Вперше з наратологічної точки зору комплексно вивчено творчість письменників сучасної української прози. Запропоновано чотири моделі побудови художнього наративу, що практикують С. Андрухович, Л. Дереш, Т. Малярчук, С. Пиркало, Н. Сняданко, М. Соколян, які стануть у нагоді під час вивчення сучасної української прози. Охарактеризовано оповідні стратегії в сучасній українській прозі. Здійснено спробу окреслення автобіографічних елементів і досліджено їх функціонування у творах С. Андрухович, Т. Малярчук, С. Пиркало, Н. Сняданко. Виокремлено елементи "чикліт"-прози в романах С. Пиркало та Н. Сняданко. Зроблено спробу дати жанрове визначення тих наративів Т. Малярчук, які по-різному прочитуються літературознавцями. Дістало подальшого розвитку вивчення інтертекстуальних зв'язків художніх творів Л. Дереша, М. Соколян із зарубіжним літературним контекстом і міфологією. Окреслено тематику та проблематику сучасної української прози.

  Скачати повний текст

Досліджено наративні особливості автобіографічної прози кінця XX - початку XXI ст. в контексті новітнього літературного процесу. Наведено класифікацію автобіографічних творів цього періоду. Визначено цілеспрямованість формальної організації текстуальної поверхні автобіографічного тексту як ланки, за допомогою якої відбувається діалог між автором і читачем. Виявлено характерні риси автобіографії як окремого жанру художньої літератури, уточнено термінологічний апарат, розглянуто психологічний аспект утворення, репрезентації та рецепції автобіографічного наративу. Проаналізовано мотиви відображення навколишньої дійсності в автобіографічній прозі даного періоду, виокремлено наративні особливості різних видів автобіографій. Увагу приділено дослідженню автобіографічних творів В. Чемериса, П. Сороки, В. Дрозда, Ю. Андруховича, Б. Бойчука, Є. Євтушенка, К. Воннегута, С. Мрожека, Г. Грасса.

  Скачати повний текст

Досліджено опубліковані німецькомовні переклади української прози початку XX ст., на матеріалі яких визначено особливості перекладацького методу відомих інтерпретаторів українського художнього слова. Вперше встановлено художньо-естетичну вартість перекладів В. Грошового, введено до наукового обігу переклади І. Будз, О. Гузар-Павлюх, О. Кобилянської, К. Кракалії, О. Роздольського, І. Поповича та ін., які до цього часу не були об'єктом належної уваги. На матеріалі німецькомовної україніки обгрунтовано способи передачі власних назв, лексичних і структурно-конотативних реалій, фразеологізмів, конструкцій експресивного синтаксису німецькою мовою.

  Скачати повний текст

Досліджено український роман 1920 - 1930-х рр. у контексті національно сфокусованої експлікації категоріальної генези й статусу автора, модифікацій авторства; комплексного вивчення й систематизації провідних наукових підходів до осмислення концептів "автор", "авторська свідомість" (АС). Теоретично обгрунтовано категоріальний вимір феномену АС в інтерсуб'єктивній експлікативності - на рівні відношення до світу, соціуму, власного "я" до Іншого, як іншого "я". Проведено комплексний системний аналіз романів 1920-х (Г. Брасюка, Д. Бузька, М. Івченка, М. Йогансена, Г. Коляди, М. Могилянського, В. Підмогильного, М. Хвильового, Г. Шкурупія, Ю. Шпола та ін.) і 1930-х рр. (О. Десняка, Г. Епіка, П. Капельгородського, О. Копиленка, О. Кундзіча, Ю. Шовкопляса та ін.), описано механізми формування, динаміку розвитку та логіку трансформації АС. Виділено парадигму "модусів буття" ментальної сфери творця романного тексту, яка в межах зазначеного періоду виражає три типи художнього дискурсу - відповідальності, свободи і влади. Визначено параметри конвергентної, дивергентної, авторитарної я-свідомості автора. Розкрито особливості та форми вираження в площині твору, механізми актуалізації в художніх системах окремих письменників та в українській романістиці 1920 - 1930-х рр.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено жанрові моделі сучасної малої прози на основі аналізу творів Л. Тарнашинської, Г. Тарасюк, В. Даниленка й О. Жовни. Розглянуто формо- та змістотворчі особливості новел та оповідань митців, визначено знакові у контексті традиції та новаторства, типові й індивідуальні константи сучасних малих епічних жанрів. Висвітлено на основі різноаспектної інтерпретації новел та оповідань авторів специфіку їх стильової, ідейно-тематичної й образної парадигми крізь призму жанру, визначено жанрові різновиди творів, охарактеризовано особливості художнього конфлікту, композиції, сюжету, часопростору, наративу, художньої деталізації, підтексту. Вперше проведено історико-літературне дослідження закономірностей розвитку жанрів новели й оповідання в руслі осмислення процесів жанрово-стильової еволюції, художнього синтезу, взаємодії класичних і новітніх мистецьких тенденцій.

