З кожним роком інтерес до процесів номінації зростає і коло ономастичних досліджень невпинно розширюється, охоплюючи все більше нових, раніше недосліджених груп власних назв. У дисертаційній роботі комплексно розглядаються власні назви коней під кутом зору їх функціонування як одиниць мови та мисленнєвих структур. Доводиться, що, незважаючи на статус периферійного онімного розряду, гіпоніми вартують більш предметного аналізу, адже це складне явище, яке охоплює паспортні офіційні та народні неофіційні пропріативи, а процес назвотворчості є трудомістким та потребує значної винахідливості. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі уточнено й уніфіковано систему термінопозначень для опису процесу номінації коней; вперше досліджено вплив екстралінгвальних чинників на систему гіпонімів; вперше здійснено лінгвістичний аналіз широкого гіпонімного матеріалу, і, як наслідок, виявлено структурні, семантичні, словотвірні особливості цього класу пропріативів та їх функціональне навантаження; проаналізовано специфіку ментального буття гіпонімів різної природи у ментальному лексиконі носіїв англійської мови. Теоретичне значення дослідження полягає в застосуванні принципово нового когнітивно-дискурсивного підходу до вивчення гіпонімів крізь призму ментальних операцій категоризації та концептуалізації. Результати дослідження є внеском у розвиток вітчизняної та зарубіжної ономастики, адже вони розширюють наукові знання в області зооніміки й гіпоніміки та стимулюють створення нових зоонімних розвідок, присвячених вивченню процесу номінації тварин як давніх та незмінних супутників людини. Практичне значення дисертації полягає в тому, що результати роботи можуть бути використані в практиці викладання вишівських курсів із загального мовознавства, лексикології сучасної англійської мови, а також у спеціальних курсах психолінгвістики, когнітивної ономастики. Також можливе застосування результатів дослідження студентами та аспірантами для написання кваліфікаційних і дисертаційних робіт^UEvery year the interest in the nomination processes grows and the range of onomastic researches is constantly expanding, covering more and more new, previously unexplored groups of proper names. In this PhD thesis the proper names of horses are comprehensively considered from the point of view of their functioning as units of language and mental structures. It turns out that, despite the status of the peripheral onymic category, hipponyms are worth more substantive analysis, because it is a complex phenomenon that covers passport official and folk unofficial names, and the naming process is time consuming and requires considerable ingenuity. The scientific novelty of the work lies in the fact that it clarifies and unifies the system of terms to describe the process of nomination of horses; it is for the first time that the influence of extralingual factors on the system of hipponyms has been studied; a linguistic analysis of a wide hipponymic material has been performed, and, as a result, structural, semantic, word-forming features of this class of onyms and their functional load has been revealed; the specifics of mental existence of hipponyms of different nature in the mental lexicon of English speakers has been analysed. The theoretical significance of the work is due to the new cognitive-discoursive approach to the study of hipponyms through the prism of mental operations of categorization and conceptualization. The results of the study are a contribution to the development of national and foreign onomastics, as they expand scientific knowledge in the field of zoonymy and hipponymy and stimulate the initiation of new zoonymic investigations dedicated to the study of the nomination of animals as ancient and unchanging companions of man.Practical value of this dissertation research is determined by the possibility of using the obtained results for teaching university-level courses in general linguistics, English lexicology and special courses in psycholinguistics and cognitive onomastics. The practical findings of the study can also be used for writing qualification and scientific papers

