб'єкти формування та реалізації публічної політики в досліджуваній сфері на основі міжсекторального підходу, передбачає реалізацію цієї моделі із застосуванням комплексного механізму. Застосування розробленої моделі забезпечить зниження стигми та дискримінації людей, що живуть з ВІЛ, і сприятиме підвищенню рівня соціальної адаптації останніх.З метою впровадження та реалізації комплексу заходів, організації та координування зусиль усіх зацікавлених акторів запропоновано створити у складі Центру громадського здоров'я МОЗ України підрозділ з моніторингу та протидії стигматизації й дискримінації ВІЛ-інфікованих/хворих на СНІД. Доведено, що необхідно на законодавчому рівні визначити запропоновані автором поняття дискримінації, стигми, стигматизації та вразливих груп населення щодо ВІЛ-інфекції/СНІДУ.Ключові слова: публічна політика, сфера охорони здоров'я, стигма, дискримінація, подолання стигми та дискримінації, ВІЛ-інфікований/хворий на СНІД, людина, що живе з ВІЛ, механізм реалізації публічної політики щодо подолання стигми та дискримінації ВІЛ-інфікованих/хворих на СНІД.^UThe dissertation develops theoretical provisions and develops scientifically-based practical recommendations for improving public policy to overcome stigma and discrimination against HIV/AIDS-infected patients in Ukraine.It is established that stigma and discrimination are still common phenomena in Ukraine. The stigma and discrimination associated with HIV/AIDS infringe on the rights of HIV-positive people and result in their maladaptation in public life. The current state of the HIV/AIDS problem indicates the imperfection of the state policy to combat the stigma and discrimination associated with HIV/AIDS. It has been determined that the mechanisms for implementing public policy to overcome stigma and discrimination against HIV/AIDS-infected patients – this is the set of the national decisions made, developed, and adopted with the participation of the state and non-state institutions, implemented by systematic actions of public authorities through the application of a comprehensive mechanism to counteract stigmatization and discrimination of HIV/AIDS-infected patients based on the principles of publicity, transparency, equality, openness, interaction, feedback and the public good in order to preserve the health of the population in the interests of both a particular person (individual) and society as a whole.In particular, it is established that the main mechanisms of public policy of Ukraine to overcome stigma and discrimination against HIV/AIDS-infected patients are as follows: regulatory, medical and social, financial and economic, organizational and functional, information and communication, and educational mechanisms. It has been demonstrated that ineffective communications are one of the main obstacles to success in combating stigma and discrimination against HIV-positive people. It is found out that digitalization and the use of IT technologies are the parts of the modern effective communication processes. The main determinants of the emergence and spread of stigma and discrimination against HIV-positive people are identified, which should be taken into account when forming and implementing the appropriate public policies. Among the determinants that contribute to the spread and strengthening of stigma and discrimination of HIV-positive people, there are modified ones that can be influenced, and unmodified ones that are difficult to change. A significant willingness to stigmatize and discriminate on the part of teachers and students of the medical educational institutions – future healthcare professionals – was revealed. The high level of stigmatization and discrimination against HIV-positive people by the students and teachers of the medical educational institutions is reflected in the willingness to refuse medical care to HIV/AIDS-infected patients.It has been proven that they need to review and improve the training program on the problem of stigmatization and discrimination of HIV/AIDS-infected patients in medical educational institutions. For this purpose, the author developed, tested, and proposed a program for the medical educational institutions of the I-II accreditation level in the curriculum of the subjects “Nursing in Infectology, Dermatology, Therapy, and Pediatrics “Fundamentals of Law” of the course “Countering Stigmatization and Discrimination of HIV-positive People” and “Regulatory Support in the Field of Combating HIV/AIDS, Stigmatization and Discrimination against People Living with HIV”. It has been demonstrated that an important reason for the high level of stigmatization and discrimination of HIV-positive people by future healthcare professionals and teachers of the medical educational institutions is the imperfection of the national state program in this area, in particular, the lack of the set of measures to prevent and counteract stigmatization and discrimination of HIV/AIDS-infected patients.The model of public policy for overcoming stigma and discrimination of HIV/AIDS-infected patients in Ukraine has been scientifically based and developed, which covers the subjects of the formation and implementation of the public policy in the field under study based on a cross-sectoral approach, taking into account the determinants of the emergence and spread of stigma and discrimination of HIV/AIDS-infected patients, international practice and regulatory legislation. In order to implement the set of measures, organize and coordinate the efforts of all the interested artists, it is proposed to create a unit for monitoring and countering stigmatization and discrimination of HIV/AIDS-infected patients within the Public Health Center of the Ministry of Health of Ukraine. Keywords: public policy, healthcare, stigma, discrimination, overcoming stigma and discrimination, HIV/AIDS-infected patients, the person living with HIV, the mechanism for implementing public policy to overcome stigma and discrimination against HIV/AIDS-infected patients.

