Наведено визначення поняття та розглянуто суть загального явща виконавчої влади в контексті теорії поділу влади. Доведено, що співвіднесеність законодавчої та виконавчої влади зумовлена насамперед прийнятою формою державного правління. Зазначено, що подоланню складностей, які виникають у процесі реалізації ідеї поділу влади, не сприяють деякі теоретичні концепції, зокрема, концепція президентської влади. Обгрунтовано важливе значення поняття державного управління для з'ясування поняття та суті виконавчої влади, досліджено історико-правові аспекти становлення її конституційних засад в Україні, розглянуто їх сучасну еволюцію. Наголошено, що за Основним Законом передбачено, так званий, дуалізм виконавчої влади. Тим самим, зокрема, Президент України поєднаний з виконавчою владою функціонально. Відзначено, що Президент України є ключовою складовою системи виконавчої влади. Характер його компетенційних зв'язків з Кабінетом Міністрів України унаочнює домінантність ролі Президента України за буквою чинного Основного Закону. Разом з тим, зміст конституційного статусу Кабінету Міністрів України засвідчує його потенційну значущість у сфері виконавчої влади, ймовірну роль уряду як центру з питань реалізації відповідної державної політики. Охарактеризовано пропозиції щодо реформування системи компетенційних зв'язків у своєрідному трикутнику "Верховна Рада України - Президент - Кабінет Міністрів України".

  Скачати повний текст

Досліджено взаємну відповідальність особи та держави як різновид соціальної відповідальності, демократичного інституту демократичної, соціальної, правової держави за умов поглиблення політичної реформи, розбудови громадянського суспільства, інтеграції Української держави до світового та європейського політичного і правового простору. Запропоновано тезу, що перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління можливий лише за умови вдосконалення демократичного інституту взаємної відповідальності особи та держави, досягнення взаєморозуміння між різними гілками влади, президентом і урядом, владою та опозицією. Доведено, що демократизація суспільства, поглиблення політичної реформи створюють умови для нового, демократичного формату відносин між особою та державою, зокрема не патерналістських, а партнерських. На підставі проведеного аналізу інституту взаємної відповідальності особи та держави запропоновано розвинути теоретичний базис демократичної, соціальної, правової держави та розробити цілісну й ефективну наукову концепцію взаємної відповідальності особи та держави за умов розбудови української державності.

  Скачати повний текст

Визначено поняття інституту Президента України та виявлено основні його риси. Вивчено історичний розвиток інституту Президента в Українській державі, розглянуто особливості правового забезпечення їх реалізації, а також місце Президента України серед органів державної влади. Сформульовано концептуальні положення та обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення інституту Президента України в світлі переходу держави до парламентсько-президентської форми республіканського правління.

  Скачати повний текст

На базі нормативно-правових актів, архівних джерел та спеціальної літератури проаналізовано процес становлення та розвитку державності та права в Кримському ханстві у першій половині XV ст. - другій половині XVIII ст. Розглянуто правове положення Кримського улусу в складі Золотої Орди. Досліджено ступінь притаманності юридичних ознак державності Кримському ханству. Визначено, що за формою правління Кримське ханство - станово-представницька монархія, а за формою державного устрою - децентралізована унітарна держава. Розкрито особливості утворення та об'єм повноважень вищих органів державної влади (хана, калги, нуреддина, муфтія, візира та ін.). Розглянуто організацію системи судової влади, визначено порядок і принципи здійснення правосуддя, рівень підготовки суддів. Реконструйовано право Кримського ханства - на підставі ярликів кримських ханів, судових рішень, повідомлень сучасників розкрито основні джерела та систему мусульманського права ханіфітського толку в Кримському ханстві, особливості дії чингізидського торе. Роз'яснено поняття норми мусульманського права.

