Проаналізовано основні соціальні ознаки та витоки антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації. Основну увагу приділено вивченню негативних аспектів розвитку цивілізації як глобальної соціокультурної системи. Зроблено висновок, що сучасна техногенна цивілізація переживає глибинну антропологічну кризу, що стосується усіх сфер життя. Виявлено, що науковий аналіз подібних мегатенденцій цивілізаційного розвитку є недостатнім, одноаспектним, оскільки XXI ст. характеризується активним розвитком нових технологій, появою нового типу раціональності як світосприйняття, суспільно-культурними змінами. Встановлено відмінність техногенного цивілізаційного типу від традиційного. Охарактеризовано культурно-історичний контекст зародження, системи цінностей та особливостей раціональності техногенної цивілізації, визначено глибинні джерела сучасної антропологічної кризи. Досліджено культурні й антропологічні суперечності глобалізаційних процесів сучасності у межах однієї цивілізації та сфери міжцивілізаційних відносин. З'ясовано, що рефлексія над джерелами та соціокультурними ознаками антропологічної кризи обумовлює необхідність формування нового типу світогляду й антропологічної парадигми загальнокультурного змісту та загальноцивілізаційного значення.

  Скачати повний текст

Введено науковий термін "етнокультурна цивілізація". З застосуванням філософсько-історичного, культурно-історичного та соціокультурного підходів визначено й обгрунтовано місце етнокультурних цивілізацій у контексті становлення глобального світу. Розкрито зміст термінів "етнічна культура", "загальноцивілізаційний процес". Установлено, що зміст термінів "етнічна культура", "етнокультурна цивілізація" та "загальноцивілізаційний процес" корелюють як одиничне ("етнічна культура"), особливе ("етнокультурна цивілізація") та загальне ("загальноцивілізаційний процес"). Проведено філософсько-історичну реконструкцію становлення етнокультурних цивілізацій. Обгрунтовано, що сучасні вектори загальноцивілізаційного розвитку "Схід - Захід" і "Південь - Північ" складають діалектичну єдність, у межах якої відбуваються міжкультурні та міжцивілізаційні діалоги та полілоги.

  Скачати повний текст

Розроблено концепцію розвитку віртуального феномену та його поширення на усі сфери життя за умов інформаційно-комп'ютерної революції та наступу інформаційної цивілізації. Розкрито механізми, форми, наслідки даного процесу на глобальному та індивідуальному рівні. Зроблено історико-філософський та методологічний аналіз процесів віртуалізації через лінгво-семантичний, онтологічний, аксіологічний та гносеологічний аспекти. Доведено, що перехід інформаційної цивілізації на віртуальний рівень є домінантною тенденцією розвитку людства. Зроблено висновок, що феномен віртуалізації є технічною апеляцією до природних властивостей людини - волі, віри, уявлення. Встановлено, що за умов розгортання інформаційної цивілізації віртуалізація усіх сфер буття стає глобальною цінністю та товаром. Акцентовано увагу на проблемі людини у віртуальній реальності та її відчуженні за умов віртуального простору.

  Скачати повний текст

З використанням комплексу літературних джерел системно проаналізовано історико-культурологічні концепції еволюції цивілізації за умов глобалізму наприкінці ХІХ - початку ХХІ ст. Вперше у всесвітній історико-культурологічній теорії науково визначено та обгрунтовано парадигми генези континууму культур і планетарної цивілізації, співіснування культур і поліетносфери у глобальному розвитку людства. Розроблено методологію дослідження культурологічних трансформацій різних етносів, зокрема українського, а також охарактеризовано можливості синергетичної парадигми під час розгляду всесвітнього історико-культурного процесу. Запропоновано вдосконалену класифікацію глобальних проблем планетарної макроцивілізації. Доведено, що наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. разом із формуванням глобальної системи склалася і планетарна цивілізація, яка в подальшому трансформується із техногенної в інформаційну. Особливу увагу приділено проблемам історії становлення та розвитку української культури у всесвітньому контексті.

  Скачати повний текст

Досліджено генезу поглядів на культуру та цивілізацію кінця XVIII - кінця XIX ст. та зроблено висновок, що українська філософська думка з кінця XVII ст. пропонує унікальну традицію "критики цивілізації", яка базується на християнському світогляді та визначає посередницьку роль філософського мислення між вірою та розумом; умовно її можна назвати "культуротворчою". Зазначено, що подальший шлях української філософської думки кінця XIX - початку XX ст. можна характеризувати як послідовне віддалення від цієї парадигми та пошук іншої, що базується на науково-раціональному пізнанні та ідеї прогресу. Запропоновано цю парадигму умовно назвати "цивілізаційною".

