Скачати повний текст

Досліджуються та обговорюються дані про взаємозв'язок скорочувальної функції жовчного міхура та морфологічного стану слизової оболонки гастродуоденальної зони та її засіяності Helicobacter pylori (НР) у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки. Дані здобуті за допомогою ультразвукового дослідження скорочувальної функції жовчного міхура з застосуванням жовчогінного сніданку, морфологічного та морфометричного дослідження біоптатів слизової оболонки гастродуоденальної зони після їх фарбування гематоксилін-еозином, які були одержані під час фіброезофагогастродуоденоскопії; наявність та ступінь засіяності НР антрального відділу шлунка визначали морфологічним методом після фарбування біоптатів за Романовським-Гімзою; електронної мікроскопії ендокринних І-клітин слизової оболонки гастродуоденальної зони. Доведено взаємозв'язок скорочувальної функції жовчного міхура та ступеня важкості антрального гастриту та дуоденіту, важкість яких обумовлюється ступенем інфікованості слизової оболонки НР. Встановлено, що антихелікобактерна терапія та ерадикація слизової оболонки гастродуоденальної зони від НР зменшують активність антрального гастриту та дуоденіту, позитивно впливають на характер перебігу супутніх дискінезій. В комплексне лікування супутніх дискінезій жовчного міхура у хворих з ураженнями слизової оболонки гастродуоденальної зони рекомендовано включати препарати, спрямовані на ерадикацію НР та нормалізацію її гістологічного стану.

  Скачати повний текст

Висвітлено високу ефективність альтернативної схеми першої лінії ерадикаційної терапії гелікобактеріозу з включенням омепразолу, аугментину та цитопрофлоксацину для лікування хворих з ураженням гастродуоденальної зони та інфікованих членів їх родин, що оцінено за допомогою інвазивних методів і тривалого серологічного контролю за титрами антигелікобактерних Ig G.

  Скачати повний текст

Уперше у мешканців Львівщини вивчено поширенність поєднання дуоденогастрального (ДГР) і гастроезофагеального (ГЕР) рефлюксів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки (ВХДК). Виявлено підвищення кількості випадків такого поєднання в останні 10 років удвічі. Установлено, що наявність ДГР і ГЕР у хворих на ВХДК не впливає на ефективність ерадикації Hp-інфекції та загоєння дуоденальних виразок за умов використання потрійної антигелікобактерної терапії (АГТ) (блокатора водневої помпи (БВП) і двох антибіотиків) та модифікованої АГТ (БВП, колоїдного вісмуту та/або урсодезоксихолевої кислоти (УДХК)), а також встановлено позитивний ефект підтримувальної терапії протягом 4-х тижнів (омепразолу з ломперидоном або омепразолу з домперидоном і УДХК) на ці показники. На підставі результатів комплексного дослідження хворих на ВХДК у поєднанні з ДГР і ГЕР вивчено особливості клініки, дані ендоскопії та кислотно-лужного стану верхніх відділів травного каналу, інфікованість слизової оболонки шлунка таких хворих Helicobacter pylori, ефективність загоєння ерозивно-виразкових уражень і ерадикації гелікобактерної інфекції за різних режимів лікування. Розроблено пріоритетний оригінальний метод одночасного виявлення ДГР і ГЕР у хворих на ВХДК, який полягає у вимірюванні pH окремо вмісту шлунка і стравоходу за допомогою pH-мікрозонда.

