Дисертація присвячена дослідженню культурної пам'яті як чинника формування національної ідентичності, яка відображена в народно-пісенних практиках Полтавщини. У роботі здійснено огляд наукових праць, присвячених дослідженню культурної пам'яті та ідентичності. Здійснено теоретичне осмислення понять «культурна пам'ять», «регіональна ідентичність», «національна ідентичність», «народно-пісенна практика» і «регіоніка», з'ясовано особливості їх трактування у різних наукових дискурсах. Зазначено, що народно-пісенні практики відіграють культуротворчу роль у формуванні регіональної ідентичності, оскільки тісно пов'язані з історичним буттям етносу та особливостями його генези. Розглянуто історико-культурні передумови формування пісенної культури Полтавщини, зокрема фольклорні засади пісенної творчості та сучасне культурно-мистецьке середовище Полтавського краю. Визначено, що народно-пісенні практики існують із давніх часів, вони сформувалися на основі старовинних обрядових пісень і є відображенням світогляду людини, її ставлення до природи та навколишніх явищ. З'ясовано, що значний внесок у фольклорну складову музичної культури Полтавщини ХVIII–ХІХ століть зробили братства незрячих старців-музикантів, діяльність яких сприяла започаткуванню національної ідентичності. Подано коротку характеристику колективів Полтавщини та окремих виконавців, а також вихідців з полтавського краю, які пропагують народно-пісенну творчість в Україні та за її межами, тим самим підтримуючи українські діаспори. Окреслено способи репрезентації ідентичності народно-пісенними засобами. Обґрунтовано значущість народно-пісенних практик для формування національної ідентичності. З'ясовано внесок представників української діаспори, вихідців із Полтавщини, у розвиток української культури шляхом збереження, створення нових і пропагування народної пісні в межах кордонів інших держав. Виявлено, що чималу роль у формуванні української нації відіграв Т.Г. Шевченко, який заклав основи сучасної української мови, використовуючи елементи народних пісень, книжкову мову старих авторів та селянське просторіччя та зобразив українців незалежною нацією. Простежено гендерний дискурс в українських народних піснях, зокрема відображається роль жінки (її зовнішності, віку, рис характеру, соціального статусу) у формуванні культурної пам'яті та національної ідентичності. У дисертації вперше в культурології обґрунтовано роль культурної пам'яті крізь призму народно-пісенної творчості, як чинника формування національної ідентичності, яка полягає у реактуалізації культурно-історичного минулого нації. Звернення до першоджерел, зокрема народної пісні, уможливлює механізм збереження національної цілісності, трансформуючись через емоційну складову пісенного виконавства в культурну пам'ять, яка формує власне ідентичність. Культурна пам'ять у поєднанні з опредмеченим в ній історичним досвідом у результаті становитимуть основу національної ідентичності. Поглиблено понятійно-категоріальний інструментарій культурологічного дослідження, зокрема уточнено поняття «культурна пам'ять», «національна ідентичність», «регіональна ідентичність» і «регіоніка». Введено поняття «мовчазна пам'ять» і «глибинність культурної пам'яті». Мовчазну пам'ять трактуємо як інформаційно-символічні змісти, образи минулого, які законсервовані у часі, побутують лише на родинному рівні, зберігаючи свою цінність і сакральний зміст. Глибину культурної пам'яті розглядаємо через символізм музично-поетичного полотна, яку можна виміряти кількістю писемних першоджерел, зафіксованих носіїв, які підтверджують наші дослідницькі теорії. Виявлено формуючі чинники пісенної культури Полтавщини та їх вплив на національну ідентичність. Визначальним чинником інтенсивного розвитку культури досліджуваного регіону стали народно-пісенні практики. Наголошено на необхідності відродження витоків пісенної культури – як важливого фактору розвитку сучасної, освіченої особистості. Ключові слова: культурна пам'ять, регіональна культура, національна ідентичність, регіональна ідентичність, мовчазна пам'ять, народна пісня, українська фольклористика, регіоніка, народно-пісенні практики, Полтавщина, фольклор.^UThe dissertation is devoted to the research of cultural memory as a factor of formation of national identity, which is reflected in the folk song practices of Poltava region. The paper reviews scientific works devoted to the study of cultural memory and identity. The theoretical comprehension of the concepts of “cultural memory” and “regional identity”, “national identity”, “folk song practice” and “regionalism”; the features of their interpretation in scientific sources are clarified. Attention is focused on the relationship between these concepts. It is noted that folk song practices play a cultural and creative role in the formation of regional identity, since it is closely related to the historical development of the ethnos and its genesis. The historical and cultural preconditions of formation of song culture of Poltava region, in particular folklore bases of formation of song creativity and modern cultural and artistic environment of Poltava region are considered. It is determined that folk song practices have existed since ancient times, they were formed on the basis of ancient ritual songs and are a reflection of a person's worldview, his attitude to nature and environmental phenomena. It was found that a significant contribution to the folklore component of the musical culture of Poltava region of the 18th-19th centuries was made by the brotherhoods of the blind elders-musicians, whose activities contributed to the establishment of the national identity. A brief description of the groups of Poltava region and individual performers, as well as people from the Poltava region, who promote folk songs in Ukraine and abroad, thereby supporting the Ukrainian Diasporas. The ways of expressing identity by folk songs are outlined. The significance of folk song practices for the formation of national identity is substantiated. The contribution of representatives of the Ukrainian Diaspora, natives of Poltava region, to the development of Ukrainian culture by preserving, creating new and promoting folk songs within the borders of other states has been clarified. It is revealed that a significant role in the formation of the Ukrainian nation was played by T.G. Shevchenko, who laid the foundations of the modern Ukrainian language, using elements of folk songs, the literary language of old authors and peasant commonplace, and portrayed Ukrainians as an independent nation. The gender discourse in Ukrainian folk songs is traced; in particular, the role of women (her appearance, age, character traits, social status) and songs in the formation of cultural memory and national identity is reflected. In the dissertation, for the first time in cultural studies, substantiates the role of cultural memory through the prism of folk songs, as a factor in the formation of national identity, which consists in the re-actualization of the cultural and historical past of the nation, is perceived distorted and preserved fragmentarily. The appeal to primary source, in particular the folk song, makes a mechanism for the preservation of national integrity, transforming through the emotional component of song performance into cultural memory, which forms the identity itself. Cultural memory combined with historical experience will result in national identity and conscious being. The conceptual and categorical toolkit of culturological research have been deepened, in particular, the concepts of “cultural memory”, “national identity”, “regional identity” and “regionalism” has been clarified. The concept “silent memory” and “depth of cultural memory” have been introduced. We interpret the silent memory, as information-symbolic meanings, the images of the past, preserved in time, exist only at the family level, preserving their value and sacred meaning. We consider the depth of cultural memory through the symbolism of the musical and poetic canvas, which can be measured by the number of written primary sources, recorded carriers, confirming our research theories. The formative factors of the song culture of Poltava region and their influence on the national identity are revealed. Folk-song practices became the determining factor of intensive development of culture of the studied region. Emphasis is placed on the need to revive the origins of song culture – as an important factor in the development of modern, educated personality.Key words: cultural memory, regional culture, national identity, silent memory, folk song, Ukrainian folklore, regional studies, folk song practices, Poltava region, folklore.