Досліджено лексико-семантичні та функціонально-стилістичні особливості найменувань персонажів у російських народних і літературних казках ХІХ - ХХ ст. Виділено в окрему галузь ономастики "казкову" антропонімію, яка об'єднує фольклорні та літературні традиції найменування дійових осіб на основі специфічних особливостей у системі іменування персонажів. Проаналізовано найменування персонажів російських народних казок, семантику, структуру, форми та варіанти імен, їх функції та засоби уведення в казковий контекст. Описано антропонімікон російської літературної казки ХІХ - ХХ ст. в контексті фольклорних та літературних і виділено авторські прийоми створення та використання найменувань дійових осіб. Визначено особливості використання прецедентних імен у казкових творах відповідно до інших прецедентних феноменів. Висвітлено еволюцію розвитку власного імені в жанрі російської казки від народної до літературної та в межах самої літературної казки.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі гуманітарних наук зі спеціальності 035 Філологія. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Тернопіль, 2021. Дисертаційну розвідку присвячено аналізу пропріативних назв у творах про національно-визвольний рух першої половини ХХ століття через цілісний зв'язок із соціокультурними чинниками впливу на формування варіантів онімів. Установлено кількісні і структурні ознаки власних назв, виявлено їхні асоціативно зумовлені значеннєві нашарування та мотиваційні передумови функціонального навантаження. Джерельна база дисертації охоплює художні твори і спогади про національно-визвольний рух України першої половини ХХ століття, що діляться на два хронологічних періоди: 1917‒1921 і 1942‒1954 рр. Визначено нормативну основу використання різних термінологічних одиниць для позначення функціонування онімів у текстах художніх творів; висвітлено синонімічну варіативність позиціонування термінів вітчизняними й зарубіжними науковцями, їхні погляди на це явище. Установлено значеннєво-функціональні особливості використання оніма в текстах художніх творів та його позатекстові зв'язки й семантичні нашарування. Установлено термінологічну диференціацію між смисловими поняттями псевдоніма і псевда, що позначають назви історичних осіб, і літературно-художніх антропонімів у текстах аналізованих творів задля приховування справжнього імені. Виявлено конотативні, мотиваційні і кількісні категорії використання письменниками інформаційно-оцінних літературно-художніх антропонімів, діяльність денотатів яких була пов'язана з культурними і богословськими напрямами. Визначено, що найбільш уживаним інформаційно-оцінним літературно-художнім антропонімом є ім᾿я українського поета Тараса Шевченка. Проаналізовано структурні особливості назв імен персонажів, кількісну різницю у використанні таких мовних одиниць у творах про два історичних періоди (1917‒1921 і 1942‒1954 років). Схарактеризовано функціонування прізвищ літературно-художніх антропонімів афіксального й семантичного способу творення, їхні кількісні і структурні ознаки. Побутування апелятивів, що позначають родинні відносини чи соціальний статус літературно-художніх антропонімів у текстах творів про визвольний рух 1917‒1921 і 1942‒1954 рр., підтверджує пріоритетність громадсько-орієнтованих маркерів. Установлено, що найбільш уживаними апелятивами, які автори аналізованих творів використовували для номінації назв професій персонажів, є варіативні назви для позначення діяльності священнослужителів, учителів і лікарів. Схарактеризовано мотиваційні передумови присвоєння назв-прізвиськ персонажам аналізованих творів та висвітлено їхню кількісну і семантичну співвіднесеність. Вплив соціальних чинників на життя персонажів детермінує функціонування в аналізованих текстах обох періодів (1917‒1921 і 1942‒1954 років.) практично однакової кількості прізвиськ. Установлено, що використання багатокомпонентних назв-прізвиськ у творах про визвольний рух 1917‒1921 років із збереженням первинного найменування персонажа та власне лексеми прізвисько підтверджує соціальний характер утворення онімних конструкцій. Семантичну зумовленість прізвиськ у творах про визвольний рух 1917‒1921 років визначають назви, надані за видимі зовнішні ознаки персонажа; звичку, діяльність або родинні стосунки; назви-прізвиська, що функціонують у творах про повстанський рух 1942‒1954 років, мотивуються утворенням через звичну поведінкову модель або діяльність особи, яскраво виражені риси характеру або зовнішні ознаки особи. У текстах творів про визвольний рух України першої половини ХХ століття встановлено функціонування трьох категорій назв-андронімів згідно з моделями способу творення та їхньої мотиваційної зумовленості: модель із формантом -их(а), формантом -к(а), формантом -ов(а). Виявлено, що сакральні назви займають чільне місце в антропосистемі текстів творів про національно-визвольний рух першої половини ХХ століття. З᾿ясовано кількісні показники функціонування однокомпонентного варіанту назви Бог. Виявлено назви конотативно забарвлених топонімів в аналізованих творах про національно-визвольний рух першої половини ХХ століття. Завдяки особистісно-психологічним особливостям мислення та світосприйняття письменники в текстах показали вплив соціального середовища на формування загальнопонятійного семантичного кола топоніма Україна та його варіантів. В аналізованих текстах художніх творів схарактеризовано поетоніми як одиниці пропріативної лексики, що сприяють відтворенню самобутності міфокультурних поглядів, традицій і вірувань певного народу. На прикладах інтернаціональних і власне українських поетонімів простежено співфункціональність мовної, реальної картини світу і міфопоетичної. Ключові слова: соціоономастика, соціолінгвістика, літературна ономастика, конотативна лінгвістика, теолінгвістика, лексикологія, стилістика, лексика, псевдонім, псевдо, антропонім, прізвисько, конотонім, топонім^UThesis for the Doctor of Philosophy Degree, specialty 035 Philology. Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University. Ternopil, 2021. The dissertation is devoted to the analysis of proper names in works about the national liberation movement of the first half of the twentieth century through an integral connection with socio-cultural factors influencing the formation of onyms′ variants. It has been established the quantitative and structural features of proper names; their associatively conditioned semantic layers and motivational preconditions of functional loading have been revealed. The source base of the dissertation covers the novels and memoirs about the national liberation movement of Ukraine in the first half of the twentieth century, which are divided into two chronological periods (1917‒1921 and 1942‒1954). The normative basis of using different terminological units for denoting functioning of the onyms in the texts of analyzed works has been clarified and the synonymous variability of the scientists′ terms positioning and their substantiation by the Ukrainian and foreign linguists has been also clarified. The semantic and functional features of the onym in the analyzed texts of works and its non-textual connections and semantic layers have been established. The terminological differentiation between the semantic concepts of pseudonym and pseudo denoting the names of historical figures and literary anthroponyms in the texts of the analyzed works in order to hide the real name has been established. Connotative, motivational and quantitative categories of the writers′ usage of the historical informative-evaluative literary anthroponyms, the denotations′ activity of which was connected with cultural and theological directions have been characterized. The name of the Ukrainian poet Taras Shevchenko has been qualified as the most widely used informative-evaluation literary anthroponym. The structural features of the names of the characters, the quantitative difference of its usage in the texts of works about two historical periods (1917‒1921 and 1942‒1954) have been analyzed. The literary anthroponyms′ surnames functioning of the affix and semantic way of creation, their quantitative and structural components have been characterized. It has been considered the quantitative difference in functioning of appellatives that denote family relations or social status of literary anthroponyms in the texts of analyzed works about the liberation movement of 1917‒1921 and 1942‒1954. It has been found that the most frequently used appellatives, which the authors of the analyzed works used to nominate the names of professions, are variable names of priests, teachers and doctors. The motivational preconditions of assigning nicknames to the characters of the analyzed works and their quantitative and semantic correlation have been highlighted. The functioning of three names-andronyms′ categories have been established according to the models of the methods′ creation: a model with the formant -ych(a), the formant -k(a) and the formant -ov(a) іn the texts of analyzed works about the liberation movement of Ukraine in the first half of the twentieth century. It has been established, that the sacred names occupy a prominent place in the anthroposystem in the texts of analyzed works about the national liberation movement of the first half of the twentieth century. It has been clarified the quantitative functioning of the one-lexeme variant of the name God. It has been revealed the names of associative-connotative toponyms in the analyzed texts about the national liberation movement of the first half of the XX century in Ukraine. Due to the personal and psychological features, experience and writers' world's perceptions, the writers in the texts show the influence of the social environment on the general semantic circle's formation of the toponym Ukraine and its seven variants. It has been found, that the writers use the names of the one-lexeme variant of the choronym Ukraine and due to the characteristic adjectives and noun attributes emphasize its territorial features, political regimes of the country and the subjective feelings about the formation of Ukraine's independence. The units of propriative lexicon, which contribute to the reproduction of the mythocultural views′ identity, traditions and beliefs of a certain people, also called the category of poetonyms, have been considered in the analyzed texts of works. The co-functionality of the linguistic worldview, real world's perception and the mythopoetic one is directly traced on the examples of international and Ukrainian poetonyms. Keywords: socionomastics, sociolinguistics, literary onomastics, conotonymy, theolinguistics, vocabulary, stylistics, lexis, pseudonym, pseudo, anthroponym, nickname, conotonym, toponym.

