Розглянуто основні ономастичні поля, значну увагу приділено антропонімії та топонімії. Встановлено, що сучасний французький ономастикон, який пройшов довгий шлях свого розвитку, охоплює крім французьких онімів, значний алогенний прошарок, що необхідно враховувати під час адаптації французької онімної лексики. Запропновано рубрикацію для антропонімії та топонімії у французкій мові. Описано особливості французьких особових імен та варіанти їх адаптації. Вивчено лінгвальні та екстралінгвальні умови запозичення французької онімної лексики в українській та російській мовах. Подано характеристику ролі традицій в адаптації французьких онімів. Запропоновано періодизацію їх адаптації. Детально розглянуто фонетичну адаптацію та графічну реалізацію французьких онімів у сучасних українській та російській мовах: субституції в системі голосних, напівголосних, приголосних, а також передачу гемінат. Під час передачі французьких онімів засобами української або російської мов у деяких випадках виникають несправжні омоніми (проблема несправжньої омонімії). Описано морфологічну та структуру адаптацію онімних галицизмів. Особливу увагу приділено морфологічній адаптації хоронімів, ойконімів, відмінювання онімних галицизмів, родовій приналежності запозичуваних ойконімів, особливостям передачі ойконімів pluralia tantun, морфологічній адапатації оронімів, гідронімів, антропонімів. Висвітлено проблему родової приналежності запозичуваних гідронімів та антропонімів. Описано передачу демінутивної конструкції "le (la) + petit(e) + антропонім", передачу конструкції "прийменник de + ойконім", "прийменник de + хоронім", передачу антропонімів pluralia, передачу артиклів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості творення індивідуально-авторських антропонімів, функціонування оказіонального та прецедентного ономастиконів у творах А. Вознесенського та Є. Євтушенка. Внаслідок структурно-семантичного аналізу оказіоналізмів у текстах письмеників з'ясовано, що індивідуально-авторські оніми виконують інформаційно-естетичну функцію, кожна словотвірна морфема надає додаткового значення, здійснює характеризувальну функцію, словотворення оказіональних антропонімів має певні особливості, стилістичні та композиційні прийоми сприяють створенню експресивного ефекту. Визначено основні функціонально-сематичні характеристики прецедентних імен у текстах авторів, а саме: широку відомість їх денотатів, наявність високоімовірнісних конотативних ознак, входження оцінних ознак до імплікаційного значення, здатність до семантичних перетворень. Використання цих імен у текстах спрямовано на стандартну мовну особистість, що дозволяє їх застосовувати без додаткових конотацій, інтерпретацій, інтертекстових структур.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження власних назв (рекламних прагматонімів) у російському рекламному тексті в лінгвістичному та функціональному аспектах. Проаналізовано шляхи поповнення складу власних назв у рекламних текстах початку XX та XXI ст. Визначено їх функції та особливості використання. Досліджено взаємозв'язок ономастикону, характерного для певного періоду розвитку мови, з соціальними та культурними відносинами в суспільстві. Відзначено, що даний взаємовплив особливо помітний у процесі дослідження реакції мовців на сприйняття рекламної онімії у дискурсах зазначених часових періодів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено лексико-семантичні та функціонально-стилістичні особливості найменувань персонажів у російських народних і літературних казках ХІХ - ХХ ст. Виділено в окрему галузь ономастики "казкову" антропонімію, яка об'єднує фольклорні та літературні традиції найменування дійових осіб на основі специфічних особливостей у системі іменування персонажів. Проаналізовано найменування персонажів російських народних казок, семантику, структуру, форми та варіанти імен, їх функції та засоби уведення в казковий контекст. Описано антропонімікон російської літературної казки ХІХ - ХХ ст. в контексті фольклорних та літературних і виділено авторські прийоми створення та використання найменувань дійових осіб. Визначено особливості використання прецедентних імен у казкових творах відповідно до інших прецедентних феноменів. Висвітлено еволюцію розвитку власного імені в жанрі російської казки від народної до літературної та в межах самої літературної казки.

  Скачати повний текст

На основі вивчення та аналізу теоретичних робіт, писемних та археологічних пам'яток обгрунтована необхідність застосування системного підходу до кіммерійської проблеми. Розроблено нові етимології етнонімів та антропонімів (таких як кіммерійці, таври, меоти, умман-манда, Тугдамме / Лігдаміс, Теушпа, Сандакшатра та інших). Досліджуються різні форми назв, їхня семантика та композиційна структура, фонетичні та орфографічні впливи, специфічні особливості функціонування. Робиться висновок про етнічну ідентифікацію та мову кіммерійців та інших народів. Здійснено системний комплексний аналіз кіммерійського релікту. Пропонується методичний підхід до застосування цього аналізу.

