Уперше в українському літературознавстві досліджено історичну повість ХІХ - початку ХХ ст., систематизовано ідейний зміст повчальності її художніх текстів як втілення морально-етичного досвіду історії вітчизняного державотворення. Встановлено єдність комплексу творів історичного повістярства в його еволюції від класицистичної та преромантичної прози проміжної жанрово-стильової приналежності до якісних, довершених зразків історичної повісті, її різновидів і модифікацій, головними критеріями класифікації яких виступили достовірність зображення історичної реальності, розвиток майстерності для моделювання образів історичних та вигаданих персонажів, збагачення зображально-виражальних засобів, а також протиріччя між різноспрямованими тенденціями у творчості одного автора та способи їх вирішення. Розглянуто проблеми дослідження історичної повісті як способу функціонування художнього мислення та відображення провідних соціоментальних комплексів певної історичної епохи, ідей, продуктивних для сучасного історичного процесу України.

  Скачати повний текст

Доведено, що жанровий поліцентризм, забезпечений принципом презумпції текстуальності, сприймається як осмислений матеріал, схильний до смислової з'ясованості та смислового тлумачення, сам творить свої смисли-об'єкти та смисли-суб'єкти (повість-притча, повість-історія, повість-портрет, повість-дискусія, повість-роздум).

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз жанрової системи художньої прози письменника, розроблено типологію жанрів нарису, оповідання та повісті з урахуванням як формальних, так і змістовних компонентів художніх творів. З'ясовано функціональну роль провідних мотивів художньої прози В. Г. Короленка, визначено характерні особливості композиційної побудови творів письменника, а також специфіку жанрової природи його нарисів, оповідань та повістей. Провідною концепцією даної роботи є поняття жанрового та стильового синтезу як основного принципу поетики В. Г. Короленка, що знаходить вираження на всіх рівнях його художньої системи. Характерною рисою творчості письменника є тенденція до поліжанризму. Синтезуючи елементи різних жанрів (епічних, ліричних, публіцистичних, фольклорних), він створює специфічні жанрові форми - лірико-психологічний та лірико-філософський художній нарис, оповідання нарисового та новелістичного типу, психологічну та філософську повість, казку-притчу, сатиричну казку, вірш у прозі тощо. У композиційній структурі творів В. Г. Короленка поєднані художні, документальні та публіцистичні структурні елементи, використано прийоми "рамки" й "оповідання в оповіданні", жанри-вставки й авторські відступи.

  Скачати повний текст

Здійснено всебічний аналіз поетики та жанрових особливостей "Итальянских новелл" та повісті "Микеланджело". Доведено, що важливу роль в цих творах Д.Мережковського відіграють символи, інтертекст та міфопоетика. Показано, що його новели стилізовані під новелістику італійського Ренесансу та утворюють цикл, а повість є "новим міфом" про Художника - Творця. Дані твори розглянуто в широкому контексті творчого доробку письменника періоду межі століть (трилогії "Христос и Антихрист", "Вечные спутники", "Л.Толстой и Ф.Достоевский"), його творів емігрантського періоду ("Данте") та літератури російського символізму та постсимволізму. Висвітлено тісний зв'язок "Итальянских новел" та повісті-міфу "Микеланджело" з загальними релігійно-філософськими та художньо-естетичними концепціями Д.Мережковського. Доведено, що ці твори є важливою частиною єдиного "тексту" автора. З'ясовано, що мала проза та повість митця своєрідно відобразили загальні тенденції розвитку літератури "срібного століття": процес оновлення історично сформованих жанрів новели та повісті за рахунок стилізації, інтертексту, міфопоетики та широкого використання образів-символів, що дозволило уточнити внесок письменника-символіста в розвиток модерністської літератури.

