Дисертацію присвячено комплексному дослідженню конституційно-правового інституту контрасигнації актів глави держави та органів публічної влади. На підставі проведеного дослідження вперше: виділено періодизацію конституційно-правового закріплення контрасигнації, виходячи з виокремлення етапів становлення та розвитку світових конституцій; здійснено класифікацію підстав застосування контрасигнації на юридичні та фактичні, згідно з якою юридичними підставами є положення чинних нормативно-правових актів, що регламентують контрасигнацію, а фактичні підстави передбачають реалізацію її мети; запропоновано нормативно визначити мотиви застосування/незастосування контрасигнації (стратегічні, функціонально-психологічні, інноваційні, фінансові, специфічні) задля недопущення необґрунтованого (безпідставного) здійснення/нездійснення контрасигнації; представлено алгоритм процедури контрасигнації з виділенням її стадій. Удосконалено: визначення поняття «контрасигнація», під яким запропоновано розуміти підписання акту глави держави, парламенту, уряду, органу місцевого самоврядування уповноваженим суб'єктом, що покладає на нього юридичну та/або політичну відповідальність за виконання акту та наділяє такий акт юридичною силою; систему основних принципів застосування контрасигнації, які мають бути нормативно закріпленими, з поділом їх на загально-правові, загальні принципи діяльності органів публічної влади, спеціальні. Дістали подальший розвиток положення щодо: залежності конституційно-правового закріплення контрасигнації від форми правління держави; моделі контрасигнації з виокремленням її видів, форм та типів за певними критеріями; гарантій здійснення контрасигнації з їх поділом на загальні (політичні, економічні, соціальні, ідеологічні) та спеціальні.^UThe paper is related to the complex research of the constitutional and legal institute of countersignature of the head of state and public authorities acts. Based on the conducted research for the first time: the periodization of the constitutional and legal consolidation of countersignature is highlighted, based on the allocation of stages in the formation and development of foreign constitutions; the classification of the grounds for applying countersignature into legal and factual ones is carried out, according to which the legal grounds are the provisions of existing normative legal acts regulating countersignature, and the actual grounds provide for the implementation of its purpose; it is proposed to define the regulatory motives for the use/non-use of countersignancy (strategic, functional-psychological, innovative, financial, specific) in order to prevent unjustified (groundless) implementation/non-implementation of countersignancy; an algorithm of the countersignature procedure is presented with the allocation of its stages. Improved: the definition of the concept of "countersignature", which is proposed to understand the signing of an act of the head of state, parliament, government, local self-government body by an authorized entity that imposes legal and/or political responsibility for the implementation of the act and gives such an act legal force; a system of basic principles for the application of countersignancy, which should be legally fixed, with their division into general legal, general principles of activity of public authorities, special. Received further development the provisions on: the dependence of the constitutional and legal consolidation of countersignature on the form of government of the state; models of countersignature with the allocation of its types, forms and types according to certain criteria; guarantees of implementation of countersignature with their division into general (political, economic, social, ideological) and special.

Визначено поняття інституту Президента України та виявлено основні його риси. Вивчено історичний розвиток інституту Президента в Українській державі, розглянуто особливості правового забезпечення їх реалізації, а також місце Президента України серед органів державної влади. Сформульовано концептуальні положення та обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення інституту Президента України в світлі переходу держави до парламентсько-президентської форми республіканського правління.

