Обгрунтовано тип семантико-синтаксичних відношень між означуваним компонентом і відокремленою субстантивною одиницею - апозитивні, як окремий тип семантико-синтаксичних відношень, а не різновид атрибутивних. З'ясовано й описано критерії визначення семантичної типології напівпредикативних апозитивних одиниць. Визначено типи досліджуваних одиниць та засоби реалізації апозитивних відношень між ними й означуваними компонентами. Встановлено денотативні поля, які позначають напівпредикативні апозитивні одиниці. Висвітлено питання про засоби стилістичного увиразнення напівпредикативних апозитивних одиниць у співвідношенні з означуваними компонентами, сформульовано висновкові положення про ідіостилістичні значення цих синтаксичних одиниць.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено та систематизовано прозові твори 1990-х рр. як цілісне явище сучасної літератури, що розвивається за своїми внутрішніми та ситуативними законами, як прояв видозміненої культурно-стилістичної епохи. Розглянуто особливості "нової хвилі", в якій твори об'єднано не тільки за схожими ідеями, іронічною тональністю, спрямованою проти радянської культури, тоталітарної в своїй основі, а за певною естетичною системою. Розроблено загальну класифікацію прози, яка дає змогу для узагальнення неповторності кожного твору та пошуку стрижневих якостей стильового розмаїття. Апробовано постмодерністську методологію до окремих текстів і прозових систем, зроблено висновок щодо універсальної моделі поліморфного типу творів з множинністю підходів до об'єктів зображення та вираження, а також естетичних оцінок світу. Доповнено класифікації новелістичної творчості, що побутують у сучасній україністиці (Н.Герасименка, В.Даниленка, В.Фащенка, В.Шевчука). Розглянуто зрушення в аспекті композиційного та наративного текстового моделювання. Зроблено концептуальні висновки щодо художньої вартісності вітчизняного літературного постмодернізму з його посттоталітарними та постколоніальними інтенціями в аспектах національної ідентичності на тлі культурної парадигми XX ст.

  Скачати повний текст

На матеріалі прози Гр. Тютюнника, В. Близнеця, Є. Гуцала досліджено дискурс дитини на різних концептуальних рівнях: образно-стилістичному, екзистенційно-феноменологічному, психологічному. Визначено сутність образу "божественної дитини" як своєрідного дискурсивного коду до розуміння художнього світу митців. Ознаки божественності проаналізовано у межах морально-етичного дискурсу, який розкрито через екзистенційну проблематику: модуси надії, страху, життєвого вибору, пам'яті, розгубленості, любові, відповідальності. З'ясовано особливості художньої реалізації концепції дитини у творах Гр. Тютюнника, В. Близнеця, Є. Гуцала. У творчості Гр. Тютюнника образ дитини рзглянуто як диво серед світу бездуховності й знецінення особистості; у прозі В. Близнеця авторську концепцію дитини проаналізовано у контексті екзистенціалів совісті й пам'яті; виявлено, що у творах Є. Гуцала образ дитини є уособленням періоду щастя та набуття такого духовного досвіду людиною, що стає запорукою її утвердження як особистості.

