Дисертація включає результати вивчення клініки, патогенезу, прогностичних чинників, профілактики та лікування ускладнених форм кору. Обстежено 617 хворих з яких у 306 чоловік були різні ускладнення і у 311 ускладнень не було. Встановлено, що розвитку ускладнень у дітей сприяють: розлади живлення, авітаміноз ІІ-ІІІ ступеню, часті респіраторні захворювання, хронічна бронхолегенева патологія, відсутність вакцинації, вік до трьох років; у дорослих: період реконвалесценції іншими інфекційними захворюваннями, хронічна патологія носоглотки, захворювання дихальної системи, никотинова та алкогольна залежність, тривалий контакт з професійними шкідливостями. У хворих з ускладненими формами кору встановлені глибокі зміни метаболічних показників: активація перекисного окислення ліпідів та зрушення в антиоксидантній системі, зростання рівня "середніх молекул", підвищення концентрації простаноїдів і лейкотрієнів, порушення обміну нейропептидів, депресія функції вилочкової залози. Виявлені зміни мікрогемоциркуляторних функцій. Перераховані зміни приводять до порушення нейрогуморальної регуляції імунної системи і формуванню синдрому "метаболічної інтоксикації". На основі вивчених параметрів виведені прогностичні показники розвитку ускладнень. Включення в терапію кору сполучення аскорбінової кислоти та токоферолу ацетату у дітей, антраля у дорослих сприяє швидкій ліквідації клінічних проявів кору, попередженню розвитку ускладнень, сприяє поліпшенню метаболізму. При наявності виражених імунологічних порушень показане включення в комплексну терапію хворих на кір препаратів тимуса (тимогексину).

  Скачати повний текст

Уперше розроблено концепцію стосовно особливостей нейро-гормональної та метаболічної адаптації у системі мати - плацента - плід - новонароджений, а також ролі порушень у цій системі у розвитку перинатальної патології. Визначено фактори, що призводять до перинатальних втрат за цукрового діабету (ЦД). На підставі даних комплексного вивчення материнсько-плодових взаємовідносин і, базуючись на математичному аналізі, доведено патогенетичну роль ендотеліальної дисфункції, гормонально-метаболічних й імунологічних зрушень у виникненні діабетасоційованих і акушерських ускладнень, перинатальної патології та смертності. Одержано дані про стан систем, що приймають участь у становленні процесів адаптації у матері, плода і новонародженого, зокрема, гіпофізарно-наднирникової, симпато-адреналової, простаноідів, нейропептидів, циклічних нуклеотидів, ендотеліальної й імунологічної залежно від ступеня тяжкості та компенсації ЦД, рівня інсуліно-глюкагонового фону, наявності та поширеності ангіопатій і акушерських ускладнень. Математично доведено взаємозв'язок між рівнем функціонування цих систем і станом плода та новонародженого. Вивчено зміни матково-плацентарного і плодового кровообігу та гормональної функції плаценти. Запропоновано критерії ранньої діагностики порушень стану плода та розроблено тактику ведення вагітності залежно від їх характеристик. З застосуванням сучасних інформаційних технологій, базуючись на аналізі показників, що характеризують стан нейро-гормональної та метаболічної адаптації у системі мати - плацента - плід - новонароджений, створено математичну модель та розроблено алгоритм прогнозування перинатальних втрат за цукрового діабету (ЦД). Запропоновано принципово нові підходи до лікування хворих на ЦД у період гестації, ведення у них вагітності та вибору методу і терміну розродження. На підставі комплексної оцінки стану вагітної та плода, змін різних функціональних показників у материнсько-плодовому комплексі обгрунтовано та розроблено патогенетично орієнтовану диференційовану систему лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів у разі ЦД у вагітних.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості адаптації у неонатальному періоді передчасно народжених дітей з малою масою. Запропоновано оптимізацію виходжування дітей цієї групи шляхом збагачення раціону матерів-годувальниць в період лактації препаратами йоду. Показано, що у таких матерів в два рази частіше зустрічається патологія щитоподібної залози за даними УЗД. Виявлено у пуповинній крові їх дітей значно знижений рівень гормонів щитоподібної залози, що за умов дефіциту йодного забезпечення матері може негативно впливати на адаптацію новонародженого. Доведено, що збагачення раціону харчування матерів-годувальниць, що народили передчасно маловагових дітей, йодовмістними препаратами значно покращує лактацію, достовірно підвищуючи добову кількість молока та тривалість годування грудьми дитини на першому році життя.

