На основі дослідження фауни акантоцефалів справжніх тюленів, що мешкають в тихоокеанському секторі Антарктики, встановлено, що вона представлена 5-ма видами: Corynosoma arctocephali Zdzitowiecki, 1984, C. bullosum (Linstow, 1892), C. hannae Zdzitowiecki, 1984, C. pseudohamanni Zdzitowiecki, 1984 та C. shackletoni Zdzitowiecki, 1978. Вид C. evae Zdzitowiecki, 1984 зведено до синонімів виду C. arctocephali Zdzitowiecki, 1984. Вид C. shackletoni вперше знайдено у морського ссавця - морського леопарда. Досліджено морфологічні особливості означених видів коринозом, наведено детальні рисунки для кожного представника. Встановлено особливості локалізації, віково-статеву структуру, кількісні показники інвазії акантоцефалів, визначено ранги хазяїв для кожного виду паразитів. Ретельно розглянуто індивідуальну, гостальну та географічну мінливість, фенотипічне різноманіття коринозом. З'ясовано, що найбільш сталими ознаками є розміри та форма хоботка, довжина та форма тіла, розміри яєць. Визначено, що пластичні ознаки червів залежать від виду остаточного хазяїна, проте меристичні - не залежать від нього. Констатовано, що в районі островів Баллені мешкають цілісні популяції акантоцефалів Corynosoma pseudohamanni та C. bullosum. Виявлено, що у коринозом у тихоокеанському секторі в порівнянні з атлантичним бідніше коло хазяїв, нижчі показники інвазії, але більші розміри яєць. Зроблено висновок, що всі антарктичні види коринозом, за винятком C. bullosum, мають в північній півкулі власних "двійників", які подібні до них як за формою та розмірами тіла, так і за іншими ознаками.

  Скачати повний текст

Доведено появу регіонально нового виду жовточеревої кумки, що є наслідком постійно діючих інвазій за течією Дністра та регіональне зникнення лісового полоза, що знаходиться на межі ареалу. Вперше для Поділля одержані відомості про структуру гібридних популяцій зелених жаб, встановлено, що для них характерною є диплоїдна двостатева структура гібридів. В межах фауністичних нарисів описано морфометричні та морфологічні ознаки, подано поширення та чисельність видів, розглянуто біотопічний розподіл та аутекологічні особливості. Встановлено, що комплекс рептилій та амфібій Західного Поділля історично формується за рахунок західнопалеарктичних видів, більшість яких мають чітке середземноморське походження, на фоні обмеженого впливу транспалеарктичних і повної відсутності видів центральноазіатського походження.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вивченню масових розмножень комах-шкідників озимої та ярої пшениці на Полтавщині протягом 110 років. Розглянуто основні етапи становлення та розвитку ентомологічних досліджень на Полтавщині в кінці XIX - на початку XX ст. Проаналізовано закономірності зміни фауністичного складу основних шкідників пшеничних агроценозів, їх динаміку чисельності та шкодочинності. Встановлено: цей процес має циклічний характер у просторі та часі. З'ясовано, що їх багаторічна чисельність змінюється синхронно зі змінами погодно-кліматичних факторів, відповідно до різких змін сонячної активності як глобального чинника. На основі теорії циклічності динаміки популяцій і міжсистемного методу розроблено алгоритми багаторічного прогнозу масової появи основних шкідників пшениці на Полтавщині.

  Скачати повний текст

Досліджено геолого-геоморфологіні умови місцезнаходжень уніонід в алювіальних, озерних, озерно-лиманних відкладах різного віку долин річок Дністер, Дунай, Дніпро, Південний Буг і Приазов'я. Опрацьовано збори викопних решток уніонід з 40 місцнезнаходжень, проведено їх монографічне вивчення. Виявлено основні напрямки просторової еволюції. Монографічно описано 50 видів уніонід, з яких 9 видів і 3 підвиди є новими для науки. Обгрунтовано суть змішаного характеру фауни малюсків з алювію II, III, V терас, по-новому інтерпретовано їх вік. Уточнено системний склад і віковий інтервал виділених А.Л.Чепалигою фауністичних комплексів, проведено стратифікацію та кореляцію четвертинних алювіальних відкладів.

