Досліджено захисні реакції загального адаптаційного синдрому рослин і механізмів їх індукції екзогенними чинниками: посухою, фізіологічно активними речовинами, мінеральними добривами. Вивчення пристосувальних механізмів проведено на базі мультиваріантного підходу до регуляції фізіологічних функцій та комплексного аналізу трансформацій ліпід-пігментних компонентів фотосинтезуючих органів злакових культур. Виявлено залежності у ліпід-пігментному складі, які свідчать про те, що специфічними реакціями на посуху в загальному механізмі адаптаційного синдрому рослин виступили трансформації гліколіпідів і компонентів віолаксантинового циклу, зокрема, зменшення вмісту моногалактозилдіацилгліцеролу, ліноленової кислоти та віолаксантину, пов'язаних з продукуванням стресових гормонів та утворенням сигнальних інтермедіантів. За результатами проведених досліджень відібрано структурно-функціональні маркери ліпідного та пігментного комплексів фотосинтезуючих органів рослин для оцінки адаптивного потенціалу зернових за умов дії факторів посухи. Неспецифічна реакція сульфохіновозилдіацилгліцеролу, підвищення рівня насиченості його жирнокислотних залишків зумовили підтримання фотосинтетичної функції мембран хлоропластів чутливих сортів за умов посухи. Запропоновано концепцію реалізації адаптивного потенціалу фотосинтезуючих органів рослин у випадку дії стресових факторів посухи. Концепцію визначено теоретичною основою розробленої інформаційно-вимірювальної системи комплексної оцінки посухостійкості генотипів зернових культур, рекомендованої селекційним центром для практичного застосування.

  Скачати повний текст

Доведено цілісність й універсальність загального адаптаційного синдрому, який складається з певної послідовності адаптаційних реакцій на різних рівнях реактивності, забезпечує гомеостаз і життєдіяльність організму людини та тварин, в яких достатньо розвинені нервова, ендокринна, імунна системи (ссавці). Відзначено, що адаптаційні реакції розвиваються як відповідь організму на сукупність факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ. Експериментально доведено, що імунокомпетентні органи змінюються за різних адаптаційних реакцій. Уперше вивчено вплив нестероїдних протизапальних, сульфаніламідного та пірамідинового препаратів на розвиток реакцій. Установлено, що ці препарати у здорових тварин частіше, ніж інші медикаменти викликають адаптаційні реакції несприятливих типів, відповідно яким змінюються показники функції зовнішнього дихання, гемодинаміки, запалення, параметри гемостазу, діяльності нервової, ендокринної та імунної систем, ліпідного обміну. Виявлено та описано сезонні та добові ритми загальних адаптаційних реакцій. Установлено, що частота їх утворення залежить від віку та наявної патології. Обгрунтовано існування окремого типу загальної неспецифічної адаптаційної реакції - реакції неповноцінної адаптації, яка є фоном для будь-якої патології та має відмінні від інших реакцій характеристики нервової, ендокринної, імунної систем, параметри гемостазу та запалення. Уперше з'ясовано прогностичне значення сприятливого чи несприятливого типів адаптаційних реакцій для перебігу хвороб внутрішніх органів. Виявлено, що сприятливими є реакції спокійної та підвищеної активації, а несприятливими - стрес, переактивація та неповноцінна адаптація. Визначено критерії повної, часткової та неповноцінної ремісії з урахуванням типу адаптаційної реакції. Обгрунтовано можливість використання адаптаційних реакцій для медичного прогнозування.

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного клінічного, імунологічного, біохімічного аналізу 125-ти хворих на акантолітичну пузирчатку (АП). На підставі вивчення перерозподілу рецепторів лектинів та взаємодії антитіл до антигенів епідермісу запропоновано високоінформативні методи ранньої диференційної діагностики АП. Описано формування акантолітичних клітин Тцанка шляхом апоптозу кератиноцитів. Установлено, що тяжкий проградієнтний перебіг АП корелює з високим рівнем аутоантитіл до одно- та двониткової ДНК (анти-ss-ДНК IgG і анти-ds-ДНК IgG), низьким рівнем антитіл класу IgM до ліпополісахариду кишкової палички (анти-ЛПС-IgM) та високим рівнем IgA, а також вираженим дисбалансом системи протеолізу, гемостазу, що супроводжувалось синдромом ендогенної інтоксикації. Виявлені порушення формують хибне патогенетичне коло у даної категорії хворих, створюють умови для важкого безперервно рецидивуючого перебігу захворювання та зниження ефективності традиційних схем лікування. Під час вивчення фенотипу Т-хелперів установлено можливість індивідуального підбору доз ГКС. З урахуванням виявлених патогенетичних механізмів проградієнтного перебігу дерматозу запропоновано комплексні індивідуалізовані методи терапії з використанням пара(аміометил)бензойної кислоти, свіжомороженої плазми, селективної гемоімуносорбції на ДНК-сорбентах, курантілу (дипірідамолу), які дають змогу одержати високу клінічну ефективность та ранню реабілітацію хворих.

