Здійснено аналіз адаптації англійських власних імен у сучасній російській мові. На підставі вивчення всіх класів запозичених онімів у мові періодичних видань розглянуто основні напрямки їх фонетичної, морфологічної та структурної адаптації. Проведено порівняльне дослідження функціонування в російській мові англійської онімної лексики у XVIII - XIX ст. та другій половині XX - початку XXI ст. Розглянуто процеси морфологічної адаптації основних класів англійської онімної лексики. Встановлено, що введення в граматичну систему мови-реципієнта англійських онімів супроводжується їх співвіднесенням з категоріями роду, числа та відмінка. Досліджено структурну адаптацію запозичених онімів. Виявлено переважний фонетичний характер модифікації їх структурних елементів. Зазначено відсутність явища взаємозаміни під час передачі словотворчих формантів російською мовою. Розглянуто особливості атрибутивних відношень у системі англійської топонімії, реалізованих шляхом описових моделей. Досліджено здатність англійських запозичень вступати в синтаксичні відношення у складі російського речення. Особливу увагу приділено проблемі адаптації ірландських і шотландських прізвищ з компонентом Мак- та апострофом. Обгрунтовано доцільність перекладу англійських онімів російською мовою та збереження їх оригінального вигляду.

  Скачати повний текст

Розглянуто основні ономастичні поля, значну увагу приділено антропонімії та топонімії. Встановлено, що сучасний французький ономастикон, який пройшов довгий шлях свого розвитку, охоплює крім французьких онімів, значний алогенний прошарок, що необхідно враховувати під час адаптації французької онімної лексики. Запропновано рубрикацію для антропонімії та топонімії у французкій мові. Описано особливості французьких особових імен та варіанти їх адаптації. Вивчено лінгвальні та екстралінгвальні умови запозичення французької онімної лексики в українській та російській мовах. Подано характеристику ролі традицій в адаптації французьких онімів. Запропоновано періодизацію їх адаптації. Детально розглянуто фонетичну адаптацію та графічну реалізацію французьких онімів у сучасних українській та російській мовах: субституції в системі голосних, напівголосних, приголосних, а також передачу гемінат. Під час передачі французьких онімів засобами української або російської мов у деяких випадках виникають несправжні омоніми (проблема несправжньої омонімії). Описано морфологічну та структуру адаптацію онімних галицизмів. Особливу увагу приділено морфологічній адаптації хоронімів, ойконімів, відмінювання онімних галицизмів, родовій приналежності запозичуваних ойконімів, особливостям передачі ойконімів pluralia tantun, морфологічній адапатації оронімів, гідронімів, антропонімів. Висвітлено проблему родової приналежності запозичуваних гідронімів та антропонімів. Описано передачу демінутивної конструкції "le (la) + petit(e) + антропонім", передачу конструкції "прийменник de + ойконім", "прийменник de + хоронім", передачу антропонімів pluralia, передачу артиклів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано нинішній стан дослідження системи власних назв Київської Русі в українській і зарубіжній лінгвістиці. На матеріалі прозових творів С. Скляренка, С. Плачинди та В. Шевчука простежено образно-смислові, функціональні характеристики онімної лексики в художньому тексті. Назва художнього твору є одним із найважливіших символів, фокусом реалізації авторського задуму. Визначено особливості художнього моделювання історичної дійсності кожним із письменників, індивідуально-авторську своєрідність уведення в літературний контекст цілого масиву топонімів, антропонімів, міфонімів, що є важливими характеристичними маркерами епохи Київської Русі.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретичні та методичні засади здійснення комплексного географічного вивчення топонімії території України. Встановлено вимоги до збирання топонімічнї інформації, розглянуто особливості зберігання інформації про загальнодержавані топонімічні територіальні системи традиційними методами та засобами ГІС-технологій. Обгрунтовано концепцію хорологічності та просторової континуальності топонімічної системи України, розроблено схему топонімо-географічного дослідження території загальнодержавного та регіонального рівнів. Розроблено концептуальні засади збирання, систематизації, зберігання й оновлення топонімічної інформації й її втілення на топонімічних картах. Виявлено територіальні топонімічні системи, які утворюються у межах природних та антропогенних територіальних комплексів, визначено їх придатність до вивчення методами географічної науки. Удосконалено теорію топонімічного районування, виділено чинники топонімічної диференціації території держави. Створено топонімічні бази та банки даних території України, а також електронні топонімічні інформаційні системи.

