Досліджено процес адаптації серцево-судинної системи організму та розвитку індивідуально-типологічних властивостей вищої нервової діяльності за тривалих фізичних навантажень. Показано, що вплив тривалих тренувань на організм юнаків і дівчат супроводжується підвищенням адаптаційних можливостей серцево-судинної системи, розвитком морфофункціональної адаптації серця, позитивними змінами у його біоелектричній активності та механізмах регуляції серцевого ритму. Встановлено, що динаміка змін функціонального стану серцево-судинної системи організму юнаків і дівчат характеризується, зокрема, збільшенням функціональних об'ємів і маси міокарду лівого шлуночка, тривалості кардіоциклу та електричної систоли серця. Виявлено, що тривалі фізичні навантаження сприяють удосконаленню психофізіологічних функцій організму юнаків і дівчат віком 18 - 20-ти років. З'ясовано, що індивідуально-типологічні властивості вищої нервової діяльності тісно пов'язані з сенсомоторними та психічними функціями організму та проявляються у характері термінових пристосувальних реакцій серцевого ритму.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню ролі гуморальних порушень судинного ендотелію при гострому інфаркті міокарду (ІМ) в залежності від клінічного перебігу. Зроблено оцінку клінічної ефективності їх корекції інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ). За допомогою факторного та системного аналізу розроблено різноманітні прогностичні моделі для оцінки особливостей перебігу гострого ІМ та побудовано загальний алгоритм індивідуалізованої терапії хворих на гострий ІМ. Доведено, що ендотеліальна дисфункція є одним з факторів розвитку гострого ІМ. У залежності від об'єму усередку ураження відмічається різниця в домінуванні вазоконстрікторних і вазоділятуючих факторів судинного ендотелію: при трансмуральному ІМ - вазоділятаторів, при дрібновогневому ІМ - вазоконстрікторів. Встановлено, що додаткове призначення інгібіторів АПФ викликає значну перебудову функціональної системи організму, яка виражається в зниженні міжсистемної та підвищенні внутрішньосистемної інтеграції ендотеліальних факторів, що свідчить про зменшення функціональної напруги системи і формування якісно нової функціональної системи, володіючої більш значними компенсаторними властивостями. Найбільш ефективним методом лікування ІМ є сумісне застосування системної тромболітичної терапії та призначення інгібіторів АПФ з першої доби лікування. Комбінація інгібіторів АПФ та бета-блокаторів без тромболітичної терапії є недостатньо ефективною як при ускладненому, так і при неускладненому перебігу ІМ.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням обгрунтування гігієнічних вимог до санаторної аліментарної реабілітації хворих, що перенесли інфаркт міокарда. В роботі приведені нові науково обгрунтовані результати та здійснені нові розробки в області нутріціології при інфаркті міокарда, що базуються на функціонально-гомеостатичній концепції. Розглянуті методологічні передумови до регламентування харчування контрольного контингента, обгрунтовано рівні споживання енергії та нутрієнтів з адаптацією до їх значень діючого продуктового набору. Отримали розвиток вимоги до режиму дієтотерапії, структури раціонів, що консолідовано в універсальному орієнтовному семиденному меню. Приведена парадигма потенціювання медичної ефективності аліментарної програми за допомогою біологічно активних добавок.

  Скачати повний текст

Запропоновано нову модель дилятаційної кардіоміопатії (ДКМП), яка індукується введенням карміноміцину щурам; продемонстровано її тотожність з відомими моделями та патоморфологічними змінами внаслідок ДКМП у людини. Встановлено, що використання аміодарону в експерименті та за клінічних умов, призводить до покращання метаболізму міокарда, показників його біоелектричної активності та морфологічної картини. Це відбувається на тлі оптимізації стану системи аденілових нуклеотидів еритроцитів периферичної крові. Виявлено, що модулюючий ефект аміодарону щодо відповідних показників, які вивчалися у людини, значно потенціюється додаванням мілдронату. Зроблено висновок щодо доцільності комбінованого використання зазначених препаратів у комплексній терапії ДКМП.