  Скачати повний текст

Досліджено еволюцію жанру української повісті 1950 - 1960-х рр. Вперше розглянуто місце повісті в системі жанрів української прози даного періоду: її підпорядковане проміжне становище між романом і новелістикою, усталену парадигму жанрових модифікацій до середини 1950-х р. і здобуття жанрової суверенності, пріоритетного становища у прозі кінця 1950 - 1960-х рр., внутрішнє реструктурування та виникнення варіативних синтагматичних жанрових модифікацій. Доведено формування у жанрі повісті найважливіших імпульсів до оновлення української прози та формування художніх засад шістдесятництва: глибинні зміни у принципах художнього трактування дійсності, в утвердженні нової гуманістичної концепції літературного характеру, відродження мистецького ідеалу, створення принципово нової художньої картини світу, що спричинило радикальний перегляд жанрових норм.

  Скачати повний текст

Представлено дослідження феномену експериментальної прози 1920-их р., зокрема, комплексний аналіз крізь призму екстраполяції поезії в прозу творів Є. Плжуника, І. Дніпровського й Юліан Шпола. Висвітлено проблемні питання експериментального прозописьма, з'ясовано його специфіку, особливості становлення. Розкрито тенденції розвитку епосу 1920-х р. Проаналізовано науково-критичний контекст періоду Розстріляного відродження, а також стан сучасного літературознавства щодо проблеми дослідження. Розроблено відповідний термінологічний та методологічний апарат. З'ясовано основні шляхи екстраполяції у межах виокремлених дискурсів поетичної та прозової спадщини Є. Плужника. Висвітлено риси експресіонізму архівних творів І. Дніпровського, які вперше подано в дослідженні. Продемонстровано на рівнях образів і художніх засобів аспекти літературного експериментування Юліан Шпола в романі та поезії. Визначено основні моделі екстраполяції.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано тип семантико-синтаксичних відношень між означуваним компонентом і відокремленою субстантивною одиницею - апозитивні, як окремий тип семантико-синтаксичних відношень, а не різновид атрибутивних. З'ясовано й описано критерії визначення семантичної типології напівпредикативних апозитивних одиниць. Визначено типи досліджуваних одиниць та засоби реалізації апозитивних відношень між ними й означуваними компонентами. Встановлено денотативні поля, які позначають напівпредикативні апозитивні одиниці. Висвітлено питання про засоби стилістичного увиразнення напівпредикативних апозитивних одиниць у співвідношенні з означуваними компонентами, сформульовано висновкові положення про ідіостилістичні значення цих синтаксичних одиниць.