  Скачати повний текст

Визначено причини масових спалахів алергічних захворювань у м.Комсомольську на Полтавщині. Проведено анкетування 5 тис. жителів міста, а також поглиблене алергологічне обстеження - близько тисячі. Проаналізовано контингент хворих з діагнозом "токсико-алергійний альвеоліт", які одержували клінічне лікування. Установлено, що сукупність хворих з бронхообструктивним синдромом у місті складають особи з бронхіально астмою (БА), хронічними обструктивними захворюваннями легень, алергічним і неалергічним ринітом, а не екзогенним альвеолітом, як вважалося раніше. Відзначено, що головною проблемою для жителів міста є алергічний риніт, зважаючи на його значну поширеність, відзначено наявність більше, ніж у половини цих хворих прихованого бронхоспазму. З'ясовано часту трансформацію риніту у БА. Доведено, що безпосередньою причиною виникнення респіраторних алергічних захворювань у місті є пилкові, побутові, грибкові і, меншою мірою, інші місцеві алергени (водорості, виробнича сфера). Зауважено, що завдяки розробці та запровадженню лікувально-профілактичного комплексу, що містить специфічну імунотерапію й аерозольну фармакотерапію, певні соціальні та санаторні заходи вже через рік було попереджено масові спалахи алергічних захворювань у місті.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розроблено підходи щодо проведення інтенсивної терапії у постраждалих з тяжкою політравмою з метою покращання результатів їх лікування. Наведено результати аналізу перебігу посттравматичного періоду, а також ефективності проведеної терапії у 270-ти постраждалих з тяжкою політравмою. У разі розвитку синдрому поліорганної недостатності (СПОН) виявлено постійно високі рівні у плазмі прозапальних цитокінів на фоні прогресуючого зростання протизапальних медіаторів, виснаженні спонтанної та індукованої продукції імуноцитами прозапальних цитокінів. У разі розвитку СПОН у постраждалих виявлено лімфопенію, зниження рівня T-лімфоцитів, а саме: T-хелперів, стабільно низькі рівні B-лімфоцитів, зниження у крові рівнів основних класів імуноглобулінів, значне пригнічення регуляторного впливу цитокінів на вираженість клітинної та гуморальної імунної відповіді. Проведення аналгоседації на тлі раннього етерального та парентерального живлення у досліджених постраждалих лімітує збільшення у плазмі рівня прозапальних цитокінів, сприяє збереженню балансу прозапальних і протизапальних цитокінів, а також спонтанної секреції імуноцитами прозапальних цитокінів, запобігає порушенню активації імуноцитів і виснаженню цитокінпродукувальних функцій імунних клітин, сприяє підтримці збалансованої цитокінової відповіді за умов антигенної стимуляції. Використання аналгоседації, а також нутритивного забезпечення дозволяє знизити частоту розвитку СПОН (3 70 до 32,8 %) і летальність (з 50 до 30 %).