  Скачати повний текст

Визначено специфіку епісистеми початку XX ст., однією з головних рис якої була метафізична орієнтація свідомості людини. Проаналізовано жанр повісті в аспекті реалізації цієї світоглядної особливості митців. Досліджено повісті, у назві яких фігурує жанрове визначення, зокрема, "Повість про санаторійну зону" М.Хвильового, "Повість без назви" В.Підмогильного, "Повість наших днів" П.Панча. На підставі вивчення деяких ідейно-тематичних та структурно-композиційних елементів повістей на засадах філософії імені, "нової релігійності" та міфу зроблено висновок щодо іманентної анропоцентричності та метафізичної інтенціональності даного жанру.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджується проблема суттєвого жанрового визначення повісті та її сюжетно-композиційних можливостей. Критично розглянуті існуючі визначення повісті, що виникли на підставі поверхових ознак (родової приналежності, кількості сторінок, слів, характеру дії, простору, часу тощо). Автор пропонує визначення повісті на суто жанровій основі - об'єму будови і розвитку сюжету твору. Методологічною основою є цілісно-системний метод дослідження літературних явищ. Віднайдені жанрові принципи повісті (на відміну від роману і оповідання) більш чіткі й точні. Вони перевіряються аналізом багатьох літературно-художніх творів українських та російських письменників кінця XIX - початку XX століття.

  Скачати повний текст

Досліджено творчу спадщину видатного митця за першоджерелами. Виявлено біографічні неточності, які є в науковій літературі, складено найбільш повну нотографію та бібліографію його творів. Вперше проаналізовано й уведено до наукового та культурного обігу музичні твори: струнні квартети №№ 3,4,6,7,8; струнне тріо; "12 солоспівів на вірші Лесі Українки", симфонічну поему "Тайга", симфонічну сюїту, концерт для скрипки з оркестром; філософські твори: поему "Пророк Світовида", філософські бесіди "Материя - жизнь - человек", автобіографічну повість "Моє життя" та епістолярну спадщину. Висвітлено внесок композитора в українську музичну культуру, визначено його місце та роль в історії української музики першої половини XX ст.

  Скачати повний текст

У світоглядному, естетичному, композиційно-сюжетному, образному, хронотопічному та мовностилістичному аспектах визначено жанрові особливості різновиду пригодницько-шкільної повісті. Запропоновано термін "пригодницько-шкільна повість" з урахуванням, у разі його тлумачення, українських і зарубіжних традицій формування цього жанрового різновиду, а також типологічної спорідненості повістей. У контексті українського літературного процесу 1960 - 1980-х рр. зроблено аналіз пригодницько-шкільних повістей для дітей О.Огульчанського, Б.Комара, А.Давидова. Здійснено сучасну реінтерпретацію пригодницько-шкільних повістей даного періоду, в ідейному змісті яких втілені загальнолюдські цінності та специфіка української ментальності. Запропоновано розглядати пригодницько-шкільну повість як діалог прози для дітей та педагогіки. На підставі аналізу архівних матеріалів уточнено окремі факти життя та творчості дитячих письменників, висвітлено історію написання та видання маловідомих повістей, їх роль в українському літературному процесі. Виявлено та проаналізовано специфіку читацької рецепції досліджених повістей. Визначено тенденцію розвитку даного жанрового різновиду в сучасному літературному процесі. Систематизовано та доповнено результати досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців стосовно теорії жанрів, жанрових різновидів середньої прози.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив філософсько-релігійного принциру деміургізму Платона на погляди мислителів Київської Русі. На підставі аналізу релігійно-міфологічної та філософської свідомості зроблено висновок про єдність історико-культурного процесу формування деміургічних ідей і зв'язок вітчизняної релігійно-філософської традиції з найбільш якравими філософськими системами античних та середньовічних східнохристиянських теорій. Розкрито напрями еволюції деміургічної свідомості у досократівській філософській традиції та її вплив на систему поглядів Платона. Проаналізовано платонівські діалоги та запропоновано тезу про послідовний розвиток ідей деміургізму, яких обгрунтовано як творчу силу у різноманітних галузях філософського та філософсько-релігійного знання. Зазначено, що впливу деміургічної концепції зазнали гносеологічні, соціально-політичні, етичні, антропологічні, космологічні та теологічні погляди Платона. Виявлено розвиток деміургічних ідей у наступній релігійно-філософській традиції (елліністично-римській та східно-христянській). Розглянуто зв'зок між прийняттям християнства Київською Руссю та ретрансляцією через візантійську духовну культуру ідей Платона на давньоруських мислителів. Зокрема, проаналізовано "Повість врем'яних літ" Нестора, "Повчання" Володимира Мономаха, "Слово про Закон і Благодать" митрополіта Іларіона. Зазначено, що виявлення завдяки проведеному дослідженню специфічних особливостей деміургізму дозволяє зробити висновок про оригінальних характер давньоруської релігійно-філософської традиції, яка сформувалася під впливом платонізму.ь