Дисертацію присвячено комплексному концептуальному дослідженню міфологічного простору української прозової традиції, пов'язаного із тематикою життя, смерті та відродження / воскресіння героя і людства загалом. У роботі подано розлогу із намаганням вичерпності характеристику історіографії наукового дискурсу від часів античності й до сучасності щодо проблем міфологічного підґрунтя народної прози, танатологічних уявлень, уявлень та вірувань про посмертне існування та безсмертя. Осмислено просторову модель у міфологічній картині світу українства в компаративному висвітленні з культурними традиціями інших народів, що оприявлюється у міфологічній прозі. Проаналізовано результати проведеного опитування щодо побутування сучасних уявлень українців про посмертне існування людства. Висвітлено особливості образотворення казкового (чарівної казки) і неказкового (легенди, билиці) епосу. Запропоновано класифікацію із детальною характеристикою образів, пов'язаних із сюжетними конструктами мортальної тематики та подолання смерті. Проведено розгорнутий аналіз парадигми мотивів смерті та відродження / воскресіння героїв чи людства загалом в українській казковій і неказковій прозі. Зокрема, на матеріалі текстів українських народних чарівних казок схарактеризовано експліцитний та імпліцитний рівні вираження мотивів загибелі / смерті протагоністів та виокремлено мотивеми подолання смерті через подорож героя до потойбіччя і повернення до профанного світу: катабасису (спуску героя вниз до потойбіччя) та анабасису (сходження героя вгору за вертикаллю). Детерміновано поняття «кладогенез» та «анагенез» у неказковій народній прозі на позначення мотивем колективної загибелі й відродження людства.^UThe dissertation is devoted to a complex conceptual study of the mythological space of the Ukrainian prose tradition, related to the themes of life, death and rebirth / resurrection of the hero and humanity in general. The dissertation presents a comprehensive description of the historiography of scientific discourse from antiquity to the present on the issues of the mythological basis of folk prose, thanatological ideas, beliefs and ideas about afterlife and immortality. The spatial model in the mythological worldview of Ukrainians in a comparative light with the cultural traditions of other peoples, which is manifested in mythological prose, is comprehended. The analysis of the texts confirms the presence of both vertical and horizontal planes with the semantics of the space of death. The horizontal plane does not have any vector (the folk prose does not emphasize the eastern, western, southern or northern directions of the hero's movement to the otherworld), but these planes always belong to the boundary space. The vertical plane of the death locus is located in the underground (lower projection of the vertical vector ) and the celestial (upper projection of the vertical vector ) worlds with the domination of the lower projection (). A survey was conducted on Ukrainians' perceptions of theafterlife of mankind and its results are analyzed. The concept of «death» in folk prose texts is analyzed at three levels: 1) as an object (embodied in a concrete character); 2) as a 42 process (implemented through a motive); 3) as a spatial concept (expressed through the locus). The peculiarities of the formation of a fairy tale (magic tale) and a non-fairy tale (legend, bylytsia) epic are highlighted.

