Дисертацію присвячено лабораторній діагностиці грипу коней, а саме, розробці та апробації на практиці ефективної вітчизняної діагностичної системи на грип коней. Розглянуто етапи отримання та контролю діагностичних препаратів, визначено оптимальні умови їх зберігання. Розроблені діагностикуми виявилися активними, специфічними та придатними для діагностичних досліджень щодо захворювання коней на грип. Експериментально доведено, що діагностичні препарати краще зберігаються у ліофілізованому стані. Запропоновано модифіковану реакцію гальмування гемаглютинації (РГГА) з метою діагностики грипу коней, яку було затверджено Державним департаментом ветеринарної медицини у 1996 р. Визначено оптимальний метод обробки нативних сироваток крові коней перед дослідженням у РГГА щодо усунення неспецифічних інгібіторів гемаглютинації - обробка прогріванням за 56 C протягом 60 хв. Досліджено сироватку крові коней Київського державного іподрому та чотирьох інших господарств (усього 526 зразків) за допомогою розроблених препаратів. Виявлено антитіла до другого підтипу вірусу грипу коней штаму А(кінь)2/Майамі/63 (середній титр становив 1:126,3 +- 5,43). З усіх сироваток 256 зразків досліджено з 7 штамами вірусу грипу людини, актуальними на той час. Розглянуто антитіла до штаму А/Йоганнесбург/33/94 вірусу грипу людини (середній титр становив 1:330 +- 10,17). З'ясовано, що титр антитіл у сироватках крові коней щодо вірусу грипу людини перевищував у 2,2 рази титр антитіл до вірусу грипу коней. У перехресній РГГА зі штамоспецифічними сироватками стосовно даних штамів встановлено відсутність антигенної спорідненості між штамами вірусу грипу коней А(кінь)2/Майамі/63 та А/Йоганнесбург/33/94 вірусу грипу людини, що свідчить про можливість інфікування коней вірусами грипу людини.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено зв'язку духовної творчості Йогана Себастіана Баха (на прикладі духовних кантат) з лютеранською проповідницькою традицією. Кантати досліджено шляхом герменевтичного аналізу з опорою на закони німецької протестантської гомілетики. Аналізу підлягали прояви музичного тлумачення. Об'єктом коментування та екзгези визнано не тільки словесний текст, який спирається на біблійний сюжет та розкриває його, а передусім - протестантський хорал, його мелодія та текст. Виявлено два головні типи кантат: кантати, в яких хорал виступає як узагальнення - конклюзивні, а також ті, в яких хорал підлягає цілісному послідовному коментуванню під час усього твору - пенетративні. Зазначені типи кантат відповідають у музиці двом типам лютеранської проповіді. Проаналізовано принципи організації матеріалу - форму, яка опирається на риторичні закономірності. Доведено, що риторико-ієрархічна система охоплює усі рівні твору - від мотивно-інтонаційного до композиційного. З'ясовано, що форма кантати є фактором донесення змісту твору; вона відбиває приховані рівні тлумачення релігійної ідеї. Встановлено, що духовну кантату трактовано композитором у дусі та за законами лютеранської проповіді. Головні висновки щодо духовної кантати було перевірено на спорідненому жанрі мотету та на "Пристрастях".

  Скачати повний текст

Досліджено тенденції висвітлення проблем довкілля з 1992 до 2008 рр. З'ясовано роль сучасних ЗМІ у запобіганні катастрофам, формуванні екологічної культури. Розкрито суть поняття "екологічна публіцистика". Визначено специфіку сучасної екологічної публіцистики. Охарактеризовано функціонування екологічної публіцистики за сучасних умов (зокрема, проаналізовано роль медіа у висвітленні двох глобальних самітів у Ріо-де-Жанейро у 1992 р. та Йоганнесбурзі у 2002 р., а також підходи західних, українських і російських медіа до висвітлення глобальних екологічних проблем). Зроблено спробу класифікувати весь масив матеріалів, що належать до цього сегмента журналістики. Проаналізовано особливості та потенціал екологічної публіцистики за кордоном та в Україні. Проведено порівняльний аналіз матеріалів західної преси й української як чинників формування екологічної культури та свідомості. Обгрунтовано можливості та засоби медійної сфери для ефективного формування екологічної свідомості громадян розвинутих країн і посткомуністичного світу.