  Скачати повний текст

Дисертація є одним з перших в Україні комплексним науковим порівняльно-правовим дослідженням теоретико-правового статусу інституту президентства в Україні та в Угорщині. У роботі розкрито особливості становлення і функціонування інституту президентства в Україні та в Угорщині у контексті державно-правового розвитку, в межах якого з використанням сучасних методів наукового пізнання, врахуванням здобутків юридичної науки окреслено місце та роль президента у функціонуванні державної влади в обох країнах. На підставі проведеного аналізу теоретико-методологічних засад дослідження інституту президентства висвітлені основні підходи до дослідження теоретико-правового статусу інституту президентства. Проаналізовано досвід та проблематика нормативно-правового визначення регулятивної, контрольної, кадрової і установчої функцій Президента України та Президента Угорщини з виокремленням ролі суб'єктивного чинника як критеріальної ознаки. У дисертації вперше використано та уведено до наукового обігу в Україні нормативно-правові документи, видані угорською мовою, які регламентують функціювання інституту президентства в Угорщині.Зроблені висновки щодо правових витоків та парадигм соціально-правового процесу запровадження інституту президентства в обох державах. Висновки базуються на дослідженні правової спадщини у вигляді нормативного забезпечення функціонування вищих органів державної влади в Україні та в Угорщині через призму теоретико-правового дослідження інституту президентства. Автор виокремлює суб'єкта владних повноважень, повністю або частково наділеного повноваженнями президента, за основними законами у конституційній системі держави того часу. У дисертації сформульовано авторське визначення поняття «президіального режиму управління» як предтечу президентського правління за соціалістичних часів, що дало можливість узагальнити критерії визначення суб'єктів владних повноважень та сформульовано дефініцію, яка відображає основні положення державно-правового розвитку соціалістичної України, у якій Президія Верховної Ради виконувала низьку функцій, що в умовах демократичного устрою держави стали притаманні президентові.У дисертації проаналізовано історико-правові аспекти генези інституту глави держави в Україні та в Угорщині й встановлено їх особливий характер з деякими загальними рисами:1) інститут глави держави в Україні формується у руслі подальшого розвитку радянської правової системи та президіального режиму управління;2) інститут глави держави в Угорщині формується у руслі розвитку парламентської форми державного правління та правонаступництва органів державної влади;3) загальне обумовлено радянським правовим спадком в обох країнах, конституційне нормотворення втілювалося змінами до існуючої нормативної бази.Висвітлено правові аспекти транзиту влади у нові інститути (насамперед інституту президентства) при зміні політико-правової системи в обох країнах. У рамках дослідження інституту президентства як сукупності конституційно-правових норм автор аналізує статус і повноваження президента, закріплені у нормативно-правових актах конституційного значення. Проведено порівняльний аналіз конституційно-правових норм, які регулюють функціонування інституту президентства в Україні та в Угорщині, а саме: регулятивні, контрольні, кадрові і установчі функції президента. За допомогою порівняльно-правового аналізу конституційно-правового статусу інституту президентства в Україні та в Угорщині, виявлено відмінності й паралелі цих важливих національних установ, що дозволило співвідносити тенденції розвитку інституту в обох державах.У дисертації було обґрунтовані особливості сучасного інституту президентства в Україні та в Угорщині й встановлено, що:1) відсутність конкретизації та чіткої визначеності теоретико-правового статусу Президента України в аспекті його ролі в системі державного управління дають можливість наповнювати суб'єктивним змістом інститут президентства взагалі;2) чітке визначення теоретико-правового статусу Президента Угорщини сприяє ефективному функціонуванню інституту президентства в системі державних органів;3) обсяг повноважень Президента України перевищує обсяг повноважень Президента Угорщини. Особливо яскраво це проявилося під час здійснення порівняльно-правового аналізу конституційних повноважень президентів у різних сферах їхньої компетенції.Висновки аналізу щодо статусу й обсягу повноважень президента корелюються з історичним правовим спадком визначення місця та ролі глави держави у системі владного механізму в обох країнах.Відзначено значний вплив історико-правової спадщини на формування цього інституту в обох країнах, суть якого полягає у тому що:1) в Україні інститут президентства відбувся як центр державного управління та в певній мірі має ознаки наслідку спадщини президіального режиму управління;2) в Угорщині конституційно-правові нововведення створили «сильний» парламент і «нейтрального» президента, який не має однозначного зв'язку з виконавчою владою.^UThis thesis is one of the first in Ukraine complex scientific comparative and legal studies of the theoretical and legal status of the presidency in Ukraine and in Hungary. The thesis reveals the peculiarities of formation and functioning of the institution of presidency in Ukraine and in Hungary in the context of state and legal development, in which the place and role of the president in the functioning of state power in both countries are outlined using modern methods of scientific cognition and considering the achievements of jurisprudence. We analysed the experience and problems of regulatory and legal definition of the regulative, supervisory, personnel and constituent functions of the President of Ukraine and the President of Hungary, highlight the role of the subjective factor as a criterion attribute. For the first time in Ukraine, the thesis uses and introduces into scientific circulation legal documents published in Hungarian that regulate the functioning of the institution of the presidency in Hungary. We draw conclusions about the legal origins and paradigms of the social and legal process of implementation of the presidency in both states. The conclusions are based on the study of the legal heritage the normative provision of the functioning of the highest state authorities in Ukraine and in Hungary through the prism of theoretical and legal research of the institution of presidency. The thesis formulates the author's definition of the "presidium regime of government" as the forerunner of presidential government in socialist times, allowing us to summarise the criteria for determining the subjects of power and formulate a definition that reflects the main provisions of state and legal development of socialist Ukraine, where the Presidium of the Verkhovna Rada performed a number function, which in a democratic state structure became inherent to the President. The thesis analyses the historical and legal aspects of the genesis of the institution of head of state in Ukraine and Hungary and establishes their special nature with some common features: 1) the institution of head of state in Ukraine is evolving in line with the further development of the Soviet legal system and the presidium regime of government;2) the institution of head of state in Hungary is evolving in line with the development of a parliamentary form of government and the succession of public authorities;3) the general is conditioned by the Soviet legal legacy in both countries, constitutional standard-setting has been embodied by changes to the existing regulatory framework.As part of a research on the institution of presidency as a set of constitutional and legal regulations, the author analyses the status and powers of the president as set out in legal acts of constitutional importance. We conducted a comparative analysis of constitutional and legal norms regulating the functioning of the presidency institution in Ukraine and Hungary, namely, regulatory, control, personnel, and constituent functions of the president. Using a comparative and legal analysis of the constitutional and legal status of the presidency institute in Ukraine and Hungary, the differences and parallels of these important national institutions were identified, which allowed to correlate the trends of the institute development in both states. The thesis substantiated the features of the modern institution of the presidency in Ukraine and Hungary and established the following:1) the lack of specificity and clear definition of the theoretical and legal status of the President of Ukraine in terms of his role in the system of state administration enables the institution of the presidency to be filled with subjective content in general;2) a clear definition of the theoretical and legal status of the President of Hungary contributes to the effective functioning of the institution of the presidency in the system of state bodies;3) the scope of powers of the President of Ukraine exceeds the scope of powers of the President of Hungary. This is particularly evident in the comparative legal analysis of the constitutional powers of the presidents in their various spheres of competence. The conclusions of the analysis of the status and scope of presidential powers correlate with the historical legal heritage determining of the place and role of the head of state in the power system in both countries.A significant influence of the historical and legal heritage on the formation of this institution in both countries has been noted the point of which is that:1) In Ukraine, the institution of presidency has established itself as the centre of state administration and has signs the legacy of a presidium regime of government2) In Hungary, constitutional and legal innovations have created a "strong" parliament and a "neutral" president who has no clear relationship to the executive branch.