Хронічна венозна недостатність (ХВН) одне з найпоширеніших захворювань у світі, що зустрічається у 25-40% серед дорослого населення індустріально розвинених країн світу, важкі форми ХВН (CEAP C3–C6) переважають, та становлять 17-20% (Mansilha, 2020). Згідно епідеміологічної оцінки варикозна хвороба нижніх кінцівок (ВХНК) у популяції зустрічається в 25-33% осіб жіночої та у 10-40% чоловічої статі (Nicolaides et al., 2018). У дослідженні Framingham (Brand et al., 1988), варикозне розширення вен щорічно діагностується у 2,6% жінок та 1,9% чоловіків (Nicolaides et al., 2018). Частота поширення хронічного захворювання вен нижніх кінцівок (ХЗВНК) у жінок в 2,5-3 рази вища ніж у чоловіків. Щорічне прогресування ХЗВНК на клас вище по CEAP (Clinical-Etiology-Anatomy-Pathophysiology) відмічається у 4% із встановленою супутньої серцево-судинною недостатністю (Pannier & Rabe, 2012). Не зважаючи на расову приналежність також прослідковується прямий зв'язок із генетичною схильністю, було встановлено, що у 64,8% пацієнтів ВХНК хворіє мати та у 13,9% батько (Pitsch, 2012). В Україні поширеність ХЗВНК досягає 38% у жінок та 20% у чоловіків (Lupaltsov & Kitchenko, 2017). ХВН стала причиною первинної інвалідності у 30,8% пацієнтів які її отримали у 2017 році, з яких 48,9% були особи працездатного віку (Kosynskyi et al., 2019). Хронічна венозна виразка – це серйозна проблема для системи охорони здоров’я, частота її розповсюдженості становить 5% серед населення старше 65 років (Hedayati et al., 2015; Косульников et al., 2022). Повідомляється, що у США середня вартість лікування однієї трофічної виразки складає 15 732$, а середня вартість хірургічного втручання при виразках, що не загоюються 33 907$ (Ma et al., 2014). Витратами на лікування ХЗВНК та його ускладнень у вигляді С6 клінічного класу становлять 2% від бюджету виділеного на охорону здоров’я у Європейському союзі. Близько 7% пацієнтів чоловічої статі, працездатного віку, що найменше раз в рік змушені перебувати на лікарняному листу з приводу ХВН, що також призводить до значних економічних втрат (Malte et al., 2020).На сьогодні не існує загальноприйнятої тактики лікування хворих із ХЗВНК С6 клінічним класом. На нашу думку, це пов’язано із тим, що дана проблема є кропітливою роботою лікаря хірурга та потребує застосуванням різних комбінацій хірургічних втручань та маси передопераційних заходів, що створює значні труднощі у повсякденній роботі. Не своєчасно надана адекватна медична допомога даній групі пацієнтів, у послідуючому, призводить до високого рівня інвалідизації та втрати працездатності, що створює серйозну соціально-економічну проблему. Розробка збалансованого місцевого лікування та адекватний вибір методів оперативного втручання в залежності від ультразвукової (УЗ) картини дозволить досягти зростання якості життя, прискорення загоєння ранових дефектів, відновлення працездатності, зниження інвалідизації, зменшення тривалості стаціонарного лікуванння та періоду реабілітації у даного контингенту пацієнтів. Що безумовно свідчить про актуальність обраної проблеми та необхідність її вирішення.Метою нашого дослідження було розробити тактику комплексного хірургічного лікування хворих із ХЗВНК С6 клінічним класом шляхом застосування сучасних, патогенетично обгрунтованих методів місцевого лікування венозної виразки на основі клітинних технологій, сучасних ранових покриттів, локального застосування впливу низького тиску на трофічну виразку та застосування комбінацій малоінвазивних методів ліквідації венозного рефлюксу зокрема із застосуванням високочастотної зварювальної біполярної електрокоагуляції.Відповідно до мети сформульовані наступні завдання:1.?Визначити причини незадовільних результатів лікування пацієнтів із ХЗВНК С6 клінічного класу.2.?Розробити тактику застосування малоінвазивних хірургічних втручань та місцевого лікування трофічної виразки (ТВ) для ліквідації хронічної венозної недостатності у пацієнтів із С6 клінічного класу.3.?Довести ефективність застосування клітинних технологій, зокрема Platelet-Rich Plasma (PRP) у комбінації із NPWT (Negative Pressure Wound Therapy; ВАК терапії), при лікуванні трофічних виразок, у пацієнтів із ХВН С6 клінічного класу.4.?Порівняти якість життя пацієнтів із ХЗВНК С6 клінічного класу до та після проведення запропонованого комплексного хірургічного та місцевого лікування ТВ на основі клітинних технологій, терапії ран негативним тиском (ВАК) та малоінвазивних хірургічних операцій із застосуванням високочастотної зварювальної біполярної електрокоагуляції.5.?Обґрунтувати та вивчити ефективність запропонованого комплексного хірургічного лікування хворих із ХЗВНК С6 клінічним класом, шляхом проведення імуногістохімічних, патоморфологічних досліджень біоптатів із трофічної виразки та встановлення темпів зростання мітотичної активності, динаміки регенеративних процесів.^UChronic venous insufficiency (CVI) is one of the most common diseases in the world, occurring in 25-40% of the adult population of the industrialized countries of the world, severe forms of CVI (CEAP C3–C6) predominate and account for 17-20% (Mansilha, 2020) . According to an epidemiological assessment, varicose veins of the lower extremities (VEC) occur in 25-33% of women and 10-40% of men in the population (Nicolaides et al., 2018). In the Framingham study (Brand et al., 1988), varicose veins were diagnosed annually in 2.6% of women and 1.9% of men (Nicolaides et al., 2018). The prevalence of chronic venous disease of the lower extremities (CVHD) in women is 2.5-3 times higher than in men. Annual progression of CKD to a higher CEAP (Clinical-Etiology-Anatomy-Pathophysiology) class is noted in 4% with established concomitant cardiovascular insufficiency (Pannier & Rabe, 2012). Regardless of race, a direct relationship with genetic predisposition is also traced, it was found that 64.8% of patients with HCV have a mother and 13.9% a father (Pitsch, 2012). In Ukraine, the prevalence of HCVNC reaches 38% in women and 20% in men (Lupaltsov & Kitchenko, 2017). CVI was the cause of primary disability in 30.8% of patients who received it in 2017, of which 48.9% were persons of working age (Kosynskyi et al., 2019).Chronic venous ulcer is a serious