Встановленно вплив на них комплексної терапії із залученням інгібітору 3-гідроксі-3-метилглутаріл коензім-А редуктази аторвастатину. Встановлено, що запальна активація в пацієнтів на гострий коронарний синдром в поєднанні з гіпертонічною хворобою (ГХ) та у хворих зі сполученням ГХ і стенокардії напруги значно вища, ніж у пацієнтів з ізольованим перебігом стенокардії напруги або гіпертонічної хвороби, що асоціюється з прогностично несприятливим перебігом даних захворювань.

  Скачати повний текст

Виявлено, що висока активність імуно-запального процесу є однією з причин фармакорезистентності. Доведено, що перебіг ГХ, асоційований з ІХС, проявляється формуванням синдрому ендогенної інтоксикації, яке пов'язано з появою нефізіологічних концентрацій регуляторних речовин, в результаті чого порушується функція еритроцитів, як і фізіологічних адсорбентів-переносників медикаментів. Вперше вивчено особливості лікувального впливу еферентних методів на гемодинамічні, електрокардіографічні, біохімічні, імунологічні показники в хворих на ГХ, асоційовану з ІХС. Встановлено підвищення ефективності лікування за умов проведення медикаментозної терапії у комплексі з інтра-екстракорпоральною гемокорекцією.

  Скачати повний текст

Вивчено активність нейропептиду Y та добового профілю артеріального тиску у динаміці лікування хворих на гіпертонічну хворобу. Досліджено рівень нейропептиду Y у крові цих хворих залежно від особливостей добового профілю артеріального тиску (АТ) та проведеного антигіпертензивного лікування. Виявлено більш високі рівні нейропептиду Y у хворих з порушеним добовим профілем АТ, що доводить вплив даного показника на формування структури добового ритму АТ. Установлено, що проведення антигіпертензивної терапії з використанням антагоністів рецепторів ангіотензину II і діуретиків сприяє нормалізації АТ, що супроводжується зниженням активності нейропептиду Y.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше в Україні з використанням методу ретроспективного аналізу визначено частоту виникнення артеріальної гіпертензії (АГ) у хворих старших вікових груп у структурі захворювань органів кровобігу в лікарняних закладах у різних регіонах. Встановлено, що даної категорії хворих АГ є частою патологією, яка характеризується тенденцією до зростання та вираженими регіональними розбіжностями. Визначено частоту та характер асоційованих з АГ хвороб органів кровообігу та супутніх захворювань у хворих літнього віку та розроблено концептуальну модель нозологічно-споріднених груп, що відтворює ситуаційні моделі хворих у реальній клінічній практиці, які слід розглядати як основу створення критеріїв і стандартів якості антигіпертензивної терапії в геріатричній клініці. Вперше за даними фармакоепідеміологічного аналізу наведено характеристику стану антигіпертензивної терапії хворих літнього віку в стаціонарах України. Встановлено частоту та структуру призначення антигіпертензивних засобів. Наведено оцінку антигіпертензивної терапії хворих літнього віку відповідно до рекомендацій щодо лікування артеріальної гіпертензії. Вперше з використанням методів кореляційного й дисперсійного аналізу виявлено й оцінено фактори, які визначають спектр і частоту призначення антигіпертензивних засобів для лікування хворих літього віку з АГ у клінічній практиці. Виявлено посилення впливу характеру асоційованих хвороб органів кровообігу на вибір антигіпертензивних засобів і частоту їх призначення за умов надання інформації лікарям про сучасні схеми лікування та підвищення рівня його фінансування. Вперше обгрунтовано необхідність розробки диференційованих стандартів лікування АГ у хворих старшого віку в лікарняних закладах України на базі концептуальної моделі нозологічно-споріднених груп з урахуванням вікових особливостей фармакодинаміки, фармакокінетики та взаємодії ліків за умов вікової поліморбідності.

