Вперше в українській фольклористиці та літературознавстві зроблено спробу психологічної кореляції категорії героїчного у фольклорній традиції та художній літературі від давнини до сучасності. Створено типологію національного героя та виявлено еталон ідеалу героїчного в контексті символічої моделі поведінки, втіленої в художніх образах. Узагальнено та проаналізовано праці дослідників фольклорної героїки та літературознавців у контексті сучасних підходів до проблем національно-визвольних рухів, гуманізму людських стосунків, відображених у народній творчості та літературі. На тлі європейської фольклорно-літературної історії розглянуто проблему виконавської генези та інтерпретації духу, їх колективного відтворення. По-новому на конкретному матеріалі структуровано філософсько-естетичну систему української психології творення національного феномена героя, характеру, відтворення історичної дійсності. Досліджено еволюцію художніх стилів та форм втілення народного бачення героїчних ідеалів у дистальному вимірі фольклору та літератури. З використанням відомих і нововведених до наукового обігу книжкових та архівних джерел досліджено поетичну природу ліро-епосу в його дифузних процесах в літературі.

  Скачати повний текст

Розкрито зміст наукових розробок щодо болгарської фольклористики, зокрема, героїчного та історичного епосу, обрядової творчості та народної прози. Проаналізовано наслідки їх діяльності у галузі болгарської музичної фольклористики та народної словесності болгарської діаспори в Україні.

  Скачати повний текст

Представлено дослідження феномену експериментальної прози 1920-их р., зокрема, комплексний аналіз крізь призму екстраполяції поезії в прозу творів Є. Плжуника, І. Дніпровського й Юліан Шпола. Висвітлено проблемні питання експериментального прозописьма, з'ясовано його специфіку, особливості становлення. Розкрито тенденції розвитку епосу 1920-х р. Проаналізовано науково-критичний контекст періоду Розстріляного відродження, а також стан сучасного літературознавства щодо проблеми дослідження. Розроблено відповідний термінологічний та методологічний апарат. З'ясовано основні шляхи екстраполяції у межах виокремлених дискурсів поетичної та прозової спадщини Є. Плужника. Висвітлено риси експресіонізму архівних творів І. Дніпровського, які вперше подано в дослідженні. Продемонстровано на рівнях образів і художніх засобів аспекти літературного експериментування Юліан Шпола в романі та поезії. Визначено основні моделі екстраполяції.

  Скачати повний текст

Досліджено заборонену епіку В.Сосюри (на прикладі історичного та біблійного епосу). Розкрито своєрідність та оригінальність Сосюри-епіка. З'ясовано, що за своєю поетичною вдачею В.Сосюра - виразник почуттів інтимного характеру: епічні моменти він насичує ліричним світовідчуттям. Встановлено, що у історичному епосі найповніше виявилося громадянське кредо В.Сосюри. Морально-етичні проблеми, питання добра і зла, вірності і зради, про смисл та призначення Людини є домінуючими у біблійному епосі. Розглянуто супровідні кожному твору образи, мотиви, композиційно-мовленнєві репрезентанти.

  Скачати повний текст

Висвітлено особливості змалювання характеру людини доби Розстріляного Відродження, простежено еволюцію художньої концепції людини 1920-х рр. По-новому осмислено поняття ходожньої концепції людини й на основі її виділених трьох структурних рівнів з'ясовано стильову, жанрову, мовнообразну своєрідність прози Г.Михайличенка, М.Хвильового, М.Івченка, В.Підмогильного у контексті розвитку епічного мовлення першої половини XX ст. На рівні мікроаналізу досліджено естетичні та культурно-філософські особливості художніх концепцій людини у творах прозаїків Розстріляного Відродження, що дозволило встановити своєрідність образотворчих засобів вираження суті людського "я" в епосі 1920-х рр. Систематизовано узагальнені естетичні принципи змалювання людського характеру у прозі Г.Михайличенка, М.Хвильового, М.Івченка, В.Підмогильного.

  Скачати повний текст

Досліджено трансформації уявлень про сутнісні сили людини у текстах героїчного епосу. Проаналізовано природу, генезис, форми експлікації сутнісних сил людини у контексті есенційних і екзистенційних аспектів міфопоетичної, епічної традиції, зокрема, у текстах героїчного епосу - античного, північноєвропейського, буддійського. Досліджено певні жанри українського героїчного епосу у аспекті встановлення в них уявлень про екзистенційні прагнення та сутнісні сили людини. Відзначено, що складові українського епосу - думи й історичні пісні - містять опредметнення загальнолюдських феноменів, які є визначальними, породжувальними сутнісних сил людини. Зроблено висновок, що сутнісною силою людини в українському героїчному епосі є відданість людини референтній соціальній групі. Такими групами є козацьке товариство та сім'я (дім, оселя). Вони постають у текстах втіленням всесвіту, життєвого світу, в якому реалізує себе людське буття.