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості художнього простору та часу в російській повісті з "я-нарацією" кінця 1880-х - початку 1990-х рр. З'ясовано філософсько-естетичне підгрунтя темпорально-просторового мислення репрезентативних авторів російської повісті (Чехов, Лєсков, Дмитрієва) та художні форми його втілення, тісно пов'язані з наративною стратегією творів. Проаналізовано традиційні та новаторські типи хронотопів, їх семантику, структуру та функції, процеси темпоралізації простору та спеціалізації часу як перспективні тенденції для прози XX ст.

  Скачати повний текст

Роглянуто індивідуально-авторські та типологічні трансформації жанру повісті у російській літературі початку XX ст., які можна відокремити згідно двох типологічних ланок, а саме: модерністської повісті та неореалістичної повісті. Відзначено, що кожна з цих ланок як складові має велику кількість жанрових різновидів, зокрема, міжжанрові (повість-роман, повість-нарис, повість-міф, жанрово-родові (повісті-драма, повісті-поема, "понадповість"), жанрово-стильові (повість "потоку свідомості", "понадповість", повість-розповідь) модифікації. На підставі дослідження поетики повісті початку XX ст. зазначено, що у творчості письменників реалістичної спрямованості так само, як у творчості письменників-модерністів актуалізується модерністська стильова тенденція (інтертекстуальність, неоміфологізм, використання ліричних засобів оганізації оповіді), яка має декілька стильових різновидів (парадигм) екзистенціально-міфологічну, розповідно-орнаментальну та імпресіоністично-натуралістичну. У поетиці російської повісті початку XX ст. відображаються домінантні риси кожної з цих парадигм.

  Скачати повний текст

Досліджено еволюцію жанру антиутопії на матеріалі прозових творів російської літератури 1980 - 2000-х рр. (В.Войновича, Т.Толстої, Е.Лимонова. В.Пелевіна, О.Кабакова, Л.Петрушевської, А.Курчаткіна, М.Веллера). Розкрито суть поняття "антиутопія", його жанрове ядро, художні домінанти. Проаналізовано жанрові різновиди антиутопії (роман, повість, оповідання), розглянуто їх характерні особливості: своєрідність художнього моделювання й прогнозування, час і простір, еволюція героя, особливості конфлікту, мова, стиль. У російській антиутопії кінця XX - початку XXI ст. відзначено усталені ознаки й нові риси, що зумовили динаміку жанру. Антиутопію досліджено у контексті традицій російської та світової класики, а також провідних тенденцій сучасного літературного процесу.

