Дисертація досліджує символьну мову художніх творів на основі методів мистецтвознавства та інших дисциплін — культурології, історії, філософії, психології, що розширюють поле інтерпретації символів у живописі художників Києва початку XXI ст. В умовах постійних змін суспільно-політичної ситуації в Україні, актуалізації культурної ідентичності вивчення передумов розвитку символьної мови, етапів, типології, художньо-стильових особливостей у творчості митців Києва набуває особливого значення.Наукове завдання дисертації полягає в розробці типології символу в живописі київських митців початку ХХІ ст., характеристиці його контексту і художньо-стильових особливостей; в аналізі візуального лексикону сучасних митців; оцінці ролі архаїчних символів та їх модифікації в сучасній творчості художників; інтерпретації християнських символів у творах митців; вияві кроскультурних тенденцій в увиразненні суті та форми символу в живописі митців; вияві етнічних ознак у змісті та формі символу як маркера ідентичності; уточненні вихідного значення поняття «символ» у контексті візуалізації буття та культурної пам’яті.Здійснено огляд наукових праць, присвячених темі дисертації, зокрема: публікації, пов’язані із загальними теоретичними концепціями символу (В. Кандинський, Е. Кассірер, С. Лангер, Р. Арнхейм, М. Мерло-Понті, Ф. Вілрайт, У. Еко, Г. Почепцов, В. Сніжко і Л. Отрошко); символу як засобу комунікації (Д. Степовик, О. Федорук, Є. Причепій, О. Петрова, М. Селівачов, С. Гатальська, О. Кашуба-Вольвач, М. Юр, С. Стоян, С. Прищенко, М. Міщенко); символу в аспекті кроскультурної взаємодії (Дж. Мердок, Д. Сідні, Дж. Кошут, Б. Гройс); символу, що формує культурний код (К. Юнг, С. Кримський, Т. Яценко, Н. Грицюта, Л. Гоц, О. Тарасенко); духовної складової символу (Ф. Шлегель, В. Кандинський, М. Бердяєв, В. Воррингер, М. Еліаде, О. Петрова).Визначено, що питання художнього символу осмислювалось у наукових працях багатьох вчених, проте, попри існуючі наукові розвідки, ступінь дослідженості означеної теми в українському мистецтвознавстві залишається недостатнім.Актуалізують тему й відмінності традиційних і новітніх інтерпретацій художнього символу в живописі сучасних київських митців, що зумовлено трансформаційними процесами переходу з радянської на сучасну методологію дослідження. У дисертації визначено роль історичної пам’яті в контексті формування символів культури, що відтворюються навколо таких стрижнів, як тривкість, усвідомлення минулого, стійкість, сталість, самобутність, життєвість, спадкоємність, самосвідомість, самоідентифікація та ін. Запропоновано типологію символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Аналіз творів живопису виявив нову конотацію архаїчних, християнських і кроскультурних символів в українському образотворчому мистецтві. У процесі дослідження запропоновано новий погляд на символи, що мають сакральну основу, через які новітні твори транслюють духовність у XXI ст. У рамках цього питання означено діалог київських митців із К. Малевичем, відомим художником-авангардистом українського походження, передвісником ікони нового століття. Схарактеризовано художньо-стильові особливості символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Визначено чинники, що впливають на інтенсивність, загальне значення і трактування іконографії символу, що визначає видимість твору в сучасному контексті. Визначено національні чинники кроскультурності як одного з ключових чинників формування сучасного актуального мистецтва в творчості українських митців. Вагоме значення в цьому процесі мають такі складові, як орнамент — голос етносу, що вплетений у сучасний контекст, переосмислення радянського минулого, споріднені проблеми суспільства, іронія. Виокремлено етнічні ознаки в змісті та формі символу, що визначають національний аспект у візуалізації символу українських митців, до яких можемо віднести орнамент (петриківський розпис, вишитий одяг, розписані українські хати, рушники, килими тощо), Трипільську культуру, іконопис, стиль бойчукізму, геральдику, звернення до архетипів, національного декоративно-прикладного мистецтва, народної творчості, міфологем, містичного і трансцендентного (ритуали та легенди). Обґрунтовано появу нової іконографії та значення символу «герой» для українського народу, що модифікувався, набувши сучасної виразності та нової української національної символіки — «герой Небесної Сотні», «Майдан», «жінка-воїн», «воїн-кіборг», «земля на Грушевського» та ін. Уточнено поняття художнього символу як вираження творчих інтенцій на прикладі живопису київських митців початку ХХІ ст.; специфіку і характер індивідуальних творчих візуальних практик, що сприяють націєтворчим процесам. Це становить перспективність вивчення змісту і форми художнього символу як важливого інструменту комунікації між поколіннями, його ролі в національно-культурній ідентифікації, трансформаційних процесах поступу держави, відчуття належності до нації.^UThe relevance of the research topic is due to the need for a contextual analysis of the symbolic language of artistic works, based on culturological, art history methods and other disciplines — history, philosophy, psychology, which expand the field of interpretation of symbols in the paintings of Kyiv artists at the beginning of the XXI century. The scientific task of the dissertation is to develop the typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century, the characteristics of its context and artistic and stylistic features; in the analysis of the visual lexicon; assessment of the role of archaic symbols and their modification in the modern work of artists; interpretations of Christian symbols in the works of artists; manifestations of cross-cultural trends in the expression of the essence and form of the symbol in the painting of artists; manifestations of ethnic features in the content and form of the symbol as an identity marker; clarifying the original meaning of the concept of “symbol” in the context of visualization of existence and cultural memory.It was determined that the issue of the artistic symbol was considered in the scientific works of domestic and foreign scientists, however, despite the existing scientific research, the degree of development of this topic in Ukrainian art history remains insufficient and requires a comprehensive study of it to solve the tasks. The topic is also actualized by the contradictions between traditional and new interpretations of the artistic symbol in the painting of modern Kyiv artists. This is due to the transformation processes of the transition from the Soviet to the modern research methodology, which are reflected in the analysis of works of painting, art and culture in general. The dissertation defines the role of historical memory in the context of the formation of cultural symbols, which are reproduced around such pillars as durability, awareness of the past, stability, constancy, originality, vitality, continuity, self-awareness, self-identification, etc. The typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the beginning of the XXI century is proposed. The analysis of paintings revealed a new connotation of archaic, Christian and cross-cultural symbols in Ukrainian fine art. In the course of the study, a new look at symbols with a sacred basis, through which the latest works transfer spirituality into the XXI century, was proposed. As part of this issue, the dialogue of Kyiv artists with K. Malevich, the famous avant-garde artist of Ukrainian origin, the forerunner of the icon of the new century, is defined. The artistic and stylistic features of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century are characterized. The factors affecting the intensity, general meaning, and interpretation of the iconography of the symbol, which determine the visibility of the work in the modern context, are determined. The national factors of cross-cultural interaction, which are one of the key factors in the formation of modern topical art in the creativity of Ukrainian artists, are determined. Ethnic features in the content and form of the symbol are singled out, which form the national aspect in the visualization of the symbol by Ukrainian artists, which include ornament (Petrykivka painting, embroidered clothes, painted Ukrainian houses, towels, carpets, etc.), Trypillya culture, icon painting, Boychukism style, heraldry, appeal to archetypes, national decorative and applied art, folk art, mythology, mystical and transcendent (rituals and legends). The emergence of a new iconography and the meaning of the "hero" symbol for the Ukrainian people are substantiated. The symbol that was modified, acquiring a modern expressiveness and a new Ukrainian national symbolism — “Hero of the Heavenly Hundred”, “Maidan”, “woman-warrior”, “warrior-cyborg”, “soil on Hrushevsky” and others. The concept of an artistic symbol as an expression of creative intentions is clarified on the example of the painting of Kyiv artists of the early XXI century; the specifics and character of individual creative visionary practices that contribute to nation-building processes. A complex interdisciplinary approach to the study and theoretical understanding of the artistic symbol contributed to the solution of the scientific task of the dissertation, the application of contextual and conceptual approaches in the field of art history to the analysis of the artistic symbol in painting as a form of identification in modern art, made it possible to trace the integration of universal symbols into the creative practices of modern Kyiv painters in in terms of multiculturalism and interethnic diversity, due to the peculiarities of individual creative intentions.