Досліджено особливості передачі імен власних, вжитих у циклі романів жанру фентезі сучасної англійської письменниці Дж.К. Ролінг, українською та російською мовами. Встановлено, що імена власні у художньому творі використовуються з номінативною та характеристичною метою та позиціонуються як один з головних стилістичних засобів, який обумовлює необхідність проведення доперекладацького аналізу й уважного вибору методу формування відповідників онімів. Виявлено основні фактори, що впливають на остаточне рішення перекладача щодо вибору методу формування онімних відповідників. Досліджено основні методи формування відповідників в українському та російському перекладах. Виконано контрастивний контекстуальний аналіз авторських онімів у тексті мови оригіналу і текстах мов перекладу. Встановлено основні типи непередачі/зміни інформації, яка міститься в імені власному, під час перекладу з англійської українською та російською мовами. Розроблено систему типів деформації авторського тексту у процесі передачі імен власних.

  Скачати повний текст

Розглянуто основні ономастичні поля, значну увагу приділено антропонімії та топонімії. Встановлено, що сучасний французький ономастикон, який пройшов довгий шлях свого розвитку, охоплює крім французьких онімів, значний алогенний прошарок, що необхідно враховувати під час адаптації французької онімної лексики. Запропновано рубрикацію для антропонімії та топонімії у французкій мові. Описано особливості французьких особових імен та варіанти їх адаптації. Вивчено лінгвальні та екстралінгвальні умови запозичення французької онімної лексики в українській та російській мовах. Подано характеристику ролі традицій в адаптації французьких онімів. Запропоновано періодизацію їх адаптації. Детально розглянуто фонетичну адаптацію та графічну реалізацію французьких онімів у сучасних українській та російській мовах: субституції в системі голосних, напівголосних, приголосних, а також передачу гемінат. Під час передачі французьких онімів засобами української або російської мов у деяких випадках виникають несправжні омоніми (проблема несправжньої омонімії). Описано морфологічну та структуру адаптацію онімних галицизмів. Особливу увагу приділено морфологічній адаптації хоронімів, ойконімів, відмінювання онімних галицизмів, родовій приналежності запозичуваних ойконімів, особливостям передачі ойконімів pluralia tantun, морфологічній адапатації оронімів, гідронімів, антропонімів. Висвітлено проблему родової приналежності запозичуваних гідронімів та антропонімів. Описано передачу демінутивної конструкції "le (la) + petit(e) + антропонім", передачу конструкції "прийменник de + ойконім", "прийменник de + хоронім", передачу антропонімів pluralia, передачу артиклів.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження власних назв (рекламних прагматонімів) у російському рекламному тексті в лінгвістичному та функціональному аспектах. Проаналізовано шляхи поповнення складу власних назв у рекламних текстах початку XX та XXI ст. Визначено їх функції та особливості використання. Досліджено взаємозв'язок ономастикону, характерного для певного періоду розвитку мови, з соціальними та культурними відносинами в суспільстві. Відзначено, що даний взаємовплив особливо помітний у процесі дослідження реакції мовців на сприйняття рекламної онімії у дискурсах зазначених часових періодів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто структурні та функціонально-семантичні особливості різних за характером, причинами виникнення й умовами функціонування груп конототивних топонімів у російській, українській і англійській мовах. Комплексно досліджено структуру та функції відомих інтра- й інтерлінгвальних тополексем, виявлено у них компоненти, які визначають конототивний зміст семантичної аури. Вивчено досвід онімографії конототивних топонімів з метою його узагальнення та визначення перспектив розвитку цієї сфери ономастичної лексикографії у слов'янських (українській та російській) мовах. Виявлено фактори, які сприяють формуванню конототивної сфери та подальшій узулізації конототивної топонімії. Проведено критичний аналіз досвіду лексикографії власних назв - топонімів у аспекті виявлення "фонових" сем (або культурного компонента) у різних мовах і на цьому фоні проведено аналіз розвитку онімографії конототивної онімної лексики у працях Є.С. Отіна, зокрема, його Словнику конототивних власних імен. На підставі вивчення цієї онімографічної праці визначено його потенційну цінність для функціональної ономастики та показано напрямки подальшого розвитку та практики словникової роботи у сфері опису "фігуративної" онімії.