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософський аналіз проблеми культурно-цивілізаційної ідентичності українського народу в історичному аспекті. На підставі аналізу концепцій А. Тойнбі, Ф. Фукуями, С. Гангігтона обгрунтовано тезу, що релігія - ідеологія - цінності, вони є чинниками діяльності етносів як суб'єктів історичного процесу, коли кожний наступний чинник заперечує попередній у контексті діалектичного заперечення. Досліджено роль релігійно-конфесійної належності українського народу та визначено, що православ'я було домінантною ознакою його культурно-цивілізаційної ідентифікації. Зауважено, що прийняття християнства сприяло становленню східно-православної цивілізації, а конфесійний поділ на православ'я та греко-католицизм зумовив культурно-цивілізаційний розділ України. Зроблено висновок, що Україна перебуває у центрі Європи, але в метаісторичному аспекті вона опинилася на культурно-цивілізаційному розломі за віссю Схід - Захід. На її території західноєвропейська та російська (євразійська) цивілізація вступають у взаємодію та багаторазово переломлюються у характері та долі українського народу. Міфологеми східно-західної належності як історично ретроспективні смисли зумовлюють суперечності та парадокси сучасної української культурно-цивілізаційної ідентичності.

  Скачати повний текст

Створено цілісну концепцію "вторинних" міфів як соціокультурного феномену, розглянуто історію, основні напрями, методологію, методи та джерельну базу їх дослідження. Встановлено, що сферою відтворення натуралістичних і соціотехнічних міфів є парадоксографічний сектор культури. Виявлено загальне й особливе у відтворенні традиційних і "вторнинних" міфів, їх світоглядних і психофізіологічних засадах. Розкрито специфіку функціонування соціокогнітивного й "імагінативного" контурів у контексті архаїчної та "вторинної" міфотворчості. Визначено роль картини світу як ядра архаїчного міфотворення і нових міфів. Встановлено особливості "вторинної" міфотворчості доби цивілізації. Розглянуто процес формування цілісного механізму відтворення "вторинних" міфів, специфіку функціонування натуралістичних і соціотехнічних міфів у соціокультурних трансформаціях спільнот Стародавнього Сходу, античності, середньовіччя, відродження, нового часу та епохи модерну. Визначено напрями еволюції натуралістичної та соціотехнічної міфотворчості у культурі різних варіантів зрілого модерну. Проаналізовано вплив ситуації постмодерну на трансформацію соціокультурних принципів і чинників "вторинного" міфотворення. Висвітлено інституційні засади даного процесу, визначено його вплив на формування ідеології нових релігійних рухів, течій, "приватної" релігійності постмодернової природи у вітчизняному соціокультурному просторі. Розглянуто різні аспекти проблеми буття позаземного розуму, досліджено їх еволюцію у "вторинному" міфотворенні доби постмодерну, відображеної у формі "уфологічної програми" та програм "Communication with Extraterrestrial Intelligence" ("Зв'язок з позаземними цивілізаціями") та "Search for Extra-Terristrial Intelligence" ("Пошук позаземного розуму"). Визначено вплив даних програм на відтворення натуралістичних і соціотехнічних міфів доби постмодерну. З'ясовано, що на підставі їх взаємодії сформовано уявлення про галактичний соціокультурний простір, до якого входило людство. Зроблено висновок, що уфологічний аспект проблеми позаземного розуму є ядром "вторинної" міфотворчості, впливає на формування "нової" релігійності постмодернової природи та зазнає осуду традиційно-доктринальних релігій. Виявлено взаємодію "вторинних" міфів, зосереджених у парадоксографічному секторі, та "нової" релігійності у культурі постмодерну. Досліджено проект "Портал" і концепції "паралельних світів", "подорожей у часі", "полтергейства", "Живої Землі", "Нової Архаїки", містичної криптозоології, теорії "стародавньої астронавтики", "паранормальних здібностей людини", "життя після життя". З'ясовано, що дані концепції у культурі постмодерну безпосердньо еволюціонують в окультно-містичні, створють соціокультурне тло для відтворення "приватної" релігійності посмодернової природи, набувають ознак нової утопії (онтологічно-космологічної, хронотопії, екоутопії "Живої Землі", метаантропологічної, танатопії) або екологічної антиутопії "Загибла Венера".