  Скачати повний текст

Досліджено оригінальні тексти Р. Мелода (Солодкоспівця), М. Патарського, Г. Пісиди та І. Дамаскина. Виконано компаративний структурний і лексико-стилістичний аналіз гімнографічних одиниць різних жанрів, наявних у творчій спадщині Р. Мелода, зокрема жанру кондака. Визначено та порівняно особливості поетико-богословського мовлення аналізованих творів. На прикладі гімнографічних одиниць різних жанрів висвітлено формоутворювальну та богословську спадкоємності традиції візантійської богослужбової поезії. Досліджено гімнографічний жанр кондака Р. Мелода у зв'язку з його сирійським і ранньовізантійським архетипом і жанровими "нащадками". Запропоновано якісно новий погляд щодо проблеми становлення та розвитку східнохристиянської гімнографії з використанням музичної термінології (крещендо - кульмінація - дімінуендо). Зроблено спробу цілісного (лінгвістичного та поетико-богословського) зіставного дослідження гімнографічних одиниць різних жанрів. Увагу приділено комплексному аналізу мови текстів зазначених гімнографічних жанрів, зокрема, синонімічним теонімо-поетонімам та іншим художнім засобам, що є актуальним і новим для поетичної ономастики, яка досліджує процес творення та використання власних імен у художніх текстах. За результатами дослідження доведено, що східнохристиянська гімнографія є цілісним багаторівневим організмом, де жодна зміна у структурі не випадкова. На підставі порівняння синонімічних рядів теонімо-поетонімів, які зустрічаються в аналізованих творах, показано еволюцію поетико-богословського мовлення разом з зовнішньою формою церковних гімнів: від простого метафоричного звертання до Божества, вираженого одиничною лексемою, до цілої метрико-мелодійної та змістової єдності - херетизма, надпоетоніма, здатних вербалізувати складний богословсько-філософський концепт. Поетизовані переклади зазначених творів мають привернути увагу вітчизняних літературознавців, поетів-перекладачів і богословів.

  Скачати повний текст

Наведено основні відомості про наукові здобутки І.Панькевича (1887 - 1968 рр.) як мовознавця, висвітлено найважливіші етапи біографії вченого. Систематизовано оцінки, що були надані різними дослідниками багатій спадщині мовознавця. З'ясовано ознаки високого наукового рейтингу його праць з діалектології, ономастики, історії мови. Проаналізовано зміст і визначено значущість праць І.Панькевича у галузі граматики, правопису. Досліджено результати багаторічної праці вченого у підготовці великого діалектного словника закарпатських говорів, у виданні "Української загальної енциклопедії". Виявлено нові факти біографії та діяльності вченого на базі архівних джерел. Показано позитивний вплив І.Панькевича на розвиток українського мовознавства, зокрема в Ужгородському університеті.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз ономастикону поезій Л. Костенко, Д. Павличка, І. Драча, Б. Олійника, В. Симоненка та М. Вінграновського за складом, семантичною структурою, стилістичними функціями та текстотвірною роллю ономалексем у поетичних текстах. Проаналізовано варіації стилістичного увиразнення літературної онімії на всіх мовних рівнях: фонетичному, лексичному та граматичному. Розглянуто особливості функціонування онімів у поетичній фраземіці. Досліджено структурно-семантичні перетворення власних назв, обумовлені контекстом, розкрито їх вплив на поетику висловлювання. Доведено прагматичну значущість пропріальних одиниць як лексико-семантичних засобів відтворення ментальності шістдесятників. Визначено особливості онімного письма як елемента ідіостилів-шістдесятників, показано зв'язок онімної мови поетичних творів зі світоглядом авторів.

