Вперше у вітчизняному мовознавстві на матеріалі кількох мов індоєвропейського ареалу з використанням комплексного підходу здійснено аналіз агентивно-професійних назв жінок у протиставленні двох форм їх існування: лексикографічної (в словниках і класифікаторах професій) та узуальної (в мовних текстах різної стильової належності та даних експериментальних досліджень - опитувань одного з соціальних стратів мовців). Вивчено особливості творення агентивно-професійних назв жінок у классифікаторах професій у синхронії та діахронії та встановлено їх термінологічний статус. З'ясовано основні чинники, які впливають на функціонування назв жінок в узусі. З використанням результатів гендерного дослідження проблем агентивно-професійної номінації жінок вперше сформульовано поняття "фемінізм" стосовно осіб чоловічої статі. Розроблено й апробовано методику проведення експериментальних досліджень з вивчення дериваційного потенціалу мови у процесі творення назв осіб жіночої статі та семантики суб'єктивного словесного опису мовцями агентивно-професійних назв жінок та осіб чоловічої статі.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняному мовознавстві зроблено спробу теоретичного осмислення універсальної лінгвістичної категорії оцінки. Доведено можливість розвитку аксіологічної прагмалінгвістики як нового напряму, в межах якого описано ознаки категорії оцінки в статиці та динаміці; враховано основні досягнення української лінгвофілософської думки, нового та новітнього мовознавства. Оцінку визначено як стуктурно-, функціонально- та прагмасемантичну категорію; подано характеристику типів класифікації значень категорії оцінки; описано засоби її вираження у проекції на текст. Вивчено оцінку в ракурсі мовленнєвих і міжмовних процесів конотації, нейтралізації/актуалізації, запозичення, міжмовної аналогії.

  Скачати повний текст

Зазначено, що термін - це слово чи словосполучення, що виражає певне наукове поняття. Термінологічний словотвір відображає переважно свідомий, соціально прискорений процес термінотворчості. Засвоєння іншомовних термінів є показником певної фази запозичення світових культурних цінностей. Опрацьовані у європейському мовознавстві вимоги до стандартизації семантики та структури термінів передбачають послідовне проведення принципів номінації, оцінки, уніфікації. Проникнення первісно англійської термінології Інтернету до словників інших мов розглянуто як прояв процесів інтернаціоналізації за сучасних умов. Комп'ютерна термінологія у мовах різних систем формується стихійним шляхом, а також внаслідок цілеспрямованих заходів на основі словотвірних засобів конкрентної національної мови, шляхом калькулювання або прямого запозичення. Критерії формування термінів, затверджені Академією мови та літератури Ірану, свідчать про її подальшу пуристичну орієнтацію. Наявність англійських елементів у текстах перськомовного Інтернету є пояснимим явищем. Певна група назв-"етикеток" нового засобу масової інформації виявляє свої властивості як номенклатура. За критерієм структури загальною тенденцією є відповідність простому англійському терміну простого перського, а складному англійському - складного перського. Для перських термінів-словосполучень у комп'ютерній галузі властиве збереження перських граматичних (синтаксичних) морфем і вплив англійського прототипу. За семантичною характеристикою перська комп'ютерна лексика має адекватне відтворення англомовного оригінального масиву термінів.

  Скачати повний текст

Досліджено нову філософську проблему, пов'язану з актуалізацією етнічної релігії (рідної віри) в Україні та аналогічні процеси у країнах Європи. Українське язичництво розглянуто як духовно-культурний феномен, що проявляється у світогляді, моральних нормах поведінки, звичаєвості й обрядовості у процесті функціонування етносу. Встановлено, що феноменальність рідної віри полягає в її здатності фіксувати, а за сприятливих умов - самовітворювати власні етнічні цінності. Показано, що дана актуалізація може відбуватися у підсвідомості носіїв власної етнічної культури як своєрідне підсвідоме "пригадування" окремими представниками етносу колективного досвіду своїх предків. Зроблено висновок, що етнорелігія (язичництво) - це природний генератор духовного життя етносів та упорядник їх життєвого простору та морально-звичаєвих відносин, в яких гарантом цілісності етнічної спільноти виступає сама етнічна група з її усталеними етнічними звичаями та цінностями Роду. Доведено, якщо розвитку етнічної релігії не перешкоджають зовнішні чинники - війни, поневолення, окупація, асимілятивні процеси, - то рідна віра може бути самодостатньою духовною системою на будь-якому етапі розвитку свого етносу, навіть на самому модерному. Зроблено висновок, що багатотисячолітні духовні традиції, що склалися природним шляхом, мають переваги перед штучними глобальними релігійними доктринами. Встановлено, що етнічні релігії виявляють більшу життєздатність і зберігають властивість періодично відроджуватись, і виступають засобом самозбереження етносу.

