Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розроблено рекомендації щодо вдосконалення діагностування первинної правошлуночкової серцевої недостатності, верифікованої за даними вивчення сироваткового рівня NT-proBNP у хворих з різними варіантами гемодинамічного перевантаження правого шлуночка (ПШ) на підставі оцінювання та порівняння особливостей клінічних проявів, змін на ЕКГ, толерантності до фізичного навантаження, ремоделювання та функції шлуночків серця, а також активності симпато-адреналової системи. Серед хворих з хронічним гемодинамічним перевантаженням ПШ частота первинної правошлуночкової серцевої недостатності за даними сироваткового вмісту NT-proBNP становить 78,7 % і у разі хронічного перевантаження опором є більшою, ніж у разі перевантаження об'ємом. Виявлено, що підвищений сироватковий рівень NT-proBNP у хворих з гемодинамічним перевантаженням ПШ асоціюється з порушенням функціонального стану, що відповідає III - IV функціональному класу за NYHA, клінічними ознаками стійкого венозного застою у великому колі кровообігу, ознаками гіпертрофії ПШ з систолічним перевантаженням на ЕКГ і зменшенням дистанції шестихвилинної ходьби. Для первинної правошлуночкової серцевої недостатності характерним є порушення вегетативного тонусу з переважанням впливу симпатичної ланки вегетативної нервової системи за даними варіабельності серцевого ритму та підвищення рівня норадреналіну. Найбільш інформативними критеріями діагностування первинної правошлуночкової серцевої недостатності у хворих з гемодинамічним перевантаженням ПШ є кінцеводіастолічний розмір ПШ понад 30 мм у парастернальному доступі і товщина його вільної стінки - понад 8 мм за даними ЕхоКГ.

  Скачати повний текст

Висвітлено роль вегетативної та гуморальної регуляції у розвитку, прогресуванні та терапії хронічної серцевої недостатності. Описано, як через хронічну серцеву недостатність знижується варіабельність серцевого ритму, що відповідає підвищенню симпатичних і зменшенню парасимпатичних впливів, наростає активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, порушується барорецепторна функція, змінюються кореляційні взаємовідносини між вегетативними, гемодинамічними та гуморальними показниками. Встановлено залежність змін від функціонального класу, етіології серцевої недостатності та типу дисфункції лівого шлуночка і під впливом терапії.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано доцільність використання гострих фармакологічних тестів (ГФТ) з еналаприла малеату (ЕМ) та метопрололом (МТ) з метою прогнозування змін вегетативної регуляції (ВР) під впливом терапії, яка передбачає використання цих препаратів. Відзначено, що встановлені під час ГФТ реакції показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) на терапію з використанням ЕМ і МТ, що проявляються у їх підвищенні чи зниженні, зберігаються за умов тривалої терапії цими препаратами. Виявлено, що більш ранній і виражений позитивний клінічний ефект терапії хронічної серцевої недостатності (ХСН) за допомогою ЕМ і МТ спостерігається серед більш молодих пацієнтів, у першу чергу жіночої статі, що супроводжується більш швидким покращенням серед них стану ВР. Уперше показано, що результати терапії ХСН з використанням ЕМ і МТ є кращими у пацієнтів з більш високою початковою загальною потужністю спектру ВСР (TP ВСР) та позитивними змінами потужності показників ВСР у реакції на ГМТ з цими препаратами та можуть бути прогнозованими за їх результатами, за цього реакція TP ВСР є більш значущою у прогнозуванні ефективності лікування ХСН II - III функціональних класів (ФК), ніж початковий ФК ХСН. Уперше встановлено критерії, які до початку лікування дозволяють прогнозувати напрямок змін якості життя пацієнтів під впливом ЕМ і МТ за амбулаторних умов. Доведено існування взаємозв'язків між показниками ВСР та виживанням хворих з ХСН. Установлено, що статистично достовірно кращий прогноз виживання протягом трьох років спостереження виявляється серед пацієнтів з підвищенням TP ВСР у ГФТ з ЕМ та/або з МТ чи протягом терапії з застосуванням цих препаратів.

  Скачати повний текст

Досліджено виживання хворих з клінічно маніфестованою хронічною серцевою недостатністю (ХН) за даними десятирічного ретроспективного спостереження. Розроблено метод індивідуального прогнозування виживання хворих з ХСН на підставі визначених найбільш інформативних відповідних показників.