problem for the health care system, its prevalence is 5% among the population over 65 years of age (Hedayati et al., 2015; Kosulnikov et al., 2022). In the US, the average cost of treating one trophic ulcer is reported to be $15,732, and the average cost of surgery for non-healing ulcers is $33,907 (Ma et al., 2014). Costs for the treatment of CKD and its complications in the form of C6 clinical class are 2% of the budget allocated for health care in the European Union. About 7% of male patients of working age are forced to be on sick leave due to CVI at least once a year, which also leads to significant economic losses (Malte et al., 2020).To date, there is no generally accepted treatment strategy for patients with C6 clinical grade CKD. In our opinion, this is due to the fact that this problem is a painstaking work of a surgeon and requires the use of various combinations of surgical interventions and a mass of pre-operative measures, which creates significant difficulties in everyday work. Adequate medical care not provided in a timely manner to this group of patients, in the following, leads to a high level of disability and loss of working capacity, which creates a serious socio-economic problem. The development of balanced local treatment and the adequate selection of surgical intervention methods depending on the ultrasound (US) picture will allow to achieve an increase in the quality of life, acceleration of the healing of wound defects, restoration of work capacity, reduction of disability, reduction of the duration of inpatient treatment and the rehabilitation period in this contingent of patients. Which certainly indicates the relevance of the chosen problem and the need to solve it.The aim of our study was to develop the tactics of complex surgical treatment of patients with C6 clinical class HCV through the use of modern, pathogenetically based methods of local treatment of venous ulcers based on cellular technologies, modern wound dressings, local application of low pressure effects on trophic ulcers and the use of combinations of minimally invasive methods of elimination of venous ulcers reflux, in particular, with the use of high-frequency welding bipolar electrocoagulation.In accordance with the goal, the following tasks are formulated:1. To determine the reasons for the unsatisfactory results of the treatment of patients with clinical class C6 HCVNC.2. To develop tactics for the use of minimally invasive surgical interventions and local treatment of trophic ulcers (TB) for the elimination of chronic venous insufficiency in patients with C6 clinical class.3. To prove the effectiveness of the use of cellular technologies, in particular Platelet-Rich Plasma (PRP) in combination with NPWT (Negative Pressure Wound Therapy; VAK therapy), in the treatment of trophic ulcers, in patients with C6 clinical class CVN.4. To compare the quality of life of patients with C6 clinical class HCV before and after the proposed complex surgical and local treatment of TB based on cellular technologies, negative pressure wound therapy (VAP) and minimally invasive surgical operations using high-frequency welding bipolar electrocoagulation.5. To substantiate and study the effectiveness of the proposed complex surgical treatment of patients with C6 clinical grade CKD, by conducting immunohistochemical and pathomorphological studies of biopsies from trophic ulcers and establishing the rates of growth of mitotic activity, dynamics of regenerative processes.

Наведено результати вивчення грибних хвороб озимого тритикале за умов Лісостепу України. Виділено й ідентифіковано 16 видів патогенних грибів, що належать до 11-ти родів, 7-родин, 6-ти порядків і 4-х класів. У посівах озимого тритикале найбільшого поширення та розвитку набувають бура листова іржа, борошниста роса, септоріоз листя, фузаріоз колоса, кореневі гнилі та снігова пліснява. За умов досліду у патогенному комплексі насіння переважали гриби роду Fusarium. Виявлено особливості розвитку збудників хвороб на різних за стійкістю сортозразках. Проаналізовано расовий склад збудника листкової іржі озимого тритикале. Вивчено вплив доз мінеральних добрив на розвиток борошнистої роси та септоріозу листя. Установлено можливі втрати врожаю озимого тритикале залежно від розвитку цих хвороб. Оцінено стійкість сортів і ліній грибних хвороб на природному та штучному інфекційних фонах. Виділені сортозразки з комплексною стійкістю проти хвороб рекомендовано використовувати у селекційному процесі для створення нових стійких сортів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано течії феміністської критики США, зокрема, "чорної" і "лесбійської", які загострили увагу до проблем расової дискримінації, боротьби до визнання афро-американської літератури та критики, на противагу чоловічій позиції, європейській і білих американців (Б. Сміт, Е. Моерс), які закликають до розробки та затвердження лесбійського канону (Б. Циммерман). Розглянуто теорію та практику гендерного підходу в контексті еволюції феміністської критики, смисл якої вбачається у зміщенні акценту від сексу до гендера. Розкрито характер впливу фрейдизму та неофрейдизму, специфіка марксистської, психоаналітичної та постструктуралістичної орієнтації, а також вплив французької феміністської критики на американську.

  Скачати повний текст

Вивчено взаємодію збудника борошнистої роси та рослин ячменю. Встановлено стійкість сучасних сортів озимого та ярого ячменю до збудника борошнистої роси, досліджено розвиток патогена у зоні Лісостепу України. Визначено стійкість перспективних джерел на імунітет до патогена за лабораторних умов. Ідентифіковано расовий склад збудника борошнистої роси на озимому та ярому ячмені у зоні Лісостепу, встановлено нові, раніше не відомі, раси патогена. Проведено порівняльне дослідження расового складу B. graminis f. sp. hordei на озимому та ярому ячмені, показано відмінність і спільні раси. Охарактеризовано расовий склад популяцій збудника до та після проходження ним статевої стадії розвитку, показано її вплив на расовий склад патогена. Визначено ефективність відомих генів стійкості ячменю та частоту найпоширеніших генів вірулентності збудника борошнистої роси.