  Скачати повний текст

Висвітлено літературний і суспільно-політичний процес слов'янських народів доби романтизму та реалізму 1840 - 1960 рр., становлення та розвиток зв'язків Й.В. Фріча (1829 - 1890 рр.) з діячами української літератури та культури, українську тему в його творчості. Розглянуто поетичні, драматичні, публіцистичні та мемуарні твори, епістолярію, в яких митець опрацьовував українську тему - драми "Тарас Бульба", "Іван Мазепа", вірші "Заблукалий хлопчик (Повість з України)", статті "Асиміляція малоруського народу", "Програма українського часопису", "Спогади". Проаналізовано мотиви й мету їх написання, а також тематичні джерела. Розкрито формування світоглядних позицій Й.В. Фріча як демократа, основні етапи творчої генези видатного письменника та громадського діяча, його роль у формуванні розвитку українсько-чеських зв'язків. З'ясовано духовні критерії, естетичні та етичні домінанти його творчості, методи впливу на українське літературне та суспільно-політичне життя.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості формування та становлення української біографічної прози першої половини XX ст. Особливу увагу приділено комплексному аналізу жанрової специфіки творів В.Петрова ("Аліна і Костомаров" та "Романи Куліша"), С.Васильченка ("Широкий шлях"), О.Ільченка ("Петербурзька осінь") та Л.Смілянського ("Михайло Коцюбинський"). Досліджено проблемні питання формування біографічного наджанру. Конкретизовано зміст понять "біографічна повість", "художня біографія", "художня вигадка", "здогад". З'ясовано вплив "літературної політики" на формування біографічного твору першої половини XX ст. Досліджено специфіку літературного напрямку та виділено два жанрові різновиди біографічної прози першої половини XX ст. Проаналізовано особливості творів нарисового характеру та своєрідні ознаки біографічної прози традиційного художнього типу.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблематику психологічної драми в українській літературі 1970 - 1980-х рр. та ідейно-естетичні рівні з позицій сьогодення. По-новому проаналізовано п'єси В.Врублевської, О.Коломійця, М.Зарудного, Ю.Щербака, Я.Стельмаха та інших митців, простежено форми та засоби психологічного аналізу, виявлено елементи психологізму як основної засади оновлення змісту драматургічного твору в цілому. Досліджено феномен ліризації як засіб проникнення в духовний світ сучасника, розкриття традицій духовності. Психологізм і ліризацію, які допомогли відкинути ідеологічні догми соцреалізму, розглянуто як засоби гуманізації, повернення до людини її внутрішнього єства, стосунків зі світом і з собою. Визначено різновиди лірико-драматичних жанрів (лірико-драматична дума, народна дума-драма, лірична комедія, лірична драма, комедія-фарс, повість про любов, повість для театру тощо). Простежено, як прийоми психологізації та ліризації розширюють зображувальні можливості драматичного твору за рахунок уведення до художнього тексту різних форм інакомовлення (притчі, легенди, сну, символіки, персоніфікації тощо).

  Скачати повний текст

Досліджено українську автобіографічну прозу 90-х рр. XX ст., зокрема такі її жанрові різновиди, як художні мемуари та автобіографічну повість, в аспекті поетики художнього тексту. Проаналізовано автобіографічні твори В.Дрозда, І.Жиленко, А.Дімарова, Є.Іваничука, П.Наніїва, М.Невидайла, В.Лопати зазначеного періоду. Розглянуто їх тематичні центри та шляхи естетизації автобіографічного матеріалу. З'ясовано специфіку побудови образу автора, встановлено неоднорідність його естетичної природи. Доведено, що хоча в усіх творах наявне розщеплення образу автора на образи головного героя та оповідача, у художніх мемуарах І.Жиленко та В.Дрозда обидва вони є персонажами твору, в автобіографічних же повістях П.Наніїва, А.Дімарова, Є.Іваничука, М.Невидайла, В.Лопати персонажем є лише головний герой, тоді як оповідач представляє інтелектуальну позасюжетну субстанцію, голос за кадром, відповідно різниться й співвідношення їх функцій. Встановлено жанроутвірне художнє навантаження тематичних центрів та структури образу автора.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню художнього світу української імпресіоністичної повісті 20-х років XX століття. Головну увагу приділено жанротворчим пошукам митців, інтертекстуальності та внутрішній дискусійності, літературознавчому аналізу творів А.Головка, М.Івченка, М.Ірчана, Г.Косинки, Г.Михайличенка, В.Підмогильного, О.Турянського, Ю.Яновського. Повість розглядається як цілісна структура в плані вивчення домінуючих ознак її поетики, концепції героя, структури тексту (сюжет, композиція, конфлікт, часово-просторові координати).

