Розглянуто народно-педагогічні традиції виховання підростаючого покоління єврейського народу, досліджено джерела виникнення єврейської народної педагогіки, до яких належать фольклор, релігійна, морально-дидактична література, традиції, звичаї. Сформульовано основні положення виховання єврейської етнопедагогіки у контексті загальнолюдських цінностей і національних особливостей народу. Досліджено зміст народно-педагогічних традицій підготовки підростаючого покоління до життя. Визначено внесок єврейської інтелігенції в становлення та розвиток педагогічної науки на основі народних традицій виховання та навчання дітей. Проаналізовано просвітницьку та педагогічну діяльність єврейської інтелігенції в XIX - на початку XX ст., її роль у відродженні духовної спадщини народу.

  Скачати повний текст

Досліджено літературно-критичну та літературознавчу діяльність А.Ніковського першої третини XX ст., розглянуто комплекс ідей та естичних принципів літературознавця. Вперше реконструйовано творчу біографію А.Ніковського, здійснено її періодизацію. Проаналізовано еволюцію ідейно-естетичних поглядів ученого у контексті традиціоналістського та модерністичного дискурсів. Визначено роль і місце його наукових праць в історії українського літературознавства та літературної критики. Доведено, що ідейно-естетичні засади літературно-критичної та літературознавчої творчості А.Ніковського корелюють з націотворчою стратегією його мислення, визначальним сегментом якого є українська література. Встановлено, що відображення ідейних концепцій в літературознавчих працях ученого першої третини XX ст. свідчать про ідейно-естетичну еволюцію його поглядів, зміна яких відтворює прийняття А.Ніковським-традиціоналістом ідейно-естетичних пріоритетів модернізму.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню інтерпретації міфу про Орфея в європейській літературі ХХ століття на прикладі прозових творів української (Г. Пагутяк «Видіння Орфея»), англійської (Дж. Фаулз «Маг»), німецької (Т. Манн «Смерть у Венеції», Г. Носсак «Орфей і…») та болгарської літератур (І. Давидков «Човен Харона»).Об'єкт дослідження – оповідання Г. Пагутяк «Видіння Орфея», Г. Носсака «Орфей і…», повість Т. Манна «Смерть у Венеції» та романи І. Давидкова «Човен Харона», Дж. Фаулза «Маг». Предметом дослідження є трансформація міфу про Орфея на рівні типології і поетики образу в зазначених прозових творах. Вибір матеріалу для дослідження здійснено за такими критеріями: репрезентативність художнього моделювання образу Орфея у творах; хронологічна співвіднесеність; жанрово-стильова модальність; геокультурна варіативність; наукова перспективність.Мета наукової роботи – порівняння трансформації міфу про Орфея в прозі різнонаціональних літератур на рівні типології і поетики мотивного комплексу. Виконано такі завдання: схарактеризовано міф про Орфея та його літературознавчу інтерпретацію; досліджено потрактування орфеїчного образу в українській і європейській прозі ХХ ст.; виявлено типологічні збіги орфеїчного образу та особливості його переосмислення у творах Г. Пагутяк «Видіння Орфея», Г. Носсака «Орфей і…», Т. Манна «Смерть у Венеції», І. Давидкова «Човен Харона», Дж. Фаулза «Маг».Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено комплексний порівняльний аналіз інтерпретації образу Орфея у творах української, болгарської, англійської, німецької літератур, зокрема в текстах Г. Пагутяк «Видіння Орфея», Г. Носсака «Орфей і…», Т. Манна «Смерть у Венеції», І. Давидкова «Човен Харона», Дж. Фаулза «Маг»; виявлено спільні й відмінні риси в інтерпретації античного міфу; розкрито взаємозв'язок між Орфеєм та іншими античними образами й сюжетами (Пігмаліон, Еврідіка, Нарцис, Аїд).Низку літературознавчих праць присвячено дослідженню інтерпретації образу Орфея в ліричних та драматичних творах, де він широко використовувався, натомість прозові твори ХХ ст., у яких наявний образ Орфея, є менш дослідженими.Рецепція орфеїчного мотиву, зокрема як міфологеми, представлена в роботах О Гальчук, О. Гнєзділової, А. Карельського, Ю. Лілєєва, Н. Колошук, С. Максімової, М. Моклиці та інших українських і зарубіжних науковців. Специфіка функціювання традиційних сюжетів та образів була досліджена в працях А. Волкова, А. Нямцу й інших; теорія інтерпретації – у розвідках М. Бахтіна, М. Гайдеґґера, Ю. Коваліва, В. Кухаренко, П. Рікера та інших. Теоретичне підґрунтя дисертації становлять праці, присвячені вивченню міфу, Р. Барта, Е. Кассірера, К. Леві-Стросса, О. Лосєва, О. Потебні та інших учених; дослідження з порівняльного літературознавства В. Будного, М. Ільницького, Д. Наливайка та інших.Методологічну базу дослідження становлять загальнонаукові емпірико-теоретичні методи, системно-функціональний підхід до вивчення літературних явищ, компаративний, культурно-історичний, порівняльно-історичний, генетичний, міфологічний, описовий методи, а також метод аналізу критичної літератури з теми. Для наукового дослідження обрано такі різновиди методів, зазначених вище: загальнонаукові емпірико-теоретичні методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, описовий, системний методи; генетичний – для дослідження трансформації образу античного героя від міфу до прози ХХ ст.; міфологічний – для визначення змісту та функцій міфологічних елементів, якими послуговувалися автори при творенні свого нового міфологічного світу художнього твору, їхніх зв'язків зі значенням первинного міфу; порівняльно-типологічний – для співвіднесення авторських інтерпретацій образу Орфея та визначення відмінностей і подібностей на тематологічному, морфологічному, стильовому рівнях, що дало змогу систематизувати літературні проєкції та інваріанти досліджуваного міфу.