  Скачати повний текст

Теоретично обгрунтовано велике значення вивчення топонімів, які є одним з надійних джерел фіксації мовних явищ. Досліджено історію виникнення географічних назв, динаміку їх розвитку та втрачання топонімів - назв населених пунктів у зв'язку зі змінами політичних систем. Проаналізовано 528 словникових статей та понад 1 200 їх фонетичних і морфологічних варіантів, зібраних за польових умов, винайдених на географічних і кадастрофічних картах різних історичних періодів, а також зібраних в архівах Будапешта та Берегова. Цей матеріал проаналізовано в етимологічному, словотвірному та соціолінгвістичному аспектах, а також за його функцією та мотивацією. За етимологією запропоновано розмежування власне угорських топонімів, топонімів іншомовного походження та змішану групу, до якої входять складні та складені топоніми, складові компоненти яких різного (змішаного) походження. У словотвірному аспекті розмежовано топоніми, утворені від загальних назв, а також - від власних назв. Запропоновано поділ топонімів за їх функцією та мотивацією формування за двома групами: назви об'єктів і споруд, загальні (відапелятивні) назви. З застосуванням цих методів дослідження у поєднанні з порівняльно-історичним методом уперше всебічно проаналізовано топоніми у мовленні угорців м.Берегова та його околиць.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено комплексному аналізу гідронімікону басейну Стрию. Гідроніми досліджено з огляду на лексико-семантичне значення основ, виявлено джерела формування назв та особливості базової лексики в топонімотворчому процесі. Встановлено основні принципи, за якими здійснювались іменування мікротопонімів та мікрогідронімів.

  Скачати повний текст

Системно вивчено гідронімію Буковини (назви непротічних вод) з використанням 1500 найменувань гідрооб'єктів з огляду на лексико-семантичне значення слов. Описано апелятивну та онімну лексику, що є в основах гідронімів. Проаналізовано способи творення буковинських гідронімів, визначено продуктивність їх словотвірно-структурних типів. На підставі результатів дослідження наведено дані про особливості топонімного словотвору, доповнено відомості про гідронімійні регіональні системи, розкрито їх специфіку на загальноукраїнському топонімійному тлі.

  Скачати повний текст

Уперше на матеріалі фольклорних записів XVIII - початку XXI ст. проведено багатоаспектний аналіз характеру функціонування усної епічної традиції та її регіональної специфіки. Висвітлено основні шляхи трансляції фольклорної спадщини Запорожжя, характер зміни жанрової картини світу в легендах і переказах регіону. Проаналізовано соціально-утопічні, соціогонічні мотиви в усній прозі Нижньої Наддніпрянщини, динаміку змін топонімічних мотивів. Досліджено специфічні особливості історичних пісень Запорожжя, характер трансформації традиційних для Запорожжя пісенних творів у посткозацький період, сучасний стан прозової та історикопісенної традиції на теренах колишнього Дніпрового Низу.

  Скачати повний текст

Досліджено військово-політичну, адміністративно-господарську та духовно-культурну діяльність князів, бояр і педставників вищого духовенства Переяславля Руського в контексті з позиції їх впливу на суспільно-політичне життя Русі другої половини ХІ - середини ХІІІ ст. Вперше проаналізовано життєдіяльності всієї еліти Переяславля Руського та висвітлено її роль в історії Русі. На основі аналізу масиву літописних, агіографічних, археологічних, сфрагістичних та топонімічних джерел з'ясовано місце переяславської еліти в суспільно-політичному житті Русі, а також вплив Переяславля Руського на формування становлення представників цієї еліти та на їх подальшу долю.

