Досліджено нову філософську проблему, пов'язану з актуалізацією етнічної релігії (рідної віри) в Україні та аналогічні процеси у країнах Європи. Українське язичництво розглянуто як духовно-культурний феномен, що проявляється у світогляді, моральних нормах поведінки, звичаєвості й обрядовості у процесті функціонування етносу. Встановлено, що феноменальність рідної віри полягає в її здатності фіксувати, а за сприятливих умов - самовітворювати власні етнічні цінності. Показано, що дана актуалізація може відбуватися у підсвідомості носіїв власної етнічної культури як своєрідне підсвідоме "пригадування" окремими представниками етносу колективного досвіду своїх предків. Зроблено висновок, що етнорелігія (язичництво) - це природний генератор духовного життя етносів та упорядник їх життєвого простору та морально-звичаєвих відносин, в яких гарантом цілісності етнічної спільноти виступає сама етнічна група з її усталеними етнічними звичаями та цінностями Роду. Доведено, якщо розвитку етнічної релігії не перешкоджають зовнішні чинники - війни, поневолення, окупація, асимілятивні процеси, - то рідна віра може бути самодостатньою духовною системою на будь-якому етапі розвитку свого етносу, навіть на самому модерному. Зроблено висновок, що багатотисячолітні духовні традиції, що склалися природним шляхом, мають переваги перед штучними глобальними релігійними доктринами. Встановлено, що етнічні релігії виявляють більшу життєздатність і зберігають властивість періодично відроджуватись, і виступають засобом самозбереження етносу.

  Скачати повний текст

Виявлено, що понятійно-категоріальний апарат Г. Назіанзина за формою мав системний зв'язок із напрацьованою базою філософії античності, але з новим змістовним навантаженням у контексті вчення про людину апостола Павла та ряду інших християнських богословів. Встановлено місце антропологічних ідей, поглядів на богоподібність людини в творах ранньовізантійського філософа у загальному історико-філософському контексті. Доведено, що цілокупність (ціло-мудрість) людини, її виважений душевно-вольовий стан, і "просвітлений дух" мислиться Богословом як гарантія таємного спогляданням Бога на противагу зовнішнім, натуралістично-споглядальним, досвідно-логічним пошукам Істини як процесу, який іманентно містить в собі ряд неминучих похибок, помилок (гріха, зла). Реконструйовано особливості осмислення людського єства Г. Богословом, вказані ним шляхи до возз'єднання із первозданним Образом і Подобою (обожненням) на підставі базового синтезу мислительної тріади: віра - ум (розум) - розумна віра. Проаналізовано на прикладі Г. Назіанзина головну роль ортодоксального богословсько-містичного релігійного досвіду у становленні християнської антропології (богослов'я) на противагу релігійно-міфічним, еклектичним побудовам неоплатонізму. Доведено, що саме відношення до феномену магізму було одним із спонукальних чинників для Г. Богослова у пошуках та розумінні християнської духовності під час формування, ортодоксального вчення та ново-нікейських догматів.

  Скачати повний текст

Вперше в українському мовознавстві проаналізовано мову химерно-історичного роману О. Ільченка "Козацькому роду нема переводу...", розглянуто способи вираження основних психоментальних та етнокультурних особливостей і цінностей українців як етносу, зокрема, досліджено вербалізацію етнопсихічних архетипів. На підставі вивчення ідіостильових особливостей організації тексту досліджуваного роману виділено такі етнопсихічні архетипи: "Воля", "Віра", "Серце", "Козак", "Мати", "Дівчина". Розкрито своєрідність побудови тексту твору, наведено характеристику таких мовних образів: автора (людини XX ст.), оповідача (сучасника подій) і героя. Описано мовні засоби (епітети, порівняння, символи, синоніми, фразеологізми) реалізації етнопсихічних архетипів шляхом вербалізації типових рис етнічного характеру українців та вивлення цих рис у конкретних описах персонажів. Розглянуто невербальні засоби вираження психічного стану героїв. Етнокультурний елемент у романі репрезентовано у чоловічих (Козак Мамай, Михайло, пан Купа) та жіночих (мати Явдоха, Ярина, Роксолана) образах.

  Скачати повний текст

Проаналізовано категорію віри у філософських побудовах М. Бубера та Л. Шестова. Доведено, що гносеологічні позиції філософів мають схильність до розгляду віри не тільки як релігійної формули, а й як одного з важливих способів пізнання, яке людиною може сприйматись як пізнання містичне.

