Проведено комплексне обстеження клінічного перебігу, функціонального стану шлунка, мікробіоценозу кишківника і показників специфічної та неспецифічної резистентності організму у 180 хворих на хронічний гастродуоденіт віком від 6 до 15 років. Вивчено вплив електромагнітного випромінювання надвисокої частоти низької інтенсивності на клінічну симптоматику і основні досліджувані показники. Доведено, що використання мікрохвильової терапії в лікуванні хронічного гастродуоденіту у дітей сприятливо впливає на клінічний перебіг захворювання, кислотоутворюючу функцію шлунка, дисбіотичні порушення в кишківнику, покращує функціональні можливості і енергетичний потенціал лейкоцитів периферичної крові, підвищує показники неспецифічного захисту, гуморального і клітинного імунітету. Надвисокочастотне випромінювання шляхом дії на біоактивні точки в комплексі з традиційними методами має найбільш позитивний ефект.

  Скачати повний текст

Встановлено залежність наявності Helicobacter pylori (HP)-інфекції від віку, статі дитини та тривалості захворювання. Визначено клінічні та ендоскопічні критерії для виявлення хронічного гастродуоденіту (ХГД), асоційованого з HP. Визначено, що морфологічні зміни слизової оболонки шлунка (СОШ) та дванадцятипалої кишки залежить від ступеня обсіювання слизової оболонки HP. Відмічено, що ХГД перебігає на фоні зміненого місцевого та загального імунітету, у разі HP-асоційованого ХГД відбувається значне підвищення імуноглобуліну A. Доведено, що діагноз HP-інфекції є достовірним лише за умов проведення не менше двох методів діагностики (уреазного та цитологічного; уреазного та гістоморфометричного). Вперше за умов експерименту на інтактних тваринах і з модельованим деструктивним ураженням СОШ доведено відсутність ознак гострої та хронічної токсичності озонованої обліпихової олії, визначено її позитивну лікувальну дію. Вперше доведено, що оптимізовані лікувальні комплекси мають вищу ерадикаційну ефективність, ніж терапія загальновизнаними антихелібактерними засобами.

  Скачати повний текст

Вивчено перебіг хронічного гастриту (ХГ) та хронічного гастродуоденіту (ХГД) за неповної та повної клінічної ремісії у взаємозв'язку з клініко-ендоскопічною формою захворювання, інфікуванням Helicobacter pylori (HP). З'ясовано залежність деструктивних варіантів патології від віку. Наведено оцінку морфофункціонального стану шлунка в дітей у період неповної клінічної ремісії, який характеризується порушенням кислотопродукції, кислотонейтралізувальної функції шлунка, збереженням запальної інфільтрації та дистрофічно-альтернативних змін епітелію та власної пластини слизової оболонки шлунка (СОШ), ступінь та інтенсивність яких залежить від клініко-ендоскопічної форми захворювання. Доведено, що клініко-морфологічні форми ХГ та ХГД у дітей є фазами єдиного процесу, морфогенез яких характеризується поступовим збільшенням дистрофічних і некробіотичних змін, прогресуючим склерозом та гіпотрофією епітелію. На підставі результатів клініко-фізіологічних досліджень одноразової дії слабосульфідної маломінералізованої води на функціональний стан шлунка розроблено методику її питного застосування. Удосконалено систему вторинної профілактики загострень ХГ та ХГД у дітей шляхом питного використання слабосульфідної маломінералізованої води у реабілітаційному курсі, ефективність якого доведено позитивною динамікою клінічних проявів хвороби, покращанням кислотопродукції та кислотонейтралізації, зменшенням запальних і дистрофічних змін у СОШ та дванадцятипалої кишки, зниженням рівня антитіл до HP. Обгрунтовано доцільність питного використання даної води під час лікування дітей, хворих на ХГ і ХГД за запропонованою методикою.