  Скачати повний текст

Вперше реалізовано комплексний підхід щодо інтерпретації творів експериментальної прози 20-их років ХХ ст., розглянуто генезу нової художньої продукції модерністського періоду, вірогідні напрямки літературного експериментування, новаторську естетику та поетику низки "маргінальних" текстів. Здійснено спробу системного декодування багатошарової текстової структури експериментальних романів В.Домонтовича ("Дівчина з ведмедиком", "Доктор Серафікус"), повістей А.Любченка ("Вертеп"), М.Йогансена ("Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію") в аспекті жанрово-стильових модифікацій ігрової рецептивної моделі. Концептуально з'ясовано зміст важливих складників творчих пошуків письменників 20-х: відкритість, металітературна специфіка текстів, інтерактивність, налаштованість на гру як конструктивний діалог з читачем, жанрово-стильовий синкретизм. Зазначено, що феномен експериментального письма досліджується з позицій деканонізації та реінтерпретації прозового канону як художній напрямок в еволюції української літератури, теоретично осмислюється з погляду проблем термінологічної синонімії.

  Скачати повний текст

Досліджено елементи карнавальної поетики у дебютних романах М.Йогансена та В.Гомборовича, розглянутих як зразки міжвоєнної експериментальної прози. На базі теорії карнавалізації та меніпеї М.Бахтіна розглянуто особливості фукціонування та трансформації у новому контексті карнавальних тем, мотивів і образів (еротичних, гастрономічних, скатологічних, образів гротескного тіла та смерті), а також більших композиційних блоків - карнавальних схем "увінчання / розвінчання карнавального короля" та "профанного героя за невідповідних обставин". Зіставлено тексти українського та польського письменників з жанровим каноном меніпеї. Уточнено причини звернення митців і традиції карнавалізованої літератури. Висвітлено соціально-політичні й історико-літературні контексти оприсутнення романів.

  Скачати повний текст

Визначено рівень фізичного розвитку, функціонального стану кардіореспіраторної системи та загальної фізичної підготовленості школярів віком 11 - 13 років. На підставі одержаних даних розроблено та експериментально обгрунтовано методику лікувальної гімнастики з використанням елементів гімнастики Хатха-Йога для школярів спеціальних медичних груп з хронічними бронхітами та пневмоніями. Під впливом занять за запропонованою методикою в експериментальній групі визначено більш позитивні зміни функціональних показників дихальної та серцево-судинної системи, а також показників загальної фізичної підготовленості та результатів Гарвардського степ-тесту, ніж у контрольній групі.

  Скачати повний текст

Проведено компаративне дослідження розвитку української та польської прози міжвоєнного двадцятиліття у аспекті функціонування катастрофізму. Узагальнено та систематизовано філософські засади формування катастрофічного світогляду. Запропоновано й обгрунтовано виділення основних філософсько-естетичних моделей катастрофізму (історіософської, антропологічної, технократичної) та їх різновидів. Комплексно та системно проаналізовано дискурс катастрофізму та тенденції його художнього втілення. Виявлено та вивчено домінантно-репрезентативні моделі катастрофізму, семантико-структурні трансформації та модифікації в українській і польській прозі розглянутого періоду. У катастрофічному ракурсі досліджено твори В. Винниченка, М. Хвильового, В. Підмогильного, М. Йогансена, О. Турянського, М. Івченка, І. Вільде, К. Гриневичевої, Н. Королеви, С.-І. Віткевича, Я. Парандовського, З. Налковської, Ю. Віттліна, В. Гомбровича, М. Домбровської, П. Гоявічинської. Вивчено катастрофічну парадигму у співвідношені з жанровими особливостями тогочасної прози й авторськими ідейно-естетичними інтенціями.