  Скачати повний текст

Цілісно досліджено концепцію людини, природи, цивілізації у творчості Л.Леонова другої половини XX ст. Розглянуто творчу індивідуальність письменника, його художньо-філософську й етико-естетичну позицію у широкому літературному контексті. Розкрито діалогічність леонівської думки. Визначено семантику образів-символів землі обітованої, обителі, піраміди у романі "Пирамида". Простежено вплив різноманітних життєвих конфліктів і колізій на художню структуру творів митця. Охарактеризовано ноосферне мислення Л.Леонова, що проявляється через типізацію окремих особистісних рис створених персонажів, планетарну та космічну масштабність його роздумів.

  Скачати повний текст

Висвітлено міжнародно-правові аспекти розвитку діалогу між цивілізаціями. Досліджено еволюцію понять "цивілізація" та "діалог між цивілізаціями", запропоновано їх визначення. Проаналізовано міжнародно-правові аспекти генезису діалогу між цивілізаціями. Розглянуто особливості відображення концепції діалогу між цивілізаціями у документах ООН, запропоновано застосовувати цивілізаційний підхід у процесі проведення реформи Ради Безпеки ООН. Досліджено питання впливу концепції діалогу між цивілізаціями на розвиток інституту прав людини у міжнародному та національному праві.

  Скачати повний текст

Висвітлено важливі загальнотеоретичні та прикладні проблеми розвитку та загибелі цивілізацій як природного історичного процесу. Зауважено, що неоднозначність і багатомірність історичного процесу призводить до різноманітних класифікацій цивілізацій, а критеріями цих класифікацій можуть слугувати матеріально-технічні, культурні, національно-етнічні, економічні, географічні, релігійні, ідеологічні та інші чинники. Здійснено аналіз історії існування цивілізацій з використанням на історико-порівняльних, соціально-філософських, структурно-функціональних, феноменологічних, синергетичних, футурологічних та інших методів дослідження, які дозволяють у відносно цілісній цивілізації побачити світогляд та дії різних страт, груп, дії влади та інституцій громадянського суспільства, оцінити роль системи виховання й освіти особистості. Зазначено, що особистість у розколотій цивілізації відчуває на собі різновекторні впливи, її ціннісні орієнтації формуються за ситуації більш складного вибору, а свідомість і дії постійно зазнають корекції через складні об'єктивні та суб'єктивні обставини, які обумовлюють ідентифікацію, самовизначення особистості, взаємопов'язані з розв'язанням суперечливих культурних, релігійних, ідеологічних, етнонаціональних та інших проблем. Як наслідок, особистість переживає постійні стреси, здійснює переорієнтацію. Відповідно у розколитих цивілізаціях системи виховання відносно нестійкі, піддаються різнобічним політичним та ідеологічним впливам. Зроблено висновок, що держава може брати на себе більшу регулятивну роль у системах виховання особистості, ніж у відносно цілісних цивілізаціях. Роль освіти у цивілізаційному становленні особистості розглянуто у контексті кардинальних соціальних трансформацій, які у сукупності складають зміни в діяльності людини та супільства, у філософії життя, філософії освіти. Відзначено, що генеза освітньої парадигми детермінується змінами в економіці, політиці, культурі України, глобалізацією та інформатизацією світу. Розглянуто шляхи та засоби реформування систем виховання та освіти, роль філософії освіти у визначенні цілей і завдань її розвитку в Україні.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано інноваційну версію впливу релігійного чинника як символічної форми світосприйняття на соціально-економічну поведінку в різних цивілізаціях за умов глобальних викликів. Встановлено, що норми та цінності, які регулюють соціально-економічну поведінку, можуть коливатись у діапазоні від пріоритету суто матеріальних до позаматеріальних чинників адекватно соціокультурним особливостям генези конкретних суспільств. Запропоновано концептуальну версію функціональної ролі релігії в соціумі як соціальної технології розв'язання буттєвих проблем, що грунтується на інтуїтивно-символічних засадах та здатна розв'язувати життєво назрілі проблеми через забезпечення морально-етичного спрямування економічної поведінки. Базуючись на розумінні релігії як ефективної соціальної технології розв'язання буттєвих проблем, що актуалізує внутрішньоособистісні чинники соціального контролю, здійснено аналіз щодо визначення місця та ролі релігійного фактора соціально-економічної поведінки в різних цивілізаціях за умов глобалізаційних викликів. На тлі трансформаційних процесів, що здійснюються в Україні, визначено залежність між ефективністю ринкових реформ та необхідністю задіяння інтегруючого потенціалу соціального інституту православ'я, його здатністю адаптуватись до викликів часу.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз концептуальної еволюції проблеми самотності у контексті розвитку історії культури шляхом порівняння стану життєвого світу людини в основних локальних цивілізаціях. Визначено, що стан самотності є важливим підгрунтям усвідомлення індивідом власної свободи. Виявлено залежність видів самотності від соціокультурних чинників на прикладах основних цивілізаційних типів. Встановлено, що на рівні індивідної буттєвості (діяльнісно-практичної та комунікативної) за сучасних умов домінуючою формою феномену самоотності є екзистенційна. Показано нерозривний зв'язок проблеми самотності з різними типами ментальності.