  Скачати повний текст

Виявлено сутнісні особливості релігійної віри (РВ) як релігієзнавчо-психологічного феномена на основі детального цілісного аналізу її структурованості та функціональності. Виокремлено різноманітні підходи до осмислення даного концепту. Доведено, що під РВ слід розуміти психічний стан, який має певні якісні характеристики, які зумовлені інтенціональністю та мають прояв у поведінці людини. Проаналізовано психологічний механізм формування РВ, його складові та специфічні особливості. Розглянуто місце РВ в контексті триєдності Віри, Надії, Любові, які є визначальним принципом формування духовності віруючої людини. Проведено реконструкцію крайніх форм прояву РВ, розкрито їх сутнісь із урахуванням їх впливу на людину, її психічне здоров'я. Відстежено психодинаміку РВ у адептів деструктивних культів у процесі їх входження в релігійну групу.

  Скачати повний текст

Розкрито зміст екзистенційно-антропологічного повороту у філософії В. Шинкарука та його вплив на подальший розвиток української філософської теорії. Проведено історико-філософський аналіз зміни предмета дослідження вченого, його зацікавленості універсумом буття людини, світоглядною парадигмою особистості, культурою як системою формоутворень людського духу. Увагу приділено аналізу феномену світогляду, його категоріальної структури, розробленої В. Шинкаруком. Доведено, що вчений розрив зміст понять "віра", "надія" та "любов" як світоглядних категорій, репрезентів духовності особистості, її суті. Розкрито та проаналізовано екзистенціали людського буття за В. Шинкаруком. Обгрунтовано свободу як визначальну особливість екзистенції особистості та можливість трансцендування її в істинно суще буття.

  Скачати повний текст

Проаналізовано принцип етичного релятивізму у філософії постмодерну, актуалізованого суттєвими трансформаціями сьогодення в Україні та світі. Зазначено, що з другої половини XX ст. відбувається процес відмови етики від класичної парадигми, зумовленої загальнокультурними змінами у напрямі плюралізації, релятивізації, здійснюється відхід з позиції центризму (его-, раціо-, тео-, телеоцентризму тощо), підривається віра у Граднаративи модерну. На підставі порівняльного аналізу праць провідних етиків, філософів проаналізовано особливості етики постмодерну (конструктивної та деконструктивної), її вплив на моральну свідомість людини та суспільства. Розглянуто особливості етики постмодернізму, а саме: спрямованість на маргінальні сфери людського життя; відкидання абстрактно-унікальних способів суджень і цінностей як вияв плюральності; відмова від бінарного протистояння модерну, злиття з живим моральним досвідом, переосмислення проблеми відповідальності з позиції ацентризму. Досліджено сучасну форму етичного релятивізму з властивими їй імморалізмом, деконструкцією, ігровим простором моралі. Зауважено, що суперечливий характер репрезентації суб'єкта у дискурсі постмодернізму взаємопов'язаний з розвитком нового типу взаємодії людини та суспільства.