  Скачати повний текст

Сформульовано концептуальні положення і висновки, що мають наукову новизну і є особистим внеском автора в дослідження заборони пропаганди війни.Запропоновано власну періодизацію розвитку історіографії пропаганди війни, в межах якої виокремлено її основні етапи. Обґрунтовано методологічний інструментарій дослідження феномена пропаганди війни, який полягає у застосуванні методології наукового пізнання, заснованої на поєднанні загальноправових, спеціально правових (методологія науки кримінального права) та психолого-правових методах. Подано концептуальне бачення дворівневої структури пропаганди війни, що передбачає наявність сукупності взаємообумовлених елементів, які розкривають розуміння пропаганди війни: перший рівень передбачає запобігання пропаганді війни, другий рівень націлений безпосередньо на усунення самої пропаганди війни. Обидва нормативно закріплені у ч. 1 ст. 20 та у ч. 2 ст. 20 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (МПГПП). Пропаганда війни розуміється автором як поширення в будь-якій формі поглядів, фактів, аргументів та інших відомостей, зокрема завідомо неправдивих, розпалювання внутрішньо- та зовнішньодержавної расової, релігійної, національної ворожнечі, що має на меті заклики та підбурювання до здійснення воєнних конфліктів або агресивної війни.Визначено змістовне наповнення пропаганди війни, яке передбачає наявність сукупності таких взаємообумовлених елементів, як: підбурювання до війни або агресивних дій; ізоляція громадян від будь-яких контактів із зовнішнім світом; замовчування та викривлення діяльності міжнародних установ на користь миру; створення перешкод для отримання інформації про думку інших держав.Доведено, що норми, які стосуються заборони пропаганди війни, спрямованої на пряме та громадське підбурювання до ворожнечі чи насильства, є нормами загального міжнародного права, що покладають зобов’язання на держави. І саме такі норми накладають позитивні зобов’язання erga omnes на заборону пропаганди війни. А відтак, внесення застережень до них і відхилення від них унеможливлюються.Виокремлено чотири аспекти щодо мови ненависті та ворожнечі: поширення ідей, заснованих на расовій нерівності; поширення ідей, заснованих на расовій ненависті; підбурювання до расової дискримінації; підбурювання до актів, спрямованих проти будь-якої раси чи групи осіб іншого кольору шкіри або етнічного походження, а також надання будь-якої допомоги для проведення расистської діяльності, зокрема її фінансування.Окреслено ключові елементи для визначення сутності мови ворожнечі, а саме: умисел, підбурювання й осуджені результати. Елемент пропаганди можна розуміти як вимогу щодо умислу, тобто вона охоплює лише заяви, зроблені з наміром розпалити ворожнечу. Заяви, зроблені з наміром підбурювати інших до ненависті, необхідно сприймати як мову ворожнечі.Обґрунтовано, що підбурювання є елементом пропаганди війни та взаємопов’язаним з нею поняттям. Вбачається, що вирішальним і відмінним елементом підбурювання є намір підбурювати інших до ворожості чи насильства. Запропоновано внести пряме і публічне підбурювання до агресії до переліку злочинів Римського статуту Міжнародного кримінального суду.Визначено основні аспекти практики міжнародних військових трибуналів, коли пропаганда війни розуміється і як сукупність дій щодо підбурювання до воєнних дій чи геноциду, і як прямі заклики щодо конкретних злочинних дій проти конкретних осіб, і як пропагування расової, національної чи ментальної домінації однієї народності, групи осіб над іншою; пропаганда війни визнається і як закінчений злочин, і як незакінчений злочин без прямих негативних суспільних наслідків, але у випадку незакінченого злочину міжнародна практика розробила концепцію невідворотності та неможливості уникнення покарання.Отримали подальшого розвитку положення про те, що на міжнародному рівні й досі не вироблена універсальна правова конструкція у формі нормативно-правового акта, який містить загальне й обов’язкове для всіх держав визначення пропаганди та її негативних явищ. Вирішення зазначеного питання перебуває у площині реалізації спільних міждержавних механізмів укладання багатосторонніх та двосторонніх міжнародно-правових договорів. А тому важливо враховувати світовий досвід як держав, так і міжнародних організацій, наприклад, Європейського Союзу; положення, що відносини в сфері заборони пропаганди війни слід сприймати значно ширше, ніж суто кримінально каране діяння. Пропаганда війни перетворюється на стійкий інструмент ведення війни, а тому доцільно проводити упереджуючий аналіз та правове моделювання пошуку нових ефективних механізмів кримінального переслідування за такий вид злочину, навіть із можливістю його родової диверсифікації^UThe author’s personal contribution to the study of the prohibition of propaganda for war comprises the novel scientific concepts and conclusions presented in this dissertation.The author proposes an original periodization for the development of historiography of propaganda for war, establishing its main stages. The methodological toolkit for studying propaganda for war is outlined as a methodology of scientific cognition based on a combination of general legal, specialized legal (criminal law), and psychological legal methods.The work conceptualises a two-tier vision of propaganda for war that includes a set of interconnected elements ensuring comprehensive understanding of the phenomenon. The first level pertains to preventing propaganda for war, while the second level is aimed at directly eliminating propaganda for war altogether. Both levels are officially enshrined in parts 1 and 2 of Art. 20 of the International Covenant on Civil and Political Rights (ICCPR).The author suggests defining propaganda for war as any form of dissemination of views, facts, arguments, and other information, including knowingly untrue messages, incitement of domestic and international racial, religious, or national hatred that aims to instigate military conflicts or aggression. The distinction from conventional propaganda is highlighted, as the latter focuses on spreading arguments, rumours, and other information among individuals to foster the desired public opinion.The meaning and content of propaganda for war are defined by detailing its interdependent elements, namely incitement to war or aggression, isolation from any contact with the outside world, censorship and distortion of any action towards peace by international organisations, and obstruction of access to information on the viewpoints of other countries.The dissertation proves that norms related to prohibition of propaganda for war aimed at direct and public incitement to hostility or violence are, in