  Скачати повний текст

Об'єкт дослідження: Кіпрська православна церква останньої чверті ХІХ - першої третини ХХ ст. Мета дослідження: комплексне вивчення ролі Кіпрської церкви періоду британського правління та аналіз її суспільно-політичної діяльності. Методи: історико-генетичний, періодизації, проблемно-хронологічний, просопографічний, компаративний, системно-функціональний, аналіз, синтез, опис, узагальнення, класифікація, типологізація, історичний, логічний. Наукова новизна: висунуто гіпотезу про активну суспільно-політичну діяльність Кіпрської православної церкви, яка була спрямована на національно-політичну самоідентифікацію острова та сприяла суспільно-політичній модернізації та десекуляризації кіпрського суспільства; окреслено кіпрську модель взаємин Церкви та суспільства, де релігійний інститут наділено духовною та й політичною владою над греко-кіпрською громадою; всебічно досліджено причетність Кіпрської церкви до суспільно-політичного життя греко-кіпрської громади. Практичне значення: матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці наукових робіт, навчальної літератури, програм і спецкурсів з історії, релігієзнавства та інших дисциплін. Сфера використання: навчальний процес.^UThe subject of the research: The Orthodox Church of Cyprus in the last quarter of the XIX - first third of the XX century. The aim of the dissertation: a comprehensive study of the role of the Cyprus Church during the period of British rule and the analysis of its social and political activities. Methods: historical-genetic, periodization method, problem-chronological, prosopographical, comparative, system-functional, analysis, synthesis, description, generalization, classification, typology, historical, logical. Scientific novelty: a hypothesis was put forward about the active social and political activity of The Orthodox Church of Cyprus, which was aimed at the national-political self-identification of the island and contributed to the social and political modernization and desecularization of the Cypriot society; outlined the Cypriot model of relations between the Church and society, where a religious institution has spiritual and political power over the Greek Cypriot community; comprehensively investigated the involvement of the Church of Cyprus in the political life of the Greek Cypriot community. The practical meaning of investigation: materials of the dissertation can be used in the preparation of scientific works, textbooks, programs and special courses on history, religious studies and other disciplines. Field of application: educational process.

Здійснено порівняльно-правове дослідження становлення й еволюції інституту президенства в Україні та Франції. Проаналізовано причини заснування поста президента у цих країнах, досліджено фактори, що сприяли формуванню специфічних рис українського та французького президентства. Визначено спільні та відмінні риси чинних конституцій України та Франції. Висвітлено подібні ознаки напівпрезидентської форми державного правління в цих країнах. Розглянуто роль президента стосовно інших органів державної влади, на підставі досвіду Франції запропоновано законодавчо закріпити за Президентом України статус арбітра. Порівняно процедуру виборів президента України та Франції, значну увагу приділено питанням строку президентських повноважень, здійснено аналіз окремих етапів виборчого процесу та дослідження виборчої системи щодо виборів президентів даних держав. Значну увагу приділено нормам конституційного законодавства щодо вступу на посаду й усунення з посади глав цих держав. Визначено особливості правового статусу президентів України та Франції. Досліджено компетенцію президентів в аспекті їх взаємовідносин з парламентами та урядами своїх країн. Сформульовано концептуальні положення, обгрунтовано нові пропозиції та висновки щодо досліджених питань.

  Скачати повний текст

Досліджено загальнотеоретичні аспекти форми державного правління (ФДП), її ознаки, критерії класифікації та фактори, що детермінують вибір певної моделі влади. Наведено класифікаційну схему ФДП та основні характеристики різних модифікацій ФДП на основі новітнього досвіду конституціоналізму. Проаналізовано генезис ФДП України, інституційно-правову специфіку моделі влади, закріпленої Конституцією України 1996 р. та скорегованої внесеними змінами в 2004 р., визначено ступінь її ефективності на підставі запропонованих критеріїв. Розкрито закономірності та тенденції розвитку ФДП за умов європейського конституціоналізму та визначено рекомендації щодо її удосконалення в Україні.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу здійснити комплексне теоретико-правове дослідження актуальної для державного будівництва наукової проблеми - форми правління сучасної держави. Висвітлено стан розробки даної теми. Визначено місце та роль форми державного правління у системі елементів форми держави. Виявлено основні закономірності виникнення та розвитку цього найважливішого політико-правового явища. Розкрито суть його поняття. Визначено історичні типи форм державного правління: монархію, поліархію. Сформульовано їх дефініції. Обгрунтовано критерії поділу монархічних і поліархічних форм державного правління на види та підвиди. Удосконалено традиційну класифікацію форм правління. Проаналізовано теоретико-юридичні та політико-практичні моделі парламентської, президентської та змішаної поліархій. Виявлено їх загальні й особливі риси в зарубіжних країнах. Розкрито засади конституціоналізованої 1996 р. в Україні форми державного правління. Проаналізовано її юридичні та політичні проблеми нової конструкції влади та визначено певні шляхи їх вирішення.

