Досліджено криві блиску та спектри комет для встановлення певних характерних особливостей, притаманних спалахам і флуктуаціям блиску комет і розвалам їх ядер. Створено каталог фізичних характеристик комет, спостережених у 1990 - 2000 рр. Побудовано та детально охарактеризовано криві блиску двох яскравих комет C/1995 O1 (Hale-Bopp) та C/1996 B2 (Hyakutake), а також встановлено зв'язок флуктуацій блиску даних комет з фізичними умовами у міжпланетному просторі. Отримано розподіл числа спалахів блиску комет у межах секторів секторної структури міжпланетного магнітного поля та встановлено їх три основні причини. Проаналізовано зв'язок флуктуацій блиску з положенням комети у межах секторів секторної структури міжпланетного магнітного поля. На підставі спектрального та фотометричного матеріалу про комету C/1999 S4 (LINEAR) наведено результати, що характеризують процес руйнації ядра зазначеної комети та оцінено розміри фрагментів, їх швидкість та енергію розльоту. Виявлено зміщення люмінесцентного континуума стосовно комет C/1999 S4 (LINEAR) та C/2001 A2 (LINEAR), які відносяться до класу комет, ядра яких руйнуються. Обчислено фізичні характеристики нейтральної складової атмосфери комети C/2000 WM1 (LINEAR). Проведено детальне ототожнення спектрів вищезгаданих комет.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему визначення мас великих астероїдів динамічним методом. Одержано новий каталог 622-х положень у системі ICRS 24 астероїдів до 13-ї зоряної величини на базі обробки ПЗЗ-спостережень у Миколаєві у період 2000 - 2005 рр.

  Скачати повний текст

Проведено фотометричні ПЗЗ-спостереження п'яти астероїдів, за яким оцінено їх періоди обертання та вперше визначено координати полюсу, напрямок, швидкість обертання та форму трьох з них, зокрема, 122 Gerda, 221 Eos та 700 Auravictrix. З використанням комбінованого методу (амплітуда - зоряна величина плюс метод епох) визначено координати полюсів, сидеричні періоди обертання та співвідношення півосей фігури, в загальному для 39-ти астероїдів, а для 21-го з них ці параметри визначено вперше. У процесі визначення параметрів обертання та форми астероїдів з використанням комбінованого методу у фотометричній моделі трьохосного еліпсоїда вперше використано закон розсіювання світла Акімова та фазову функцію, запропоновану В.Г.Шевченком, як найбільш відповідних розсіюючим властивостям поверхонь астероїдів. Систематизовано дані стосовно параметрів обертання та форми 196-ти астероїдів, одержаних іншими дослідниками. За результатами дослідження показано: анізотропія в розподілі осей обертання за екліптичною широтою має місце тільки для астероїдів з прямим напрямком обертання; ступінь анізотропії та переважання прямого напрямку обертання над зворотним зростають відповідно збільшенню діаметрів астероїдів; глибина мінімуму в залежності долі астероїдів зі зворотним обертанням від їх діаметрів для астероїдів M-типу набаго більша, ніж для S типів і, тим більше, для C-типів, що дає підставу зробити припущення стосовно можливої тенденції залежності глибини мінімума від густини речовини астероїдів (зростання її від C та інших низькоалбетних астероїдів з найменшою густиною до астероїдів S-типу і до M-астероїдів, що мають найбільшу густину). Уперше проведено числове моделювання величини зміщення фотоцентра астероїда відносно геометричного для різних законів розсіювання світла (теоретичний та емпіричний закони Акімова, закони Хапке, Дамберта та Ломмеля - Зеєлігера). Показано, що зміщення фотоцентра має величину, яку необхідно враховувати під час існуючих точнісних позиційних спостережень астероїдів.