  Скачати повний текст

Проведено компаративне дослідження розвитку української та польської прози міжвоєнного двадцятиліття у аспекті функціонування катастрофізму. Узагальнено та систематизовано філософські засади формування катастрофічного світогляду. Запропоновано й обгрунтовано виділення основних філософсько-естетичних моделей катастрофізму (історіософської, антропологічної, технократичної) та їх різновидів. Комплексно та системно проаналізовано дискурс катастрофізму та тенденції його художнього втілення. Виявлено та вивчено домінантно-репрезентативні моделі катастрофізму, семантико-структурні трансформації та модифікації в українській і польській прозі розглянутого періоду. У катастрофічному ракурсі досліджено твори В. Винниченка, М. Хвильового, В. Підмогильного, М. Йогансена, О. Турянського, М. Івченка, І. Вільде, К. Гриневичевої, Н. Королеви, С.-І. Віткевича, Я. Парандовського, З. Налковської, Ю. Віттліна, В. Гомбровича, М. Домбровської, П. Гоявічинської. Вивчено катастрофічну парадигму у співвідношені з жанровими особливостями тогочасної прози й авторськими ідейно-естетичними інтенціями.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен становлення й еволюції художньообразного відтворення урбаністичної тематики в українській прозі XX ст. і визначено її своєрідність. На підставі вивчення філософьких, історичних, урбанологічних, соціалогічних ідей та естетичних концепцій даного періоду розкрито специфіку формування української урбаністичної прози. Проаналізовано художні тексти письменників різних історичних періодів і мистецьких напрямів, ідеологічних та естетичних орієнтацій: Г. Сковороди, І. Котляревського, О. Кобилянської, І. Франка, Лесі Українки, М. Яцківа, В. Підмогильного, В. Домонтовича, В. Винниченка, П. Загребельного, Ю. Щербака, А. Дімарова, С. Процюка. Розроблено концепцію зародження та розвитку української урбаністичної прози XX ст., проаналізовано її вплив на становлення модерної української прози, формування світогляду та ціннісних орієнтацій людини в міському та мегаполісному соціумі. Показано, що українська проза другої половини XX ст. прагне до розширення меж у зображенні основних тенденцій урбанізації, досліджено зміну образу міста залежно від умов життя, особистих і суспільних подій. Розкрито багатовекторність та універсальність урбаністичної прози даного періоду. Обгунтовано загальні підходи щодо цілісного уявлення про специфіку української урбаністичної прози XX ст., яка розглядається як певна художня цілісність, найбільш характерними ознаками якої є проблемне новаторство й ідейно-духовний універсалізм.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено жанрові моделі сучасної малої прози на основі аналізу творів Л. Тарнашинської, Г. Тарасюк, В. Даниленка й О. Жовни. Розглянуто формо- та змістотворчі особливості новел та оповідань митців, визначено знакові у контексті традиції та новаторства, типові й індивідуальні константи сучасних малих епічних жанрів. Висвітлено на основі різноаспектної інтерпретації новел та оповідань авторів специфіку їх стильової, ідейно-тематичної й образної парадигми крізь призму жанру, визначено жанрові різновиди творів, охарактеризовано особливості художнього конфлікту, композиції, сюжету, часопростору, наративу, художньої деталізації, підтексту. Вперше проведено історико-літературне дослідження закономірностей розвитку жанрів новели й оповідання в руслі осмислення процесів жанрово-стильової еволюції, художнього синтезу, взаємодії класичних і новітніх мистецьких тенденцій.

  Скачати повний текст

Досліджено український роман 1920 - 1930-х рр. у контексті національно сфокусованої експлікації категоріальної генези й статусу автора, модифікацій авторства; комплексного вивчення й систематизації провідних наукових підходів до осмислення концептів "автор", "авторська свідомість" (АС). Теоретично обгрунтовано категоріальний вимір феномену АС в інтерсуб'єктивній експлікативності - на рівні відношення до світу, соціуму, власного "я" до Іншого, як іншого "я". Проведено комплексний системний аналіз романів 1920-х (Г. Брасюка, Д. Бузька, М. Івченка, М. Йогансена, Г. Коляди, М. Могилянського, В. Підмогильного, М. Хвильового, Г. Шкурупія, Ю. Шпола та ін.) і 1930-х рр. (О. Десняка, Г. Епіка, П. Капельгородського, О. Копиленка, О. Кундзіча, Ю. Шовкопляса та ін.), описано механізми формування, динаміку розвитку та логіку трансформації АС. Виділено парадигму "модусів буття" ментальної сфери творця романного тексту, яка в межах зазначеного періоду виражає три типи художнього дискурсу - відповідальності, свободи і влади. Визначено параметри конвергентної, дивергентної, авторитарної я-свідомості автора. Розкрито особливості та форми вираження в площині твору, механізми актуалізації в художніх системах окремих письменників та в українській романістиці 1920 - 1930-х рр.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного дослідження української прози, присвяченої трагічним подіям голодомору, проаналізовано ідейно-естетичні тенденції в зображенні штучного голоду 1932 - 1933 рр. Системно осмислено пласт української епіки про голодомор у зв'язку з творами есхатологічного характеру української та зарубіжної літератури. Розглянуто специфіку авторського бачення цього вияву тоталітаризму, естетичні та етичні засади епічного відображення голодних років доби сталінізму.

  Скачати повний текст

Визначено специфіку епісистеми початку XX ст., однією з головних рис якої була метафізична орієнтація свідомості людини. Проаналізовано жанр повісті в аспекті реалізації цієї світоглядної особливості митців. Досліджено повісті, у назві яких фігурує жанрове визначення, зокрема, "Повість про санаторійну зону" М.Хвильового, "Повість без назви" В.Підмогильного, "Повість наших днів" П.Панча. На підставі вивчення деяких ідейно-тематичних та структурно-композиційних елементів повістей на засадах філософії імені, "нової релігійності" та міфу зроблено висновок щодо іманентної анропоцентричності та метафізичної інтенціональності даного жанру.