fact, general international law norms and they impose obligations on the states. These very norms institute positive erga omnes obligations regarding the prohibition of propaganda for war, therefore there can be no derogations or deviations from them. Notably, Ukrainian legal doctrine does not differentiate between the terms “мова ненависті” and “мова ворожнечі”, which are treated as synonymous and equal translation-terms for hate speech, despite minor stylistic and semantic differences. In this regard, the author suggests combing the terms and using “мова ненависті та ворожнечі” hereafter, in order to highlight the relations and actions based on hatred that lead to actual conflicts and wars. Four aspects of hate speech are summarised as (a) spreading ideas based on racial superiority, (b) dissemination of ideas based on racial hatred, (c) incitement to racial discrimination, and (d) incitement to acts against any race or group of people of different skin colour or ethnic origin, as well as abetting or providing any support to racism-motivated behaviour, including financial resources.The author argues that key elements to establishing the fact of hate speech are intent, incitement, and unlawful consequences. The element of propaganda can be viewed through the lens of intent, i.e., propaganda should encompass only the statements made with the intention of instigating hostility; statements made with the intention of inciting others to hatred should be considered hate speech.It is substantiated that incitement is an element of propaganda for war and these two concepts and interrelated. The definitive and distinguishing element of incitement is the intent to incite others to hostility or violence. The author argues that direct and public incitement to aggression should be included as a crime in the Rome Statute of the International Criminal Court.The paper outlines the main aspects of the existing case practice of international military tribunals wherein propaganda is interpreted as a set of actions aimed at inciting towards hostilities or genocide, or as direct calls for specific illegal actions against specific persons, or as propagation of racial, national, or mental domination of one nation or group of people over others. Propaganda for war is considered as both a complete crime and an inchoate offense without direct negative social consequences, however, in the second case, the international practice has developed a concept of irreversibility and made it impossible to avoid punishment. The author further develops the notion that there is still no universal legal construct at the international level that would contain a comprehensive definition of propaganda for war and its negative manifestations as a binding normative legal act. Solution to this issue lies in the implementation of joint interstate mechanisms for concluding multilateral and bilateral international legal agreements.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання з’ясувати сутність та особливості правового регулювання недопущення дискримінації у сфері праці за ознакою статі як багатогранного явища правової дійсності.Аргументовано, що правове регулювання недопущення дискримінації за ознакою статі полягає у правовому впорядкуванні трудових та тісно пов’язаних із ними відносин за допомогою юридичних засобів з метою досягнення паритету між представниками різної статі, недопущення проявів гендерно обумовленої дискримінації у реалізації кожною людиною та громадянином своїх трудових прав та можливостей.Встановлено, що характерними правовими ознаками дискримінації у сфері праці є: 1) вона ґрунтується на дискримінаційних ознаках, які характеризують особу або певну групу осіб з погляду етнічного походження, стану здоров’я, приналежності до певної соціальної групи, громадянства тощо; 2) виявляється у вигляді встановлення будь-яких відмінностей, розрізнень, обмежень, винятків або заборон стосовно особи або групи осіб; 3) відмінності, розрізнення, обмеження, винятки або заборони мають необґрунтований, свавільний та упереджений характер, з огляду на що переслідують неправомірну мету, яка не має об’єктивного та розумного обґрунтування; 4) правовий наслідок дискримінаційного поводження зводиться до порушення передбачених Конституцією та законами України трудових прав та свобод або до обмеження у їх визнанні, реалізації чи користуванні усіма членами суспільства на засадах рівності; 5) тягне за собою юридичну відповідальність відповідно до положень чинного законодавства внаслідок вчинення стосовно особи або групи осіб дискримінаційного правопорушення. Визначено, що дискримінація у сфері праці – це ситуація, за якої особа або група осіб, що неправомірно виділена за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання, зазнає будь-яких позбавлених свого об’єктивного та розумного обґрунтування відмінностей, розрізнень, обмежень, винятків або заборон у визнанні, користуванні або реалізації гарантованих Конституцією і законами України трудових прав та свобод на засадах рівності.Охарактеризовано законодавчо закріплені форми дискримінації, які на практиці простежуються у трудових та тісно пов’язаних із ними відносинах. На підставі системного аналізу доктринальних джерел, законодавчих положень, судової практики, ґрунтовно розкрито сутнісний зміст форм дискримінації, які негативним чином позначаються на сфері праці та акцентовано увагу на необхідності недопущення їх виникнення. Аргументовано, що принцип недопущення дискримінації є однією із ключових міжнародних засад у сфері праці, яка лежить в основі сучасного процесу реформування трудового законодавства та визначено місце означеного принципу в системі принципів трудового права. Наголошено, що зміст принципу недопущення дискримінації у сфері праці полягає у створенні та забезпеченні умов для рівного доступу людини і громадянина до трудових прав і свобод, рівної можливості для їх реалізації шляхом недопущення необґрунтованого відмінного ставлення за однією або декількома дискримінаційними ознаками. Наголошено, що одну із вирішальних ролей у забезпеченні недопущення дискримінації у царині праці відіграють міжнародно-правові стандарти. Обґрунтовано, що міжнародно-правові стандарти забезпечення недопущення дискримінації у царині праці є своєрідним комплексом міжнародно-правових норм, приписів, які знайшли своє закріплення та зовнішнє вираження в міжнародно-правових актах (пактах, конвенціях, деклараціях тощо) в результаті діяльності міжнародних організацій, міжнародних відносин та співробітництва, відповідно до яких формується національне трудове законодавство у напрямку недопущення дискримінації у трудових та тісно пов’язаних із ними відносинах, встановлюється обов’язок держави щодо забезпечення їх практичної реалізації та до досягнення яких повинна прагнути кожна суверенна держава у своїй правовій діяльності.