  Скачати повний текст

Базуючись на принципах системного аналізу та методологічних засадах некласичних теорій перехідного періоду, здійснено грунтовне дослідження процесу політичної модернізації в аспекті адміністративної реформи як складової реформи політичної системи суспільства у цілому. Зроблено висновок, що на етапі переходу від тоталітарного правління до демократії адміністративна реформа має поєднуватися з політичною, дані реформи є процесами політико-адміністративної модернізації. На підставі аналізу суспільно-політичної ситуації в Україні запропоновано концепцію політико-адміністративної модернізації, суть якої полягає в поєднанні інституційних змін політичної системи та політичного управління на принципах ідейно-світоглядного плюралізму та демократичної політичної культури.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження явища тероризму в контексті цивілізаційних процесів. Уперше зроблено спробу розглядати його як одну зі специфічних форм відносин між індивідами, суспільствами, або між певними режимами правління та громадянами. Досліджено формат "тероризм - антитероризм - цивілізаційний розвиток - демократія - ісламізм - глобалізація - геополітика", що дозволило визначити тероризм як явище, іманентне процесам розвитку, тобто спростувати існуючий стереотип сприйняття як суто деструктивного. Одновимірна парадигма зумовила акцентування уваги на наслідковому аспекті проблеми, що призвело до її відсутності щодо причинних аспектів (цивілізаційного та понятійно-дефініційного, отже, до перервності логічного причинно-наслідкового зв'язку). Запропоновано альтернативний концептуальний підхід, який грунтується на сприйнятті тероризму як складного суспільно-політичного явища, яке виконує у процесах розвитку специфічну рольову функцію, тобто не лише суто деструктивну. Проведено компаративістський аналіз з'ясування ступеня причетності до явища тероризму стабільних, розвинутих політичних систем і суспільств перехідного періоду, на підставі якого спростовано тезу про більшу вразливість синдромом тероризму саме стабільних систем. З урахуванням наслідків застосування антитерористичних методів силової боротьби з тероризмом зроблено висновок, що це лише паліативні заходи протистояння цьому суспільному явищу, оскільки не дають можливості усувати корінні причини його проявів у міжнародному масштабі. Участь України в антитерористичній кампанії відповідає її стратегічним імперативам входження до кола цивілізованої спільноти, тобто іміджеві держави, яка робить певний внесок до забезпечення миру та стабільності у світі.

  Скачати повний текст

Досліджено правові засади та механізми формування та функціонування інституту права стосовно мирних зборів за умов становлення в Україні громадянського суспільства. Обгрунтовано наявність органічного взаємозв'язку між існуючим у державі правовим наповненням правового інституту мирних зборів, його змістом, обсягом гарантування, реалізації та чинною формою державного правління та режиму.

  Скачати повний текст

На підставі результатів історико-правового вивчення вперше введених до наукового обігу джерел розглянуто реформаторські тенденції Крайового уряду С.Крима, діяльність Раднаркому Кримської СРР та південноросійських владних структур протягом основних етапів громадянської війни наприкінці 1918 - в 1920 рр. Визначено сутність трьох моделей державності Криму: парламентської республіки з унітарною формою державного устрою та ліберально-демократичним типом державно-правового режиму С.Крима; територіальної автономії (Кримської СРР) з елементами тоталітарного режиму диктатури більшовицької партії; монархічної форми правління військово-авторитарного режиму А.Денікіна, доповнених ідеєю федеративного устрою та широким самоврядуванням у П.Врангеля. Теоретично обгрунтовано нову концепцію правового регулювання взаємовідносин між Крайовим урядом С.Крима та командуванням Добровольчої армії. Визначено спільні риси в законодавчій діяльності антибільшовицьких режимів, проаналізовано особливості їх використання державними апаратами законодавства Російської імперії. Досліджено основні етапи формування та функціонування державно-правового механізму Кримської СРР, зокрема проаналізовано нормативно-правове забезпечення організації та діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади та наведено оцінку політичного режиму республіки.