  Скачати повний текст

Проведено наукове дослідження антропософських тенденцій в українському мистецтві 1920-х рр. Українське мистецтво даного періоду розглянуто в контексті загальноєвропейської тенденції модернізму - пошуку "нової духовності". Доведено, що у сценічному мистецтві "Молодого театру" та театру "Березіль" використовувались прийом евритмії та елементи містерійного театру. Показано вплив евритмії на становлення методу перетворення Л.Курбаса. Досліджено антропософські мотиви та специфіку образотворення у творчості М.Хвильового, М.Куліша, П.Тичини. Проаналізовано творчість митців-"двадцятників" у театрі, живописі, скульптурі та літературі. Виявлено тенденцію свідомого творення мистецтва та його сакралізації. Доведено, що світоглядні, зокрема антропософські, аспекти у мистецтві даного періоду виступають не стільки філософськими категоріями, скільки засобами художнього вираження.

  Скачати повний текст

Уперше в українському мовознавстві здійснено комплексний аналіз локативних синтаксем української мови. З'ясовано ознаки локативності як семантично-синтаксичної та когнітивної категорії. Визначено місце локативних синтаксем у системі семантико-синтаксичних одиниць і кваліфіковано їх як предикатні одиниці, що називають просторові характеристики дії, процесу, стану, перебування предмета у навколишній дійсності. Обгрунтовано лексико-граматичний статус прислівників і прийменників як носіїв просторового значення. З використанням поняття просторовості визначено основні варіанти локативних синтаксем, а саме: семантичні, комбінаторні, морфологічні, позиційні, кожен з яких виявляє специфіку структури, семантики, засобів реалізації, оформлення та позиційного вживання в системі семантико-синтаксичних одиниць української мови. Виявлено особливості фразеотворчих і дериваційних процесів у системі локативних одиниць. Установлено ядерні та периферійні засоби та способи вираження локативного значення. З'ясовано основні моделі реалізації просторових семантико-синтаксичних відношень у сучасній українській мові.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше в українському мовознавстві проаналізовано мову химерно-історичного роману О. Ільченка "Козацькому роду нема переводу...", розглянуто способи вираження основних психоментальних та етнокультурних особливостей і цінностей українців як етносу, зокрема, досліджено вербалізацію етнопсихічних архетипів. На підставі вивчення ідіостильових особливостей організації тексту досліджуваного роману виділено такі етнопсихічні архетипи: "Воля", "Віра", "Серце", "Козак", "Мати", "Дівчина". Розкрито своєрідність побудови тексту твору, наведено характеристику таких мовних образів: автора (людини XX ст.), оповідача (сучасника подій) і героя. Описано мовні засоби (епітети, порівняння, символи, синоніми, фразеологізми) реалізації етнопсихічних архетипів шляхом вербалізації типових рис етнічного характеру українців та вивлення цих рис у конкретних описах персонажів. Розглянуто невербальні засоби вираження психічного стану героїв. Етнокультурний елемент у романі репрезентовано у чоловічих (Козак Мамай, Михайло, пан Купа) та жіночих (мати Явдоха, Ярина, Роксолана) образах.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано теоретичні засади функціональної взаємодії словотворчих засобів з семантико-синтаксичною функцією суб'єкта. Проаналізовано основні підходи щодо тлумачення понять словотвірної синонімії та словотвірної варіантності в українському мовознавстві, вказано на безпідставність класифікації спільнокореневих синонімів як словотвірних варіантів. З'ясовано семантичну специфіку діяча та носія стану, особливості їх словотвірної реалізації, встановлено потенціал корелятивних словотворчих суфіксів на позначення суб'єкта дії та суб'єкта стану, визначено межі їх функціонального зближення. Розмежовано синонімічні та псевдосинонімічні відношення між словотворчими суфіксами іменників, встановлено основні тенденції у розвитку синонімії та варіантності словотворчих суфіксів іменників - назв діяча та носія стану. Надано практичні рекомендації щодо доцільності вживання синонімічних іменникових суфіксів, враховуючи нові тенденції їх функціонування у сучасній українській літературній мові.

  Скачати повний текст

Визначено особливості вираження національного світобачення японців на лексичному рівні мови. Узагальнено відомості про генезу, історію й теоретичний досвід дослідження мовної картини сіту в українському та зарубіжному мовознавстві. Встановлено співвідношення лексичних та нелексичних засобів вираження мовної картини світу. Показано важливе місце дослідження процесу сприйняття носіями японської мови природи і суспільства серед інших японознавчих дисциплін. Виявлено специфічні риси міфологічного способу мислення представників архаїчної традиційної культури та їх відображення у японській мові (у загальних і власних назвах). Розглянуто особливості сприйняття мови у східних традиціях, зокрема, східноазійськими культурами, передусім, японською. Вивчено ключові слова на позначення основних категорій японської ментальності. Досліджено лексеми японського походження, які набувають значення культурних символів у текстах українською, російською та англійською мовами, а також фіксацію таких слів в українських лексикографічних джерелах.