Вивчено психологічні особливості агресивності як стійкої властивості особистості, визначено її зміст, структуру та індивідуально-психологічну специфіку проявів. Вперше теоретично експліковано й емпірично досліджено психологічні складові (компоненти) агресивності: емоційний, когнітивний, поведінковий, спонукальний і контрольно-регулювальний. Розроблено типологію агресивності, що грунтується на специфічному якісно-кількісному поєднанні її основних показників (компонентів). Встановлено зв'язок агресивності з такими властивостями особистості, як емпатія, локус контрлю, тривожність, екстраверсія-інтраверсія, відчуття провини, емоційність. На підставі результатів наукового дослідження виявлено, що певне поєднання, комбінація означених показників (компонентів) агресивності характеризує її тип, який відрізняється якісною своєрідністю. Доведено, що особи з різним типом емоційності характеризуються наявністю специфічних індивідуально-психологічних особливостей агресивності. Розроблено й апробовано нову методику діагностування якісних параметрів агресивності. З'ясовано, що емоційність може набувати значення системотвірного фактора стосовно індивідуальної специфіки агресивності. Експериментально підстверджено високу надійність і валідність запропонованого тесту-опитувальника, наведено рекомендації щодо його використання у наукових дослідженнях і з практичною метою.

  Скачати повний текст

Проаналізовано проблеми реалізації зовнішньополітичних інтересів держави інформаційними засобами за умов міжнародних криз. Розглянуто процеси формування та реалізації інформаційної зовнішньополітичної стратегії, систематизовано теоретичні та прикладні проблеми застосування інформаційно-комунікативних інструментів впливу на зовнішні аудиторії. Досліджено сучасні тенденції в організації міжнародних комунікаційних потоків за кризових умов та практику діяльності у даній сфері держав, які істотно впливають на формування та реалізацію зовнішньої політики України. Створено концепцію, узагальнено проблеми її реалізації у міжнародному аспекті та побудовано нову модель інформаційної зовнішньополітичної стратегії. На підставі вивчення досвіду інформаційного протистояння під час антитерористичної кампанії встановлено характер інформаційної зброї "масового психічного ураження", спрямованої на зниження відчуття безпеки, поширення паніки та страху. Показано, що не тільки масова свідомість, але й політичні інститути, економічна та культурно-цивілізаційна система в цілому стають метою подібних інформаційних впливів. Визначено провідні тенденції в інформаційному забезпеченні зовнішньої політики США за умов сучасного кризового стану системи міжнародної безпеки, а також закономірності здійснення зовнішньополітичних комунікацій російською елітою у пострадянських країнах. Наведено пропозиції щодо формування сучасної державної інформаційної стратегії України у сфері зовнішньої політики.

  Скачати повний текст

Проаналізовано підходи до проблеми ірраціонального пізнання у західноєвропейській філософській думці. Охарактеризовано особливості ірраціонального пізнання, специфіку його ролі та проявів у процесі становлення та розвитку української філософської думки. Доведено, що звернення до ірраціонального пізнання у філософській культурі України випливає із специфіки національно-ментального критерію та психічних особливостей українського характеру та сягає своїм корінням античного та давньоукраїнського міфологічного світогляду. Простежено посилення уваги до ірраціонального пізнання у християнізованій філософській думці Києворуської доби та у період українського Відродження із акцентом на містичність, символічність, трансцендентність. Обгрунтовано визначальну роль філософського вчення Г.Сковороди в утвердженні уваги до ірраціонального, де особливими засобами пізнання є "серце", "натхнення", "споріднена праця". Встановлено, що традиція ірраціонального простежується і у романтичному світогляді М.Гоголя, М.Костомарова, П.Куліша, Т.Шевченко, О.Потебні, П.Юркевича, Лесі Українки, де пізнання це - духовне зусилля, робота душі, глибокі внутрішньо-моральні переживання, яке здійснюється через символічно-містичне бачення, інтуїтивне відчуття, екзистенціально-межове сприйняття.