  Скачати повний текст

Глава держави посідає чільне місце в системі вищих органів державноївлади і справляє на їх формування та функціонування визначальний вплив.Роль президента в системі органів державної влади і в країні загалом значноюмірою залежить від того, якою саме є форма республіканського правління –президентською, парламентарною чи змішаною. Конституційний статус(інститут) президента, а отже, і роль президента у здійсненні державної влади,залежить від форми республіканського правління. Досягнення цієї мети ірозв'язання зумовлених нею завдань є особливо важливими для України,оскільки узагальнення зарубіжного досвіду формування і функціонуванняінституту президентства дає змогу удосконалювати такий інститут в нашійкраїні.Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлюєтьсяреформуванням інституту президента у відповідності з об'єктивнимивимогами, які висуваються до нього у зв'язку з політико-правовими змінами удержавному житті України, а також виникають у процесі пошуку оптимальноїдля країни форми республіканського правління.Метою дисертаційного дослідження є виокремити, розкрити зміст таз'ясувати особливості функціонування інституту президентства за різнихформ республіканського правління. Об'єктом дисертаційного дослідження єінститут президентства як сукупність юридичних норм, що визначає статуспрезидента як глави держави за республіканської форми правління.Предметом дослідження виступають особливості інституту президентства зарізних форм республіканського правління.^UThe head of state occupies a prominent place in the system of higher stateauthority and exerts a decisive influence on their formation and functioning. In thecountry the role of the president in the system of public authority depends on whatform of republican government is the presidential, the parliamentary or the semipresidential.The constitutional status (the institute) of the president and the role ofthe president, in the exercise of state power, depends on the form of republicangovernment. Achieving this goal and solving the tasks are especially important forUkraine, as the generalization of foreign experience in the formation and functioningof the institute of presidency makes it possible to improve such an institute in ourcountry.The relevancy of the dissertation is coordinated to the reform of the president`sinstitute in accordance with the objective requirements for it in connection withpolitical and legal changes in state life of Ukraine, as well as arise in the process offinding the optimal form of republican government.The purpose of the dissertation is to single out, reveal the content and find outthe peculiarities of the functioning of the institute of presidency under the differentforms of republican government. The object of the dissertation is the institute ofpresidency as a set of legal norms that determines the status of the president as thehead of state under the republican form of government. The subject of the study arethe features of the institute of presidency in the different forms of republicangovernment.The dissertation is the first complex political science research of the instituteof presidency under the different forms of republican government. Within theframework of the conducted research the following results were obtained, which aremarked by scientific novelty and are submitted for defense:for the first time:- the author's definition and delimitation of the concepts “the institute ofpresidency” and “the president's institute” is given. The institute of presidency is aset of constitutional norms that determine the place and role of the president in thesystem of public authority in states with a republican form of government, and thepresident's institute is a system of constitutional law that determines the status ofthe president in the system of public authority in a particular country. The conceptof “the institute of presidency” is broader in meaning than the concept of “thepresident's institute”, as it covers both the general characteristics of theconstitutional status of the president as the head of state in different countries andthe status of the president in a particular country. The constitutional status of thepresident is a part of the president's institute. The constitutional status of thepresident is a set of functions, powers and forms of responsibility enshrined in thebasic law, and the president's institute is a system of constitutional and legal normsthat determines the constitutional and legal status of the president in the system ofpublic authority in a particular country. The study of the president's institute in theconstitutions of countries should be carried out taking into account the generalcharacteristics of the institute of presidency.

Досліджено особливості суспільно-політичної кризи в Українській державі в першій половині 60-х рр. XVII ст. та політику гетьмана Павла Тетері, спрямовану на її подолання. На підставі документальних матеріалів, мемуарів, хронік і літописів проаналізовано головні напрями політичної програми українського уряду. Розглянуто політичну програму гетьмана та визначено основні причини її краху. Значну увагу приділено дослідженню геополітичних аспектів життя держави, ходу національно-визвольної та соціальної боротьби в період правління П.Тетері.

