Наведено історико-філософський та соціокультурний аналіз дискурсу орієнталізму. Орієнталізм - пізнавальна, культурно-смислова дискурсивна єдність, що в західноєвропейському культурому середовищі репрезентує комплекс знань, уявлень, кривотлумачень та стереотипів про різноманітні артефакти східних культур. У найвідомішій експлікації, автором якої є американський дослідник Е. Саїд, орієнталізм тлумачиться як владний дискурс, що специфічно відображає тип гуманітарного (канонічного) знання про Схід (Іншого). В дискурсі орієнталізму стимульовано й узагальнено характеристики незахідних цивілізацій, які як уявлення про Іншого експлікують у правилах щоденного слововжитку дію культурної сили європейського самопізнання. Головні зусилля критики, яка аналізує феномен орієнталізму, становлять спробу перегляду канону репрезентації Іншого в західній культурі.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження функціонування у світовій літературі традиційного образу Роксолани та пов'язаного з ним сюжетного інваріанта. Трансформації сюжетно-образного матеріалу в національно-літературному та міжлітературному контексті проаналізовано на структурному та семантичному рівнях. Розглянуто питання встановлення типологічної та генетичної сутності літературного явища. Запропонована концепція відбиває багаторівневість інтерпретації образу Роксолани в культурному просторі та дозволяє розглядати цю інтерпретацію в контексті антиколоніалізму, фемінізму, орієнталізму.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена комплексному висвітленню змістових та жанрово-стильових взаємовідображень оперного мистецтва великих цивілізацій Китаю та Європи, їх взаємовпливів та взаємосприйняття. В дисертації вперше висвітлено специфіку семантичних та жанрово-стильових взаємовідображень в оперному мистецтві Китаю та Європи. Обґрунтовано характер інтерпретації концепту орієнталізму в сучасному науковому дискурсі, висвітлено основні стильові прояви орієнталізму в європейському мистецтві та надано його авторське визначення. Визначено специфіку стилю шинуазрі, розкрито особливості його втілення в європейському оперному мистецтві XVIII–XX ст. на матеріалі опер «Китаянки» К. В. Глюка, «Бронзовий кінь» Д. Обера, «Соловей» І. Стравинського, «Турандот» Дж. Пуччіні. Обґрунтовано особливості впливу китайської символічної міфології та філософії на національне оперно-вокальне виконавство. Простежено шляхи впливу європейської оперної традиції на китайське музичне мистецтво кінця XVIII – першої пол. ХХ ст. Розкрито жанрову специфіку китайської опери європейського типу та запропоновано визначення цього поняття. Здійснено компаративний аналіз сучасних постановок європейських опер («Весілля Фігаро» В. А. Моцарта, «Китаянки» К. В. Глюка) на сценах китайських та західних театрів в дзеркалі взаємовідображень.^UThe dissertation is devoted to the complex lighting of the semantic and genre-style mutual representations between the operatic art of the great civilizations of China and Europe, their mutual influences and mutual perception. The relevance of the theme chosen is determined by the importance of opera and vocal art in world's musical culture; significance of the traditional and contemporary Chinese musical theater (opera); the artistic validity of the creative achievements of the European Chinese style opera, as well as the lack of knowledge in the Ukrainian art concerning the specific process of mutual reception of European and Chinese opera. The specifics of the Chinese style (chinoiserie) as one of the most important artistic manifestations of Orientalism in European art is defined. The idea of the specific interpretation of Oriental themes in the European composers opera from the XVIII - the first quarter of the twentieth century has been improved. The features of the chinoiserie style implementation in European opera art of the XVIII – XX centuries on the material of the “Chinese women” by Ch. W. Gluck, “Bronze Horse” by D. Ober, “The Nightingale” by I. Stravinsky, “Turandot” by G. Puccini are revealed.

Дисертація є першим в українському музикознавстві науковим дослідженням музичної культури Кримського півострова із урахуванням її генетичної природи. З метою осмислення музичної культури Криму у діалогічному екзистенціонуванні звернено увагу на проблему діалогу як ключової категорії філософського знання. Філософський підхід, пріоритетом якого є етична складова діалогічного співіснування у дискурсі «Я-Інший», створює умови задля якісної – комплементарної міжкультурної комунікації «Захід-Схід».Амбівалентна діалогічність культурних впливів, генерованих як Заходом, так і Сходом, визначила особливість та унікальність музичного ландшафту Криму. І цей ландшафт вже в другій половині XIX – першій половині XX століть зайняв свою ланку у загальноєвропейському орієнталістичному проекті.Враховуючи географічно сформовані шляхи перетину східних та західних впливів на Кримському півострові, у контексті історичної ретроспективи орієнталізму, як феномену європейського мистецтва, закцентовано діалог Заходу з країнами Близького Сходу. Ідеться про імпульси, що походили із Єгипту, Вавилону, Стародавньої Іудеї, Сирії, пізніше – Елінізованої Греції, з арабського халіфату (Іспанія), а також із Туреччини. Спостереження за трансформаціями діалогічності «Захід-Схід», що відбувалися у просторі літературного, образотворчого, й особливо музичного мистецтв, свідчать про поступове зближення обох світів.Пошуки генетично подібної Криму та, водночас, орієнтально репрезентативної культури, актуалізували конкретизацію імагопозиції «іспанізмів» у композиторській творчості. На прикладі іспанського orient'у окреслено аспекти контактного діалогу: регіонально-географічний, що передбачає культурний обмін за участю митців-пілігримів, які свідомо стають учасниками культурного діалогу; дистанційно-інформаційний, що здійснюється на відстані через посередників; генетичний, існуючий на підсвідомому рівні він проявляється в певний момент, керуючи творчим актом.Одним із основних завдань дослідження було вивчення та презентація ретрансляції кримського оrient'у через професійну музичну творчість. Для цього, насамперед, постала проблема відтворення музично-історичного процесу Криму, періодизація якого продиктована нашаруванням основних етнічних компонентів, що брали участь у формуванні автохтонного кримськотатарського етносу, який й по сьогодні залишається репрезентантом культури Кримського півострова.