  Скачати повний текст

Вивчено розвиток Церкви та школи у середньовічному Брауншвейзі й охарактеризовано євангелічний рух у цьому місті, а також погляди та діяльність Йоганна Бугенхагена. Проаналізовано зміст Брауншвейзького церковного статуту 1528 р. і значення цього документу, визначено основні напрямки та результати розвитку Євангелічної Церкви та школи у Брауншвейзі у період пізньої Реформації. Доведено, що на різних етапах Реформації позиції міської влади міста змінювалися під впливом виступів бюргерства та курсу територіальної герцогської влади й євангелічних князів. Визначено, що регіональна модель церковної та шкільної освіти, що була вперше відображена у Брауншвейзькому статуті 1528 р., надалі реалізувалася у цьому місті та його окрузі, а також інших євангелічних територіях.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено творчість М.Йогансена у контексті українського авангарду 1920 - 1930 рр. Встановлено взаємозв'язок між філософією слова та світу у творчості письменника та проведено аналогії з творчими шуканнями поетів-авангардистів. Прозовий доробок М.Йогансена проаналізовано у контексті експериментальної прози 1920 - 1930 рр. а також синтезу елементів мистецтв, культивованого авангардом.

  Скачати повний текст

У ході дослідження на матеріалі україномовних перекладів збірки Р. Кіплінга "Just So Stories" здійснено поліаспектний аналіз рецепції, інтерпретації та оцінювання дитячих творів у перекладах. Актуальність і новизна дослідження зумовлені застосуванням компаративістської методології до аналізу периферійного явища літературної полісистеми - літератури для дітей, що зазнає значної трансформації за іншомовного прочитання. У центрі уваги - найважливіші аспекти літературних творів для дітей, які стають "каменем спотикання" для перекладачів, а отже, вимагають компаративістичного роз'яснення в світлі перекладацької критики: рецепції, інтерпретації, оцінювання. Розглянуто інтерпретаційні версії Євгенії Бондаренко, М. Йогансена, В. Панченка, Ю. Сірого, Л. Солонька, В. Ткачкевича, Варвари Чередниченко, Ю. Шкрумеляка та ін. Предметом дослідження, зокрема, стали жанрова парадигма, озвучене читання, відповідність між ілюстративним (візуальним) та текстуальним (вербальним) елементами книги та інші показники літератури для дітей.

