Досліджено поетику жанру автобіографії та розкрито поетикальні особливості автобіографій Еліса Канетті та книг спогадів Уласа Самчука у типологічному зіставленні. Порівняння базується на подібності творчих засад, головну увагу приділено механізмам проектування автора та національної літературно-культурної традиції в автобіографічних творах обраних письменників. Жанр автобіографії висвітлено у теоретичному аспекті (щодо її авторитету, взаємин з біографією, термінологічної парадигми, естетичних категорій, об'єктивації у компаративних студіях, впливу на створення та сприйняття образу письменника) у виконанні обраними авторами. Механізми самопроектування окреслено у вимірах зв'язків соціальних, ментальних і текстових структур, авторської специфіки дотримання жанрового канону та наповнення автобіографічного методу та рушія. У рецептивно-естетичному аспекті здійснено пошук авторської міри введення інстанції читача до твору, досліджено особливості руху автора до читача, а також у аспекті поетики відкритого твору автобіографії Е.Канетті та У.Самчука.

  Скачати повний текст

Теоретично висвітлено суперечності, що виникає у разі традиційного приписування автору можливості завершення та створення "цілого" поетичного буття. Ця суперечність полягає в тому, що сам автор залишається принципово незавершеним, тому що він не входить у простір, який завершується. Але позиція автора є постійно мінливою і виключає саму можливість створення ним "цілого" поетичного буття, передбачає, водночас з цим, створення "цілого" самого автора. Це означає вихід зі сфери естетичного, цілком включеного в кореляцію "я - інший", тобто, добровільну відмову від продовження акту уявлення, здатного в суттєвій формі явити через судження про "прекрасне" предмет цього судження і, водночас, здатного в чуттєвій формі створити через судження про "високе" предмет цього судження. Якщо предмет судження про "прекрасне" займає позицію "іншого", пояснюваного судженням з позиції "я", що повністю вписується у кореляцію "я - інший", то предмет судження про "піднесене" і саме судження про нього одне і те ж, що порушує закономірності кореляції "я - інший". За відсутності наявних доказів існування предмета судження про "піднесене", можна повірити в його існування, тим самим вийти за межі кореляції "я - інший", віднести предмет "піднесеного" до предметів віри, що існують поза кореляцією "я - інший". Це дозволяє говорити про архітектоніку віри, як про надархітектоніку, що містить у собі архітектоніку естетичного об'єкта (кореляції "я - інший") і дозволяє автору, зберігаючи свою тілесну обмеженість, завершувати поетичне буття: створювати "ціле" героя та "ціле" автора. Тобто, автор, втілений в образ, стає автором-творцем, що займає позажиттєву/позазнаходжувану позицію щодо хронотипів зображуваного і зображувального світів, а не з'являється відразу як автор-творець, минаючи стадію автора, втіленого в образ.

  Скачати повний текст

Розкрито функціонально-прагматичний, образотворчий потенціал внутрішнього адресата у прозовому тексті як конструктивно-креативний елемент української прози ХХ ст. Проаналізовано функції внутрішнього адресата у прозовому тексті, зокрема, імітаційно-орієнтаційну, діалогічно-прогресійну, фреймово-актуалізаційну, когезійну. Розглянуто питання функціонально-комунікативного навантаження засобів адресації (непрямих мовленнєвих актів, пресупозиції, засобів паралінгвістики), визначено імпліцитні значення художнього (прозового) тексту з латентними образотворчими стратегіями.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз найтиповіших змін у лексико-семантичній системі української літературної мови кінця XX - початку XXI ст., що знайшли відображення у мові сучасних прозових текстів. Установлено специфіку активних лексико-семантичних процесів, а саме: запозичень, жаргонізації, лексичної реактивності, детермінологізації, а також процесів формування нових значень, семантичних конотацій та часових мовних ідентифікаторів аналізованого періоду. Висвітлено основні екстра- та інтралінгвальні чинники, що сприяли інтенсифікації якісних і кількісних змін у словниковому складі української мови, виявлено особливості взаємодії лексико-семантичних процесів у вербальній структурі прозового тексту, визначено місце досліджених мовних одиниць у словниковому складі сучасної української літературної мови та їх функціонально-стилістичні особливості. Запропоновано дефініцію поняття "лексико-семантичні процеси" та здійснено класифікацію активних лексико-семантичних процесів.