Теоретичне значення роботи. Дослідження інтерпретації міфу про Орфея та переосмислення образу в європейській літературі уможливлюють поглиблене вивчення процесів реміфологізації в національних літературах.Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при читанні лекцій із порівняльного літературознавства, підготовці спецкурсів, написанні підручників з історії української та зарубіжної літератур ХХ ст. для студентів закладів вищої освіти гуманітарного профілю.Інтерпретації образу Орфея у проаналізованих творах не є одноманітними, і неоміф не має одного сюжету. Орфей і Пігмаліон, Орфей та Еврідіка, Орфей та Нарцис, Орфей та Аїд є інтерпретаціями нового образу співця й відображенням граней Орфея в прозових творах І. Давидкова,Т. Манна, Г. Носсака, Г. Пагутяк, Дж. Фаулза.Ключові слова: міф, Орфей, інтерпретація, проза, образ.^UThe dissertation is devoted to the research of the interpretation of the myth of Orpheus in the European literature of the twentieth century on the example of prose texts of Ukrainian (Halyna Pahutiak's «Vision of Orpheus»), English (John Fowles's «The Magus»), German (Thomas Mann's «Death in Venice», Hans Erich Nossack's «Orpheus and…»), and Bulgarian literature (Ivan Davidkov's «Charon's Boat»).The object of research – the story by Halyna Pahutiak «Vision of Orpheus», Hans Erich Nossack's «Orpheus and …», the story by Thomas Mann «Death in Venice» and the novels by Ivan Davidkov «Charon's Boat», John Fowles's «The Magus». The subject of research – the interpretation of the myth about Orpheus at the level of typology and poetics of the image in these prose works. The choice of material for the research is made according to the following criteria: representativeness of artistic modeling of the Orpheus image in the works; chronological correlation; genre and style modality; geocultural variability; scientific perspective. The purpose of scientific work is to compare the interpretation of the myth about Orpheus in the prose of various literatures at the level of typology and poetics of the motive complex. The following tasks were performed: the myth of Orpheus and his literary interpretation were characterized; the interpretation of the orpheic image in the European prose of the XX century is studied; typological coincidences of the orpheic image and features of its rethinking in the works by Halyna Pahutiak «Vision of Orpheus», Hans Erich Nossack's «Orpheus and …», Thomas Manns's «Death in Venice», Ivan Davidkov's«Charon's Boat», John Fowles's «The Magus» were found.The scientific novelty of the study is that for the first time: a comparative analysis of the interpretation of the image of Orpheus in the works of Ukrainian, Bulgarian, English, German literature was done; the myth about Orpheus in the works by Halyna Pahutiak «Vision of Orpheus», Hans Erich Nossack's «Orpheus and …», Thomas Mann's «Death in Venice», Ivan Davidkov's «Charon's Boat», John Fowles's «The Magus» is analysed; common and distinctive features in the interpretation of ancient myth are found in these texts; the connection between Orpheus and other ancient images and plots (Pygmalion, Eurydice, Narcissus, Hades) is revealed. A number of works of literary criticism are devoted to the research of the interpretation of the image of Orpheus in lyrical and dramatic works, where the Orphic image was widely used, while prose works of the twentieth century, in which the image of Orpheus occurs, are less studied. Today the reception of the orpheic motif, in particular as a mythologeme, is presented in the works of O. Halchuk, O. Hniezdilova, A. Karelskyi, Yu. Lilieiev, N. Koloshuk, S. Maksimova, M. Moklytsia and other Ukrainian and foreign scientists. The specifics of the traditional plots and images functioning were studied in the works of A. Volkov, A. Niamtsu and others; theory of interpretation - in the works of M. Bakhtin, M. Haidegger, Yu. Kovaliv, V. Kukharenko, P. Riker and others. The theoretical basis of the dissertation is built on works devoted to the research of the myth by R. Bart, E. Kassirer, K. Levi-Stross, O. Losiev, O. Potebnia and other scientists; comparative literature research by V. Budnyi, M. Ilnytskyi, D. Nalyvaiko and others.The methodological basis of the study consists of general scientific empirical-theoretical methods, system-functional approach to the literary phenomena research, comparative method, cultural-historical method, comparative-historical method, genetic method, mythological method, descriptive method, as well as the method of analysis of critical literature of the topic of our work. The following types of methods were chosen for scientific research: general scientific empirical-theoretical methods - analysis, synthesis, induction, deduction, descriptive, system methods; genetic - allows the study of the transformation of the image of the ancient hero from myth to prose of the XX century; mythological is used to determine the content and functions of mythological elements, which were used by the authors in creating their new mythological world of, their relationship with the meaning of the original myth; comparative-typological - for correlation of author's interpretations of the image of Orpheus and determination of differences and similarities on thematic, morphological, stylistic levels, which allowed to systematize literary projections and invariants of the studied myth.Interpretations of the Orpheus's image in the analyzed works are not monotonous and the neomyth does not have a single plot. Orpheus and Pygmalion, Orpheus and Eurydice, Orpheus and Narcissus, Orpheus and Hades are interpretations of the new image of the singer and the reflection of the faces of Orpheus in the prose works of European writers.Key words: myth, Orpheus, interpretation, prose, image.