  Скачати повний текст

Дисертація представляє комплексне дослідження проблеми інтерпретації партесної музики в руслі історично інформованого виконавства. Така інтерпретація вибудовувалася на основі інформації про виконавську практику певного історичного періоду, отриману з музично-теоретичних й виконавських трактатів того часу. Музична епоха, що особливо привернула увагу історично зорієнтованих виконавців, – доба бароко. Важливим елементом барокового світобачення було сприйняття музики як божественного мистецтва, яке виховує, змінює й підносить серця людей. Митцями доби бароко розроблена теорія музичних афектів – широкого спектру емоцій втілюваних у музиці, спрямованих на сприйняття й пережиття слухачами. Тому на музичну мову проектують засоби риторичного мистецтва, формуються спеціальні виразові засоби – музично-риторичні фігури, передбачається наявність додаткової семантики й алегоричного змісту композицій. Зростають вимоги до музикантів, які поєднують особистісні, духовні, емоційні, інтелектуальні та професійні якості виконавців. Українська музика бароко найяскравіше представлена партесною творчістю. Багатоголосий партесний спів було запроваджено в літургійну практику православної традиції наприкінці XVI століття. Жанр партесного концерту сформувався у другій половині XVII століття як наскрізна музична форма, що розвивається відповідно до словесного тексту й законів риторики. Партесний спів розвивався при монастирях, митрополичих кафедрах й освітніх осередках: братських школах, колегіумах й у Києво-Могилянській академії. На заняттях музики в академії студенти вивчали теорію, нотну грамоту і спів, а гра на музичних інструментах заповнювала дозвілля. Важливими центрами розвитку партесного співу й музичної освіти на території України були Луцьк, Острог, Львів, Унів, Почаїв, Київ, Чернігів, Харків та Переяслав. Взаємозв’язок семантики слова й музичного втілення є особливою виразовою сферою партесних композицій, тому риторичне осмислення їх музичної мови необхідне для розуміння й виконання музики цього стилю. Науковою новизною дисертаційного дослідження є характеристика риторичного стилю письма Миколи Дилецького й Івана Домарацького та виділення спільних засобів, що творять образ риторичної мови партесних творів. Риторичні засоби у творах М. Дилецького служать збагаченню афективної сфери композицій, натомість у партесних концертах І. Домарацького риторика цементує музичну форму й увиразнює текстові акценти догматичного й дидактичного значення. Обидва композитори персоніфікують образи літургійного тексту за допомогою засобів музичної мови. Спільним для письма обох композиторів є спеціальна семантика певного типу музичного розвитку. Зокрема поліфонічна й імітаційна фактура є символічним втіленням кількості, а категорія вічності відтворена спільним акордовим комплексом – низхідним рухом паралельними тризвуками. Історично інформована інтерпретація одного твору передбачає самостійне редагування виконавцем нотного тексту, відповідно до його знань про тогочасну виконавську практику. Важливими виразовими засобами на трактування яких впливає теоретичне дослідження є темп музичного твору, співвідношення темпів при зміні метру, музична артикуляція, загальна динаміка, кількість та розміщення виконавців. Співвідношення темпів при зміні метру в партесному творі може відбуватися кількома способами (відповідно до музичного й словесного контексту): за пропорційними співвідношеннями, за тотожним ритмічним мотивом, як у сучасній практиці, або за співвідношенням, згаданим в анонімному трактаті «Препорцыя». Музична артикуляція партесних композицій передбачає свідоме відтворення вербального тексту й стосується фразування, поєднання штрихів, застосування артикуляційних пауз, акцентування ритмічних і мелодичних вершин. На межі артикуляційних і динамічних виразових засобів лежить прийом messa di voce – роздування звуку і його поступове згасання. Виконавський засіб messa di voce відображає естетику барокового звуковедення і підкреслює контраст мелодико-ритмічного розвитку різних голосів хору. Властивою для партесної музики є контрастна динаміка й особливе відчуття акустики приміщення, об’єм якого заповнюється просторовим розміщенням виконавців й спеціальними динамічними ефектами.Науковою новизною дослідження є формулювання алгоритму вивчення й виконання партесного твору диригентом з урахуванням давніх праць й досвіду історично інформованих виконавців. Результати дослідження можуть бути використані у наукових та освітніх студіях партесної музики, барокового виконавства й музичної риторики, зокрема риторики в українській музиці XVII–XVIII століть. А сформована модель інтерпретації партесного твору відповідно аплікована у творчій діяльності сучасних хорових колективів та навчальній роботі студентів-диригентів.^UThe thesis represents a complex research of interpretation of Ukrainian partes music in the terms of Historically Informed Performance. The authentic interpretation implied original sound of the composition intended by the author. Thus, such interpretations were built on the knowledge of performance practice of the definite historical period, retrieved from musical treatises of the time. The epoch, which attracted the most attention of historically informed performers, was baroque. One of the most important mind-sets of baroque period was regarding music as divine art, its main function was to nurture, transform, and elevate the human hearts. Baroque artists developed the theory of musical affects that is a wide range of feelings embodied in music and to be understood and embraced by listeners. Due to this idea the rhetorical means were applied to music. The musical rhetorical figures were formed and learned, and the special semantics was expected to be retrieved from the composition. The exemplary image of professional musician was formed with emphasis on high requirements to his personality, musical taste, knowledge, and technique in their integrity.Ukrainian baroque music is mainly represented by partes works. The partes singing was cultivated in monasteries, metropolitan residences, and educational centres that is brother’s schools, collegiums, and in Kyiv-Mohyla Academy. In the music lessons students had been taught singing, musical notation, and musical theory, and had mastered their musical instruments at leisure time. The partes singing was cultivated in Lutsk, Ostrog, Lviv, Univ, Pochaiv, Kyiv, Chernivtsi, Kharkiv, and Pereyaslav.The correlation between verbal semantics and its musical realization is a significant attribute of musical expression in partes works. That is why the rhetorical perception of musical language of the compositions is absolutely necessary to understand and interpret this music. The scientific novelty of the research is a characteristic of rhetorical style of both composers, and the selection of mutual means which represent the national version of rhetorical language in partes works. Rhetorical tools in M. Dyletskyj’s compositions are more emphatic, while the concerts of I. Domaratskyj reveal the structural and didactical functions of rhetoric. Both composers personified Biblical characters using different elements of musical language. The mutual attribute of their rhetorical style is an intentional special meaning of definite kind of musical development. For example, the symbolic embodiment of quantity was represented by polyphonic structure (especially imitative polyphony), and the symbol of eternity was a complex of chords – the descending parallel triads.Each performance of the early music work should include the redaction of the musical text prepared by the performer (conductor) himself as it was usual for baroque performance practice. Expressional means, decision on which is deduced from the theoretical research, are tempo, correlation between tempo and meter changes, musical articulation, general dynamics, and finally, quantity and disposition of musicians. The tempo correlations in meter changes can be realized in several different ways, each in correspondence with musical and verbal context. Such correlations can be measured by proportions, by identical rhythmic motive, similarly to the modern metro-rhythmic practice, and in the manner described in the anonymous treatise «Proportion». The musical articulation in partes works should reflect the thoughtful reproduction of verbal text. It concerns the phrasing, combination of the touches, application of the articulation rests, rhythm and melodic accentuation. On the junction of musical articulation and dynamics lays the sound effect called messa di voce. This expressional tool was inherent for baroque sound emission and voice-leading furthermore, it also highlighted the contrast in melodic and rhythmic development of different choral parts. The most natural for partes music is the contrast dynamics. Historically informed interpretation implies also a special account of acoustics. The space of the stage (or other concert room) has to be filled with sound stereophonically through the disposition of performers, special dynamic effects and expressive musical articulation.The scientific novelty of the research is a formulation of an algorithm of learning and performing the partes music by the modern conductor. This process includes knowledge from early treatises and practical experience of historically informed performers. The results might be used in the subsequent studies of Ukrainian partes music, baroque performance, and musical rhetoric (especially the rhetoric in Ukrainian music of the 17th and 18th centuries). The described pattern of interpretation of partes works might be also applied into performances of Ukrainian choirs and ensembles, as well as into educational programs for choral conductors.