  Скачати повний текст

Комплексно вивчено фармакологічну активність комбінованого лікарського засобу індотрилу, що містить індометацин і тіотриазолін у співвідношенні 1:3. Експериментально обгрунтовано раціональність поєднаного застосування індометацину тіотриазоліну за зазначеного співвідношення у разі різних моделей запалення та больового синдрому. Досліджено гостру та хронічну токсичність комбінованого засобу. У порівняльному аспекті проаналізовано результати застосування дослідженого засобу з іншими ефективними композиціями нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) з антиоксидантами та хондропротектором, а також з іншими представниками цієї групи за умов модельованого ад'ювантного артриту й артрозу у тварин. Установлено, що комбінований лікарський засіб пігулки індотрил має переваги у порівнянні з іншими НПЗЗ та їх комбінацією з антоксидантами та хондропротектором за анальгетичною (вісцелярним і соматичним больовим синдромом) і протизапальною активністю за умов асептичного запалення з використанням різних флогогенів завдяки синергичній дії компонентів: могутнього антциклооксигеназного ефекту індометацину й антиоксидантній, мембраностабілізувальній, протиішемічній і протизапальній дії тіотриазоліна. Поєднане застосування індометацину та тіотриазолину (1:3) у 4,7 раза менше токсично, ніж субстанція індометацину за одноразового введення. Показано безпеку дослідженого препарату за умов хронічного введення - індотріл не впливає на тканину гломерулярного апарату нирок і меншою мірою, ніж індометацин і диклофенак натрію затримує електроліти в організмі, на відміну від класичних НПЗЗ - індометацину та диклофенаку натрію - не здійснює холестатичний вплив, який має прояв у гематотоксичній, гастротоксичній і хондротоксичній активності. Вивчено специфічну фармакологічну активність та підтверджено переваги препарату індотрил у порівнянні з іншими дослідженими засобами у зменшенні симптомів і патогенетичної ефективності у разі запальних і деструктивних захворювань суглобів.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему вдосконалення діагностики та заходів фармакологічної корекції анемії за умов ювенільного ревматоїдного артриту (ЮРА). Визначено частоту анемії та дефіциту заліза у дітей, хворих на ЮРА, а також структуру анемічного синдрому. Уточнено патогенетичні механізми анемії за умов ЮРА. Показано вплив на її формування активності запального процесу, мікронутрієнтної недостатності та базисної терапії метотрексатом або сульфасалазином. Доведено, що наявність анемії у дітей, хворих на ЮРА, є маркером важкості перебігу захворювання та предикатором резистентності до лікування. З метою корекції анемії хронічного захворювання у хворих на ЮРА обгрунтовано доцільність застосування рекомбінантного еритропоетину-альфа, за якого досягається істотний антианемічний ефект та підвищується ефективність базисної та протизапальної терапії.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості анемічного синдрому у разі неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона, його взаємозв'язок з перебігом основного захворювання, активністю запального процесу та показниками обміну заліза. Установлено залежність морфологічних змін слизової оболонки товстої кишки від показників гемопоезу. Визначено імунологічну реактивість хворих на запальні захворювання кишечника залежно від патогенетичного варіанта анемії. Установлено, що якість життя хворих знижується пропорційно зростанню ступеня тяжкості хвороби, зумовлюється частими та болючими випорожненнями, наявністю анемії та позакишкових проявів. Запропоновано диференційований підхід до лікування анемічного синдрому залежно від характеру анемії й особливостей клінічного перебігу захворювання з використанням фолієвої кислоти, препаратів заліза й еритропотину-<$Ealpha>.

  Скачати повний текст

Установлено, анемічний синдром у хворих на ревматоїдний артрит (РА) є маркером важкості захворювання та предиктором резистентності до лікування. Показано, що традиційна терапія з використанням у ролі базисного способу метотрексату в середніх терапевтичних дозах (7,5 - 10 мг/тиждень) поглиблює анемічний синдром, надаючи йому рис фолієво-дефіцитної анемії. Виявлено, що у хворих на РА включення до комплексу лікування полівітамінно-мінерального комплексу запобігає девітамінізуючому впливу фармакотерапії та підвищує ефективність лікування хворих на РА.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено анестезіологічному забезпеченню та інтенсивній терапії у 362 хворих, яким було зроблено 370 реконструктивних операцій на гортані, трахеї та її біфуркації. Найоптимальнішою методикою анестезіологічного забезпечення можна вважати внутрішньовенну анестезію під час операцій. Вентиляція легень є найскладнішою проблемою, однак за допомогою поєднання різних методик, серед яких важливе місце займає шунт-дихання та високочастотна штучна вентиляція, в усіх випадках її було вирішено. Завдяки вивченню показників газообміну в легенях під час операцій було проаналізовано переваги та недоліки кожної методики штучної вентиляції легень. Запропоновано алгоритм дій анестезіолога у хворих з важкою травмою нижніх дихальних шляхів. Багато уваги приділено веденню післяопераційного періоду, головним завданням якого було забезпечення прохідності дихальних шляхів. Визначені головні чинники, завдяки яким було значно покращено результати лікування за останні 10 років, насамперед, зниження летальності з 7,3 до 2,6%. Серед них: зниження випадків тяжкої гіпоксемії, артеріальної гіпотензії під час операції, зниження тривалості операційного втручання, ефективніша профілактика ускладнень з боку анастомозу, тромбоемболії легеневої артерії та гострого респіраторного дистресс-синдрому.