  Скачати повний текст

На основі вивчення та аналізу теоретичних робіт, писемних та археологічних пам'яток обгрунтована необхідність застосування системного підходу до кіммерійської проблеми. Розроблено нові етимології етнонімів та антропонімів (таких як кіммерійці, таври, меоти, умман-манда, Тугдамме / Лігдаміс, Теушпа, Сандакшатра та інших). Досліджуються різні форми назв, їхня семантика та композиційна структура, фонетичні та орфографічні впливи, специфічні особливості функціонування. Робиться висновок про етнічну ідентифікацію та мову кіммерійців та інших народів. Здійснено системний комплексний аналіз кіммерійського релікту. Пропонується методичний підхід до застосування цього аналізу.

  Скачати повний текст

Досліджено оригінальні тексти Р. Мелода (Солодкоспівця), М. Патарського, Г. Пісиди та І. Дамаскина. Виконано компаративний структурний і лексико-стилістичний аналіз гімнографічних одиниць різних жанрів, наявних у творчій спадщині Р. Мелода, зокрема жанру кондака. Визначено та порівняно особливості поетико-богословського мовлення аналізованих творів. На прикладі гімнографічних одиниць різних жанрів висвітлено формоутворювальну та богословську спадкоємності традиції візантійської богослужбової поезії. Досліджено гімнографічний жанр кондака Р. Мелода у зв'язку з його сирійським і ранньовізантійським архетипом і жанровими "нащадками". Запропоновано якісно новий погляд щодо проблеми становлення та розвитку східнохристиянської гімнографії з використанням музичної термінології (крещендо - кульмінація - дімінуендо). Зроблено спробу цілісного (лінгвістичного та поетико-богословського) зіставного дослідження гімнографічних одиниць різних жанрів. Увагу приділено комплексному аналізу мови текстів зазначених гімнографічних жанрів, зокрема, синонімічним теонімо-поетонімам та іншим художнім засобам, що є актуальним і новим для поетичної ономастики, яка досліджує процес творення та використання власних імен у художніх текстах. За результатами дослідження доведено, що східнохристиянська гімнографія є цілісним багаторівневим організмом, де жодна зміна у структурі не випадкова. На підставі порівняння синонімічних рядів теонімо-поетонімів, які зустрічаються в аналізованих творах, показано еволюцію поетико-богословського мовлення разом з зовнішньою формою церковних гімнів: від простого метафоричного звертання до Божества, вираженого одиничною лексемою, до цілої метрико-мелодійної та змістової єдності - херетизма, надпоетоніма, здатних вербалізувати складний богословсько-філософський концепт. Поетизовані переклади зазначених творів мають привернути увагу вітчизняних літературознавців, поетів-перекладачів і богословів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано весь онімічний простір усіх завершених драматичних творів Лесі Українки. Поетеса використовувала спочатку власні назви дуже ощадно і навіть уникала їх, замінюючи апелятивною номінацією, але зрештою упевнилась у могутніх виразових спроможностях онімів і з 1907 р. стала широко їх використовувати. У творах поетеси немає вигаданих онімів - вона оперує реальними власними назвами, відповідними зображуваному місцю та часові, і спирається передусім на антропонімію, топонімію та теонімію. І до того ж у неї немає онімів нейтральних: ретельний добір власних назв і майстерне введення їх у контекст наповнюють кожен онім значною інформацією та високою експресією. Це досягається за допомогою фонетики, етимології, варіативності та перегуків онімів.

  Скачати повний текст

На підставі застосування комплексного підходу, що поєднує мовознавчий аналіз з елементами літературознавчого, проведено дослідження поетонімів французських романів XIX - XX ст. Особливу увагу приділено вивченню системи французької ономастичної лексики, її складу, особливостей форми, семантики та функціонування у художньому творі. Досліджено та систематизовано склад художнього ономастикону зазначеного періоду, розроблено його нову класифікацію. Встановлено, що основними типами поетонімів є антропоніми, зооніми, топоніми, хрононіми, назви артефактів, проведено їх детальне дослідження. Встановлено функціональну роль поетонімів у тексті. Виявлено, що дані одиниці можуть іменувати головних актантів твору, бути фоновими, створювати тло розгортання подій, а також виступати у ролі характеризаторів осіб, предметів, явищ, ситуацій. Показано, що поетоніми можуть бути своєрідним засобом когезії у тексті шляхом уживання варіантів іменувань і контекстуальних еквівалентів. Показано вплив літературного напряму та індивідуально-авторського стилю письменника на вибір ономастичних іменувань у творі.