  Скачати повний текст

Розглянуто систему стримувань і противаг як набір інструментів впливу на дії інших учасників політичного процесу у кожного з органів влади в сучасних демократичних країнах, які згруповані в єдине ціле - мережу для запобігання концентрації влади одним з них, а також об'єднання зусиль для досягнення спільної мети - ефективного здійснення влади в державі. Систему стримувань і противаг проаналізовано в контексті еволюції політичної влади, а також політичної думки та теорії демократичного процесу. Висвітлено вплив форми правління та територіальної організації влади на модель системи стримувань і противаг. Обгрунтовано необхідність розробки оптимальної моделі системи стримувань і противаг для умов сучасної України, яка базується на мережевій структурі, передбачає зміцнення президентської влади та посилення ролі регіонів з подальшою можливістю введення двопалатного парламенту.

  Скачати повний текст

У першому розділі «Теоретичні основи захисту корпоративних прав» вироблено авторське поняття та з'ясовано правову природу суб'єктивних корпоративних прав як об'єкту захисту, виокремлено підстави та спеціальні принципи захисту корпоративних прав. Встановлено, що загальними підставами захисту корпоративних прав та інтересів є їх порушення, невизнання чи оспорювання. Натомість спеціальними підставами захисту корпоративних прав учасників господарських товариств можуть бути: зловживання своїм правом мажоритарними акціонерами; недружнє (насильницьке) поглинання; не повідомлення акціонера про проведення загальних зборів товариства; прийняття наглядовою радою та правлінням неправомірних рішень; порушення прав на виплату дивідендів, на інформацію; дії (бездіяльність) правління, які викликали банкрутство товариства; ухвалення рішення про додаткову емісію акцій, що робить ще більш незначною кількість голосів акціонерів тощо. Окрему увагу в межах цього розділу акцентовано на особливостях реалізації цивільно-правових принципів у процесі захисту суб'єктивних корпоративних прав, що відображається у поєднанні теоретичних витоків та природи цивільно-правових принципів, з однієї сторони, та визначення особливостей їх реалізації у процесі правозастосування, з іншої. У другому розділі «Цивільно-правові способи захисту корпоративних прав» під способами захисту суб'єктивних корпоративних прав учасників господарських товариств розуміються встановлені законодавством, локальними актами або договором правові прийоми, спрямовані на попередження, припинення порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного корпоративного права та відшкодування завданих цим збитків. Встановлено, що універсальні способи захисту є базисом для напрацювання спеціальних способів, спрямованих на захист корпоративних прав учасників господарських товариств. Найбільш поширеними способами неправомірного припинення корпоративних прав є: 1) вчинення фіктивних чи удаваних правочинів; 2) незаконні маніпуляції з реєстрами (запис в реєстр про нового власника вноситься за підробленими передавальними розпорядженнями, неправосудними чи фальсифікованими судовими рішеннями); 3) звернення стягнення за неіснуючими борговими зобов'язаннями (наприклад, фальсифікація грошових зобов'язань акціонера); 4) змішані (поєднують в собі кілька з перерахованих вище способів). У випадку неправомірного припинення корпоративних прав учасник господарського товариства вправі скористатися такими способами захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення права, визнання права на цінні папери, відшкодування збитків, зобов'язання вчинити дії тощо.У третьому розділі «Неюрисдикційні форми захисту корпоративних прав» акцентовано увагу на превалюючій ролі альтернативних способів вирішення корпоративних спорів у порівнянні із традиційними, зважаючи на суттєву економію часу і коштів, витрачених на вирішення конфлікту, а також на можливість пошуку такого рішення, яке для конфліктуючих сторін буде справедливим і прийнятним. Зроблено висновок щодо превалюючої неарбітрабельності внутрішніх корпоративних спорів, а звідси – щодо неможливості застосування юрисдикційних альтернативних способів захисту для захисту корпоративних прав за винятком випадків, визначених законом. Встановлено, що медіація є різновидом добровільних примирних процедур внутрішнього корпоративного характеру, спрямованою на примирення сторін конфлікту та упорядкування відносин між ними, із обов'язковим залученням нейтральної третьої сторони, основним завданням якої є сприяння врегулюванню конфлікту. В роботі встановлено дієвість консиліації як окремої примирної процедури внутрішнього корпоративного характеру, організаційно та процесуально схожої до медіації, спрямованої на взаємовигідне та компромісне вирішення спору між учасниками господарського товариства та/або самим товариством, із обов'язковим залученням нейтральної третьої сторони (консиліатора), яка здійснює консультування сторін спору та за потреби пропонує сторонам власні варіанти його вирішення. Доведено, що правовою основою здійснення самозахисту корпоративних прав є законодавчо закріплена низка положень, присвячених діяльності товариств, які за своєю природою можна вважати своєрідними гарантіями прав їх учасників, а також можливостями учасників у випадку реального виникнення порушень їх прав чи загрози такого виникнення припинити їх шляхом самостійного реагування або звернення до органів управління господарського товариства. Визначено переваги процедури sell-out як способу самозахисту прав міноритаріїв. Встановлено, що міноритарні акціонери, які не були залучені до управління корпорацією та фактично були позбавлені можливості реалізовувати належні їм корпоративні права, завдяки процедурі sell-out мають змогу уникнути витрат, у тому числі й на взяття участі в загальних зборах АТ, а також отримати справедливу ринкову ціну за власні акції.