  Скачати повний текст

Розроблено програму анестезіологічного забезпечення трансуретральних резекцій (ТУР) передміхурової залози (ПЗ), що знижує розвиток ТУР-синдрому, визначено її ефективність. Розглянуто зміни центральної та переферичної гемодинаміки під час ТУРПЗ. Досліджено вплив трансуретральних резекцій передміхурової залози на функціональний стан нирок та систему гемостазу. Доведено, що інтраопераційна інфузія гіпертонічного розчину натрію хлориду знижує небезпеку виникнення ТУР-синдрому. За результатами дослідження доопераційного періоду функціонального стану нирок (за кліренсом натрію) виявлено пацієнтів зі зниженими резервними можливостями волюморегулювальної системи, визначено групу ризику за можливим розвитком ТУР-синдрому. Запропоновано патогенетично обгрунтований спосіб корекції порушень гемодинаміки та водно-електролітного обміну у ході проведення ТУРПЗ.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми діагностики та хірургічного лікування різних форм аномалії Ебштейна (АЕ) з використанням ехокардіографії, ангіокардіографії та рентгенографії. Досліджено клінічні, гемодинамічні і морфологічні особливості різних типів АЕ, наведено результати різних методів їх хірургічного лікування (протезування трикуспідального клапана, пластичних операцій на клапані, відновлення конфігурації правого шлуночка). Розроблено алгоритм діагностики та хірургічного лікування АЕ. На підставі вивчення симптоматики захворювання розроблено та впроваджено в клінічну практику комплексну систему діагностики аритмій з використанням електрофізіологічного дослідження, що дозволяє виявити пацієнтів із супутнім синдромом перезбудження та визначити показання до переривання додаткових провідних шляхів на доопераційному етапі. Проведено порівняльний аналіз безпосередніх та віддалених результатів хірургічного лікування у пацієнтів з АЕ та встановлено переваги пластичних операцій у порівнянні з протезуванням трикуспідального клапана.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано нову методику медикаментозної болетамувальної терапії у разі підвищеної судомної готовності мозку (експериментальні еквіваленти епілепсії), а також за умов застосування антиепілептичних засобів. Між анальгетиками та протисудомними препаратами виявлено фармакодинамічний антагонізм, який виявляється послабленням анальгетиками (трамадол, диклофенак натрію, кетопрофен, кеторолак) протисудомної активності антиконвульсантів і зменшенням болетамувальної дії анальгетиків (трамадол, парацетамол, диклофенак натрію, парекоксиб, целекоксиб, кетопрофен, кеторолак, анальбен, бензофурокаїн) антиепілептичними препаратами, тобто утворюється "замкнуте коло". На підставі результатів нейрофізіологічних досліджень пояснено й описано механізм такого явища. Виявлено, що зниження активності ретикулярної формації та кори великих півкуль під впливом анальгетиків із проконвульсантним компонентом дії за умов епілептичної активності зменшує депримувальний вплив ретикулярної формації на гіпокамп і мигдалик, що обумовлює редукцію протисудомної дії антиконвульсантів. Виявлено, що гальмування дорзального гіпокампу антиконвульсантами знижує його пригнічувальний вплив на кору та сприяє зменшенню знеболювальної дії анальгетиків за умов пароксизмальної активності. Встановлено, що судоми, як і больове подразнення, ініціюють розвиток оксидативного стресу. Виявлено, що за умови сумісної дії анальгетиків (трамадол) та антиоксидантів (тіотриазолін, мелатонін, кверцетин) підвищується анальгетична активність болетамувальних засобів і нівелюється їх негативний вплив на протисудомний ефект антиконвульсантів. Доведено, що комбінування антиконвульсантів (карбамазепін, ламотриджин, габапентин, топірамат, вальпроат) і протисудомних засобів сприяє підвищенню антипароксизмальної активності протисудомних засобів, а у разі сумісної дії карбамазепіну та тіотриазоліну спостерігається також і виражений анальгетичний ефект. На підставі фармакологічних і токсикологічних досліджень доведено ефективність і безпечність сумісного застосування карбамазепіну та тіотриазоліну у разі підвищеної судомної готовності мозку та больового синдрому. Створено новий комбінований препарат Карбатрил у вигляді таблеток із вмістом карбамазепіну 150 мг і тіотріазоліну 100 мг. Експериментально доведено здатність нового препарату підвищувати ефективність лікування невропатичного больового синдрому, а також покращувати фармакотерапію епілепсії.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему покращання результатів хірургічного лікування гострокровоточивих гастродуоденальних виразок (ГКГДВ) шляхом оптимізації виконання антрумектомії з ваготомією (АЕ + ВТ). Виявлено, що на тлі зниження з 40,9 % до 3,6 % загальної оперативної активності збільшується з 18,4 % до 30,8 % внаслідок поширеної виразкової деструкції частка АЕ + ВТ у разі ГКГДВ. Проведено порівняльний аналіз частоти та структури ранніх післяопераційних ускладнень (РПУ). За результатами патоморфологічних досліджень доведено, що у слизовій оболонці антрального відділу спостережено гіперпластичні (73,7 %) або субатрофічні (26,3 %) зміни, а м'язовий шар зазнає гіпертрофії, склерозу та різноспрямованої орієнтації волокон, що негативно впливає на моторику шлунка. Розроблено та впроваджено раціональну тактику й алгоритм виконання АЕ + ВТ у разі ГКГДВ, завдяки яким зменшилась кількість РПУ з 28,9 % до 13,2 %, деструктивного панкреатиту з 5,1 % і летальність з 2,1 % до 0. У віддаленому (до 10-ти років) періоді досягнуто зменшення з 42,3 % до 21,2 %. кількості постваготомних і пострезекційних синдромів. За даними анкетування (SF-36) досягнуто покращання якості фізичного, психічного та загального статусів життя пацієнтів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати діагностики та лікування 99-ти дітей з обструкцією дихальних шляхів різного походження віком від 2-х тижнів до 14-ти років. На підставі даних комплексного обстеження вивчено механізми обструкції, а також патогенез дихальних розладів у разі аплазії однієї легені. Систематизовано патогенетичні чинники та клінічні ознаки синдрому нестабільної трахеї. Патогенетично обгрунтовано показання до операції та вибір методу втручання за умов обструкції крупних дихальних шляхів різного походження. Прооперовано 77 пацієнтів з використанням зазначених втручань. Розроблено нові способи лігаментної аортопексії за допомогою двох армованих перикардіальних клаптів, трахеопластики клаптем аутоперикарду, комбінації аортопексії та трахеопластики. Запропоновано застосування транслокації куполу діафрагми для корекції дихальних розладів у випадку аплазії легені. Відзначено, що використання розроблених і впроваджених методів корекції обструкції дихальних шляхів з урахуванням патогенетичних чинників дозволило одержати позитивний результат у 96,1 % оперованих пацієнтів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Систематизовано погляди щодо визначальних факторів виникнення та патогенетичних механізмів артеріальної гіпертензії на тлі нефропатій неімунного генезу - первинного та вторинного хронічного пієлонефриту та діабетичної нефропатії. Подано детальну характеристику добових профілів артеріального тиску та клінічного перебігу гіпертензивного синдрому в хворих на нефропатії неімунного генезу. Досліджено стан центральної та регіонарної (ниркової та церебральної) гемодинаміки та зміни структурно-функціональних властивостей міокарда лівого шлуночка. Встановлено взаємозв'язки контрольованих ниркою гомеостатичних показників з параметрами центральної та регіонарної гемодинаміки. Виділено діагностичні, диференційні критерії та прогностичні детермінанти гіпертензивного синдрому. Встановлено значний антигіпертензивний і органопротекторний ефект тривалого застосування еналаприлу малеату, подано режими його дозування залежно від важкості артеріальної гіпертензії.