  Скачати повний текст

Вивчено зміни системи судинно-тромбоцитарного гемостазу за абдомінальної хірургічної патології в собак і свиней, а також питання щодо її корекції після операцій на кишечнику та герніотомії. За результатами дослідження зазначеної системи та на підставі клінічного, ультрасонографічного, лапароскопічного оцінювання розроблено та патогенетично обгрунтовано ефективні схеми корекції запально-адгезивних процесів у травмованих серозних оболонках черевної порожнини. Доведено, що абдомінальна патологія в собак спричиняє гіперкоагуляційний синдром, зумовлений дефіцитом плазмових і тромбоцитарних факторів згортання крові з посиленням антифібринолітичних властивостей тромбоцитів. За цього піометра характеризується підгострою формою синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ-синдрому) з адсорбцією фібриногену та його метаболітів на тромбоцитарних мембранах і пригніченням фібринолізу. З'ясовано, що у разі асциту та спленомегалії адсорбувальні властивості тромбоцитів знижуються на тлі розвитку дефіциту антитромбіну-III (АТ-III) і фібриностабілізувального фактора XIII (ФXIII). Кишкова непрохідність характеризується посиленням колаген- та АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, активізацією внутрішнього шляху гемостазу та пригніченням тканинного фібринолізу, що підвищує адгезію серозних оболонок органів черевної порожнини. За цього після оперативного лікування кишкової непрохідності в собак гіперкоагуляційний синдром посилюється на сьому добу з розвитком підгострої форми ДВЗ-синдрому. У свиней з невправними грижами зростає швидкість агрегації тромбоцитів і знижується активність макроциркуляційного фібринолізу, які після герніотомії посилюються до формування гіперкоагуляційного синдрому. Наведено клініко-експериментальне обгрунтування застосування ацелізину після грижорозтину, що забезпечує агрегацію тромбоцитів уже з першої доби, це зменшує інтенсивність гіперкоагуляційного процесу та сприяє посиленню в 6,2 раза фібринолізу, у 1,5 раза антитромбінової активності, що зумовлює помірну фібринозну ексудацію та прискорює в 1,3 раза загоєння операційних ран. Доведено, що у разі застосування собакам ацелізину після операцій на кишечнику знижується адгезивно-агрегаційні властивості тромбоцитів на третю добу, усуває гіперкоагуляційний синдром, посилюється загальний фібриноліз та його активність у ділянках кишкових анастомозів, що зменшує частоту утворення спайок сальника до черевної стінки на 38,5 %, а петель кишечнмку - на 23,1 %. Визначено, що додаткове внутрішньочеревне вливання метилцелюлози з вмістом тіотриазоліну (1 %), ацелізину (1 %), лівомецитину (0,5 %) зниижує агрегацію тромбоцитів і гіперкогауляцію вже з першої доби, що у 1,8 раза прискорює загоєння операційних ран та на 80 % зменшує частоту післяопераційного спайкоутворення.

  Скачати повний текст

Вивчено механізми розвитку стравохідно-шлункових кровотеч, зокрема, синдром Маллорі - Вейсса та механізми адаптації печінки та слизової оболонки кардіального відділу шлунка до дифузних захворювань печінки і портальної гіпертензії з використанням патофізіологічних, гістологічних, біохімічних, інструментальних, клініко-лабораторних методів дослідження. Установлено, що моделювання портальної гіпертензії супроводжується перебудовою печінки за типом хронічного дифузного захворювання з розвитком деструктивних, регенераторних процесів і появою фіброзу, за цього підключаються патофізіологічні механізми ендогенізації патологічного процесу, які мають різний ступінь виразності та залежать від виду експерименту. Виявлено, що печінкова патологія у сполученні з портальною гіпертензією є причиною деструктивних процесів у слизовій оболонці кардіального відділу шлунка, розвивається портальна гастропатія. За цих умов вміст загальної води, експозиційна динаміка сорбції нейтрального червоного у тканині печінки й активність каталази крові підвищені. Гострі стравохідно-шлункові кровотечі зумовлені механізмами саногенної або патогенної адаптації печінки та слизової оболонки кардіального відділу шлунка до дифузних захворювань печінки і портальної гіпертензії. Запропоновано спосіб кількісного визначення функціонального резерву печінки за даними ультразвукової доплерометрії для прогнозування можливого результату розвитку процесу та вибору тактики лікування хворого. Розроблено методику визначення ультразвукової анатомії щура для здійснення експериментальних досліджень. Кількісно проаналізовано морфофункціональні показники печінкової патології з супутньою портальною гіпертензією, що дозволяє прогнозувати зміни у слизовій оболонці шлунка на різних стадіях розвитку процесу.

  Скачати повний текст

Досліджено питання підвищення ефективності діагностики та лікування хронічного товстокишкового стазу у випадку гастродуоденальної патології у дітей. Виявлено, що основними факторами його формування є аліментарні (порушення режиму прийому та характеру їжі, низька рухова активність, дефекти догляду та виховання в ранньому віці), органічні (природжена патологія товстої кишки) і порушення регуляції кишкової моторики внаслідок ваготонії. Показано, що хронічний товстокишковий стаз у разі гастродуоденальної патології у дітей супроводжується переважно запальними змінами слизової оболонки товстої кишки, одним із факторів розвитку яких є порушення мікроциркуляції та регіонального кровообігу в стінці кишки внаслідок хронічного запору. Розроблено концепцію формування хронічного товстокишового стазу у разі гастродуоденальної патології у дітей і принципи його корекції.