^UIn the first section «Theoretical foundations of corporate rights protection» the author's concept is developed and the legal nature of subjective corporate rights as an object of protection is clarified, the grounds and special principles of corporate rights protection are highlighted. It is established that the general grounds for the protection of corporate rights and interests are their violation, non-recognition or contestation. Instead, special grounds for protecting the corporate rights of members of companies may be: abuse of their rights by majority shareholders; unfriendly (forced) takeover; non-notification of the shareholder about the general meeting of the company; adoption of illegal decisions by the supervisory board and the board; violation of the right to dividends, information; actions (inaction) of the board that caused the bankruptcy of the company; decision-making on additional issue of shares, which makes the number of shareholders' votes even smaller, etc. The peculiarity of the implementation of civil legal principles in the process of protection of subjective corporate rights is the combination of theoretical origins and nature of civil legal principles, on the one hand, and determining the features of their implementation in legal enforcement, on the other.In the second section «Civil legal methods of protection of corporate rights» methods of protection of subjective corporate rights of members of companies are understood as established by law, local acts or contract legal measures aimed at preventing, stopping violations, non-recognition or contestation of subjective corporate right and compensation for damages. The most common ways of illegal termination of corporate rights are: 1) committing fictitious or fictitious transactions; 2) illegal manipulation of the registers (entry in the register of the new owner is made on forged transfer orders, unjust or falsified court decisions); 3) recovery of non-existent debt obligations (for example, falsification of shareholder's monetary obligations); 4) mixed (combining several of the above methods). In case of illegal termination of corporate rights, the participant of the company has the right to use such means of protection as restoration of the situation that existed before the violation, recognition of the right to securities, compensation for damages, obligation to act, etc.The third section «Non-jurisdictional forms of corporate rights protection» focuses on the predominant role of alternative ways of resolving corporate disputes compared to traditional ones, given the significant savings in time and money spent on resolving the conflict, as well as the possibility of finding a solution for conflicting parties which will be fair and acceptable. Mediation has been found to be a type of voluntary conciliation procedure of an internal corporate nature, aimed at reconciling the parties to the conflict and regulating relations between them, with the obligatory involvement of a neutral third party, whose main task is to facilitate the settlement of the conflict. At the same time, the sphere of interpersonal relations, which is not regulated by the law, plays a priority role in resolving corporate disputes. Accordingly, the main and primary purpose of mediation is the peaceful settlement of the conflict and the preservation of business relations between the partners, and not the protection of violated rights, which is the specificity of mediation as an alternative to litigation. The paper separately establishes the effectiveness of conciliation as a conciliatory procedure of internal corporate nature, organizationally and procedurally similar to mediation, aimed at mutually beneficial and compromise settlement of the dispute between the participants of the company and / or the company itself, with the mandatory involvement of a neutral third party (consultant) who advises the parties to the dispute and, if necessary, offers the parties their own options for resolving it. It is proved that the legal basis for self-protection of corporate rights is a number of provisions on the activities of companies, which by their nature can be considered as a kind of guarantee of the rights of their members, as well as the ability of participants in case of real violations of their rights or the threat of such occurrence to terminate them by self-response or appeal to the governing bodies of the company. The advantages of the sell-out procedure as a way of self-protection of minority rights are determined. It has been established that minority shareholders who were not involved in the management of the corporation and were in fact deprived of the opportunity to exercise their corporate rights, thanks to the sell-out procedure can avoid costs, including participation in the general meeting of the company and obtain fair market price for own shares.

