Розглянуто проблему інтерпретації образу гетьмана Івана Мазепи в українській, російській (царській) і зарубіжній історіографії, фольклорі та літературі. Зазначено, що у фольклорі та давній українській літературі образ Івана Мазепи трактувався як образ зрадника, запроданця-авантюриста. В історичних піснях ім'я гетьмана супроводжувалося епітетом "проклятий", що пішло від анафеми, але не за зраду російському царю, а за арешт Палія. У літературі XVII - XVIII ст. ім'я гетьмана возвеличувалось у панегіриках, складених наближеними до його особи людьми. Після переходу Мазепи на бік шведів ті ж самі "друзі" створюють вірші-прокльони на адресу гетьмана. Історичні події періоду гетьманування Мазепи знайшли своє відображення у козацьких літописах та "Історії Русів", де образ гетьмана трактується неоднозначно. Докорінних змін зазнає трактування постаті Івана Мазепи у творчості Т.Шевченка, але радянська історіографія коментує ці скупі Шевченкові згадки про нього лише у негативному світлі. Відмічено, що лише з Другим найціональним відродженням змінюється погляд на особу гетьмана Мазепи, образ якого сприймається як образ-символ, образ борця за державну незалежність.

  Скачати повний текст

З використанням методів історико-літературного, жанрово-стилістичного, а також порівняльного аналізів досліджено еволюцію історичного образу Івана Мазепи в українській та зарубіжній літературі ХVІІ - ХХ ст., встановлено співвідношення історичної та художньої правди про гетьмана. Наведено аналіз художньої мазепіани, виявлено етапи еволюції художньої рецепції образу Мазепи. Зазначено, що в українській та зарубіжній літературах ІХХ ст. паралельно формувалися дві романтичні тенденції зображення історичної особистості гетьмана Мазепи - вальтерскотівська та реалістична.

  Скачати повний текст

На підставі української народної творчості, українських літературних джерел XVIII - XX ст., зокрема, творів Г.Сковороди, Т.Шевченка, Л.Українки, М.Коцюбинського, В.Винниченка, П.Тичини та І.Драча виконано системний аналіз художніх творів з яскраво вираженою вогняною та солярною символікою. Досліджено особливості художнього втілення міфологем вогню та сонця у фольклорі та художніх літературних джерелах в їх динамічному розвитку від найдавніших часів до сутності як ідентифікації українських світоглядних принципів. Встановлено співвідношення оригінальних і запозичених елементів у даних символах. Наведено ретроспективний виклад процесу художнього втілення міфологем вогню та сонця у творах української літератури, описано особливості трансформації образів в уявленнях і віруваннях українців, художньо-змістової генези в письменстві XVIII - XIX ст.

  Скачати повний текст

Досліджено типологію характеротворення у фольклорі та художній літературі з використанням матеріалу образу кошового отамана І.Сірка. На підставі аналізу фольклорних, рукописних і літературних текстів показано, що найбільшою мірою ідеалізовано події та постаті національних героїв у фольклорних джерелах, однак вони мають чітко визначені ціннісні критерії. Характер залучення уснопоетичного слова до наративних структур змінюється від цілковитої апологетичності до амбівалентності. Розглянуто співвідношення історичних правди та художньої вірогідності. Зазначено, що письменник відображає факти, базуючись на власній інтуїції, архетипній пам'яті, дусі минулого, закладеного у піснях, переказах, легендах, усних оповідях, особливостях національного менталітету. Важливу роль відіграє талант оповідача, майстерність сюжето- та характеротворення. Це підтверджено на підставі аналізу різних художніх візій історичного минулого (М.Горбаня, Г.Бабенка, А.Кащенка, С.Черкасенка, В.Домонтовича, В.Чередниченко, В.Малика, О.Пахучого, А.Химка, В.Кулаковського, Ю.Мушкетика. Зроблено висновок, що типологія характеру І.Сірка великою мірою має як підгрунтя ідеалізований в уснопоетичній творчості образ мужнього та суворого воїна, козацького проводиря, захисника національних і християнських святинь.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретико-методологічні засади аналізу текстів сповідально-молитовного спрямування в українській класичній літературі. Здійснено термінологічне структурування та кореляцію відповідного поняттєво-категоріального апарату. З'ясовано онтологічні, психологічні та культурологічні джерела молитвоцентричного тексту, особливості його функціонування в українському духовно-мистецькому просторі (у фольклорних замовляннях, закляттях, добризиченнях, найстарших руських писемних самозаклять, "Слові про Ігорів похід", перекладній та оригінальній сакральній літературі, "Слові о Лазаревім воскресінні" Кирила Туровського, анонімному "Сказані про Бориса та Гліба", "Слові про Закон і Благодать" Іларіона, "Молінні Данила Затворника", Києво-Печерському патерику, сповідальному слові та молитовних мотивах у творчості Т.Шевченка, П.Куліша, І.Франка, В.Стефаника). Досліджено ейдологію, іконіку, хронотопну організацію молитовності та співідальності як мотиву і лейтмотиву. Проаналізовано показові у даному аспекті художні твори з погляду взаємодії їх естетичних і поетологічних констант і домінант, типології та своєрідності втілення сповідально-молитовних мотивів у текстах різних родів, видів, жанрів.

  Скачати повний текст

Досліджено мистецьку концепцію діяльності У. Кармалюка в українській літературі та фольклорі. Вивчено художньо-естетичні особливості творів цієї тематики, написаних упродовж XIX - XXI ст. Осмислено вплив української, російської, польської та радянської історіографій на художню творчість про виступи подільського месника. Визначено ідейно-естетичну роль історичних документів у мистецькому моделюванні подій. З'ясовано місце кармалюцьких виступів як однієї з форм державницьких змагань українського народу в історичному поступуванні етносу й особливості її художньо-образного втілення в літературі та фольклорі. Обгрунтовано місце та роль фольклорної та літературної кармалюкіани в національному мистецькому процесі.

  Скачати повний текст

Проаналізовано закономірності розвитку фольклорної та літературної Довбушіани другої половини XVIII ст. початку 90-х рр. XX ст. крізь призму історичної та художньої правди. Розкрито соціально-політичне та соціально-економічне життя селян-кріпаків Західної України в епоху феодалізму у першій половині XVIII ст., їх уярмлення та протест у вигляді опришківської боротьби за соціальне та національне визволення. З'ясовано питання про походження та значення терміну "опришок". Стисло висвітлено історію опришківського руху, а також названо його відомих ватажків. Значну увагу приділено відважному лицарю гір Олексі Довбушу, його життю та боротьбі проти визискувачів.

  Скачати повний текст

Досліджено жіночі характери у прозі Уласа Самчука. Особливу увагу приділено традиції зображення жіночих образів в українській літературі, мотиви якої простежуються в історії світової культури, відображені в міфах, легендах, релігійних уявленнях на рівні свідомості. Вперше розроблено типологію жіночих образів У.Самчука, проаналізовано жіночі характери у його творах. Описано основні художні засоби, за допомогою яких письменник змалював головних героїнь.

  Скачати повний текст