  Скачати повний текст

Вивчено період як одиницю тексту, проаналізовано його структурно-семантичні, комунікативні та функціональні особливості. Досліджено основні ознаки періоду-висловлення: предикативність, модальність, синтаксичний повтор. Встановлено роль морфемного та лексико-семантичного повторів в організації даної одиниці. Проаналізовано вплив ритмічної впорядкованості періоду на мелодику прозового тексту. З'ясовано текстотвірний потенціал даної конструкції. Запропоновано класифікацію періодів за кількістю відображених у змісті висловлення подій, за комунікативним завданням, за модальністю. Подано опис композиційно-мовленнєвих типів періодів. Вивчено особливості функціонування періодів у тексті художньої прози.

  Скачати повний текст

Досліджено художню фантастику як метажанр, а також фантастичне як тип художнього мислення-відчуття. Художню фантастику розглянуто в якості фантастики-прийому у нефантастичних текстах на матеріалі українських письменників-романтиків, сюрреалістів, постмодерністів, а також у якості фантастика-концепту з трьома підгрупами, а саме: власне фантастики (твори М.Гоголя, О.Сомова, П.Куліша), наукової фантастики (В.Владка, О.Бердника, В.Савченка, І.Росоховатського, О.Тесленка) на фентезі (М. та С.Дяченків, Ф.Чешка, В.Арєнєва й інших письменників). Конкретизовано уявлення про генетику, архітектоніку, еволюцію художньої фантастики загалом і української зокрема.

  Скачати повний текст

Визначено місце сучасної письменницької публіцистики у медіа-просторі та висвітлено особливості представлення та формування світоглядної позиції у публіцистичних матеріалах О. Забужко, Т. Прохаська й Ю. Андруховича. Проаналізовано історію вивчення письменницької публіцистики. Визначено комунікаційний статус письменницької публіцистики у мас-медійному середовищі. Досліджено оповідні інстанції та принципи організації мовлення у письменницькій публіцистиці сучасних авторів. Вивчено характер репрезентації соціокультурної дійсності в сучасній письменницькій публіцистиці. Розглянуто комунікаційну настановність письменницької публіцистики. Встановлено, що комунікаційна настановність письменницької публіцистики сприяє активізації особистісного сприйняття інформації через одну з оповідних інстанцій, а це, в свою чергу, сприяє напрацюванню читачем власної стратегії сприймання текстів.

  Скачати повний текст

Висвітлено концепцію розвитку української прозової Шевченкіани у 1960 - 1990-х рр. XX ст., переглянуто колишні уявлення про її здобутки та втрати, проаналізовано літературознавчі та художні прорахунки радянської доби, що призвели до схематизму та заданості в інтерпретації світогляду та характеру поета, творчих задумів і втілень, контактів та інтимних стосунків. Вперше в шевченкознавстві досліджено еволюцію художньої інтерпретації постаті Т.Шевченка у 1980 - 1990-х рр., контамінацію жанрово-стильових ознак творів, особливості модифікації хронотопа, інтенсивності оповіді, асоціативно психологічного осмислення образу, компонентів поетики. Проаналізовано маловідомі твори, та ігноровані раніше літературознавчі праці.

  Скачати повний текст

Досліджено співвідношення фактичного й особистісного в українській документально-художній прозі кінця XX ст. Мемуарна та біографічна література представлені як складний процес, що перебуває у безперервному русі та розвитку. З використанням історико-теоретичних праць вітчизняних і зарубіжних літературознавців проаналізовано малодосліджені українські та біографічні твори. Акцентовано увагу на тому, що документально-художній прозі властиве гармонічне поєднання документальної достовірності й особистісного начала. Досліджено суб'єктивний чинник як невід'ємну рису літератури non fiction. З'ясовано шляхи реалізації особистісного начала безпосередньо у тексті. Виявлено спільні та відмінні параметри суб'єктивності у творах-спогадах і творах-біографіях. Установлено градацію суб'єктивного чинника у документально-художній прозі.