Дисертація є першим у вітчизняній науці конституційного правакомплексним дослідженням, в якому запропонована авторська концепція реформування пасивного виборчого права, а також модернізація активного виборчого права в сучасному суспільстві з урахуванням міжнародного досвіду провідних демократичних країн світу.У межах дослідження сконцентровано увагу на питаннях аналізу правового регулювання виборчих цензів під час народного волевиявлення. Визначено, що категорія «виборчих прав» є комплексною та включає в собі різні права, а не тільки активне та пасивне виборче право, що дало змогу розглянути виборчі цензи в цілісній взаємозалежній системі виборчого права та надати їм правову характеристику.У дослідженні розглядається історична еволюція виборчих цензів як таких, що мали дискримінаційний характер, еволюціонували та отримали місце в сучасній республіканській формі правління української держави. Здійснений аналіз історії формування виборчих цензів у виборчому праві як України, так і зарубіжних країн, дає підстави говорити про їх розлогий перелік, який сформувався у відповідності до суспільних вимог та індивідуальної відповідальності громадян та суспільства в цілому, рівень розвитку правової держави на кожному історичному етапі.Поряд із цим, дослідження розвиває тему класифікації сучасних виборчих цензів у правовій доктрині за різними критеріями, з’ясовуючи, що сьогодні можна говорити про використання в українському виборчому праві таких виборчих цензів, як: ценз громадянства, віковий ценз, ценз дієздатності, ценз осілості, мовний ценз, ценз судимості та фінансовий ценз.У дисертаційному досліджені також приділена окрема увага становищу процедурних цензів, які були розглянуті як у практичному аспекті, так і в правовій доктрині України та світі. Зокрема, було з’ясовано, що процедурні цензи представляють собою нормативно-правові процедури реалізації активного і (або) пасивного виборчого права, обставлені цілим рядом свідомо нездійсненних або важких у виконанні умов. До процедурних цензів можна віднести обмеження як активного, так і пасивного виборчого права, що виникають під час проходження певної процедури під час реалізації виборчих прав, що не встановлена нормами прямої дії, тобто Конституцією України, але при цьому може значно обмежити коло осіб, які мають право приймати участь у таких виборах.Наприклад, зобов’язання щодо внесення грошової застави під час реалізації пасивного виборчого права кандидатами на виборні посади, або зобов’язання висунення кандидата на виборчу посаду саме політичною партію у зв’язку із скасуванням інституту самовисування для виборів народних депутатів України, а також для певних категорій місцевих виборів, можна визнати в правовій доктрині як «процедурні цензи».У дослідженні охарактеризоване становище активного виборчого права в Україні, а також сучасні виклики народного волевиявлення, з яким стикаються виборці. У зв’язку з чим були запропоновані перспективи розвитку активного виборчого права як з боку автоматизації процесу голосування, так і з боку організації компетентними органами виборчого процесу в цілому.^UThe dissertation is the first complex study in the domestic science of constitutional law, in which the author's concept of reforming the passive electoral law, as well as the modernization of the active electoral law in modern society, taking into account the international experience of the leading democratic countries of the world, is proposed.Within the framework of the study, attention is focused on the issues of analysis of the legal regulation of electoral qualifications during popular expression of will. It was determined that the category of "voting rights" is complex and includes various rights, not only active and passive suffrage, which made it possible to consider electoral censors in an integral, interdependent system of electoral law and to provide them with a legal characterization.The study examines the historical evolution of electoral qualifications as those that had a discriminatory nature, evolved and received a place in the modern republican form of government of the Ukrainian state. The analysis of the history of the formation of electoral qualifications in the electoral law of both Ukraine and foreign countries gives reason to talk about their extensive list, which was formed in accordance with social requirements and individual responsibility of citizens andsociety as a whole, the level of development of the rule of law at each historical stage.Along with this, the study develops the topic of classification of modern election qualifications in legal doctrine according to various criteria, finding out that today it is possible to talk about the use of such election qualifications in Ukrainian electoral law as: citizenship qualification; age qualification; qualification of legal capacity; residency qualification; language qualification; criminal record and financial qualification.The study also paid special attention to the situation of procedural qualifications, which were considered both in a practical aspect and in the legal doctrine of Ukraine and the world. In particular, it was found that procedural censures are normative-legal procedures for the implementation of active and (or) passive electoral rights, furnished with a number of deliberately impossible or difficult to fulfill conditions. Procedural qualifications can include restrictions on both active and passive rights that arise during a certain procedure during the exercise of electoral rights, which is not established by the norms of direct action, that is, by the Constitution of Ukraine, but at the same time can significantly limit the circle of persons who have the right participate in such elections.For example, the obligation to make a monetary deposit during the exercise of the passive right to vote by candidates for elective positions, or the obligation to nominate a candidate for an elective position by a political party in connection with the abolition of the institution of self-nomination for the elections of People's Deputies of Ukraine, as well as for certain categories of local elections, it is possible to recognize in the legal doctrine as "procedural censors".The study characterizes the state of active suffrage in Ukraine, as well as the modern challenges of popular will that voters face. In connection with this, prospects for the development of active suffrage were proposed, both from the point of view of the automation of the voting process, and from the point of view of the organization of the election process as a whole by competent bodies.