  Скачати повний текст

Досліджено три популяції малих тіл Сонячної системи - комет, астероїдів і супутників планет, які, не зважаючи на різну фізичну природу, мають багато спільних закономірностей у властивостях розсіяного випромінювання. Проведено поляриметричне та фотометричне спостереження 21-ої комети, 10-ти супутників планет та 6-ти астероїдів протягом 1988 - 2006 р. на різних телескопах з апертурними та панорамними приймачами випромінювання. Наведено результати комплексних досліджень опозиційних ефектів у різних тілах Сонячної системи, зокрема відкрито поляризаційні опозиційні ефекти у деяких високоальбедних об'єктах. На підставі поляриметричних і фотометричних даних на малих фазових кутах виділено клас високоальбедних об'єктів (астероїди 44 Ніза та 64 Ангеліна, супутники Io, Європа, Ганімед і Япет, A і B кільця Сатурна) з унікальними опозиційними властивостями та експериментально доведено, що механізм когерентного підсилення зворотного розсіяння є ефективним фізичним механізмом розсіяння світла у природному середовищі Сонячної системи. Проведено розділення фазових і довготних залежностей поляризації випромінювання супутників Калісто та Япета. Виявлено залишкову поляризацію випромінювання супутників Io, Європи та Ганімеда в точці інверсії, що пояснюється структурною і/або оптичною неоднорідністю поверхні. Запропоновано нову класифікацію комет, яка грунтується на властивостях розсіяного та теплового випромінювання пилу. Виявлено особливості в поляризованому випромінюванні комет, зокрема аномальну спектральну залежність лінійної поляризації, кругову поляризацію випромінювання комет, орієнтацію пилових частинок у кометних атмосферах, варіації поляризації під час нестаціонарних процесів у кометах. Одержано нові закономірності та ефекти у розсіяному випромінюванні вибраних астероїдів і супутників.

  Скачати повний текст

Досліджено орбітальну еволюцію комети 95Р/Хірон та інших об'єктів групи Кентаврів методами числового інтегрування систем диференціальних рівнянь руху. Для Хірона побудовано криву блиску, а також розглянуто фізичні особливості цього першого з відомих Кентаврів із кометною активністю. Динамічну еволюцію 33-х Кентаврів, комет 95/Р Хірон (2060), 39Р/Отерма та 29Р/Швассмана-Вахмана 1 було промодельовано засобами чиселового інтегрування орбіт. Інтегрування було проведено на проміжки часу в 1 мільйон років у минуле та майбутнє від сучасної епохи, з використанням неявних одношагових алгоритмів Еверхарта. Досліджено характер змін орбітальних елементів та особливості близьких зближень з планетами-гігантами. Показано, що орбітальна еволюція Кентаврів дуже хаотична, і характеризується відносно частими тісними зближеннями з планетами-гігантами. У деяких випадках серед Кентаврів трапляються процеси, у яких частинки передаються з-під гравітаційного впливу однієї планети до іншої. Деякі Кентаври перебувають у чисельних різних резонансах, тоді як інші зовсім уникають резонансів. Випадки викиду з сонячної системи, так само як і перехід на орбіти з меншими, а також не рідкісні. Числове інтегрування орбітальної еволюції 2060 Хірона показує, що цей об'єкт може розглядатися як типовий представник Кентаврів.

  Скачати повний текст

Спостереження комети Веста було використано для одержання розподілу поверхневої яскравості пилового хвоста. Викладено методики поверхневої фотометрії та врахування редукцій фотометрії. Виконано модельні розрахунки розподілу поверхневої яскравості. Результати розрахунків співставлено з розподілом поверхневої яскравості, одержаним по результатам поверхневої фотометрії. Знайдено основні характеристики сукупності кометних пилових часток у хвості комети Веста. Пилоутворення ядер комети під час активних процесів перевищує звичайне в 10 разів. Кращі результати моделювання одержано для анізотропної моделі викиду пилу. Досліджено, що процес підвищеного виділення пилу тривав близько 8 годин.

  Скачати повний текст

Розроблено комплекс високочутливої телевізійної апаратури для проведення базисних спостережень метеорних явищ та інших слабких небесних об'єктів. Виконано дослідження спектральної чутливості передавальних телевізійних трубок ЛІ-804 та розподілу фотометричної похибки поля за фотокатодом. Проведено одночасні фотографічні та телевізійні спостереження метеорів з метою апробації методики кінематичної та фотометричної обробки результатів телевізійних спостережень. З використанням даного телевізійного комплексу проведено систематичні базисні телевізійні спостереження метеорів, створено каталоги їх кінематичних і фотометричних характеристик. На підставі матеріалів спостережень оцінено значення коефіцієнта ефективності випромінювання метеорів, показано його залежність від швидкості. Розроблено наближений метод визначення початкових фотометричних мас метеороїдів.