  Скачати повний текст

Розроблено підходи до патогенетичного лікування гіпергомоцистеїнемії, базуючись на результатах вивчення ерадикації гелікобактерної інфекції хворих на хронічний атрофічний гастрит, асоційований з Helicobacter pylori на фоні атеросклерозу. З'ясовано, що перебіг H. pylori-асоційованого хронічного атрофічного гастриту на тлі найбільш розповсюдженої форми атеросклерозу - ішемічної хвороби серця - характеризується взаємообтяжливим впливом. Завдяки проведенню таким хворим антигелікобактерної терапії, яка передбачає використання рабепразолу, амоксіциліну, кларітроміцину, колоїдного субцитрату вісмуту одержано ерадикацію H. pylori у 86,9 % хворих. Виявлено, що запропонована терапія позитивно впливала на клінічну картину захворювання, у віддаленому періоді (через рік після закінчення курсу лікування) зменшувала запалення і атрофічні зміни слизової оболонки шлунка (СОШ). З'ясовано, що ця терапія сприяє позитивним змінам морфологічних показників СОШ і знижує рівень гомоцистеїну крові, що доводить про відновлення функціональної активності СОШ.

  Скачати повний текст

Вивчено вплив супутньої жовчокам'яної хвороби (СЖХ) на стан місцевих факторів ульцерогенезу (кислотно-пептичну агресію, інфікування слизової оболонки шлунка Helicobacter pylori, дуоденогастральний рефлюкс), а також факторів захисту слизової оболонки гастродуоденальної зони (рівень гастральних муцинів) у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки у період загострення захворювання та вибір тактики лікування даних хворих. Встановлено, що у процесі СЖХ виявляються більш виражені порушення у стані ульцерогенних факторів, які виявляються наявністю більш високого ступеня хелікобактеріозу, частим виникненням дуоденогастрального рефлюксу, а також більш вираженим зниженням вмісту мукополісахаридів у слизовій оболонці гастродуоденальної зони. Виявлено, що глибина та вираженість даних порушень корелювала із високим ступенем хелікобактеріозу, що підтверджує його важливу патогенетичну роль у розвитку та рецидивуванні не тільки виразкової, а і жовчнокам'яної хвороби. Запропоновано та апробовано схему лікування хворих із поєднаною патологією, яка включає додатково до ерадикаційної терапії засоби, що нормалізують моторику гастродуоденальної зони та захисні властивості слизового бар'єру та є патогенетично обгрунтованою та високоефективною.

  Скачати повний текст

Досліджено динаміку деструктивно-відновних процесів у шкірі статевозрілих щурів на моделі кріопошкодження під впливом озонованих розчинів з різними концентраціями озону (1мг/л, 6 мг/л, 12 мг/л) у порівнянні з впливом екстракта плаценти "офіцинального" та мазі "Левомеколь" з використанням морфометричного, біохімічного, морфологічного, гістохімічного, мікробіологічного, термографічного методів. Показано, що стимуляція процесів репарації тканин шкіри озонованим фізіологічним розчином з різною концентрацією озону підвищується зі зниженням його концентрації (від 12 мг/л до 1 мг/л). Найкращий лікувальний ефект на шкіру, ушкоджену дією холоду, зафіксовано у разі введення озонованого фізіологічного розчину з концентрацією озону 1 мг/л: встановлено значне зменшення виявів реакції запалення, прискорення епітелізації кріопошкодження, що сприяє формуванню тонкої та ніжної рубцевої тканини. У разі використання озонованого фізіологічного розчину з концентрацією озону 12 мг/л виявлено затримку процесів репарації тканин. Визначено спільні ознаки дії озонованих розчинів різних концентрацій на видову різноманітність мікроорганізмів. Встановлено, що їх використання сприяє ерадікації кріопошкоджень від грибів та анаеробних мікроорганізмів. Розроблено прилад, що реєструє потік теплового випромінювання в області кріопошкодження, запропоновано й апробовано методику його використання, яка дозволяє оцінювати процеси репарації тканин та якість лікування кріопошкоджень шкіри щурів. Встановлено спільні ознаки у змінах потоку інфрачервоного випромінювання після моделювання кріопошкоджень у різних експериментальних груп, зокрема, зафіксовано значне зростання досліжуваних показників у першу добу та локальний максимум на 7 - 8-му добу.