Дисертаційна робота присвячена проблемі дослідження головних векторівукраїнської педагогічної історіографії розвитку іншомовної освіти у зарубіжнихкраїнах кінця ХХ – початку ХХІ ст. Реалізація окреслених педагогічних умов відбувалася під час вивченнядисциплін «Історія зарубіжної літератури», «Історія мови», «Основи теоріїмовної комунікації». Розроблено робочу програму спецкурсу за вибором«Українська педагогічна історіографія розвитку іншомовної освіти в зарубіжнихкраїнах». Програма була апробована під час проведення онлайн-лекцій на теми:«Джерельна база студій про зарубіжну іншомовну освіту», «Моделі іншомовноїосвіти в зарубіжжі», «Науково-теоретичні параметри досліджень про зарубіжнуіншомовну освіту», які становлять як теоретичну так і практичну значущість дляпідготовки майбутніх фахівців за спеціальністю 014.02 Середня освітаАнглійська мова і література «Магістр». Важливим компонентом педагогічноїісторіографії розвитку зарубіжної іншомовної освіти в окремих країнах ірегіонах стала проблема творчого використання її досвіду в освітньому процесіУкраїни: у порівняльно-компаративістських студіях вона становить основнийпредмет дослідження, в інших – одне з дослідницьких завдань, досвідіншомовної освіти в зарубіжних країнах вивчається з позицій його можливоговикористання в освітньому процесі України. Осмислення цієї проблемизосереджено на висвітленні нормативно-правової бази національних систем іншомовної освіти та науково-теоретичних засад, змісту, технологій, методик,інших компонентів і аспектів її розвитку. Виявлено відмінності в підходах ірозумінні можливостей інтеріоризації цього досвіду в український освітнійпростір.^UDissertation is devoted to the problem of research of the main vectors of theUkrainian pedagogical historiography development of foreign language education inforeign countries end of the XX - beginning of the XXI century. An important component of pedagogical historiography of the development offoreign language education in some countries and regions was the problem of creativeuse of its experience in the educational process of Ukraine. In comparative studies itis the main subject of research, in others - one of the research tasks, the experience offoreign language education in foreign countries is studied from the standpoint of itspossible use in the educational process of Ukraine. Understanding of this problem isfocused on the coverage of the regulatory framework of national systems of foreign language education and scientific and theoretical principles, content, technologies,methods, other components and aspects of its development. Differences inapproaches and understanding of possibilities of internalization of this experience inthe Ukrainian educational space are revealed.

Розглянуто історіографію українського національного руху в Галичині XIX - початку XX ст. Виявлено й охарактеризовано методологічні та концептуальні засади наукових досліджень, показано вплив ідеологічних догм і стереотипів на формування наукових уявлень з історії національного руху галицьких українців. Показано, що українська та зарубіжна історіографія розкрила не лише цілісну картину розвитку українського руху в підавстрійській Східній Галичині, але й досліджувала окремі його аспекти: діяльність перших просвітницьких гуртків і громадських організацій, розвиток галицького русофільства та народовста, виникнення політичних партій і традицій парламентаризму, участь духовенства, селянства, студентства та інтелігенції в національному русі. Обгрунтовано необхідність подальшого вивчення й інтерпретації таких наукових проблем, як вплив українського середовища у Відні на розвиток національного руху в краю, походження та сутність полонофільської й австрорусинської течій, трансформація модерної української ідеї, діяльність протопартійних організацій в Галичині. Проаналізовано праці українських і зарубіжних учених й виявлено дискурсійні питання, які залишаються актуальними для історіографії українського руху в Галичині XIX - початку XX ст., а саме: хронологічні межі та періодизацію національного відродження, походження та сутність галицького русофільства та австрорусинства, роль греко-каталицького духовенства в національному русі, феномен Галичини як "П'ємонту України".