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню інтерпретації міфу про Орфея в європейській літературі ХХ століття на прикладі прозових творів української (Г. Пагутяк «Видіння Орфея»), англійської (Дж. Фаулз «Маг»), німецької (Т. Манн «Смерть у Венеції», Г. Носсак «Орфей і…») та болгарської літератур (І. Давидков «Човен Харона»).Об'єкт дослідження – оповідання Г. Пагутяк «Видіння Орфея», Г. Носсака «Орфей і…», повість Т. Манна «Смерть у Венеції» та романи І. Давидкова «Човен Харона», Дж. Фаулза «Маг». Предметом дослідження є трансформація міфу про Орфея на рівні типології і поетики образу в зазначених прозових творах. Вибір матеріалу для дослідження здійснено за такими критеріями: репрезентативність художнього моделювання образу Орфея у творах; хронологічна співвіднесеність; жанрово-стильова модальність; геокультурна варіативність; наукова перспективність.Мета наукової роботи – порівняння трансформації міфу про Орфея в прозі різнонаціональних літератур на рівні типології і поетики мотивного комплексу. Виконано такі завдання: схарактеризовано міф про Орфея та його літературознавчу інтерпретацію; досліджено потрактування орфеїчного образу в українській і європейській прозі ХХ ст.; виявлено типологічні збіги орфеїчного образу та особливості його переосмислення у творах Г. Пагутяк «Видіння Орфея», Г. Носсака «Орфей і…», Т. Манна «Смерть у Венеції», І. Давидкова «Човен Харона», Дж. Фаулза «Маг».Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено комплексний порівняльний аналіз інтерпретації образу Орфея у творах української, болгарської, англійської, німецької літератур, зокрема в текстах Г. Пагутяк «Видіння Орфея», Г. Носсака «Орфей і…», Т. Манна «Смерть у Венеції», І. Давидкова «Човен Харона», Дж. Фаулза «Маг»; виявлено спільні й відмінні риси в інтерпретації античного міфу; розкрито взаємозв'язок між Орфеєм та іншими античними образами й сюжетами (Пігмаліон, Еврідіка, Нарцис, Аїд).Низку літературознавчих праць присвячено дослідженню інтерпретації образу Орфея в ліричних та драматичних творах, де він широко використовувався, натомість прозові твори ХХ ст., у яких наявний образ Орфея, є менш дослідженими.Рецепція орфеїчного мотиву, зокрема як міфологеми, представлена в роботах О Гальчук, О. Гнєзділової, А. Карельського, Ю. Лілєєва, Н. Колошук, С. Максімової, М. Моклиці та інших українських і зарубіжних науковців. Специфіка функціювання традиційних сюжетів та образів була досліджена в працях А. Волкова, А. Нямцу й інших; теорія інтерпретації – у розвідках М. Бахтіна, М. Гайдеґґера, Ю. Коваліва, В. Кухаренко, П. Рікера та інших. Теоретичне підґрунтя дисертації становлять праці, присвячені вивченню міфу, Р. Барта, Е. Кассірера, К. Леві-Стросса, О. Лосєва, О. Потебні та інших учених; дослідження з порівняльного літературознавства В. Будного, М. Ільницького, Д. Наливайка та інших.Методологічну базу дослідження становлять загальнонаукові емпірико-теоретичні методи, системно-функціональний підхід до вивчення літературних явищ, компаративний, культурно-історичний, порівняльно-історичний, генетичний, міфологічний, описовий методи, а також метод аналізу критичної літератури з теми. Для наукового дослідження обрано такі різновиди методів, зазначених вище: загальнонаукові емпірико-теоретичні методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, описовий, системний методи; генетичний – для дослідження трансформації образу античного героя від міфу до прози ХХ ст.; міфологічний – для визначення змісту та функцій міфологічних елементів, якими послуговувалися автори при творенні свого нового міфологічного світу художнього твору, їхніх зв'язків зі значенням первинного міфу; порівняльно-типологічний – для співвіднесення авторських інтерпретацій образу Орфея та визначення відмінностей і подібностей на тематологічному, морфологічному, стильовому рівнях, що дало змогу систематизувати літературні проєкції та інваріанти досліджуваного міфу.Теоретичне значення роботи. Дослідження інтерпретації міфу про Орфея та переосмислення образу в європейській літературі уможливлюють поглиблене вивчення процесів реміфологізації в національних літературах.Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при читанні лекцій із порівняльного літературознавства, підготовці спецкурсів, написанні підручників з історії української та зарубіжної літератур ХХ ст. для студентів закладів вищої освіти гуманітарного профілю.Інтерпретації образу Орфея у проаналізованих творах не є одноманітними, і неоміф не має одного сюжету. Орфей і Пігмаліон, Орфей та Еврідіка, Орфей та Нарцис, Орфей та Аїд є інтерпретаціями нового образу співця й відображенням граней Орфея в прозових творах І. Давидкова,Т. Манна, Г. Носсака, Г. Пагутяк, Дж. Фаулза.Ключові слова: міф, Орфей, інтерпретація, проза, образ.