  Скачати повний текст

Показано, що справедливість є однією з найважливіших філософсько-правових категорій, смислове значення якої взаємопов'язане з демократією, рівністю, свободою, відповідальністю, системою правих норм і державним устроєм. Відзначено, що на даному етапі українського державотворення категорія справедливості ще не знайшла достатнього усвідомлення на рівні суспільної свідомості (особливо у правлячої верстви). Зазначено, що ідея справедливості як філософська категорія зародилася в античні часи, знайшла свій розвиток у працях Платона, Аристотеля, Плотіна, Цицерона. У період Відродження та Просвітництва європейська цивілізація звернулася до ідеї справедливості, відбулися розвиток й адаптація до обставин Нового часу. Уперше ідею справедливості як системотвірну було втілено до практики державного будівництва наприкінці XVIII ст. у США, пізніше - у Франції, у XIX - XX ст. - у будівництво незалежних національних держав. Такими українськими мислителями, як Т.Шевченко, М.Драгоманов, І.Франко, Б.Кістяківський, В.Липинський, М.Грушевський, В.Винниченко ідея справедливості імплантувалася в програму національного визволення та творення української незалежної суверенної соборної держави. Ці ідеї розвивалися діячами національно-визвольного руху, передовими українськими інтелігентами другої половини XX ст. та почали впроваджуватися до практики державного життя із здобуттям Україною незалежності. Зауважено, що практика українського державотворення має значні проблеми, які проявилися у процесі демократизації (як її тіньова сторона), у приватизації державної власності, аграрній реформі, діяльності судових і правоохоронних органів. Проаналізовано наявні проблеми та визначено можливі шляхи їх вирішення. Зроблено висоновок, що європейський вибір неможливий без втілення ідеї справедливості до української практики державотворення.