Розкрито проблему професійного удосконалення та самоудосконалення особистості засобами культури та мистецтв у системі освіти Франції. Зазначено, що даний процес визначає континіумне поняття "артистичне виховання". Доведено, що артистичне виховання засобами мистецтва, через позитивні естетичні почуття, розвиває здібності до творчої експресії та відчуття творчості, сприяє розквіту особистої незалежності та індивідуальності учня, урівноважує розумові та почуттєві можливості учнів, культивує способи мислення та дії, стає необхідним для уміння орієнтуватися та поводитися у сучасному суспільстві. Встановлено, що поступи у даному вихованні стають визначальними у міждисциплінарних зв'язках, акцентують увагу на численних формах і символах, що є ключем до багатьох знань і дій, одержаних у школі.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена проблемам виховання ціннісного ставлення до живої природи учнів середнього шкільного віку. Уточнено зміст понятійного апарату дослідження, зокрема, таких понять, як «цінність», «жива природа», «ціннісне ставлення», та запропоновано визначення понять «ціннісне ставлення до живої природи учнів середнього шкільного віку» і «виховання ціннісного ставлення до живої природи учнів середнього шкільного віку». Проаналізовано та узагальнено передовий досвід вітчизняних та закордонних дослідників щодо виховання ціннісного ставлення до живої природи учнів середнього шкільного віку. Визначені структурні компоненти ціннісного ставлення до живої природи учнів середнього шкільного віку, обґрунтовані критерії і показники його вихованості: когнітивно-аналітичний критерій характеризує володіння екологічними поняттями і термінами; розуміння наслідків антропогенного впливу на довкілля і причин сучасної екологічної кризи; обізнаність із загальними закономірностями існування природи, знання правил етичної поведінки у природі; емоційно-мотиваційний критерій відображає потребу учнів у накопиченні екологічних знань, любов до природи, потребу у гармонійному співіснуванні з нею, розуміння необхідності збереження і примноження природних багатств; інтерес до екологічних проблем, розуміння необхідності власної природоохоронної діяльності; ставлення до протиприродних дій інших людей, відчуття власної причетності до глобальних екологічних проблем; діяльнісно-поведінковий критерій характеризує уміння здійснювати екологічні спостереження, виконувати екологічні проєкти, здійснювати агітаційну і пропагандистську екологічну роботу серед населення; активність у екологічних акціях, роботі громадських природоохоронних організацій; готовність природоохоронної діяльності; здатність до самооцінки вихованості ціннісного ставлення до живої природи.Відповідно до зазначених критеріїв і показників виокремлено такі рівні вихованості ціннісного ставлення до живої природи учнів середнього шкільного віку: високий, достатній, середній, низький.У результаті огляду наукової літератури, математично-статистичного аналізу результатів експертного оцінювання було визначено педагогічні умови виховання ціннісного ставлення до живої природи учнів середнього шкільного віку, а саме: активізація використання інтерактивних методів виховання; виховання ціннісного ставлення до живої природи у процесі вивчення навчальних предметів; впровадження факультативних курсів, спрямованих на виховання ціннісного ставлення до живої природи учнів середнього шкільного віку; використання потенціалу позакласної роботи для виховання ціннісного ставлення до живої природи учнів середнього шкільного віку. Для цілісного уявлення про виховання ціннісного ставлення до живої природи учнів середнього шкільного віку розроблено модель, яка складається з таких блоків: цільового (мета і завдання процесу виховання ціннісного ставлення до живої природи), методологічний (методологічні підходи та принципи виховання ціннісного ставлення до живої природи учнів середнього шкільного віку), змістовий (навчальні предмети, що мають значні можливості у виховання ціннісного ставлення до живої природи, і факультативні курси), процесуальний (форми, методи та етапи виховання ціннісного ставлення до живої природи), результативний (критерії, відповідні їм показники і рівні вихованості ціннісного ставлення до живої природи учнів середнього шкільного віку). Результатом реалізації моделі є позитивна динаміка вихованості ціннісного ставлення до живої природи.^UThe dissertation is devoted to the problems of education of values to the living nature of middle school students. We clarified the content of the conceptual apparatus of research, in particular, such concepts as "value", "living nature", "values" and proposed a summary definition of "values of wildlife of middle school students" and "education of values nature of middle school students". The best practices of domestic and foreign researchers of educating the values of the attitude to the living nature of middle school students are analyzed and generalized. The structural components of the value attitude to living nature of secondary school age students are determined, the criteria and indicators of his upbringing are substantiated: the cognitive-analytical criterion characterizes the mastery of ecological concepts and terms; understanding the consequences of anthropogenic impact on the environment and the causes of the current environmental crisis; familiarity with the general laws of nature, knowledge of the rules of ethical behavior in nature; emotional and motivational criterion reflects the need of students to accumulate ecological knowledge, love for nature, the need for harmonious coexistence with it, understanding the need to preserve and increase natural resources; interest in environmental issues, understanding the need for their own environmental activities; intolerance of other people's unnatural actions, a sense of belonging to global environmental problems; activity-behavioral criterion characterizes the ability to carry out environmental observations, implement environmental projects, to carry out agitation and advocacy environmental work among the population; activity in ecological actions, work of public environmental organizations; environmental skills; ability to self-assess the education of values to wildlife. According to the specified criteria and indicators such levels of education of the value relation to the living nature of pupils of average school age, as high, sufficient, average are allocated.As a result of reviewing the scientific literature, mathematical and statistical analysis of the results of expert evaluation, we identified pedagogical conditions for educating values of wildlife of middle school students, namely: intensifying the use of interactive methods of education; education of values to wildlife in the process of studying subjects; introduction of optional courses aimed at educating the values of wildlife of middle school students; use of the potential of extracurricular activities for the education of values to the living nature of middle school students. The pedagogical conditions of education of values to wildlife have been developed, experimentally tested and substantiated, which are realized with the help of the created graphic model of education of values to wildlife of middle school students. This model consists of the following blocks: target (the purpose and objectives of the process of educating values of wildlife), methodological (which includes methodological approaches and principles of educating values of wildlife of middle school students), substantive (subjects with significant opportunities in the education of values of wildlife, and elective courses), procedural (forms, methods and stages of education of values to wildlife), effective (consists of criteria, corresponding indicators and levels of education of values to the living nature of middle school students). The result of the model is a positive dynamics of education of values to wildlife.

Вперше науково обгрунтовано педагогічні умови виховання шанобливого ставлення до матері у старших дошкільників. Визначено зміст понять "шанобливе ставлення дитини до матері" (позитивне сприйняття дитиною емоційного, фізичного, психологічного образу матері, її статусу в родині та родинних стосунках, що засноване на моральних знаннях і досвіді дитини та відображається в моральних вчинках стосовно матері) та його структуру (світоглядно-пізнавальний, емоційно-вольовий і дієвий складники), а також "вихованість у дитини шанобливого ставлення до матері" (відчуття та прояв дитиною поваги, пошани до матері, піклування, ніжності та турботи про неї) та його компоненти (інформаційно-змістовий, емоційно-ціннісний, поведінковий). Розглянуто критерії (когнітивний, емоційно-почуттєвий, діяльнісний) і показники, охарактеризовано рівні (достатній, задовільний, низький) вихованості шанобливого ставлення до матері у старших дошкільників. Розроблено експериментальну модель, що містить етапи (інформаційно-збагачувальний, рефлексивно-діяльнісний, інтегративно-творчий), форми та методи роботи з реалізації педагогічних умов виховання шанобливого ставлення до матері у дітей старшого дошкільного віку (інтегровані заняття, дидактичні ігри та вправи, ситуації морального вибору, повчальної історії, бесіди, читання й обговорення літературних творів).

