Розкрито функціонально-прагматичний, образотворчий потенціал внутрішнього адресата у прозовому тексті як конструктивно-креативний елемент української прози ХХ ст. Проаналізовано функції внутрішнього адресата у прозовому тексті, зокрема, імітаційно-орієнтаційну, діалогічно-прогресійну, фреймово-актуалізаційну, когезійну. Розглянуто питання функціонально-комунікативного навантаження засобів адресації (непрямих мовленнєвих актів, пресупозиції, засобів паралінгвістики), визначено імпліцитні значення художнього (прозового) тексту з латентними образотворчими стратегіями.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз найтиповіших змін у лексико-семантичній системі української літературної мови кінця XX - початку XXI ст., що знайшли відображення у мові сучасних прозових текстів. Установлено специфіку активних лексико-семантичних процесів, а саме: запозичень, жаргонізації, лексичної реактивності, детермінологізації, а також процесів формування нових значень, семантичних конотацій та часових мовних ідентифікаторів аналізованого періоду. Висвітлено основні екстра- та інтралінгвальні чинники, що сприяли інтенсифікації якісних і кількісних змін у словниковому складі української мови, виявлено особливості взаємодії лексико-семантичних процесів у вербальній структурі прозового тексту, визначено місце досліджених мовних одиниць у словниковому складі сучасної української літературної мови та їх функціонально-стилістичні особливості. Запропоновано дефініцію поняття "лексико-семантичні процеси" та здійснено класифікацію активних лексико-семантичних процесів.

  Скачати повний текст

Розв'язано теоретичні та практичні проблеми, які стосуються системного вивчення поетичних конструкцій з семантичним зсувом. Розкрито суть поняття семантичного зсуву й атрибутивної конструкції з семантичним зсувом. Побудовано класифікації цих конструкцій у взаємозв'язку з певними критеріями. Наведено номенклатуру моделей конструкцій з семантичним зсувом та проаналізовано їх окремі компоненти (прикметники, дієприкметники, іменники).

  Скачати повний текст

Досліджено вербальні та невербальні маркери позначення емпатії, які, корелюючи одне з одним, сприяють емпатизації дискурсу. Розкрито природу емпатії в аспекті емотіології та прагмалінгвістики. Виокремлено емоційний, когнітивний, соціальний, комунікативний і прагматичні параметри емпатії. Обгрунтовано роль даного феномену в контексті гармонізації міжособистісних стосунків комунікантів у мовленнєвій взаємодії. Установлено основні розряди номінативних одиниць, які використовуються для позначення емпатії у сучасній англійській мові. Визначено характер їх семантичної організації. З'ясовано прагматичні різновиди емпатійних висловлювань, а також місце таких висловлень у системі мовленнєвих актів. Виявлено та конкретизовано закономірності функціонування невербальних засобів на позначення емпатії, виведено глобальну та локальні дискурсивні стратегії та тактики вираження емпатії.

  Скачати повний текст

Досліджено вербальні та невербальні засоби на позначення емоційного стану радості, які корелюють між собою та сприяють феліцитаризації дискурсу як носії позитивної емоційної інформації. Систематизовано маркери актуалізації емоційного стану радості персонажів на лексичному, морфологічному та синтаксичному рівнях художнього дискурсу на підставі виокремлення у семантичній структурі відповідних одиниць семи 'феліцитарність', а також шляхом становлення співвідношення категорії оцінювання, емотивності й експресивності в семантиці мовних одиниць. Визначено прагматичні параметри емоційного стану радості. Обгрунтовано роль цього феномену в аспекті гармонізації міжособистісних стосунків персонажів. Установлено основні розряди номінативних одиниць на позначення емоційного стану радості в сучасній англійській мові й охарактеризовано їх функції у дискусії. Проаналізовано прагматичні різновиди висловлень на позначення радості у художньому тексті. Виявлено та конкретизовано закономірності фунціонування невербальних засобів на позначення емоційного стану радості. З'ясовано прагматичну роль досліджених вербальних і невербальних засобів у реалізації комунікативної стратегії позитивної ввічливості.