  Скачати повний текст

Досліджено питання оптимізації діагностичних і лікувально-реабілітаційних заходів у дітей з функціональною диспепсією (ФД) і хронічним гастритом (ХГ) на фоні харчової алергії (ХА). Вивчено особливості клінічного перебігу, вегетативної нервової системи (ВНС), ендоскопічної та цитоморфологічної картини слизової оболонки шлунка, реакцій перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантного захисту (АОЗ) у крові та шлунковій слизі, а також стану імунітету у дітей з ФД або ХГ і ХА. Встановлено, що у даній групі дітей у разі більш тяжкого перебігу захворювань гастродуоденальної зони (ГДЗ) існують особливі реакції з боку ВНС і слизової оболонки шлунка, а також активізації процесів ПОЛ, імунної системи, послаблення АОЗ. Проаналізовано дані особливості, які є інформативними маркерами алергічного процесу у дітей з патологією ГДЗ, з метою встановлення характеру запалення верхніх відділів шлунково-кишкового тракту з обгрунтуванням диференційного використання прокінетиків ІІ і ІІІ генерацій.

  Скачати повний текст

Удосконалено прогностичні та лікувально-діагностичні заходи, спрямовані на підвищення ефективності патогенетичних підходів до фармакотерапії хронічних захворювань гастродуоденальної зони в сполученні з тиреоїдною патологією в дітей. У 170-ти дітей віком від 7-ми до 15-ти років, з них 87 дітей, хворих на хронічний гастрит (ХГ), хронічний гастродуоденіт (ХГД) у поєднанні з тиреоїдною патологією (автоімунний тиреоїдин (АІТ) і дифузний нетоксичний зоб (ДНЗ)), а також 83 дитини з ХГ, ХГД без ураження щитовидної залози вивчено особливості клінічних проявів патології, даних ендоскопічної та морфологічної картини ХГ і ХГД, динамічні показники імунної системи в період загострення та ремісії. Подано характеристику динаміки концентрації тиреоїдних гормонів у периферичній крові дітей, хворих на ХГ і ХГД у сполученні з патологією щитовидної залози. Оцінено клініко-імунологічну ефективність і вплив на рівень тиреоїдних гормонів препарату системної ензимотерапії "Вобензим" (Mucos Farma - Німеччина) в дітей з ХГ та ХГД у сполученні з АІТ.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання підвищення ефективності лікування хронічного гастродуоденіту (ХГД) з урахуванням особливостей стану регіонарного кровоплину (РК) слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Визначено, що суттєву роль у підтриманні резистентності слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки відіграє стан РК, який у період загострення ХГД у дітей знижується й обумовлений впливом наростання ендогенної інтоксикації, порушенням рівноваги між процесами перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи, хелікобактеріозом. Доведено відставання нормалізації показників РК від строків клінічного одужання дітей з ХГД. Встановлено, що поєднане застосування ренорму та сунамолу-С у комплексній терапії ХГД у дітей сприяє прискоренню клінічного одужання, зниженню ендогенної інтоксикації, зменшенню інтенсивності перекисного окиснення ліпідів і активізації антиоксидантної системи захисту, а також прискорює нормалізацію РК слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Запропоновано схему протирецидивної терапії з включенням до комплексного лікування ХГД ренорму та сунамолу-С.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано нові шляхи щодо патогенетичної терапії хронічних гастродуоденітів (ХГ) у дітей шляхом визначення найбільш вагомих, статистично значимих факторів ризику, що сприяють формуванню захворювання, патогенетичної ролі хелікобактерно-кандидо-герпетичних асоціацій, стану імунної та ендокринної систем і колонізаційної резистентності травного шляху. Розроблено експериментальні моделі асоційованих хелікобактерно-кандидозних і хелікобактерно-герпетичних форм ХГ у нестатевозрілих лінійних білих щурів обох статей. Експериментально та клінічно доведено патогенетичну роль асоціацій Helicobacter pylori, грибів роду Candida та вірусів простого герпесу І типу в формуванні, рецидивуванні та прогресуванні ХГ. Установлено, що приєднання хелікобактерної, кандидозної та герпетичної інфекцій мають обтяжуючий вплив на перебіг захворювання, сприяють формуванню вторинного постіфекційного імунодефіциту, ендокринних порушень і генералізованих мікроекологічних змін травного шляху та обумовлюють прогресування ХГ за рахунок синергізму збудників. Уперше на експериментальній моделі ацетатно-хелікобактерного ХГ у нестатевозрілих білих щурах та в клініці показано переваги включення в ерадикаційний протихелікобактерний комплекс препаратів групи напівсинтетичних пеніцілінів з клавулановою кислотою. Обгрунтовано доцільність включення в нього антифунгальних і протигерпетичних засобів у процесі лікування ХГ на фоні асоційованого хелікобактерно-кандидо-герпетичного інфікування. Виділено статистично значимі комбінації факторів ризику розвитку ХГ в дітей з даною інфекцією, установлено їх інформаційну цінність, а також розроблено математичні моделі прогнозу вірогідності виникнення захворювання для формування груп ризику. Уперше на підставі клініко-експериментального дослідження запропоновано програму етапного диференційованого лікування та реабілітації. Доведено клінічну, репаративну, ерадикаційну та протирецидивну ефективність етапного комплексного застосування елімінаційних препаратів та імуномодуляторів бактеріального походження для лікування та реабілітації дітей з ХГ.