  Скачати повний текст

У дисертації на основі широкої джерельної бази (художня література, публіцистика, наукові статті, переклади тощо) та наукових публікацій висвітлено становлення й розвиток азербайджансько-українських літературно-культурних взаємин у контексті розвитку національних і світового літературного процесу. Уперше до наукового обігу залучено значний масив маловідомих наукових студій, перекладів, переосмислено і проінтерпретовано творчість найбільш репрезентативних азербайджанських письменників: М. Ф. Ахундова, К. Закіра, Ґ. Нізамі, М. Фізулі, С. Шірвані та інших, а також дитячих письменників: Х. Алібейлі, С. С. Ахундова, Р. Ефендієва, Ф. Кочарлінського, А. Сіххата, І. Тапдига, З. Халіла, А. Шаіка та ін. У дисертації досліджено, проаналізовано й узагальнено взаємини азербай­джанської та української літератур від ХІХ – до початку ХХІ ст. Це дало змогу представити азербайджансько-українські літературні, перекладацькі й наукові контакти як цілісний процес, якому притаманні такі ознаки, як діалогічність між культурами й літературами, тяглість і довготривалість, синкретичність. Імагологічні образи в українському й азербайджанському культурно-літературному дискурсах є цілісними, інтегрованими. Вони позначені також такою характеристикою як усталеність, але й, водночас, динамічно розвиваються упродовж ХХ ст. Імагологічні образи поширювалися за посередництва записок мандрівників, листування, наукових праць, прози різних жанрів (історичний, пригодницький романи тощо), поезії (від класичних взірців – до маловідомих для української літератури, як-от рубаї, туюг, газель, пантун, мухтамілат, мурабба та ін.), листування, перекладів, есеїстики, публіцистики тощо.^UThe dissertation on the basis of a wide source base (fiction, journalism, scientific articles, translations, etc.) and scientific publications highlights the formation and development of Azerbaijani-Ukrainian literary and cultural relations – in the context of national and world literary process.Three periods in the development of Azerbaijani-Ukrainian literary relations are analyzed, described and characterized. The dissertation highlights the key trends in the development of national literatures at each stage, establishes the typological similarity and describes the distinctive features of the literary processes in Ukraine and Azerbaijan. For the first time, a large array of little-known scientific studies, translations, rethinking and interpreting the works of the most representative Azerbaijani writers: Nizami, Fuzuli, S. Shirvani, K. Zakir, M. Akhundov, etc., as well as children's writers A. Shaik, R. E. , F. Kocharlinsky, A. Sikhkhat, M. Akhundov, I. Tapdyga, H. Alibeyli, Z. Khalil, who in different ways entered the cultural and literary environment of Ukraine, although they were not researched and translated into Ukrainian.

Дисертація присвячена аналізові особливостей творчої рецепції П. Кулішем набутків англійського письменства як цілісного процесу. Увага зосереджена на таких формах засвоєння іншомовної літератури, як переклад, критична інтерпретація, мистецьке використання образів, тем, мотивів. Встановлено художнє, пізнавальне та історичне значення діяльності Куліша як критика та популяризатора англійської літератури в Україні.

  Скачати повний текст

Досліджено літературу українського середньовіччя як феномен нового типу вербальної комунікації з певними культурними кодами. Цей тип комунікації інтерпретовано в контексті християнської культури та її діалогу з фольклорною традицією. Християнську аскезу розглянуто як модель дискурсу, взаємопов'язану з прагматикою літературного тексту та комунікативним середовищем. Проаналізовано трансляцію в східнослов'янську цивілізацію духовного досвіду христянського досвіду християнського Сходу та перебіг формування нової культурної традиції, що є суттєвим чинником національного літературного процесу наступних епох. Визначено специфіку використання аскетичних мотивів у сюжетиці літописних, житійних, проповідницьких творів. Дискурсивну стратегію аскетичної літератури визначено як подолання влади слова над автором.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано роль і місце біблійної герменевтики в українській бароковій прозі. Доведено, що українська література XVII - XVIII ст. мала релігійний характер, стиль художніх творів був обумовлений метафізичною та власне богословською проблематикою та християнською обрядовістю. Показано, що в літературі українського бароково та усієї Європи від часу Тридентського собору набула поширення чотирисенсова біблійна герменевтика, суть якої полягає у розрізненні буквального, відкритого, зрозумілого сенсу Святого Письма, й "темного", закритого, таємного. Прикладом застосування чотирисенсової біблейної герменевтики є творчість Іоаникія Галятовського. Трактати та діалоги Григорія Сковороди розглянуто в аспекті всезагальної алегорези. Схильність до буквального сенсу та заперечення сенсу алегоричного відображено в прозі Феофана Прокоповича.