  Скачати повний текст

Вивчено функціональний стан щитовидної (ЩЗ) та прищитовидних залоз та їх вплив на клініко-патогенетичні особливості перебігу гіпертонічної хвороби (ГХ). Визначено, що у патогенезі ГХ важливу роль відіграє дисфункція ЩЗ, спричинена йоддефіцитом, гіперсимпатикотонією, підвищеною екскрецією ванілін-мигалевої кислоти, безсимптомною гіперфункцією прищитовидних залоз і зміною кальцієво-фосфорних взаємовідносин. Установлено, що комплексне застосування калію йодиду та метопрололу у хворих на ГХ II ступеня забезпечує вирівнювання функції ЩЗ у різні періоди дня, сприяє нормалізації йодурії, зменшенню активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Під впливом амлодипіну та калію йодиду вірогідно знижується виділення паратгормону та кальцитоніну, нормалізуються рівні фосфатемії та кальцемії, що оптимально змінює добовий профіль артеріального тиску та структурно-функціональні зміни лівого шлуночка у хворих на ГХ.

  Скачати повний текст

Досліджено діастолічну дисфункцію лівого шлуночка (ЛШ) у хворих на гіпертонічну хворобу. Встановлено, що у хворих з різними типами діастолічної дисфункції домінують різні напрямки ремоделювання ЛШ. Доведено існування у хворих на гіпертонічну хворобу прихованої у стані спокою діастолічної дисфункції лівого шлуночка, яку можна виявити за допомогою проби з ізометричним фізичним навантаженням на великі м'язові масиви. Визначено, що у хворих на гіпертонічну хворобу І стадії та нейроциркуляторну дистонію існують суттєві відмінності в стані діастолічної функції лівого шлуночка. На основі аналізу впливу антигіпертензивних препаратів еналаприлу, ніфедипіну-ретард та атенололу на стан діастолічної функції лівого шлуночка з різними типами порушень розроблено критерії диференціального застосування цих препаратів для лікування гіпертонічної хвороби з діастолічною дисфункцією лівого шлуночка.

  Скачати повний текст

Обстежено 120 осіб із гіпертонічною хворобою (ГХ) II стадії й екстрасистолією та 30 осіб із ГХ II стадії без ознак екстрасистолії. Виявлено, що незалежними клініко-інструментальними предикторами розвитку суправентрикулярної екстрасистолії (СЕ) у хворих із ГХ II ст. є гіпертригліцеридемія, збільшення індексу атерогенності, збільшення лівого передсердя та наявність діастолічної дисфункції міокарда; шлуночкової екстрасистолії (ШЕ) - збільшення індексу міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ), відносної товщини плечової артерії (ВТПА), наявність епізодів ішемії міокарда (ІМ) чи/або верифікованої ішемічної хвороби серця (ІХС), зниження рівня холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХЛ ЛПВЩ), збільшення рівня систолічного артеріального тиску добового (САТдоб) і пульсового артеріального тиску добового (ПАТдоб); комбінованої екстрасистолії (КЕ) - гіпертригліцеридемія, збільшення індексу атерогенності, збільшення ІММЛШ чи/або індексу Соколова-Лайона, наявність епізодів ІМ, похилий чи старечий вік. Позитивний антиаритмічний ефект бісопрололу проявлявся в пацієнтів із ГХ II стадії, у більшій мірі, за ШЕ, а соталолу - за СЕ і КЕ.

  Скачати повний текст

Досліджено зміни варіабельності серцевого ритму та плазмового вмісту катехоламінів у хворих на гіпертонічну хворобу. Розглянуто характер змін функціонального стану артерій м'язового типу та артеріол у хворих на гіпертонічну хворобу. Встановлено наявність та характер кореляційних зв'язків між показниками, які характеризують добовий профіль артеріального тиску, стан вегетативної регуляції серцевої діяльності та функціональний стан ендотелію артеріальних судин хворих на дану хворобу. Визначено динаміку змін варіабельності серцевого ритму та плазмового вмісту катехоламінів під впливом терапії бета-адреноблокаторами у хворих на гіпертонічну хворобу. Досліджено характер відновлення функціонального стану судинного ендотелію артеріальних судин.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему оптимізації діагностики та лікування гіпертонічної хвороби за наявності супутньої стабільної стенокардії. Вивчено зміни проліферативної, антикоагулянтної та фібринолітичної функції ендотелію, особливості ураження лівого шлуночка (ЛШ) та сонних артерій шляхом диференційованого застосування блокатора кальцієвих каналів лерканідипіну та beta-блокатора бісопрололу. Установлено, що лерканідипін має переваги у порівнянні з бісопрололом: більш ефективно покращує антикоагулянтний потенціал ендотелію, підвищує рівень фактора ангіогенезу та спричиняє зворотний розвиток атеросклеротичних уражень сонних артерій. Зазначено, що бісопрололу притаманний виразніший ефект стосовно ремоделювання ЛШ і підсилення фібринолітичної активності ендотелію.