  Скачати повний текст

На основі виконаних теоретичних та експериментальних досліджень одержано новий розв'язок науково-прикладної проблеми теоретичного підходу до математичного моделювання динамічних характеристик об'ємно-розподілених елементів на базі використання рівнянь гідродинаміки. Наведено нові математичні моделі просторово-швидкісного розподілу елементів об'ємно-розподілених об'єктів. Розроблено математичний апарат для дослідження поляризаційних характеристик окремих елементів об'ємно-розподіленого об'єкта, а також для оцінки середньої поляризаційної матриці розсіювання сукупності елементів, що знаходяться в імпульсному об'ємі радіолокаційної станції.

  Скачати повний текст

Встановлено, що фазова залежність блиску астероїда 190 Ismene для всіх BVRI-смуг не показує нелінійного зростання блиску в області опозиційного ефекту (ОЕ). Одержано фазову залежність блиску у стандартних смугах V і R для астероїда 2867 Steins - об'єкта Європейської космічної місії Rosetta. Зазначено, що характер фазової залежності блиску вказує на належність даного астероїда до рідкісного Е-типу. Виділено три групи астероїдів за характерним для них ходом блиску в області опозиційного ефекту. Встановлено, що приблизно у 20 % із них нелінійне зростання блиску практично відсутнє або не перевищує похибок спостережень. Знайдено значиму кореляцію амплітуди опозиційного ефекту й альбедо поверхні темних астероїдів. Присутність даної кореляції доводить, що у формування опозиційного ефекту низькоальбедних астероїдів, крім тіньового механізму, значний внесок робить також механізм когерентного підсилення зворотного розсіяння світла. Показано, що амплітуда ОЕ низькоальбедних астероїдів у межах точності вимірювань практично не залежить від довжини хвилі у спектральному діапазоні 0.36 - 0.8 мкм.

  Скачати повний текст

Досліджено оптичні властивості поверхонь малих тіл внутрішнього та зовнішнього поясів Сонячної системи. Наведено результати фотометричних і поляриметричних спостережень обраних астероїдів, що наближаються до Землі, астероїдів головного поясу, кентаврів та тіл поясу Койпера, що належать до різних динамічних класів. Запропоновано першу таксономію кентаврів і тіл поясу Койпера за даними показників кольору їх поверхонь у видимій та ближній інфрачервоній ділянках спектра. Встановлено закономірності розподілу різних типів поверхні та орбітальних параметрів, що характеризують сучасну фізико-хімічну структуру внутрішньої частини поясу Койпера. Проведено поляриметричні спостереження більш ніж 100 астероїдів у межах кооперативної міжнародної програми, що практично подвоїло кількість астероїдів, для яких є методи вимірювання ступеня лінійної поляризації світла, відбитого їх поверхнями, та розширено дані щодо поляриметричних властивостей поверхонь астероїдів рідкісних композиційних типів. Виявлено астероїди зі специфічними оптичними властивостями поверхні. Встановлено раніше невідомі особливості перебігу фазових залежностей блиску та поляризації поблизу опозиції низькоальбедних астероїдів та тіл поясу Койпера.

  Скачати повний текст

Розв'язано задачу релаксації до рівноважного значення температури пилинки, що сублімує і руйнується. Виявлено, що час релаксації має принципово різні залежності від розміру льодяних пилинок у випадку їх забруднення силікатом або вуглецем, досягаючи кількох хвилин на відстані la.o. Розраховано відносні зміни теплового випромінювання пилинок-уламків. Використовуючи метод фазової площини, визначено можливість рівноваги твердих частинок в слабозапиленій кометній атмосфері на основі гідродинамічного моделювання однорідинної сферично симетричної течії газу з приповерхневим шаром. Виявлено, що в атмосфері комети існує дві особливі точки, одна з яких є точкою стійкої рівноваги. Встановлено, що у комети з ядром 2,5 км на геліоцентричній відстані 2 а.о. зона стійкої рівноваги розташована на віддалі 10 - 1 000 км і відповідає фрагментам 4,5 - 0,5 см. З врахуванням особливих точок проведено моделювання траєкторії великих пилових частинок. Розраховано залежності від розміру їх кінцевої швидкості за різних початкових. Визначено параметри частинок, які можуть захоплюватися стійкими точками. Проведено якісний аналіз впливу динаміки атмосфери на траєкторії, під час якого імовірність захоплення зростає у порівнянні з випадком стаціонарної атмосфери.