  Скачати повний текст

Визначено місце сучасної письменницької публіцистики у медіа-просторі та висвітлено особливості представлення та формування світоглядної позиції у публіцистичних матеріалах О. Забужко, Т. Прохаська й Ю. Андруховича. Проаналізовано історію вивчення письменницької публіцистики. Визначено комунікаційний статус письменницької публіцистики у мас-медійному середовищі. Досліджено оповідні інстанції та принципи організації мовлення у письменницькій публіцистиці сучасних авторів. Вивчено характер репрезентації соціокультурної дійсності в сучасній письменницькій публіцистиці. Розглянуто комунікаційну настановність письменницької публіцистики. Встановлено, що комунікаційна настановність письменницької публіцистики сприяє активізації особистісного сприйняття інформації через одну з оповідних інстанцій, а це, в свою чергу, сприяє напрацюванню читачем власної стратегії сприймання текстів.

  Скачати повний текст

Досліджено жанр фентезі в українській прозі кінця XX - початку XXI століття, висвітлено його характерні риси й особливості їх трансформації в сучасній літературі. Проаналізовано твори Г. Штоня та Г. Пагутяк, виявлено елементи міфологізму та філософічності як основних засад змісту в літературі фентезі. Приділено увагу феномену психологізму як засобу проникнення в духовний світ сучасної особистості. З'ясовано специфіку реалізації характеристик західноєвропейського фентезі в художній прозі сучасних українських письменників. Встановлено різновиди фентезі (містично-філософське, метафоричне, "героїчне" та готичне) на прикладі творчості Г. Штоня й Г. Пагутяк. Визначено як прийоми психологізації та міфологізації розширюють зображувальні можливості саме українського фентезі.

  Скачати повний текст

Досліджено художні особливості суїцидальних мотивів у прозі представників "Розстріляного Відродження". Проаналізовано суїцидальний дискурс в літературі, який функціонує на базі процесів семіотизації танатологічних образів і семантизації смерті. Розкрито, що у літературі 1920 - 1930 рр. самогубець є доволі поширеним художнім образом, що пояснюється негативним впливом революційної ідеології та загальним посттравматичним станом митців повоєнного часу. Визначено, що проблема нової моралі та конфлікт "батьків і дітей" також своєрідно загострюють танатологічну образність у літературі, художнє втілення потягу до смерті в текстах даного періоду виводиться з маргінальних мотивів у центральні. Встановлено, що травматичний досвід війни, виявившись у надтомлених долях митців, трансформується у психонастрої страху та порожнечі, притаманних персонажам, які стають суїцидентами внаслідок трагічної провини. Зазначено, що меланхолійні мотиви, які полягають у символізації втрати, виявляються провідною причиною суїцидальної поведінки у прозі модернізму. У творчості М. Хвильового, Г. Епіка та В. Підмогильного суїцидальний дискурс набуває свого найбільшого вираження, і саме психобіографічний аспект дозволяє відчитати особливості авгодеструктивної образності їх прози.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості рецепції та трансформації агіографічних мотивів у сучасній українській прозі. Розглянуто вияв реінтерпретації традицій житійного жанру в творчості українських і зарубіжних письменників різних історичних епох. Проаналізовано житійні мотиви, що найбільше видозмінилися в сучасній українській прозі, особливості житійного дидактизму, сакрального хронотопу, категорію чудесного. Виділено основні напрями трансформації житійних мотивів.

  Скачати повний текст

Доведено, що жанровий поліцентризм, забезпечений принципом презумпції текстуальності, сприймається як осмислений матеріал, схильний до смислової з'ясованості та смислового тлумачення, сам творить свої смисли-об'єкти та смисли-суб'єкти (повість-притча, повість-історія, повість-портрет, повість-дискусія, повість-роздум).

  Скачати повний текст

Проведено класифікацію, в основі якої покладено особливості візуального виділення та змістового наповнення. Розглянуто специфіку використання асоціонімів у чоловічому та жіночому дискурсах. Зазначено, що естетичні функції асоціонімів відображають такі специфічні риси українського постмодернізму, як підкреслена заполітизованість, прагнення до елітарності, ірраціональність, пов'язану з акцентом на містиці, наголошенні на непізнаності та незавершеності побудови світу, його хаотичності й абсурдності, протиставлення чоловічого та жіночого начал.