  Скачати повний текст

На підставі комплексного обстеження 478-ми хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) визначено зв'язок показників добового ритму артеріального тиску (АТ) і гуморальних систем регуляції з збільшенням індексу маси міокарда лівого шлуночка (ЛШ) і типами його гіпертрофії (ГЛШ), охарактеризовано стан систолічної та діастолічної функції (ДФ) ЛШ, добового профілю АТ, гемодинамічного забезпечення фізичного навантаження (ФН) за різних типів ремоделювання лівого шлуночка (РЛШ) і ступенів ГЛШ. Виявлено значну гетерогенність ексцентричної ГЛШ за функціональним станом ЛШ, характером гемодинамічного забезпечення ФН, частотою порушень добового ритму АТ. На підставі одержаних даних запропоновано нову класифікацію ГЛШ за типами, що враховує крім значень відносної товщини стінок ЛШ наявність значної дилатації його порожнини. Визначено найбільш несприятливі типи РЛШ - концентричну ГЛШ і ексцентричну ГЛШ зі значною дилатацією порожнини ЛШ. Встановлено, що збільшення ступеня ГЛШ супроводжується підвищенням реактивності гуморальних регуляторних систем, зменшенням індексів скоротливості ЛШ, погіршенням його ДФ і гемодинамічного забезпечення ФН, незважаючи на збереження показників насосної функції в стані спокою у межах нормальних значень. Виявлено, що тип РЛШ впливає на зв'язки між показниками структури, систолічної та діастолічної функції ЛШ, а також на толерантність хворих до ФН. Розроблено диференційовані підходи щодо довготривалого застосування антигіпертензивних препаратів різних груп з урахуванням вихідного типу ГЛШ хворих на ГХ.

  Скачати повний текст

Одержано дані стосовно особливостей функціонального стану судинного ендотелію та показано, що у пацієнтів з гіпертонічною хворобою у разі поєднання з ішемічною хворобою серця розвиваються функціональні порушення та структурні зміни судинної стінки, за цього знижуються показники об'ємної швидкості кровотоку та коефіцієнта механочутливості, а також збільшуються показники регіонарного судинного опору у спокої та фазі реактивної гіперемії. Установлено збільшення вмісту вазоактивних ендотелій-залежних факторів, активності фактора Віллебранда, рівня екскреції альбуміну сечею, а також активацію симпатоадреналової системи. Доведено ефективність гіполіпідемічної терапії препаратом "Симвастатин" у даних пацієнтів. Відзначео, що досліджені гіполіпідемічні препарати мають практично однакову ефективність у корекції порушень ліпідів, однак протизапальний і ендотелій-протекторні ефекти набагато вищі у пацієнтів після застосування комбінованої терапії препаратами "Симвастатин" і "Епадол".

  Скачати повний текст

Досліджено особливості клінічного перебігу хронічного безкам'яного холециститу (ХБХ) у разі його поєднання з гіпертонічною хворобою (ГХ) з урахуванням типу дискінезії жовчного міхура, стану сфінктера Одді та стадії ГХ. Вивчено зміни показників кальцієвого обміну, системи антиоксидантного захисту, перекисного окиснення ліпідів, неспецифічного імунітету та прозапальних цитокінів. Виявлено предиктори негативного прогнозу, зокрема такі, як наявність змін вмісту загального й іонізованого кальцію сироватки крові та відносного показника даних величин. Показано, що у випадку поєднання ХБХ і ГХ спостерігається нашаруванння та поглиблення клінічних проявів захворювань, що обумовлені взаємодією патологічних процесів. Обгрунтовано доцільність застосування таких схем диференційованої терапії: за гіпертонусу жовчного міхура використання дуспаталіну, настійки кропиви собачої та кальцеміну, а за гіпотонусу - метоклопраміду, холіверу та кальцеміну. Виявлено позитивний вплив запропонованих лікувальних заходів на покращення клінічних і лабораторних проявів досліджуваних патологій. Зазначено, що корекцію артеріального тиску необхідно проводити з урахуванням стану сфінктера Одді: за гіпертонусу рекомендовано призначати "Коринфар ретард", а за гіпотонії - "Берліприл".