Вперше у вітчизняній політології проведено комплексне дослідження історії становлення та розвитку інституту президентства у контексті змін у політичній системі України, які відбулися за роки державної незалежності (1991 - 2007). Запропоновано класифікацію систем президентського правління, розроблену з урахуванням світового досвіду їх моделювання, яку екстрапольовано на українську дійсність. Визначено шість етапів трансформації інституту президентства в Україні, кожен з яких характеризується подіями, що вплинули на особливості його функціонування та взаємодію з іншими гілками влади. Вперше використано індексну методологію, розроблену західними та російськими дослідниками, для аналізу обсягу повноважень Президента України та їх застосування за текстом Конституції та на практиці у періоди дії Основного Закону 1996 - 2006 рр. та після набуття чинності внесених до нього змін у 2006 р. Обгрунтовано концепцію української президентури, в якій на підставі світового та вітчизняного досвіду державного будівництва передбачено використання парламентарсько-президентської моделі як найбільш ефективної моделі інституту президентства, щодо якої надано рекомендації з удосконалення конституційних норм.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено республіканські форми правління, різні типи виборчих і партійних систем як інституціональні чинники політичної стабільності у демократичних зарубіжних державах та незалежній Україні. У контексті президентської, парламентської та змішаної форм правління виокремлено та проаналізовано інститути президента, парламенту, уряду та інституціональні складові системи стримувань і противаг як чинники політичної стабільності. Розкрито вплив на політичну стабільність різних типів виборчих і партійних систем у їх взаємозв'язку та залежно від форми державного правління. На підставі розроблених теоретичних висновків і узагальнень проаналізовано інституціональні чинники політичної стабільності та нестабільності у незалежній Україні.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз адміністративно-правових засад розвитку державного управління у сучасній Україні. Розглянуто поняття "адміністративно-правові засади розвитку державного правління". Проаналізовано актуальні питання впливу адміністративного законодавства на реформування відносин державного управління. З'ясовано роль адміністративного права як фундаментального фактора, що забезпечує зміни у системі державного управління та функціонуванні виконавської влади в Україні. Визначено теоретичні та практичні аспекти адміністративно-правового регулювання статусу суб'єктів державного управління у контексті адміністративного права. Обгрунтовано правомірність застосування критеріїв демократизації та гуманізації стосовно державного управління, а також стосовно системи адміністративного права. Обгрунтовано роль адміністративної реформи у аспекті вдосконалення системи виконавчої влади, державної служби, аналізу конкретних заходів законодавчого характеру щодо сприяння реалізації концепції адміністративної реформи. Досліджено основні проблеми формування адміністративно-правових засад забезпечення принципу законності у сфері державного управління як важливого елемента розвитку державного управління у сучасній Україні. Наведено пропозиції щодо вдосконалення системи чинного законодавства у частині нормативно-правового забезпечення розвитку державного управління на сучасному етапі.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено аналізу актів органів судової влади як джерел сучасного адміністративного права. Уточнюється зміст категорії «джерело адміністративного права» крізь призму розподілу джерел на групи відповідно до суб'єкта правотворчості. З'ясовуються особливості історичного розвитку інституту джерел адміністративного права. Формулюється авторське визначення терміна «джерело адміністративного права» та вивчаються складові елементи системи джерел сучасного адміністративного права. Досліджуються чинники, що впливають на утворення сучасної системи джерел адміністративного права та формування її змісту.Аналізується поліцейське право, дореволюційне адміністративне право, радянське адміністративне право та сучасне адміністративне право. Характеризується залежність між джерелами права, галуззю права та державою (формою державного правління та устрою), місцем прав людини в ієрархічній системі цінностей, які охороняються державою. Доводиться необхідність трансформації інституту джерел адміністративного права.^UThis thesis is devoted to the analysis of the Acts of Judicial authorities as the sources of modern administrative law. The content of the category «source of administrative law» is clarified through the prism of dividing them into groups depending on the subject of law-making. The features of the historical development of the institution of the «source of administrative law» are being figured out. The author's definition of the term «source of administrative law» is formulated and the composite elements of the system of sources of modern administrative law are studied.The factors that influence the formation of a modern system of sources of administrative law and the formation of its content are investigated. Police law, pre-revolutionary administrative law, Soviet administrative law and modern administrative law are being analyzed. The interdependence between the sources of law, the branch of law and the state (a form of government and organization) and the place of human rights in the hierarchical system of values that are protected by the state are characterized. The necessity of transforming the institution of sources of administrative law is proved