^UThe dissertation is devoted to the research of the interpretation of the myth of Orpheus in the European literature of the twentieth century on the example of prose texts of Ukrainian (Halyna Pahutiak's «Vision of Orpheus»), English (John Fowles's «The Magus»), German (Thomas Mann's «Death in Venice», Hans Erich Nossack's «Orpheus and…»), and Bulgarian literature (Ivan Davidkov's «Charon's Boat»).The object of research – the story by Halyna Pahutiak «Vision of Orpheus», Hans Erich Nossack's «Orpheus and …», the story by Thomas Mann «Death in Venice» and the novels by Ivan Davidkov «Charon's Boat», John Fowles's «The Magus». The subject of research – the interpretation of the myth about Orpheus at the level of typology and poetics of the image in these prose works. The choice of material for the research is made according to the following criteria: representativeness of artistic modeling of the Orpheus image in the works; chronological correlation; genre and style modality; geocultural variability; scientific perspective. The purpose of scientific work is to compare the interpretation of the myth about Orpheus in the prose of various literatures at the level of typology and poetics of the motive complex. The following tasks were performed: the myth of Orpheus and his literary interpretation were characterized; the interpretation of the orpheic image in the European prose of the XX century is studied; typological coincidences of the orpheic image and features of its rethinking in the works by Halyna Pahutiak «Vision of Orpheus», Hans Erich Nossack's «Orpheus and …», Thomas Manns's «Death in Venice», Ivan Davidkov's«Charon's Boat», John Fowles's «The Magus» were found.The scientific novelty of the study is that for the first time: a comparative analysis of the interpretation of the image of Orpheus in the works of Ukrainian, Bulgarian, English, German literature was done; the myth about Orpheus in the works by Halyna Pahutiak «Vision of Orpheus», Hans Erich Nossack's «Orpheus and …», Thomas Mann's «Death in Venice», Ivan Davidkov's «Charon's Boat», John Fowles's «The Magus» is analysed; common and distinctive features in the interpretation of ancient myth are found in these texts; the connection between Orpheus and other ancient images and plots (Pygmalion, Eurydice, Narcissus, Hades) is revealed. A number of works of literary criticism are devoted to the research of the interpretation of the image of Orpheus in lyrical and dramatic works, where the Orphic image was widely used, while prose works of the twentieth century, in which the image of Orpheus occurs, are less studied. Today the reception of the orpheic motif, in particular as a mythologeme, is presented in the works of O. Halchuk, O. Hniezdilova, A. Karelskyi, Yu. Lilieiev, N. Koloshuk, S. Maksimova, M. Moklytsia and other Ukrainian and foreign scientists. The specifics of the traditional plots and images functioning were studied in the works of A. Volkov, A. Niamtsu and others; theory of interpretation - in the works of M. Bakhtin, M. Haidegger, Yu. Kovaliv, V. Kukharenko, P. Riker and others. The theoretical basis of the dissertation is built on works devoted to the research of the myth by R. Bart, E. Kassirer, K. Levi-Stross, O. Losiev, O. Potebnia and other scientists; comparative literature research by V. Budnyi, M. Ilnytskyi, D. Nalyvaiko and others.The methodological basis of the study consists of general scientific empirical-theoretical methods, system-functional approach to the literary phenomena research, comparative method, cultural-historical method, comparative-historical method, genetic method, mythological method, descriptive method, as well as the method of analysis of critical literature of the topic of our work. The following types of methods were chosen for scientific research: general scientific empirical-theoretical methods - analysis, synthesis, induction, deduction, descriptive, system methods; genetic - allows the study of the transformation of the image of the ancient hero from myth to prose of the XX century; mythological is used to determine the content and functions of mythological elements, which were used by the authors in creating their new mythological world of, their relationship with the meaning of the original myth; comparative-typological - for correlation of author's interpretations of the image of Orpheus and determination of differences and similarities on thematic, morphological, stylistic levels, which allowed to systematize literary projections and invariants of the studied myth.Interpretations of the Orpheus's image in the analyzed works are not monotonous and the neomyth does not have a single plot. Orpheus and Pygmalion, Orpheus and Eurydice, Orpheus and Narcissus, Orpheus and Hades are interpretations of the new image of the singer and the reflection of the faces of Orpheus in the prose works of European writers.Key words: myth, Orpheus, interpretation, prose, image.