  Скачати повний текст

Проведено дослідження діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ) та перебігу серцевої недостатності (СН) із збереженою систолічною функцією міокарда у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) з метою підвищення ефективності лікування. Детально проаналізовано стан внутрішньосерцевої гемодинаміки та діастолічної функції ЛШ у пацієнтів з зазначеними патологіями. На підставі одержаних даних встановлено залежність між ступенем тяжкості декомпенсації, геометричним ремоделюванням і діастолічною дисфункцією ЛШ, яка проявляється у вигляді зміни типів геометричного ремоделювання (від концентричної до ексцентричної гіпертрофії) і діастолічної дисфункції ЛШ (від гіпертрофічного через псевдонормальний до рестриктивного) та супроводжується зростанням функціонального класу (ФК) СН. Досліджено рівень Ал у плазмі крові та встановлено, що вміст даного гормону у хворих на ГХ і діастолічну серцеву недостатність (ДСН) вірогідно збільшується із зростанням ФК, корелює з масою міокарда ЛШ і параметрами спектра трансмітрального діагностичного потоку. Наведено порівняльну оцінку ефективності комплексу еналаприл + метопролол та еналаприл + метопролол + спіронолактон і встановлено перевагу останнього у лікуванні хворих на ГХ з безсимпотомною діастолічною дисфункцією міокарда ЛШ за II типом, а також ГХ і СН зі збереженою систолічною функцією ЛШ.

  Скачати повний текст

З урахуванням активності симпатико-адреналової та ренін-ангіотензинальдостеронової систем досліджено залежності показників легеневої гемодинаміки від вираженості діастолічної дисфункції лівого шлуночка. Наведено оцінку стану легеневої гемодинаміки в процесі еволюції гіпертонічної хвороби. На підставі комплексного обстеження хворих на гіпертонічну хворобу встановлено, що ступінь легеневої гіпертензії залежить від рівня системного артеріального тиску та вираженості діастолічної дисфункції лівого шлуночка. Підтверджено існування загальних взаєморегулювальних механізмів розвитку та становлення порушень у малому та великому колах кровообігу за допомогою кореляційних зв'язків між основними показниками діастолічної та систолічної функцій лівого шлуночка, системної та легеневої гемодинамік, а також пресорних нейро-гуморальних факторів.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання оптимізації лікування гострого коронарного синдрому без елевації сегмента ST (нестабільної стенокардії та не-Q-інфаркту міокарда) у осіб з артеріальною гіпертензією з урахуванням особливостей порушень добового профілю артеріального тиску, кардіогемодинаміки та функціонального стану судинного ендотелію шляхом диференційованого застосування бета-адреноблокаторів з вазодилатуючими властивостями. Вперше визначено наявність взаємозв'язку між показниками добового профілю артеріального тиску, функціонального стану судинного ендотелію та кардіогемодинаміки. Встановлено, що карведілол і небіводол перевищують метопролол за здатністю покращувати показники діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ), добового профілю артеріального тиску, функціонального стану судинного ендотелію, а метопрололу притаманна більш виразна негативна хронотропна дія. Доведено здатність карведілолу покращувати насосну та скоротливу функцію ЛШ у хворих на не-Q-інфаркт міокарда з артеріальною гіпертензією.