  Скачати повний текст

Виявлено та проаналізовано різнорівневі одиниці думового епосу - текстово-образні універсалії, з'ясовано їх природу, встановлено основні ознаки, розкрито взаємозв'язок понять тексту як універсуму та текстово-образної універсалії як елемента тексту-універсуму, текстово-образної універсалії та текстової норми, охарактеризовано текстово-образну універсалію як системну одиницю, лінгвістичну модель, код, фольклорний знак-символ. Текстово-образні універсалії думового епосу розглянуто як одиниці, за допомогою яких моделюється часопросторовий та антропонімний континууми. Аналіз текстово-образних універсалій думового епосу проведено з логіко-граматичного, тематично-подієвого, структурно-композиційного та стилістичного погляду. Проаналізовано структуру, семантику та поетику текстово-образних універсалій-макроодиниць - зачинів і кінцівок. Визначено їх роль у композиційно-образній організації думового тексту.

  Скачати повний текст

Здійснено лінгвокогнітивний аналіз номінативних одиниць, які вербалізують базові концепти міфологічної концептуальної картини світу у давньоанглійському епосі та сучасних британських творах жанру фентезі. Висвітлено семантичні, структурні та прагмалінгвістичні аспекти творення та функціонування одиниць вторинної номінації. Акцентовано увагу на розкритті природи міфопоетичної номінації в аспекті когнітивної лінгвістики та зіставленні особливостей мовних засобів втілення концептів-міфологем у текстах двох історичних періодів британського соціуму. Розглянуто механізми творення міфопоетичних тропів як поверхових засобів відображення базових концептуальних метафор міфологічної картини світу. Встановлено, що набір концептуальних метафор і задіяних у них концептів-міфологем є подібним у міфологічних концептуальних картинах світу давніх англійців і сучасних британців. Доведено, що одиниці вторинної номінації текстів обох періодів є міфологічно вмотивованими та орієнтованими на максимальну інформативність та образність. Зазначено, що образність даних одиниць виникає унаслідок взаємодії логічно сумісних понять, відзначається експліцитним характером і постає лінгвокреативним засобом, що дозволяє проектувати у внутрішній формі номінативних одиниць вірогідні варіанти розгортання стереотиптних соціокультурних ситуацій. Встановлено семантичні відповідності та відмінності даних одиниць у давньоанглійському епосі та текстах жанру фентезі, виявлено моделі переосмислення семантики їх компонентів, зразки, визначено відмінності їх структурної організації.

  Скачати повний текст

На підставі узагальнення матеріалів поетичної творчості окремих сіл Гуцульщини та Покуття проаналізовано риси формування та побутування багатоаспектних образів, які відтворюють світ людини та природи. Розглянуто динаміку сучасного фольклорного процесу, структурні та змістові зміни в пісенному обрядовому фольклорі. Описано місцевий варіант весільного обряду як художньо-функціональну систему, обгрунтовано правомірність включення до нього позаобрядової лірики, тексти якої тематично перегукуються з обрядовими піснями та його певними епізодами. Досліджено особливості мовної реалізації на образну систему людини - природи, а також співвідношення лірики й епосу в позаобрядовому пісенному фольклорі.

  Скачати повний текст

Досліджено національну специфіку української народної казки, яке аналітично охоплює усі жанрові різновиди даного пласту фольклорної прози. Розглянуто процес адаптації міжнародних сюжетів щодо етнопсихологічних констант носіїв уснословесної традиції. Показано видозміни мотивів і сюжетних ходів народної казки під впливом традиційної матеріальної та духовної культури українців. З'ясовано національні прикмети персонажів українського казкового епосу, а також етнокультурні особливості стилістики, що засвідчує спорідненість народної казки із творами інших прозових жанрів, а також пісенною традицією українців.

  Скачати повний текст

Надано системну характеристику (міфологічну, фольклористичну, історико-етнологічну, лінгвістичну) поняттю "епічна земля" як частині епічного простору, елементу постійних епічних формул, історико-географічному явищу в системі героїко-епічних жанрів. Проаналізовано широкий героїко-епічний фон світового фольклору, де зустрічається категорія "епічної землі". Досліджено образ землі в народному героїчному епосі народів світу як окрему художньо-функціональну систему.