  Скачати повний текст

Проведено фауно-систематичну ревізію викопних черевоногих молюсків групи Archaeogastropoda сарматських відкладів України, досліджено їх палеогеографічне поширення та можливості їх застосування в біостратиграфічних та кореляційних цілях. Вивчено фауністичний склад сарматських археогастропод Західної та Південної України, Молдови та Польщі. Складено описи 120 видів. Вперше систематику сарматських представників групи наведено відповідно до сучасної системи гастропод. Побудовано філогенетичні схеми для окремих родів і груп видів. За фауною археогастропод здійснено палеозоогеографічне районування дослідженої частини басейну. Реконструйовано палеоекологічні умови його ділянок. Визначено можливості застосування археогастропод для стратиграфічного розчленування сарматського ярусу та кореляції сарматських відкладів. Доведено, що за фауною археогастропод можливе виділення тільки сармату sensu Suess.

  Скачати повний текст

Розглянуто два види класу Aspidogastrea - A. conchicola й A. limacoides, що представлені у фауні України. Досліджено особливості їх морфології, виявлено нові кількісні й якісні ознаки, що допомагають надійній диференціації цих двох видів. Встановлено, що у перлівницевих України паразитує лише один вид аспідогастрів - A. conchicola. Показано, що його облігатними хазяями є 18 видів родини Unionidae, з яких 5 молюсків вперше зареєстровано як хазяїв цього гельмінта. Досліджено особливості поширення A. conchicola у перлівницевих із басейнів найголовніших річок України. Визначено інтенсивність інвазії аспідогастрами 18 видів родини Unionidae. Встановлено, що в Україні головними хазяями аспідогастрів є переважно U. conus і U. tumidus, за певних умов у цій ролі виступають C. ponderosum і C. piscinale. З'ясовано, що представники родів Colletopterum і Anodonta є зазвичай другорядними хазяями A. conchicola, а допоміжним хазяїном найчастіше є U. pictorum. Показано, що усі інші види родини Unionidae, як правило, є рідкісними хазяями аспідогастрів. З'ясовано вплив абіотичних, біотичних, антропогенних чинників і сезонних змін умов середовища на зараженість перлівницевих цим гельміном.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження белоідей України. Представлено невідомі раніше аспекти їх систематики, фауни та екології, зокрема, видовий склад, таксономічна структура, особливості поширення у водоймах та на суходолі, екологічні спектри, вертикальний розподіл та сезонна динаміка грунтових бделоідей. З'ясовано, що у фауні України нараховуться 156 видів та 20 підвидів бделоідей з 14-ти родів і 3-х родини. Новими є 81 вид, 11 підвидів і 4 роди (Bradyscela Bryce, Scepanotrocha Bryce, Anomopus Piovanelli, Didymodactylos Milne). Відзначено, що 4 види є новими для фауни Європи, а два з них - для Північної Півкулі. Надано ілюстровані переописи 136-ти видів та 15-ти підвидів, відомих науці, та 14-ти видів, що потребують описання як нових або подальшого вивчення. Представлено нові дані з їх морфології, мінливості, поширення, екології. Запропоновано ряд найбільш вагомих у систематиці родів та видів морфологічних ознак. Проведено номенклатурну та таксономічну ревізію групи, за результатами яких змінено родову належність 1 виду, 1 підвид піднесено до рангу самостійного виду, а 1 рід, 3 види і 1 підвид зведено в синоніми відомих раніше. Установлено загальні закономірності поширення та біоценотичного розподілу бделоідей і запропоновано класифікацію їх екологічних груп. Уперше з'ясовано характер вертикального розподілу та сезонної динаміки коловерток у верхніх грунтових горизонтах суборі у взаємозв'язку з факторами навколишнього середовища.

  Скачати повний текст

Вивчено викопні рештки м'якотілих представників вендоедіакарської фауни та слідів життєдіяльності у відкладах верхнього венду та нижнього кембрію Подільського Придністров'я. Встановлено, що найбільш численними та різноманітними рештками представників Vendiata характеризуються ломозівські верстви могилів-подільської серії. Показано, що у відкладах канилівської та балтійської серії викопні метазоа зустрічаються спорадично. З'ясовано, що іхнофосилії, навпаки, більше представлені в канилівській і балтійській серіях. На підставі аналізу розподілу метазоа Придністровський докембрійський комплекс розділено на могилів-подільський та канилівський підкомплекси, які характеризують однойменні світи. Складено опис 24-х видів метазоа та іхнофосилій з яких сім форм вендіт нові для науки. Побудовано схему реконструкції могилівського басейну. Доведено, що результати даних досліджень можуть бути корисні для комплексного вирішення проблем стратиграфії, історії геологічного розвитку та розподілу корисних копалин у верхньодокембрійських відкладах, а також в процесі подальшого вивчення питань загального та філософського характеру, пов'язаних з розвитком життя в докембрії.