  Скачати повний текст

Проаналізовано емпіричний та теоретичний матеріал етичного ставлення людини до природи з метою систематизації. Виявлено, що історичний генезис і розвиток моральних норм і традицій у ставленні до природи у різних цивілізаціях мали суперечливий характер. Визначено, що протиставлення природи людині породжує дуалістичний стиль мислення. Доведено, що ефективним шляхом виходу з екологічної кризи є створення нових засобів філософської рефлексії та системи екологічної освіти та виховання. Розглянуто морально-етичні принципи гуманізації природи як однієї з головних умов розвитку та функціонування суспільства на сучасному етапі. Розроблено заходи гармонізації відносин людини з природою у співвідношенні з політичними, соціальними та морально-духовними критеріями.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і подано вирішення важливої наукової проблеми – комплексного аналізу концептуалізації міжнародного правопорядку в умовах суспільно-політичної реальності метамодерну.Динаміка міжнародно-правового розвитку сучасного постіндустріального суспільства зумовлює пошук ефективних інструментів адекватного реагування на виклики сьогодення. Змінюється порядок організації та функціонування всіх сфер життя: економічної, політичної, гуманітарної, безпекової та ін. Багатовекторність міжнародних процесів свідчить про те, що значення забезпечення стабільності у світі надалі зростатиме. Світове співтовариство дедалі більше переконується у необхідності розроблення раціональних підходів для колективного вирішення світових проблем і викликів, створення збалансованої системи міжнародних відносин з працюючими процедурами контролю та впливу на суб’єктів міжнародного права, належної реалізації та захисту загальнолюдських цінностей.Формування глобального світового порядку має відповідати певним вихідним засадам формування міжнародного правопорядку метамодерну, а саме: стимулювання розроблення ефективних механізмів діалогу правових культур правових систем метамодерну; домінування загальновизнаних та актуальних людських цінностей; забезпечення раціональної екологічноїполітики; наявність дієвих процедур підтримки світової безпеки (кібербезпеки); створення технологічно досконалих інструментів комунікації для міжнародних акторів, відповідних потребам сучасного інформаційного суспільства; легалізація цифрових суб’єктів права; визнання доцільності формування метадержави та глобального права; техногуманізація як складова морально-етичних засад людства; раціональна етика біоінженерії.Метамодерністська парадигма міжнародного правопорядку – це теоретично обґрунтована, правовідповідна та цифровізована модель підтримання якісного стану міжнародно-правових відносин, яка відповідає приписам міжнародно-правових норм і принципів. Відповідно до зазначеної парадигми стає можливим визначити міжнародний правопорядок метамодерну як людиноцентриський стан відносин між суб’єктами міжнародного права, заснований на виконанні приписів міжнародних, регіональних, національних і локальних (корпоративні норми ТНК) положень та принципів, організований з урахуванням тенденцій до глокалізації та цифровізації, орієнтований на задоволення потреб реального та віртуального світів.В сучасних процесах стрімкого розвитку технологічного інструментарію для забезпечення новітніх форм комунікації суспільства відбувається й становлення глобального світового порядку, в якому міжнародне право та національні правові системи стають тісно взаємопов’язаними елементами єдиної різоми, об’єктом регулювання якої має стати вся людська цивілізація.Глобальний світовий порядок є складним і багатогранним явищем, яке визначає співвідношення та взаємодію різноманітних суб'єктів у міжнародному співтоваристві. Мультиполярна система формування глобального світового порядку сприяє різноманітності міжнародних стосунків і відкриває можливості для розвитку множинної дипломатії, колективної безпеки та співпраці. Збільшення кількості сильних держав зумовлює розширення можливостей для міжнародної торгівлі, науково-технічного співробітництва, культурних обмінів та інвестицій. Крім того,мультиполярний світ дозволяє більш ефективно вирішувати глобальні проблеми та протистояти глобальним викликам.^UIn the dissertation, a theoretical generalization is made and a solution to an important scientific problem is presented, which consists in a comprehensive analysis of the conceptualization of the international legal order in the conditions of the socio-political reality of metamodernity.The dynamics of international legal development at the current stage of the life of a post-industrial society presupposes the development of effective tools for adequate response to today's challenges. The order of organization and functioning of all spheres of life is changing: economic, political, humanitarian, security, etc. The multi-vector nature of international processes indicates that the importance of ensuring stability in the world will continue to grow. The world community is increasingly convinced of the need to develop rational approaches for the collective solution of world problems and challenges, to create a balanced system of international relations, with working procedures of control and influence on subjects of international law, proper implementation and protection of universal values.The formation of the global world order must correspond to certain initial principles of the formation of the international legal order of the metamodern, namely: stimulation of the development of effective mechanisms for the dialogue of legal cultures of the legal systems of the metamodern; the dominance of universally recognized and relevant human values; ensuring a rational environmental policy; availability of effective procedures for supporting global security (cyber security); establishment of technologically advanced communication tools of international actors corresponding to the needs of the modern information society; legalization ofdigital legal entities; recognition of the expediency of the formation of a metastate and global law; technohumanization as a component of the moral and ethical foundations of humanity; rational ethics of bioengineering.The metamodernist paradigm of the international legal order is a theoretically grounded, legally compliant and digitalized model of maintaining a high-quality state of international legal relations that meets the requirements of the prescriptions of international legal norms and principles. In accordance with the indicated paradigm, it becomes possible to define the international legal order of metamodernity as a human-centered state of relations between subjects of international law, based on the fulfillment of the prescriptions of international, regional, national and local (corporate norms of TNCs) provisions and principles, organized taking into account the trends of glocalization and digitalization, focused on meeting the needs of the real and virtual worlds.In the modern processes of rapid development of the technological toolkit for providing the newest forms of communication in society, the formation of a global world order is also taking place, in which international law and national legal systems become closely interconnected elements of a single rhizome, the object of which must be the regulation of the entire human civilization.The global world order is a complex and multifaceted phenomenon that determines the relationship and interaction of various subjects in the international community. The multipolar system of forming the global world order promotes the diversity of international relations and opens up opportunities for the development of multiple diplomacy, collective security and cooperation. The increase in the number of strong states leads to the expansion of opportunities for international trade, scientific and technical cooperation, cultural exchanges and investments. In addition, a multipolar world allows us to more effectively solve global problems and face global challenges.