  Скачати повний текст

Вивчено період як одиницю тексту, проаналізовано його структурно-семантичні, комунікативні та функціональні особливості. Досліджено основні ознаки періоду-висловлення: предикативність, модальність, синтаксичний повтор. Встановлено роль морфемного та лексико-семантичного повторів в організації даної одиниці. Проаналізовано вплив ритмічної впорядкованості періоду на мелодику прозового тексту. З'ясовано текстотвірний потенціал даної конструкції. Запропоновано класифікацію періодів за кількістю відображених у змісті висловлення подій, за комунікативним завданням, за модальністю. Подано опис композиційно-мовленнєвих типів періодів. Вивчено особливості функціонування періодів у тексті художньої прози.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Висвітлено трансформації ідентичності підлітків за різних умов соціально-культурної дійсності в США та в Україні періоду Радянського Союзу. Переосмислено підліткову проблематику в повоєнній українській та американській прозі. Показано роль української діаспори в урізноманітненні контактів для зближення культур у форматі підліткового становлення особистості. Розкрито значення художнього досвіду Дж.Д.Селінджера для українських прозаїків крізь призму "зустрічних взаємин". Досліджено тенденції у зміні парадигматики художнього моделювання альтернативної творчості образів підлітків.

  Скачати повний текст

Проаналізовано нинішній стан дослідження системи власних назв Київської Русі в українській і зарубіжній лінгвістиці. На матеріалі прозових творів С. Скляренка, С. Плачинди та В. Шевчука простежено образно-смислові, функціональні характеристики онімної лексики в художньому тексті. Назва художнього твору є одним із найважливіших символів, фокусом реалізації авторського задуму. Визначено особливості художнього моделювання історичної дійсності кожним із письменників, індивідуально-авторську своєрідність уведення в літературний контекст цілого масиву топонімів, антропонімів, міфонімів, що є важливими характеристичними маркерами епохи Київської Русі.

  Скачати повний текст

На широкому мистецькому тлі здійснено комплексне дослідження особливостей модернізму в українській прозі 1920-х рр. як синкретичного світоглядно-естетичного національного феномену. З використанням тодішніх культурологічних документів, архівних матеріалів, репрезентаційних художніх текстів проаналізовано його генезис у контексті національної та європейської традицій, визначено культурні моделі (Г. Сковорода, П. Куліш), з якими пов'язані особливості модерністської художньої свідомості 1920-х рр., ідентифікаційні, стильові та функціональні стратегії розвиненого модернізму. Науково обгрунтовано його неокласичну стратегічну домінанту як основу, на якій авангард виконував роль експериментальної лабораторії; проаналізовано специфіку українського європеїзму, співвідношення модернізму з ідеологією, політикою. Тодішній літературний процес ідентифіковано як сукупність індивідуальних стилів, визначено стильові домінанти модерністської прози (ірраціональність, ігровий чинник, романтизм, експресіонізм та урбанізм). В інтерпретації актуальних світоглядно-естетичних питань, творів українських письменників зроблено сучасні акценти.

  Скачати повний текст

Досліджено мову української постмодерністської художньої прози та відтворено своєрідний мовностилістичний портрет постмодерністської доби. Визначено екстралінгвальні параметри постмодерністської прози та засоби їх вербалізації. Проаналізовано стильові домінанти та стилістичні ресурси постмодерністського прозового тексту. Розкрито естетичну роль та стилістичне значення продуктивних мовних одиниць і стилістичних фігур. Охарактеризовано карнавальність і засоби карнавалізації художньої мови. Обгрунтовано обсяг поняття "мовний стиль української постмодерністської прози".

  Скачати повний текст