  Скачати повний текст

Наведено результати клініко-лабораторних досліджень особливостей перебігу хронічного пієлонефриту із супутньою патологією гастродуоденальної зони у дітей на фоні ендотоксикозу. Встановлено наявність синдрому ендогенної інтоксикації, порушення імунного захисту, про що свідчить зниження загальної кількості та функціональної активності T-лімфоцитів, зростання рівня нульових і B-клітин, порушення співвідношення імунорегуляторних T-клітин, зміни в імуноглобуліновому спектрі, підвищення активності процесів ліпопероксидації, що підтверджується достовірним зростанням концентрації малонового диальдегіду, дисбалансом у напрямку відповіді системи антиоксидантного захисту на активацію процесів перекисного окислення ліпідів, що проявлялося зниженням внутрішньоклітинної та зростанням позаклітинної активності ферментів. Удосконалено комплекс лікування дітей із поєднаним ураженням органів сечовиділення та травної системи шляхом застосування ентеросорбенту "Силлард П", що дозволило скоротити перебування пацієнтів у стаціонарі, покращити перебіг основних захворювань.

  Скачати повний текст

Виявлено, що частота інфікованості Hp унаслідок хронічної гастродуоденальної патології (ХГДП) у дітей складає 82,1%; високий ступінь інфікованості частіше відзначається на фоні деструктивних змін слизової оболонки шлунка (СОШ) та дванадцятипалої кишки (ДПК), зростає пропорційно тривалості гастроентерологічного анамнезу, віку дитини. Діагностику Hp-інфекції проводили за допомогою уреазного тесту, бактеріологічного дослідження та реакції аглютинації (РА). У педіатричній практиці можна обмежитися використанням одного з методів, вибір якого зумовлено ступенем інвазивності та спроможністю лікувального закладу. ХГДП у 100% випадків супроводжувалася дисбіотичними порушеннями товстої кишки, які характеризувалися дефіцитом анаеробних мікроорганізмів. У випадках ХГДП, асоційованої з Hp, у 62,3% дітей діагностовано дисбактеріоз товстої кишки, який протікав у субкомпенсованій формі та супроводжувався вираженими клінічними проявами. Ступінь тяжкості дисбіотичних порушень залежав від наявності гелікобактерної інфекції, характеру ендоскопічних змін слизової оболонки гастродуоденальної зони ХГДП, асоційованої з Hp, у 80,4% випадків супроводжувався запаленням слизової оболонки товстої кишки. Частота та виразність дисбіотичних порушень товстої кишки під час ХГДП, асоційованої з Hp, у дітей визначала необхідність поєднаної терапії гелікобактеріозу та дисбактеріозу. Комплексна терапія гелікобактеріозу з використанням антибактеріальних препаратів і пробіотичної терапії не тільки не призводила до санації СОШ від Hp, але і благотворно впливала на характер біоценозу товстої кишки, що доведено результатами спостережень в динаміці. Рецидив ХГДП і гелікобактерної інфекції супроводжувався погіршенням показників біоценозу кишечника, на що необхідно звернути увагу під час проведення ерадикаційної терапії.

  Скачати повний текст

У процесі клінічних досліджень доведено участь неспецифічної протеїназно-інгібіторної системи (НПІС) у патогенезі пошкодження слизової оболонки у хворих із хронічною патологією гастродуоденальної зони. Наведено нормативи місцевого неспецифічного протеїназно-інгібіторного потенціалу (НПІП) у дітей контрольної групи. Встановлено, що показники даного потенціалу у дітей із функціональним порущенням шлунку практично не відрізняються від показників контрольної групи. Вивчено вплив періоду захворювання, ступеня тяжкості запального процесу, що протікає у слизовій оболонці гастродуоденальної зони, на показники неспецифічного протеїназно-інгібіторного шлункового секрету. Визначено, що у періоді загострення підсилюється активність неспецифічних протеїназ, максимальні зміни виявлено у хворих із ерозивним і гіпертрофічним гастритом, мінімальні - у випадку поверхневого гастриту. Досліджено, що включення у схему лікування ендоназального електрофорезу даларгіну ефективно коригує дисбаланс у місцевій НПІС у хворих з ерозивним гастритом. Доведено пряму залежність ступеня засіву слизової оболонки Helicobacter pylori з показниками активності НПІП. Виявлено компенсований стан місцевої НПІС у разі переходу від тощакової до стимульованої фази шлункової секреції у хворих із поверхневими формами ураження.

  Скачати повний текст

Досліджено питання удосконалення діагностики та лікування деструктивних захворювань органів гастродуоденальної зони в дітей. Виявлено, що основними чинниками їх формування є спадкоємна обтяженість, тривалий гастроентерологічний анамнез, інфекційний, психо-емоційний чинники, кислотно-пептична агресія, особливо виражені в дітей з виразковою хворобою. Показано провідну роль у виникненні деструктивних захворювань порушень захисного слизового бар'єру (гемодинамічні порушення, зниження секреторної активності та вироблення незрілого мукоїда CO шлунка). Розроблено принципи диференційованої терапії за різних типів гастродуоденальних деструкцій у дітей з урахуванням етіологічних чинників, морфологічних і функціональних особливостей захворювання. Показано, що включення до диференційного лікувального комплексу препаратів цитопротективної дії (смекти) сприяє більш швидкій репарації деструкції та подовжує період ремісії захворювання.

  Скачати повний текст

Проаналізовано взаємовплив психічної та соматичної сфер у дітей і підлітків з хронічними гастродуоденітами (ХГД). На підставі аналітичного співставлення клініко-параклінічних особливостей хронічного перебігу в них зазначеної хвороби з'ясовано, що у патогенезі захворювання одну з найважливіших ролей відіграють розлади психоемоційної сфери. Визначено вплив негативних емоцій на стан пізнавальної діяльності, вищої нервової системи, гемодинаміки, а також на співвідношення кислотоутворення та кислотонейтралізації у хворих з хронічним запаленням слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки. Установлено, що стосовно поверхневої форми ХГД характерним є хронічний стрес за компенсованої та/або субкомпенсованої стадії. Ерозивні форми ХГД перебігають на тлі хронічного декомпенсованого стресу. З'ясовано найбільш вагомі фактори ризику виникнення психоемоційних розладів у дітей з ХГД впродовж життя та розвитку. Досліджено показники серцевої та регіональної гемодинаміки (печінкової та нижньої порожньої вен) у дітей за різних форм ХГД. Виявлено за підвищеного рівня тривожності гіперкінетичний тип загальної гемодинаміки та зниження кровотоку у портальних судинах й посилення тиску у нижній порожній вені. Розроблено програму психореабілітаційної немедикаментозної корекції за використання рослинного психовегетомодулятора "Танакан". Доведено ефективність корекції психоемоційних, вегетативних і гемодинамічних змін у підлітків, що страждають на ХГД.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання удосконалення діагностики та лікування хронічного гастродуоденіту, асоційованого з Helicobacter pylori (Hp) інфекцією. Висвітлено результати клініко-лабораторних та інструментальних досліджень, проведених у 137 хворих на хронічний гастродуоденіт (ХГД): 81 дитини з ХГД, асоційованим з Hp, та 56 дітей з ХГД, неасоційованим з Hp. Вивчено особливості клінічних проявів та наведено клініко-ендоскопічні варіанти хвороби з урахуванням рівня гастрину та пепсиногену-І, моторно-евакуаторних порушень і кислотоутворюючої функції шлунка. Виявлено антигени Hp у випорожненнях, доведено перевагу ерадикаційної терапії під час ХГД, асоційованого з Hp-інфекцією, у дітей з латентним дефіцитом заліза, за неефективної феротерапії у хворих з підвищеним рівнем пепсиногену-І та гастрину без дуоденогастрального та гастроезофагеального рефлюксу. Відзначено, поєднання ерадикаційної терапії з актиферином у дітей з залізодефіцитною анемією ліквідує сидеропенію та гематологічні прояви анемії.

  Скачати повний текст

Запропоновано удосконалену методику патогенетичного лікування ерозивних гастродуоденітів і виразкової хвороби у дітей та оптимізації диспансерного нагляду за хворими цієї групи. Визначено вплив ряду чинників на виникнення ерозивно-виразкових уражень (ЕВУ) гастродуоденальної зони в дітей, вивчено особливості клінічного перебігу, показано взаємозв'язок органної патології з порушенням імунологічного, психоемоційного та вегетативного статусу хворого. На підставі отриманих даних модифіковано програму НВЧ-пунктури шляхом впливу на біологічно активні точки, функціонально співвіднесені з надсегментарними структурами вегетативної нервової системи. Доведено, що включення даної методики до програми комплексного лікування дітей з ЕВУ гастродуоденальної зони позитивно впливає на швидкість зникнення основних клінічних проявів хвороби, морфофункціональний стан слизової оболонки шлунка та верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, на показники психовегетативного й імунологічного гемеостазу. Розроблено програму медико-соціального моніторингу дітей з даною патологією, що дозволяє створити регіональний банк пацієнтів, планувати, своєчасно проводити й оцінювати ефективність лікувальних і профілактичних заходів.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням оптимізації лікування хронічного дуоденіту в дітей (ХГД), як патології органів травлення, що зустрічається найчастіше. Експериментально доведено зниження захисних можливостей слизової оболонки, порушення процесів енергозабезпечення тканини шлунка та еритроцитів периферичної крові на тлі змодельованих запально-деструктивних пошкоджень СОШ щурів. Відновленню порушених процесів сприяє комплексне лікувальне та профілактичне призначення препаратів маалокс, смекта та відвар солодкового кореня. У періоді загострення у хворих з деструктивними пошкодженнями визначено різний ступінь змін енергетичного гомеостазу. Доведено залежність даних процесів від клініко-морфологічної форми ХГД та стану кислотопродукції шлунка. Обгрунтовано доцільність та розроблено методику комплексного лікувального та профілактичного призначення препаратів маалокс, смекта та відвар солодкового кореня у пацієнтів з ХГД. Доведено, що комплексне застосування препаратів покращує клінічний перебіг захворювання, сприяє зменшенню проявів та зворотньому розвитку синдромів, призводить до більш вагомих, ніж за умов базової терапії, позитивних репаративних процесів на слизовій оболонці, відновленню енергетичного обміну та функціонального стану клітинних мембран. Спостереженням у катамнезі встановлено подовження терміну ремісії ХГД.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження стану вегетативного гомеостазу, наведено його порівняльну оцінку в дітей з гастроезофагеальним рефлюксом (ГЕР), конкретизовано характер даних вегетативних порушень та визначено їх роль в патогенетичних механізмах формування ГЕР. Уточнено залежність між виразністю вегетативної дисфункції (ВД) та ступенем поширеності порушень моторно-евакуаторної функції (МЕФ) верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ). З використанням сучасних методів статистичного та спектрального аналізу варіабельності ритму серця (ВРС) за результатами холтерівського моніторування електрокардіограми (ХМ ЕКГ) проведено динамічний аналіз вегетативного балансу протягом доби та надано оцінку хронобіологічним особливостям вегетативного гомеостазу в даного контингенту хворих дітей. Запропоновано метод корекції виявлених порушень шляхом застосування цизаприда, визначено його ефективність.