Здійснено теоретичний аналіз юридичної природи актів правотворчості президента в республіках зі змішаною формою правління (Білорусі, Болгарії, Вірменії, Грузії, Казахстану, Литви, Молдови, Монголії, Польщі, Португалії, Росії, Румунії, України, Франції). Встановлено основні види правотворчої діяльності президента - безпосередня, сумісна й опосередкована. Запропоновано дефініцію акту правотворчості президента в республіках зі змішаною формою правління та розкрито юридичну природу видів акту правотворчості президента - нормативно-правового акту та нормативно-правового договору. Запропоновано їх класифікацію за різними критеріями. Визначено їх ознаки та функції (зокрема, соціальні). Встановлено співвідношення актів правотворчості президента з нормативно-правовими актами інших органів публічної влади. Розкрито правову природу інституту "вето" президента на закони, які приймаються парламентом, відзначено його законотворчий характер. Обгрунтовано, що документальне оформлення "вето" є не законодавчим актом, а факультативною стадією законотворчого процесу. Розвинуто ідею щодо можливості оформлення "вето" у вигляді указу. Запропоновано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України.

  Скачати повний текст

Традиційно вважалося, що середньовічна фортеця в Білгороді на Дністрі будувалася в декілька етапів, впродовж майже 90-та років (1396 - 1479 рр.), а територія оборонного комплексу протягом цього часу поступово розширювалася від 0,09 га до 8,73 га. Проте факти, одержані в результаті проведеного історіко-архітектурного аналізу фортеці, дозволяють бачити її як будівельний об'єкт, на зведення якого пішло всього біля двох років (1438 - 1440 рр.). В 1454 та 1476 рр. мали місце локальні роботи з модернізації окремих секторів комплексу. Стимулом для заснування та будівництва фортеці послужили затяжні міжусобні конфлікти двох претендентів на молдавський престол - Стефана II і його брата Ілляша, внаслідок чого країну було розподілено на сфери впливів, і Білгород в 1438 р. перетворився на столицю Нижньої Країни господаря Стефана II. Причиною модернізацій в 1454 та 1476 рр., які припали на епохи правління господаря Олександрела та Стефана III Великого, послужили османські військові напади на місто.

  Скачати повний текст

Досліджено взаємну відповідальність особи та держави як різновид соціальної відповідальності, демократичного інституту демократичної, соціальної, правової держави за умов поглиблення політичної реформи, розбудови громадянського суспільства, інтеграції Української держави до світового та європейського політичного і правового простору. Запропоновано тезу, що перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління можливий лише за умови вдосконалення демократичного інституту взаємної відповідальності особи та держави, досягнення взаєморозуміння між різними гілками влади, президентом і урядом, владою та опозицією. Доведено, що демократизація суспільства, поглиблення політичної реформи створюють умови для нового, демократичного формату відносин між особою та державою, зокрема не патерналістських, а партнерських. На підставі проведеного аналізу інституту взаємної відповідальності особи та держави запропоновано розвинути теоретичний базис демократичної, соціальної, правової держави та розробити цілісну й ефективну наукову концепцію взаємної відповідальності особи та держави за умов розбудови української державності.

  Скачати повний текст

Шляхом політико-правового порівняльного аналізу виборчих і партійних систем розглянуто закономірності їх взаємодії у розвинутих західноєвропейських країнах, а також особливості цієї взаємодії в Україні. З'ясовано суть, особливості та механізми застосування різних типів виборчих систем у світовій практиці державного будівництва, закономірності впливу виборчої системи на стан і характер партійної системи з урахуванням форми державного правління. Досліджено трансформацію виборчого законодавства та еволюцію партійної системи в сучасній Україні, особливості їх взаємодії.