  Скачати повний текст

У дисертації наведено нове, науково-обгрунтоване теоретичне узагальнення та здійснено розв’язання актуального завдання, яке полягало у з’ясуванні впливу показників якості сну на стан здоров’я медсестер терапевтичних і хірургічних відділень, які працюють позмінно, шляхом дослідження рівня артеріального тиску, диспозиційного оптимізму та їх взаємозв’язків з якістю сну. Вперше в Україні досліджено детермінанти здоров’я у медсестер при позмінній роботі, до яких відноситься погана якість сну, на яку негативно впливає тривалість роботи по змінах та частота нічних змін протягом місяця; зростання артеріального тиску, на що впливає тривалість роботи по змінах, частота нічних змін протягом місяця, сімейний стан (заміжні, розлучені) та наявність дітей; низький оптимізм (високий песимізм) у терапевтичних і хірургічних медсестер. Виокремлено основі порушення сну у медсестер різних відділень (нічні прокидання, проблеми із засинанням через кашель і хропіння, відчуття спеки, відчуття болю, сновидіння та відчуття холоду), які статистично значимо залежать від вікового аспекту та режиму роботи. Встановлено вірогідний взаємозв’язок у загальній сукупності між частотою проблем із засинанням та артеріальним тиском, який характеризувався зростанням частоти проблем із засинанням за наявності артеріальної гіпертензії. Проведено порівняльну оцінку порушень якості сну та артеріального тиску відносно профілю роботи медсестри. Встановлено, що у медсестер терапевтичних відділень, які працюють позмінно та в яких виявлена погана якістю сну, рівень систолічного артеріального тиску вірогідно вищий проти таких значень у медсестер хірургічних відділень. Аналіз частоти проблем із засинанням вказує на вірогідну залежність між рівнем артеріального тиску та проблемами із засинанням, ефективністю сну, пробудженням посеред ночі або рано вранці у медсестер терапевтичних відділень, тоді як у хірургічних медсестер такий зв’язок не виявлено. Досліджено диспозиційний оптимізм та встановлено низький рівень оптимізму у 40 % терапевтичних медсестер і 35 % хірургічних медсестер, на який у медсестер терапевтичного профілю негативно впливає вік, тривалість роботи по змінах та їх частота, а також число дітей, тоді як у працівників хірургічного профілю – вік і тривалість позмінної роботи. Чим вищий показник диспозиційного оптимізму, тим більше задоволені медсестри роботою. Показано взаємозв’язок між якістю сну, рівнем артеріального тиску і диспозиційним оптимізмом, який характеризувався тривимірною асоціацією: погана якість сну асоціювалась з підвищенням артеріального тиску та переважанням диспозиційного песимізму, тоді як зростання систолічного й діастолічного артеріального тиску – зі зниженням рівня оптимізму.^UThe present paper provides a new, scientifically based theoretical generalization. It solves the actual task of determining the influence of sleep quality indicators on the health status of nurses in therapeutic and surgical departments who do shift work by studying the level of blood pressure, dispositional optimism and their relationships with sleep quality. For the first time in Ukraine, the determinants of health among nurses during shift work were investigated, which include poor sleep quality negatively affected by the duration of shift work and the frequency of night shifts during the month; BP growth affected by the duration of shift work, the frequency of night shifts during the month, marital status (married, divorced) and the presence of children; low optimism (high pessimism) in therapeutic and surgical nurses. The basis of sleep disturbances in nurses of different departments (night awakenings, problems falling asleep due to coughing and snoring, feeling hot, feeling pain, dreaming, and feeling cold) was identified, which statistically significantly depended on the age and work schedule. A probable relationship was established in the general population between the frequency of problems with falling asleep and blood pressure, which was characterized by an increase in the frequency of problems with falling asleep in nurses having arterial hypertension. A comparative assessment of sleep quality disorders and blood pressure concerning the nurse’s work profile was carried out. The systolic blood pressure level is probably higher in the nurses of the therapeutic departments who do shift work and have poor sleep quality compared to such values in the nurses from surgical departments. An analysis of the frequency of sleep problems indicated a likely relationship between blood pressure levels and sleep problems, sleep efficiency, and middle-of-the-night or early-morning awakenings in therapeutic nurses. In contrast, no such relationship was found in surgical nurses. Dispositional optimism was investigated, and a low level of optimism was established in 40 % of therapeutic nurses and 35 % of surgical nurses; the therapeutic nurses are negatively affected by age, duration of shift work and its frequency, as well as the number of children, while the surgical nurses are negatively affected by age and duration of shift work. The higher the indicator of dispositional optimism, the more satisfied the nurses are with the job. The relationship between sleep quality, blood pressure level and dispositional optimism was shown, which was characterized by a three-dimensional association: poor sleep quality was associated with an increase in blood pressure and a predominance of dispositional pessimism, while an increase of systolic and diastolic blood pressure was connected with a decrease of the level of optimism.

Зрілість політичних систем сучасності має низку показників, серед яких – модель взаємовідносин держави і суспільства. Характеристиками цієї моделі можуть виступати такі показники, як розвинутість громадянського суспільства в частині впливовості його інститутів, відчуття захищеності населення (соціальної, правової, інформаційної тощо), рівень політичної і правової культури громадян, стан громадянської освіти, сальдо міграції держави, реальні практики реалізації конституційного права громади на управління територією. Останній показник в Україні має міждисциплінарну природу як у контексті теоретико-методологічних підходів наукового вивчення, так і в самих практиках впровадження.Результатом компаративного аналізу стало виявлення специфіки світових та вітчизняних практик впровадження децентралізації в частині їх політико-правового забезпечення, суспільного діалогу та успішних локальних кейсів. Визначено, що політико-правове забезпечення процесу впровадження децентралізації у Франції, Польщі та Україні базується на Європейській хартії місцевого самоврядування та наявності реальних практик організації публічної влади на трьох рівнях: центральний (національний), місцевий (локальний), проміжний (регіональний).У ході дослідження будо визначено два кейси діалогу суспільства і держави у контексті державної регіональної політики. Перший кейс – це практична взаємодія, що відбувається завдяки розвинутому громадянському суспільству за допомогою: бюджету громадських ініціатив, громадських рад та консультативних органів, асоціацій громадських організацій, експертного та проєктного середовища, громадського контролю. Другий кейс (провладний) - має меті лише залучення громадськості до організації владних ініціатив. Функціонування кейсів залежить від моделі місцевого самоврядування конкретної держави та стартових умов проведення реформи. Доведено, що втілення реформи децентралізації в Україні, на основі європейського досвіду, відбувається з використання існуючих моделей управління територіями. У побудові практик менеджеризму використовується поєднання державного, регіонального й локального принципів управління, що мають на меті делегування повноважень і встановлення контролю між центром та регіоном за принципом субсидіарності. У роботі обґрунтовано, що оцінка регіональної політики в регіоні залежить від індикаторів ефективності територіальних громад. Під час дослідження було проаналізовано декілька систем індикаторів, що містяться у трьох підходах: внутрішньому, зовнішньому, локальному (авторському). Авторський підхід було запропоновано автором для використання Вінницькою облдержадміністрацією, що містив наступні індикатори: - динаміка демографічної ситуації в громаді; - співвідношення природнього скорочення населенні і міграції; - вікова структура населення в громаді; - рівень дотаційності бюджетів за відповідний рік; - питома вага видатків на утримання апарату управління у власних ресурсах; - діяльність соціальної та адміністративної інфраструктури; - фактичні капітальні видатки на 1-го мешканця територіальної громади. Визначено успішний кейс впровадження реформи децентралізації на прикладі Вінницької області. У досліджуваних громадах Вінниччини помітно змінилася структура місцевих бюджетів, відбулася активізація мешканців громади, які стали долучатися до консультацій та громадських слухань, відбулось створення ЦНАП, нових медичних амбулаторій та опорних шкіл, реставрація пам'яток культури та активізація культурного життя. Ключові висновки кваліфікаційної наукової праці довели, що у великих за своєю площею державах, з усталеною практикою впливу недержавних інститутів на державну політику та успішними локальними практиками самоврядування, слід очікувати формування діалогу між державою і суспільством шляхом ініціатив «знизу», що сприятиме модернізації системи владних відносин в бік «уряду професіоналів», розгалуженої системи представництва локальних територій на загальнонаціональному рівні, легітимності державних інститутів та демократизації політичної системи.^UThe maturity of modern political systems has a number of indicators, including the model of the relationship between state and society. Such indicators as the development of civil society in terms of the influence of its institutions, the sense of protection of the population (social, legal, informational, etc.), the level of political and legal culture, the status of civic education, the state migration balance, real practices of the realization of constitutional law to manage the territory by communities can be considered as characteristics of this model. The last indicator has an interdisciplinary nature in Ukraine: both in the context of theoretical and methodological approaches to scientific study, and in the implementation practices themselves.Detection of the specificity of global and national practices of decentralization implementation in terms of their political and legal support, public dialogue and successful local cases is a result of the comparative analysis. It is determined that the political and legal support of the decentralization process in France, Poland and Ukraine is based on the European Charter of Local Self-Government and the existence of real practices of the organisation of public authority at three levels: central (national), domestic (local), intermediate (regional). The author identifies two cases of dialogue between society and state in the context of state regional policy. The first case is a practical interaction that takes place due to developed civil society through the budget of public initiatives, public councils and advisory bodies, associations of public organizations, expert and project environment, public control. The second case (pro-government) aims only to attract the public to the organization of power initiatives. The functioning of the cases depends on the model of local self-government of a particular state and the starting conditions for the reform implementation. It is proved that the implementation of decentralization reform in Ukraine, based on European experience, takes place with the use of existing models of territory management. Combination of state, regional and local principles of management, aimed at delegation of powers and setting the control between the center and the region on the principle of subsidiarity, is used for the construction of managerial practices.It is substantiated that an assessment of regional policy in the region depends on indicators of the territorial community's effectiveness. During the study, several systems of indicators were analyzed, which are contained in three approaches: internal, external, local (author's approach). The author's approach was proposed by the author for the Vinnytsia Regional State Administration, which contained the following indicators: - dynamics of the demographic situation in the community; - the ratio of natural population decline and migration; - age structure of the population in the community; - level of budget subsidy for a certain year; - the share of expenditures for the maintenance of the management staff in its own resources; - activities of social and administrative infrastructure; - actual capital expenditures per 1 inhabitant of the territorial community. The successful case of decentralization reform implementation on the example of Vinnytsia Region is determined. The structure of local budgets in the studied communities of Vinnytsia Region has significantly changed, community residents have become more active and have started to join consultations and public hearings, new administrative services centers, medical clinics and support schools have been established, cultural monuments have been restored and cultural life has been intensified. The key conclusions of the qualification work proved that in large states, with a well-established practice of the influence by non-state institutions on public policy and successful local self-government practices, the formation of dialogue between the state and society through the «bottom-up» initiatives should be expected. It will contribute to the modernization of power relations towards the «government of professionals», the branched system of representation of local territories at the national level, the legitimacy of state institutions and the democratization of the political system.