  Скачати повний текст

Удосконалено діагностику уражень нирок і легенів у хворих на ревматоїдний артрит завдяки використанню міжфазної тензіореометрії сечі і конденсату вологи видихуваного повітря. Визначено окремі чинники, які впливають на частоту і перебіг ревматоїдного гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, амілоїдозу нирок, плевриту, дифузного інтерстиціального фіброзу, фіброзувального альвеоліту, ревматоїдних легеневих вузликів. Проаналізовано стан легеневого сурфактанту у тварин з експериментальним ад'ювантним артритом. За допомогою фізико-хімічних методів дослідження патологія нирок і легенів діагностується в 4,2 і 4,7 разів частіше, ніж під час загальновизнаного обстеження, а ефективність терапії нефропатії і пневмопатії залежить від початкових фізико-хімічних властивостей сечі і вологи видихуваного повітря. Глюкокортикоїдні гормони позитивно впливають на біофізичний стан сечі, а системна ензимотерапія - на параметри видихуваного повітря.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена вивченню проаритмогенної активності міокарда в різні часові терміни інфаркту міокарда (ІМ), її впливу на перебіг гострого періоду, післяінфарктне ремоделювання серця, розвиток ускладнень на госпітальному етапі лікування, після виписки зі стаціонару та в процесі динамічного спостереження упродовж 24 місяців у пацієнтів з коморбідною артеріальною гіпертензією (АГ) та цукровим діабетом (ЦД). Також простежено розвиток несприятливих серцево-судинних подій в катамнезі та вивчено безпосередню та віддалену (упродовж 10 років) смертність у досліджуваній когорті пацієнтів залежно від терміну і типу порушень ритму серця (ПРС) в гострий період ІМ. Доведено, що віддалена виживаність достовірно погіршилась у пацієнтів, які мали на до госпітальному етапі пароксизм фібриляції передсердь. Показано, що в гострому періоді ІМ найчастіше виникають пререперфузійні ПРС і мають найгірший віддалений прогноз при шлуночковій аритмії. Доведено, що пацієнти з пароксизмом фібриляції передсердь, що виник на до госпітальному етапі мали найвищу 30-денну смертність. Підтверджено, що пізні післяреперфузійні аритмії зустрічаються значно рідше, ніж порушення ритму в інші терміни ІМ, однак мають достовірний вплив на віддалену виживаність пацієнтів. Особливо це стосується ранніх післяреперфузійних аритмій, за яких показники виживаності впродовж 10-річного терміну спостереження були достовірно зниженими, а смертності – достовірно гіршими. Доведено, що пацієнти, які пережили реперфузійні ПРС мали кращий віддалений прогноз порівняно з пацієнтами, в яких не спостерігались реперфузійні аритмії. Коморбідна патологія, зокрема АГ та ЦД посилює проаритмогенний потенціал міокарда в умовах гострої ішемії та погіршує ранній і віддалений прогноз після ІМ, що вимагає оптимізації тактики ведення таких пацієнтів. Встановлено, що проаритмогенний потенціал зростав в умовах коморбідності за рахунок неадекватного післяінфарктного ремоделювання на тлі попередніх змін міокарда за рахунок несприятливого впливу АГ і ЦД. Встановлено, що час появи та вид ПРС є провідними детермінантами впливу на безпосередній і віддалений прогноз хворих з ГКС.^UThe dissertation is devoted to the study of the proarrhythmogenic activity of the myocardium at different time points of myocardial infarction (MI), its influence on the course of the acute period, post-infarction remodeling of the heart, the development of complications at the hospital stage of treatment, after discharge from the hospital, and during dynamic observation over 24 months in patients with comorbid arterial hypertension (AH) and diabetes mellitus (DM). The development of adverse cardiovascular events in the catamnesis was also tracked and immediate and long-term (within 10 years) mortality in the studied cohort of patients was studied depending on the term and type of cardiac arrhythmias (CA) in the acute period of MI. It was proved that long-term survival significantly worsened in patients who had paroxysms of atrial fibrillation at the pre-hospital stage. It has been shown that in the acute period of MI, prereperfusion CA most often occur and have the worst long-term prognosis in ventricular arrhythmia. It has been proven that patients with paroxysm of atrial fibrillation, which occurred at the pre-hospital stage, had the highest 30-day mortality. It has been confirmed that late post-reperfusion arrhythmias occur much less often than rhythm disturbances in other periods of MI, but have a reliable impact on the long-term survival of patients. This is especially true of early post-reperfusion arrhythmias, for which survival rates during the 10-year follow-up period were significantly lower, and mortality rates were significantly worse. We proved that patients who survived reperfusion CA had a better long-term prognosis compared to patients who did not experience reperfusion arrhythmias. Comorbid pathology, in particular hypertension and diabetes, increases the proarrhythmogenic potential of the myocardium in conditions of acute ischemia and worsens the early and long-term prognosis after MI, which requires optimization of management tactics for such patients. It was established that the proarrhythmogenic potential increased in conditions of comorbidity due to inadequate post-infarction remodeling against the background of previous changes in the myocardium due to the adverse effects of hypertension and diabetes. In general, according to the data of our study, it was established that the time of appearance and the type of CA are the leading determinants of the impact on the immediate and long-term prognosis of patients with acute coronary syndrome.