У дослідженні вперше системно проаналізовано історичну прозу Л. Кононовича (повість «Пекельний звіздар» і романи «Тема для медитації» та «Чигиринський сотник»), досліджено особливості використання національної міфології в історичній прозі Л. Кононовича, досліджено вплив національної специфіки міфологізму на поетику вищезгаданих творів. Теоретичне значення дисертації визначається пропозицією свого варіанту аналізу міфологізму художньої літератури, поєднанні міфокритичного й постколоніального напрямів, залученні понять і термінів зі сфери соціології та політології до царини літературознавчих досліджень, які розширюють і поглиблюють можливості осмислення літературних творів.^UIt is for the first time when a systematic analysis of L. Kononovych's historical prose through the positions of mythological criticism is carried out. It is also the first comprehensive study of the peculiarities of national mythology use in L. Kononovych's historical prose. It for the first time analyzes the influence of specific national mythologism on the poetics of novels «Hell's Stargazer», «Theme for Meditation», and «Chyhyryn Centurion». The theoretical significance of the thesis is determined by several factors. First, it substantiates an improved version of the analysis of mythologeme in fiction. Second, it for the first time combines mythological criticism and postcolonial studies in literary research. Third, it involves concepts and terms from the field of sociology and political science, which expands and deepens the literary analysis.

Актуальність дослідження наративних моделей сучасної української повісті обґрунтована потребою ширшого, ніж зафіксовано сьогодні, літературознавчого осмислення викладової (наративної) специфіки художнього твору як одного з його принципових поетикальних (формально-змістових) елементів на матеріалі жанру повісті, а також побіжним науковим прочитанням наративної організації повісті 2010-х років (водночас повість як жанр показова в аспекті збереження своїх непроминальних прикмет і помірно сприймає віяння жанрової плинності). схарактеризовані наративні моделі реконструюють найприкметніші викладові «сценарії» в повісті 2010-х років, а їхній перелік може бути суттєво розширений.^UThe presented paper is topical, because there are few studies that have thoroughly investigated narrative specificity of the works of art as one of its fundamental poetic (formal-semantic) components on the story genre material; very little attention has been paid to the Ukrainian story of the 2010s narrative organization (whereas story as a genre is indicative in the aspect of preserving its inalienable features and moderately perceives the trends of genre fluidity). The proposed study elucidates storytelling examples that are more common for the Ukrainian story of 2010s, further research might explore a wider range of narrative models in order to obtain accurate results.