Виокремлення значних явищ та творчих постатей, що сприяли розвитку музичної культури півострова, надає змогу стверджувати, що періодом її найвищого розквіту була доба Кримського середньовіччя. Наповнена розмаїттям мистецьких галузей (релігійна музика, творчість поетів-співців, музично-поетична творчість кримської аристократії, військова музика, побутова обрядова музична творчість, музика театральних вистав), відмічена демократизмом творчого співіснування, ця доба відрізнялась домінуванням східного вектору культурного розвитку. Саме цей вектор в подальшому й визначив місце Криму у такому найпотужнішому європейському проекті як орієнталізм, що мав місце вже наприкінці XIX – початку XX століть. Імпульси, які на той час йшли зсередини півострова на зустріч європейському модерну за участю видатних кримських діячів (І. Гаспринського, А. Рефатова, Я. Шерфедінова та багатьох інших) були проявами іманентної кримському культурному простору діалогічної екзистенції. З іншого вектору орієнтально забарвлені твори російських композиторів (М. Мусоргського, М. Глінки, О. Глазунова, М. Римського-Корсакова), етномузикологічні зацікавлення українських митців-науковців (М. Лисенка, К. Квітки, А. Кончевського) – все це може бути розцінено як спроби творчого осмислення кримськотатарського музичного фольклору, що відбувалися на тлі регіонально-географічних контактів. Також на прикладі творчості О. Спендіарова, А. Караманова виокремлено парадигми генетичного аспекту діалогічності «Захід-Схід».В дослідженні актуалізована проблема інтеграції в український культурний контекст генерації кримських композиторів, музикантів сучасності, серед яких: Е. Емір, Дж. Каріков, М. Халітова та ін.^UThe thesis is the first scientific study of the musical culture of the Crimean Peninsula in Ukrainian musicology, taking into account its genetic nature. In order to understand the musical culture of Crimea in dialogical existention, attention is drawn to the problem of dialogue as a key category of philosophical knowledge. The philosophical approach, whose priority is the ethical component of dialogical coexistence in the discourse "I-the other", creates conditions for high-quality – complementary intercultural communication "West-East".The ambivalent dialogic nature of cultural influences generated by both the West and the East has determined the peculiarity and uniqueness of the musical landscape of Crimea. And this landscape already in the second half of the XIX – first half of the XX centuries took its link in the pan-European оrientalist project.Taking into account the geographically formed ways of crossing Eastern and Western influences on the Crimean Peninsula, in the context of a historical retrospective of orientalism as a phenomenon of European art, the dialogue between the West and the countries of the Middle East is focused. We are talking about impulses that came from Egypt, Babylon, ancient Judea, Syria, later – Elinized Greece, from the Arab Caliphate (Spain), as well as from Turkey. Observations of the West-East dialogic transformations that took place in the space of literary, visual and especially musical arts indicate a gradual convergence of both worlds.The search for a genetically similar Crimea and at the same time an orientally representative culture actualized the concretization of the imagoposition of "Hispanisms" in the composer's work. Using the example of the Spanish orient'у, aspects of the contact dialogue are outlined: regional-geographical, in which cultural exchange is carried out with the participation of pilgrim artists who consciously become participants in cultural dialogue; remote information, which involves the transmission of information at a distance through intermediaries; genetic, which exists on a subconscious level and manifests itself at a certain point, controlling the creative act.One of the main tasks of the study was to study and present the retransmission of Crimean оrient through professional musical creativity. For this purpose, first of all, the problem of reproducing the musical and historical process of the Crimea arose. The periodization of the musical and historical process of Crimea is primarily dictated by the layering of the main ethnic components that participated in the formation of the autochthonous Crimean Tatar ethnic group, which still remains a representative of the culture of the Crimean peninsula.The identification of significant phenomena and creative figures that contributed to the development of the musical culture of the peninsula allows us to assert that the period of its highest flourishing was the era of the Crimean Middle Ages. Filled with a variety of artistic branches (religious music, creativity of poets-singers, musical-poetic creativity of the Crimean aristocracy, military music, household ceremonial musical creativity, music of theatrical performances), marked by the democracy of creative coexistence, this era was characterized by the dominance of the eastern vector of cultural development. It was this vector that later determined the place of Crimea in such a powerful European project as оrientalism, which took place already in the late XIX – early XX centuries. The impulses that at that time were coming from within the peninsula to meet European modernity with the participation of prominent Crimean figures (I. Gasprynsky, A. Refatov, Y. Sherfedinov and many others) were manifestations of dialogical existence immanent to the Crimean cultural space. On the other hand, the works of Russian composers (M. Mussorgsky, M. Hlinka, A. Hlazunov, N. Rymsky-Korsakov), ethnomusicological interests of Ukrainian artists (M. Lysenko, K. Kvitka, A. Konchevsky) – all this can be regarded as attempts to creatively understand the Crimean Tatar musical folklore.Also, on the example of the works of A. Spendiarov and A. Karamanov, the paradigms of the genetic aspect of dialogicism "West-East" are highlighted.The study also raises the issue of integration into the Ukrainian cultural context of the generation of Crimean composers, contemporary musicians, including: E. Emir, J. Karikov, M. Khalitova and others.