  Скачати повний текст

Вперше проаналізовано витоки української духовної культури у творчій спадщині М. Брайчевського. Висвітлено основні етапи життя та діяльності ученого з метою визначення пріоритетних напрямів його наукових досліджень. Розглянуто концепцію етногенезу українського народу, розроблену М. Брайчевським, проаналізовано археологічні культури, зокрема черняхівську, та писемні пам'ятки. Доведено, що метод фіксації поступової зміни культур у часі на конкретній території дозволяє реконструювати процес еволюції культурних типів у даному регіоні, ствердити або заперечити безперевність і спадковість культурного розвитку. Досліджено процеси становлення й утвердження християнства, появу перших зразків світської художньої літератури у творчій спадщині науковця. Вивчено документи особового архівного фонду ученого, що стосуються його культурознавчої діяльності. З'ясовано, що у наукових працях М. Брайчевський вживав такі терміни: "український" - у дослідженнях ранньої та сердньовічної історії України, "українські племена", "українська державність" - у контексті Антського царства, "Україна - Русь" стосовно X - XI ст., "українське королівство", "друге українське королівство" - під час вивчення історії України XIII ст.

  Скачати повний текст

Розглянуто виховний ідеал як обумовлене знанням щодо досконалих умов процесу виховання, метою якого є всебічний і гармонійний розвиток (саморозвиток) вільної у виборі особистості на засадах народності, природо- та культуровідповідності. Виявлено, що К. Ушинський вказує на національну основу всебічного та гармонійного розвитку особистості за досконалих умов процесу виховання, наголошує, що ідеал є недосяжним повністю, і у процесі виховання можна лише допомогти вихованцеві наблизитися до абсолютного ідеалу - Ісуса Христа. Встановлено, що критерієм ефективності досконалого процесу виховання К. Ушинський вважає самосвідомість вихованця, яка дає людині дар слова, свободу волі, моральність, прагнення досконалості, самовдосконалення, прогресу, а основною метою визначає людську особистість. Зазначено, що концепція виховного ідеалу у спадщині К. Ушинського відповідає основним засадам української виховної традиції та інтегрована у сучасне українське виховання.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз формування та розвитку теорії народного представництва. Вивчено витоки народовладдя та ставно-представницьких органів у Київській Русі, сеймовий досвід польсько-литовського періоду та Ради на Гетьманщині (склад, компетенцію, порядок роботи), а також українське представництво у парламентських установах Австро-Угорщини та Державній думі Росії. Значну увагу приділено становленню вітчизняного парламентаризму у добу національно-визвольних змагань 1917 - 1920-х рр., зокрема, формуванню складу та представництва, організаційних структур, компетенції, функцій та порядку роботи Української Центральної Ради; ідеям і спробам скликання народного представництва доби Гетьманату та Директорії; розвитку парламентаризму в ЗУНР, започаткуванню радянських вищих представницьких органів.

  Скачати повний текст

Досліджено основні етапи створення та діяльності газет "Українське Слово" ("УС") і "Нове Українське Слово" ("НУС") в Україні у період Другої світової війни, розкрито можливості їх використання як історичного джерела. Охарактеризовано редакторський склад часописів, визначено рівень достовірності, проаналізовано тематику та проблематику газетних матеріалів. Розкрито інформаційні можливості газет у висвітленні ходу бойових дій на фронтах Другої світової війни, соціально-економічного стану, культурного та духовного життя регіону. З нових позицій проаналізовано офіційну інформацію, що друкувалася на шпальтах газет, та притаманні власне періодиці публіцистичні жанри, авторами яких були журналісти та письменники України, що залишилися на окупованій території. З'ясовано причини, які вплинули на припинення видання "УС" та "НУС". Проведено кількісні підрахунки, які дають підставу стверджувати, що газети "УС" та "НУС" періоду нацистської окупації є вагомим інформативним джерелом, яке вимагає критичного джерелознавчого аналізу.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення значної кількості архівних матеріалів, більшість з яких вперше введено до наукового обігу з'ясовано наукові та політико-ідеологічні предумови виникнення концепції давньоруської народності у контексті розвитку історичної науки в СРСР у 1930-х - першій половині 1940-х рр. Встановлено хронологічні віхи генезису концепції. Вперше проаналізовано практично всі опубліковані праці радянських істориків зазначеного періоду, що стосуються її формування. Визначено та проаналізовано наукову складову як ідейну, теоретичну та фактологічну базу концепції раннього періоду її розвитку. Визначено персональний внесок східнослов'янських дослідників у формування досліджуваної теорії. Виявлено позанаукові чинники, що вплинули на розвиток концепції давньоруської народності, висвітлено деякі нові аспекти взаємодії ідеології та науки. Зроблено висновок, що концепція сформувалася в історичній науці СРСР під час Великої Вітчизняної війни внаслідок внутрішньої логіки наукового розвитку, спираючись на кількісне накопичення нових матеріалів і теоретичих розробок у гуманітарних галузях 1920 - 1930-х рр. (історії, археології, етногенетиці, мовознавстві) в окремих працях радянських істориків - представників усіх трьох східнослов'янських історіографій.