  Скачати повний текст

Вперше в українському літературознавстві систематизовано та зіставлено рецепцію та інтерпретацію традиційного образу Гамлета та досліджено явище гамлетизму в його різноманітних символічних аплікаціях в українській, російській та англійській літературах першої половини XX ст. Проведено порівняльне вивчення національних типів гамлетизму даного періоду з урахуванням специфіки історичного розвитку літератури різних країн європейського регіону. Вперше здійснено узагальнюючу інтерпретацію образу Гамлета та явища гамлетизму у наукових працях Л.Виготського та З.Фройда, присвячених дослідженню літературознавчої проблематики.

  Скачати повний текст

Вперше в українському літературознавстві здійснено огляд основних теоретико-літературних аспектів гендерного дискурсу (культурно-екзистенціального, психоаналітичного, семіотичного). З'ясовано, що література non-fiction є різновидом письменства на межі художності та документальності, розуміння якого залежить від компетенції реципієнта. Запропоновано класифікацію художньої літератури як такої, що відтворює історичну та автобіографічну правду, та літератури non-fiction, спрямованої на читача. На матеріалі щоденників і псевдощоденників встановлено ознаки, що мають змогу розрізняти художні тексти та тексти літератури non-fiction. Виокремлено функції щоденника стосовно автора (самопізнання, самовираження, самоспогладання, самоувічнення, фіксаційна, розважальна, компенсаторна, літературно-творча) та щодо умовного адресата (пізнавальна, дешифрувальна, естетична, ігрова, катарсична). Осмислено гендерну ідентичність суб'єкта як складову частину психологічної та мовної індивідуальності автора щоденника. На основі конкретних текстів літератури non-fiction досліджено особливості проявлення queer-суб'єктивності, а також фемінної та маскулінної суб'єктивностей. З'ясовано гендерні сереотипи та їх роль у гендерній самоідентифікації письменників, репрезентованій у щоденниках.