Аргументовано, що зі здобуттям незалежності Україна у своєму баченні перспектив тяжіла до європейського способу врядування та ціннісних орієнтацій, а європейськість як цивілізаційний маркер притаманний Україні й історично, і географічно, і все більше ментально – до тої міри, що західний вектор розвитку країни українці відстоювали і під час Революції Гідності, і потім на східних фронтах, даючи відсіч російській військовій агресії. Наголошено, що гармонізувати суто просторову європейську приналежність з досвідом демократичного будівництва, сформувати відкриту конкурентну економіку та паритетні відносини з рівноправними політичними партнерами – зміст європеїзації прагнень України знайти своє місце на міжнародній арені. Актуалізовано й категоризовано для української політичної науки сутність і зміст поняття «євроінтеграційні практики», яке автором визначено як функціональну складову політики євроінтеграції, організованої згідно з конкретним планом роботи державної влади щодо впровадження європейських стандартів в усі сфери суспільного життя через процес створення нормативно- правової бази інтеграції, формування відповідних структур реалізації політико-правових рішень з метою набуття членства в ЄС. Практики – це конкретні дії і рішення, які здійснюються в інституціональному, дипломатичному та позаінституціональному напрямках. За цими критеріями в режимі реального часу Україна виконує умови Угоди про асоціацію, удосконалює національне законодавство, гармоніює середовище відносин з країнами-сусідами членами ЄС, здобуває досвід демократизації і конструктивної реакції на виклики і ризики сьогодення. Підкреслено важливість включення до євроінтеграційного поступу громадського сектору – представників та організації громадянського суспільства, які є одночасно рушієм та індикатором позитивних трансформацій, а також виконують функції запобіжника у можливих зловживаннях влади. Українське громадянське суспільство у вирішальні періоди державотворення довело свою спроможність відстоювати спільний національний вибір. Стратегічну затребуваність теми дисертаційного дослідження аргументовано й триваючою російською агресією проти України та актами гібридної війни, передусім, її інформаційним компонентом (пропаганда, дезінформація). Акцентовано, що, з одного боку, євроінтеграція може стати своєрідним рефреймінгом для посилення обороноздатності країни, з іншого боку, російська загроза – це не лише українська проблема, але й безпековий виклик усій Європі, тому консолідація зусиль для спільного спротиву є нагальною потребою для партнерів з ЄС.^UThe dissertation emphasis on conclusion that Ukraine tended to the European way of governing and value orientations since its independence, and Europeanness was a marker of civilization is inherent in Ukraine historically, geographically and increasingly mentally. This western vector of development Ukrainians defended during the Revolution of Dignity, and then on the eastern fronts, repelling Russian military aggression. The author concludes that to harmonize a purely spatial European affiliation with the experience of democratic construction, to form an open competitive economy and parity relations with equal political partners is the essence of Europeanization of Ukraine's aspirations to find its place in the international arena. The content of the definition «European integration practices» are actualized and categorized for Ukrainian political science. The author formulates it as functional part of European integration policy organized in accordance with a specific plan of public authorities work to implement European standards in all spheres of public life through the process of creating a regulatory framework for integration, the formation of appropriate structures for the implementation of political and legal decisions in order to become EU members. Practices are concrete actions and decisions that are carried out in institutional, diplomatic and non-institutional areas. According to these criteria, Ukraine fulfills the terms of the Association Agreement in real time, improves national legislation, harmonizes the sphere of relations with neighboring EU member states, gains experience of democratization and constructive response to today's challenges and risks. The author accents the importance of public sector including in the European integration progress – representatives and civil society organizations, which are both a driver and an indicator of positive transformations, as well as act as a safeguard against possible abuses of power. Ukrainian civil society in the crucial periods of state formation proved its ability to defend a common national choice. The strategic demand for the topic of the dissertation research is substantiated by the ongoing Russian aggression against Ukraine and acts of hybrid warfare, first of all, by its information component (propaganda, misinformation). The research emphasizes that, on the one hand, European integration can become a kind of reframing to strengthen the country's defense capabilities, on the other hand, the Russian threat must consider as not only a Ukrainian problem, but also a security challenge for Europe. So, the research emphases on that consolidate efforts for joint resistance is an urgent need for EU partners.

На підставі аналізу книгознавчих засад і видавничої продукції, нововиявлених документальних матеріалів досліджено видавничу діяльність І. Франка, яка охоплює період останнього десятиліття XIX ст. - час розквіту інтелектуальних і духовних сил митця та до його смерті 28 травня 1916 р. Досліджено участь І.Франка у виданні п'яти книжкових серій, а також його діяльність у Науковому товаристві імені Шевченка та Українсько-руській Видавничій Спілці у Львові. Визначено роль І.Франка як редактора та видавця власних творів і спадщини попередників, теоретика та практика видавничної справи. Комплексне дослідження видавничої діяльності письменника проведено у контексті вивчення суспільно-політичного та культурного життя українців Австро-Угорської монархії та Російської імперії, проаналізовано книгознавчі та джерелознавчі аспекти його видавничої спадщини.