^UThe thesis is a comprehensive and complete scientific research of gender-based discrimination in the sphere of labor as a multifaceted phenomenon of legal reality and legal regulation of preventing gender-based discrimination.It is argued that legal regulation of preventing gender-based discrimination consists in legal regulation of labor relations and those closely related with them by legal means with the aim of achieving parity between representatives of different sexes, preventing manifestations of gender-based discrimination in exercising labor rights and opportunities by every person and citizen.Taking into account the systematic analysis of legislative provisions, practice of the European Court of Human Rights and generalization of the diversity of theoretical and legal approaches to interpreting discrimination in the scientific literature both in the general sense and from the point of view of its manifestation in the sphere of labor, a scientifically based author’s definition of discrimination in the sphere of labor is given and the author’s vision of a number of characteristic legal features inherent in discrimination in the sphere of labor is outlined. It has been established that characteristic legal signs of discrimination in the sphere of labor are the following: 1) it is based on discriminatory features that characterize a person or a certain group of persons from the point of view of their ethnic origin, state of health, belonging to a certain social group, citizenship, etc.; 2) it manifests itself in the form of establishing any differences, distinctions, restrictions, exceptions or prohibitions against a person or a group of persons; 3) differences, distinctions, restrictions, exceptions or prohibitions are unfounded, arbitrary and biased of nature, given that they pursue an illegitimate purpose that does not have an objective and reasonable justification; 4) the legal consequence of discriminatory treatment is reduced to violation of labor rights and freedoms provided for by the Constitution and laws of Ukraine or to restriction of their recognition, implementation or use by all members of society on the basis of equality; 5) it entails legal responsibility in accordance with the provisions of current legislation as a result of committing a discriminatory offense against a person or group of persons. It has been determined that discrimination in the sphere of labor is a situation when a person or a group of persons is wrongfully singled out on the basis of race, skin color, political, religious and other beliefs, sex, gender identity, sexual orientation, ethnic, social and foreign origin, age, state of health, disability, suspicion or presence of HIV/AIDS, family and property status, family responsibilities, place of residence, membership in a trade union or other citizen association, participation in a strike, appeal or intention to appeal to the court or other authorities for protection of their rights or providing support to other employees in protection of their rights, on linguistic or other grounds not related to the nature of the work or conditions of work performance, it is a situation when a person or a group of persons is subjected (devoid of objective and reasonable justification ) to any differences, distinctions, restrictions, exceptions or prohibitions in recognition, use or realization of labor rights and freedoms guaranteed by the Constitution and laws of Ukraine on the basis of equality.Characterized are legally enshrined forms of discrimination which are observed in practice in labor relations and in those closely related with them. On the basis of a systematic analysis of doctrinal sources, legislative provisions, judicial practice, the essential content of forms of discrimination that negatively affect the labor sphere is thoroughly revealed, and attention is focused on the need to prevent their occurrence. It is argued that the principle of preventing discrimination is one of the key international principles in the sphere of labor, which underlies the modern process of reforming labor legislation, and the place of this principle in the system of labor law principles has been determined. It is noted that the principle of preventing discrimination is a fundamental principle of law and has a cross-cutting nature, as it is intertwined with other principles of labor law. The essence of the principle of preventing discrimination in the sphere of labor is to create and ensure conditions for equal access of a person and a citizen to labor rights and freedoms, equal opportunity for their implementation by preventing unjustified differential treatment based on one or several discriminatory grounds.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми розслідування злочинів проти особи, що вчиняються на грунті расової, національної чи релігійної ворожнечі. Визначено расову, національну чи релігійну ворожнечу як об'єкт криміналістичного дослідження та проаналізовано елементи криміналістичної характеристики злочинів проти особи, що вчиняються на грунті расової, національної чи релігійної ворожнечі. Визначено особливості порушення кримінальних справ, типових слідчих ситуацій та планування початкового етапу розслідування, особливості проведення окремих слідчих дій, призначення типового комплексу судових експертиз, основи профілактики злочинів. Надано пропозиції спрямовані на вдосконалення діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинами проти особи, які вчинені на даній ворожнечі.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена теоретико-правовому дослідженню наукових позицій, ідей та підходів щодо мотиву у кримінальному праві. У роботі розглядається проблема мотиву у сучасній кримінально-правовій політиці, досліджується мотив як конструктивний елемент складу кримінального правопорушення, аналізується вплив мотиву кримінального правопорушення на призначення покарання.У дисертації на підставі аналізу наукових напрацювань вказується на комплексний, багатоаспектний характер поняття «мотив», що є предметом дослідження багатьох наук. Наголошено, що наука кримінального права, зважаючи на власний предмет та методологію має власні напрацювання щодо поняття, змісту та значення мотиву кримінального правопорушення. Попри це, численні розбіжності у розумінні мотиву кримінального правопорушення в науці кримінального права негативно впливає на практичну діяльність слідчих та судових органів при кваліфікації суспільно-небезпечних діянь та призначенні покарання.