  Скачати повний текст

Розглянуто етимологічні та структурно-семантичні особливості латинських омонімів. Досліджено понад 750 омонімічних апелятивів і онімів, зокрема, антропонімів і топонімів. Визначено основні періоди розвитку омоніміки, викладено причини її появи, проаналізовано відомі критерії диференціації полісемії та омонімії. Висвітлено класифікаційні засади для аналізу омонімічних утворень, встановлено основні принципи їх творення, запроповано власне визначення лексичних омонімів. Розглянуто найпродуктивніші джерела різноетимонних етимологічних омонімів латинської мови, причиною появи яких є фонетична конвергенція та фонетична адаптація запозичених слів, а також одноетимонних семантичних омонімів, утворених у результаті різко дивергентного розвитку та спеціалізації значень полісемантичного слова. Визначено суть словотвірних омонімів і шляхи їх творення. Розглянуто семантичні можливості власних імен (антропонів і топонімів) вступати в омонімічні відношення.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний порівняльний аналіз словотвірного та лексико-семантичного аспектів ойконімії США й України з залученням численних топонімічних фактів з інших мов. Здійснено систематичне дослідження ойконімічних систем США і України на синхронному рівні з використанням даних діахронії. Виявлено значну кількість схожих або навіть ідентичних (ізоморфних) явищ у лексико-семантичному та словотвірному аспектах ойконімічних систем розглянутих мов. Ізоморфізм виявлено в номінаційних принципах ойконімії, у аспекті використання однакових словотвірних топонімічних структур. Виявлено значні топонімічні розходження, різні (аломорфні) явища стсовно топонімічної номенклатури, способів її організації, статистичних параметрів. Установлено, що відмінності зумовлені специфічним характером і шляхами розвитку розглянутих мов, різними географічними й історичними умовами їх існування, а також особливостями ономастичного менталітету, ономастичних смаків і традицій народів, які творили ці назви.

  Скачати повний текст

Розглянуто імплікацію як особливий спосіб передачі інформації, яка не отримує прямої вербалізації, але індикується експліцитними вербальним та невербальними елементами - маркерами. Імпліцитною є оцінна й асоціативна інформація. Імплікація є дискурсивно обумовленою. У дискурсі англомовної комерційної реклами імплікацію простежено на дискурсивному, лексичному, граматичному та невербальному рівнях. Індикаторами імпліцитної інформації є дискурсивний, лексичні, граматичні та невербальні маркери. Вирішальну роль у декодуванні імпліцитної інформації належить когнітивному змісту дискурсу. Імпліцитними елементами, які маркуються вербальними та невербальними засобами реклами, є складові когнітивної моделі, оцінний компонент, прагматичне значення слова та тексту. Мовна реалізація когнітивної моделі може бути повною та неповною, що відображається в її трьох варіантах. До лексичних маркерів імпліцитної інформації належать топонімічна, темпоральна лексика, засоби вираження категорії компаративності, частки, інтертекстуальний компонент, до граматичних - непрямі способи передачі ілокутивної сили спонукання, а до невербальних маркерів - пікторальні, параграфічні маркери та колір.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу джерел та літератури розглянуто історичні та суспільно-політичні умови еволюції міської топонімії Сімферополя. Досліджено всі назви вулиць міста, включаючи ті, що вийшли зі вжитку. Простежено мотиви номінацій і перейменувань з дня створення міста до сучасності. Виявлено загальні закономірності та регіональні особливості. Обгрунтовано висновок про годонім як згорнутий багатоплановий текст, про назви вулиць як пам'ятників культури, історії та мови.

  Скачати повний текст

Проаналізовано топоніми Волині від літописних часів до 1991 р. Висвітлено історичні факти, які мали безпосередній вплив на формування назв міст і сіл. Проведено історико-філологічну класифікацію топонімів за морфологічним і словотворчим принципами. Акцентовано увагу на аналізі природно-географічного середовища, в якому виникали населені пункти.

  Скачати повний текст

Визначено та охарактеризовано основні етапи розвитку історичної топонімії Криму. Уперше висвітлено основні тенденції розвитку топонімічної системи кримськотатарської мови у контексті розселення, міграцій, господарської діяльності населення півострова. Досліджено питання щодо відродження цієї системи. Доведено відсутність у кримській історичній топонімії індоарійських реліктів, постульованих О.Трубачовим. Уперше всю кримську топонімію розглянуто в історичній динаміці та семантико-топологічному аспекті. Проаналізовано лексичний склад, семантичну базу, словотвірну структуру тюркської топонімії Криму у її повному обсязі. Зроблено спробу дослідити закономірності утворення й розвитку топонімії як релігійної топонімічної системи з використанням відповідних матеріалів щодо Криму. Запропоновано ряд етимологій кримських топонімів, регіональних термінів та етнонімів з залученням екстралінгвістичних даних та генетичних і семантичних паралелей з різних мов і регіонів. З використанням топонімічного матеріалу вивчено етногенез кримськотатарського народу, а також на підставі даних топонімії виявлено етногенетичні зв'язки кримських татар з іншими етносами. За результатами вивчення ойконімії з'ясовано схему еволюції тимчасових поселень татар-кочовиків у постійні селища. До наукового обігу введено значний топонімічний матеріал. Укладено картосхему кадиликів й каймакамств у Кримському ханстві.