Цироз печінки (ЦП) та фібриляція передсердь (ФП) як окремі захворювання є одними з найбільш актуальних проблем сучасної внутрішньої медицини, оскільки супроводжуються значною захворюваністю, поширеністю, зниженням якості життя та смертністю. За даними мета-аналізу поширеність ФП у пацієнтів з цирозом становить 5-7,4%, що вище ніж поширеність ФП у загальній популяції. Поєднана патологія ФП та ЦП супроводжується більш високим рівнем госпіталізації, лікарняної смертності та частішим виникненням таких важких ускладнень, як ішемічний інсульт та гостре пошкодження нирок, в порівнянні з ізольованим перебігом цирозу печінки. Причиною такого стану може бути відсутність належного лікування та відсутність або недоступність в клінічній практиці методів діагностики, які можуть дати повну картину складних процесів, які мають місце у хворих з цирозом печінки тафібриляцією передсердь. Не зважаючи на те, що ФП одна з найбільш поширених аритмій у світі, на даний час невідомо, яким чином воно може впливати на стан гемостазу у хворих з цирозом печінки та які клінічні наслідки може провокувати. Важливою науковою проблемою на теперішній час є пошук діагностичних методів, які здатні точно та коректно оцінювати складні зміни системи гемостазу у пацієнтів з поєднаною патологією ЦП та ФП, оскільки існуючі на даний час є некоректними, невалідованими або недостатньо чутливими. Також, серед важливих наукових питань залишається лікування антикоагулянтними препаратами пацієнтів з поєднаною патологією цирозу печінки та ФП. Необхідність антикоагулянтної профілактики у пацієнтів з ФП для зниження ризику тромботичних ускладнень не має жодних сумнівів, у той час як для поєднаної патології не має чітких офіційних рекомендацій з тромбопрофілактики, заснованих на клінічних випробуваннях. Дані масштабних когортних ретроспективних досліджень пацієнтів з ЦП та ФП підтверджують ефективність антикоагулянтів порівняно з антиагрегантами та плацебо – після лікування значно знижувався ризик тромботичних ускладнень без істотного збільшення ризику кровотеч. Однак, потрібно більше інформації з приводу ефективності та безпеки антикоагулянтів порівняно один з одним та їх впливу на стан системи гемостазу, функціональний стан печінки та нирок у даної категорії хворих. Мета дослідження. Удосконалення антикоагулянтної терапії хворих з цирозом печінки за умов поєднаного перебігу з фібриляцією передсердь на підставі комплексної оцінки та порівняння клінічних особливостей, показників функціонального стану печінки та нирок, стану гемостазу до та після використання варфарину та дабігатрану, а також оцінки ризику тромбоемболічних та геморагічних ускладнень на тлі лікування. Задачі дослідження. 1. Вивчити клініко-лабораторні особливості поєднаного перебігу ЦП та ФП. 2. Визначити стан системи гемостазу у пацієнтів з ЦП та ФП за допомогою стандартних коагуляційних параметрів. 3. Визначити стан системи гемостазу у пацієнтів з ЦП та ФП за допомогою параметрів тесту глобальної оцінки гемостазу низькочастотної п'єзотромбоеластографії (НПТЕГ). 4. З'ясувати вплив дабігатрану та варфарину на показники загального аналізу крові, функціонального стану печінки та нирок у пацієнтів з ЦП та ФП. 5. Оцінити вплив дабігатрану та варфарину на стан системи гемостазу пацієнтів з ЦП та ФП за допомогою стандартних коагуляційних параметрів. 6. Оцінити вплив дабігатрану та варфарину на стан системи гемостазу пацієнтів з ЦП та ФП за допомогою параметрів тесту глобальної оцінки гемостазу НПТЕГ. 7. Провести аналіз частоти та факторів ризику розвитку тромботичних та геморагічних ускладнень у пацієнтів з ЦП та ФП.^ULiver cirrhosis (LC) and atrial fibrillation (AF) as separate diseases are among the most serious problems of modern internal medicine, as they are accompanied by significant prevalence, morbidity, reduced quality of life and mortality. According to a meta-analysis, the prevalence of AF in patients with cirrhosis is 5-7.4%, which is higher than the prevalence of AF in general population. The combined pathology of AF and liver cirrhosis is accompanied by a higher rate of hospitalization, hospital mortality and more frequent occurrence of such serious complications as ischemic stroke and acute renal failure, compared with the isolated course of liver cirrhosis. The reason for such situation may be the lack of proper treatment and the lack or unavailability in clinical practice of diagnostic methods that can give a complete picture of complex processes that occur in patients with liver cirrhosis and atrial fibrillation. Although AF is one of the most common diseases in the world, it is currently unknown how it may affect hemostasis in patients with liver cirrhosis and what clinical consequences it may provoke. An important scientific problem is searching for diagnostic methods that can accurately and correctly assess complex hemostasis system changes in patients with liver cirrhosis and atrial fibrillation, as currently existing are incorrect, invalid or insensitive. Also, among the important scientific issues remains the anticoagulation management in patients with liver cirrhosis and AF. The need for anticoagulant prophylaxis in patients with AF to reduce the risk of thrombotic complications is evidence based and well-studied, while for combined pathology of liver cirrhosis and AF there are no clear official guidelines for thromboprophylaxis based on clinical trials. Data from large-scale cohort retrospective studies of patients with liver cirrhosis and AF confirm the effectiveness of anticoagulants compared with antiplatelet agents and placebo - after treatment the risk of thrombotic complications was significantly reduced without significantly increased risk of bleeding. However, more information is needed investigating efficacy and safety of anticoagulants compared to each other and their effect on hemostasis system, functional state of the liver and kidneys in this category of patients. The aim of the study. Improving anticoagulation management in patients with liver cirrhosis and atrial fibrillation based on a comprehensive assessment and comparison of clinical features, liver and kidney function, hemostasis before and after warfarin and dabigatran treatment and risk assessment of thromboembolic and hemorrhagic complications during the treatment. Objectives of the study. 1. To study the clinical and laboratory features of the combined course of liver cirrhosis and AF. 2. To assess hemostasis system in patients with liver cirrhosis and AF using standard coagulation parameters. 3. To assess hemostasis system in patients with liver cirrhosis and AF using parameters of global test of hemostasis assessment LPTEG. 4. To determine the effect of dabigatran and warfarin on parameters of complete blood count, liver and kidney function in patients with liver cirrhosis and AF. 5. To evaluate the effect of dabigatran and warfarin on hemostasis system in patients with liver cirrhosis and AF using standard coagulation parameters. 6. Assess the effect of dabigatran and warfarin on hemostasis system in patients with liver cirrhosis and AF using parameters of global test of hemostasis assessment LPTEG. 7. To analyze the frequency and risk factors for thrombotic and hemorrhagic complications in patients with liver cirrhosis and AF.

Доведено, що поєднана патологія гастродуоденальної та гепатобіліарної систем (ППГГС) супроводжується порушенням мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ). Досліджено, що зростання відсотка поширених та тяжких форм ураження слизової оболонки шлунка у дітей визначається наростанням остеопенічного синдрому. Встановлено частоту синдрому (56,6 %) в дітей з ППГГС. Виявлено залежність МЩКТ від ступеня ураження жовчовивідних шляхів та слизової оболонки шлунку. Доведено, що в патогенезі розвитку остеопорозу важливу роль відіграє тривалість грудного вигодовування, якість харчування в наступні роки життя та характер протирецидивного лікування захворювань травної системи. На підставі взаємозв'язку між дефіцитом кісткової тканини, величиною кісткової маси, отриманих за допомогою денситометрії розроблено математичну комп'ютерну програму прогнозування ступеня дефіциту та контролю за ефективністю корекції остеопенічного синдрому.