  Скачати повний текст

Роботу присвячено пошуку нових типів космічної речовини та з'ясуванню їх природи на основі структурно-мінералогічного дослідження літичних фрагментів у хондритах Кримка та Саратов. Вперше у метеоритах знайдено графіт-вміщуючу речовину, яка містить фрагменти доагломераційних порід у хондриті Кримка і належить до нового різновиду космічної речовини типу вуглистих хондритів. Доведено, що вона утворилася внаслідок метаморфізму первинних вуглець-вміщуючих порід. Встановлено: тонкозернисті фрагменти у метеориті Кримка належать до фрагментів доагломераційних пилевих порід, що утворилися шляхом акреції нерівноважного, головним чином, високотемпературного мінерального пилу. Діагностовано високопористу тонкозернисту силікатну речовину в хондриті Саратов, яка складає матрицю та літичні фрагменти первинних пилевих порід та має різну доагломераційну історію. Результати роботи мають важливе теоретичне значення щодо реконструкції процесів мінералоутворення у Сонячній системі та еволюції космічної речовини.

  Скачати повний текст

За результатами фотометричних спостережень 32-х астероїдів одержано 82 криві блиску. За цього криві блиску 17-ти астероїдів одержано вперше, а для інших астероїдів вони були одержані за кутів аспекту та фази, за яких раніше спостереження не проводились. Уперше визначено періоди обертання 17-ти астероїдів (12-ти, які наближаться до Землі і 5-ти астероїдів головного поясу. Фотомеричні спостереження дозволили знайти та підтвердити фотометричну подвійність астероїдів 1999 KW4 і 65803 Дідімос, а також показати, що астероїд 31345 1998 PG може теж бути подвійною системою. За результатами аналізу даних спостережень астероїда 4197 1982 ТА виявлено три періоди у коливаннях його блиску. Зроблено припущення про його подвійність. Проаналізовано наявні дані про подвійні астероїди з метою перевірки наслідків мікрометеороїдної моделі утворення супутників у астероїдів.

  Скачати повний текст

В дисертації розроблено підсистему вторинної обробки даних з метою удосконалення радіотехнічних методів та засобів дослідження розподілу метеорної речовини в Сонячній системі. Запропоновано нову методику визначення швидкості метеора із застосуванням моделювання на ЕОМ. У роботі розв'язано задачу багатоступеневої оптимізації СРТС за критерієм мінімуму похибки вимірювання швидкості. Розроблено та реалізовано програмно методи обробки інформації, у якій вплив факторів виборності зведено до мінімуму.

  Скачати повний текст

Вперше зареєстровано різке зростання лінійної поляризації континууму у комети D/1999 S4 (LINEAR) після дезінтеграції її ядра та відмічено зміну спектрального градієнта поляризації. Встановлено, що спектральний градієнт поляризації комети 17P/Holmes після вибухоподібного зростання її яскравості досягає аномального значення. Визначено, що продуктивність пилу комети в червоному континуумі досягає величин, відомих для самих запилених комет. Створено базу даних поляриметрії комет, яка є складовою частиною PLANETARY DATA SYSTEM і доступна через Інтернет.

  Скачати повний текст

Досліджено властивості випромінювання, розсіяного на пилових частинках в атмосферах комет, реголіті астероїдів та навколозоряних оболонках молодих Ae/Be зір Хербіга, та вивчено природу цих об'єктів. Показано, що комети діляться на дві групи згідно певних фізичних критеріїв, відношення газ/пил, максимуму ступеня поляризації, кольору пилу та величини кольорової температури та наявності силікатних емісій на 10 та 18 мкм. Визначено, що група газових комет неоднорідна та містить комети з реально відмінними від пилових комет властивостями пилинок та комети, в яких низький ступінь поляризації та синій колір пилу, обумовлені низькою спектральною та просторовою роздільною здатністю використаної апаратури. Уперше одержано повні фазові залежності поляризації випромінювання астероїдів S- та E-типу. Відкрито збільшення ступеня лінійної та кругової поляризації в мінімумах блиску Ae/Be зір Хербіга, що підтвердило теоретичне передбачення цього явища внаслідок розсіяння світла на пилинках навколозоряних дисків під час затемнення зір густими пиловими хмарами.