  Скачати повний текст

Досліджено лексичну організацію ідіостилю Д.Г. Білоуса. Розроблено трирівневу модель дослідження, вершину якої займає когнітивна інформація, що відображає мовну картину світу (МКС) письменника, - ключові концепти слово, людина, простір. Визначено парадигми , що виділяються на образно-поняттєвому рівні, та відповідні номінативні групи. Показано, що найбільш репрезентативними є лексико-тематичні парадигми апелятивної лексики номінації осіб. Проаналізовано ономастичний матеріал (антропоніми та топоніми) поетичних творів Д.Г. Білоуса.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий підхід до зіставно-типологічного вивчення лінгвокультурної інформації фразеологізмів з онімним компонентом в англійській, польській та українській мовах. Розроблено методику зіставлення фразеологізмів з онімним компонентом у неблизькоспоріднених мовах. Розглянуто дві тематичні групи досліджуваних одиниць на базі семантики онімного компонента: антропонімну та топонімну. Визначено мотиваційну основу формування образного значення фразеологізмів з антропонімним та топонімним компонентами в англійській, польській та українській мовах. Проаналізовано спільні та відмінні джерела лінгвокультурної інформації фразеологізмів з онімним компонентом у зіставлюваних мовах.

  Скачати повний текст

Встановлено ідіолектні особливості текстів малих епічних жанрів З.Ленца. Проаналізовано сучасні лінгвістичні інтерпретації поняття "ідіолект". Досліджено константні й еволюційні стильові риси творчості письменника, визначено домінантні лексичні, синтаксичні та синтетичні компоненти ідіолекту З.Ленца, до яких належать: використання символів, оксюморонів, відокремлених епітетів, термінів, топонімів, макроречень та парентез, різних засобів комічного, повторів та оригінальних форм прямої й непрямої мови у вигляді монологу-звернення та поліоповідальності текстів, встановлено їх естетичну функцію. Визначено специфіку застосування окремих мовленнєвих засобів та форм висловлювання саме в ленцівських творах. Проаналізовано здатність окремих мовленнєвих елементів утворювати стильову цілісність на рівні тексту.

  Скачати повний текст

Здійснено географо-топонімічне долідження сучасного стану ойконімів України, їх просторову організацію. Висвітлено теоретико-методологічні аспекти такого аналізу (базові поняття, наукові підходи). Розроблено відповідну методику, а також впроваджено методи та засоби ГІС-технологій, апробованих на прикладі території України. Проаналізовано регіональні особливості та територіальні відмінності українського назвотвірного процесу, що полягають у вивченні специфіки іменування географічних об'єктів (процеси номінації), основних способів творення географічних назв, а також структурно-морфологічних і лексико-семантичних типів географо-топонімічних систем (ГТС). Вивчено та проаналізовано фактори та закономірності, які визначають особливості просторової топонімічної організації території України. Виконано географо-топонімічне районування України та проведено порівняльний аналіз і систематику виділених таксонів. Кожен з них відзначаться специфікою та умовами генезису й існування, структурно-морфологічними та лексико-семантичними типами ГТС. Географо-топонімічні зони виділено на підставі аналізу історії заселення та всебічного освоєння території України, що має відображення у назвах поселень. Географо-топонімічні провінції, виділені в межах зон, характеризуються підсиленням певних явищ у процесах утворення ойконімів. Виділення у межах провінцій географо-топонімічних областей відбувалося за визначенням різноманіття структурно-морфологічних і лексико-семантичних типів ГТС.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено мікротопонімію басейну річки Ужа (у контексті українських говірок Закарпаття). Встановлено зв'язок мікротопонімної системи регіону з історією краю, його природними умовами, діалектною диференційованістю. Проведено структурно-семантичний, назвотвірний і етимологічний аналіз мікротопонімів басейну річки Ужа Закарпаття у синхронічному та діахронічному аспектах, а також лінгвокульутрологічний аналіз назв, що утворилися на базі конотативних топонімів. Визначено основні різновиди мікротопонімних варіантів і особливості їх функціонування. Укладено словник мікротопонімів (близько 9 000 назв та їх варіантів, зібраних за польовим методом). Результати проведеного дослідження уможливлюють створення цілісної картини становлення загальноукраїнської регіональної мікротопонімної системи.

  Скачати повний текст