  Скачати повний текст

На тлі аналізу наслідків геополітичних змін кінця XVIII ст. на Сході Європи, ходу самоорганізації Новоєвропейської цивілізації досліджено політичні, соціально-економічні процеси, що мали місце на українських землях впродовж XIX ст. і які обумовили приєднаня українців до західноєвропейського націотворчого процесу. На основі вивчення інтелектуальної спадщини - оригінальних праць, споминів, щоденників, автобіографій, партійних програм, конституційних проектів, епістолярію - як добре відомих, так і менш знаних, а то й зовсім невідомих представників української політичної думки - виділено етапи розвитку політичного мислення інтелектуальних кіл українських земель як у складі Російської, так і Австро-Угорської імперій. Показано, що на зламах XIX-XX ст., в період найвищої політизації українського націонольно-визвольного руху, провідною ідеєю політичної думки стала ідея створення Української держави. В дисертації проаналізовано особливості взаємовпливу напрямів політичної думки (соціалізму, лібералізму, націоналізму) на ідейно-теоретичному рівні. За допомогою системного підходу з'ясовано структуру та зміст ідеї державності, витвореної представниками цих напрямків.

  Скачати повний текст

Проаналізовано стан і характер джерельної бази, ступінь вивчення проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Проаналізовано історичні умови інституційного становлення та оформлення наукової родопомочі в країнах Західної та Східної Європи, концепцій та напрямків протидій народному акушерству в особі повитухи. Визначено, що повитуха виступала суб'єктом та об'єктом дій обрядово-магічного характеру, виявляла свою подібність до міфологічних персонажів язичницьких богинь. Узагальнено відомості, які вказують на амбівалентність образу повитухи, її належність до категорії "ритуальних спеціалістів", водночас, її фольклорному образу притаманні риси сакральності.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню траєкторії руху вітчизняної економічної системи на етапі незалежності України, визначенню проблемних чинників розвитку та розробці рекомендацій щодо побудови суспільно продуктивних (інклюзивних) інституцій. У роботі обґрунтовано доцільність використання методології та принципів сучасної інституційної теорії до аналізу розвитку та змін в економічних системах. Дисертантом з'ясовано теоретико-методологічні основи та уточнено категорійно-понятійний апарат інституційного аналізу еволюції економічних систем. Досліджено природу продуктивних інституційних змін, особливості та перешкоди їх впровадження, шляхи мінімізації масштабу негативного впливу траєкторії попереднього розвитку. Вдосконалено структуру алгоритму здійснення інституційних змін в економіці, котра поглиблює фундаментальні теоретичні положення і враховує адаптовані позиції теорії еволюційного інституціоналізму та сучасних досліджень. Здійснено аналіз ключових особливостей командно-адміністративної системи колишнього СРСР як етапу, котрий передував формуванню економіки незалежної України. Систематизовано та увиразнено відмітні наслідки впливу господарської системи колишнього СРСР на розвиток вітчизняних інституцій, а також виявлено механізми їх прояву на сучасному етапі. У дисертації також розроблено та пояснено авторський концептуальний аналітичний підхід, котрий застосовано до аналізу еволюційних змін в економіці України. Наукова новизна запропонованого підходу ґрунтується на розгляді п'яти груп інституцій: власності, влади, конкуренції, інновацій та цінностей у межах української економічної системи. Відповідно до підходу, проаналізовано стрижневі риси еволюції інституцій власності в українській економіці, виділено особливості розвитку формальних та неформальних “правил гри” у царині влади, окреслено принципові аспекти еволюції інституцій у сфері конкуренції. З'ясовано основні ознаки загального інституційного фону здійснення інноваційної діяльності у вітчизняній економічній системі, а також досліджено спектр цінностей та пріоритетів українського суспільства. Виявлено, що специфіка інституційної конфігурації вітчизняної економіки полягає у вагомих розбіжностях між формальною декларативністю норм та реальним функціонуванням економічної системи. Окремо розглянуто динаміку реалізації державної політики у сферах власності, влади, конкуренції, інновацій та цінностей. Крім того, здійснено кількісну оцінку еволюції економіки України в розрізі запропонованої дисертантом концепції та в контексті міжнародного порівняння із економічними системами країн Центральної та Східної Європи. Як наслідок, розроблено авторський інтегральний індикатор розвитку інституцій у економічних системах, що дало змогу запропонувати новий підхід до економічної кластеризації постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи. Також досліджено ступінь кореляційно-регресійного зв'язку показника ВВП на душу населення та розроблених інтегральних показників розвитку інституцій. Дисертантом наголошено на важливих аспектах реалізації політики розвитку інституцій у досліджуваних сферах з огляду на співвідношення формальних і неформальних “правил гри”. Запропоновано низку пропозицій щодо можливих заходів державної політики у царинах власності, влади, конкуренції, інновацій та цінностей, котрі сприятимуть розвитку інклюзивних та суспільно бажаних інституцій в економічній системі України. Також з'ясовано, що для побудови стабільного інституційного фундаменту повинна існувати культура довіри та співпраці, кожен учасник економічної системи має усвідомлювати та додержуватись сфер своєї відповідальності, а державна політика – бути спрямованою на вивчення реального життя українців та закріплення суспільно продуктивних інституцій.^UThe dissertation is devoted to an in-depth research on the trajectory of the economic system of Ukraine during the period of independence, identification of limiting factors, and elaboration of recommendations for the development of effective and inclusive institutions. In the work, the rationale for using the methodology of institutionalism to analyze the development and changes in economic systems is substantiated. In particular, it is remarked that institutionalism allows researchers to explore economic issues from different points of view and in interdisciplinary, as well as evolutionary and historical perspectives. The conceptual apparatus of the institutional analysis, applied for the evolution of economic systems, is clarified. In particular, the author formulated his own definition of an economic system, the main object of the dissertation. In addition, as a result of a thorough study of the institutionalist paradigm, it is found that successful economic reforms and strong institutional transformations of economic systems, to a great extent, depend on inclusive institutions. The dissertation also features the findings on algorithms of effective institutional changes, obstacles for their implementation, and ways of minimizing the negative influence of path dependency. The author draws attention to key institutional features that the economy of independent Ukraine inherited from the command system of the former USSR as its predecessor. The author also considers the reasons for the development of an unfavorable institutional order in the economy at the initial stages of Ukraine's independence. In order to investigate evolutionary changes in Ukraine's economic system, a new approach is elaborated and explained by the author. The novelty of the proposed approach grounds on highlighting five main groups of institutions, namely, property, power, competition, innovation, and values. In accordance with the approach, core characteristics of property institutions' development in the economy of Ukraine are analyzed, as well as the attributes of formal and informal political power norms are highlighted. In addition, the fundamental aspects of the evolution of competition and innovation institutions are regarded, as well as key values, mentality features, and priorities of Ukrainian society are explored. Consequently, it is clarified that the peculiarities of the institutional configuration of Ukraine's economy lie in the significant differences between the formal outline and the actual content and functioning of the economic system. The dynamics of state policy in the areas of property, power, competition, innovation, and values are analyzed. Furthermore, the dissertation features a quantitative assessment of the evolution of Ukraine's economy in terms of five groups of institutions and in the context of international comparisons with the economic systems of Central and Eastern European countries. Based on the proposed approach, the author develops an integrated indicator of the institutional development in economic systems, as well as clusters the researched countries according to it. The degree of correlation-regression relationship between GDP per capita indices and proposed institutional indicators is investigated. The author stresses important aspects of implementing the policies for institutions' development in the studied areas, offers recommendations for the spheres of property, power, competition, innovation, and values that will potentially promote the development of inclusive institutions in Ukraine. It is also stated that in order to build a stable and effective institutional environment, there has to be a culture of trust and cooperation established in the Ukrainian society, where each participant of the economic system adheres to their areas of responsibility. In addition, as a part of this configuration, state policymakers explore the real life of Ukrainians and convert gained insights into socially desired institutions.