  Скачати повний текст

У дисертації на основі міждисциплінарного підходу комплексно проаналізовано політику і право як два важливі суспільні регулятори, які мають спільну мету – ефективний розвиток суспільства. До дослідження взаємодії політики і права залучено напрацювання українських і польських науковців двох трансформаційних періодів – кінця XIX – початку XX століть та кінця XX – початку XXI століть. Систематизовано наукові ідеї сучасних українських і польських вчених щодо суспільної трансформації. На основі функціонально-телеологічного підходу визначено поняття «політика», «право», «взаємодія політики і права». Розгляд практичного рівня взаємодії політики і права здійснено на прикладі публічної політики і публічного права. Проаналізовано взаємовплив політичних рішень і правових норм у процесі регулювання питань, пов'язаних з формою державного правління, парламентською коаліцією та виборчою системою. На основі порівняння окремих ситуацій, що відбувалися і в Україні, і в Республіці Польща, надано кількісні і якісні характеристики політико-правових явищ і процесів. Створено причинно-наслідкові моделі взаємодії політики і права в Україні і Республіці Польща. Обґрунтовано концептуальну схему належної взаємодії політики і права, яка покликана мінімізувати егоїстичні (партикулярні, корпоративні) прагнення певних суб'єктів і вказати шляхи забезпечення максимальної користі для всього суспільства. Іманентними елементами цієї суспільно корисної моделі взаємодії політики і права визначено наукову основу, ціннісну складову, інформаційно-комунікативний компонент, політичну і юридичну відповідальність.^UThe thesis based on an interdisciplinary approach, comprehensively analyzes policy and law as two important social regulators that have a common aim – the effective development of society. The study of the interaction of policy and law involves the works of Ukrainian and Polish scholars of two transformational periods – the late XIX – early XX centuries and the end of XX – early XXI centuries. The scientific ideas of modern Ukrainian and Polish scientists on social transformation are systematized. Based on the functional-teleological approach, the concepts of “policy”, “law” and “interaction of policy and law” are defined. Consideration of the practical level of interaction between policy and law is carried out on the example of public policy and public law. The interaction of political decisions and legal norms in the process of regulating issues related to the form of government, parliamentary coalition and electoral system is analyzed. Based on a comparison of individual situations that occurred in both Ukraine and the Republic of Poland, quantitative and qualitative characteristics of political and legal phenomena and processes are provided. Causal models of interaction between policy and law in Ukraine and the Republic of Poland have been created. The conceptual scheme of proper interaction of policy and law is substantiated, which is designed to minimize the selfish (particular, corporate) aspirations of certain actors and indicate ways to ensure maximum benefit for society as a whole. The immanent elements of this socially useful model of the interaction of policy and law are the scientific basis, value component, information and communication parts, political and legal responsibility.