  Скачати повний текст

Проведені дослідження присвячені впливу терапії еналаприлом і лозартаном на функцію ендотелія, електро- та ехокардіографічні показники у хворих з артеріальною гіпертензією (АГ), а також клінічній ефективності і безпечності терапії, яка проводилась. При зпівставній клінічній ефективності, безпечність терапії лозартаном була вищою. На ранніх стадіях АГ відношення вазоконстриктори/вазодилататори (ЕТ-1/цГМФ) за рахунок компенсаторного підвищення рівня цГМФ знаходиться в рамках нормальних значень, тоді як прогресування АГ супроводжується підвищенням даного співвідношення. Терапія еналаприла малеатом і лозартаном приводить до вірогідного зменшення відношення ЕТ-1/цГМФ, як за рахунок зниження рівня ЕТ-1, так і за рахунок підвищення вмісту цГМФ. Зниження ризику несприятливого виходу за даними електрокардіографічного прогностичного індекса вірогідно вище на фоні терапії лозартаном. Терапія блокаторами ренін-ангіотензинової системи позитивно впливає на гемодинамічні показники вже в перші тижні лікування і приводить до зменшення перед- і післянавантаження, причому терапія еналаприлом супроводжується більш вираженим зниженням загального периферичного опору в порівнянні з терапією лозартаном.

  Скачати повний текст

Вперше в експерименті на щурах встановлено здатність тіотриазоліну інгібірувати активність N-ацетилтрансферази, на відміну від метопрололу. Оцінено та проаналізовано критерії доцільності призначнення метаболічних препаратів триметазидину та тіотриазоліну, які застосовуються у поєднанні з базисною терапією метопрололом у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) у разі гіпертонічної хвороби. Оцінено ефективність трьох схем фармакологічного втручання. Виявлено, що сумісне застосування метопрололу та тіотриазоліну у хворих на ІХС у разі гіпертонічної хвороби сприяє зменшенню частоти нападів стенокардії, зростанню кількісної самооцінки здоров'я, розвитку толерантності до фізичного навантаження, позитивно впливає на ліпідний спектр крові, покращує діастолічну функцію міокарда у більш вираженому ступені, ніж у разі використання тільки метопрололу. Встановлено, що призначення комплексної терапії метопрололом з триметазидином обумовлює антиангінальний ефект, зростання кількісної самооцінки здоров'я, формування толерантності до фізичного навантаження, а також сприяє покращанню діастолічноої функції міокрада у більшій мірі, ніж у разі використання лише метопрололу. Доведено, що незалежними предикторами клінічної ефективності для тіотриазоліну є тривалість інтервалу R-R, товщина міжшлуночкової перетинки, величина фракції викиду та рівень нітритів у плазмі крові, а для триметазидину - величина дисперсії коригованого інтервалу Q - T, кінцево-систолічного об'єму лівого шлуночка, швидкості циркулярного укорочення волокон міокарда, швидкості пізнього діастолічного наповнення лівого шлуночка, рівнів нітратів і нітрітів у плазмі крові.

  Скачати повний текст

Розроблено нові схеми лікування гіпертонічної хвороби (ГХ) з використанням інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ). Вивчено можливості використання ІАПФ у монотерапії та в комбінації з діуретиками, антагоністами кальцію, кардіоселективними бета-адреноблокаторами у лікуванні хворих на ГХ, зокрема її резистентного перебігу, вплив даної терапії на ендотеліальні та тромбоцитарні фактори патогенезу захворювання. Встановлено, що комбінована антигіпертензивна терапія з використанням сучасних препаратів дозволила суттєво покращити стан ендотеліальних систем, тромбоцитарних факторів прогресування ГХ. Запропоновано раціональні комбінації ІАПФ із тиазідовими діуретиками, антагоністами кальцію, кардіоселективними бета-адреноблокаторами для лікування хворих на ГХ.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано доцільність комбінованого застосування блокаторів ангіотензину 1-Р та інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту у разі артеріальної гіпертензії (АГ). Запропоновано дозовий режим комбінованого застосування ірбесартану та еналаприлу за АГ - 75 - 150 мг/добу і 5 - 10 мг/добу відповідно. Показано, що комбінована терапія у розробленому дозовому режимі більш ефективна та безпечна, ніж монотерапія цими препаратами в дозах 150 - 300 мг/добу (ірбесартан) і 5 - 40 мг/добу (еналаприл). Комбінована терапія ірбесартаном та еналаприлом за АГ у запропонованому дозовому режимі знижує активність ренін-ангіотензинової системи, зменшує активність реніну і рівень альдостерону в крові та зменшує рівень холестерину і тригліцеридів у плазмі крові, усуває дисліпопротеідемію, що свідчить про зменшення ризику атерогенного ушкодження судин у хворих на АГ.

  Скачати повний текст