  Скачати повний текст

Досліджено ектопічну активність шлуночків та оцінено зміни ектопічної активності міокарда, динаміку артеріального тиску та його циркадний ритм, систолічну та діастолічну функції міокарда, поріг стимуляції серця під впливом тривалої терапії антагоністами кальцію короткої та тривалої дії у хворих на ішемічну хворобу серця (IXC) з імплантованим електрокардіостимулятором (ЕКС). Доведено, що антогоністи кальцію тривалої дії сприяють ефективному лікуванню хворих на ішемічну хворобу серця з імплантованим штучним водієм ритму, перебіг якої ускладнений стабільною стенокардією й артеріальною гіпертензією. Доведено високу ефективність амплодипіну серед антогоністів кальцію (ніфедипіну, верапамілу, амплодипіну). Обгрунтовано раціональне призначення окремих антагоністів кальцію у хворих з імплантованим ЕКС та наявністю серцевої недостатності відповідно до їх впливу на систолічну або діастолічну функції лівого шлуночка. Встановлено можливість підвищення ектопічної активності міокарда через тривале застосування ніфедипіну у хворих на IXC з імплантованим водієм ритму, що обмежує його використання через можливість розвитку фатальних аритмій.

  Скачати повний текст

Показано, що введення алогенної кріоконсервованої плаценти (АКП) кроликам з експериментальним атеросклерозом на першому тижні призводить до нормалізації ліпідного обміну, вірогідного підвищення рівня естрадиолу в сироватці крові. На третій тиждень після введення АКП кількість "ліпіднавантажених" лейкоцитів у периферичній крові наближалась до контрольних показників, вірогідно знижувалась площа ураження аорти без стадії атерокальцинозу. Через 6 місяців введення АКП спричинювало неоваскуляризацію міокарда та відновлювало структурно-функціональну цілісність судинного ендотелію аорти.

  Скачати повний текст

Підтверджено антигіпоксичні й антиоксидантні властивості спіразидолу на моделях тетрахлорметанового гепатиту та ізадринового міокардиту у щурів, а антиексудативні властивості - на моделі керагенінового набряку у мишей. Зазначено, що на тлі тетрахлорметанового гепатиту спіразидол знижує вміст тіобарбітурової кислоти (ТБК)-реактантів і дієнових кон'югатів (ДК), підвищує рівень відновленого шлутатіону та супероксиддисмутази (СОД), знижує активність ферментів цитолізу (АлАТ і АсАТ), позитивно впливає на показник масового коефіцієнта печінки та подовжує тривалість життя щурів. Висвітлено, що на моделі ізадринового міокардиту введення спіразидолу (внутрішньошлунково у дозі 18,6 мг/кг щодоби протягом 4-х діб) сприяє нормалізації показників ЕКГ, зниженню рівня процесів ПОЛ у міокарді та сироватці крові, збільшенню утилізації енергії макроергічного зв'язку міокардинальними клітинами, що в цілому покращує скоротливу функцію серцевого м'яза.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження стану антиендотоксинового імунітету у хворих з інфарктом міокарду. Проаналізовано результати обстеження та лікування 120-ти хворих осіб чоловічої статі з первинним інфарктом міокарда із зубцем Q, госпіталізованих у міську лікарню Сімферополя у 2003 - 2006 рр. Антитіла до ліпополісахариду (ЛПС) грамнегативної ентеробактерії Escherichia coli К30 класів A, M, G визначено з використанням методу твердовазного імуноферментного аналізу на першу, сьому та 21-шу добу. Для визначення концентрації ЛПС зв'язуювального білка (LBP) та розчинної форми CD14 рецептора (sCD14) використано тест-системи виробництва "Hucult biotechnology". З'ясовано, що рівні антиендотоксинових антитіл класів M і G у разі множинного порівняння достовірно відрізняються на першу, сьому та 21-шу добу. Доведено, що у хворих з інфарктом міокарда відбувається стимуляція неспецифічних компонентів антиендотоксинового імунітету: збільшення рівнів LBP та sCD14 на першу, сьому, 21-шу добу.Виявлено, що значення С-реактивного білка позитивно корелюють зі значеннями LBP, sCD14 і негативно - з анти-ЕТ-IgM, IgG. У хворих з летальним результатом у найгострішому періоді констатовано найнижчі значення анти-ЕТ-IgM, IgG і високий рівень LBP, sCD14.