  Скачати повний текст

Здійснено функціонально-стилістичний аналіз фразеологічних одиниць в українській публіцистичній та художній прозі кінця XX - початку XXI ст. Сформульовано визначення явища фразеотворення як вторинної фразеологізації, синхронічної динаміки фразеологічного сладу мови. Розкрито зміст поняття "активні фразеотворчі процеси" на підставі визначення сутності семантичної структури фразеологічної одиниці як цілісної номінації за компонентної нарізнооформленості, а також функціонально-стилістичного чинника. Запропоновано трактування даного явища як оновлення, перетворення фразеологізмів шляхом модифікації відомих фразеологічних моделей методами нарощення, скорочення, субституції за контекстуальних умов. Встановлено функціональну гнучкість фразеологізмів. Запропоновано розмежування активних фразеотворчих процесів на два типи - інтенсивні та екстенсивні. Визначено основні мовні та позамовні чинники, що сприяють динамізації якісних і кількісних змін фразеологічного складу української мови. Виявлено тісний зв'язок між динамікою суспільного життя та її відображенням у мові, зокрема у фразеологічній підсистемі, яка найоперативніше реагує на позамовні чинники. Досліджено продуктивні джерела поповнення фразеологічного складу сучасної української мови.

  Скачати повний текст

Представлено дослідження феномену експериментальної прози 1920-их р., зокрема, комплексний аналіз крізь призму екстраполяції поезії в прозу творів Є. Плжуника, І. Дніпровського й Юліан Шпола. Висвітлено проблемні питання експериментального прозописьма, з'ясовано його специфіку, особливості становлення. Розкрито тенденції розвитку епосу 1920-х р. Проаналізовано науково-критичний контекст періоду Розстріляного відродження, а також стан сучасного літературознавства щодо проблеми дослідження. Розроблено відповідний термінологічний та методологічний апарат. З'ясовано основні шляхи екстраполяції у межах виокремлених дискурсів поетичної та прозової спадщини Є. Плужника. Висвітлено риси експресіонізму архівних творів І. Дніпровського, які вперше подано в дослідженні. Продемонстровано на рівнях образів і художніх засобів аспекти літературного експериментування Юліан Шпола в романі та поезії. Визначено основні моделі екстраполяції.

  Скачати повний текст

Цілісно досліджено художню інтерпретацію козацтва в українській історичній романістиці першої половини XX ст, її соціальної актуальності, філософічності, мистецької цінності. Виділено проблемно-аналітичні аспекти та доопрацьовано зіставлення зв'язків історіографії та художньої творчості. Визначено жанрову специфіку. Висвітлено питання диференціації та типології історичного роману. Розглянуто певні твори репресованих та заборонених письменників (16 романів 14-ти авторів). Виявлено особливості шляхів і засобів художнього втілення історичних реалій. Досліджено роль домислу та вимислу та їх вплив на структурування художніх текстів. Доведено, що написаним за різних політичних умов різними авторами романам властиві певні семантичні особливості та структура текстів. Висвітлено провідні принципи та засоби конструювання образів-виразників національного характеру, індивідуально-людських прагнень і дій історичних осіб, їх внутрішнього світу. Встановлено й охарактеризовано жанрово-стильові модифікації історико-соціального, історико-психологічного, історико-пригодницького, історіософського романів і роману-хроніки. Систематизовано літературно-критичні й історико-літературні судження про окремі історичні романи. Проаналізовано їх слушність чи заангажованість.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню процесу становлення та розвитку стилю "романтика вітаїзму" (активний романтизм) в українській прозі 20-30-x років та в еміграційній літературі 40-x років XX століття. Згідно з позицією автора, означений процес умовно диференціюється на чотири періоди: 1) становлення "романтики вітаїзму"; 2) активний романтизм періоду зрілості; 3) періоду занепаду активного романтизму; 4) активний романтизм "другої хвилі". Запропонований підхід підтверджено конкретним текстуальним аналізом з урахуванням стильових домінант кожного з означених періодів, впливу на функціонування стилю літературного середовища та виявів вітаїстичної концепції у творчості окремих письменників.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему наративної структури епічного твору в аспекті комунікативної абстракції художніх висловлювань. На основі буттєво-онтологічної аналітики наративу та функціональності мінімальних розповідних одиниць з'ясовано задану тенденційність. Розглянуто способи організації та буття розповідних текстів малої прози генерації восьмидесятників як центричні та ацентричні, лінійні та нелінійні типи, традиційні та нетрадиційні види наративних структур. Запропоновано безфабульні художні тексти позначати як наративну структуру з квазіісторією або мінімумом буття. Детально з'ясовано функціональність категорій "персонаж", "герой", "актор", "актант", що кваліфікуються як елементи-підструктури у виявлених типах наративних структур. Авторська система восьмидесятників прочитується шляхом залучення матеріальної субстанції - знака, що дає змогу визначити художньо-естетичні орієнтири цього покоління. Зазначено, що розкриттю наративного потенціалу прозових творів малого жанру сприяють виокремлені нюансові особливості розповідних інстанцій на відповідних рівнях художньої комунікації.

  Скачати повний текст