Розглянуто історіографію українського національного руху в Галичині XIX - початку XX ст. Виявлено й охарактеризовано методологічні та концептуальні засади наукових досліджень, показано вплив ідеологічних догм і стереотипів на формування наукових уявлень з історії національного руху галицьких українців. Показано, що українська та зарубіжна історіографія розкрила не лише цілісну картину розвитку українського руху в підавстрійській Східній Галичині, але й досліджувала окремі його аспекти: діяльність перших просвітницьких гуртків і громадських організацій, розвиток галицького русофільства та народовста, виникнення політичних партій і традицій парламентаризму, участь духовенства, селянства, студентства та інтелігенції в національному русі. Обгрунтовано необхідність подальшого вивчення й інтерпретації таких наукових проблем, як вплив українського середовища у Відні на розвиток національного руху в краю, походження та сутність полонофільської й австрорусинської течій, трансформація модерної української ідеї, діяльність протопартійних організацій в Галичині. Проаналізовано праці українських і зарубіжних учених й виявлено дискурсійні питання, які залишаються актуальними для історіографії українського руху в Галичині XIX - початку XX ст., а саме: хронологічні межі та періодизацію національного відродження, походження та сутність галицького русофільства та австрорусинства, роль греко-каталицького духовенства в національному русі, феномен Галичини як "П'ємонту України".

  Скачати повний текст

Досліджено історію вивчення народної культури українців Закарпаття на сторінках періодичних видань краю другої половини XIX ст. - першої половини XX ст. Проаналізовано стан і характер джерельної бази. Установлено ступінь дослідження проблеми у вітчизняній і зарубіжній історіографії. Визначено напрямки та рівень етнографічних досліджень, їх тематику, аспект регіонального вивчення щодо закарпатської української етнографічної зони, особи дослідників у різні для Закарпаття історичні періоди: часів Австро-Угорщини (1867 - 1918 рр.), Чехословаччини (1919 - 1939 рр), хортистської Угорщини (1939 - 1944 рр.). Проаналізовано етнографічні матеріали на тему матеріальної та духовної культури, етнічної історії та етногенезу закарпатських українців, опубліковані у 16-ти крайових періодичних виданнях дослідженого періоду. Визначено місце та роль кожного з видань і окремих дослідників в етнографічному вивченні Закарпаття.

