На основі архівних джерел та матеріалів преси розкрито історичні умови та культурний контекст, проаналізовано взаємодію різних тенденцій, під впливом яких формувалися репертуарна політика театру та відбувалися зміни його орієнтації щодо ролі музичної частини репертуару, яка з часом стала провідною. Окремі етапи у межах усього періоду існування львівської австрійскої сцени виділено на підставі змін у його керівництві. Доведено провідну роль постаті антрепренерів, які забезпечували художньо-творчу та фінансову діяльність театру. Виділено три основних періоди, у межах кожного з них проаналізовано загальну спрямованість та функціональне призначення театру у багатоетнічному середовищі Львова, а також зміни у його репертуарі та складі трупи. Проведено порівняння з оперним репертуаром австрійських і німецьких, а також російських театрів. Висвітлено місце австрійського театру в інфраструктурі міста та його позитивний вплив на загальнокультурні процеси.

  Скачати повний текст

Досліджено способи вираження авторської позиції у романах "Звичайна історія", "Обломов", "Обрив" І.О.Гончара. Наголошено на значеннєвому співвідношенні: автор - твір - читач, єдністю якого зумовлений зміст художньої творчості. Проаналізовано романи письменника у контексті проблеми авторської позиції. Показано, що автор-творець даних романів є значеннєвим центром, втіленням активної творчої енергії, що формує ставлення до людини у світі. Сюжетно-композиційна організація романів визначається розвитком думки автора, волею авторської свідомості. Висвітлено еволюцію форм оповіді у творчості І.О.Гончара, яка відбувалась від стилістично не вираженого, але явно присутнього суб'єкта, що оповідає, в романах "Звичайна історія" та "Обломов", до організації оповіді у контексті свідомості духовно близького авторові героя Райського в "Обриві". Естетичні погляди персонажа яскраво проявляються у зіставленні з естетичними поглядами автора-оповідача: їх позиції то наближуються, то розходяться. На підставі проведеного дослідження показано, що своєрідність вираження авторської свідомості у романах І.О.Гончарова полягає у відборі художнього матеріалу, у способах зображення персонажів, в оповідній організації романів, в основних позасюжетних елементах - пейзажі, портреті.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано основні етапи дослідження даної теми, рівень її наукової розробки з використаннням великого комплексу історіографічних джерел. Проведено аналіз сучасної української історичної літератури з питань земельні реформи й їх наслідків, аграрної політики держави, господарювання та підприємництва селян за нових, ринкових умов, селянської кооперації, еволюції землеволодіння та землекористування, селянських рухів та ін. Вивчено питання соціальної історії селянства: його ментальність, соціальну поведінку, світобачення й уявлення. Показано перехід від описової історії побуту до аналітичного вивчення психологічних, демографічних і культурних сюжетів. Висвітлено сутність інституціоналізації та проаналізовано діяльність Інституту історії України НАНУ, Наукового товариства істориків-аграрників і Науково-дослідного інституту селянства в Черкасах, інших осередків.

  Скачати повний текст

Досліджено передумови, причини та час виникнення громад адвентистів сьомого дня на українських землях. Розглянуто створення їх церковної структури, трансформації в кількісному складі й історія зародження регіональних осередків. Виокремлено й охарактеризовано головні аспекти внутрішньоконфесійної діяльності адвентистів, зокрема, богословська освіта, місіонерська робота, видавнича справа, фінансова практика. Проаналізовано еволюцію взаємовідносин досліджуваної церкви з владою, зокрема, комплекс аспектів політики самодержавства щодо адвентистів кінця ХІХ - початку ХХ ст.