  Скачати повний текст

В дисертації розглянуті питання поліпшення результатів лікування виразкової хвороби та якості загоювання виразкового дефекту, диференційованого призначення лікувальних комплексів в залежності від особливостей перебігу захворювання. Встановлена необхідність індивідуального підбору дози сучасних антисекреторних препаратів, виявлення хелікобактерної інфекції та її ерадикації, включення в лікувальні комплекси антиоксидантних препаратів, які сприяють нормалізації процесів перекисного окислення ліпідів, прискоренню загоювання виразкових дефектів та мінімальній деформації цибулини дванадцятипалої кишки в процесі рубцювання за даними морфологічного аналізу.

  Скачати повний текст

Удосконалено заходи комплексної терапії та попередження розвитку ускладнень і рецидивів сечостатевого трихомоніазу у жінок з урахуванням показників стану піхвового середовища та характеру клінічного перебігу захворювання. Доведено діагностично-прогностичну значимість комбінованого дослідження показників стану загального та місцевого імунітету репродуктивного тракту у хворих на сечостатевий трихомоніаз жінок для своєчасної індивідуалізованої корекції терапевтичних заходів. Розроблено новий патогенетично обгрунтований комплексний метод лікування сечостатевого трихомоніазу у жінок, спрямований на повну ерадикацію збудників запального процесу, нормалізацію загального та місцевого імунного статусу в організмі, відновлення фізіологічної піхвової мікрофлори та нормальне функціонування уражених органів і тканин.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності діагностики, лікування та запобігання розвитку рецидивів розацеа, демодекозу та дерматиту перорального. Доведено існування ряду подібних екзогенних та ендогенних чинників виникнення та розвитку даних дерматозів, показано особливу значущість інвазії кліщів D.folliculorum і D.brevis. Розроблено стандартну комплексну програму первинного клінічного лабораторного та спеціального обстеження хворих на розацеа, демодекоз і дерматит періоральний та визначено диференційно-діагностичні ознаки клінічної картини даних дерматозів. На підставі комплексного вивчення морфологічних і функціональних особливостей кліщів Demodex folliculorum і Demodex brevis доведено, що спеціалізація щодо паразитизму даних кліщів-демодецид зумовлена рядом взаємозалежних відносин з хазяїном - гостальною, топічною, статевою, віковою та сезонною формами специфічності. З'ясовано, що присутність кліщів-демодецид у ділянках запального процесу на шкірі обличчя у хворих на демодекоз, розацеа і дерматит періоральний є імуносупресивним чинником, який викликає певні зміни характеру запального процесу, зокрема сприяє його хронічному перебігу. Встановлено певне значення у патогенезі досліджуваних дерматозів судинного компонента на локальному та системному рівнях, а також порушень балансу рівнів статевих гормонів (андрогенів, естрогенів) в організмі хворих. Розроблено удосконалену комплексну програму терапії розацеа, демодекозу та дерматиту періорального, яка передбачає заходи, спрямовані на ерацикацію кліщів-демодецид, а також індивідуалізоване врахування особливостей клінічної картини запального процесу та наявності супутньої патології в різних органах і системах організму хворих. Запропоновано оригінальний метод запобігання розвитку рецидивів досліджуваних дерматозів, який, з урахуванням притаманної кліщам-демодецидам сезонної специфічності та певної залежності їх біологічного циклу розвитку від балансу рівнів статевих гормонів в організмі хазяїна, передбачає проведення терапевтичних заходів, спрямованих на досягнення повної ерадикації цих паразитів.