  Скачати повний текст

Систематизовано погляди щодо визначальних факторів виникнення та патогенетичних механізмів артеріальної гіпертензії на тлі нефропатій неімунного генезу - первинного та вторинного хронічного пієлонефриту та діабетичної нефропатії. Подано детальну характеристику добових профілів артеріального тиску та клінічного перебігу гіпертензивного синдрому в хворих на нефропатії неімунного генезу. Досліджено стан центральної та регіонарної (ниркової та церебральної) гемодинаміки та зміни структурно-функціональних властивостей міокарда лівого шлуночка. Встановлено взаємозв'язки контрольованих ниркою гомеостатичних показників з параметрами центральної та регіонарної гемодинаміки. Виділено діагностичні, диференційні критерії та прогностичні детермінанти гіпертензивного синдрому. Встановлено значний антигіпертензивний і органопротекторний ефект тривалого застосування еналаприлу малеату, подано режими його дозування залежно від важкості артеріальної гіпертензії.

  Скачати повний текст

Проаналізовано поширеність аспіринорезистентності серед хворих на гострий коронарний синдром без елевації сегмента ST, які систематично приймали аспірин, та показано її асоціацію зі збільшенням рівня госпітальної летальності, частоту нефатального (ре) інфаркту міокарда та сумарної частоти даних подій. Описано фактори, які збільшують ймовірність виникнення резистентності щодо аспірину. Проведено порівняння значень показників агрегації тромбоцитів у пацієнтів із гострим коронарним синдромом і з біохімічною аспіринорезистентністю та без неї. Розглянуто результат додавання клопідогрелю щодо терапії аспірином у резистентних до аспірину хворих.

  Скачати повний текст

Розроблено науково обгрунтовану багатофакторну систему реабілітації у післяінфарктний період і комплексної профілактики інфаркту міокарда за тяжкістю перебігу патології, медико-біологічними, соціально-гігієнічними, клімато-екологічними факторами з застосуванням нових методів контролю ефективності відновлювального лікування та прогнозування інвалідності, що передбачають врахування психофізіологічного статусу пацієнтів. Науково обгрунтовано новий підхід до контролю ефективності реабілітації у післяінфарктному періоді на підставі оцінки показників зазначеного статусу хворого. Запропоновано нову технологію визначення реабілітаційного потенціалу та прогнозування інвалідності внаслідок гострого інфаркту міокарда за психофізіологічним статусом пацієнта. Розроблено альтернативний метод визначення толерантності до фізичних навантажень для пацієнтів з серцево-судинною патологією за психофізіологічними показниками.