Дисертація є першим у вітчизняній науці конституційного правакомплексним дослідженням, в якому запропонована авторська концепція реформування пасивного виборчого права, а також модернізація активного виборчого права в сучасному суспільстві з урахуванням міжнародного досвіду провідних демократичних країн світу.У межах дослідження сконцентровано увагу на питаннях аналізу правового регулювання виборчих цензів під час народного волевиявлення. Визначено, що категорія «виборчих прав» є комплексною та включає в собі різні права, а не тільки активне та пасивне виборче право, що дало змогу розглянути виборчі цензи в цілісній взаємозалежній системі виборчого права та надати їм правову характеристику.У дослідженні розглядається історична еволюція виборчих цензів як таких, що мали дискримінаційний характер, еволюціонували та отримали місце в сучасній республіканській формі правління української держави. Здійснений аналіз історії формування виборчих цензів у виборчому праві як України, так і зарубіжних країн, дає підстави говорити про їх розлогий перелік, який сформувався у відповідності до суспільних вимог та індивідуальної відповідальності громадян та суспільства в цілому, рівень розвитку правової держави на кожному історичному етапі.Поряд із цим, дослідження розвиває тему класифікації сучасних виборчих цензів у правовій доктрині за різними критеріями, з’ясовуючи, що сьогодні можна говорити про використання в українському виборчому праві таких виборчих цензів, як: ценз громадянства, віковий ценз, ценз дієздатності, ценз осілості, мовний ценз, ценз судимості та фінансовий ценз.У дисертаційному досліджені також приділена окрема увага становищу процедурних цензів, які були розглянуті як у практичному аспекті, так і в правовій доктрині України та світі. Зокрема, було з’ясовано, що процедурні цензи представляють собою нормативно-правові процедури реалізації активного і (або) пасивного виборчого права, обставлені цілим рядом свідомо нездійсненних або важких у виконанні умов. До процедурних цензів можна віднести обмеження як активного, так і пасивного виборчого права, що виникають під час проходження певної процедури під час реалізації виборчих прав, що не встановлена нормами прямої дії, тобто Конституцією України, але при цьому може значно обмежити коло осіб, які мають право приймати участь у таких виборах.Наприклад, зобов’язання щодо внесення грошової застави під час реалізації пасивного виборчого права кандидатами на виборні посади, або зобов’язання висунення кандидата на виборчу посаду саме політичною партію у зв’язку із скасуванням інституту самовисування для виборів народних депутатів України, а також для певних категорій місцевих виборів, можна визнати в правовій доктрині як «процедурні цензи».У дослідженні охарактеризоване становище активного виборчого права в Україні, а також сучасні виклики народного волевиявлення, з яким стикаються виборці. У зв’язку з чим були запропоновані перспективи розвитку активного виборчого права як з боку автоматизації процесу голосування, так і з боку організації компетентними органами виборчого процесу в цілому.^UThe dissertation is the first complex study in the domestic science of constitutional law, in which the author's concept of reforming the passive electoral law, as well as the modernization of the active electoral law in modern society, taking into account the international experience of the leading democratic countries of the world, is proposed.Within the framework of the study, attention is focused on the issues of analysis of the legal regulation of electoral qualifications during popular expression of will. It was determined that the category of "voting rights" is complex and includes various rights, not only active and passive suffrage, which made it possible to consider electoral censors in an integral, interdependent system of electoral law and to provide them with a legal characterization.The study examines the historical evolution of electoral qualifications as those that had a discriminatory nature, evolved and received a place in the modern republican form of government of the Ukrainian state. The analysis of the history of the formation of electoral qualifications in the electoral law of both Ukraine and foreign countries gives reason to talk about their extensive list, which was formed in accordance with social requirements and individual responsibility of citizens andsociety as a whole, the level of development of the rule of law at each historical stage.Along with this, the study develops the topic of classification of modern election qualifications in legal doctrine according to various criteria, finding out that today it is possible to talk about the use of such election qualifications in Ukrainian electoral law as: citizenship qualification; age qualification; qualification of legal capacity; residency qualification; language qualification; criminal record and financial qualification.The study also paid special attention to the situation of procedural qualifications, which were considered both in a practical aspect and in the legal doctrine of Ukraine and the world. In particular, it was found that procedural censures are normative-legal procedures for the implementation of active and (or) passive electoral rights, furnished with a number of deliberately impossible or difficult to fulfill conditions. Procedural qualifications can include restrictions on both active and passive rights that arise during a certain procedure during the exercise of electoral rights, which is not established by the norms of direct action, that is, by the Constitution of Ukraine, but at the same time can significantly limit the circle of persons who have the right participate in such elections.For example, the obligation to make a monetary deposit during the exercise of the passive right to vote by candidates for elective positions, or the obligation to nominate a candidate for an elective position by a political party in connection with the abolition of the institution of self-nomination for the elections of People's Deputies of Ukraine, as well as for certain categories of local elections, it is possible to recognize in the legal doctrine as "procedural censors".The study characterizes the state of active suffrage in Ukraine, as well as the modern challenges of popular will that voters face. In connection with this, prospects for the development of active suffrage were proposed, both from the point of view of the automation of the voting process, and from the point of view of the organization of the election process as a whole by competent bodies.