Проаналізовано сучасні теоретичні підходи щодо дослідження проблеми дезадаптації, розкрито сутність даного поняття. Встановлено зв'язок глибинних детермінант дезадаптації з едіповим періодом розвитку психіки суб'єкта. Розкрито психофізіологічні особливості феномену дезадаптації, пов'язані зі станом динамічної невідповідності між живим організмом і зовнішнім середовищем, змінами форм поведінки, розвитком патологічних процесів у психіці суб'єкта. Встановлено взаємозв'язок дезадаптації особи з когітивним дисонансом, порушення якого проявляється у відчуттях дисгармонії, внутрішнього дискомфорту, неможливості адаптуватися до актуальної ситуації. Доведено, що дезадаптація особи проявляється у парадоксальних формах адапції - девіантній, кримінальній поведінці, алкоголізмі, наркоманії, комп'ютерній залежності, азартних іграх, участі у неформальних субкультурах, що не усвідомлюється суб'єктом. Досліджено взаємозв'язок дезадаптації з принципами реальності та задоволення. Розкрито роль інфантильних тенденцій психіки у виникненні психологічної дезадаптації, виявлено її взаємозв'язок з травматичними переживаннями дитинства. Обгрунтовано необхідність здійснення глибинної психокорекції детермінант дезадаптації особи, експериментально доведено ефективність використання методу АСПН, спрямованого на нівелювання деструктивних тенденцій, наведено рекомедації щодо його впровадження у систему підготовки майбутніх психологів-практиків.

  Скачати повний текст

У дисертації на основі аналізу сучасної філософсько-правової доктрини,положень національного законодавства та практики його застосування розкритосутність громади в умовах транзитивного суспільства через призму їїаксіологічних та правоуможливлювальних складових.У роботі сформульована дефініція громади як середовища реалізаціїсутнісного потенціалу та задоволення основних екзистенційних потреб людини,зокрема через: налагодження і підтримання міжособистісних зв'язків,піклування про іншого та водночас відчуття стабільності й особистої безпеки,подолання пасивної тваринної природи через соціалізацію, формуванняіндивідуальної ідентичності та колективної відданості. Громада у цьому сенсі єефективним механізмом поєднання особи (індивідуального) та соціуму(колективного).Окреслено концептуальні підходи до розуміння поняття «громада»: якісторично утвореної спільноти людей, що характеризується спільністютрадицій, культури; як сукупності соціальних взаємодій, інтеракцій міжіндивідами, родинних стосунків, проживання на одній території, належності допевної соціальної групи, гарантії соціального захисту та підтримки; якспільного, колективного споживача; як суб'єкта місцевого самоврядування; яктериторіально-об'єднаної сукупності людей, що формується на основіпоєднання соціально-територіальних розбіжностей у специфічне соціальнеутворення; як базової адміністративно-територіальної одиниці для подальшоготворення державної цілісності; як сукупності множинних проявів одиничних інститутів; як суб'єкта публічно-приватних відносин, суб'єкта спільногогосподарювання.Обґрунтовано основні закономірні характеристики громади:прив'язаність до території проживання людей; єднання, засноване на спільностіінтересів; ефективна міжособистісна взаємодія та висока інтенсивністьвнутрішніх зв'язків; самоврядність як формотворча основа владовідносин;здатність до структурування та утворення внутрішньо-організаційнихуправлінських систем; соціальне функціонування на базі колективних формдіяльності для життєзабезпечення спільних інтересів; впорядкованість відносинна основі правових та інших соціальних норм, що дає змогу визнавати членівгромади суб'єктами права; комплексна правосуб‘єктність; культуротворчийпотенціал (спільність норм і цінностей); обумовленість житєдіяльності не лишеіндивідуалізаційними, а й інтеграційними чинниками.^UThe dissertation, based on the analysis of modern philosophical and legaldoctrine, the provisions of national legislation and the practice of its application,reveals the essence of the community in a transitional society through the prism of itsaxiological and law enabling components.The paper defines the community as an environment for realizing the essentialpotential and meeting basic existential human needs, in particular through:establishing and maintaining interpersonal relationships, caring for others and at thesame time a sense of stability and personal security, overcoming passive animalnature through socialization, individual identity and collective devotion. Thecommunity in this sense is an effective mechanism for combining the person(individual) and society (collective).Conceptual approaches to understanding the concept of "community" areoutlined: as a historically formed community of people, characterized by a commontradition, culture; as a set of social interactions, interactions between individuals,family relationships, living in the same area, belonging to a certain social group,guarantees of social protection and support; as a common, collective consumer; as asubject of local self-government; as a territorially united set of people, formed on thebasis of a combination of socio-territorial differences into a specific social formation;as a basic administrative-territorial unit for the further creation of state integrity; as aset of multiple manifestations of individual institutions; as a subject of public-privaterelations, a subject of joint management.The main regular characteristics of the community are substantiated:attachment to the territory of residence of people; unity based on common interests; 8effective interpersonal interaction and high intensity of internal connections; selfgovernment as a formative basis of power relations; ability to structure and forminternal organizational management systems; social functioning on the basis ofcollective forms of activity for life support of common interests; orderliness ofrelations on the basis of legal and other social norms, which allows to recognizecommunity members as subjects of law; complex legal personality; cultural potential(common norms and values); conditionality of life not only by individual but also byintegration factors.It is proved that the main function of the community is integration: thecommunity acts as a set of individuals, and the legislative application of thegeneralized concept of "residents" gives grounds to introduce into it not only citizensbut also foreign citizens and stateless persons who reside (live) in its territory on legalgrounds.It is motivated that in the context of national reform of the system of local selfgovernment important functional features of the territorial community, in addition tointegration, are also: communicative - in territorial communities there is a system ofdifferent interests, public relations and social relations, and their interaction leads toformation of public-collective infrastructure, which provides for the establishment ofvarious institutions, which operation is aimed at meeting the interests and needs ofcommunity members (for example, self-organization bodies, public associations,organizations, enterprises, media, businesses, etc.); organizational - territorialcommunity as the primary subject of local self-government is a clearly organizedsystem, which includes subsystems of bodies and officials that provide directimplementation of autonomous management; functional-target - the territorialcommunity has independent, autonomous competencies and functions for solvingproblems of local significance; historical and cultural - territorial community isinfluenced by factors of historical and cultural nature, under their influence areformed socio-cultural heritage (customs, traditions, certain worldviews, respected andpracticed by members of the community, reflected in its symbols - flag, emblem,etc.); ownership - an important element of the legal status of the territorial 9community is its characterization as a subject of communal property (it has the rightto own, use and dispose of its property in its own interests and at its own discretionthrough local self-government bodies, as well as directly by itself).It is noted that the domestic practice of constituting of territorial communities,filling their status with an ontologically conditioned essence, delegating selfgoverning powers to them, endowing them with real autonomous functions, is quitedebatable.