  Скачати повний текст

Розв'язано теоретичні та практичні проблеми, які стосуються системного вивчення поетичних конструкцій з семантичним зсувом. Розкрито суть поняття семантичного зсуву й атрибутивної конструкції з семантичним зсувом. Побудовано класифікації цих конструкцій у взаємозв'язку з певними критеріями. Наведено номенклатуру моделей конструкцій з семантичним зсувом та проаналізовано їх окремі компоненти (прикметники, дієприкметники, іменники).

  Скачати повний текст

Досліджено вербальні та невербальні маркери позначення емпатії, які, корелюючи одне з одним, сприяють емпатизації дискурсу. Розкрито природу емпатії в аспекті емотіології та прагмалінгвістики. Виокремлено емоційний, когнітивний, соціальний, комунікативний і прагматичні параметри емпатії. Обгрунтовано роль даного феномену в контексті гармонізації міжособистісних стосунків комунікантів у мовленнєвій взаємодії. Установлено основні розряди номінативних одиниць, які використовуються для позначення емпатії у сучасній англійській мові. Визначено характер їх семантичної організації. З'ясовано прагматичні різновиди емпатійних висловлювань, а також місце таких висловлень у системі мовленнєвих актів. Виявлено та конкретизовано закономірності функціонування невербальних засобів на позначення емпатії, виведено глобальну та локальні дискурсивні стратегії та тактики вираження емпатії.

  Скачати повний текст

Досліджено вербальні та невербальні засоби на позначення емоційного стану радості, які корелюють між собою та сприяють феліцитаризації дискурсу як носії позитивної емоційної інформації. Систематизовано маркери актуалізації емоційного стану радості персонажів на лексичному, морфологічному та синтаксичному рівнях художнього дискурсу на підставі виокремлення у семантичній структурі відповідних одиниць семи 'феліцитарність', а також шляхом становлення співвідношення категорії оцінювання, емотивності й експресивності в семантиці мовних одиниць. Визначено прагматичні параметри емоційного стану радості. Обгрунтовано роль цього феномену в аспекті гармонізації міжособистісних стосунків персонажів. Установлено основні розряди номінативних одиниць на позначення емоційного стану радості в сучасній англійській мові й охарактеризовано їх функції у дискусії. Проаналізовано прагматичні різновиди висловлень на позначення радості у художньому тексті. Виявлено та конкретизовано закономірності фунціонування невербальних засобів на позначення емоційного стану радості. З'ясовано прагматичну роль досліджених вербальних і невербальних засобів у реалізації комунікативної стратегії позитивної ввічливості.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджується проблема жанроутворення в драмі як літературному роді. Жанроутворюючим фактором визнається категорія пафосу як авторської оцінки. Простежується специфіка драми як роду літератури у взаємозв'язку із пафосом та його вплив на визначення типу конфлікту драматургічного твору. Автор пропонує концепцію жанрів драматургічної спадшини М.Булгакова та визначає специфіку жанрів п'єс драматурга у зв'язку із особливостями його світовідчуття, що впливає на пафос творів.

  Скачати повний текст

Запропоновано теоретично обгрунтовану й експериментально перевірену методику вивчення мови художнього твору на уроках української літератури в старших класах. Визначено психолого-педагогічні та методичні умови розвитку в учнів старших класів вмінь аналізувати мову художніх текстів. Обгрунтовано критерії та рівні сформованості в учнів старших класів відповідних вмінь. Доведено, що розроблена методика передбачає засвоєння старшокласниками мовознавчих і літературознавчих понять про мову художніх творів. Розроблено методику роботи над вивченням мови художнього тексту старшокласниками як твору словесного мистецтва, яка базується на практичному застосуванні ефективних методів і методичних прийомів на уроках української літератури. Дана методика формує вміння аналізувати мову художніх творів, сприяє розвитку самостійності, зв'язного мовлення, творчих літературних здібностей старшокласників.