  Скачати повний текст

З'ясовано, що середньовічна німецька містика є напрямком західно-європейського християнства, що долучається до традиції містичного осмислення трансцендентного досвіду в неоплатонізмі та ранньохристиянської релігійної філософії. Визначено, що фундаментальною ідеєю містичної антропології Мехтільди Магдебурзької та Майстра Екхарта є ствердження можливосі єднання людини з вищим началом, яке досягається апофатичним шляхом відсторонення людини від власної "людськості". Зазначено, що з огляду на певний екзистенціалізм антропологія німецьких містиків розглядає людину в цілісності її існування, розгортаючи дискурс, який за структурно-семантичними ознаками є своєрідним видом некласичного мислення, що дозволяє дослідити середньовічний німецький містицизм у контексті філософії Ф. Ніцше, М. Гайдеггера, Ж. Дерріда. Дослідження історико-філософського контексту становлення німецького середньовічного містицизму дозволило виявити характер того діалогу зі вченнями Псевдо-Діонісія Ареопагіта та Бернара Клервоського, в якому здійснювалося формування концепції Мехтільди Магдебурзької та Майстра Екхарта. Встановлено, що унікальність німецького містицизму полягає в тому, що його концептуальна система базується на принципі апофазису, який послідовно реалізується на гносеологічному, онтологічному й антропологічному рівнях. Зміст створеної таким чином "апофатичної антропології" полягає в актуалізації думки щодо відкритості людини до буття та до самої себе, в якій вона віднаходить можливість заперечення самої себе та відмови від себе.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено історію становлення та розвитку архівної служби МВС, її місце в системі державних архівів та у комплексі розвитку архівної справи колишнього СРСР та України. На підставі архівних документів, вперше залучених до наукового обігу, висвітлено основні тенденції розвитку архівної справи в даному відомстві, передумови створення закритих архівів та причини знищення цінних архівних матеріалів. Охарактеризовано склад та зміст інформаційних ресурсів, визначено їх значення для вивчення історії України. Досліджено стан комп'ютеризації в архівній галузі, проаналізовано автоматизовані бази даних архівної інформації ДА МВС України, визначено напрямки подальшої їх розробки та можливості інтеграції в національну інформаційну систему "Архівна та рукописна Україніка".

  Скачати повний текст

Досліджено життєвий і творчий шлях відомого українського кооператора, державного та громадського діяча М.В.Левитського (1859 - 1936), показано особливості становлення його наукового світогляду та формування ідейних поглядів. Проаналізовано структуру архівної спадщини М.В.Левитського, запропоновано принципи класифікації та систематизації історичних документів. Здійснено групування архівних матеріалів за такими розділами: наукова спадщина, кооперативна та громадська діяльність, літературна та культурологічна творчість, державна діяльність, фотодокументи. У науковому дослідженні використано комплексні критерії (хронологічний, номінальний, жанровий, функціональний, джерелознавчий) аналізу та систематизації архівних матеріалів. Визначено роль документальної спадщини М.В.Левитського у вивченні кооперативного та культурно-просвітницького руху в Україні у другій половині XIX - на початку XX ст.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження архівного та бібліотечного сегментів Празького архіву (ПА). Проаналізовано обставини переміщень ПА, які хоча і відбувалися з порушенням правових норм, але сприяли акумуляції більшої частини ПА в Україні. Встановлено хронологічні межі переміщень ПА в УРСР у 1945, 1958, 1983 рр. Документальних свідчень переміщення еміграційних матеріалів у 1948 р., про які згадують окремі дослідники, не виявлено. Простежено передачу документальних сегментів ПА в Україну в 1993 - 2008 рр. Визначено місця перебування частин даного комплексу у Чеській Республіці та Словаччині. Встановлено кількісні та змістові параметри матеріалів ПА, складено перелік фондів ПА в архівах і бібліотеках України. Вперше проведено детальну реконструкцію роботи відділів таємних фондів (перших частин) з документами української еміграції у повоєнні десятиліття. Досліджено історію науково-технічного опрацювання та "оперативної розробки" (ОР) документальних масивів і бібліотечних матеріалів ПА, визначено її види, темпи, періодизацію. Висвітлено архівознавчий аспект політики радянського режиму щодо "українських буржуазних націоналістів" та інших "к/р елементів". Виявлено картотеку на "к/р елемент" обсягом близько 300 тис. карток у ЦДАВО України. Шляхом поодиничного перегляду видань колишнього спецфонду ДНАБ ідентифіковано бібліотечний сегмен ПА обсягом близько 20 тис. друкованих одиниць. Проведено атрибуцію та встановлено сучасне місценаходження окремих архівних сегментів ПА за системою атрибутивних ознак. Окреслено шляхи подальшої наукової реконструкції архівного та бібліотечного сегментів ПА на пофондовому та поодиничному рівнях.