У роботі проаналізовано основні напрацювання представників шкіл кримінального права (класичної, антропологічної, соціологічної), які стали фундаментом для сучасного розуміння мотиву кримінального правопорушення. Крім цього, встановлено правовий статус мотиву кримінального правопорушення у кримінальному законодавстві романо -германської, англо-саксонської, релігійної і традиційної правових сімей. Визначено основні ознаки мотиву кримінального правопорушення: 1) усвідомлений характер 2) вольовий характер 3) вплив на формування психічного ставлення особи до вчинюваного діяння та наслідків. На основі даних ознак запропоноване авторське визначення мотиву вчинення кримінального правопорушення: мотив кримінального правопорушення – усвідомлена внутрішня спонука, що формує безпосереднє психічне ставлення особи до вчинюваного нею діяння та наслідків.Залежно від того, який характер психічного ставлення особи до вчинюваного діяння та наслідків формує мотив кримінального правопорушення, всі мотиви у кримінальному праві слід поділити на: 1) мотиви, які формують умисні кримінальні правопорушення. Це ті мотиви, котрі зазначені законодавцем в статтях Особливої частини КК України і ті, що є домінуючими і найчастіше зустрічаються в судовій практиці вчинення умисних кримінальних правопорушень (корисливий мотив, хуліганський мотив, мотив расової, національної, релігійної нетерпимості, мотив ревнощів, мотив заздрощів, мотив явної неповаги до суспільства, мотив помсти, сексуальні мотиви); 2) мотиви, які формують необережні кримінальні правопорушення: 2.1) мотиви кримінально-протиправного, самовпевненого діння (мотив самоствердження, мотив самовпевненості, мотив всемогутності, мотив надмірного визнання своєї цінності, значимості тощо); 2.2) мотиви кримінально-протиправного недбалого діяння (мотив байдужості, мотив егоїзму, мотив неуважності, мотив презирства та зневаги). Крім цього, класифікація мотивів може здійснюватися і за іншими (додатковими) критеріями.^UThe dissertation on the basis of the analysis of scientific developments points to the complex, multifaceted nature of the concept of "motive", which is the subject of research in many sciences. It is emphasized that the science of criminal law, given its own subject and methodology has its own developments on the concept, content and meaning of the motive for a criminal offense. Nevertheless, numerous differences in the understanding of the motive of a criminal offense in the science of criminal law negatively affect the practical activities of investigative and judicial bodies in the qualification of socially dangerous acts and sentencing.The dissertation analyzes the main developments of representatives of schools of criminal law (classical, anthropological, sociological), which have become the foundation for a modern understanding of the motive of criminal offense. In addition, the legal status of the motive for a criminal offense in the criminal law of the Romano-Germanic, Anglo-Saxon, religious and traditional legal families.The main features of the motive of a criminal offense are determined: 1) conscious character 2) volitional character 3) influence on the formation of a person's mental attitude to the committed act and consequences. Based on these features, the author's definition of the motive for committing a criminal offense is proposed: the motive for a criminal offense is a conscious internal motivation that forms a person's direct mental attitude to the act and consequences committed by him.Depending on the nature of a person's mental attitude to the act and consequences forms the motive of the criminal offense, all motives in criminal law should be divided into: 1) motives that form intentional criminal offenses. These are the motives mentioned by the legislator in the articles of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine and those that are dominant and most common in judicial practice of intentional criminal offenses (selfish motive, hooligan motive, motive of racial, national, religious intolerance motive of obvious disrespect for society, motive of revenge, sexual motives); 2) motives that form negligent criminal offenses: 2.1) motives of criminally illegal, self-confident action (motive of self-affirmation, motive of self-confidence, motive of omnipotence, motive of excessive recognition of one's value, significance, etc.); 2.2) motives of criminally illegal negligence (motive of indifference, motive of selfishness, motive of inattention, motive of contempt and contempt). In addition, the classification of motives can be carried out according to other (additional) criteria.

Актуальність теми дослідження обмовлена тим, що однією із найбільш актуальних та водночас складних проблем сучасного світового співтовариства є загроза регіонального сепаратизму. Майже усі, за рідким виключенням, країни світу на певних етапах своєї історії у прямій чи опосередкованій формі зазнавали негативного впливу від його проявів. Адже якщо країна є складно організованою системою за етнічними, релігійними, історико-культурними, мовними, геоекономічними та іншими ознаками, їй завжди буде загрожувати небезпека сепаратизму. Сьогодні ми спостерігаємо, як у світі поряд з сепаратистськими сюжетами минулогонабувають розвитку та створюються нові конфлікти, зумовлені ідеями сепаратизму. В Європі на початку ХХІ ст. найбільш загрозливі осередки сепаратизму знаходяться в країнах, що виникли в результаті розпаду СФРЮ та СРСР. На пострадянському просторі вже існує низка заморожених конфліктів, частина з яких призвела до військового протистояння. Серед останніх, на жаль, опинилась і Україна.З перших років незалежності питання регіонального сепаратизму не сходило з порядку денного української політики. Посилення інтеграційних процесів, розвиток міжрегіонального та транскордонного співробітництва України сприяло посиленню ролі регіонів на державному та наднаціональному рівнях. Водночас український регіональний сепаратизм став інструментом реалізації геополітичних прагнень РФ, мета яких полягає у перезавантаженні «радянського» проекту. Саме поєднання в кейсі українського сепаратизму внутрішніх та зовнішніх чинників призвело дойого руйнівних наслідків для соціального, економічного, політичного життя суспільства, національної безпеки та територіальної цілісності країни. Анексія Автономної республіки Крим, реалізація сепаратистських проектів «ДНР» та «ЛНР» на Сході України, повномасштабне вторгнення РФ 2022 р. та окупація частини українських територій надзвичайно актуалізували потребу у вивченні природи української версії сепаратизму, його руйнівного потенціалу, чинників та механізмів його формування, загроз, що він несе національній безпеці держави.