  Скачати повний текст

Висвітлено генезис сонетів в українській поезії, еволюцію цієї форми. Визначено строфічно-архітектонічні модифікації сонетів та жанрово-тематичних різновидів. Наведено відомості щодо часу та місця появи канонічної форми вінка сонетів. На підставі комплексного аналізу досліджено тексти вінків сонетів, їх відповідність канонічним вимогам та новаторські відхилення від них. Вінок сонетів виокремлено як своєрідний поетичний жанровий різновид (різновиди). Подано відповідну класифікацію творів цієї форми за строфічно-структурними модикаціями, жанровими різновидами, тематикою та проблематикою. Визначено місце та роль вінків сонетів у загальному літературному процесі в Україні.

  Скачати повний текст

Досліджено власні назви як композиційні чинники американських поетичних текстів. Запропоновано визначення поняття композиції вірша та його композиційно-смислової структури на засадах когнітивної поетики. З використанням методології сучасної комунікативно-когнітивної парадигми лінгвістики реконструйовано концептуальні схеми композиційно-смислових структур та побудовано узагальнену модель композиції, що визначає порядок зчеплення семантичних вузлів, вербалізованих у фрагментах поетичного тексту. На підставі аналізу функцій та позицій власних назв виявлено набір стратегій і тактик композиції поетичного тексту. За результатами вивчення ономастичного складу американських поетичних текстів зроблено висновок, що впродовж XX ст. власні назви еволюціонували до рівня композиційних прийомів, завдяки оповідальності, набутої ними у процесі культурно-історичного розвитку американської спільноти.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу створити теорію внутрішнього монологу у межах наратологічного дискурсу. Проаналізовано внутрішній монолог як форму літературного викладу внутрішньго мовлення персонажа. Здійснено певні теоретико-естетичні узагальнення на висновки на підставі текстів української та інших світових літератур. Сформульовано дефініцію внутрішнього монологу, а також запропоновано міждисциплінарний погляд на внутрішній монолог як оповідну форму, акцентуючи увагу на сутнісних зв'язках цього літературознавчого поняття з психологічною категорією внутрішнього мовлення. У контексті теорії діалогізму М. Бахтіна та концепції автокомунікації Ю. Лотмана внутрішній монолог проаналізовано як складну різновекторну комунікативну модель. Розширено літературно-родове поле використання цієї наративної форми, визначено особливості функціонування внутрішніх монологів у творах епічного та драматичного родів різних літературних стилів, а також актуалізовано проблему реалізації цього способу викладу в ліричних текстах. Відповідно до оновленого трактування цього літературного поняття суттєво доповнено перелік основних і додаткових функцій внутрішнього монологу. Уперше в наратології визначено критерії для типології цього способу викладу, за якими здійснено якісно нову класифікацію внутрішніх монологів. На підставі використаного різнорідного ілюстративного матеріалу показано необхідність грунтовного дослідження проблеми походження й еволюції внутрішнього монологу як форми літературного викладу.