Висвітлено філософську систему Д.Юма крізь призму її гуманістичної складової, проаналізовано сучасну інтерпретацію основної філософської проблеми - феномену людської природи. Встановлено можливість альтернативного тлумачення філософії Д.Юма у якості органічно поєднаних гносеології та етики, що надає можливість нестереотипного сприйняття його філософії, яка традиційно зводилась до гносеології як єдиноцінного досягнення шотландського філософа. Виявлено, що філософія Д.Юма спрямована на розкриття сутності людини як цілого, про що свідчить взаємозв'язок теорії пізнання, етики, політичної філософії (скепсис до розуму обумовлює довіру до відчуттів; достовірність безпосереднього сприйняття детермінує методологічний скептицизм), тому філософську концепцію Д.Юма визначено як антрополого-гносеологічну. Визначено гуманістичні засади вчення про людську природу, що полягають у дослідженні Д.Юмом людини як істоти, що наділена симпатією (перевага у природі людини симпатії до інших над егоїзмом), справедливістю (гармонійне поєднання благ людини та суспільної корисності), свободою (відчуття свободи під час виявлення волі згідно приховано-внутрішній детермінації). Досліджено обмеженість запозичень окремих положень вчення Д.Юма у сучасному лібералізмі, неповну адекватність сучасного сприйняття проблем філософії Д.Юма у історико-філософських постмодерністських тлумаченнях.

  Скачати повний текст

Проаналізовано психологічні підходи до феномену дитячої агресивності. Розглянуто особливості дітей з порушеннями психічного розвитку на підставі саногенного підходу з урахуванням клінічних, психологічних та педагогічних позицій. Теоретично обгрунтовано діагностичний інструментарій для виявлення особливостей агресивної поведінки в молодших школярів з порушеннями психічного розвитку. Запропоновано та апробовано методики: "Тест ситуацій" і "Опитувальник форм агресивного реагування". Проаналізовано дані констатуючого та формуючого експериментів. Встановлено, що перебільшення деструктивної агресії за реактивним типом у паттерні поведінки учнів класів інтенсивної педагогічної корекції пов'язано з потенціально агресивним відчуттям та потенціально агресивною інтерпретацією, що формуються під впливом комплексу негативних факторів мікросоціального середовища. Теоретично обгрунтовано концептуальну модель психокорекції агресивної поведінки молодших школярів з порушеннями психічного розвитку, експериментально підтверджено її ефективність.

  Скачати повний текст

У дисертаційній роботі вперше у вітчизняній гуманітаристиці досліджено дизайн сценічного простору постановок 2010–2020-х рр. у сучасному українському театрі з урахуванням видової специфіки. Проаналізовано композиційні принципи та структуру сценічного простору українського театру на прикладі вистав драматичних, музичних театрів, театрів танцю і театрів малих форм.Використання терміна «дизайн сценічного простору» (загальна візуально-просторова організація всієї театральної події, що потенційно включає в себе всі відчуття, а також часовий аспект театру) обґрунтовано на концептуальному рівні як підхід до вирішення художнього оформлення вистав сучасного українського театру, процесу створення унікального візуального образу з використанням знакових засобів для розкриття авторської концепції та сенсово-змістового наповнення вистави.Дизайн сценічного простору сучасного українського театру розглянуто у контексті його процесуальності, що виражається у створенні пластичного образу у часопросторі вистави за допомогою різноманітних форм, матеріалів, світлових та кольорових акцентів, а також узгодженні з розвитком мізансценічного малюнка постановки.Застосовано класичний інструментарій мистецтвознавства, орієнтований на стильовий та формально-композиційний аналіз, цілісне бачення предметно-просторового середовища вистави. Мистецтвознавчий аналіз посприяв дослідженню творчості провідних художників сучасного українського театру, виявленню образотворчого рішення театральної вистави з погляду стилістики, жанрової своєрідності, використання композиційних засобів, специфіки пластичного образу та ін.З’ясовано, що новий концептуальний та конструктивний підхід до вистави, характерний для європейського і українського театру початку ХХ ст., зумовив глибинне дослідження нових технологічних інструментів, засобів та можливостей формування дизайну сценічного простору. Констатовано, що дизайн сценічного простору – самостійний вид проєктної діяльності, включений у процес створення театральної вистави як продукту колективної творчості, що передбачає розробку і створення об’єктів предметного середовища, а також застосування комбінованих прийомів організації ігрового простору вистави; як вид проєктно-художньої діяльності включає проєктування, конструювання та організацію простору сцени за допомогою інших видів дизайну; працює із середовищем життя людини в умовному ігровому просторі.Виявлено, що сучасна концепція сценічного дизайну великою мірою заснована на русі New Stagecraft і пропагує його естетичні цінності: простота, уніфікація, співпраця.Констатовано, що відповідно до сучасної концепції дизайн сценічного простору можна розглядати як подієвий майданчик (цілісність), що не обмежується живим театром, а охоплює оформлення простору в будь-якому середовищі, в тому числі й віртуальному. Рецепція візуальної події відбувається у часі та просторі глядача.Виявлено, що основним в організації предметно-просторового середовища вистави в сучасному драматичному театрі є принцип художньої інтерпретації (характеризується широким та варіативним творчим потенціалом і є втіленням сценографічної гри в контексті специфіки концепції постмодерністського театру). Принципи автентичності та культурної ідентичності застосовуються відповідно до режисерського прочитання літературного першоджерела. Урахування історичного та етнічного контексту, культурно-естетичних і національних особливостей відбувається з метою авторського застосування прийому візуального цитування.Виявлено основні напрями розвитку сценічного дизайну українського музичного театру.З’ясовано, що особливості пластичного рішення дизайну сценічного простору театру танцю полягають у: максимальному звільненні планшета сцени; розміщенні на вертикальних площинах декору сюжетно-оповідного чи орнаментально-декораційного характеру (в сучасних постановках простежується тенденція заміни живописних декорацій на мультимедійні – зазвичай проєкція на задник); розробці динамічного світлового та кольоро-пластичного еквівалента музичній партитурі, що доповнюють змістовність танцювальної лексики; створенні костюмів, що узагальнюють сутність характеру персонажа, посилюють інформативність візуального ряду та пластичну виразність.Констатовано, що візуально-образну мову художника-постановника в театрі танцю та театрі малих форм (театр одного актора) на сучасному етапі характеризує: створення порожнього, філософічного простору; приділення основної уваги освітленню, тіньовим ефектам.^UIn the dissertation work, for the first time in domestic humanities, the design of the stage space of productions of 2010-2020s in the modern Ukrainian theater was investigated, taking into account the species specificity. The compositional principles and structure of the stage space of the Ukrainian theater are analyzed on the example of performances of dramatic, musical, dance and small-form theaters.The use of the term "design of stage space" (the general visual-spatial organization of the entire theatrical event, which potentially includes all sensations, as well as the temporal aspect of the theater) is based on a conceptual level as an approach to solving the artistic design of performances of modern Ukrainian theater, the process of creating a unique visual image with the use of symbolic means to reveal the author's concept and the meaningful content of the play.The design of the stage space of the modern Ukrainian theater is considered in the context of its procedurality, which is expressed in the creation of a plastic image in the space-time of the performance with the help of various forms, materials, light and color accents, as well as coordination with the development of the mise-en-scène design of the production.The classical toolkit of art history, focused on stylistic and formal-compositional analysis, a holistic vision of the subject-spatial environment of the performance, is applied. The art analysis contributed to the research of the work of the leading artists of the modern Ukrainian theater, to the discovery of the artistic solution of the theatrical performance from the point of view of stylistics, genre originality, the use of compositional means, the specifics of the plastic image, etc.It was established that the design of the stage space is an independent type of project activity, included in the process of creating a theatrical performance as a product of collective creativity, which involves the development and creation of objects of the subject environment, as well as the use of combined methods of organizing the play space of the performance; as a type of project-artistic activity includes designing, constructing and organizing the space of the stage with the help of other types of design; works with a person's living environment in a conditional game space.Designing the environment of theatrical action involves a harmonious combination of all its parameters: material-physical, functional-pragmatic, social and emotional-artistic. A characteristic trend in the design of the stage space is the desire to design integrally shaped complexes that change and harmonize the object-spatial environment of theatrical action.It was revealed that the modern concept of stage design is largely based on the New Stagecraft movement and promotes its aesthetic values: simplicity, unification, cooperation. The New Stagecraft revolution in the Western world was not only an aesthetic shift, but also the beginning of theater design. The function of scenery and the figurative expression of feelings is a philosophical position based on the philosophy of New Stagecraft: the set designer, who is responsible for creating meaningful interpretive art on stage, must balance functional purpose with artistic expression. The theory of New Stagecraft is based in part on the discovery by theater designers of new ways to make the stage environment useful.It was established that according to the modern concept, the design of the stage space can be considered as an event site (integrity), which is not limited to a live theater, but covers the design of space in any environment, including a virtual one. The reception of a visual event takes place in the time and space of the viewer.The main directions of the development of the stage design of the Ukrainian musical theater have been identified.It was found out that the features of the plastic design solution of the stage space of the dance theater are: maximum release of the stage tablet; placement on vertical planes of decor of a plot-narrative or ornamental-decorative nature (in modern productions, there is a tendency to replace pictorial decorations with multimedia ones – usually projection onto a backdrop); development of a dynamic light and color-plastic equivalent of a musical score that complements the meaningfulness of the dance vocabulary; creating costumes that summarize the character's essence, enhance the informativeness of the visual series and plastic expressiveness.It was established that the visual and figurative language of the stage artist in the dance theater and the theater of small forms (the theater of one actor) at the modern stage is characterized by: the creation of an empty, philosophical space; paying the main attention to lighting, shadow effects.