  Скачати повний текст

У дисертації комплексно й усебічно досліджено фотографічні практики як специфічний різновид людської діяльності, еволюція цього історико-культурного явища у стадіальних та синхронних вимірах та регіональні особливості мультикультурної варіативності фотографічних практик у різних середовищах Одещини. На основі професійних та аматорських фотографій з приватних зібрань населення краю, інтерв'ю з власниками фотоальбомів й фотографами, розширено гносеологічні кордони та уявлення про евристичний потенціал фотокарток аматорського походження, їх значення для відтворення історичних та культурологічних реалій. Аналіз джерельної бази дозволив виокремити та систематизувати відомості про ступінь збереження традицій у мікросоціальних середовищах різних етнічних культур Одещини: українців, росіян-старообрядців, греків, поляків, болгар, гагаузів, молдаван тощо, що проживали/-ють у сільській місцевості та в містах.^UThe dissertation comprehensively investigated photographic practices as a specific type of human activity, the evolution of this historical and cultural phenomenon in staged and synchronous dimensions, the ethnoregional features of photographic practices (creation and existence) in the specific variability of various communities in Odessa region. On the basis of professional and amateur photographs, private collections of the population of Odessa region, the epistemological boundaries are expanded, ideas about the heuristic potential of photographs of amateur origin and their significance for the reconstruction of historical and cultural realities are expanded.

Комплексно досліджено історико-героїчні перекази як цілісну систему. Зібрано й проаналізовано значний за обсягом матеріал, який нагромаджувався впродовж століть і становить національний фольклорний фонд. Уперше в українській фольклористиці висвітлено історію України від найдавніших часів до початку XX ст., а саме: княжі часи; боротьбу українців з монголо-татарськими та турецько-османськими поневолювачами; козацько-гетьманську добу; гайдамаччину та опришківство. На базі усних джерел з'ясовано роль та місце видатних осіб в історичному процесі. Висвітлено теоретичні питання щодо поетики жанру. Значну увагу приділено функціональній природі жанру, зокрема, ролі вимислу та його впливу на жанр, показано, яким чином формується фольклорна біографія героя, а також значення простору й часу. Розглянуто жанрову своєрідність естетичної категорії героїчного в історичних переказах. Значну увагу приділено системі художніх засобів вираження.

  Скачати повний текст

У роботі схарактеризовано ключові поняття культурної журналістики; проаналізовано сучасні тенденції висвітлення історичної та культурної проблематики в українській періодиці; з'ясовано системні причини проблеми функціонування культурно-історичної тематики за залишковим принципом – застаріла редакційна політика та некваліфіковані журналісти, які працюють з культурною тематикою; здійснено жанрово-тематичний аналіз історико-культурного контенту тижневика «Дзеркало тижня. Україна»; систематизовано змістове наповнення історико-культурного контенту «Дзеркала тижня. Україна» за критеріями – події, факти, особистості, автори; встановлено, що жанровою домінантою історико-культурного контенту аналізованого тижневика за якісними показниками є жанр інтерв'ю як інструмент у комплексному розкритті образу респондента; виділено особливості трансформації історико-культурних концептів та їх реалізації у міфологемах на сторінках «Дзеркала тижня. Україна»; визначено основні підходи, за допомогою яких реалізується місія історико-культурного контенту «Дзеркала тижня. України» як формотворчого чинника національної свідомості українців.^UThe paper describes the key concepts of cultural journalism; the modern tendencies of how the Ukrainian periodicals cover historical and cultural problems are analyzed; the researcher discovered the systemic problems and reasons why the cultural-historical topics are covered by a leftover principle: it is out-of-date editorial policy and unqualified journalists who write materials on cultural subjects; the author performed genre and thematic analysis of the historical and cultural content of the «Dzerkalo Tyzhnya. Ukraina» [«Mirror of the Week. Ukraine»] weekly newspaper; the subject matter of the historical and cultural content of the «Dzerkalo Tyzhnya. Ukraina» was systematized by criteria: events, facts, personalities, authors; it was established that the genre dominant of the historical and cultural content of the analyzed weekly newspaper in terms of quality indicators is the genre of interviews as a tool of the comprehensive disclosure of the respondent's image; the researcher highlighted the peculiarities of the transformation of historical and cultural concepts and its realization in mythologems on the pages of «Dzerkalo Tyzhnya. Ukraina»; the author pinpointed the main approaches in implementing the mission of historical and cultural content of «Dzerkalo Tyzhnya. Ukraina» as a formative factor of the national identity of Ukrainians.