  Скачати повний текст

З'ясовано перебіг виразково-ерозивних уражень (ВЕУ) і запальних змін гастродуоденальної слизової оболонки (СО) після ерадикації Helicobacter pylori (Hp) у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки. НЕ виявлено відмінностей ступеня колонізації Hp і запалення СО шлунка у разі активних виразок і ерозивних уражень. Реколонізація Hp взаємопов'язана з обсіменінням тіла шлунка (ТШ). Через рік після лікування без реколонізації зменшується активне та хронічне запалення й атрофія СО. Факторами ризику ВЕУ у віддаленому періоді є залишкові ВЕУ через місяць після ерадикації, виражена атрофія СО ТШ, сповільнена позитивна динаміка активного запалення СО ТШ та хронічного запалення антруму.

  Скачати повний текст

Наведено результати лікування 10 770-ти хворих з кровотечами з різних гастродуоденальних виразок (виразкова хвороба, гострі виразки Делафуа, лігатурні) та 1 113-ти хворих з варикозно-розширеними венами стравоходу та шлунку. Оцінено ефективність відомих та нових ендохірургічних втручань на кровоточивих виразках для гемостазу та профілактики рецидиву кровотечі. Установлено, що запропонований ендоскопічний моніторинг покращує діагностику джерела кровотечі, стан гемостазу, у 80 % виявляє рецидиви кровотечі до клінічних ознак. Серед 1 081 хворого з кровотечею з вен стравоходу та шлунку виявлено варикоз стравоходу - у 882-х (76 %), стравоходу та шлунку - у 239-ти (22,1 %), шлунку - у 20 (1,9 %) пацієнтів. У 195-ти хворих використано відомі та нові ендоскопічні втручання для гемостазу та ерадикації вен, проаналізовано їх ефективність, частоту ускладнень. Виявлено, що ендоскопічні втручання в 3,2 рази знижують летальність у порівнянні з лікуванням без них і в 4,4 рази з оперативним лікуванням. За стандартних методів склеротерапії облітерація вен стравоходу через 6 - 8 місяців виявляється в 30 % - 88,5 %, а зі застосуванням запропонованих - у 96,6 % - 100 % хворих.

  Скачати повний текст

Досліджено шляхи удосконалення якості діагностики та лікування хворих на хронічний гастродуоденіт (ХГД), асоційований з H.pylori. Оцінено залежність клінічного перебігу захворювання від морфофункціональних змін слизової оболонки дванадцятипалої кишки (ДПК). Визначено стан секреторної, кислотопродукуючої функції шлунка. Проведено морфологічні та морфометричні дослідження слизової оболонки ДПК. Вивчено роль порушень з боку місцевого та системного імунітету в патогенезі ХГД. Встановлено клініко-лабораторну ефективність запропонованої комбінації препаратів-циклоферону й етонію в комплексній терапії хворих на ХГД. Доведено, що запропонований курс лікування сприяє більш швидкому поліпшенню клінічної картини захворювання, ерадикації H.pylori в 93,1 % випадків, відновленню моторно-евакуаторної функції шлунка, стабілізації дисбалансу імунологічних показників з боку місцевого та системного імунітету.

  Скачати повний текст

Одержано дані про інфікованість Helicobcter pylori (HP)-інфекцією пацієнтів із симптомокомплексом диспепсії в Кримському регіоні в різних етнічних групах (кримські татари та слов'яни) та її зв'язок з гастродуоденальною патологією. Порівняно ефективність різних потрійних режимів, які складаються з інгібітора протонної помпи та двох антимікробних препаратів з різним дозуванням, щодо рубцювання виразок і ступеня ерадикації HP-інфекції у пацієнтів, хворих на виразку, які мешкають у Криму та в Києві. Встановлено наявність імунодефіциту, зумовленого застосуванням антибактеріальних препаратів хворими з виразками, що довго не рубцюються, і невдачею первинної ерадикаційної терапії. Науково обгунтовано застосування препарату дріжджового PHK-нуклеїнату натрію (НН) у схемах потрійної та квадротерапії для ерадикації HP. Установлено, що включення НН в антихелікобактерну терапію дозволяє знизити дози антибактеріальних препаратів без зменшення їх ефективності, підвищити рівень ерадикації HP-інфекції та знизити кількість несприятливих побічних ефектів.