Досліджено проблеми колірної гармонії у сучасній рекламній графіці України. Розкрито закономірності побудови колірних гармонійних сполучень у світовому й українському образотворчому та декоративно-прикладному мистецтві, запропоновано методи колористичного моделювання у рекламному дизайні з використанням засобів комп'ютерної графіки. Досліджено закономірності емоційно-естетичного сприйняття кольору, виявлено залежність враження відчуття гармонійності від співвідношення відтінків за теплохолодністю. Запропоновано нові принципи створення гармонійних сполучень з урахуванням контрасту теплохолодності кольорів. Вперше розроблено змістові аспекти теорії та практики кольору в комп'ютерній графіці, уточнено понятійний апарат. Створено комплексно-системну методику кольорознавства, здійснено її впровадження у навчальний процес ВНЗ на факультетах дизайну та рекламного мистецтва. Вперше застосовано кваліметричний метод для кількісної оцінки естетичної якості рекламної поліграфічної продукції. Виявлено тенденції практичного використання синергетичних можливостей кольору в художньому проектуванні реклами. Наведено рекомендації щодо реалізації запропонованих методів колірного проектування для розв'язання актуальних проблем поліграфічного виробничого процесу й удосконалення викладання фахових дисциплін у системі сучасної дизайн-освіти.

  Скачати повний текст

Проаналізовано естетичну концепцію життєвого та творчого шляху М.Зерова та здійснено спробу розглянути філософсько-естетичні засади школи "київська неокласика". Розкрито вплив поглядів М.Зерова на процес європеїзації української естетики. Висвітлено його важливу роль у втіленні ідей "українського культурного відродження". Виявлено важливе значення калокагативного відчуття у його естетичному світосприйнятті. Розкрито значення опрацьованих в естетичній концепції М.Зерова понять "форма", "зміст" і "стиль". Доведено значний вплив даної концепції на формування культуротвірного процесу в Україні. Показано, що ця концепція є одним з важливих системотвірних, структурних елементів вітчизняного культуротворення. Розглянуто аспект перспектив естетичної науки як комплексної метатеорії мистецтва й онтології небайдужості.

  Скачати повний текст

На матеріалі української, російської, англійської та китайської мов розглянуто культурно детерміновані мовні феномени (етноспецифічні константи мовної свідомості, лінгвокультореми), що виявляються на фонетичному, морфологічному, лексичному, фразеологічному, синтаксичному рівнях. Запропоновано новий категоріальний апарат метаопису національно-мовних картин світу, який грунтується на понятті культурного "квантування" семантичного простору, запозиченого з квантової механіки, а також когнітивному понятті концептуалізації. Розроблено принципово новий підхід до аналізу даних картин світу та виділено аспекти їх вивчення - мовна картина світу та сенсорно-рецептивна концептуалізація дійсності, емоційно-оцінна концептуалізація дійсності, культурні компоненти, етнічні стереотипи, вторинна номінація, морально-ціннісні пріоритети етнічної спільності. Головну увагу приділено феноменові етнічної ментальності, тобто способу народного сприйняття, відчуття, переживання, осмислювання, уявлення й оцінювання реальної дійсності.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий для спортивних ігор метод контролю фізичних навантажень - суб'єктивної оцінки напруженості фізичного навантаження за шкалою Борга. Установлено, що між суб'єктивними відчуттями напруженості навантаження та фізіологічними змінами в організмі існує тісний взаємозв'язок. Обгрунтовано ефективність застосування суб'єктивного методу контролю навантажень у тренувальному процесі баскетболістів.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення змін функціонального стану органа зору практично здорових користувачів комп'ютерів, які не мають професійного досвіду роботи за монітором комп'ютера, розроблено комплексний спосіб профілактики його негативної дії, який полягає в закапуванні за 1 - 3 хвилини до початку роботи препарату "Гемодез-Н" та використанні окулярів із захисним світлофільтром для ультрафіолетової або синьої частини спектра. Встановлено, що використання запропонованого способу профілактики сприяє збереженню на вихідному рівні часу фотострес-тесту та показників зволоження ока (часу розриву сльозової плівки та сльозопродукції за тестом Ширмера). За даними анкетування показано, що новий спосіб профілактики дозволяє зменшити суб'єктивні негативні відчуття у користувачів комп'ютера на 64 %.

  Скачати повний текст