Розглянуто історичну пам'ять, свідомість, роль наукових знань у їх трансформації, співвідношення науки та міфу як історіографічні явища. Наведено головні етапи розвитку історичної думки та національної свідомості українців. Проаналізовано комплекс історичних, соціальних, політичних, загальнокультурних, наукових критеріїв, які визначали зростання впливу історичної науки на історичні процеси. З'ясовано дію перастативної та консолідуючої функцій української історичної науки. Розглянуто результативність наукового діалогу українських істориків із національними історіографіями сусідніх народів. Зроблено висновок, що в українському випадку становлення національної парадигми сприйняття минулого та її суспільне визнання було прискорене соціально-політичними трансформаціями суспільства. Проаналізовано діяльність наукових товариств, інституцій, окремих істориків. Висвітлено, що на становлення модерної нації вплинуло: поширення державного напрямку, етнологізація соціогуманітарної сфери, дослідження національних меншин. Показано науковий потенціал національної моделі української історичної науки.

  Скачати повний текст

Опрацьовано широке коло джерел і літератури та досліджено розвиток агрокультури українського населення Буковини. Значну увагу приділено проблемам впливу природних умов на розвиток землеробства. Висвітлено питання стосовно змін структури посівних площ, асортименту вирощуваних сільськогосподарських культур, а також щодо інноваційних систем землеробства. Розглянуто традиційні способи удобрення грунту. Проаналізовано динаміку розвитку народної агротехніки. Досліджено питання впровадження інновацій у сільське господарство краю та проаналізовано їх вплив на менталітет зі світогляду буковинського села. З'ясовано локальні та загальнослов'янські риси розвитку агрокультури українців Буковини. Охарактеризовано у порівняльному аспекті народну агротехніку, аграрні звичаї й обряди українського та східнороманського населення краю.

  Скачати повний текст

Розглянуто здатність масової політичної свідомості в сучасній Україні спонукати населення до активної політичної участі. Визначено функції масової політичної свідомості, дія яких спонукає громадян до політичної активності та встановлено її мотиваційну основу. Проаналізовано залежність між рівнями соціальної та політичної активності українців, а також вплив суспільного середовища на характер політичної поведінки. Наведено характеристику політичної свідомості населення сучасної України за змістом його потреб, інтересів, моральних і ідологічних настанов. З'ясовано найбільш розповсюджені політико-ідеологічні преференції українського населення. Розглянуто причини та чинники невідповідності між протестними політичними настроями та переважно пасивною політичною поведінкою людей, зокрема, у найбільш відомих політичних кампаніях. Простежено еволюційні зміни в амбівалентному співвідношенні у масовій політичній свідомості між локусами інтернальності й екстернальності, деяке посилення громадянських цінностей щодо цінностей матеріальних, які залишаються домінуючим чинником політичного вибору. Розглянуто потенційні можливості зростання активності масової політичної свідомості в Україні.

  Скачати повний текст

Досліджено світоглядні уявлення українського народу на підставі вивчення його соціальних ментальних характеристик на прикладі сільського населення Степового Побужжя. Виділено етнічні елементи ментальності українського народу. Розглянуто ментальні характеристики, притаманні військовим і землеробським соціальним групам у часі та просторі. Досліджено рівні вираження соціальних рис у трьох часових періодах на підставі аналізу вербального елемента етнокультури. Встановлено залежність актуалізації архетипів від умов існування. Доведено, що світоглядні уявлення соціального походження, які не мають етнічного підгрунтя, зі зміною способу життєдіяльності сублімуються у напрямку традиційної етнокультури. Проаналізовано проблему співвідношення козацького та селянського типів ментальних настанов в українській традиційній культурі. Розкрито регіональну, соціальну й етнічну специфіку світоглядних уявлень сільського населення Степового Побужжя в історичній ретроспективі.

  Скачати повний текст

Проаналізовано антропологічний склад українського народу на основі широкого комплексу морфологічних ознак: соматологічних, одонтологічних, дерматогліфічних. На території України виділено чотири антропологічних зони - північну, центральну, західну та південну, відмінності між якими незначні. Усі залучені антропологічні системи вказують на поступове посилення південноєвропеоїдного компонента з Півночі на Південний Захід, Південь і Південний Схід України. Стверджено, що українці як носії дніпровсько-карпатської групи антропологічних варіантів займають проміжне місце між представниками північної та півенної гілки європеоїдів, тяжіючи до останніх. Реконструйовано основні напрями давніх етногенетичних процесів на території України, в яких брали участь різні за походженням компоненти.

  Скачати повний текст

Вперше в українській фольклористиці на порівняльному українсько-угорському регіональному матеріалі проаналізовано людиноцентровані погляди, розглянуто людину в багатоманітності її зовнішнього та внутрішнього простору. Висунуто й обгрунтовано тезу про антропоцентризм казки як основоположну ознаку, на противагу, наприклад, космологізму інших жанрів (обрядові пісні тощо). Не беручи до уваги зв'язок з ініціаційним ритуалом, чарівна казка досить далеко відходить від обряду, вже переосмисленого в гру, що підтверджує широко висвітлена в роботі дидактична спрямованість казкового жанру. Набули нового звучання морально-етичні виміри людини, які перебувають на периферії зацікавлень сучасної гуманітарної науки. Вперше зібрано та проаналізовано розлогий регіональний матеріал про феномен казкаря та казкарства, свідчення багатьох фольклористів, наведено типи та портрети оповідачів Закарпаття, конкретні приклади казкових антропокомпонентів. Вперше дані розглянуто з поглядів лінгвопрагматики.