  Скачати повний текст

Вперше проведено порівняльну характеристику стану здоров'я, психоемоційного статусу, загального реактивного потенціалу організму, клітинної та гуморальної ланок імунітету, мікробного пейзажу ротоглотки та товстого кишечника часто хворіючих дітей (ЧХД) з латентною формою туберкульозу та дітей з частими та рецидивуючими хворобами (ДЧРХ). За умов регіонального реабілітаційного центру вперше розроблено й оцінено програму медичної реабілітації ЧХД групи ризику з туберкульозу з комбінованим застосуванням імуномодулятора манакса та пробіотика симбітера. Встановлено, що ЧХД з віражем туберкулінової проби і тубінфікуванням, у порівнянні з ДЧРХ, у меншому ступені піддаються медико-психологічній корекції за умов цього центру. Вперше науково обгрунтовано етапний метод медичної реабілітації ЧХД залежно від хронічної характеристики ризику з туберкульозу: у регіональному реабілітаційному центрі - діти з сімейним контактом і ДЧРХ, у регіональному реабілітаційному центрі та місцевому санаторії - з віражем туберкулінової проби і тубінфікуванням.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Визначено основні тенденції вивчення творчості І.Гезеля в наукових працях XIX - першої половини XX ст. та проаналізовано теоретико-методологічні засади дослідження його філософії у сучасній літературі. Висвітлено основні положення натурфілософської концепції І.Гезеля у контексті парадигми "Бог - світ - людина" у аспекті гуманістичних і барокових тенденцій, які визначили домінування пантеїстичних і деїстичних елементів у тлумачені співвідношення Бога і природи, людини та Всесвіту. Визначено та систематизовано категорії, на яких базується формування поняття "внутрішня людина" у філософії І.Гізеля, а саме: "істина", "віра", "воля", "свобода", "щастя". Відтворено своєрідне розуміння І.Гізелем людини як "диспозиційного чинника" та "ноуменальної цілісності", згідно якого суть людини розглядається через спонукальність, яка дає змогу досягти єдності душі та тіла та визначає її неповторну духовну індивідуальність. Систематизовано нові тенденції трактування етичних норм християнської моралі у релігійно-філософському вченні І.Гізеля, за якою людина розглядається як індивідуальність, що поєднує духовні цінності, визначені божою мудрістю, та власний розум і волю. Виокремлено концепцію "громадянського гуманізму", що становить оригінальне бачення смислових факторів буття людини І.Гізелем, яке базується на усвідомленні значимості й неповторності людської індивідуальності не лише перед Богом, а й перед суспільством, а це призводить до вдосконалення як окремої особистості, так і суспільства в цілому.

  Скачати повний текст

Встановлено, що головні тенденції та особливості розвитку національної освіти в Галичині, були обумовлені сформованими упродовж віків ідеалами та національними традіціями народу. Розкрито зміст і шляхи формування моральнісного підгрунтя галицької педагогіки 1930-х рр., які полягають у моральних нормах, що базувалися на засадах загальнолюдської та національної моралі; національній освіті, наповненій пріоритетними ідеалами - любов до Бога та Батьківщини та національній традиції, що є частиною духовного життя народу та була стрижнем ідентичності галицької спільноти. Доведено, що націоналізація школи (відкриття українських класів у польських школах та створення українських шкіл), організація громадських утворень "Просвіта", "Рідна школа", "Підойма", "Українське педагогічне товариство", "Наукове товариство імені Т.Шевченка", "Українська бесіда", юнацьких утворень "Пласт", "Січ", "Сокіл", "Луг", "Боян" тощо, була засобом морального виховання. Аргументовано, що цінності - добро, любов, надія, милосердя, віра мають стати пріоритетним началом у сучасній переорієнтації індивіда та домінантою морально-духовної культури усього людства.

  Скачати повний текст

Досліджено основний масив художньої спадщини А.Азімова як специфічного явища науково-фантастичного дискурсу, що дає змогу розглянути оповідання, повісті та романи письменника у контексті стійких принципів організації їх формально-композиційних структур та зважаючи на їх художньо-концептуальний зміст. Показано, що специфіка науково-фантастичного дискурсу, значною мірою сформованого вже в оповіданнях, визначається наявністю характерної для науково-фантастичної літератури тематики, широким використанням специфічної лексики наукового та псевдонаукового характеру, нових термінів і понять, що дають змогу створювати атмосферу далекого майбутнього, інших світів тощо. На ідейно-смисловому рівні азімовському дискурсу притаманні гуманізм та оптимістична віра в можливості людського розуму. Показано, що за великих оповідальних форм відбувається подальше збагачення дискурсу за рахунок ускладнення та масштабності ідейно-смислового концепту створюваного письменником макросюжету. Зроблено висновок, що сукупність відзначених рис є свого роду дискурсивною парадигмою А.Азімова, відзначеною тим рівнем художньої оригінальності та майстерності, що дає підставу для віднесення його творчості до великої літератури, чи літератури основного потоку.

  Скачати повний текст

Визначено пізнавальні межі філософської віри та досліджено роль безумовного, межового досвіду у житті людини. Визначено свободну суть почуття віри як бази процесу пізнання людини чи знання істини шляхом визначення поняття "філософська віра" у контексті його співвідношення з поняттям "релігійна віра". Досліджено особливості суб'єкт-об'єктивних відносин у досвіді філософської віри. Показано буттєву підставу віри, абсолютний взаємозв'язок того, хто пізнає, і пізнавального. Показано механізм здійснення досвіду філософської віри як абсолютної форми абсолютного знання. Обгрунтовано віру як іншу форму іншого знання. Висвітлено комунікативну спрямованість віри та з'ясовано роль комунікативних засобів у процесі асиміляції досвіду віри в екзистенціальному просторі. Розглянуто характер співвідношення понять "віра", "довіра", "надія". Проаналізовано характер підстави невір'я.