  Скачати повний текст

Виявлено нові таксономічні та діагностичні ознаки агіртидів, колонідів, лейодидів і таксонів. Значну увагу приділено ревізії системи агіртидно-колонідної групи родин Staphylinoidea на підставі нових і вже відомих ознак. Досліджено палеонтологічні матеріали мезозойського віку з даних груп. Впорядковано номенклатури зазначеної групи Staphylinoidea. Детально проаналізовано еволюцію підродин і триб лейодид.

  Скачати повний текст

Досліджено питання удосконалення діагностики та лікування виразкової хвороби, хронічного неатрофічного й атрофічного гастриту. Розширено та поглиблено уявлення про особливості клініко-ендоскопічних і морфофункціональних проявів у пацієнтів з зазначеними хворобами, частоту інфікування Helicobacter (H.) pylori. Визначено особливості відновлення рівня кислотопродукції та клітинного складу залозистого апарату слизової оболонки фундального відділу шлунка в осіб з виразковою хворобою після ефективної ерадикації H. pylori. Обгрунтовано можливість використання спектрофотометрії для спостереження морфо-функціонального стану слизової оболонки гастродуоденальної зони, що зумовлює можливість використання цього методу в діагностиці хвороб шлунка та дванадцятипалої кишки.

  Скачати повний текст

Встановлено залежність наявності Helicobacter pylori (HP)-інфекції від віку, статі дитини та тривалості захворювання. Визначено клінічні та ендоскопічні критерії для виявлення хронічного гастродуоденіту (ХГД), асоційованого з HP. Визначено, що морфологічні зміни слизової оболонки шлунка (СОШ) та дванадцятипалої кишки залежить від ступеня обсіювання слизової оболонки HP. Відмічено, що ХГД перебігає на фоні зміненого місцевого та загального імунітету, у разі HP-асоційованого ХГД відбувається значне підвищення імуноглобуліну A. Доведено, що діагноз HP-інфекції є достовірним лише за умов проведення не менше двох методів діагностики (уреазного та цитологічного; уреазного та гістоморфометричного). Вперше за умов експерименту на інтактних тваринах і з модельованим деструктивним ураженням СОШ доведено відсутність ознак гострої та хронічної токсичності озонованої обліпихової олії, визначено її позитивну лікувальну дію. Вперше доведено, що оптимізовані лікувальні комплекси мають вищу ерадикаційну ефективність, ніж терапія загальновизнаними антихелібактерними засобами.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості клініко-ендоскопічних, морфо-функціональних проявів вперше виявленої виразкової хвороби дванадцятипалої кишки та її лікування з використанням сучасних антисекреторних препаратів, поєднаних з ерадикаційною терапією. Встановлено атиповість та ослаблення маніфестності проявів, домінування синдрому диспепсії над больовим. Доведено, що на підвищення уразливості слизової оболонки гастродуоденальної зони, наявність геморагічного компонента, наростання метаплазії гастроцитів суттєво впливає персистенція, ступінь обсіменіння, розширення ареалу заселення Helicobacter pylori слизової оболонки корпусно-фундального відділу шлунка та дванадцятипалої кишки. Під час виявлення виразкової хвороби дванадцятипалої кишки встановлено підвищену продукцію соляної кислоти в базальну та стимульовану фази шлункової секреції. Зазначено, що у разі Helicobacter pylori-позитивній формі доцільно вживати антисекреторні препарати, поєднані з потрійною ерадикаційною терапією, а у випадку Helicobacter pylori-негативній - антисекреторні препарати та даларгін.