  Скачати повний текст

Вивчено поетичний ідіостиль та власні назви як його потужного складника. Здійснено лінгвістичний аналіз оригінального поетичного ідіолекту Є. Маланюка, встановлено та систематизовано лексико-семантичні та функціонально-стилістичні особливості онімних домінант та відповідних периферійних зон у творчості поета. Поглиблено відомості про роль власних назв у поетичних текстах видатних українських письменників, розкрито роль онімікону в ідіолектному комплексі, зроблено висновки про необхідність урахування власних назв в процесі визначення ідіолектної специфіки. Зазначено, що матеріал дослідження ілюструє еволюційну динаміку авторської ономатворчості, встановлення глибинних психолігвістичних і культурологічних особливостей, відбитих у семантиці власних назв, що дає підстави для деталізації та доповнення певних теоретичних положень літературної та когнітивної ономастики та подальшого розвитку ономастичних досліджень.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено ономастику дитячих творів Р. Дала. З'ясовано основні функції та специфіку вживання онімів. Розглянуто структуру та етимологічний статус Далових онімів, виявлено інтертекстуальні взаємозв'язки у межах його творів та за їх межами. Проаналізовано особливості онімії дитячих творі Р.Дала, досліджено ономатворчість письменника у порівнянні з поетонімосферою його творів для дорослих. Показано взаємозв'язок власних назв та їх функцій з ідіостилем автора. Розглянуто поетоніми та онімні оказіоналізми у творах Р.Дала. Уточнено шляхи та прийоми вивчення художньої онімії, зокрема поетонімії творів для дітей.

  Скачати повний текст

Проаналізовано весь онімічний простір усіх завершених драматичних творів Лесі Українки. Поетеса використовувала спочатку власні назви дуже ощадно і навіть уникала їх, замінюючи апелятивною номінацією, але зрештою упевнилась у могутніх виразових спроможностях онімів і з 1907 р. стала широко їх використовувати. У творах поетеси немає вигаданих онімів - вона оперує реальними власними назвами, відповідними зображуваному місцю та часові, і спирається передусім на антропонімію, топонімію та теонімію. І до того ж у неї немає онімів нейтральних: ретельний добір власних назв і майстерне введення їх у контекст наповнюють кожен онім значною інформацією та високою експресією. Це досягається за допомогою фонетики, етимології, варіативності та перегуків онімів.

  Скачати повний текст

Виконано комплексний аналіз літературної ономастики всіх поетичних творів Ліни Костенко до збірки "Вибране" (1989 р.) включно, з'ясовано специфічні особливості їх ономастичного простору. Ужиток онімів різниться залежно від етапів творчості поетеси та жанру і тематики твору. З часом кількості уживаних власних назв збільшуються, а їх художні функції урізноманітнюються, зростає онімічна глобальність, посилюється конотативне, експресивне наповнення онімів - до переростання їх у конотоніми, змінюється співвідношення онімічних розрядів. Уживаність антропонімії дещо знижується за рахунок підвищення впливовості топонімії та теонімії, а також астронімії. Вимогливий добір онімів та включення їх у належні контексти робить власні назви одним з найважливіших компонентів твору й дійовим художнім засобом.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості передачі імен власних, вжитих у циклі романів жанру фентезі сучасної англійської письменниці Дж.К. Ролінг, українською та російською мовами. Встановлено, що імена власні у художньому творі використовуються з номінативною та характеристичною метою та позиціонуються як один з головних стилістичних засобів, який обумовлює необхідність проведення доперекладацького аналізу й уважного вибору методу формування відповідників онімів. Виявлено основні фактори, що впливають на остаточне рішення перекладача щодо вибору методу формування онімних відповідників. Досліджено основні методи формування відповідників в українському та російському перекладах. Виконано контрастивний контекстуальний аналіз авторських онімів у тексті мови оригіналу і текстах мов перекладу. Встановлено основні типи непередачі/зміни інформації, яка міститься в імені власному, під час перекладу з англійської українською та російською мовами. Розроблено систему типів деформації авторського тексту у процесі передачі імен власних.

  Скачати повний текст

Вперше здійснено комплексне дослідження ономастичного простору (поетонімосфери) художніх творів М.Хвильового різних жанрів (оповідань і новел 1921 - 1923 рр., повістей і оповідань 1923 - 1927, 1927 - 1930 рр., незакінчених творів і нарисів). З'ясовано функціональне навантаження, особливості вживання, варіативність і частотність власних назв усіх (11-ти) онімних розрядів. Встановлено, що використання онімів залежить від змісту та тематики твору митця, що й зумовлює функціонування певної онімної лексики, організацію особливостей онімного простору. Зроблено висновок, що М.Хвильовий наслідує загальні традиції іменування персонажів, характерні для періоду 1920 - 1930-х рр., реальної топонімії, за допомогою онімів створює реалістичний фон оповіді. Показано, що власні назви у творах М.Хвильового є незамінним способом когезії, своєрідними знаками-ідентифікаторами, сприяють розкриттю авторської концепції. Обгрунтовано твердження, що великий діапазон і різноманітність онімії - яскраве свідчення масштабності мислення та прагнення М.Хвильового вичерпно, детально та правдиво відобразити реальні події у художніх творах. Виявлено тенденцію використання все більшої кількості онімів, неухильну їх динаміку від романтичності до народної реалістичної узвичаєності. Встановлено, що досить помітною прикметою "онімного письма" М.Хвильового є вживання у більшості творів іншомовних онімів.