  Скачати повний текст

Запропоновано теоретично обгрунтовану й експериментально перевірену методику вивчення мови художнього твору на уроках української літератури в старших класах. Визначено психолого-педагогічні та методичні умови розвитку в учнів старших класів вмінь аналізувати мову художніх текстів. Обгрунтовано критерії та рівні сформованості в учнів старших класів відповідних вмінь. Доведено, що розроблена методика передбачає засвоєння старшокласниками мовознавчих і літературознавчих понять про мову художніх творів. Розроблено методику роботи над вивченням мови художнього тексту старшокласниками як твору словесного мистецтва, яка базується на практичному застосуванні ефективних методів і методичних прийомів на уроках української літератури. Дана методика формує вміння аналізувати мову художніх творів, сприяє розвитку самостійності, зв'язного мовлення, творчих літературних здібностей старшокласників.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу створити теорію внутрішнього монологу у межах наратологічного дискурсу. Проаналізовано внутрішній монолог як форму літературного викладу внутрішньго мовлення персонажа. Здійснено певні теоретико-естетичні узагальнення на висновки на підставі текстів української та інших світових літератур. Сформульовано дефініцію внутрішнього монологу, а також запропоновано міждисциплінарний погляд на внутрішній монолог як оповідну форму, акцентуючи увагу на сутнісних зв'язках цього літературознавчого поняття з психологічною категорією внутрішнього мовлення. У контексті теорії діалогізму М. Бахтіна та концепції автокомунікації Ю. Лотмана внутрішній монолог проаналізовано як складну різновекторну комунікативну модель. Розширено літературно-родове поле використання цієї наративної форми, визначено особливості функціонування внутрішніх монологів у творах епічного та драматичного родів різних літературних стилів, а також актуалізовано проблему реалізації цього способу викладу в ліричних текстах. Відповідно до оновленого трактування цього літературного поняття суттєво доповнено перелік основних і додаткових функцій внутрішнього монологу. Уперше в наратології визначено критерії для типології цього способу викладу, за якими здійснено якісно нову класифікацію внутрішніх монологів. На підставі використаного різнорідного ілюстративного матеріалу показано необхідність грунтовного дослідження проблеми походження й еволюції внутрішнього монологу як форми літературного викладу.

  Скачати повний текст

Вивчено вплив поетонімогенезу (онімізації, апелятивації, трансонімізації) на формування семантичних і образних можливостей поетонімів. Уперше досліджено трансонімізацію як засіб формування поетики онімів. Доведено, що семантика поетоніма є контекстною семантикою складної ієрархічної структури. На підставі зіставного аналізу змістової структури поетонімів в оригінальному творі та перекладах виявлено облігаторні та факультативні компоненти у семантиці іменувань, з'ясовано їх вплив на виражальні можливості поетонімів. Розглянуто аспект формування поетики онімів залежно від фонетичних, дериваційних, морфологічних і граматичних засобів. Вивчено синергатичну семантику та конгенеративну поетику онімів у словосполученнях. Відзначено, що результати дослідження дозволяють здійснити розробку принципів лексикографування поетонімів, що функціонують на базі прийомів трансонімізації та онімізації.

  Скачати повний текст

Визначено специфіку творчого методу А.Платонова у його ставленні до мови у співвідношенні з феноменом інтерпретації текстів письменника. Уперше встановлено ізоморфізм дискурсивної процесуальної інтерпретації та творчої процесуальності митця, що відображує унікальні особливості пам'яті як форми мовного існування. Досліджено концепцію осмислення дискурсу А.Платонова як унікального способу оперування мовою, який є виявом універсальних закономірностей мовного та творчого існування як всеосяжного процесу, позбавленого будь-якої жорсткої форми та єдиного напрямку, що реконструйований у "полі глобальних зв'язностей" між складниками єдиного тексту письменника у двох вимірах: світотворчому (автор - текст) і діалогічному (текст - читач/інтерпретатор).

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз епітетики українських весільно-обрядових пісень. Визначено специфіку відображення концептуальних ідей українського весілля у парадигмах народнопісенних епітетів. Розкрито поліфункціональність фольклорних означень з урахуванням їх міфологічних витоків та історичних трансформацій. Виявлено закономірності парадигматичних відношень і функціональні особливості весільно-обрядових означувань як мотивотвірних засобів. Основні мотиви весільних пісень у їх різноманітності та міфологічній наповненості передаються в основному епітетними формулами. Розглянуто групи художніх означень учасників весілля, обрядових атрибутів, часових понять і просторових реалій як складників вербального вираження весільного ритуалу. Наголошено на важливості ролі засобів фольклорної поетики (символіки контрасту й паралелізму) у формуванні художнього смислу описуваних епітетів. Розвинуто цілісне уявлення про означальний простір українського весілля у його проекції на загальну фольклорну картину світу.

  Скачати повний текст

Досліджено онтологічну сутність метафоричного простору (МП) як основного конструкта життєдіяльності української поетики. Розглянуто феномен матафоричності в естетичному полі мовної комунікації української поетики, виявлено діалектичну взаємодію даної комунікації та МП як цілісного розвитку поетичного буття. Визначено особливості МП через естетичні характеристики української поетики. Установлено, що естетичні поняття "прекрасне" та "піднесене" виконують роль аксіологічного критерію у визначенні достовірності та художньості метафори, сприяючи цілісності та гармонійності розвитку поетичного мистецтва. Доведено, що художня інтенція метафори формує гіпер- або гіпометафоричність художнього ладу. З'ясовано, що постмодерністська естетика спотворює ціннісний лад метафоричного простору української поетики, надає їй деконструктивного характеру й об'єктивно переводить метафору в антиметафору. Окреслено специфіку метафоричних світів української культури шляхом дослідження естетичного простору метафори як можливості формування цілісності мистецтва.