Визначено зміст поняття "виконавча влада", встановлено її співвідношення з поняттями державної та політичної влади. Уточнено співвідносність між державною владою та державним управлінням, визначено місце виконавчої влади в системі поділу державної влади. Розкрито зміст і структуру повноваження як основного елемента влади в юридичному сенсі. Сформульовано визначення державно-вкладного повноваження й охарактеризовано особливості реалізації виконавчої влади у країнах з різними формами державного правління. Визначено основні напрямки удосконалення виконавчої влади в Україні.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу архівних матеріалів, законодавчих актів і наукової літератури розкрито історію Волинського дворянського зібрання, його трансформацію з самоврядної станової корпоративної інституції, основні властивості якої були сформовані у річпосполитській традиції, до інституції, підпорядкованої державним інтересам Російської імперії. Узагальнено значний матеріал про зміни його структури та складу, функцій, прав і повноважень, обмеження участі зібрання у системі органів влади. З'ясовано механізми та технології усунення зібрання від правління губернією, серед яких - позбавлення виборчого права, русифікація кадрового складу станових і державних установ. Звуження прав місцевих дворянських інституцій мало прояв у забороні депутатському зібранню видавати свідоцтва про належність до привілейованого стану, а згодом - ревізії його діяльності. Найголовнішим заходом стала заборона проведення Волинського дворянського зібрання та виборів. Доведено, що губернське дворянське зібрання використовувалося місцевою знаттю як вагомий засіб для збереження та відстоювання їх корпоративних прав. Зроблено висновок, що держава, втручаючись у формування його соціоетнічного складу, роз'єднувала шляхетську солідарність і підпорядкувала місцеве дворянство імперським завданням.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню в українській науці конституційного права впливу практики Європейської комісії «За демократію через право» на розвиток конституціоналізму в Україні. У роботі здійснено комплексний теоретичний та практичний аналіз впливу практики Венеційської комісії, виокремлено форми впливу та охарактеризовано його наслідки на політико-правові процеси в Україні. У роботі виокремлено чинники, що зумовили особливу роль Венеційської комісії, а саме: правові основи її формування, принципи діяльності та компетенція. Значення практики Європейської комісії «За демократію через право» в системі джерел права та її впливу на конституційний розвиток національних держав обумовлюється її політико-правовим характером. Характер впливу практики Венеційської комісії на розвиток конституціоналізму в Україні визначається об'єктом свого спрямування та відповідною формою. У дисертаційній роботі сформульовано дефініцію поняття практики Європейської комісії «За демократію через право» як зовнішньої форми об'єктивації її діяльності, що є сукупністю загальних та індивідуальних актів рекомендаційного характеру, які приймаються в односторонньому порядку і не потребують імплементації. Практика Венеційської комісії є «м'яким правом» за наявності таких ознак: загальний характер, дія спрямована на необмежене коло суб'єктів міжнародного права та не вичерпується одноразовим застосуванням; є політично обов'язкова. Доведено, що вплив практики Європейської комісії «За демократію через право» на розвиток європейських держав на основі спільних цінностей та цілей здійснюється лише через систему інституційних механізмів, тобто відбувається у разі її використання міжнародними організаціями та їхніми органами, а також органами публічної влади національних держав. У роботі обґрунтовано, що вплив практики Венеційської комісії на розвиток конституціоналізму в Україні здійснюється (а) у прямих формах, (б) а також в опосередкованій формі. У дисертаційному дослідженні проведено класифікацію форм співпраці Європейської комісії «За демократію через право» та України, а саме: попередня форма співпраці та наступна. Акцентовано увагу на тому, як саме впливає використання практики Європейської комісії «За демократію через право» щодо і в межах України. Так, наголошено, що ця практика (1) запобігає виникненню конституційних конфліктів, (2) відіграє ключову роль під час ухвалення рішень міжнародними, передусім європейськими, організаціями щодо України у зв'язку зі сучасними євроінтеграційними процесами. Зроблено висновок, що використання практики Венеційської комісії може мати і позитивний для розвитку конституціоналізму в Україні ефект, і навпаки – може бути використана іншими суб'єктами права задля шкоди національній та загальнополітичній ситуації в країні. На основі аналізу закономірностей у практиці Венеційської комісії та тенденцій розвитку конституціоналізму в Україні розроблено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України. Зокрема, запропоновано удосконалити низку зміни конституційних положень з метою оптимізації системи правління в Україні на шляху до утвердження українського конституціоналізму. Окрім того, проведено оцінювання ефективності законодавчого регулювання співпраці Верховної Ради України та Європейської комісії «За демократію через право» і запропоновано зміни до законодавства України задля налагодження співпраці парламенту України з Європейською комісією «За демократію через право».^UThe dissertation is devoted to the research in the Ukrainian science of constitutional law of the influence of the practice of the European Commission for Democracy through Law on the development of constitutionalism in Ukraine. The work carried out a comprehensive theoretical and practical analysis of the mechanism of influence of the practice of the Venice Commission, highlighted the forms of influence and characterized the influence of the practice of the Commission on the development of constitutionalism in Ukraine. The paper highlights the factors that determined the special role of the Venice Commission, namely the legal basis for its formation, principles of activity and competence. The significance of the practice of the Venice Commission in the system of sources of law and its influence on the constitutional development of nation states is that it is of a political and legal nature. The nature of the influence of the practice of the Venice Commission on the development of constitutionalism in Ukraine is determined by the object of its direction and the corresponding form. The dissertation formulated the definition of the concept of the practice of The European Commission for Democracy through Law as an external form of objectification of its activities, which is a set of general and individual acts of a recommendatory nature, which are adopted unilaterally and do not need to be implemented. The practice of the Venice Commission is “soft law” if it has the following features: general, the action is aimed at an unlimited range of subjects of international law and is not limited to a one-time application; is politically binding. It has been proved that the influence of the practice of the European Commission for Democracy through Law on the development of European states based on common values and goals is carried out only through a system of institutional mechanisms, i.e. occurs when it is used by international organizations and their bodies, as well as public authorities of national states. The paper substantiates that the influence of the practice of the Venice Commission on the development of constitutionalism in Ukraine is carried out (a) in direct forms, (b) as well as indirectly. The dissertation research classifies the forms of cooperation between the European Commission for Democracy through Law and Ukraine, namely: a preliminary and the following forms of cooperation. Emphasis is placed on how the use of the practice of the European Commission for Democracy through Law affects relative to and within Ukraine. Thus, it is noted that this practice (1) prevents the emergence of constitutional conflicts, (2) plays a key role in decision-making by international, primarily European, organizations regarding Ukraine in connection with modern European integration processes. It is concluded that the use of the practice of the Venice Commission can also have a positive effect on the development of constitutionalism in Ukraine, and vice versa - it can be used by other subjects of law to damage the national and general political situation in the country. Based on the analysis of regularities in the practice of the Venice Commission and trends in the development of constitutionalism in Ukraine, proposals have been developed to improve the current legislation of Ukraine. In particular, it was proposed to improve the constitutional provisions in order to optimize the system of government in Ukraine on the way to the establishment of Ukrainian constitutionalism. In addition, the effectiveness of legislative regulation of cooperation between the Verkhovna Rada of Ukraine and the European Commission for Democracy through Law was assessed and amendments to the legislation of Ukraine were proposed to establish cooperation between the Parliament of Ukraine and the European Commission for Democracy through Law.