  Скачати повний текст

Розглянуто походження, особливості формування, розвиток та сучасний склад книжково-рукописних нумізматичних колекцій з фондів Інституту рукопису як важливої частини джерельної бази вивчення історії розвитку нумізаматики в Україні у XIX - на початку XX ст. До наукового обігу залучено значну кількість нових джерел з історії нумізматики, розвитку науки про нумізматику, архівних документів щодо колекційної діяльності наукових товариств, установ освіти, культури, видатних вітчизняних фахівців-нумізаматів. Проведено джерелознавчу атрибуцію рукописів нумізматичного характеру, встановлено їх походження, авторську приналежність, історію надходження до колекцій наукових товариств, установ, зокрема НБУВ, окремих осіб. Здійснено фондознавчу класифікацію нумізматичних документів і удосконалено відповідний комплекс науково-облікової документації. Виконано історико-книгознавчу реконструкцію складу та змісту зібрань у період їх становлення та розвитку (XIX - початок XX ст.), а також після розпорошення. За допомогою методів архівної евристики віднайдено місця зберігання уцілілих частин зібрань, проаналізовано взаємозв'язки між ними. Значну увагу приділено вивченню архівних документів власників колекцій, зокрема С.Шодуара, В.Б.Антоновича, К.В.Болсуновського, В.Ю.Данилевича, В.Г.Ляскоронського, М.І.Петрова, М.Ф.Біляшівського, Ф.Р.Штейнгеля, Вс. і В. Модзалевських, колекції Одеського товариства історії та старожитностей, Київського університету св.Володимира, Української академії наук. Встановлено значення рукописної спадщини з нумізматики в історії вітчизняної культури.

  Скачати повний текст

Запропоновано концепцію українського романтизму як філософії національної ідентичності. Український романтизм розглянуто не як літературно-мистецький напрям, а як потужний ідейний рух, що зумовив напрямок розвитку української національної самосвідомості. Як головні методологічні принципи застосовано концепцію емотивізму М.Шелера, інтерпретацію життєвого світу Е.Гусерлем, концепцію семіосфери Ю.Лотмана та теорію наративної ідентичності П.Рікера. На базі цих підходів показано, що романтизм через зміст текстів цієї філософської течії відображає глибинні архетипні структури народного світосприйняття, виражені міфо-образами та символами народної творчості, які є світоглядними засадами національної ідентичності. Вивітлено розвиток українського романтизму від його ідейних витоків до формування історіософської концепції, яка у своїй еволюції трансформувалась до філософії та ідеології українського консерватизму. Доведено, що основним результатом цього процесу було конституювання субстанційних духовних структур національної самодостатності на рівні національних наративних практик. Буттєві смисли національної ідентичності визначено на підставі інтерпретації романтиками структури українського світу й архетипної матриці "єднання - розбрат". Розкрито особливості конституювання малоросійської ідентичності, яку виражає малоросійський національний метанаратив "Історія Русів". Занепад українського світу внаслідок актуалізації моменту розбрату відображено через концепт "буттєвий блуд" в аналізі наративів Г.Квітки та М.Гоголя. Ствердження української ідентичності найбільш повною мірою виражає український метанаратив "Кобзар". Аргументовано, що формування історіософської концепції "Книги буття українського народу" свідчить про конституювання української ідентичності на рівні національної самодостатності.