У кваліфікаційній роботі проаналізовано феномен геополітичного переформатування в умовах транзитивності і кризовості глобалізованого суспільства, нелінійності розвитку світ-системи.У контексті зростаючих масштабних глобальних викликів, таких як зміна клімату, пандемії, відсутність продовольчої безпеки та нераціональне використання енергії, повномасштабної війна Росії проти України, доведено важливість дослідження теми геополітичних змін, особливо в науковому дискурсі соціально-філософських методологій, які дозволяють виявити першопричини кризових геополітичних та соціальних станів сучасності.Зв’язок роботи з науковими програмами й темами. Дисертація виконана у межах науково-дослідної роботи кафедри філософії, публічного управління та соціальної роботи.Тема дисертації затверджена науково-технічної Радою Запорізького національного університету (протокол № 4 від 16 листопада 2017 р.).Метою дисертаційної роботи є здійснення соціально-філософського аналізугеополітичного переформатування в умовах транзитивності глобалізованого суспільства.Відповідно до мети визначено такі дослідницькі завдання:- визначити теоретико-методологічні засади дослідження феномена геополітичного переформатування;- дефініціювати поняття, структуру, моделі геополітичних переформатуван;- з’ясувати смисли, наслідки, обумовленість, ступінь раціональності геополітичних переформатувань сучасного глобалізованого світу;- визначити детермінанти змін та соціально-політичні тенденції сценаріїв геополітичного переформатування;- обгрунтувати значимість економоцентричних складових розвитку сучасного світу і показати їх вплив на формування геополітичних інтересів держав;- дослідити особливості геополітичного переформатування України;- визначити детермінанти оптимізації, що формують геополітичні вектори українських геостратегій.Об’єктом дисертаційного дослідженняє різноманітність сучасних суспільств і відносини між ними, які пов'язані з контролем над територіями, виробництвом та рухом капіталу.Предметом дослідження виступає проблематика геополітичного переформатування як соціально-філософського знання, пов'язаного з світоглядно-просторовою зміною соціального світу.Методи дослідження. Методологія дослідження завбачує використання в процесі аналізу теорії критичної геополітики, системно-історичного, цивілізаційного, світ-системного, синергійного підходів до аналізу феномена геополітичного переформотування. Аналіз різних підходів до процесів геополітичного переформотування актуальний в практичному плані у зв'язку з необхідністю концептуалізації феномену геополітичного переформотування та його структур, зокрема, сучасна реальність обумовлена глобальною інтенсифікацією взаємодії між цивілізаціями, з різними комбінаціями етнонаціональних, громадянсько-політичних, релігійно-культурних компонентів. Тому незахідні типи сучасності формуються не просто в результаті копіювання або імітації західних зразків, вони інкорпорують західний досвід у свою цивілізаційну динаміку та модернізаційні процеси, що призводить до формування нового світового порядку.Реалізація мети і завдань дисертаційної роботи зумовила необхідність залучення таких засадничих філософських та пізнавальних принципів, підходів, методів як: методологічний плюралізм, принципи історизму та порівняння, методів аналізу і синтезу, праксеологічного, діалектичного, системного та структурно-функціонального підходів. Так, принцип історизму та порівняння уможливив дослідження генези розуміння геополітики і геополітичних змін. Метод синтезу використано у контексті соціально-філософського дослідження, реалізація якого дала змогу здійснити узагальнення результатів попередніх підходів. Застосування праксеологічного методу дозволили дефініціювати поняття геополітичного переформатування, визначити структуру і моделі-сценарії геополітичних змін. На засадах діалектичного методу постулюється єдність раціонального та ірраціонального в сучасній геополітиці, коли ми звертаємо увагу, що сучасний гібрідний світ конфліктів і симуляції заснован на емоціях страху, приниження, ненависті та надії.Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що в ній вперше у вітчизняній філософії здійснено соціально-філософську концептуалізацію феномена геополітичного переформатуванняНаукова новизна отриманих результатів розкривається у таких теоретичних положеннях, які виносяться на захист:уперше:- визначено на основі соціально-філософського аналізу, поняття геополітичного переформатування світу, як інноваційний концепт, що означає трансформацію ціннісно-світоглядних орієнтирів геополітичного простору, в якому ідеологія є інструментом геополітичного порядку. Геополітичні переформатування призводять до змін в розподілі влади, в економічних і військових можливостях держав, в зовнішньополітичних стратегіях, появі альянсів між націями, регіонами або міжнародними акторами, і поява нових глобальних викликів;...