  Скачати повний текст

Досліджено громадсько-політичну, культурно-просвітницьку, публіцистичну, видавничу та наукову діяльність А. Ніковського, її зміст, форми та напрямки. Проаналізовано фактори впливу на формування світогляду діяча, зокрема як активного учасника культурно-просвітнього руху в Україні. Висвітлено основні етапи діяльності А. Ніковського як публіциста, редактора та видавця, визначено внесок у становлення української журналістики, його участь у роботі українських політичних і державних інституцій доби національно-визвольних змагань 1917 - 1921 рр. Розкрито політичні особливості діяльності А. Ніковського, шляхи їх втілення, значення його наукової діяльності для розвитку вітчизняного мовознавства та літературознавства. Обгрунтовано вагомий внесок А. Ніковського у процеси державотворення та розвитку національної самосвідомості українців.

  Скачати повний текст

Доведено, що "вмонтовування" життєпису Н. Суровцової у загальний контекст суспільно-політичного та культурного життя 1910-х - першої половини 1980-х рр. відкриває значні дослідницькі перспективи. Зазначено, що біографія містить кілька якісно відмінних і навіть контрастуючих між собою діб, епох, періодів: українське національне відродження на межі XIX й початку XX ст., нелегальна та напівлегальна політична діяльність української свідомої молоді, що у неї доволі рано ангажувалася Н. Суровцова тощо.

  Скачати повний текст

Розглянуто громадсько-політичне та культурно-освітнє життя українців у Східній Словаччині у період 1945 - 1992 рр. Акцентовано увагу на питаннях, у яких аналізується процес формування української національної меншини, та розвиток її взаємин з чехословацьким урядом, зокрема, процес вирішення українського питання у Чехословаччині після 1945 року. Визначено причини та перебіг створення громадсько-політичних, культурних і освітніх установ, таких як Українська народна рада Пряшівщини, Культурний союз українських трудящих у Чехословаччині, Український народний театр, Піддуклянський український ансамбль, Музей української культури в місті Свидник. Простежено характерні риси та специфіку розвитку української культури на Пряшівщині. Проаналізовано періодичні видання, у яких висвітлено основні події, пов'язані з життям українців на території Східної Словаччини. Визначено, що серед ЗМІ важливе місце посідає українське радіомовлення.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено громадсько-політичну та наукову діяльність М.Павлика (1853 - 1915 рр.) у контексті українського національного відродження. З'ясовано його роль в історії укрїнського суспільно-політичного руху. Уточнено відомі та введено до наукового обігу малодосліджені факти його біографії. Висвітлено процес становлення М.Павлика як громадсько-політичного діяча та вченого, еволюцію поглядів, а також розглянуто вплив на формування його наукового світогляду М.Драгоманова, С.Подолинського, Ф.Вовка, І.Франка, М.Грушевського. У контексті історіософських і культурологічних концепцій, прихильником яких був М.Павлик, теоретично обгрунтовано його концептуальні підходи до вивчення українського національного питання. Розкрито найважливіші аспекти наукової спадщини вченого у різних галузях знань. Проаналізовано його історичні, етнографічні та публіцистичні праці. Зроблено спробу об'єктивно оцінити внесок М.Павлика в українське національне відродження останньої чверті XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему джерел вивчення історії мови в українському та російському мовознавстві у XIX ст. і 1930-х рр. Переважно на матеріалі історичної фонетики східнослов'янських мов розкрито специфіку теоретичного та практичного вирішення зазначеної проблеми у порівняльно-історичному мовознавстві першого (1820 - 1860-ті рр.) та другого (1870 - 1830-ті рр.) періодів з урахуванням наступності й еволюції наукової думки. Визначено внесок українських і російських компаративістів до розв'язання питань, а саме: встановлення кола джерел вивчення історії мови та пріоритетності джерел, виникнення та вдосконалення методики дослідження матеріалу давніх писемних пам'яток, сучасних діалектичних даних, інших джерел, прийомів поєднання різних джерел вивчення історії мови. Відзначено, що другий період порівняльно-історичного мовознавства у порівнянні з першим характеризується розширенням кола джерел вивчення історії східнослов'янських мов, визначенням пріоритетних джерел, удосконаленням методики опрацювання різних джерел вивчення історії мови.

  Скачати повний текст