  Скачати повний текст

Вивчено вплив поетонімогенезу (онімізації, апелятивації, трансонімізації) на формування семантичних і образних можливостей поетонімів. Уперше досліджено трансонімізацію як засіб формування поетики онімів. Доведено, що семантика поетоніма є контекстною семантикою складної ієрархічної структури. На підставі зіставного аналізу змістової структури поетонімів в оригінальному творі та перекладах виявлено облігаторні та факультативні компоненти у семантиці іменувань, з'ясовано їх вплив на виражальні можливості поетонімів. Розглянуто аспект формування поетики онімів залежно від фонетичних, дериваційних, морфологічних і граматичних засобів. Вивчено синергатичну семантику та конгенеративну поетику онімів у словосполученнях. Відзначено, що результати дослідження дозволяють здійснити розробку принципів лексикографування поетонімів, що функціонують на базі прийомів трансонімізації та онімізації.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми інтерпретації числової символіки у поезії ХХ ст. Вперше у вітчизняному літературознавстві описано та проаналізовано чотири традиції числової символіки в європейській поезії - античну, фольклорно-міфологічну, іудейську та християнську. В античній традиції вперше здійснено рефлексію над числом, яка відділила його від речі та втілилась у концепції числової гармонії космосу. Зроблено висновок, що числова символіка в структурі художньої цілісності використовується у трьох аспектах: композиції, просторово-часовій організації твору та художній образ (у двох можливих варіантах - числового образу й образу числа).

  Скачати повний текст

Визначено специфіку творчого методу А.Платонова у його ставленні до мови у співвідношенні з феноменом інтерпретації текстів письменника. Уперше встановлено ізоморфізм дискурсивної процесуальної інтерпретації та творчої процесуальності митця, що відображує унікальні особливості пам'яті як форми мовного існування. Досліджено концепцію осмислення дискурсу А.Платонова як унікального способу оперування мовою, який є виявом універсальних закономірностей мовного та творчого існування як всеосяжного процесу, позбавленого будь-якої жорсткої форми та єдиного напрямку, що реконструйований у "полі глобальних зв'язностей" між складниками єдиного тексту письменника у двох вимірах: світотворчому (автор - текст) і діалогічному (текст - читач/інтерпретатор).

  Скачати повний текст

Проаналізовано романи провідних французьких письменників сучасності. Визначено параметри дискурсу пам'яті в аспекті конструювання суб'єктом (героєм-оповідачем) самоідентичності. Досліджено дієгезу пам'яті сучасної псевдоавтобіографії, яка віддзеркалює просвітницькі та романтичні зразки. Висвітлено особливості часової організації дієгези пам'яті на основі дисперсії, що реалізується у переплетенні різних часових пластів. Визначено специфіку сучасного французького роману, розкрито тему пам'яті у контексті конструювання індивідом самоідентичності.

  Скачати повний текст

Досліджено дискурс козацтва в поезії маловідомих представників "української школи" польського романтизму, яка є інтегральною складовою культурної парадигми українсько-польського пограниччя. "Українську школу" розглянуто у взаємозв'зку з літературою, історією, фольклором українського народу. Відзначено, що ідейно-естетичним центром творів поетів цієї школи є образ козака, надзвичайно популярний і поширений у польській літературі першої половини XIX ст. внаслідок екстраполяції європейських романтичних тенденцій звернення до історизму та фольклоризму. Розглянуто численні втілення образу козака у поетичних творах польських романтиків "української школи" у порівняльно-типологічному аспекті. З'ясовано, що топіка козацтва акумулює усе різноманіття топічних парадигм (свободи, кохання, поразки, помсти, смерті) і характеризується амбівалентністю зображення. Вивчено ментальні уявлення поетів даної школи про козацтво. Етнічні стереотипи (козака-українця, поляка, татарина, єврея), що мають місце в поезії "української школи", висвітлено у взаємному контексті та на підставі опозиції "свій" - "чужий". Встановлено, що особливої важливості у літературі пограниччя набуває категорія "іншого".

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Здійснено системний аналіз типологічних особливостей діалогу й обгрунтовано доцільність наукової розробки діалогічного аспекту розгляду рок-творів як творів недослідженої сфери художньої творчості. Запропоновано нові підходи до розуміння рок-жанру як особливого ліричного жанру пісенного слова з самобутньою суб'єктною організацією, щодо природи діалогічних відносин у рок-творах, трактування понять "рок-автор" і "рок-герой", осмислення зв'язку між рок-поезією та головними засадами "філософії спілкування". Роглянуто рок-твір у діалогічному аспекті, грунтуючись на філософії діалогу.

  Скачати повний текст