^UThe qualifying work analyzed the phenomenon of geopolitical reformatting in the conditions of transitivity and crisis of the globalized society, non-linear development of the world-system.In the context of growing large-scale global challenges, such as climate change, pandemics, lack of food security and irrational use of energy, the full-scale war of Russia against Ukraine, the importance of researching the topic of geopolitical changes, especially in the scientific discourse of socio-philosophical methodologies that allow identifying the root causes of crisis geopolitical and social conditions of our time.Connection of work with scientific programs and topics. The dissertation was completed as part of the research work of the department of philosophy, public administration and social work.The topic of the dissertation was approved by the Scientific and Technical Council of the Zaporizhia National University (protocol No. 4 dated November 16, 2017).The purpose of the dissertation is to carry out a socio-philosophical analysis of geopolitical reformatting in the conditions of transitivity of a globalized society.According to the goal, the following research tasks are defined:- to determine the theoretical and methodological foundations of the study of the phenomenon of geopolitical reformatting;- to define the concept, structure, models of geopolitical reformatting;- to find out the meanings, consequences, conditioning, degree of rationality of geopolitical reformatting of the modern globalized world;- to determine the determinants of changes and socio-political trends of scenarios of geopolitical reformatting;- justify the significance of the econocentric components of the development of the modern world and show their influence on the formation of the geopolitical interests of states;- to investigate the peculiarities of the geopolitical reformatting of Ukraine;- to determine the determinants of optimization that form the geopolitical vectors of Ukrainian geostrategies.The subject of the dissertation research is the diversity of modern societies and the relations between them, which are related to control over territories, production and movement of capital.The subject of the study is the issue of geopolitical reformatting as socio-philosophical knowledge related to the worldview-spatial change of the social world.Research methods. The research methodology provides for the use in the process of analysis of the theory of critical geopolitics, systemic-historical, civilizational, world-systemic, synergistic approaches to the analysis of the phenomenon of geopolitical reformation. The analysis of different approaches to the processes of geopolitical reformation is relevant in practical terms due to the need to conceptualize the phenomenon of geopolitical reformation and its structures, in particular, the modern reality is caused by the global intensification of interaction between civilizations, with various combinations of ethno-national, civil-political, religious-cultural components. Therefore, non-Western types of modernity are formed not simply as a result of copying or imitating Western models, they incorporate Western experience into their civilizational dynamics and modernization processes, which leads to the formation of a new world order.The realization of the goal and objectives of the dissertation necessitated the involvement of such basic philosophical and cognitive principles, approaches, and methods as: methodological pluralism, principles of historicism and comparison, methods of analysis and synthesis, praxeological, dialectical, systemic, and structural-functional approaches. Thus, the principle of historicism and comparison made it possible to study the genesis of the understanding of geopolitics and geopolitical changes. The synthesis method was used in the context of socio-philosophical research, the implementation of which made it possible to generalize the results of previous approaches. The application of the praxeological method made it possible to define the concept of geopolitical reformatting, to determine the structure and models-scenarios of geopolitical changes. On the basis of the dialectical method, the unity of rational and irrational in modern geopolitics is postulated, when we pay attention to the fact that the modern hybrid world of conflicts and simulation is based on emotions of fear, humiliation, hatred and hope.The scientific novelty of the dissertation lies in the fact that, for the first time in domestic philosophy, a socio-philosophical conceptualization of the phenomenon of geopolitical reformatting has been carried out in itThe scientific novelty of the obtained results is revealed in the following theoretical propositions, which are presented for defense:first:...