  Скачати повний текст

Розкрито особливості феномену віри як чинника демократичної трансформації. Встановлено сутність та основні види політичної віри (ПВ), функції й її роль в політичних процесах. Проаналізовано вплив ПВ на демократизацію тоталітаризму й авторитаризму, розкрито механізми її формування та впливу на демократичну трансформацію. Виокремлено шість моделей взаємозалежності ПВ і демократичних перетворень на основі таких змінних, як вірування правлячої еліти та народу, міра консолідованості еліти та домінуючої політичної культури. З'ясовано механізм впливу ПВ на демократичні перетворення, що полягає у динаміці становлення ідеалу та діяльності щодо його реалізації. Встановлено взаємозв'язок ПВ і темпу демократичних перетворень в Україні.

  Скачати повний текст

Запропоновано системний аналіз художніх втілень смерті у поезії першої половини ХІХ ст. Виділено особливості романтичної свідомості, які вплинули на формування образу смерті. Розкрито причини підвищеного інтересу романтичної літератури до смерті як до явища та як до персони. З'ясовано, що російська романтична поезія уявляє смерть божеством найвищого рівня (позитивні та негативні антропоморфні типи), в пушкінському варіанті смерть зображено божеством другого рівня. Розглянуто варіанти інтерпретації поетами добового та річного календарних циклів, що асоціюються з загробним життям. Вперше визначено символи смерті, які є знаковими у творчості Пушкіна і Жуковського. Особливу увагу приділено втіленню ідеї смерті у пейзажній ліриці К.М.Батюшкова: елементи мистецтва (живопису, скульптури, театрального дійства) проникають у лірику. Містична віра в можливість спілкування живих з душами померлих зробила цвинтар зосередженням культу мертвих: явлення душі на цвинтарі - улюблена тема романтичної поезії. Уперше виявлено основні риси ідеального з точки зору російської романтичної поезії поховання.

  Скачати повний текст

Визначено показник середньостатистичної частоти недоношування у вагітних з йододефіцитними захворюваннями. Виділено основні перинатальні чинники ризику недоношування за умов йододефіциту. Встановлено пряму залежність між йододефіцитним станом у матері, функціональним станом щитовидної залози та фетоплацентарним комплексом у випадку недоношування вагітності на тлі дифузного еутиреоїдного зоба. Підтверджено, що нормалізація спонтанної активності матки з одночасною ліквідацією йодної нестачі найкраще досягається призначенням вагітним препаратів з вмістом калію йодиду та поліненасичених омега-3 жирних кислот у комплексі з препаратами, які впливають на скоротливу здатність матки.

  Скачати повний текст

Розкрито основні питання формування та розвитку релігійної віри як форми світовідчуття. Визначено предмет, зміст, основні складові та функціі релігії як однієї з форм світовідчуття. Доведено, що релігійна віра за механізмом функціонування є інтегрованим соціально обумовленим почуттям у структурі релігійного світогляду, а за функціями - різновидом релігійного світовідчуття, що виникає шляхом підкорення ідеї існування надприродного за наявності у віруючого психологічної установки "віри-довіри" до авторитету релігійного. Обгрунтовано соціально-психологічні засади впливу релігійної віри на формування світовідчуття релігійної особистості та виявлено роль і значення релігійної віри як інтегрованого соціалізованого почуття в структурі релігійного світогляду. Проаналізовано психологічні мотиви формування релігійної віри. Розкрито особливості формування Божественного локусу контролю релігійної людини та його значення для віруючого.

  Скачати повний текст

Розглянуто вплив релігійної віри на суїцидальні тенденції у середовищі студентської молоді. Доведено, що оптимістичність релігійного вирішення основної людської проблеми - життєвої скінченності чинить могутній антисуїцидальний вплив на свідомість і поведінку сучасного студенства. Розроблено анкету для діагностики релігійної віри та наявності суїцидальних тенденцій. Розглянуто програму групової профілактично-коригувальної роботи зі студенством. Запропоновано орїєнтовну схему індивідуальної психопрофілактичної бесіди з потенційним суїцидентом з використанням антисуїцидального потенціалу релігійної віри.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст