Досліджено особливості формування та розвитку постмодерністського авторефлексивного тексту Є.Пашковського. На підставі вивчення західноєвропейського досвіду визначено специфіку українського постмодернізму як перехідного етапу між минулою та новою формами українського модернізму на порубіжному зламі епох. У даному контексті проаналізовано художню авторефлексію та її основні форми прояву (нарцистично-карнавальну та міфологічно-шизоїдну) в сучасному літературному процесі. Встановлено причини виникнення та досліджено еволюцію розвитку авторефлексії у прозі Є.Пашковського. Розглянуто засоби вираження традиційного "реалізму" та прихованої авторефлексії в романі "Свято". Встановлено особливості міфологічного самовираження як наслідку критичної авторефлексії в романах "Вовча зоря" та "Безодня". Проведено дослідження есеїстичного "відкритого" авторефлексивного художнього мислення у "Щоденному жезлі" як специфічного явища українського "дилетантського" постмодернізму.

  Скачати повний текст

Висвітлено акмеїзм як явище літературного процесу не тільки Срібного віку, а й XX ст. в цілому. Досліджено культурну парадигму акмеїзму як позастильового явища, сформованого на рівні поетичної ідеології. Викладено ціннісну систему, модель суб'єктності та акмеїстичну метафізичну модель світу в сучасних модифікаціях на матеріалі творчості Й. Бродського, Б. Кєнжеєва, Т. Кібірова, В. Кривуліна, Л. Лосєва, Є. Рейна, О. Сєдакової, О.Шварца. Аналіз мотивного комплексу, суб'єктної структури, ключових міфологем поезії цих авторів дозволив виявити ті вектори, що спрямовують еволюцію акмеїстичної художньої системи хронологічно вже за межами творчості акмеїстів.

  Скачати повний текст

Досліджено комплекс соціальних технологій, які реалізуються у політичній сфері (технології політичного менеджменту, державного управління, виборчих кампаній, комунікативні технології) та особливості їх застосування в транзитивному суспільстві, тобто суспільстві, яке перебуває в процесі складних соціально-політичних перетворень. Відзначено провідну роль соціальних і політичних технологій у системі управління суспільства та процесами, що відбуваються в ньому. Здійснено аналіз і класифікацію політичних технологій за різними підставами, систематизовано їх фунції та принципи застосування. Класифіковано функції політичного управління. Визначено технологічні етапи управлінської дії. Проаналізовано технології маніпулювання, впливу та панування, роль політичного міфу в управлінській діяльності. Виявлено основні різновиди маніпуляцій свідомістю виборців. Класифіковано PR-технології, технології підвищення ефективності управління та зниження управлінського ризику у сферї політики, а також технології формування інформаційної відкритості системи політичного управління в транзитивному суспільстві. Виявлено особливості управління політичним маркетингом у ході виборчих кампаній. Визначено суть індустрії політичної інженерії. Систематизовано існуючі в сучасній політичній науці концепції та теоретичні підіходи до політичних технологій.

  Скачати повний текст

Виявлено, що понятійно-категоріальний апарат Г. Назіанзина за формою мав системний зв'язок із напрацьованою базою філософії античності, але з новим змістовним навантаженням у контексті вчення про людину апостола Павла та ряду інших християнських богословів. Встановлено місце антропологічних ідей, поглядів на богоподібність людини в творах ранньовізантійського філософа у загальному історико-філософському контексті. Доведено, що цілокупність (ціло-мудрість) людини, її виважений душевно-вольовий стан, і "просвітлений дух" мислиться Богословом як гарантія таємного спогляданням Бога на противагу зовнішнім, натуралістично-споглядальним, досвідно-логічним пошукам Істини як процесу, який іманентно містить в собі ряд неминучих похибок, помилок (гріха, зла). Реконструйовано особливості осмислення людського єства Г. Богословом, вказані ним шляхи до возз'єднання із первозданним Образом і Подобою (обожненням) на підставі базового синтезу мислительної тріади: віра - ум (розум) - розумна віра. Проаналізовано на прикладі Г. Назіанзина головну роль ортодоксального богословсько-містичного релігійного досвіду у становленні християнської антропології (богослов'я) на противагу релігійно-міфічним, еклектичним побудовам неоплатонізму. Доведено, що саме відношення до феномену магізму було одним із спонукальних чинників для Г. Богослова у пошуках та розумінні християнської духовності під час формування, ортодоксального вчення та ново-нікейських догматів.

  Скачати повний текст

Здійснено спробу вивчення теорії архетипів у вітчизняній і зарубіжній філософській літературі (працях Л.Гумілова, М.Еліаде, С.Кримського, О.Лосєва, Т.Манна, Ф.Ніцше, Платона, П.Флоренського, Н.Хамітова, Ф.Шеллінга, К.Юнга). Проведено структурно-функціональний аналіз амбівалентної суті образу міфічного першогероя у контексті архетипу культурного героя, здійснено спробу реконструкції основних елементів даного архетипу у загальноіндоєвропейській традиції. Установлено функціонування його складових (захисної, перетворювальної та сакральної функцій) в українській духовній традиції. Історико-філософський зміст архетипу культурного героя визначено як іманентну націленість особи, якій притаманні риси міфічного першогероя, на перетворення, реорганізацію життя людської спільноти

  Скачати повний текст

Уперше в українському та зарубіжному літературознавстві здійснено архетипове порівняльно-типологічне дослідження романістики Ф.С.Фіцджеральда та В.Домонтовича. Виявлено специфіку функціонування у текстах романів американського та українського письменників архетипового шару як цілісної системи, що великою мірою визначає характер текстів. На базі теоретико-методологічної концепції текстуального аналізу, що грунтується на теоріях К.-Г.Юнга, Г.Башляра, М.Еліадзе, Н.Фрая, Дж.Кембелла, К.-П.Естес, Р.Жірара, Л.Фідлера, Є.Мелетинського, В.Топорова, М.Євзліна, С.Пригодія, Н.Зборовської, виведено типологію архетипів першостихій (архетипу Землі, і, зокрема, архетипів Матері-Землі, Каміння, Скелі, Домівки, Лабіринту, Вогню, Води), першообразів несвідомого (базових архетипів Матері, Анімусу й Аніми), демонічної міфологеми жінки-відьми, централізуючого архетипу Самості у його пов'язаності з архетипом Провідника та міфологемою героїчних пошуків, а також архетипових рис комплексу Homo Ludens у долях більшості героїв. Розкрито імплікацію тих культурологічних, національно та індивідуально маркованих чинників, що визначають характер архетипового шару романів Ф.С.Фіцджеральда та В.Домонтовича.

  Скачати повний текст

Проаналізовано архетипний шар поетики В. Вітмена та Б.-І. Антонича в межах архетипології першостихій (землі, вогню, води, повітря), першообразів колективного підсвідомого і з погляду архетипіки Самотності, Мандрівника, Бога, співця-пророка, пошуків сенсу людського буття. Виявлено ряд типологічних збігів і розбіжностей у відображенні архетипних знаків космологічності, космогонічності та міфосимволіки часопростору в художньому світі американського й українського поетів. Розкрито специфіку поєднання язичницьких і християнських архетипів у творчості В. Вітмена та Б.-І. Антонича.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження "несвідомої міфології" (архетипів) та імпліцитних архаїчних структур у творах реалістичної літератури та в динаміці естетичних пошуків літературної науки XX ст. Проаналізовано поетичну рецепцію архетипу. Визначено способи та прийоми реалізації архетипів на матеріалі російської реалістичної літератури. Виявлено, що архетипи використовуються для інтерпретації творів російських класиків. Особливу увагу приділено вивченню проблеми феномену архетипу. Визначено термінологічні модифікації й інновації, інтертекстуальну природу, основні функції архетипів. Охарактеризовано різні типи функціонування архетипів у літературному творі. Встановлено універсальні й унікальні прояви архетипної парадигми у літературі реалізму, генезу та трансформацію якої розглянуто як конкретизацію літературного тексту. Розкрито сутність архаїчних складових тексту як несвідомого творчого впровадження міфу на образно-символічному та сюжетному рівнях.

  Скачати повний текст

Архітектурну композицію розглянуто крізь призму архетипів людини, найбільш ясно відбитих у міфології та міфопоетиці. Відповідно, розкрито їхню роль в художній творчості і в творчості архетектурній як синтезуючі різні види мистецтва. Просторова основа архітектурної композиції співвіднесена з просторовою моделлю світу, з міфологічним універсумом, що дозволило розкрити нові грані в естетичній цілісності архітектури.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему формування біблійного антропоцентризму, протиставленого богоборчому за своєю суттю магізму - джерелу становлення секулярного антропоцентризму. У процесі вирішення проблеми антроподицеї Біблія переносить акцент з обожнення людини на її обоження, що кардинально змінює етичну парадигму Стародавнього світу. Показано, що біблійний антропоцентризм докорінно відрізняється від секулярного (прометеїстичного) варіанта антропоцентризму, який генетично сягає язичницької свідомості. Останній побудовано на наївному прагненні до могутності та всевладдя людини, яка вільно та необмежено заглиблюється в пізнання Добра та Зла, а перший невіддільний від розуміння дискретності людських можливостей, зречення пізнання глибин Зла. З'ясовано, що біблійна концепція людини базується на необхідності постійного духовного самовдосконалення, суворого дотримання моральних норм релігійного Закону та величезної відповідальності людини за все, що її оточує. Обгрунтовано, що біблійний антропоцентризм є переходом від наївного міфологічного мислення та прагматичних теургічних практик до умоглядних (теологічних) моделей світу, що раціоналізують осягнення істини.

  Скачати повний текст

Досліджено роман "Доктор Фаустус" Т. Манна та виявлено в ньому риси біографічного міфу епохи, а також шляхи його становлення й функціонування у культуротворчих процесах романтичної та постромантичної епох. Установлено вирішальний вплив біографічного міфу "епохи занепаду" на задум та творчий метод, використаний у "Докторі Фаустусі" Т. Манна. Розкрито роль музичних символів у побудові вигаданої біографії героя роману. Доведено узагальнююче й синтезуюче значення відібраних письменником деталей біографії його героя на підставі її реконструкції та зіставлення з історичним контекстом. Визначено універсальні риси міфу Леверкюна. Доведено зв'язок ідей та образів роману з творчістю композиторів - сучасників письменника та вплив "Доктора Фаустуса" на наступне мистецьке покоління.

  Скачати повний текст

Запропоновано концепцію українського романтизму як філософії національної ідентичності. Український романтизм розглянуто не як літературно-мистецький напрям, а як потужний ідейний рух, що зумовив напрямок розвитку української національної самосвідомості. Як головні методологічні принципи застосовано концепцію емотивізму М.Шелера, інтерпретацію життєвого світу Е.Гусерлем, концепцію семіосфери Ю.Лотмана та теорію наративної ідентичності П.Рікера. На базі цих підходів показано, що романтизм через зміст текстів цієї філософської течії відображає глибинні архетипні структури народного світосприйняття, виражені міфо-образами та символами народної творчості, які є світоглядними засадами національної ідентичності. Вивітлено розвиток українського романтизму від його ідейних витоків до формування історіософської концепції, яка у своїй еволюції трансформувалась до філософії та ідеології українського консерватизму. Доведено, що основним результатом цього процесу було конституювання субстанційних духовних структур національної самодостатності на рівні національних наративних практик. Буттєві смисли національної ідентичності визначено на підставі інтерпретації романтиками структури українського світу й архетипної матриці "єднання - розбрат". Розкрито особливості конституювання малоросійської ідентичності, яку виражає малоросійський національний метанаратив "Історія Русів". Занепад українського світу внаслідок актуалізації моменту розбрату відображено через концепт "буттєвий блуд" в аналізі наративів Г.Квітки та М.Гоголя. Ствердження української ідентичності найбільш повною мірою виражає український метанаратив "Кобзар". Аргументовано, що формування історіософської концепції "Книги буття українського народу" свідчить про конституювання української ідентичності на рівні національної самодостатності.

  Скачати повний текст

У контексті драматичних і науково-публіцистичних праць Василя Пачовського, на матеріалах розвитку раннього українського модернізму досліджено поетику ліричної творчості письменника. Проаналізовано збірки поета, розглянуто творчю еволюцію митця, а також фольклоризм як стильову домінанту ранньої лірики поета. Розглянуто його мариністику, виділено символістські та національно-патріотичні мотиви лірики "закарпатського" етапу творчості. Визначено рівень засвоєння та інтерпретації поетом фольклорного, легендарно-міфологічного та біблійного матеріалів, кращих творів української літератури та західноєвропейського символізму. Досліджено тему Закарпаття в творах письменника.

  Скачати повний текст

Зазначено, що образні стереотипи - ментальні структури, основою яких є умовний образ, взаємопов'язаний з конкретним явищем дійсності у контексті певної культурної традиції. Образні стереотипи характеризуються культурною детермінованістю, стабільністю й образністю семантики. На матеріалі російської мови виявлено сім основних образних стереотипів сприйняття часу, а саме: часу, ізоморфного простору, що оточує людину; часу в образі істоти або предмета, що прямує по землі, воді або небу; часу в образі потоку (води, повітря); часу в образі рослини; часу в образі предмета, що твориться міфічною істотою (нитки, книги); часу в образі ресурсу, який розтрачується (предмета, що згорає, води, що витікає, грошей, що витрачаються). Стереотипні образи сприйняття часу можна поділити на такі, що розгортаються у горизонтальній площині (таких більшість: "майбутнє попереду, а минуле позаду від людини", "час рухається вперед"), і розташовані вертикально (теперішній час уявляється локалізованим десь угорі, а минулий (минаючий) "іде" униз, у темряву, безодню.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено описові традиційного поліського поховального обряду та його номінації. Подано структуру обряду, з'ясовано основні фактори й тенденції, що формують поховальний обряд, розкрито його світоглядну та міфологічну основу. Здійснено етнолінгвістичний аналіз поліського поховального обряду як цілісного невербального тексту, подано опис поховальнообрядової номінації поліських говорів у широкому екстралінгвальному контексті. Зроблено спробу інтерпретації семантики й символіки номінації та предметно-дійового складу поховального обряду Полісся у зв'язку з загальними змістовими характеристиками слов'янських мовних семіотичних систем. Виявлено рудименти давнього слов'янського поховального обряду та інших пов'язаних із ним ритуалів, які відбивають міфічні уявлення давніх слов'ян про смерть і потойбічне життя, що збереглися в традиційному поліському поховальному обряді. Розкрито особливості функціонування поховальнообрядових назв, шляхи їх обрядової термінологізації, умови постання, мотивацію. Описано просторову варіантність елементів поліського поховального обряду та його номінації, здійснено спробу історичної інтерпретації географічних варіантів.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняному літературознавстві досліджено жанрово-стильову специфіку вессекського циклу оповідань Т. Гарді в контексті розвитку англійської літератури XIX - початку XX ст. Охарактеризовано форми реалізації циклічності в малій прозі письменника, монодіалогічної структури образу розповідача, процес і принципи утворення жанрової моделі синкретичного типу. Увагу приділено виявленню принципів творення вторинної реальності (світу Вессексу), моделювання монодіалогічної структури образу розповідача у творах, особливостям тематичного структурування творів збірок, опрацюванню тем оповідань. Створення світу Вессексу є результатом втілення авторської системи міфологізації реальної дійсності. Аналіз авторської системи використання елементів фольклорно-казкових, біблійних і класичних літературних сюжетів, звернень до античної міфології та драматургії, місцевих легенд, дозволив розширити уявлення про поетику малої прози Т. Гарді.