  Скачати повний текст

Визначено рівні залягання грунтових вод різних типів ольсів та їх хімізм. Наведено дані щодо макро- та мікроморфологічних, водно-фізичних і фізико-хімічних властивостей досліджених вільшаників. З'ясовано особливості взаємодії листяного опада вільхових біогеоценозів за умов лабораторного експерименту. Охарактеризовано флору та рослинність, особливості грунтової альгофлори та грунтово-підстилкової фауни вільшнеків. Проведено екоморфічний аналіз рослинності різних типів вільшнеків. Визначено масштаби утворення у вільхових лісах різних типів жовена на коренях вільхи чорної. Наведено список рідких рослин і видів, що зникають. Запропоновано рекомендації щодо відновлення, управління та раціонального використання вільхових лісів у південно-східній частині України.

  Скачати повний текст

Досліджено видове різноманіття та біогеоценотичну роль популяцій рукокрилих на території півдня центрального Лісостепу. Показано особливості видового різноманіття рукокрилих цієї частини лісостепу, надано кількісні оцінки. Проведено інвентаризацію фауни та з'ясовано, що у регіоні зустрічається 15 видів 6-ти родів родини Vespertilioidae. У 15-ти видових нарисах подано дані щод статусу та характеру перебування виду, його зустрічаємості та відносної рясності, особливості розташування сховищ, характеристики літніх і зимових сховищ, термін та місця парування й народження малят, співвідношення статей. Для деяких видів оцінено вікову структуру за ступенем стертості зубної системи, наведено результати локальних повернень мічених тварин. Показано спектр будівель і порід, які використовують рукокрилі та їх характеристики. Визначено ступінь стено- та еврібіонтності у виборі сховищ і біотопів живлення. Показано роль рукокрилих у переносі речовин між різними біогеоценозами. Описано зміни у структурі угруповань рукорилих у природному та трансформованому біогеоценозах. Визначено основні проблеми цих тварин, шляхи та методи їх вирішення.

  Скачати повний текст

Проведено стратиграфічне, палеонтологічне, палеогеографічне та палеоекологічне вивчення остракод міоценових (починаючи з тарханських) відкладів Південної України. Проаналізовано стратиграфічне поширення остракод у міоценових відкладах Північного Причорномор'я та Криму. Виділено характерні комплекси цієї групи фауни для окремих стратиграфічних підрозділів міоцену. Створено схему біостратиграфії середньо- та верхньоміоценових відкладів Північного Причорномор'я, Рівнинного Криму та Керченського півострова за остракодами. Обгрунтовано раціональну та міжрегіональну кореляцію одновікових утворень Південної України та суміжних територій за остракодовою фауною. В історії розвитку остракод регіону виділено тархансько-караганський, конксько-сарматський і меотично-понтичний етапи, кожний з яких розділяється на підетапи. Реконструйовано палеоекологічні умови басейнів седиментації міоцену. Здійснено опис 41-го виду й одного підвиду остракод, які є стратиграфічно важливими для міоценових відкладів Південної України.

  Скачати повний текст

Описано макротеріофауну з 40 місцезнаходжень, переважна більшість з яких належить до альвіального тафономічного типу. Для території України вперше у списку фауни вказано 11 видів. Описано новий вид (Paracamelus minor sp. nov). Детально охарактеризовано представників фауни великих ссавців кучугурганського, молдавського, хапровського, таманського та тираспольського комплексів, вказано зміну в часі окремих таксономічних груп. Визначено етапи історичної зміни комплексів великих ссавців, реліктові, фонові види та види, які були новими на різних етапах розвитку фауністичних комплексів. Виявлено, що дані стосовно складу фауни великих ссавців відповідають палеоекологічним умовам пліоцену-раннього плейстоцену, реконструйованим за дрібними ссавцями, молюсками та рослинністю.