  Скачати повний текст

З метою створення алгоритмічної моделі індивідуального прогнозування виживання хворих з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) проведено аналіз інформативності клініко-гемодинамічних показників, отриманих неінвазійним шляхом. Факторами низького трирічного виживання були: кінцево-систолічний об'єм лівого шлуночка - понад 170 мл; фракція викиду лівого шлуночка - 0,35 і менше; кінцево-діастолічний розмір лівого шлуночка - понад 7,5 см; наявність тромбів в порожнинах серця; систолічний артеріальний тиск 100 мм рт. ст. і менше; III-IV функціональний клас пацієнтів Нью-Йоркської Асоціації серця (NYHA); ознаки гіпертрофії лівого передсердя на ЕКГ. Показники трирічного виживання та ризику смерті у хворих з дилатаційною кардіоміопатією та ішемічною хворобою серця вірогідно не розрізнялися. Розроблено спосіб індивідуального прогнозування виживання хворих протягом трьох років, що відрізняється тим, що дозволяє використовувати як кількісні, так і якісні показники, допускає можливість пропуску деяких даних, має високу точність.

  Скачати повний текст

Обстежено 166 хворих на стабільну стенокардію напруги без ознак серцевої недостатності (СН) і з ознаками CH I - II функціонального класу згідно з класифікацією NYHA. У 105 з них методами інструментальної діагностики визначено початкові стадії серцевої недостатності (ПССН). Обстеження проводилось до початку лікування, через 3 тижні та за 6 місяців від його початку. Встановлено, що осіб із ПССН відрізняє більша кількість і тривалість епізодів ішемії, більша частка епізодів асимптомної ішемії. У них виявлено зниження толерантності до об'ємного та фізичного навантажень. Відзначено, що використання комбінацій ізосорбіду дінітрату з ренітеком і козааром дозволяє досягти кращих результатів, ніж монотерапія ізосорбіду дінітратом, зважаючи на антистенокардитичний та антиішемічного ефекти, показники гемодинаміки, зростання толерантності до об'ємного та фізичного навантаження. У процесі довготривалого лікування з застосуванням комбінаційної терапії спостережено тенденцію до зростання позитивних ефектів на відміну від монотерапії, ефективність якої з плином часу зменшувалась.

  Скачати повний текст

Виявлено, що покращання асоційованої зі станом здоров'я якості життя та дистанції 6-хвилинної ходьби відбувається повільніше у хворих похилого віку. Наявність фібриляції передсердь не перешкоджає досягненню цільових доз метопрололу, а динаміка клініко-функціональних показників у пацієнтів з фібриляцією передсердь достовірно не відрізнялася від такої у пацієнтів зі збереженим синусовим ритмом. Ефективність метопрололу і бісопрололу не залежить від етіології хронічної серцевої недостатності (ішемічної та неішемічної).

  Скачати повний текст

Вивчено клінічну ефективність і переносимість блокаторів кальцієвих каналів дилтіазему та ніфедипіну у комплексній терапії хворих на ідіопатичну легеневу гіпертензію (ІЛГ) та вроджені вади серця (ВВС) у фазі синдрому Ейзенменгера (СЕ) з різним ступенем тяжкості серцевої недостатності (СН) за умов довготривалого спостереження. Обгрунтовано доцільність використання у лікуванні цих хворих дилтіазему та ніфедипіну на підставі оцінки їх впливу на патогенетичні ланки легеневої гіпертензії (ЛГ) та серцевої недостатності (СН) - зміни стану NO-системи, процесів пероксидації ліпідів, жирнокислотного (ЖК) складу ліпідів, стану антиоксидантної системи крові. Установлено, що в еритроцитах і тромбоцитах крові хворих на ІЛГ з вираженою СН відбуваються зміни стану NO-системи, що можуть свідчити про гальмування синтезу NO з вазодилататорними властивостями. Виявлено, що за умов довготривалого, протягом 6-ти місяців, лікування цих хворих з включенням блокаторів кальцієвих каналів у еритроцитах та тромбоцитах підвищується початкова знижена активність конститутивної NO-синтетази та пул нітрит-аніону в еритроцитах, що може свідчити про нормалізацію синтезу NO з вазодилататорними властивостями. З'ясовано, що у хворих на судинну ЛГ з різним ступенем СН активуються процеси ліпідної пероксидації, знижується активність антиоксидантної системи, відбуваються суттєві зміни у ЖК складі ліпідів еритроцитів та плазми крові, які проявляються збільшенням умісту насичених і зменшенням ненасичених жирних кислот. Відзначено, що вираженість цих змін у хворих на ІЛГ та СЕ є однаковою і збільшується зі зростанням важкості СН за критеріями NYHA. Зазначено, що на тлі лікування блокаторами кальцієвих каналів у хворих на ІЛГ та ВВС у фазі СЕ відбувається однаково виражена позитивна динаміка показників пероксидації ліпідів, антиоксидантної системи та ЖК складу ліпідів плазми й еритроцитів.