  Скачати повний текст

Наведено клінічну та функціональну порівняльну характеристику фізичного стану пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), у яких переважали епізоди больової ішемії міокарда (БІМ), осіб з безбольовою формою ІХС та хворих на ІХС, у яких переважали епізоди безбольової ішемії міокарда (ББІМ). На підставі результатів обстеження встановлено розбіжності щодо перенесення фізичного навантаження, стану внутрішньосерцевої гемодинаміки, ураження вінцевих артерій (ВА), порушення регіонарної та сегментарної скоротливої функції міокарда лівого шлуночка (ЛШ) серця. Доведено суттєвий вплив на дані показники вікового чинника, кількості уражених ВА, факту перенесення інфаркту міокарда та наявності гіпертонічної хвороби. Встановлено взаємозв'язок між частотою виникнення епізодів ББІМ з кількістю уражених ВА, ступенем їх максимального стенозування, гіперхолестеринемією та функціональним фактором (вазоконстрикцією). З'ясовано особливості розподілу добових ритмів ББІМ та БІМ і відзначено, що у хворих однієї і тієї ж групи без перенесеного інфаркту міокарда (ІМ) та з перенесеним ІМ вони також відрізняються. Здійснено порівняльну оцінку кумулятивного виживання хворих на ІХС з БІМ та з ББІМ за методом Kaplan - Meier протягом 10-ти років спостереження та встановлено особливості перебігу різних клінічних форм ІХС.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено клінічно-патогенетичні особливості перебігу постінфарктного періоду у хворих на метаболічний синдром (МС). Оцінено можливості корекції серцево-судинних ускладнень за допомогою комбінації аторвастатину та амлодипіну. Обгрунтовано необхідність визначення рівня лептину у крові всіх хворих, які перенесли інфаркт міокарда (ІМ). Вивчено характер змін основних біохімічних маркерів високого кардіоваскулярного ризику (вч-СРП, ІЛ-6, ЕТ-1, МНП), визначено їх взаємозв'язок з показниками ліпідного та вуглеводного обмінів, рівнем лептину та морфофункціональними параметрами лівого шлуночку у хворих на МС після пересеного ІМ. Проаналізовано рівні лептину у хворих на перенесений ІМ залежно від наявності або відсутності МС. Доведено зв'язок певних рівнів лептину з високим ризиком повторних серцево-судинних подій у післяінфарктному періоді: у випадку супутнього МС - гіперлептинемії та у разі відсутності цього синдрому - гіполептинемії. Встановлено поєднання найбільш значимих факторів, які дозволяють визначати високий ризик несприятливого перебігу постінфарктного періоду залежно від наявності або відсутності МС. Обгрунтовано новий підхід до лікування хворих на МС та перенесений ІМ з гіперлептинемією за допомогою застосування у складі базисної терапії цих хворих комбінації аторвастатину та амлодипіну.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено варіабельність артеріального тиску (АТ) й обгрунтовано його взаємозв'язок з ремоделюванням лівого шлуночка, запропоновано засоби фармакологічної корекції даних порушень у хворих на гіпертонічну хворобу. Встановлено, що у хворих на гіпертонічну хворобу II стадії та нормальною варіабельністю зв'язок з рівнем підвищення АТ відсутній, а за підвищення варіабельності до граничного рівня АТ зростає вночі та у ранковий період. Виявлено, що зростання індексу маси міокарда лівого шлуночка найбільш виразне за граничної варіабельності АТ. Встановлено особливе значення у процесі ремоделювання рівня АТ, часу та площини його підвищення, особливо у ранній ранковий час. Визначено високу кореляційну залежність між індексом маси міокарда та швидкістю раннього підйому систолічного АТ у пацієнтів з концентричним ремоделюванням, індексом маси міокарда лівого шлуночка та швидкістю вранішнього підйому діастолічного АТ за ексцентричної гіпертрофії лівого шлуночка. Встановлено, що у хворих на артеріальну гіпертензію II стадії з нормальною варіабельністю АТ переважає концентричне ремоделювання, у пацієнтів з граничною варіабельністю - концентрична гіпертрофія лівого шлуночка. У випадку високої варіабельності виявлено переважно ексцентричний і концентричний тип гіпертрофії. Доведено ефективність застосування кандесартана, що сприяє адекватному зниженню варіабельності АТ та зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка.

  Скачати повний текст

Встановлено, що у хворих, які перенесли Q-інфаркт міокарда, з артеріальною гіпертензією виникає вегетативна дисфункція, яка характеризується вираженою стресорною напругою вегетативної регуляції з превалюванням тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи та значним зниженням парасимпатичної активності. Доведено, що ступінь вегетативної дисфункції вище у ранній період захворювання та тісно корелює з локалізацією Q-інфаркту міокарда та величиною фракції викиду лівого шлуночка. Встановлено, що незважаючи на те, що обробка 5-ти-хвилинних ділянок електрокардіограми (ЕКГ) виявляє тіж самі тенденції, що й аналіз 24-х-годинного запису, ці дані не можна поєднувати в межах однієї групи, а у разі порівняння результатів, одержаних під час обробки різних за тривалістю ділянок ЕКГ, необхідно враховувати їх залежність від часу доби, коли було проведено дослідження. Обгрунтовано доцільність використання аналізу варіабельності ритму серця у хворих, які перенесли Q-інфаркт міокарда з артеріальною гіпертензією з метою оцінки ефективності проведеної медикаментозної терапії та її можливої корекції.