  Скачати повний текст

На підставі застосування комплексного підходу, що поєднує мовознавчий аналіз з елементами літературознавчого, проведено дослідження поетонімів французських романів XIX - XX ст. Особливу увагу приділено вивченню системи французької ономастичної лексики, її складу, особливостей форми, семантики та функціонування у художньому творі. Досліджено та систематизовано склад художнього ономастикону зазначеного періоду, розроблено його нову класифікацію. Встановлено, що основними типами поетонімів є антропоніми, зооніми, топоніми, хрононіми, назви артефактів, проведено їх детальне дослідження. Встановлено функціональну роль поетонімів у тексті. Виявлено, що дані одиниці можуть іменувати головних актантів твору, бути фоновими, створювати тло розгортання подій, а також виступати у ролі характеризаторів осіб, предметів, явищ, ситуацій. Показано, що поетоніми можуть бути своєрідним засобом когезії у тексті шляхом уживання варіантів іменувань і контекстуальних еквівалентів. Показано вплив літературного напряму та індивідуально-авторського стилю письменника на вибір ономастичних іменувань у творі.

  Скачати повний текст

Досліджено мовні релікти трипільської культури. На підставі аналізу концепцій мови трипільської культури встановлено, що найбільш обгрунтованою є концепція мови як доіндоєвропейського субстрату. Розроблено методичний апарат для визначення мови археологічної культури. Визначено українську, спільносхіднослов'янську та праслов'янську лексику субстратного походження - апелятивну та ономастичну. Описано основні фонетичні риси та морфологічні елементи субстрату. Встановлено, що зовнішні зв'язки трипільської культури корелюють із мовними зв'язками субстрату. Розглянуто функціонування доіндоєвропейського (трипільського) субстрату в українській мові на різних рівнях (апелятивна лексика, ономастика, типологія).

  Скачати повний текст

Розглянуто культурно-історичний та літературний контекст доби як фактор впливу на формування творчого методу С. Ворнер. Визначено провідні теми, мотиви, образи, сюжетно-композиційні особливості творів авторки. З'ясовано специфіку ономастикону, літературно-історичних алюзій, біблійного інтертексту як наративної особливості романістики С. Ворнер. Вперше проаналізован синтетичну природу романів С. Ворнер, що стала наслідком органічного поєднання та взаємодії різних жанрових форм, притаманних американській літературі доби, до наукового обігу вводяться романи С. Ворнер "Квічі" та "Схили Шейтмуку".

  Скачати повний текст

Досліджено суспільно вмотивовані зміни у закарпатоукраїнському ономастиконі кінця ХХ - початку ХХІ ст. Розглянуто характер впливу церкви, моди, традицій та законодавства на зміни у сфері закарпатоукраїнської онімії. Проаналізовано основні принципи номінації у сфері сучасного українського ономастикону Закарпаття. Досліджено специфіку впливу соціальних чинників на різні субсистеми закарпатоукраїнського ономастикону кінця ХХ - початку ХХІ ст. Розроблено пропозиції щодо підвищення мовної культури новітніх українських власних назв.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано структуру онімного простору української мови шляхом систематизації власних назв за характером іменованих об'єктів та особливостями творення та функціонування пропріальних одиниць. Проаналізовано сутність поглядів вітчизняних і зарубіжних дослідників на природу та диференційні особливості онімів. Запропоновано нову дефініцію пропріатива. Описано історію становлення методики аналізу власних назв і створено універсальну схему визначення їх загальних і специфічних рис. Реформовано денотатно-номінативну структуру ономастикону, що дозволяє конкретизувати об'єкт вивчення ономастики. Систематизовано пропріативи за денотатно-квалітативними ознаками й упорядковано етимолого-словотвірну класифікацію онімної лексики. Розглянуто принципи характеристики стилістичних особливостей власних назв.

  Скачати повний текст