  Скачати повний текст

Виділено нову для української культурології, філософії, філології, історії та антропології проблематику в дослідженні тіла та тілесності в Античності, зокрема в гомерівських поемах "Іліада" та "Одіссея". У зв'язку з розглядом тілесної проблематики зміщено акценти з "органів свідомості" гомерівської людини та її відношення до власного "я" у бік вивчення епічного тіла та його стосунків зі світом. Виокремлено та класифіковано основні словообрази, якими в епосі вербалізовано ті або інші аспекти тіла героя. Розроблено метод інтерпретації Гомера, в якому як основний "термінологічний апарат" виступає гомерівський лексикон, а застосування сучасних концепцій та понять зведено до мінімуму. Обгрунтовано розуміння тексту через самий текст і тіла конкретної епохи на підставі вивчення образів тіла в текстах даної епохи. Зосереджено увагу на мові оригіналу, що дозволило виявити між різними тілесними образами суттєві відмінності, які недостатньо враховуються перекладами. Започатковано "мультитекстове" прочитання Гомера з обраної проблематики - холістичний та історично котекстуалізований підхід до давніх текстів, який в ідеалі має об'єднувати александрійське видання Гомера, відомі варіанти з папірусів, схолії, коментарі, цитування. Як альтернативну до існуючих теорій "множинного" героїчного тіла (Б.Снеля, Н.Остіна) розроблено теорію "уразливого" тіла (започатковану Н.Лоро) як домінувального в Гомеровому епосі образу.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми функціонування орнаменту в етнічній культурі як засобу комунікації, встановлено його статус і знакові властивості. Визначено періоди формування орнаменту як знакової системи, проаналізовано його зв'язки з писемністю, загальнокультурною символікою, фольклором. Запропоновано визначення орнаменту як окремої невербальної мови культури. Статус орнаменту в етнічній культурі досліджено шляхом визначення його функціонального навантаження. Зазначено, що у даному випадку орнамент є частиною знакової системи етнічної культури, знаки орнаменту, їх поєднання в орнаментальних комплексах відповідають рівню розвитку ідеології суспільства, системі комунікацій та способам передачі інформації на синхронному та діахронному рівнях. Зазначено, що орнамент є важливим джерелом дослідження етнокультурних процесів. Запропоновано комплексний підхід до вивчення орнаментів, на базі якого досліджено орнаменти вишивки на сорочках Правобережної України та їх еволюцію на межі XIX - XX ст. Встановлено функції та рівні побутування орнаменту вишивки, проведено його аналіз як символічно-знакової структури, що об'єднує знаки та мотиви різних історичних епох. З'ясовано значення орнаменту у комплексі з вишиванням та вишитим одягом на межі XIX - XX ст. у культурі та свідомості українців. Запропоновано визначення орнаменту як самостійного та повноцінного джерела дослідження історії розвитку культури епосу на різних етапах її існування.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено поетичну спадщину О.Ольжича в аспекті її суб'єктивної організації, розглянуто засоби вираження авторської свідомості-чуттєвості. Обгрунтовано твердження про неперехідну вагомість категорії ліричного героя, його характеру як духовно-психологічного креативного центру суб'єктної сфери. Вперше досліджено засоби творення художньої цілості на поетологічному рівні. Проаналізовано особливості втілення категорій ліричного героя, його характеру, їх еволюції та взаємозв'язку з образом власне автора у суб'єктній сфері лірики та ліро-епосу О.Ольжича. Розглянуто засоби художнього втілення "естетики чину", досліджено особливості ідеостилю Ольжича-поета, його світовідчуття, висвітлено історичний, літературний і філософський контексти творчості митця.

  Скачати повний текст

Проаналізовано структурно-семантичні особливості дискурсу В. Пачовського у контексті поетичної практики символізму. Проведено детальну класифікацію символістських виявів лірики поета та з'ясовано основи музичності його поезії як домінантної риси символізму, розглянуто семантику епосу "Золоті Ворота" з урахуванням міфопоетичних підходів.