  Скачати повний текст

Досліджено український роман 1920 - 1930-х рр. у контексті національно сфокусованої експлікації категоріальної генези й статусу автора, модифікацій авторства; комплексного вивчення й систематизації провідних наукових підходів до осмислення концептів "автор", "авторська свідомість" (АС). Теоретично обгрунтовано категоріальний вимір феномену АС в інтерсуб'єктивній експлікативності - на рівні відношення до світу, соціуму, власного "я" до Іншого, як іншого "я". Проведено комплексний системний аналіз романів 1920-х (Г. Брасюка, Д. Бузька, М. Івченка, М. Йогансена, Г. Коляди, М. Могилянського, В. Підмогильного, М. Хвильового, Г. Шкурупія, Ю. Шпола та ін.) і 1930-х рр. (О. Десняка, Г. Епіка, П. Капельгородського, О. Копиленка, О. Кундзіча, Ю. Шовкопляса та ін.), описано механізми формування, динаміку розвитку та логіку трансформації АС. Виділено парадигму "модусів буття" ментальної сфери творця романного тексту, яка в межах зазначеного періоду виражає три типи художнього дискурсу - відповідальності, свободи і влади. Визначено параметри конвергентної, дивергентної, авторитарної я-свідомості автора. Розкрито особливості та форми вираження в площині твору, механізми актуалізації в художніх системах окремих письменників та в українській романістиці 1920 - 1930-х рр.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему музикознавчо-виконавської інтерпретації духовних кантат Йогана Себастьяна Баха в єдності ритуально-гімнічної та концертно-драматичної ліній смислового наповнення. Виконання-інтерпертація бахівських духовних творів, народжених релігійно-культовою традицією та складених антинонімічною єдністю наведених якостей, породжує множинність виконавських прочитань. Вперше запроваджено оригінальний музикознавчо-виконавський метод аналізу духовних творів Й.С.Баха в аспекті реактивності виконавської інтонації на драматичне (адраматичне), пасіонне та хорально-кантове в інтонаційно-драматургічних засновках композиторського тексту та поєднаних з ними індивідуально-стильових позиціях виконавців. Аналіз нотного тексту поєднується з "слуховим" аналізом творів. Наведено твердження про метафоричну місткість образів духовних кантат, що єднають сполучення-накладання показників лірико-епічного гімнічного співу та концертно-світської ліній виконання. Драматургічні властивості духовних творів Й.С.Баха за їх параметрами "хоральності-кантовості" та "пансіонності" створюють результативні щодо виконавського пошуку настанови на концепційність побудови цілого в єдиному виразному "ключі" історично виправданої художньої позиції.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджено феномен ненадійного наратора в динаміці літературних форм ХХ століття. Виокремлено тенденції виникнення ненадійної нарації в українській літературі 20-30-х рр. ХХ ст. і на цій основі простежена закономірність її майстерної реалізації у прозі В. Винниченка («На той бік»), Миколи Хвильового («Я (Романтика)»), В. Домонтовича («Доктор Серафікус»), Майка Йогансена («Подорож ученого доктора Леонардо…»), Ґео Шкурупія («Двері в день»). Проаналізовано типи ненадійного наратора у постмодерністських романах Ю. Андруховича («Рекреації», «Московіада», «Перверзія»). Доведено, що українські письменники переосмислювали традиції класичної літератури та творили іншу прозову конструкцію, заґрунтовану на експериментах з принципами організації та структуруванням художнього тексту, жанрами й викладовими формами. Наголошено, що у творах ХХ ст. (окрім «Я (Романтика)») простежуються ознаки карнавалізації й актуалізується меніппея як жанрова традиція, в якій співіснують кілька фабул і сюжетів, а ненадійний наратор ускладнює наративну структуру. У кожному творі виділено ознаки ненадійної нарації та охарактеризовано ефект, нею зумовлений.Ключові слова: ненадійний наратор, наративна стратегія, меніппея, карнавалізація, іронія, жанр, авторський стиль, рецепція.^UThe thesis investigates the phenomenon of unreliable narrator in the dynamics of literary forms of the twentieth century. The tendencies of the development of unreliable narration in the Ukrainian literature of the 20-30's of the XX century are characterized. The performed analysis allows to prove the skillful use of unreliable narration technique in the prose of V. Vynnychenko (“On the Other Side”), Mykola Khvylovyi (“I (Romance)”), V. Domontovych (“Doctor Seraphicus”), Mike Jogansen (“Journey of Dr. Leonardo”), Geo Shkurupiy (“Doors in a Day”). The types of unreliable narrator in the postmodern novels by Yu. Andrukhovych (“Recreations”, “Moskowiada”, and “Perversion”) were also analyzed. It was proved that each of the writers bypassed the traditions of classical literature and created completely different prose texts, based on the experiments with the structural principles of literary compositiont, genres and narrative forms. The author argues that in a number of texts (except for “I (Romance)”) we can trace the manifestations of carnivalization and actualized menippeah as a genre tradition in which several plotlines and subjects coexist, and an unreliable narrator is the major component of a higher structural level of composition. Therefore, it is important to single out the primary story, which in this context is closely linked to the act of storytelling in general and the unreliable narrator in particular. The focus is on the stylistics of the text, characterized by increased emotionality and expressiveness. Thus, special attention is paid to the motivation of the provocative behavior of a narrator. Tus, each work outlines the features of an unreliable narration and the resulting effect. It was proved that understanding of the above phenomenon allows to express meanings and to activate the role of the reader in the understanding of modern and postmodern texts. Keywords: unreliable narrator, narrative strategy, menippeah, carnivalization, irony, genre, author's style, reception.