  Скачати повний текст

На підставі спектральних щілинних спостережень комет C/2000 WMI (ЛІНЕАР), C/2002 T7 (ЛІНЕАР), C/2002 VI (HEAT), 153Р/Ікейя-Жанга та 9Р/Темпеля та за допомогою моделей Шульмана одержано нові значення фізичних параметрів їх нейтральних атмосфер: швидкості витікання молекул з ядра та час життя. Для комет C/2000 WMI (ЛІНЕАР) та 153Р/Ікейя-Жанга одержано значення швидкостей газовиділення (модель Хазера). Складено детальні таблиці ототожнених емісійних ліній, які характеризують хімічний склад атмосфер комет C/2000 WMI (ЛІНЕАР), C2002 T7 (ЛІНЕАР), C/2002 VI (HEAT) та 153Р/Ікейя-Жанга. Вперше виявлено емісії молекули CO у спектрах у видимому діапазоні довжини хвиль для комети 153Р/Ікейя-Жанга, які раніше ототожнювалися лише у трьох кометах, обчислено фактори Франка - Кондона для виявлених смуг. Знайдено добре узгодження з відносною інтенсивністю виявлених переходів CO. Виділено три типи кривої блиску досліджуваних комет за характером її асиметрії відносно перигелію. Вперше у щілинних спектрах комет 9Р/Темплея I та C/2004 Q2 (Мачхольц) високої роздільної здатності, одержаних за допомогою шостого телескопа САО РАН, виявлено кометний люмінесцентний континуум, що є індикатором присутності складних органічних молекул, визначено його параметри. Встановлено розміри штучного кратера та запропоновано нову формулу зв'язку міцності з діаметром кратера. Оцінено межі міцності на стиснення кометної речовини поверхневого шару ядра під час утворення штучного кратера на ядрі комети 9Р/Темпеля I у космічному експерименті місії "Дін Імпект".

  Скачати повний текст

Удосконалено метод розрахунку фізичного фактора селективності для індивідуальних метеороїдів як функції енергетичних параметрів радіолокаційних систем (РЛС), швидкості та зенітної відстані градієнта метеора з урахуванням відбиття радіохвиль від насичених і ненасичених метеорних слідів. Удосконалено метод розрахунку геометричного фактора селективності для індивідуальних метеоридів як функції діаграми спрямованості антенної системи багатостанційної РЛС та геліоцентричних координат радіантів зареєстрованих метеоридів. Розроблено метод розрахунку астрономічного фактора селективності для індивідуальних метеоридів як функції геліоцентричної швидкості метеоридів, географічних координат РЛС і специфіки радіолокаційного методу спостережень метеорів. Одержано довірчі оцінки розподілів параметрів орбіт спорадничих і потокових метеоридів у Сонячній системі. Проведено астрономічну інтерпретацію одержаних результатів. Розроблено метод порівняння зареєстрованих на комплексі МАРС ХНУРЕ метеорних потоків за інтенсивністю (за величиною просторової густини у фіксованому перерізі середньої орбіти).

  Скачати повний текст

Досліджено фізичні умови у плазмових хвостах комет 1P/Галея, 67P/Чурюмова - Герасименко, C/1970 N1 (Абе) C/1982 M1 (Остин), відповідно, для 5, 2, 24 та 15ти моментів спостережень, розвиток фізичних параметрів у знов утворених після відриву плазмових хвостах комет, залежність зміни фізичних параметрів хвостів від фізичних умов у сонячному вітрі та рівня сонячної активності. З використанням даних спостережень та дифузійної моделі розроблено алгоритм для розрахунків модельних кривих поверхневої яскравості плазмових хвостів комет з заданою точністю. Побудовано фотометричні профілі (поздовжні та поперечні) та відповідні теоретичні криві плазмових хвостів вказаних комет для кожного моменту спостереження. Зміну індукції магнітного поля у плазмовому хвості комети, що знов утворився після відриву, представлено у вигляді перехідного процесу експоненціального зростання з певним часом релаксації (1 доба). Виявлено існування впливу сонячних спалахів та інших проявів сонячної активності на фізичні умови у плазмових хвостах комет.

  Скачати повний текст

Вперше на основі частотного аналізу тісних рядів спостережень виявлено свідчення наявності одного та декількох дрібних супутників в А33 1 620 Географ. Одержано підтвердження подвійності великих астероїдів головного поясу 87 Сільвія та 423 Діотіма. Уточнено періоди їх процесії на основі оригінальних спостережень із залученням результатів інших дослідників. Виділено сімейство подвійного астероїда 423 Діотіма. Розглянуто зв'язки відомих подвійних астероїдів з сімействами в контексті будови головного поясу астероїдів. Наведено оцінку процентного вмісту складних супутникових систем в різних областях Сонячної системи.

  Скачати повний текст