  Скачати повний текст

Становище національних меншин у державі є безумовно важливим як для Польщі, так і для України, особливо в процесі євроінтеграції. Поляки – одна з найдавніших та найбільших етнічних меншин України, що з’являється на цих теренах ще в княжі часи. Так за останнім переписом, який провели у 2001 р., поляків в Україні було 144,1 тис.У кінцевому результаті, на прикладі організацій української Полонії, можемо глибше зрозуміти важливість трансформаційних національних процесів у сучасності, що мають місце в Україні, передбачити та уникнути помилок, які виникають у суспільстві на міжнаціональному ґрунті.Отримані результати дослідження демонструють становлення, розвиток польських громадських товариств та їхню діяльність у галузі культури в 1991–2014 рр. та взаємозв’язок формування таких об’єднань із державотворчими процесами в Україні у відповідний історичний період.Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі історичного аналізу існуючих наукових розробок і широкої джерельної бази всебічно схарактеризувати та проаналізувати процес становлення, діяльності польських громадських організацій, динаміку культурно-просвітницьких та правових напрямів розвитку Полонії в Україні з 1991 по 2014 рр.Джерельну базу роботи складають документи й матеріали, покликані висвітлити окремі аспекти проблематики дисертації. Серед основних типів джерел, які використано у дослідженні, є нормативно-правові акти (вітчизняні та міжнародні), документи установ і організацій, публіцистичні джерела, періодичні видання, біографічна література, аналітичні звіти, соціологічні опитування та вебресурси. Більшості джерел із досліджуваної тематики притаманний високий рівень цифровізації.У досліджені висвітлюється діяльність польських національно-культурних об’єднань у контексті відродження та розвитку їхнього культурного та духовного життя. У роботі особлива увага приділена культурно-освітньому та правовому аспектам функціонування Полонії України, дослідженню її організаційних засад на теренах України.У дослідженні проаналізовано умови історичного становлення, розвитку польських громадських організацій та їхню основну правову базу для діяльності в Україні польської меншини. Зазначена чисельність і демографічні зміни польської національної меншини та вплив цих факторів на розвиток їхньої культурної діяльності. Розкрито концептуальні засади особливостей створення та функціонування польських культурних громадських організацій та етнографічних товариств Полонії. Як результат, це дає змогу зрозуміти етапи становлення польських об’єднань, прослідкувати територію їхнього поширення.Окрема увага приділена дослідженню основних напрямків просвітницької діяльності полонійних об’єднань, зокрема створення шкіл, класів та інших закладів культурно-еститечного розвитку для популяризації й поширення польської мови, історії, культури, звичаїв та обрядів. Можна стверджувати, що їхня робота ефективна не лише серед етнічних поляків, але й серед інших народів нашої держави, адже відсоток українців, які вивчають та знають польську мову, з кожним роком збільшується.Чільне місце у роботі займає аналіз особливостей та специфіки польських об’єднань у питаннях розвитку польськомовної преси та ЗМІ, інтернет ресурсів, телебачення, радіомовлення. Саме завдяки такій діяльності українські польські товариства підтверджують свою присутність у інформаційному полі, що доводить: польська національна меншина з кожним роком стає більш згуртованою.Досліджено й схарактеризовано заснування і напрями діяльності художніх закладів та організацій естетичного виховання Полонії в Україні. Можемо говорити, що ці організації, значною мірою, – самофінансовані, за винятком невеликої допомоги Консульств та уряду Республіки Польща. В Україні ж належних умов для їхнього розвитку не закладено. Також обґрунтовано важливість створення та підтримки культурно-масових заходів для національних меншин, зокрема і для Полонії. У роботі висвітлено найбільші культурно-масові заходи, які відбулися за участі польських громадських культурних товариств або організовані ними.Положення й висновки дослідження можуть бути використані при розробці нормативних і спеціальних курсів, спецсемінарів, наукових студій з новітньої історії України із проблематики національних меншин, етнополітики, історії культури, культурної антропології, історії повсякдення, міждержавних відносин, історії Польщі; у підготовці статей, монографій, підручників і навчальних посібників з даної тематики. Ключові слова: Україна, Республіка Польща, національна меншина, етнополітика, українсько-польські відносини, громадські організації, польська освіта, етнічні фестивалі, преса, громадсько-політична активність, асиміляція, міграція, фольклор, національна спадщина, церква.^UThe position of national minorities in the country is certainly important for both Poland and Ukraine, especially in the process of European integration. Poles are one of the oldest and largest ethnic minorities in Ukraine, which appeared in this area in princely times. Thus, according to the last census conducted in 2001, there were 144.1 thousand Poles in Ukraine. Polonia's activities play an important role in the transformation of society, the rapprochement and understanding of the Ukrainian and Polish peoples, and the establishment of interstate partnership.The study of public associations of Polonia of Ukraine provides an opportunity to assess the specific activities of Ukraine during the Perestroika and the years of independence, in culture (formation of societies, institutions of aesthetic education, media) to meet the humanitarian needs of the Polish minority.Ultimately, on the example of the organizations of the Ukrainian Polonia, we can better understand the importance of transformational national processes in modern Ukraine, anticipate and avoid mistakes that occur in society on an interethnic basis.The source base of the work consists of documents and materials designed to highlight certain aspects of the dissertation. Among the main types of sources used in the study are regulations (domestic and international), documents of institutions and organizations, journalistic sources, periodicals, biographical literature, analytical reports, opinion polls and web resources. Most sources on the subject are characterized by a high level of digitization.The study highlights the activities of Polish national and cultural associations in the context of the revival and development of their cultural and spiritual life. The paper pays special attention to the cultural, educational, social and legal aspects of the functioning of Polonia of Ukraine and the study of its organizational principles in Ukraine.The study analyzes the conditions of historical formation, development of Polish public organizations and their main legal basis for the activities of the Polish minority in Ukraine.The conceptual bases of the peculiarities of the creation and functioning of Polish cultural public organizations and ethnographic societies of Polonia are revealed. As a result, it makes it possible to understand the stages of formation of Polish associations, to trace the territory of their spread.Particular attention is paid to the study of the main areas of educational activities of Polonian associations, including the establishment of schools, classes and other educational institutions to promote and disseminate the Polish language, history, culture, customs and traditions. Their work is effective not only among ethnic Poles, but also among other peoples of our country, because the percentage of Ukrainians who study and know the Polish language is growing every year.A prominent place in the work is occupied by the analysis of the peculiarities and specifics of Polish associations in the development of the Polish-language press and mass media, Internet resources, television, and radio broadcasting. Due to such activities Polish societies of Ukraine confirm their presence in the information field, which proves that the Polish national minority is becoming more cohesive every year.The foundation and directions of activity of art institutions and organizations of aesthetic education of Polonia in Ukraine are studied and characterized. We can say that these organizations are, to a large extent, self-financed, with the exception of a little help from the Consulates and the Government of the Republic of Poland. In Ukraine, however, there are no proper conditions for their development.The importance of creating and supporting cultural events for national minorities, including Polonia, is also substantiated. The paper highlights the largest cultural events that took place with the participation of Polish public cultural societies or organized by them.The provisions and conclusions of the study can be used in the development of normative and special courses, special seminars, research studies on the recent history of Ukraine on national minorities, ethnopolitics, cultural history, cultural anthropology, everyday history, interstate relations, Polish history; in the preparation of articles, monographs, textbooks and manuals on this topic.Key words: Ukraine, Republic of Poland, national minority, ethnopolitics, Ukrainian-Polish relations, public organizations, Polish education, ethnic festivals, press, social and political activism, assimilation, migration, folklore, national heritage, church.