  Скачати повний текст

Установлено генетичні витоки образів-адекватів гендерних начал в українській літературі. Виявлено їх первинну суть, зокрема, понятійне, естетичне, функціональне наповнення репрезентатів фемінного та маскулінного у східних, західних, давньоукраїнській міфологіях. Висвітлено процеси акумуляції однотипних образів, створення мегаобразів - традиційних гендерних парадигм, формування засад гендерної інтенсивності - специфіки взаємодії найдревнішої пари опозиції. Виокремлено стилістичні та тематичні функції гендерних мікрообразів української літератури (у творах Т.Г.Шевченка, М.В.Гоголя, М.М.Коцюбинського, І.Я.Франка, Лесі Українки, представників Розстріляного відродження, Л.В.Костенко, О.Забужко). Досліджено специфіку взаємодії східних і західних буттєвих і аксіологічних концепцій у гендерному ракурсі. Доведено, що семантико-символічне наповнення чинників парадигм фемінного та маскулінного корелюється з традиційно визначеними у філософії, культурології, літературі рисами східного та західного. Вагомою значеннєво-естетичною функцією образів-адекватів гендерних начал є об'єктивація у поетиці художніх творів української літератури взаємодії східної та західної традицій: того, що вибудовано на засадах філософсько-релігійних вчень Сходу та Заходу, передає концептуальні ідеї цих культурних регіонів, зберігає сутнісні елементи східного та західного мислення, узагальнює наслідки руху свідомості. Установлено, що саме гендерна специфіка формує та закріплює естетично зміст, внутрішню семантику образів, яка полягає у репрезентації східної та західної традицій. Гендерна інтенсивність у фактурі тексту не лише виявляє духовну спорідненість нашої нації з іншими етносами, але й увиразнює специфіку української ментальності, що формувалася на перетині художніх імпульсів, зумовлених традиціями Сходу та Заходу, не заперечуючи, а збагачуючи одне одного.

  Скачати повний текст

Визначено особливості вираження національного світобачення японців на лексичному рівні мови. Узагальнено відомості про генезу, історію й теоретичний досвід дослідження мовної картини сіту в українському та зарубіжному мовознавстві. Встановлено співвідношення лексичних та нелексичних засобів вираження мовної картини світу. Показано важливе місце дослідження процесу сприйняття носіями японської мови природи і суспільства серед інших японознавчих дисциплін. Виявлено специфічні риси міфологічного способу мислення представників архаїчної традиційної культури та їх відображення у японській мові (у загальних і власних назвах). Розглянуто особливості сприйняття мови у східних традиціях, зокрема, східноазійськими культурами, передусім, японською. Вивчено ключові слова на позначення основних категорій японської ментальності. Досліджено лексеми японського походження, які набувають значення культурних символів у текстах українською, російською та англійською мовами, а також фіксацію таких слів в українських лексикографічних джерелах.

  Скачати повний текст

Проаналізовано нинішній стан дослідження системи власних назв Київської Русі в українській і зарубіжній лінгвістиці. На матеріалі прозових творів С. Скляренка, С. Плачинди та В. Шевчука простежено образно-смислові, функціональні характеристики онімної лексики в художньому тексті. Назва художнього твору є одним із найважливіших символів, фокусом реалізації авторського задуму. Визначено особливості художнього моделювання історичної дійсності кожним із письменників, індивідуально-авторську своєрідність уведення в літературний контекст цілого масиву топонімів, антропонімів, міфонімів, що є важливими характеристичними маркерами епохи Київської Русі.

  Скачати повний текст