  Скачати повний текст

Узагальнено існуючі літературні джерела з проблем видового складу, характеру перебування та біотопічної приуроченості птахів Верхнього та Середнього Побужжя як фізико-географічного регіону. Досліджено сучасну видову структуру та чисельність орнітонаселення антропогенних ландшафтів, подано кількісне співвідношення видів за типом фауністичного походження, складом їжі, що домінує у раціоні, за місцем гніздування та характером перебування різних видів птахів на досліджуваній території. Виявлено особливості біотопічного розподілу та терміни міграцій. Досліджено закономірності формування та функціонування орнітоценозів штучних ландшафтів Верхнього та Середнього Побужжя за умов зростання антропогенного навантаження. Проведено порівняння орнітопопуляцій основних типів антропогенних ландшафтів Верхнього та Середнього Побужжя. Виявлено причини та характер змін в авіфауні регіону протягом минулого та початку поточного століття та запропоновано шляхи зниження антропічного тиску на штучні екосистеми.

  Скачати повний текст

Уперше у трьох природно-кліматичних зонах вивчено фауну й екологію іксодових кліщів, що паразитують на вівцях у Криму. Визначено шляхи розселення інсодид і формування нових кліщових вогнищ. Виявлено процес переходу епізоотичних вогнищ у латентні і навпаки. Вивчено біолого-екологічні особливості кліща Rhipicephalus bursa - основного переносника збудників бабезіозів та анаплазмозу овець у Криму. Визначено строки активності цього кліща у природі залежно від метеорологічних показників. Уточнено певні дані епізоотології бабезіозів й анаплазмозу овець. Досліджено акарицидні властивості нових піретроїдів, які раніше не використовувались у тваринництві. Розроблено раціональну схему боротьби з іксодовими кліщами залежно від біологічних особливостей переносника.

  Скачати повний текст

Досліджено видовий склад і розповсюдження іксодових кліщів (Parasitiformes Ixodidae), виявлено їх хазяїв-живителів та розроблено заходи боротьби. На підставі результатів еколого-фауністичного обстеження регіону встановлено, що на території Харківщини мешкають 7 видів іксодових кліщів, з яких найбільш масовими є Ixades ricinus (74,60 %) і Dermocentor reticulatus (24,78 %). Виявлено, що дані види кліщів є носіями 6-ти збудників заразних хвороб, таких як Borrelia burgdorferi s.l., Babesia microti, Erlichia phagocytophila geno group., Bartonella spp., Rickettsia spp., Toxoplasma gondii. Уточнено строки активності Ixodes ricinus в природі. З'ясовано, що залежно від метеорологічних умов тривалість циклу розвитку кліща Ixodes ricinus становить 4 роки, рідше 3. Вивчено дію сучасних акарицидів на іксодові кліщі за лабораторних і виробничих умов і встановлено їх економічну ефективність. Удосконалено схему боротьби з кліщами, до якої включено 3 - 4 обробки на рік. Наведено рекомендації щодо підвищення ефективності заходів боротьби з іксодовими кліщами.

  Скачати повний текст

Визначено видовий і кількісний склад орнітонаселення в Ужгороді протягом року та в окремих низинних і гірських населених пунктах у гніздовий період. Встановлено розподіл птахів за типом фауни, ландшафтною належністю, способом живлення та гніздування. Детально вивчено та проаналізовано орнітофауну Ужгорода у сезонному аспекті. Вперше досліджено вплив урбанізації на структурно-функціональні характеристики орнітоугруповання. Відзначено, що видова структура угруповань птахів в урболандшафтах має певні особливості: за низького видового багатства спостерігається висока щільність населення. На відміну від угруповань птахів природних екосистем, тут завжди присутні масові види. Зі зростанням урбанізованості середовища існування виразніше спостерігається явище супердомінування одиничних масових видів, чисельність яких в угрупованні складає понад 70 % - 90 % посезонно від загальної чисельності птахів. Особливості просторової структури орнітоугруповань урболандшафту полягають у появі специфічної групи птахів, які гніздяться на будівлях; деякі кроногніздні (воронові) змінюють висоту розташування гнізда у бік її збільшення. З підвищенням ступеня урбанізованості середовища знижується динаміка структурних змін орнітонаселення протягом року - орнітоугруповання стають більш статичними. Домінуючу роль у функціонуванні угруповань птахів міста відіграють окремі види супердомінанти, участь решти незначна. З'ясовано, що популяції птахів, які володіють схожими топічними чи трофічними функціями і мають ніші однакового розміру за одним з функціональних рівнів, утворюють певні групи, які можна розглядати як окремі функціональні одиниці, властиві лише урбанізованим ландшафтам.