Проаналізовано стан дослідженості проблеми формування особистості дитини періоду друга половина XIX - початок XX ст. Розкрито суть поняття "дитяча література", наявна у сучасній педагогічній і літературознавчій термінології. Досліджено теоретичні питання розвитку дитячої літератури у вітчизняній педагогіці зазначеного періоду, розкрито її специфіку та функції. Визначено роль дитячої періодики у становленні та розвитку літератури для дітей. Показано її специфіку та розглянуто функції. Розкрито роль дитячої періодики у становленні та розвитку літератури для дітей. Виокремлено вимоги до художніх текстів книг для позакласного читання та навчальної літератури. Узагальнено досвід використання дитячої літератури як засобу формування особистості дитини у шкільній практиці другої половини XIX - початку XX ст, способи її опрацювання. Визначено напрями освітньо-просвітницької роботи в діяльності прогресивно налаштованої педагогічної громадськості з питань популяризації дитячої літератури. Виявлено особливості методико-педагогічної роботи з питань організації дитячого читання та формування читацької культури школярів. Висвітлено перспективи за сучасних умов досвіду стосовно впливу дитячої літератури на формування підростаючих поколінь. Виявлено прогностичні тенденції використання дитячої літератури як засобу формування особистості дитини у загальноосвітніх закладах сьогодення України.

  Скачати повний текст

Досліджено походження та функціонування діалогу у філософських і літературних концепціях від античності до модернізму та з'ясовано значення діалогічної природи мовлення як засобу спілкування в контексті драматичного діалогу. На підставі дослідження особливостей рецепції Лесею Українкою європейської літературної традиції виявлено форми міжлітературної взаємодії: через перекладацьку діяльність, літературно-критичні праці та художню творчість. Доведено, що знайомство з європейською літературою відгукнулося багатьма інспіраціями у творчості Лесі Українки (В. Шекспір, Дж. Байрон, М. Метерлінк, Г. Гауптман). Дослідження драматичних творів показало, що письменниця створила кілька типів драм, у яких реалізовано провідні художні тенденції літератури кінця XIX - початку XX століть (неоромантизм, символізм, неокласицизм). Враховуючи синтез філософської традиції діалогу, концепцій "драми ідей" та "драми для читання" в драматургії Лесі Українки, твори письменниці визначені як драма-діалог.

  Скачати повний текст

З використанням методів історико-літературного, жанрово-стилістичного, а також порівняльного аналізів досліджено еволюцію історичного образу Івана Мазепи в українській та зарубіжній літературі ХVІІ - ХХ ст., встановлено співвідношення історичної та художньої правди про гетьмана. Наведено аналіз художньої мазепіани, виявлено етапи еволюції художньої рецепції образу Мазепи. Зазначено, що в українській та зарубіжній літературах ІХХ ст. паралельно формувалися дві романтичні тенденції зображення історичної особистості гетьмана Мазепи - вальтерскотівська та реалістична.

  Скачати повний текст

Досліджено процес становлення експресіонізму в західноєвропейській культурі початку XX ст., визначено його найважливіші ознаки. Проаналізовано, якими шляхами експресіонізм трансформувався майже в усі види мистецтва та визначив принципово нові підходи до розробки в творах літератури, музики, живопису, театру, кінематографа складних психо-фізіологічних станів людини (тривожності, страху смерті, крику, болю, божевілля, передчуття трагедії). Встановлено, що експресіонізму властива тенденція до синтезу видів мистецтва (живопис - танець, живопис - музика, література - живопис), яка виразно модифікується у синтез як співтворчість і збагачує мистецьку практику. Вперше в українському мистецтвознавстві цілісно проаналізовано досвід використання експерсіоністичних художньо-виражальних засобів у таких видах мистецтва, як живопис, театр, кіно, хореографія та показано, що твори українських митців не копіювали західні моделі, а значною мірою відображали національні традиції, витоки яких сягають часів міфо-поетичного світоставлення.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження тем епоха й людина в контексті аналізу екзистенціальної парадигми у прозовій і поетичній творчості українських письменників-емігрантів періоду ДіПі (І. Багряного, Т. Осьмачки, Д. Гуменної, Ю. Косача, В. Петрова-Домонтовича, О. Стефанович, Є. Маланюка, В. Лесича, М. Ситника, О. Зуєвського, Ю. Клена). Розглянуто світоглядні, аксіологічні, естетичні концепції розвитку української літератури, на яких базується художній та інтелектуально-світоглядний дискурс повоєнного періоду. На підставі вивчення "категорій-екзистенціалів", провідних екзистенційних мотивів, екзистенціалістських концептів та ідей, характерних для творчості українських письменників-емігрантів, розкрито теми епохалюдина та пов'язану з нею проблематику у контексті розвитку художньо-філософської парадигми в літературі періоду ДіПі. Виявлено актуалізацію традицій літературного філософування в національному письменстві, досліджено його зв'язки з європейськими та світовими літературами.