  Скачати повний текст

Об'єктом дослідження є білогвардійський режим П. М. Врангеля у Криму. Предметом дослідження є становлення, функціонування та припинення діяльності політичного режиму П. М. Врангеля, особливості його внутрішньої та зовнішньої політики. Метою дослідження є комплексне вивчення політичного режиму П. М. Врангеля у Криму (квітень – листопад 1920 р.), обставин його становлення, аналіз основних напрямів внутрішньої та зовнішньої політики Уряду Півдня Росії та оцінки успішності чи помилковості урядової політики, її впливу на життя громадян. Результати дослідження: комплексно вивчено малодосліджені та дискусійні аспекти білогвардійського політичного режиму на чолі з П. М. Врангелем в Криму (квітень – листопад 1920 р.). Доведені низька ефективність урядових заходів з дотримання правопорядку, часткова результативність боротьби держави з більшовицьким та анархістським підпіллям та повстанськими загонами; недостатність спроб керівництва Збройних сил Півдня Росії у справі посилення боєздатності Руської армії. Автором високо оцінені дискусії у пресі та в урядових колах щодо земельного закону. Наведені факти дозволяють скоригувати загальноприйняті у сучасній науковій літературі оцінки земельної реформи. Публічні заяви П. М. Врангеля та його найближчого оточення щодо можливості проголошення у майбутньому національної автономії українців та кримських татар мали ситуативний характер, а отже не були остаточними політичними рішеннями правлячої верхівки. Уточнено окремі аспекти дипломатичних стосунків Уряду Півдня Росії із урядами різних держав. Сфера використання: при написанні наукових праць з історії Криму та Південної України; для розробки спецкурсів закладів вищої освіти.^UThe object of the study is the White Guard regime of P. N. Wrangel in the Crimea. The subject of the study is the formation, functioning and termination of the activity of the political regime of P.N. Wrangel, the peculiarities of his domestic and foreign policy. The aim of the study is a comprehensive research of the political regime of P.N. Wrangel in Crimea (from April to November, 1920), the circumstances of its formation, analysis of the main directions of domestic and foreign policy of the Government of the South of Russia and assessment of the success or fallacy of government policy, its impact on the lives of citizens. The results of the study: poorly studied and controversial aspects of the White Guard political regime headed by P.N. Wrangel in the Crimea (from April to November, 1920) have been comprehensively studied. Low efficiency of government measures to maintain law and order, partial effectiveness of the state's struggle against the Bolshevik and anarchist underground and insurgent groups, insufficient attempts by the leadership of the Armed Forces of the South of Russia in strengthening the combat capability of the Russian army have been proven. The author highly appreciated the discussions in the press and in government circles on the land law. The above facts allow to correct the assessment of land reform generally accepted in the modern scientific literature. Public statements by P.N. Wrangel and his closest associates about the possibility of proclaiming national autonomy of Ukrainians and Crimean Tatars in the future were situational and, therefore, were not final political decisions of the ruling elite. Certain aspects of diplomatic relations between the Government of the South of Russia and the governments of different countries have been clarified. Scope of use: in writing scientific works on the history of Crimea and southern Ukraine; for the development of special courses for higher educational institutions.

На основі аналізу наукових праць та літературних, зображальних, речових й усних джерел вперше в українській етнології здійснено реконструкцію витоків, зародження та розвитку етнічної мистецької традиції бісерного оздоблення народної ноші українців (кінець XVIII ст. – дотепер) та проаналізовано причинно-наслідкові механізми еволюційних процесів, що відбуваються в системі досліджуваної традиції. Традиція бісерного оздоблення народної ноші українців розглядається у контекстах трьох етапів розвитку. Кожному з етапів відповідає певна етномистецька парадигма, видимими маркерами якої представлені особливості технологічних, типологічних та художньо-стилістичних засад творчості, які досліджуються у першій частині роботи.^UBased on the analysis of scholarly papers, literary, visual, material and oral sources, for the first time in the Ukrainian ethnology, it was reconstructed the foundations, establishment and development of the ethnic artistic tradition of beaded decoration of the Ukrainian folk costume (late 18th c. till nowadays) and explored cause and effect mechanisms of evolutionary processes occurring in the system of the analyzed tradition. The topicality of the paper can be explained by the negative effects of globalization, particularly by the challenges and threats of acculturation that lead to the identity crisis. Modern science especially concentrates on the discourse about ethnical traditions which ensure preservation and reproduction of the ethnical society as a specific and unique system, thus taking an active part in modeling culture-forming processes. Artistic traditions occupy a particular place since numerous closely interconnected intellectual and material markers of the ethnic culture have been formed and established in their contexts.