  Скачати повний текст

Розглянуто культурно-історичний та літературний контекст доби як фактор впливу на формування творчого методу С. Ворнер. Визначено провідні теми, мотиви, образи, сюжетно-композиційні особливості творів авторки. З'ясовано специфіку ономастикону, літературно-історичних алюзій, біблійного інтертексту як наративної особливості романістики С. Ворнер. Вперше проаналізован синтетичну природу романів С. Ворнер, що стала наслідком органічного поєднання та взаємодії різних жанрових форм, притаманних американській літературі доби, до наукового обігу вводяться романи С. Ворнер "Квічі" та "Схили Шейтмуку".

  Скачати повний текст

Вивчено поетичний ідіостиль та власні назви як його потужного складника. Здійснено лінгвістичний аналіз оригінального поетичного ідіолекту Є. Маланюка, встановлено та систематизовано лексико-семантичні та функціонально-стилістичні особливості онімних домінант та відповідних периферійних зон у творчості поета. Поглиблено відомості про роль власних назв у поетичних текстах видатних українських письменників, розкрито роль онімікону в ідіолектному комплексі, зроблено висновки про необхідність урахування власних назв в процесі визначення ідіолектної специфіки. Зазначено, що матеріал дослідження ілюструє еволюційну динаміку авторської ономатворчості, встановлення глибинних психолігвістичних і культурологічних особливостей, відбитих у семантиці власних назв, що дає підстави для деталізації та доповнення певних теоретичних положень літературної та когнітивної ономастики та подальшого розвитку ономастичних досліджень.

  Скачати повний текст

Виконано комплексний аналіз літературної ономастики всіх поетичних творів Ліни Костенко до збірки "Вибране" (1989 р.) включно, з'ясовано специфічні особливості їх ономастичного простору. Ужиток онімів різниться залежно від етапів творчості поетеси та жанру і тематики твору. З часом кількості уживаних власних назв збільшуються, а їх художні функції урізноманітнюються, зростає онімічна глобальність, посилюється конотативне, експресивне наповнення онімів - до переростання їх у конотоніми, змінюється співвідношення онімічних розрядів. Уживаність антропонімії дещо знижується за рахунок підвищення впливовості топонімії та теонімії, а також астронімії. Вимогливий добір онімів та включення їх у належні контексти робить власні назви одним з найважливіших компонентів твору й дійовим художнім засобом.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз ономастикону поезій Л. Костенко, Д. Павличка, І. Драча, Б. Олійника, В. Симоненка та М. Вінграновського за складом, семантичною структурою, стилістичними функціями та текстотвірною роллю ономалексем у поетичних текстах. Проаналізовано варіації стилістичного увиразнення літературної онімії на всіх мовних рівнях: фонетичному, лексичному та граматичному. Розглянуто особливості функціонування онімів у поетичній фраземіці. Досліджено структурно-семантичні перетворення власних назв, обумовлені контекстом, розкрито їх вплив на поетику висловлювання. Доведено прагматичну значущість пропріальних одиниць як лексико-семантичних засобів відтворення ментальності шістдесятників. Визначено особливості онімного письма як елемента ідіостилів-шістдесятників, показано зв'язок онімної мови поетичних творів зі світоглядом авторів.

  Скачати повний текст

Досліджено мовні релікти трипільської культури. На підставі аналізу концепцій мови трипільської культури встановлено, що найбільш обгрунтованою є концепція мови як доіндоєвропейського субстрату. Розроблено методичний апарат для визначення мови археологічної культури. Визначено українську, спільносхіднослов'янську та праслов'янську лексику субстратного походження - апелятивну та ономастичну. Описано основні фонетичні риси та морфологічні елементи субстрату. Встановлено, що зовнішні зв'язки трипільської культури корелюють із мовними зв'язками субстрату. Розглянуто функціонування доіндоєвропейського (трипільського) субстрату в українській мові на різних рівнях (апелятивна лексика, ономастика, типологія).