  Скачати повний текст

Наведено визначення внутрішнього мовлення (ВМ) як лінгвістичної категорії, представленої у аспектах: психологічному - понятійною категорією, що має зовнішньоситуативний і прагматичний зміст; фізіологічному - мовленнєвою категорією, яка враховує сприйняття та породження мовленнєвого акту; лінгвістичному (психолінгвістичному) - конотативною категорією, яка враховує локутивні та перлокутивні ефекти мовця (автора). На підставі аналізу зображеного явища в російських, українських і англійських художніх текстах середини XIX - на початку XX ст., описано типи та підтипи ВМ, засоби його вираження у тексті, зокрема, включні, видільні та включно-видільні. На підставі результатів дослідження цих засобів в аналізованих мовах показано типовість і розбіжність вираження ВМ.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження теоретичних і методологічних проблем, пов'язаних з визначенням способу відображення конкретного смислового підходу до мовного моделювання дійсності у знаковій структурі мовних одиниць, що беруть участь у даному процесі. Проаналізовано характер взаємовідношень між комунікативно-епістемічними рисами фольклорно-міфологічного та літературно-художнього типів дискурсу та семіотичними й іншими властивостями паремійних утворень іконічного характеру й інтенціонально вжитих одиниць перцептивного дейксису. Обгрунтовано методологічні засади та способи дослідження мовних і семіотичних властивостей епістеміко-комунікативних дискурсивних різновидів.

  Скачати повний текст

Досліджено стильову модель поетичної мовотворчості Ю.Клена у контексті її взаємозв'язків з відповідними художньо-філософськими традиціями світової літератури. З'ясовано її стилетвірні чинники, зокрема процеси формування макро- та мікрообразів, смислової багатоплановості поетичного тексту, шляхів його інтелектуалізації, а також індивідуальну інтерпретацію поетом ідейно-стильової парадигми творчої манери київських неокласиків. Розглянуто мовностильові засоби інтелектуалізації поетичного мовлення митця, найбільш виразними з яких є мовні одиниці етноміфологічного, культурологічного, історіософського, філософського характеру. Зауважено, що лексична система характеризується використанням груп лексики, різних за походженням (народнорозмовна, старослов'янська, діалектна, просторічна, запозичена), тривалістю перебування та місцем у мовній системі (архаїчна, індивідуально-авторська, історично та культурно маркована). Відзначено, що новітні тенденції розвитку модерністичної літератури зумовлюють естетичне використання фонетичних засобів. Поет, зокрема, вдається до прийому семантизації близькозвучних слів. Зазначено щодо стилістичної увиразненості синтаксичної структури творів Ю.Клена, яка характеризується тенденцією до її ускладнення.

  Скачати повний текст

Класифіковано семантичний потенціал англійського презенса та визначено структури, що передають кожне зі значень теперішності за певних умов функціонування. Досліджено особливості вираження презентності художньому дискурсі різнорівневими мовними засобами, що реалізують категорії часу, часової віднесеності та часової орієнтації. З'ясовано умови реалізації теперішності модальними словами, структурами наказового й умовного способів дієслова, апеляційними та іменними засобами. Проаналізовано таксисний зв'язок неперфектних форм інфінітива, герундія, Participle I з центром первинної предикації та підтверджено прикладами здатність цих безособових форм за певних умовних ситуацій виражати віднесеність до теперішності. Здійснено структуризацію функціонально-семантичного поля теперішності й аналіз функціонування у ньому мовних засобів вираження теперішності за ядровою, навколоядровою, близькою, віддаленою та найвіддаленішою периферійними зонами.

  Скачати повний текст

Розглянуто аналогове осмислення світу як головний лінгвокогнітивний процес, який є підгрунтям лінгвокогнітивних операцій порівняння концептуальних сутностей, вербалізованих у компаративних блоках. У лінгвокогнітивному плані компаративний блок розглянуто як словесне втілення концептуального тропа. Лінгвокогнітивна операція порівняння охоплює чотири різновиди мапування, де атрибутивне та релятивне мапування накладають обмеження на формування компаративного блоку, а ситуативне та системне - забезпечують ширший спектр розгортання аналогії, знімаючи такі обмеження. Структурно-семантичний аналіз компаративних блоків дозволяє виокремити їх головні композиційно-структурні типи у сучасній американській поезії: прості, складні та ускладнені. Зазначено, що у компаративних блоках втілюється прототипова дейктична ситуація "я - тут - зараз", відносно до якої виявляються дейктичні зсуви. Компаративні блоки із дейктичними словами є текстотвірними операторами, які сприяють конструюванню поетичного простору. Розгляд компаративних блоків як текстового конструктора робить можливим розгляд компаративних блоків як текстотвірних та світотвірних операторів, що відбивають міметичний або дієгетичний способи зображення реальності в сучасному поетичному тексті.