  Скачати повний текст

Проведено фармакологічне дослідження мазі "Веногепар", що складається з таких компонентів: гепарину - 10 000 ОД; мірамістину - 0,5 %; мефенамової кислоти - 1,0 %; троксерутину - 2 %; диметилсульфоксиду - 3 %; суміші поліетиленоксидної основи (ПЕО)-400, ПЕО-1 500 та проксанолу - до 100 %. Встановлено, що мазь "Веногепар" має широкий спектр фармакологічної активності: протизапальну, антикоагулянтну, венопротекторну, антиоксидантну, протимікробну та протигрибкову. Проведено дослідження специфічної фармакологічної активності нового лікарського препарату на модельних патологіях тромбофлебіту, карагенінового, зимозанового та гістамінового запалення, а також на моделях експериментальної кандидозної інфекції та змішаної гнійної рани, викликаної грамнегативною та грампозитивною мікрофлорою (стафілококом і синьогнійною паличкою) та виявлено його переваги у порівнянні з аналогічними засобами за всіма досліджуваними показниками. Доведено, що мазь "Веногепар" є відносно нешкідливою та не чинить токсичної дії на органи та системи тварин. Наведено рекомендації щодо застосування нової мазі "Веногепар", яка відзначається широким спектром фармакологічної активності, для патогенетичного лікування венозних патологій.

  Скачати повний текст

У дисертації розв'язана одна з актуальних задач сучасної охорони здоров`я України – наукове обґрунтування ризик-спрямованих заходів профілактики виробничо-зумовленої офтальмологічної патології у підземних працівників вугледобувної галузі. Проведені комплексні гігієнічні, епідеміологічні, клінічні, нейрофізіологічні дослідження базувались на необхідності удосконалення системної профілактики виробничо-зумовленої офтальмологічної патології у підземних працівників вугледобувної галузі. Результатом дослідження стало з'ясування медико-статистичних, епідеміологічних, клінічних та нейрофізіологічних закономірностей, між впливом шкідливих факторів умов праці та виникненням виробничо - зумовленої офтальмологічної патології у працівників, що стало науковоюосновою в обґрунтуванні заходів профілактики цієї захворюваності. Визначено, що серед підземних працівників вугледобувної галузі наявні шкідливі виробничі фактори, які мають вплив на функціональний станїх зорового аналізатора (КУП): прямої дії – низька штучна освітленість (3.1) та значний коефіцієнт неоднорідності освітленості (3.1), висока концентрація вугільно-породного пилу, що містить кристалічний SiO 2 (3.1–3.4); опосередкованої дії – вплив метану (3.1), вібрації (3.1–3.3), несприятливого мікроклімату (3.1–3.4), важкості та напруженості праці (3.1–3.2). Серед підземних працівників вугільних шахт у структурі первинної офтальмологічної захворюваності були (на 100 тис. працюючих на рік): І місце – порушення рефракції та акомодації (H52) (527,0) (в т.ч.: міопія (H52.1) – 331,6; гіперметропія (H52.0) – 195,4); ІІ місце – хвороби судинної оболонки і сітківки (H30-H36) (80,1); ІІІ місце – хвороби повік (H00-H03) (59,3); IV місце – хвороби кришталика (H25-H28) (44,9); V місце – глаукома (H40-H42) (38,4); а також – наслідки травм й опіків ока (S05, T26) (36,8); хвороби рогівки (Н16-Н18) (33,6); ністагм (Н55) (30,4); хвороби зорового нерва (H46-H47) (12,8), хвороби кон'юнктиви (H10-H13) (6,4). Встановлено, що серед підземних працівників вугільних шахт спостерігається виникнення офтальмологічної патології, яка пов'язана із впливом на орган зору комплексу виробничих чинників умов праці та трудового процесу, а саме (OR): хвороб повік – низька освітленість (2,66), метан (2,61), вугільно-породний пил (2,36), важкість праці (2,11); хвороби рогівки – вугільно-породний пил (4,73), низька освітленість (3,63), метан (2,34); хвороби судинної оболонки і сітківки – напружена праця (1,73); ністагм – низька освітленість (16,42), вугільно-породний пил (7,48), метан (4,18); травми ока – низька освітленість (9,94), вугільно-породний пил (9,45), метан (7,66), важкість праці (7,02), вібрація (4,65) (p < 0,05 – 0,0001). Зазначена офтальмологічна патологія достовірно детермінована віком працівників ( 40 років), стажем роботи у шкідливих підземних умовах ( 10років), належністю підземних працівників до окремих професійних групами (стволові, монтажники, гірники, електрослюсарі, ГРОВ, прохідники та забійники, машиністи) (p < 0,05 – 0,01).З'ясовано, що серед підземних працівників вугільних шахт частота «синдрому сухого ока» (ССО) становить 72,5±3,1 на 100 працівників, і є в 3,5 разів більшою, ніж серед наземних працівників (p < 0,05). Клінічно більш важкі випадки ССО також спостерігаються серед підземних працівників вугільних шахт («середнього» ступеня важкості – 57,6±3,7 % хворих; «важкого» – 22,0±3,1 %), на відміну від наземних працівників, серед яких переважає ССО «легкого» ступеня (92,9±3,1 %) (p < 0,05). Визначено, що факторами високого ризику виникнення ССО є робота в шкідливих підземних умовах вугільних шахт ( 10 років); експозиція вугільно-породним пилом, що містить кристалічний силіцій діоксид (SiO 2 ) з перевищенням ГДК більш ніж в 5,0 разів (умови праці – 3.3 та більше). До груп високого професійного ризику виникнення ССО віднесено наступні професійні групи: прохідники, забійники, ГРОВ, гірники, стволові, електрослюсарі, машиністи. Отримано клінічні дані щодо зниження функціонального стану загальної, базальної та рефлекторної сльозопродукції, порушення стабільності сльозної плівки, наростання морфологічних змін кон'юнктиви і рогівки, які мають лінійну залежність від стажу роботи (p < 0,05 – 0,01) та експоненту залежність від концентрації кристалічного SiO 2 у повітрі робочої зони (p < 0,05 – 0,01). Доведено функціональне прогресування ознак ССО (ксерозу) після виключення етіологічного чинника внаслідок реалізації «порочного кола» патогенезу.Результати дослідження знайшли висвітлення у наступних інструктивно-методичних документах України: в інформаційних листах про нововведення в сфері охорони здоров'я: «Професійні ризики виникнення виробничо-зумовленої офтальмологічної патології у підземних працівників вугледобувної галузі» (2018 р.); «Профілактика виробничо-зумовленої офтальмологічної патології у підземних працівників вугледобувної галузі» (2018 р.).^UThe dissertation solves one of the urgent tasks of modern health care of Ukraine – scientific substantiation of risk-oriented measures on prevention of work- related ophthalmic pathology in underground workers of the coal mining industry. The conducted comprehensive hygienic, epidemiological, clinical, neurophysiological studies were based on the need to improve the system of prevention of work-related ophthalmic pathology in underground coal mining workers. The elucidation of medical-statistical, epidemiological, clinical and neurophysiological regulations between the influence of harmful factors of working conditions and the occurrence of work-related ophthalmic pathology in workers was the result of the study, which became the scientific basis for grounding measures on prevention of such disease.The results of the study were covered in the following instructional and methodological documents of Ukraine: in information letters on innovations in the field of health care: "Occupational risks of work-related ophthalmic pathology for underground coal mining workers" (2018); "Prevention of work-related ophthalmic pathology in underground coal mining workers" (2018).