  Скачати повний текст

Досліджено співвідношення політики та релігії як диференційованих форм інституалізації суспільства в єдиному соціокультурному просторі, виявлено еволюційні зміни у взаємодії політичних і релігійних структур, що репрезентують провідні тенденції сучасного розвитку духовного життя. Визначено головні тенденції у взаємовідносинах політики та релігії у період трансформації суспільства: політизація церковно-релігійного середовища та десекуляризація культурно-політичної сфери. Показано суперечливість духовного життя в епоху глобалізації, що концептуально виокремлює єдність та взаємоперехід протилежностей духовного життя у формі секуляризації (політизації) та десекуляризації (сакралізації) суспільної свідомості. Обгрунтовано, що протилежність тенденцій секуляризації - десекуляризації по-різному проявляється у різних сферах духовності, відображуючи у теоретичній свідомості історичні форми єдності або протистояння у взаємовідносинах між церквою та державою. Розкрито критеріальні ознаки тенденції десекуляризації: проникнення теїстичних ідеологем, релігійних норм, ідеалів щодо суспільної свідомості, що викликано її поворотом до культуроцентричності, зміщенням акценту на етнорелігійну самобутність. Доведено, що надмірна політизація та десекуляризація духовної сфери мають межі існування у соціокультурному просторі: межі десекуляризації - містифікація масової свідомості, ірраціональна бездуховність та ін., що руйнує саму релігійну свідомість; межі політизації - у свідомому або несвідомому поглинанні сакральних моральних норм, ідеалів, релігійних ідей та ін. раціональними конструкціями соціального порядку. Встановлено взаємозв'язок політичних і релігійних критеріїв в українському просторі: історія відносин політики та релігії, держави та церкви свідчить, що у період занепаду державності релігія виступала вагомим критерієм самоідентифікації українського народу, впливала на процеси державотворення. Показано, що за умов розбудови української державності, національного та духовно-культурного відродження взаємодія політики та релігії є складною, суперечливою: кризові процеси відчутно позначились на міжконфесійних відносинах, призвели до світоглядної невизначеночті, політизації церковно-релігійного середовища.

  Скачати повний текст

Визначено передумови виникнення та становлення феномену влади у християнстві. Розкрито характер взаємовідносин між християнськими спільнотами та державною владою в Римській імперії. Розглянуто характеристику релігійної політики візантійських імператорів. Виокремлено характерні риси цезарепапістської та папоцезаристської моделей відносин між світською та духовною владою. Висвітлено взаємовідносини між державою та Церквою періоду Реформації та доби Просвітництва. Проаналізовано характер державно-церковних відносин в історії країн Східної Європи.

  Скачати повний текст

Вперше проаналізовано витоки української духовної культури у творчій спадщині М. Брайчевського. Висвітлено основні етапи життя та діяльності ученого з метою визначення пріоритетних напрямів його наукових досліджень. Розглянуто концепцію етногенезу українського народу, розроблену М. Брайчевським, проаналізовано археологічні культури, зокрема черняхівську, та писемні пам'ятки. Доведено, що метод фіксації поступової зміни культур у часі на конкретній території дозволяє реконструювати процес еволюції культурних типів у даному регіоні, ствердити або заперечити безперевність і спадковість культурного розвитку. Досліджено процеси становлення й утвердження християнства, появу перших зразків світської художньої літератури у творчій спадщині науковця. Вивчено документи особового архівного фонду ученого, що стосуються його культурознавчої діяльності. З'ясовано, що у наукових працях М. Брайчевський вживав такі терміни: "український" - у дослідженнях ранньої та сердньовічної історії України, "українські племена", "українська державність" - у контексті Антського царства, "Україна - Русь" стосовно X - XI ст., "українське королівство", "друге українське королівство" - під час вивчення історії України XIII ст.

  Скачати повний текст

Відтворено генезис військової освіти (ВО) в Україні за 1991 - 2001 рр., на підставі аналізу конкретно-історичних передумов визначено її етапи, проаналізовано та систематизовано загальні риси розвитку та становлення. Обгрунтовано сучасну систему військової освіти (СВО) на засадах гуманістичної філософії освіти з урахуванням позитивного вітчизнянного та зарубіжного досвіду. Визначено її структуру та теоретико-методологічні засади оптимального функціонування. Проаналізовано досвід підготовки офіцерських кадрів декількох розвинутих країн світу. Розкрито та удосконалено зміст базових категорій та понять підготовки військових фахівців відповідно до гуманістичної парадигми ВО. Досліджено особливості управління ВО, наведено практичні підходи до управлінського забезпечення ефективності функціонування СВО, а також перспективи його подальшого розвитку. Здійснено методологію функціонального моделювання та стратегічного планування розвитку СВО.

  Скачати повний текст

Висвітлено генезис сонетів в українській поезії, еволюцію цієї форми. Визначено строфічно-архітектонічні модифікації сонетів та жанрово-тематичних різновидів. Наведено відомості щодо часу та місця появи канонічної форми вінка сонетів. На підставі комплексного аналізу досліджено тексти вінків сонетів, їх відповідність канонічним вимогам та новаторські відхилення від них. Вінок сонетів виокремлено як своєрідний поетичний жанровий різновид (різновиди). Подано відповідну класифікацію творів цієї форми за строфічно-структурними модикаціями, жанровими різновидами, тематикою та проблематикою. Визначено місце та роль вінків сонетів у загальному літературному процесі в Україні.