  Скачати повний текст

Встановлено особливості структурно-функціональної перебудови міокарда лівих відділів серця, визначено роль рівнів N-скінченного промозкового натрійуретичного пептиду, С-реактивного білку (СРБ) у плазмі крові у хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН) з постійною формою фібриляції передсердь (ФП) ішемічного генезу. Проведено комплексну оцінку структурно-функціональної перебудови лівого шлуночка (ЛШ) та лівого передсердя серця у хворих на ХСН з синусовим ритмом і постійною формою ФП залежно від частоти шлуночкових скорочень, фракції викиду ЛШ і функціонального класу CH за NYHA. Встановлено підвищений рівень СРБ за постійної форми ФП, виявлено його зростання у разі збільшення функціонального класу ХСН. Показано, що N-скінченний промозковий натрійуретичний пептид (N-проМНП) є лабораторним маркером СН, який відображає прогресування тиску наповнення лівого шлуночка, його дилатацію та зниження серцевого викиду. Доведено можливість використання рівня N-проМНП у плазмі крові, як додаткового критерію діагностики порушення діастолічної функції ЛШ.

  Скачати повний текст

Вивчено патогенетичні механізми прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН) на виділення маркерів сприятливого та несприятливого прогнозу. Доведено, що незалежно від тяжкості ХСН виникає принципово подібна структурна перебудова гомеостазу організму, яка полягає в домінуванні порушень регуляції судинного тонусу та змінах в окислювально-антиоксидантній системі. З'ясовано, що роль запальних механізмів займає проміжне місце, а порушення функції печінки та ліпідного обміну займають у цій ієрархії останнє місце. Показано, що порушення гомеостазу організму хворих на ХСН знаходяться під сильним впливом як первинних, так і вторинних механізмів патогенезу ХСН. Знання про домінування цих механізмів дає можливість проводити профілактику як розвитку (блокуючи первинні механізми патогенезу), так і тяжкості ХСН (блокуючи вторинні механізми).

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведені дослідження, присвячені вивченню внутрішньосерцевої гемодинаміки, рівню коронарного резерва та толерантності до фізичного навантаження у хворих з гострим інфарктом міокарда (ГІМ) після тромболітичної та антиагрегантної терапії. Встановлено, що стрептокіназа та аспірин незалежно один від одного прискорюють відновлення систолічної функції лівого шлуночка, а їх поєднане застосування сприяє зменшенню проявів ішемії як в ранньому періоді захворювання, так і впродовж 6 місяців спостереження. Дане лікування дозволяє безпечно проводити прискорену програму фізичної реабілітації хворих з ГІМ.

  Скачати повний текст

Наведено результати вивчення гемодинамічних та імунологічних аспектів діастолічної серцевої недостатності (СН) у 209-ти хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) II стадії з помірною артеріальною гіпертензією (АГ), 48-ми хворих на ГХ III стадії з постінфарктним кардіосклерозом, 40-ка хворих на саркоїзод і 40 - на системну склеродермію з діастолічним варіантом серцевої недостатності (СН) II функціонального класу (ФК). Установлено кардіогемодинамічні та імунозапальні фактори, які визначають наявність, ступінь вираженості та прогресування структурно-геометричного ремоделювання та діастолічної дисфункції лівого шлуночка (ЛШ) серця, а також фактори, які мають прогностичне значення для оцінювання ефективності лікування. Визначено загальні детермінанти ремоделювання серця та порушення імунного статусу, характерні для хворих всіх нозологій, що вивчалися. Виявлено нозологічні особливості ремоделювання серця та впливу імунних факторів на формування діастолічної дисфункції ЛШ на ранній стадії СН. Установлено особливості структурно-геометричного ремоделювання ЛШ серця за умов прогресування його діастолічної дисфункції. Запропоновано патогенетично обгрунтовані диференційовані підходи до лікування хворих з діастолічним варіантом СН, зокрема, доведено доцільність використання інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) у лікуванні хворих з діастолічним варіантом СН. Доведено доцільність використання ІАПФ для лікування хворих на саркоїдоз і системну склеродермію, а також більшу ефективність лікування хворих на ГХ з використанням ІАПФ і антагоністів рецепторів II типу у порівнянні з монотерапією з застосуванням ІАПФ.