  Скачати повний текст

Розглянуто лексику віршів М.Клюєва та здійснено зіставний аналіз лексики поетичних творів С.Єсеніна й М.Клюєва стосовно складу, функцій і засобів взаємозв'язку лексичних парадагим з метою виявлення ступеня близькості досліджених систем у творчості поетів. Уперше використано категорію концепт як критерій відбору віршів для міжідіостильового зіставного дослідження лексики, який дає змогу представити поезію М.Клюєва як єдину систему. Антиномію та концепт виділено як образно-поняттєву основу парадигматичного об'єднання лексики. Уточнено та деталізовано параметри парадигматичного аналізу лексики, що допомагає виявити особливості ідіостилю М.Клюєва й порівняти його з ідіостилем С.Єсеніна.

  Скачати повний текст

Здійснено лінгвостатистичне дослідження системних і функціональних характеристик англійського дієслова у художніх творах жанру популярного політичного роману. Показано, що лексико-семантичні, морфологічні та синтаксичні властивості дієслова взаємодіють у мовленні. Ця взаємодія проявляється у взаємозв'язку лексико-семантичних і морфологічних, лексико-семантичних і синтаксичних, морфологічних і синтаксичних характеристик дієслова. Зазначено, що взаємозалежність частот є одним з проявів цієї взаємодії. Установлено взаємозв'язок між семантикою дієслова та частотою груп його словозмінних форм, семантикою дієслова та типом і частотою моделей його граматичної сполучуваності, частотою груп словозмінних форм дієслова та типом і частотою моделей його граматичної сполучуваності. Доведено, що дієслова й іменники суспільно-політичної семантики мають жанротвірний потенціал і забезпечують реалізацію прагматичної спрямованості творів жанру популярного політичного роману. Установлено залежність між жанром твору, його темою й авторським використанням дієслівної та іменникової лексики певної семантики.

  Скачати повний текст

Проаналізовано дискурс "опис природи" (ОП) у романах англійських письменників XVIII - початку XX ст. у аспекті синхронії та діахронії. Відзначено, що головними функціями описового дискурсу є когнітивна, художньо-естетична, морально-філософська, які вводять у художній твір додаткову просторово-часову інформацію. Визначено основні вербальні й екстравербальні компоненти дискурсу "опис природи", сформульовано його визначення. Висвітлено етапи зміни предметно-понятійної основи ключових слів, синтаксичної структури та концептуалізації. Зауважено, що активність ключових лексем сприяє розширенню суб'єктивно-модального й емоційного простору концептосфери пейзажів. Показано, що збільшення кількості художніх засобів сприяє набуттю лексемами додаткових смислів, збагачує стилістичний потенціал описового дискурсу, що здійснюється з метою зображення внутрішнього світу персонажів з залученням явищ і об'єктів наколишньої природи. Класифіковано основні різновиди англомовного дискурсу ОП залежно від змісту, елементів умотивованості й функцій. Сконструйовано фрейми: концептуальних залежностей, семантико-синтаксичний і процедурні (алгоритм, інформаційно-семантична мережа), які не лише узагальнюють мовленнєву ситуацію, а й визначають напрям подальших досліджень.

  Скачати повний текст

Вперше в українському мовознавстві проаналізовано лексико-тематичні парадигми поетичного ідіолекту Є.Гуцала у функціонально-семантичному аспекті. Визначено зміст поняття "лексико-семантична парадигма" як позначення групи слів, що є певним способом упорядкування предметів, явищ, подій, виділених на основі логічних зв'язків та розгляду даних суб'єктів у певному аспекті. Встановлено пріоритетне значення парадигм флоролексем, зоолексем, номінацій на позначення простору та часу, кольороназв у мовній картині світу поетичного ідіолекту Є.Гуцала. Простежено особливості організації лексико-тематичних парадигм у поетичних творах митця, здійснено функціонально-семантичну класифікацію їх компонентів. З'ясовано, що лексико-тематичні парадигми є важливим конструктом для характеристики концепутально значущих для митця образів, неодмінним складником індивідуально-образної картини світу поета. Охарактеризовано образні засоби, що грунтуються на розгортанні певних компонентів лексико-семантичних парадигм. Показано роль досліджуваних одиниць у динамічній системі поетичних творів Є.Гуцала.

  Скачати повний текст