  Скачати повний текст

Досліджено номінативну систему українських народних чарівних казок, вміщених у відомих збірниках В.Гнатюка, А.Димінського, С.Руданського, О.Кольберга, І.Рудченка, П.Чубинського. Проаналізовано особливості називання осіб, міфічних і фантастичних істот і співвідносних з ними зоо- та флороназв. Виявлено, що основний сегмент охоплює особові найменування, міфоніми й одиниці позаонімної номінації, об'єднані в номінативні ряди у складі чотирьох парадигм, виділених на підставі функціональної типології казкових персонажів. Запропоновано парадигматичну систематизацію назви й її структурування, що забезпечує адекватне встановлення семантико-функціональної близькості аналізованих номінатем й виявлення формально-структурної варіантності певних назв, а також кореферентності найменувань, які належать до різних класів номінативних одиниць (онімів, апелятивів, дескрипцій). Семантику, внутрішню форму, етимологію, структуру онімів та їх зв'язок з одиницями позаонімної номінації, особливості вживання назв рослин і тварин розкрито з урахуванням текстових і деяких позатекстових, зокрема, міфологічних, чинників, що обумовлено архаїчністю народної чарівної казки, в якій світи людей, міфічних і фантастичних істот, рослин і тварин співіснують і перетинаються. З'ясовано семантичне навантаження та символічну маркованість назв, які функціонують у дослідженому масиві текстів, на підставі вивчення яких розкрито певні коди, поглиблено розуміння казкового епосу й української культури загалом.

  Скачати повний текст

Проаналізовано семантичне поле прикметників зі значенням розміру у гомерівському епосі як окремого фрагменту старогрецької мовної картини світу. Визначено місце цих прикметників у мовній картині світу, внутрішню структуру семантичного поля, описано частотні характеристики, подано картину лексичної сполучуваності прикметників, установлено синтагматичні зв'язки досліджених ад'єктивів, лексико-семантичні особливості, взаємозв'язки між семемами всередині поля та з іншими тематичними групами. Проаналізовано структурно-граматичні особливості лексем на позначення розміру, їх дериваційний потенціал, а також з'ясовано стилістичні функції, виражально-зображальний потенціал цієї категорії номінацій.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне, теоретичне й експедиційне дослідження, а також перевірку даних "Скіфського логосу" (IV, 52;81) Геродота з його "Історій" з метою локалізації річки Екзампей та виявлення географічного розташування і призначення Екзампаю - головного культурного центру Великої Скіфії. З'ясовано, що цим географічним місцем була вершина вододілу річок Чорний Ташлик і Мертвовод, позначена курганом з географічною міткою (висота 269 м) біля с.Вільні Луки Новоукраїнського р-ну Кіровоградської області - найвищої точки у правобережних степах. Власне р. Екзампеєм є р. Мертвовод з її верхньою притокою р. Кам'яно-Костуватою. Зазначено, що гіркота їх води наростає за течією внаслідок мінералізації. Наведено докази реальності факту виготовлення та встановлення царем Аріантом в Екзампаї постійної сакральної пам'ятки - великого Священого казана, а також розрахунки його розмірів та кількості населення Великої Скіфії. Обгрунтовано версію про щорічне спорудження саме у святилищі Екзампаї храму та жертовника Богу війни Арею, відтворено його реальний вигляд і розміри з використанням матеріалів: українських, давньоіранських і частково римської етнографії. За нартівським епосом відновлено фрагменти ритуалу святкування скіфами Новрузу - весняного Нового року. Відзначено близькість географічних центрів Великої Скіфії та сучасної України, що свідчить про територіальну сталість геополітичного праобразу країни, незважаючи на великий хронологічний розрив.

  Скачати повний текст

Уперше висвітлено діалектику співвідношення танцювального - пластичного, що відображає складний механізм взаємодії двох універсальних категорій у системі балетного синтезу. Виявлено безпосередній зв'язок даних категорій з просторово-тимчасовими, структурними й драматургічними закономірностями танцювальних спектаклів. Здійснено метод комплексного підходу до аналізу цілісного явища - балету, виявлення мобільних і стабільних елементів у системі жанру та у кожному з його рівнів. Здійснено системний аналіз творів різних авторів у контексті співвідношення танцювальне - пластичне. Розглянуто типологію канонічних балетних музичних форм, принципи їх відновлення, міру збереження нормативних елементів залежно від стилю автора, засад світосприйняття, притаманних певній епосі, композиції спектаклю. Розкрито стадіальність еволюції балету як музичного жанру, проаналізовано закономірність становлення та розвитку моделей танцювальних спектаклів.

  Скачати повний текст

В дисертації розглядається проблема впливу суб'єктивного компонента на процес соціологічного теоретизування та його трактовки у різних соціологічних напрямах. Суб'єктивний компонент пов'язується специфічними умовами розвитку соціологічної теорії сьогодення. Акцентування уваги на суб'єктивній складовій теоретичних концептів у соціології розглянуто як необхідність формування сучасного соціологічного наукового епосу, як передумова утримання єдиного теоретичного дискурсу в процесі рефлексії поліцентричного сучасного соціуму. Представлений у дисертації підхід заснований на використанні досліджень суб'єктивного компонента соціологічного теоретизування у рамках "розуміючої" та постмодерністької соціології.

  Скачати повний текст