Вивчено інститут парламентської більшості й інституту парламентської меншості як суб'єктів парламентського контролю за діяльністю уряду та складових механізму стримувань і противаг у разі поділу державної влади. Визначено роль та значення парламентських об'єднань в організації політичної системи суспільства, досліджено політико-правову природу інституту парламентської більшості та інституту парламентської меншості, розглянуто рівень ефективності функціонування цих інститутів залежно від обраної форми правління. Проаналізовано особливості їх становлення в Україні у контексті стосунків між законодавчою та виконавчою гілками влади. Сформульовано пропозиції щодо оптимізації конституційного регулювання та політичного забезпечення ефективності інституту парламентської більшості в Україні.

  Скачати повний текст

Розглянуто фактори, що спричинили деформації суспільної свідомості та психології радянських громадян передвоєнної та воєнної доби, а саме: відсутність демократичних традицій; брак досвіду громадської самодіяльності, корпоративної та індивідуальної відповідальності й ініціативи серед різних верств населення; поєднання та переплетіння феодальних рудиментів з самодержавною формою правління, що підготувало підгрунтя для сталінської моделі суспільства та культу особи. Висвітлено процес розробки нових підходів і політичного інструментарію сталінського режиму стосовно неодержавлених громадських установ, які виявили лояльність до радянської влади. Розкрито особливості технології взаємин структур влади та громадських інституцій за екстраординарних умов війни. Зіставлено суспільно-політичні моделі німецько-румунського окупаційного та сталінського режимів, що дало змогу виявити кардинальні відмінності у їх підходах до обмеження компетенції громадських організацій. Запропоновано тезу, що основним параметром, яким визначалося місце та роль громадянської інституції в роки війни, була належність їх до певного політичного табору та апологетика ними відповідної ідеологічної платформи. Досліджено роль українських громадських установ самостійницької орієнтації у суспільно-політичних процесах не лише в західному, а й в інших регіонах України.

  Скачати повний текст

Розкрито основи теорії повноважень як системи знань про загальні юридичні закономірності виникнення, розвитку та формування даного природного явища. Запропоновано класифікацію повноважень. Досліджено історію владних повноважень на підставі найбільш типових правових джерел. Висвітлено сутність правового регулювання повноважень, показано вплив на законодавче встановлення повноважень державних органів форм державного правління та політичного режиму, який знаходиться у центрі державної політики. Охарактеризовано повноваження оббудеманів. Досліджено розподіл повноважень між суб'єктами управління, що склалися у результаті правотворчості в ЄС.

  Скачати повний текст