Досліджено особливості суспільно-політичної кризи в Українській державі в першій половині 60-х рр. XVII ст. та політику гетьмана Павла Тетері, спрямовану на її подолання. На підставі документальних матеріалів, мемуарів, хронік і літописів проаналізовано головні напрями політичної програми українського уряду. Розглянуто політичну програму гетьмана та визначено основні причини її краху. Значну увагу приділено дослідженню геополітичних аспектів життя держави, ходу національно-визвольної та соціальної боротьби в період правління П.Тетері.

  Скачати повний текст

Досліджено еволюцію державної структури козацької України, функціонування її владних інститутів. Проаналізовано здобутки, недоліки, прорахунки у внутрішньо- та зовнішньополітичній діяльності уряду. Вивчено вплив егополітичного фактору на загострення соціально-економічної ситуації в державі. Показано прагнення сусідніх країн не допустити незалежності козацької України, перетворити її на складову частину своєї держави (Росія та Польща) чи у васально-підлеглого союзника (Кримське ханство). Їх агресивна політика та підтримка Росією частини сепаратистсько настроєної старшини, постійне ведення військових дій не дозволяли українському уряду зосередити увагу на державо-творчій діяльності та зумовили територіальний розпад держави. З'ясовано, що в роки гетьманування Ю.Хмельницького у козацькій Україні встановлено олігархічно-республіканську форму правління. Її утвердженню сприяли як об'єктивні фактори (обмеження гетьманських прерогатив статтями Переяславського та Чуднівського договорів, зумовило ослаблення владної вертикалі) та суб'єктивні (молодість і відсутність політичного досвіду Ю.Хмельницького). У внутрішній діяльності уряду слід відмітити його виважену соціально-економічну політику, спрямовану на запобігання соціальних вибухів у державі та заходи щодо збереження територіальної цілісної козацької України. Уряд проводив активну діяльність стосовно захисту державних інтересів на міжнародній арені, не зважаючи на заборону зовнішніх відносин.

  Скачати повний текст

На підставі результатів історико-правового вивчення вперше введених до наукового обігу джерел розглянуто реформаторські тенденції Крайового уряду С.Крима, діяльність Раднаркому Кримської СРР та південноросійських владних структур протягом основних етапів громадянської війни наприкінці 1918 - в 1920 рр. Визначено сутність трьох моделей державності Криму: парламентської республіки з унітарною формою державного устрою та ліберально-демократичним типом державно-правового режиму С.Крима; територіальної автономії (Кримської СРР) з елементами тоталітарного режиму диктатури більшовицької партії; монархічної форми правління військово-авторитарного режиму А.Денікіна, доповнених ідеєю федеративного устрою та широким самоврядуванням у П.Врангеля. Теоретично обгрунтовано нову концепцію правового регулювання взаємовідносин між Крайовим урядом С.Крима та командуванням Добровольчої армії. Визначено спільні риси в законодавчій діяльності антибільшовицьких режимів, проаналізовано особливості їх використання державними апаратами законодавства Російської імперії. Досліджено основні етапи формування та функціонування державно-правового механізму Кримської СРР, зокрема проаналізовано нормативно-правове забезпечення організації та діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади та наведено оцінку політичного режиму республіки.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретико-методологічні засади формування партнерських відносин між державою та суспільством, що сприятимуть становленню правової демократичної держави та громадянського суспільства, концентрації спільних зусиль держави та суспільства на удосконаленні умов людського життя. Визначено основні поняття, що характеризують стан таких відносин, та засоби, за допомогою яких можна здійснювати корекцію уявлень суспільства про владу. Проаналізовано методологічні особливості дослідження сприйняття влади суспільством у контексті уявлень про державну службу як інститут, що забезпечує виконання фукнцій держави. Встановлено, що суспільний образ влади формується на підставі узагальнення уявлень про державних осіб і стану інституціонального забезпечення їх діяльності. Досліджено взаємозв'язок між типами державного правління, формами суспільного устрою та характером відносин між владою і суспільством. Сформульовано основні засади перетворення відносин між державою і суспільством на партнерські за умов світових трансформаційних процесів у напрямку глобалізації та інтеграції.

  Скачати повний текст