  Скачати повний текст

Малайзійська художня література англійською мовою не є національною, але вважається унікальною і стає об'єктом лінгвістичних досліджень. Малайзія є багатомовним, багаторелігійним, багаторасовимсуспільством, що складається переважно з малайців, китайців та індійців. Дослідження присвячено вивченню етнокультурного простору малайзійської англомовної літератури. Здійснено огляд основних підходів до культурологічного дискурс-аналізу. Сформовано етнічний контекст на базі введеного в науковий обіг поняття "етносеміосфера" та виокремлено її компоненти, а саме: напівсеміосфери, які входять до трьох доменів домени зовнішнього світу, домени соціальної реальності та домени внутрішнього світу. Важливі мотиви країнознавчого змісту знайшли відображення у вигляді ключових слів культури. Запропоновано градуювання cимволічної репрезентаціі значення для визначення його онтологічного статусу. Унаочнено концептуалізацію понять які належать напівсеміосферам "шлюб", "сімейне життя" та "емоційний стан".^UThe thesis aims at exploring symbols and concepts to achieve the ethnocultural space in Malaysian literature in English. Malaysian literature becomes distinctive due to the use of native words to make their work more realistic. The topics that are covered include political, cultural and social issues in multicultural and multilingual society, where three main groups live together (Tamil Hindus, Chinese Taoists, and Malay Muslims) and also the lifestyle, therole of women, family, and religion. All these issues are reflected in Malaysian literature in English. Five novels published in the end of the 20th and the beginning of the 21st century are the material of the research: 1) Lloyd Fernando "Scorpion Orchid", 1976, 2011; "Green is the Colour", 1993. 2) Rani Manicka "The Rice Mother", 2003. 3) Preeta Samarsan "Evening is the Whole Day", 2008. 4) Tan Twan Eng "The Garden of Evening Mists", 2012.

Виявлено своєрідність англійського жіночого травелога про Крим як одного з провідних жанрових різновидів літератури мандрів Великобританії кінця XVIII - першої половини XIX ст. Визначено особливості жанру подорожі у контексті сучасних літературознавчих теорій. Проаналізовано особливості розвитку "Кримського тексту" у загальній еволюції англійської літератури мандрівок. Визначено тенденції та закономірності функціонування британської оповідної прози, зокрема, жіночої літератури подорожі, охарактеризовано основні етапи її становлення та виявлено спрямованість на освоєння кримської тематики. Розглянуто участь у літературному процесі чоловіків і жінок, встановлено подібність і розходження у висвітленні письменниками різної статі нового життєвого матеріалу. Показано гендерну специфіку "таврійських подорожей", створених письменниками-чоловіками й авторами-жінками. Запропоновано визначення понять "література подорожі" та "жанр подорожі". Розкрито сутність травелога, запропоновано класифікацію його різновидів. З використанням принципово нових текстуальних джерел досліджено генезис, конститутивні ознаки, спрямованість еволюції, типологію, поетику жіночих травелогів про Крим. Проаналізовано вплив різних літературних напрямів (романтизму та реалізму) на формування та розвиток англійської літератури подорожі.

  Скачати повний текст

Запропоновано парадигму паломницьких творів нового типу ("література вимислу"), згрупованих відповідно до акцентованої в них проблематики, розкрито вплив цієї проблематики на поетологічні особливості текстів. На підставі релігійного та психологічного контекстів виявлено типологічні сходження в паломницькій прозі віддалених літератур. Підкреслено невипадковість актуалізації мотиву паломництва саме на межі середньовіччя та Нового часу, коли активно переглядалася роль національного компоненту в формуванні світосприйняття людини на Заході і Сході. Визначено характерні для культур Заходу і Сходу в XVI - XVIII ст. тенденції у ставленні до природи, суспільства і традиції. Проаналізовано відображені в паломницьких творах жанрові та стильові тенденції доби бароко в Європі та епохи Мін в Китаї. Значну увагу приділено засобам представлення в літературі нової концепції людини, часу та простору, присутності автора. Підкреслено значну роль паломницької прози в літературах передновочасної доби.

  Скачати повний текст