  Скачати повний текст

Проведено історіософський аналіз формування етноконфесійної специфіки Вірменського християнства у поєднанні з історичною ретроспективою становлення та закономірної трансформації Вірменської Церкви за умов української діаспори. Концептуально новий погляд на феномен монофізитства, що становить догматичну базу Вірменської Апостольської та інших Давньосхідних Церков у поєднані з аналізом розвитку християнства періоду Вселенських соборів, показав доцільність розгляду монофізитства, несторіанства й інших догматичних рухів як один з проявів активізації процесу етнорелігієгенезу, що охопив східні провінції Римської імперії у III - IV ст. Характерною ознакою цього процесу було утворення нових етнічних спільнот на базі єдності віросповідання. Зазначено, що поява нових течій, напрямків, Церков була та є закономірним наслідком розвитку загальнохристиянської системи через природне ускладнення структури внаслідок утворення та розвитку чисельних взаємопов'язаних автономних її складових. Зазначено, що це стало причиною першого великого структурного поділу загальнохристиянської цілісності та виділення з неї Несторіанської й Монофізитської Давньосхідних Церков, що з точки зору етноконфесійної є національними автокефальними Церквами вірмен, сирійців, коптів, ефіопів та ін. Для цих народів саме монофізитський тип християнства став основою для формування нової етнічної домінанти. Окрім цього, формування характерних рис та онаціональнення Вірменської Церкви відбулися внаслідок етноконфесійного синкретизму християнства та зороастризму.

  Скачати повний текст

Проаналізовано політичну кар'єру Константина Великого, визначено особливості здобуття ним політичної влади, розкрито політичний стиль правителя. Досліджено релігійну політику "першого християнського імператора", встановлено причини навернення Костантина у християнство та мету, яку ставив перед собою правитель на користь християнської Церкви. Розкрито особливості внутрішньополітичної діяльності Константина у ключових сферах, таких як державне управління, соціальна сфера, економіка та військова політика.

  Скачати повний текст

У новому аспекті досліджено традиційні психологічні поняття - свідомість, здібності, "Я - концепцію", розвиток особистості, поглиблено їх розуміння. Запропоновано психологічну інтерпретацію таких феноменів релігійного життя особистості як покаяння, сповідь, молитва, ісіхія, боротьба з пристрастями, розглянуто їх супровідні процеси у контексті психології особистості. Проведено якісний аналіз природи особистісних змін, духовного зростання православної людини. Досліджено феномен автотрансформації. У психологічному контексті розглянуто релігійну обдарованість та містичний досвід. Визначено умови та методи автотрансформації, що існують у східнослов'янському християнстві.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням виникнення та становлення християнського віровчення, зокрема, такого його аспекту як християнська антропологія. Розроблено новий підхід до з'ясування механізму зародження віровчення християнської релігії, згідно з яким процес зародження і оформлення її віровчення відбувався переважно під впливом філософії Платона. Так, розкриваючи зміст релігійно-філософської концепції віровчення раннього християнства і встановлюючи спільні риси Платонової філософії і головних християнських віроповчальних положень, платонізм визначається за головне ідейне підгрунтя становлення християнської релігії. Атмосферою і географічним місцем, що слугувало за праматірне підгрунтя появи християнства, як релігійної системи, постала іудео-олександрійська діаспора Єгипту.

  Скачати повний текст

Вперше комплексно досліджено вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України з позицій системного розгляду етноконфесійних проявів її будови. Обгрунтовано зв'язок писемної культури з історичною свідомістю, її непересічну роль у збереженні етнічної та політичної самосвідомості Русі-України. Розглянуто роль мови, писемності, рукописної, друкованої книги, монастирської бібліотеки як складових системи писемної культури, що свідчать про пізнавальні, естетичні, духовно-релігійні потреби народу та є своєрідним засобом відтворення духовного та релігійного життя соціуму, національного стилю мислення та менталітету.

  Скачати повний текст