Вперше проведено комплексне вивчення клініко-функціонального стану печінки у хворих на сальмонельоз з супутніми недугами травної системи: хронічним гастритом, гастродуоденітом, холециститом, панкреатитом, колітом, виразковою хворобою. Доповнено основні патогенетичні ланки перебігу та прогресування сальмонельозу у зв'язку з особливостями функціонування прозапальної та протизапальної ланок цитокінової системи, прооксидантно-антиоксидантного профілю, синдромом ендогенної інтоксикації за різних клінічних варіантів захворювання. Встановлено, що супутня патологія органів травлення (хронічний гастрит, гастродуоденіт, холецистит, панкреатит, коліт, виразкова хвороба) у хворих на сальмонельоз сприяє тяжкому перебігу захворювання, збільшує тривалість патологічного процесу, подовжужує звільнення організму від збудника, посилює ступінь кишкового дисбіозу, підвищує ступінь ураження органів травного тракту, зокрема печінки. Розроблено клініко-патогенетичні, лабораторні та функціональні критерії щодо застосування альтану, кверцетину та активованих форм пробіотиків для лікування хворих на сальмонельоз з патологією шлунка, дванадцятипалої кишки, товстої кишки, жовчного міхура, підшлункової залози. Запропоновано нові диференційовані схеми лікування, які включають застосування разом з базисною терапією вітчизняних препаратів "Гранули кверцетину" та "Корвітин" та їх поєднання, а також активованих форм пробіотиків.

  Скачати повний текст

Проведено фармакологічне вивчення нового природнього ентеросорбенту гранул цеоліту, одержаних з природнього глинистого мінералу - цеоліту. Установлено, що гранули цеоліту у дозі 500 мг/кг мають широкий спектр фармакологічної активності, а саме: сорбційну, протизапальну, антиоксидантну, за якими вони перевищують препарат ентеросгель. За результатами вивчення фармакологічної активності гранул цеоліту на модельних патологіях виразок шлунка різної етіології, панкреатиту, проктиту, тетрахлорметанового та тетрацеклінового гепатитів, холестазу печінки виявлено переваги нового препарату у порівнянні з ентеросгелем за всіма дослідженими показниками. Відзначено, що гранули, цеоліту є "відносно нешкідливими", не чинять токсичної дії на органи та системи тварин під час вивчення хронічної та специфічної токсичності. Гранули цеоліту рекомендовано для застосування як нового ентеросорбенту природного походження для патогенетичного лікування різних патологій шлунково-кишкового тракту.

  Скачати повний текст

Показано, що найбільш часто у дітей із дифузним ендемічним зобом I ступеня виявляється патологія травної та кісткової систем. Поєднана патологія призводить до дестабілізації мінерального гомеостазу, дисбалансом в обміні кальцію, фосфору. Порушується гормонопродуктивна функція щитовидної залози (ЩЗ) та гіпофіза. У 61,65 % дівчат та у 16,44 % хлопців виявлено остеопенічні зміни різного ступеня тяжкості. Патогенетично обгрунтовано доцільність і запропоновано схему корекції порушень мінерального обміну у дітей із дифузним ендемічним зобом I ступеня з супутньою патологією мінерально-вітамінним комплексом, що містить в своєму складі, зокрема, вітаміни A, E, C, мінерали йод, селен, кальцій, фосфор, магній, а за виявлення зниження мінеральної щільності кісткової тканини - в комбінації із препаратами кальцію. В динаміці відстежено покращання показників здоров'я дітей, а саме покращання самопочуття, стабілізація рівня гормонів ЩЗ, обмінних процесів кісткової тканини, показників макроелементів.