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано нові шляхи щодо патогенетичної терапії хронічних гастродуоденітів (ХГ) у дітей шляхом визначення найбільш вагомих, статистично значимих факторів ризику, що сприяють формуванню захворювання, патогенетичної ролі хелікобактерно-кандидо-герпетичних асоціацій, стану імунної та ендокринної систем і колонізаційної резистентності травного шляху. Розроблено експериментальні моделі асоційованих хелікобактерно-кандидозних і хелікобактерно-герпетичних форм ХГ у нестатевозрілих лінійних білих щурів обох статей. Експериментально та клінічно доведено патогенетичну роль асоціацій Helicobacter pylori, грибів роду Candida та вірусів простого герпесу І типу в формуванні, рецидивуванні та прогресуванні ХГ. Установлено, що приєднання хелікобактерної, кандидозної та герпетичної інфекцій мають обтяжуючий вплив на перебіг захворювання, сприяють формуванню вторинного постіфекційного імунодефіциту, ендокринних порушень і генералізованих мікроекологічних змін травного шляху та обумовлюють прогресування ХГ за рахунок синергізму збудників. Уперше на експериментальній моделі ацетатно-хелікобактерного ХГ у нестатевозрілих білих щурах та в клініці показано переваги включення в ерадикаційний протихелікобактерний комплекс препаратів групи напівсинтетичних пеніцілінів з клавулановою кислотою. Обгрунтовано доцільність включення в нього антифунгальних і протигерпетичних засобів у процесі лікування ХГ на фоні асоційованого хелікобактерно-кандидо-герпетичного інфікування. Виділено статистично значимі комбінації факторів ризику розвитку ХГ в дітей з даною інфекцією, установлено їх інформаційну цінність, а також розроблено математичні моделі прогнозу вірогідності виникнення захворювання для формування груп ризику. Уперше на підставі клініко-експериментального дослідження запропоновано програму етапного диференційованого лікування та реабілітації. Доведено клінічну, репаративну, ерадикаційну та протирецидивну ефективність етапного комплексного застосування елімінаційних препаратів та імуномодуляторів бактеріального походження для лікування та реабілітації дітей з ХГ.

  Скачати повний текст

Виявлено, що частота інфікованості Hp унаслідок хронічної гастродуоденальної патології (ХГДП) у дітей складає 82,1%; високий ступінь інфікованості частіше відзначається на фоні деструктивних змін слизової оболонки шлунка (СОШ) та дванадцятипалої кишки (ДПК), зростає пропорційно тривалості гастроентерологічного анамнезу, віку дитини. Діагностику Hp-інфекції проводили за допомогою уреазного тесту, бактеріологічного дослідження та реакції аглютинації (РА). У педіатричній практиці можна обмежитися використанням одного з методів, вибір якого зумовлено ступенем інвазивності та спроможністю лікувального закладу. ХГДП у 100% випадків супроводжувалася дисбіотичними порушеннями товстої кишки, які характеризувалися дефіцитом анаеробних мікроорганізмів. У випадках ХГДП, асоційованої з Hp, у 62,3% дітей діагностовано дисбактеріоз товстої кишки, який протікав у субкомпенсованій формі та супроводжувався вираженими клінічними проявами. Ступінь тяжкості дисбіотичних порушень залежав від наявності гелікобактерної інфекції, характеру ендоскопічних змін слизової оболонки гастродуоденальної зони ХГДП, асоційованої з Hp, у 80,4% випадків супроводжувався запаленням слизової оболонки товстої кишки. Частота та виразність дисбіотичних порушень товстої кишки під час ХГДП, асоційованої з Hp, у дітей визначала необхідність поєднаної терапії гелікобактеріозу та дисбактеріозу. Комплексна терапія гелікобактеріозу з використанням антибактеріальних препаратів і пробіотичної терапії не тільки не призводила до санації СОШ від Hp, але і благотворно впливала на характер біоценозу товстої кишки, що доведено результатами спостережень в динаміці. Рецидив ХГДП і гелікобактерної інфекції супроводжувався погіршенням показників біоценозу кишечника, на що необхідно звернути увагу під час проведення ерадикаційної терапії.

  Скачати повний текст