Оцінюючи ступінь наукової дослідженості теми зауважимо, що сучасні політологічні розвідки сепаратизму як теоретичного концепту та політичної практики характеризуються широким спектром напрямків: економіко- географічним, соціоекономічним, конфліктологічним, історико-культурним, етнокультурним, політико-правовим, політико-управлінським тощо. Традиційно причини виникнення, специфіка та руйнівний потенціал сепаратистського треку в певному регіоні вивчаються у фокусі його конфліктогенності на базі етнічних, расових, політичних, ідеологічних, економічних, релігійних, мовних чинників. Втім питання зовнішнього втручання у перебіг сепаратистських конфліктів з метою дестабілізації ситуації, встановлення контролю над конкретним регіоном третьої країни досліджено недостатньо. Саме зовнішньо-інспірований різновид сепаратизму майже не досліджений ані в політології, ані в інших галузях соціального знання. Його джерела, ознаки, сутність, технології застосування та інструменти протидії складають предметне поле нашого дослідження.^UThe relevance of the research topic is determined by the fact that one of the most pressing and complex problems of the modern global community is the threat of regional separatism. Almost all, with rare exceptions, countries of the world at certain stages of their history have experienced negative effects from its manifestations in direct or indirect forms. After all, if a country is a complexlyorganized system based on ethnic, religious, historical-cultural, linguistic, geo- economic, and other characteristics, it will always be threatened by the danger of separatism. Today, we observe how alongside separatist plots of the past times, new conflicts are developing and emerging in the world, driven by separatist ideas. In Europe at the beginning of the 21st century, the most threatening centers of separatism were found in countries that emerged as a result of the disintegration of the SFRY and the USSR. In the post-Soviet space, there already exist a number of frozen conflicts, some of which have led to military confrontation. Unfortunately, Ukraine is among the latter.From the early years of independence, the issue of regional separatism has remained on the agenda of Ukrainian politics. The strengthening of integration processes, the development of interregional and transboundary cooperation in Ukraine has contributed to the increased role of regions at the state and supranational levels. At the same time, Ukrainian regional separatism has become a tool for realizing the geopolitical aspirations of the Russian Federation, whose goal is to reboot the “Soviet Union” project. The combination of internal and external factors in the case of Ukrainian separatism has led to its destructive consequences for the social, economic, political life of society, national security, and territorial integrity of the country. The annexation of the Autonomous Republic of Crimea, the implementation of separatist projects IAF “DPR” and IAF “LPR” in Eastern Ukraine, the full-scale invasion of the Russian Federation in 2022 and the occupation of parts of Ukrainian territories have extremely actualized the need to study the nature of the Ukrainian version of separatism, its destructive potential, factors and mechanisms of its formation, and threats it poses to the national security of the state.Assessing the level of scientific research on the topic, it should be noted that modern political studies of separatism as a theoretical concept and political practice are characterized by a wide range of directions: economic-geographical, socio-economic, conflictological, historical-cultural, ethno-cultural, political-legal,political-administrative, etc. Traditionally, the causes of the emergence, specificity, and destructive potential of separatist trends in a certain region are studied focusing on its conflict potential based on ethnic, racial, political, ideological, economic, religious, and linguistic factors. However, the question of external intervention in the course of separatist conflicts with the aim of destabilizing the situation, establishing control over a specific region by a third country, is insufficiently researched. The externally-inspired variety of separatism is almost not studied either in political science or in other fields of social knowledge. Its sources, signs, essence, technologies of application, and counteraction tools constitute the subject field of our research.

Уперше у зоні Північного Степу України проведено моніторинг поширення та розвитку фітофторозу на рослинах томата. Установлено діагностичні ознаки ураження збудником захворювання та досліджено його морфологічні особливості. Уперше в Україні охарактеризовано популяцію Ph. infestans за результатами визначення комплексу нейтральних маркерів (типу статевої сумісності, расової належності, чутливості дофеніламідного фунгіциду металаксилу (ридомілу)). Виявлено присутність у місцевій популяції Ph. infestans типу сумісності А2, вірулентної раси Т1 та уперше виявлено стійкі до металаксилу ізоляти патогенезу. Здійснено дослідження з метою встановлення жирно-кислотного складу міцелію Ph. infestans. Доведено можливість використання методу профілювання метилових ефірів жирних кислот у популяційних дослідженнях Ph. infestans для його внутрішньовидової диференціації за біологічними характеристиками та патогенними властивостями. З'ясовано ефективність різних методів виділення Ph. infestans у чисту культуру, виявлено морфологічну різноманітність вегетативних структур патогену, а також вплив умов вирощування на його морфологічні та культуральні ознаки. Визначено залежність патогенних властивостей Ph. infestans від його расової належності, типу сумісності, а також сорту рослини-хозяїна. З'ясовано наявність антагоністичної активності бактерій родів Burkholderia (шт. ВА-7) та Bacillus (шт. ВА-142 і ВА-58) щодо Ph. infestans і обгрунтовано можливість їх використання у біологічному контролі фітофторозу.

  Скачати повний текст

Визначено суспільну небезпечність порушення рівноправності громадян, а також запропоновано виокремити п'ять етапів генезису вітчизняного кримінального законодавства в аспекті відповідальності за злочин. Досліджено міжнародний досвід закріплення у кримінальному законодавстві відповідальності за порушення рівноправності громадян. Проаналізовано склад порушення рівноправності громадян, його елементи й ознаки, кваліфікуючі й особливо кваліфікуючі обставини. Встановлено, що суспільні відносини, на які посягає злочин, відповідальність за який передбачена ст. 161 КК України, а також деякі форми його об'єктивної сторони, є неоднорідними та потребують своєї чіткої диференціації. Відмежовано порушення рівноправності громадян від суміжних посягань.

  Скачати повний текст