Дисертацію присвячено дослідженню з семіотичних позицій нотного тексту в науково методологічному та аналітичному аспектах. Мета дослідження полягає у розкритті на підґрунті наукових положень загальної і музичної семіотики механізму знакового функціонування в нотних текстах Й. Брамса. Об’єктом дисертації є нотний текст як семіотична система; її предметом – система графічних знаків в нотних текстах Й. Брамса. В роботі використані семіотичний, історичний, системний, структурно композиційний та виконавський методи аналізу.Апробація семіотичного аспекту аналізу графічних знаків здійснюється на матеріалі фортепіанних та камерно ансамблевих творів Й. Брамса.У Розділі 1 – «Семіотичні аспекти вивчення нотного тексту» – розглянуто наукові теорії (K. Agawu, R. Barthes, N. Cook, C. Dahlhaus, J. Grier, R. Ingarden, E. Krenek, J. Molino, R. Monelle, J J. Nattiez, M. Reybrouck, E. Tarasti, L. Treitler, Th. Turino, В. Москаленко, О. Самойленко, С. Шип), що дозволило сформувати фундамент знань, необхідний для осягнення знакової сутності нотного тексту та розглянути специфіку її відбиття Й. Брамсом.Зазначено, що семіотичне вивчення нотного тексту спрямовано на розробку методів розуміння синтаксичної структури композицій, створення єдиного мовного контексту для їх інтерпретації та аналізу, а також для кращого осмислення способів фіксації авторських ідей. Виявлено, що проблема нотного тексту пов’язана з визначенням форм існування музичного твору та місця графічної форми запису в сфері креативних і перцептивних процесів. Зроблено висновок про правомірність розгляду музичної діяльності в усіх її проявах з позицій сукупності притаманних їй знакових систем.Дані спостереження актуалізують вивчення нотного тексту як окремої знакової системи. Осмислюються контекстуальні фактори та їх вплив на інтерпретування знаків. Контекст розуміється як такий, що надає важливі уточнення, котрі доповнюють розуміння зв’язку між знаком та об’єктами – без урахування контексту частина значень є недоступною.У Розділі 2 – «Семіотичний потенціал фортепіанних нотних текстів Й. Брамса» – представлено аналіз графічних знаків у Сонаті op. 5, Варіаціях на тему Р. Шумана op. 9, мініатюрах op. 117 та op. 118. Вибір даного матеріалу обґрунтований характерними рисами особистості композитора та обставинами його діяльності. Зроблено висновок про багатогранну і ретельну роботу Й. Брамса з письмовою формою відбиття авторської думки на підґрунті одержаної з наукових джерел інформації (G. Bozarth, H. Drinker, L. Erb, H. Gál, K. Geiringer, P. Holmes, B. Jacobson, M. Kalbeck, I. Keys, P. Latham, M. Lee, M. MacDonald, М. Musgrave, В. Niemann, R. Pascall), яка містить: свідчення дослідників про пристрасть митця до наукової та художньої літератури; складання збірки різноманітних цитат як скарбниці співзвучних майстру ідей та думок; його дослідницьку та редакторську практики; колекціонування рукописів та випадки з їх переписом чи реставруванням; факти виставляння ним всіляких правок та виправлень у різних виданнях. Звідси – його схильність до якомога точної та детальної фіксації через систему знаків та їх комбінацій результату свого творчого процесу, що складає необхідні умови для адекватного розуміння реципієнтом сенсу музичного твору.Свідчення про плідну працю композитора з видавництвами, вивчення кореспонденції з коректорами та редакторами нотних текстів (S. Avins, G. Bozart, R. Pascall) доводять автентичність їх перших видань. Виникла тим самим можливість спілкування із достотним словом майстра гарантувало наукову коректність зроблених у дисертації аналітичних спостережень щодо семіотичних властивостей нотних текстів Й. Брамса.Розділ 3 – «Функції графічних знаків в умовах партитурної нотації» – на матеріалі Фортепіанного квінтету op. 34, Тріо op. 114 и Сонати для кларнета і фортепіано op. 120 №2 розкрито значення графічних знаків для вірного прочитання нотного тексту, відзначеного притаманною Й. Брамсу «технікою розвивальної варіації» (W. Frisch, N. Grimes, A. Schoenberg) та гештальт принципу. Виявлено, що графічні знаки слугують головним чинником візуалізації подій тематичного процесу, який здійснюється за рахунок варіювання окремих мотивів, внаслідок чого виникає перманентне експонування їх нових варіантів. Відзначений хід музичних подій охоплює всі шари ансамблевої фактури, що приводить до її тематизації та викликає необхідність диференціювання графічних знаків у відповідності до рядків партитури. Встановлено незалежність графічних знаків від специфіки інструментів, чим підкреслюється їх первинна спрямованість на розкриття композиційного сенсу камерно ансамблевого твору.