  Скачати повний текст

Визначено клініко-функціональні особливості впливу астеноневротичних нашарувань в редукції коронарного та фунціонального резервів за дисбалансу симпатичної та парасимпатичної ланок нервової системи та ендотеліальної дисфункції за умов формування коронарної хвороби серця. На підставі результатів обстеження 228 пацієнтів з нейроциркуляторною дистонією (НЦД), стабільною стенокардією I-II функціонального класу (СС), нестабільною стенокардією, яка виникла вперше, та есенціальною гіпертензією I ступеня встановлено, що поєднання органічної кардіальної патології з проявами астеновегетативних порушень супроводжується меншим обмеженням коронарного резерву, більшою толерантністю до навантаження, обмеженими проявами ішемії, збільшенням загальної скоротливості міокарда. На підставі вихідних показників варіабельності серцевого ритму виявлено тенденцію до активації симпатичного контуру. Зазначено, що розподіл ендотеліну-1 (ЕТ-1) свідчить про переважання вихідного рівня та на висоті навантаження у хворих на СС в співставленні з НЦД, а за позитивної велоергометрії (ВЕМ) - про зменшення досягнутого навантаження під час зростання ймовірності ішемічної реакції та обмеження загальної та регіонарної фракції накиду за умов зростання симпатиктонії. Встановлено, що 14-денне застосування бетаксололу обумовлює зменшення приросту ЕТ-1 на висоті велоергометрії з 20,73 % до 0,88 %.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості вегетативної регуляції артеріального тиску (АТ) і функціонального стану серцево-судинної системи у чоловіків молодого віку з нормальним, високим нормальним АТ та артеріальною гіпертензією (АГ) I ступеня з різними типами структурної перебудови лівого шлуночка (ЛШ) для вибору диференційованого підходу щодо профілактики прогресування АГ і ураження органів-мішеней. Встановлено залежність структурних змін ЛШ від типу вегетативиної регуляції АТ у чоловіків молодого віку з АГ. Показано позитивний вплив диференційованого застосування вегетокорегуючої терапії <$Ebeta>-блокатором бісопролола фумарат (Конкор) один раз на добу та комбінованої терапії - поєднаного використання даного препарату з гальванізацією комірцевої ділянки за Щербаком з урахуванням стану вегетативної регуляції АТ. Встановлено, що рівень сумарних катехоламінів в еритроцитах може бути додатковим маркером оцінки ефективності вегетокорегуючої терапії.

  Скачати повний текст

На основі дослідження показників запалення та ліпідного обміну, особливостей процесів реполяризації, вегегативного балансу та міокардіальної функції в пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ГІМ), а також вивчення взаємозв'язку між досліджуваними параметрами одержано нові дані стосовно механізмів розвитку захворювання та вперше в Україні з'ясовано значення змін досліджуваних показників у прогнозуванні ускладненого перебігу ГІМ. Встановлено, що предикторами розвитку ускладнень на стаціонарному етапі є концентрація С-реактивного протеїнц (СРП)>19Д8 мг/л (чутливість 98%, специфічність - 81%), ММА-1>372,0 нг/мл (чутливість 95%, специфічність - 78%), тривалість QTс>0,45с (чутливість 88%, специфічність - 82%), величина Теі-індексу > 0,49 (чутливість 92% та специфічність 84%), а також рівень співвідношення LF/HF > 3,28 (чутливість та специфічність 96 % і 82 %, відповідно), визначені в першу добу ГІМ. Уперше встановлено, що в пацієнтів, які з першої доби захворювання приймали аторвастатин у дозі 40 мг на добу або симвастатин у добовій дозі 80 мг, у порівнянні зі симвастатином у добовій дозі 40 мг, була значно вираженішою позитивна динаміка показників системного запалення, відчутніше покращувалася міокардіальна функція лівого шлуночка (ЛШ), зменшувалися прояви вегетативного дисбалансу та гомогенізувалися процеси реполяризації, рідше виникали життєвозагрозливі аритмії, гостра лівошлуночкова недостатність, післяінфарктна ішемія (як больова, так і безбольова), нижчою була частота розвитку післяінфарктного ремоделювання ЛШ. Відмічено, що максимально вираженими ці клінічні ефекти були в пацієнтів зі зниженою систолічною функцією ЛШ, яким не проводився тромболізис (ТЛ), та наявністю маркерів підвищеного ризику розвитку ускладнень.

  Скачати повний текст