  Скачати повний текст

У дисертації визначені молекулярно-генетичні/цитогенетичні характеристики для осіб з родин, які найчастіше потребують лікування методами допоміжних репродукційних технологій та оптимізації преімплантаційного генетичного тестування анеуплоїдій/структурних перебудов і моногенних патологій з урахуванням цих характеристик. Результати показали, що преімплантаційне генетичне тестування ембріонів доцільно проводити на п'яту добу їх розвитку in vitro. Найбільшу частку ембріонів було отримано від батьків із транслокаціями хромосом груп А та С ‒ 37,0% та 22,5% від усіх тестованих, а найбільшу частку еуплоїдних ембріонів зі збалансованими хромосомними наборами ‒ від батьків із транслокаціями хромосом груп В та D – 21,4 та 18,2% відповідно. Встановлено різницю між між матерями та батьками-носіями транслокацій у співвідношенні ембріонів зі збалансованими та незбалансованими транслокаціями. Серед осіб, носіїв транслокацій, від яких були отримані і проаналізовані п'ятидобові ембріони, співвідношення чоловіків і жінок склало 3 : 1, а частота вагітностей, які успішно розвивалися, була вище майже в півтора рази в групах, де носієм транслокації був чоловік. Визначено, що співставні результати при застосуванні методів NGS та FISH для оцінки хромосомного набору отримано для 78,6 % ембріонів на п'яту добу розвитку. Встановлено анеуплоїдію хромосоми 6 у 6,0 % ембріонів у родинах із моногенними патологіями, які потребують ПГТ-М з HLA-типуванням, що впливатиме на кінцевий результат HLA-типування за відсутності ПГТ-А. Показано, що HLA-типування під час преімплантаційного генетичного тестування генних мутацій та анеуплоїдій уможливлює народження здорового HLA-ідентичного донора для лікування осіб з патологіями, що потребують алогенної трансплантації кісткового мозку. Доведено негативний зв'язок між віком батьків та кількістю ембріонів з еуплоїдним набором хромосом, тому застосування ПГТ-А під час ПГТ-М підвищує результативність ДРТ.^UThe dissertation identifies molecular genetic / cytogenetic characteristics of individuals from families that most often need assisted reproductive technologies (ART) and optimization of preimplantation genetic testing of aneuploidies / structural changes (PGT-A / SR) and monogenic pathologies (PGT-M) taking into account these characteristics. The results showed that preimplantation genetic testing of embryos should be performed on the fifth day of their development in vitro. The largest share of embryos was obtained from parents with translocations of chromosomes A and C groups ‒ 37.0% and 22.5% of all tested, and the largest share of euploid embryos with balanced chromosome sets ‒ from parents with translocations of chromosomes B and D groups ‒ 21 ‒ 4-18.2%, respectively. The difference between mothers and fathers carrying translocations in the ratio of embryos with balanced and unbalanced translocations was established. Among the individuals from whom five-day-old embryos were obtained and analyzed, the male-to-female ratio was 3 : 1, and the incidence of successful pregnancies was almost one and a half times higher in the male translocation groups. It was found that comparable results after using NGS and FISH methods to assess chromosome set were obtained for 78.6% of embryos on the fifth day of development. Aneuploidy of chromosome 6 was found in 6.0% of embryos in families with monogenic pathologies requiring PGT-M with HLA-typing, which will affect the final result of HLA-typing in the absence of PGT-A. It has been shown that HLA-typing during preimplantation genetic testing of gene mutations and aneuploidies allows the birth of a healthy HLA-identical donor for the treatment of individuals with pathologies requiring allogeneic bone marrow transplantation. A negative relation between parental age and the number of embryos with a euploid set of chromosomes has been proven, so the using of PGT-A during PGT-M