  Скачати повний текст

Вперше визначено клініко-функціональні характеристики перебігу різних стадій гострої серцевої недостатності (ГСН) з урахуванням рівнів прозапальних цитокінів, біомаркерів некрозу міокрада, показників функціонального стану та регіонарної скоротливості міокарда лівого шлуночка (ЛШ). Встановлено, що найбільш прогностично несприятливою для розвитку серцевої недостатності (СН) у післяінфарктному періоді (через рік після виникнення інфаркту міокарда) є сукупність наступних анамнестичних і клінічних ознак: стенокардії, що передувала інфаркту, артеріальної гіпертензії, передньої локалізації інфаркта міокарда (ІМ), повторного інфаркта, наявність будь-яких ознак гострої лівошлуночкової недостатності (ГЛШН), збільшення вихідного рівня прозапальних цитокінів, СРП, тропоніну-1, а також початкове й поетапне зменшення загальної фракції викиду (ЗФВ) у досліджуваної категорії пацієнтів. Виявлено, що розвиток летальних подій серед пацієнтів з ГІМ, ускладненим ГЛШН, має хроноритмологічну базу та підпорядковується циркадним і циркадіанним ритмам. З'ясовано, що реєстрація добового профілю артеріального тиску "non-dipper" у пацієнтів з ГІМ, ускладненим ГЛШН, є прогностично несприятливим фактором й асоціюється з активацією запального та некротичного процесу та прогресуванням ознак СН. Доведено, що використання ін'єкційної форми блокатора 5-ліпоксигенази кверцетину (препарату "Корвітин") у комплексній терапії для лікування пацієнтів з ГІМ та ГЛШН пригнічує активність цитокінової ланки патогенезу інфаркту, обмежує зону некрозу міокарда та сприяє зростанню насосної функції серця.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Обстежено 203 хворих, у 162 (79,8 %) хворих діагностовано хронічну серцеву недостатність I - III функціонального класу. Показано, що з прогресуванням серцевої недостатності відбувається збільшення частоти та поглиблення дисфункції ендотелію, збільшення товщини інтимо-медіального прошарку артерій. Встановлено, що ендотеліальна дисфункція асоціюється з індексом маси міокарда лівого шлуночка (ММЛШ), розміром міокардіального стресу, зміною відношення кінцевий діастолічний об'єм/ММЛШ, з показниками систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка та пов'язана з порушенням процесів ліпопероксидації. У хворих з вираженою ендотеліальною дисфункцією відмічено активацію симпатичного відділу ВНС. Показано переваги впливу поєднаного прийому еналаприлу та карведілолу на досліджувані показники.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему оптимізації лікування хворих на Q-інфаркт міокарда (Q - ІМ) з гострою серцевою недостатністю (ГСН) на підставі вивчення функціонального стану судинного ендотелію, тромбоцитів, внутрішньосерцевої гемодинаміки. Установлено зміни функціонального стану судинного ендотелію за вмістом ендотеліну-1 (ЕТ-1) і серотоніну у плазмі крові, агрегації тромбоцитів і кардіогемодинаміки, їх взаємозв'язок у хворих на Q-ІМ з ГСН. Установлено, що використання інгібітору АПФ квінаприлу на ранніх етапах лікування таких хворих є безпечним, покращує клінічний перебіг захворювання, сприяє більш повільному та стійкому зниженню артеріального тиску, суттєвому зменшенню вмісту ЕТ-1 у плазмі крові, регресу гіпертрофії міокарда лівого шлуночка через 6 місяців. Доведено, що використання комбінованої антитромбоцитарної терапії аспірином і клопідогрелем у хворих на ГСН у разі Q-ІМ забезпечує більш сприятливий клінічний перебіг захворювання, адекватну корекцію показників адреналініндукованої агрегації тромбоцитів протягом гострого періоду захворювання, більш виражене зменшення рівня ЕТ-1.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ) та перебігу серцевої недостатності (СН) із збереженою систолічною функцією міокарда у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) з метою підвищення ефективності лікування. Детально проаналізовано стан внутрішньосерцевої гемодинаміки та діастолічної функції ЛШ у пацієнтів з зазначеними патологіями. На підставі одержаних даних встановлено залежність між ступенем тяжкості декомпенсації, геометричним ремоделюванням і діастолічною дисфункцією ЛШ, яка проявляється у вигляді зміни типів геометричного ремоделювання (від концентричної до ексцентричної гіпертрофії) і діастолічної дисфункції ЛШ (від гіпертрофічного через псевдонормальний до рестриктивного) та супроводжується зростанням функціонального класу (ФК) СН. Досліджено рівень Ал у плазмі крові та встановлено, що вміст даного гормону у хворих на ГХ і діастолічну серцеву недостатність (ДСН) вірогідно збільшується із зростанням ФК, корелює з масою міокарда ЛШ і параметрами спектра трансмітрального діагностичного потоку. Наведено порівняльну оцінку ефективності комплексу еналаприл + метопролол та еналаприл + метопролол + спіронолактон і встановлено перевагу останнього у лікуванні хворих на ГХ з безсимпотомною діастолічною дисфункцією міокарда ЛШ за II типом, а також ГХ і СН зі збереженою систолічною функцією ЛШ.

  Скачати повний текст