  Скачати повний текст

Проаналізовано поширеність аспіринорезистентності серед хворих на гострий коронарний синдром без елевації сегмента ST, які систематично приймали аспірин, та показано її асоціацію зі збільшенням рівня госпітальної летальності, частоту нефатального (ре) інфаркту міокарда та сумарної частоти даних подій. Описано фактори, які збільшують ймовірність виникнення резистентності щодо аспірину. Проведено порівняння значень показників агрегації тромбоцитів у пацієнтів із гострим коронарним синдромом і з біохімічною аспіринорезистентністю та без неї. Розглянуто результат додавання клопідогрелю щодо терапії аспірином у резистентних до аспірину хворих.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження 230-ти хворих на епілепсію з психічними розладами, з яких у 150-ти спостерігалася аутоагресивна поведінка, а у 80-ти - вона не відмічалася ніколи. Досліджено та порівняно певні клінічні, особистісні та соціальні характеристики хворих. Проаналізовано структуру зазначеної поведінки хворих. Установлено клінічні, особистісні та соціальні критерії ризику аутоагресивної поведінки хворих на епілепсію. З використанням методу аналізу генезу аутоагресивної поведінки таких хворих виявлено чинники, що беруть участь у її формуванні та реалізації. Встановлено співвідношення провідних чинників генезу зазначеної поведінки та психопатологічних синдромів у досліджених хворих. Запропоновано заходи щодо покращання профілактики первинних і повторних аутоагресивних дій.

  Скачати повний текст