Розповсюдженість зубощелепних аномалій у дітей сягає 75%, більшість з яких в сагітальній площині, що виникають під впливом різних екзо- та ендогенних факторів. Порушення функцій дихання є одним із самих впливових екзогенних факторів. Це спонукає ортодонтів до співпраці з отоларингологами для комплексного підходу у діагностиці та лікуванні ЗЩЛ аномалій, оскільки від їх рішення, щодо усунення основної причини порушення носового дихання, залежить подальший вибір методів лікування та усунення функціональних порушень, що призведе до покращення якості лікування та зменшення вірогідності виникнення рецидиву.Широке впровадження в ортодонтичну практику бічної та прямої цефалометрії з метою визначення особливостей будови лицевого черепа у пацієнтів з різними зубощелепними аномаліями дало можливість проводити диференційну діагностику нозологічних форм зубощелепних аномалій та дозволило не тільки об’єктивно встановити основний діагноз, а й обрати найбільш раціональний метод ортодонтичного лікування.Поява конусно-променевої комп’ютерної томографії, як діагностичного рентгенологічного методу дослідження, призвела до великого розповсюдження в клінічній практиці, однак, на сьогоднішній день відсутній консенсус щодо застосування КПКТ у дітей за ортодонтичними показаннями та немає чітких протоколів, які визначають об’єм дослідження у кожному конкретному випадку, що і стало предметом нашого подальшого дослідження.У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення результатів проведених досліджень та нове вирішення актуального науково-практичного завдання сучасної стоматології, що полягає у підвищенні якості діагностичних алгоритмів для пацієнтів із сагітальними аномаліями прикусу з порушенням носового дихання та їх впливу на вибір методів лікування шляхом розробки алгоритму діагностики та удосконалення апаратного лікування.Об’єкт дослідження: сагітальні аномалії прикусу у дітей 7-12 років з порушенням носового дихання, трансверзальні та лінійні розміри верхньої та нижньої щелепи, 3D цефалометричний аналіз конусно-променевої комп’ютерної томографіії, модифікований апарат для розширення верхньої щелепи.Методи дослідження: епідеміологічні – визначення поширеності сагітальних аномалій прикусу серед дітей; клінічні – вивчення скарг пацієнтів та їх анамнестичних даних, а також оцінка позаротових та внутрішньоротових ознак зубощелепної аномалії; функціональні – клінічна та функціональна дихальна проба; рентгенологічні (конусно променева комп’ютерна томографія) – визначення анатомії лицьового черепа: величини щелеп та їх просторове положення, оклюзійних співвідношень та нахилу зубів; антропометричні – вимірювання трансверзальних та сагітальних розмірів верхньої щелепи на основі методу за Moyers на КПКТ; механіко- математичні – аналіз фізичних властивостей ортодонтичного апарату; статистичні – визначення нормальних значень цефалометричних параметрів та валідності дослідження.За результатами епідеміологічного дослідження було визначено, що сагітальні аномалії прикусу серед всіх 702 оглянутих дітей 7-12 років є найрозповсюдженіші і складають більш ніж половину всіх обстежуваних – 376 (53,5%) осіб. Cагітальні аномалії прикусу на фоні порушення носового дихання виявлено у 182 дітей (30%), серед яких переважав дистальний прикус – 130 (71,4%) осіб від всіх обстежуваних, мезіальний –39 (21,4%) осіб, а відсутня патологія прикусу спостерігалась лише у 13 (7,2%) чоловік.За критеріями включення, з 702 оглянутих дітей, нами відібрано 182 особи для подальшого дообстеження і зібрані сукупні дані опитування та обстеження, які націлені на виявлення осіб, що увійдуть до основної групи лікування (з сагітальними аномаліями прикусу та порушенням носового дихання).Зі 182 пацієнтів виявлено 100 (55%) осіб з сагітальними аномаліями прикусу без порушення носового дихання (ПНД), 13 (7%) – мали ПНД без патології прикусу, тому для подальшого дослідження нами було включено 69 пацієнтів, які за результатами об’єктивного обстеження та анкетування мали дистальний або мезіальний прикус на фоні порушення носового дихання.^UThe prevalence of children’s dental anomalies is up to 75%, most of them are in the sagittal area, which appear under the influence of different exo – and endogenous factors. This encourages orthodontist to cooperate with otolaryngologist for complex approach in diagnostics and treatment of dental anomalies because from their decision concerning the elimination of the root cause of nasal breathing disorder the further choice of methods of treatments and elimination of functional disorders, which leads to improving the quality of treatment or reduce the likelihood of relapse depends.The widespread introduction of secondary and direct cephalometry into orthodontists’ practice with the aim of defining features of the building of a facial skull among the patients with different dental anomalies gave the opportunity to diagnose differentiated diagnostics of nasal shapes of dental anomalies and allowed not only to make a diagnosis objectively and to choose the most rational method of orthodontist’s treatment.The emergence of cone-beam computed tomography as a diagnostic radiological method of research led to great distribution in clinic practice, however, nowadays there is no consensus concerning application of CBCT among children with orthodontist’s indication and there are no clear protocols, which define the scope of study in each specific case, which became the subject of our further research.In dissertation there is theoretical generalization of results of current studies and a new solution of actual scientific and practical task of modern dentistry,which is to raise the quality of diagnostic algorithms for patients with sagittal bite anomalies with nasal breathing disorder and their influence on method’s choice by developing a diagnostics algorithm and by improving the hardware treatment.The object of study: sagittal bite anomalies between the age of children from 7–12 years old with nasal breathing disorder, transverse and linear dimension of upper and lower jaw, 3D cephalometric analysis of cone-beam computer tomography, modified orthodontic appliance for widening the upper jaw.Methods of study: epidemiological – for defining the spreading of sagittal bite anomalies among children; clinical – to investigate patients’ complaints and their anamnestic data and also the evaluation of extraoral signs and intraoral signs of dental anomaly; functional – clinic and functional breath test; radiological (cone beam computed tomography) – for determining the anatomy of the facial skull: jaw size and their position in space, occlusal ratio and tilt of the teeth; anthropometric – the measurement of transversal and sagittal sizes of upper jaw on the basis of the method by Moers on CBCT; mechanical and mathematical – physical feature analysis of orthodontic appliance; static – for determining normal values of cephalometric parameters and study validity.According to the results of epidemiological study it was determined that sagittal bite anomalies among all of 702 examined children from 7 to 12 years old were the most common and constitute more than a half of all examined – 376 (53,5%) individuals. At that time sagittal bite anomalies on the background of respiratory disorders were found in 182 children (30%) among that distal occlusion prevailed - 130 (71,4%) individuals from all examinations, mesial occlusion – 39 (21,4%) individuals, but absent bite pathology was revealed only in 13 (7,2%) individuals.According to inclusion criteria from 702 examined children we selected 182 people for further additional examination and collected aggregate survey data and examination, which are aimed at people identification, who will enter the main treatment group (with sagittal bite anomalies and nasal breathing disorders).From 182 patients were found 100 (55%) with sagittal bite anomalies without nasal breathing disorders (NBD), 13 (7%) – had NBD without bite pathology, thus for further research we include 69 patients, who, according to the results of objective examination and survey had distal and mesial bite on the background of nasal breathing disorder.

Дисертація присвячена прогнозуванню та профілактиці ГЗУ, які виникають після лікворошунтуючих операцій у дітей з гідроцефалією непухлинного генезу. Використані дані комп'ютерного аналізу за методикою Вальда та Кульбака 335 інформаційних карт дітей з гідроцефалією. У 42 з них в ранньому післяопераційному періоді розвинулись запальні ускладнення з боку ЦНС. Визначені основні прогностичні критерії розвитку цих ускладнень. Прогностично несприятливими ознаками були: вік хворих менш 1 року, наявність виснаження, збільшення розмірів голови більше норми на 10-25 см, патологія вагітності, пологів, вади розвитку. Від'ємно впливали також вихідні порушення гомеостазу, наявність патогенної флори в області рани, зниження реактивності організму. Прогноз погіршується у випадках повторного, неадекватного дренування. Сприятливими ознаками були: вік дитини більш 1 року, невиражена гідроцефалія, відсутність супутніх захворювань та розладів гомеостазу. Підрахунок суми прогностичних коефіцієнтів несприятливих і сприятливих ознак дав можливість визначити ступінь ризику розвитку ускладнень. Якщо сума несприятливих ознак значно переважає, можливо прогнозувати розвиток ГЗУ нервової системи. При високому ризику цих ускладнень використано розроблений комплекс лікувально-профілактичних засобів. Він включає в себе контроль та боротьбу з внутрішньогоспітальною інфекцією, санацію запальних вогнищ, спеціальні методи обробки шунтуючих систем та операційного поля, корекцію імунореактивності та порушень гомеостазу, привентивне введення антибіотиків. Використання цих методів дозволило знизити частоту ускладнень на 33%.

  Скачати повний текст