  Скачати повний текст

Досліджено гельмінтофауну риб Одеської затоки та лиманів Північно-Західного Причорномор'я, наведено дані щодо гельмінтофауни окремих видів риб. Проаналізовано зараженість бичків залежно від їх зоогеографічного походження, біології та екології, типу живлення. Описано гельмінтофауну бичків окремих акваторій, зокрема, Будацького лиману і лиманів Тузловської групи, гельмінтів риб Одеської затоки, Тилігульського, Григорівського, Хаджибейського, Дністровського лиманів. Висвітлено зміни гельмінтофауни бичків Хаджибейського лиману протягом періоду дослідження, зв'язані з його розпрісненням. Відзначено, що лиман характеризується нестабільністю гельмінтофауни, суттєво змінилася також гельмінтофауна бичків Тилігульського лиману, зміни, якої продовжуються й зараз, в зв'язку з підвищенням його солоності, відносно стала гельмінтофауна бичків Одеської затоки та Григорівського лиману. Зареєстровано вперше у північно-західній частині Чорного моря 3 види гельмінтів - Bucephalus marinum met, Raphidascaris sp. 1., Streptocara crassicauda 1, у лиманах Північно-Західного Причорномор'я відзначено 5 видів: Paratimonia gobii, Cryptocotyle lingua met, Proteocephalus subtilis, Contracaecum rudolphil 1., S. crassicauda 1.

  Скачати повний текст

Висвітлено результати першого спеціального дослідження поширення, таксономічного складу, систематичного положення гетеротрофних джгутикових та особливостей їх аутекології в центральній частині Полісся. Виявлено 55 видів гетеротрофних джгутикових, з яких 34 виявлені вперше у Поліссі, зокрема 32 види - нові для фауни України. Уточнено особливості морфології даних видів, надано оригінальні переописи видів і родів та їх диференційні діагнози. Вивчено аутекологічні особливості прісноводних гетеротрофних джгутикових. Під час дослідження сезонної динаміки зафіксовано два піки чисельності та різних видів, зміну значень кореляції між чисельністю і видами, а також видами гетеротрофних джгутикових та абіотичними факторами в різні сезони, досліджено зміну видів-домінантів. Одержано екологічні спектри видів даної групи, виділено екологічні групи гетеротрофних джгутикових. Доведено, що екологічні спектри окремих видів відрізняються у водоймах різних типів. Подано дані щодо розподілу видів гетеротрофних джгутикових по водоймах різного типу. Встановлено, що видові комплекси даних протистів у водоймах, які розміщені в басейнах річок - похідні від річкового фауністичного комплексу.

  Скачати повний текст

Вперше проведено дослідження гостинності як цілісного соціокультурного явища, визначено її місце і роль в українській побутовій культурі XIX ст. Узагальнено основні теоретичні підходи щодо осмислення даного феномена, вивчено історіографію проблеми та її джерельну базу. Визначено чинники, що впливали на характер гостинності як складової української побутової культури XIX ст. Уточнено культурологічний зміст основних понять (гість, гостинність, гостина, гостинець; селянська, міська гостинність). У понятійно-категоріальному апараті виокремлено дві змістові групи, що характеризують сутність гостинності. Визначено основні ознаки гостинності (релігійність, символічність, комунікативність, сакральність), розглянуто її структуру та функції. Досліджено прояви буденної, святкової, родинної, громадської, церковно-монастирської гостинності. Охарактеризовано етапи її розвитку, форми та види. Показано специфічні особливості гостинності різних верств населення.

  Скачати повний текст

Встановлено, що видовий склад родини Cardiidae у Понто-Каспійському регіоні налічує 40 рецентних видів (з яких у фауні України - 19 видів), 9 - з підродини Cardiinae (4 роди), 31 вид - з підродини Lymnocardiinae (2 роди, 5 підродів). Наведено монографічний опис 24-х досліджуваних видів новими, уточненими діагнозами. За будовою м'якого тіла у 18-ти видів (зокрема, 8-ми видів з Каспію) виявлено нові діагностичні ознаки (кількість і розміщення папіл сифонів, структуру ктенідіїв, лабіальних пальмп, шлунка), складено оригінальні ключі. Визначено особливості міжпопуляційної мінливості конхологічних ознак. Виявлено приуроченість 19-ти видів до типів грунтів. Доведено, що глибина закопування у грунт впливає на мінливість семи ознак. Виявлено, що кількість видів Середземноморського зоогеографічного комплексу в Азово-Чорноморському басейні становить 47,4 %, в Каспії - 8 %, а частка Понто-каспійського зоогеографічного комплексу у даних басейнах становить 52,6 % та 92 % відповідно.

  Скачати повний текст