  Скачати повний текст

Визначено клінічні, морфологічні, імунологічні особливості хронічних гастродуоденальних захворювань у підлітків із системною дисплазією сполучної тканини. Розроблено пропозиції щодо профілактики та лікування даної патології з урахуванням одержаних даних. Показано провідну роль генетично обумовленої недостатності інтерстиціальних колагенів I, III, V типів у власній пластинці слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки з формуванням рефлюкс-гастритів за наявності дисплазії сполучної тканини. Встановлено, що рівень інфікованості Helicobacter pylori та частота деструктивних уражень слизової оболонки мають низькі показники. На підставі даних системного аналізу виявлено значні відмінності як в системогенезі, так і в режимах функціонування системи імунітету та обміну сполучної тканини у разі гастродуоденальної патології залежно від наявності ознак дисплазії сполучної тканини, за яких встановлено гіпокомпенсаторний з явищами виснаження варіант функціонування гомеостатичних механізмів компенсації. З'ясовано, що компенсаторне підвищення рівня секреторного IgA спрямовано на нормалізацію параметрів імунної системи. Доведено, що рефлюкси дуоденального вмісту сприяють зниженню місцевого імунітету ротоглоткового секрету. Обгрунтовано доцільність застосування у пацієнтів з ознаками системної дисплазії сполучної тканини різноспрямованих реабілітаційних заходів з профілактики прогресування рефлюкс-гастритів та корекції імунологічного гомеостазу з обов'язковим включенням до традиційного терапевтичного комплексу, крім препаратів прокінетичної дії, стимуляторів синтезу колагену та метаболітів-енергетиків.

  Скачати повний текст

Вперше на підставі клініко-параклінічних, лабораторних та інструментальних методів обстеження доведено доцільність динамічної оцінки стану слизового бар'єру шлунка у дітей, які страждають на хронічну гастродуоденальну патологію, шляхом визначення вмісту фукози, що не зв'язана з білками, а також в крові та шлунковому слизу. Виявлено підвищення її рівня у шлунковому слизу та зниження у крові відповідно до зростання тяжкості клінічних проявів та ступеня деструкції. Вивчено та зіставлено особливості клінічного перебігу залежно від характеру ендоскопічних та морфологічних змін слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, порушення функції, глибини недостатності місцевого захисту у випадку хронічної гастродуоденальної патологоії у дітей Буковинського та Слобожанського регіонів. На підставі факторного аналізу сформульовано критерії ризику інфікування Helicobacter pylori дітей з хронічною гастродуоденальною патологією. Розроблено й апробовано методику проведення внутрішньопорожнинного електрофорезу у разі захворювань гастродуоденальної зони у дітей. Обгрунтовано доцільність включення до комплексної терапії засобів, що сприяють покращанню функціонування слизового бар'єру з урахуванням його початкового стану.

  Скачати повний текст

Уперше проаналізовано та систематизовано санітарно-епідеміологічні дані забруднення фтором території Полтавської області у взаємозв'язку з показниками наявності в дітей патології шлунково-кишкового тракту та виявлено, що захворюваність дітей на хронічний гастрит (ХГ), гастродуоденіт (ХГД) та виразкову хворобу дванадцятипалої кишки вище в регіонах, де вміст фтору у питній воді перевищує гранично допустиму концентрацію (1,5 мг/л). Вперше у вітчизняній медицині встановлено, що збільшення надходження фтору з питною водою є одним з факторів, що сприяє росту хронічної гастродуоденальної патології серед дитячого населення. Одержано нові дані, які розширюють уявлення про вплив хронічної фтористої інтоксикації на дитячий організм, а саме - про патогенетичний механізм пошкоджуючої дії фтору на слизову оболонку шлунку (СОШ). Вперше показано, що підвищене споживання фтору зумовлює атрофічні зміни СОШ дітей, свідченням чого є поступове зниження кислотоутворення. Вперше виявлено конституційні особливості кислотоутворення у шлунку дітей з ХГ та ХГД, які проживають у ендемічних за фтором регіонах. На основі визначених закономірностей розроблено патогенетично обгрунтований комплекс реабілітаційних заходів у разі ХГ та ХГД у дітей з ендемічних регіонів з застосуванням уперше в педіатричній практиці препарату антиоксидантної та цитопротективної дії "Альтан".

  Скачати повний текст