^UThe dissertation is devoted to studying the musical text from the semiotic perspective in scientific, methodological, and analytical aspects. The research aims to analyze the signs process in J. Brahms’ musical scores based on general and musical semiotics. The object of the dissertation is the music text as a semiotic system; its subject is the system of graphic signs in the music texts of J. Brahms. The research employed various methods of analysis, including semiotics, historical research, systemic analysis, structural analysis, compositional analysis, and performance analysis.The obtained results are scientifically novel in that they represent a significant milestone. For the first time, a comprehensive understanding of the musical text as an independent sign system has been generalized, utilizing the provisions of semiotics and musicology. Additionally, the individuality of J. Brahms’ musical texts as a factor of his author’s style has been proven. The functions of graphic signs have also been determined, mainly in representing the compositional process and performance realization.In Chapter 1– “Semiotic aspects of studying the musical notation” – the scientific theories (K. Agawu, R. Barthes, N. Cook, C. Dahlhaus, J. Grier, R. Ingarden, E. Krenek, J. Molino, R. Monelle, J. Nattiez, M. Reybrouck, E. Tarasti, L. Treitler, Th. Turino, V. Moskalenko, O. Samoilenko, S. Shyp), which allowed the creation of the basis of knowledge necessary to comprehend the scores’ sign essence and consider the specifics of its reflection by J. Brahms.It is important to note that studying scores through semiotics aims to develop methods for understanding the syntactic structure of compositions, creating a cohesive linguistic context for their interpretation and analysis, and providing better insight into the author’s ideas. How we define musical compositions and the role of written notation in the creative and perceptual processes links to the issue of music notation.Therefore, examining all aspects of musical activity concerning the various sign systems involved is essential.Chapter 2 – “Semiotic Potential of J. Brahms’ Piano Scores” – analyzes graphic signs in the Sonata Op. 5, Variations on a Theme by R. Schumann Op. 9, Intermezzo Op. 117 and Piano Works Op. 118. The choice of this material is justified by the characteristic features of the composer’s personality and the circumstances of his work. Drawing from a wealth of scientific sources we can confidently conclude that J. Brahms was a meticulous and scholarly composer with a deep passion for research and literature. This is evidenced by his extensive quotation collection, careful editorial practices, efforts to collect and restore manuscripts, and his numerous corrections and revisions to various editions. In short, Brahms was highly dedicated to accurately reflecting the author’s thoughts through his written work. Hence, his tendency to write the result of his creative process as accurately and in detail as possible through a system of signs and their combinations. This constitutes the necessary conditions for the recipient to understand the meaning of a musical work adequately.In Chapter 3, titled “Functions of Graphic Symbols in Chamber Scores,” the Piano Quintet Op. 34, Trio Op. 114, and Sonata for Clarinet and Piano Op. 120 No. 2 scores demonstrate the crucial role of graphic symbols in accurately interpreting written text. Graphic signs represent the “Technique of developmental variation” (W. Frisch, N. Grimes, A. Schoenberg) and the Gestalt principle intrinsic to J. Brahms’ style. Moreover, research has revealed that graphic signs are crucial in visualizing the thematic process. Using varying motifs creates the production of new units.The musical notation serves as a sign system for writing, storing, and translating the creative output of its author. Paradigmatic and syntagmatic relationships within the sign’s functioning lay the foundation for further exploration of the meta-language of musical notation. Furthermore, it allows for a more in-depth understanding of the concepts of context and grammar within the musical text system.Upon examining Brahms’ music texts, it has been discovered that the master did not feel the need to create or borrow symbols from realms outside of music. Instead, he entirely relied on the universality of note graphics. Functionally, the texts contain two layers of musical expression – performance and compositional. Even in Brahms’ early works, active thematic work related to the variation principle was present.