  Скачати повний текст

Проаналізовано близько 30 тис. онімних одиниць, які взято з ономастичних словників, метричних книг церков, актових записів рацс, бізнес-довідників, телефонних довідників, автомобільних карт, карт населених пунктів України посттоталітарної доби. Виявлено проблемні зони українського ономастикону кінця ХХ - початку ХХІ ст., спричинені впливом глобалізаційних процесів та інших екстра- або інтралінгвальних чинників. Проаналізовано роль українського та міжнародного законодавства щодо його впливу на склад і особливості функціонування українського ономастикону посттоталітарної доби.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено ономастику дитячих творів Р. Дала. З'ясовано основні функції та специфіку вживання онімів. Розглянуто структуру та етимологічний статус Далових онімів, виявлено інтертекстуальні взаємозв'язки у межах його творів та за їх межами. Проаналізовано особливості онімії дитячих творі Р.Дала, досліджено ономатворчість письменника у порівнянні з поетонімосферою його творів для дорослих. Показано взаємозв'язок власних назв та їх функцій з ідіостилем автора. Розглянуто поетоніми та онімні оказіоналізми у творах Р.Дала. Уточнено шляхи та прийоми вивчення художньої онімії, зокрема поетонімії творів для дітей.

  Скачати повний текст

Працю присвячено комплексному дослідженню футбольної лексики української мови: її формуванню, розвитку та функціюванню впродовж понад столітньої історії футболу в Україні. Сформульовано визначення футбольного дискурсу, диференційовано формальний і неформальний футбольний дискурси, здійснено соціолінгвістичний аналіз побутування української мови в різних суспільних сферах, пов'язаних із футболом. Дисертація є першим в українському мовознавстві всебічним і системним дослідженням футбольної лексики в діахронії та синхронії в усній та писемній формах мовлення – як історично сформованої та функційно розбудованої підсистеми сучасної загальнонаціональної мови, що обслуговує комунікативні потреби українців у вагомій упродовж останнього сторіччя соціокультурній сфері. На основі ґрунтовного аналізу фактичного матеріалу розглянуто періоди зародження, становлення й розвитку футбольної лексики з кінця ХІХ до початку ХХІ ст. через призму впливу мовних і позамовних чинників та запропоновано шляхи її оптимізації. Описано неформальний футбольний дискурс – жаргонізми в футбольній лексиці та соціолект українських футбольних фанатів. Проаналізовано футбольний ономастикон як один із основних маркерів соціолінгвістичних тенденцій в українській мові футболу, – назви футбольних клубів, вживані у формальному дискурсі, та прізвиська футболістів, використовувані в неформальному дискурсі. Діахронне соціолінгвістичне дослідження української футбольної лексики дало змогу довести, що футбол є однією з небагатьох соціокультурних сфер національного життя, яка цілісно представлена в українській мові формальним і неформальним дискурсами.^UThe dissertation is devoted to the diachronic study of football vocabulary of the Ukrainian language from the birth of football in Ukraine in the second half of the XIX century and until now, the history of formation, development and functioning of Ukrainian football vocabulary has been comprehensively studied, sociolinguistic analysis of its formal and informal use in various areas connected with football hase been carried out. The author's definition of football discourse as a separate subspecies of sports discourse has been formulated. This discourse has a specific thematic focus, is focused on a specific addressee, uses a specific arsenal of language tools and is a set of texts of different genres, styles which have different communicative directions. This discourse is a product of speech in football. The formation of Ukrainian football terminology as the main marker of official football discourse began in the late nineteenth century, and the most intensive period of formation of the system of names to denote football concepts falls on the first third of the ХХ century, when football spread widely in Ukraine. The development of national football terminology took place in Ukraine due to specific socio-political circumstances in two parallel directions: in Dnieper Ukraine – with significant colonial influences of the Russian terminological tradition, and in Western Ukraine – with clearly emphasized national approaches to term formation. In the West of Ukraine, the resources of the Ukrainian language were used primarily for naming football concepts, when commonly used words were given a special term meaning or football nominations were created on the basis of word-forming resources – creative bases and affixes. Most of the foreign terms had Ukrainian equivalents, sometimes they were extensive synonymous series of competing specific names, which is a noticeable feature of the non codification of the Ukrainian football terminology of that time.