Скачати повний текст

На підставі матеріалів обстежень хворих на ішемічну хворобу серця вивчено взаємозв'язок тривалості та дисперсії інтервалу QT у хворих на стенокардію напруги з ішемією, шлуночковими аритміями, систолічною та діастолічною функцією лівого шлуночка, варіабельністю ритму серця. Вперше на основі вивчення взаємозв'язку тривалості та негомогенності фази реполяризації міокарда шлуночків з іншими морфофункціональними показниками серцево-судинної системи, проведення проспективного спостереження, одно- та багатофакторного аналізу встановлено діагностичне і прогностичне значення інтервалу QTc для оцінки ризику виявлення шлуночкових аритмій IV класу за B. Lown і розвитку кардіальної смерті, у тому числі раптової, та інфаркту міокарда у хворих на ішемічну хворобу серця. Доведено, що незалежними факторами розвитку кардіальної смерті та інфаркту міокарда у хворих на ішемічну хворобу серця протягом 4-х років є: інфаркт міокарда в анамнезі, кінцево-систолічний об'єм лівого шлуночка 90 мл і більше, тривалість інтервалу QTc 440 мс і більше.

  Скачати повний текст

Вивчено структурно-функціональні зміни міокарда у хворих з постінфарктним кардіосклерозом під впливом терапії бета-адреноблокаторами на амбулаторному етапі реабілітації, удосконалено методи лікування таких хворих. Зміни структурно-функціональних показників за постінфарктного кардіосклерозу з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) характеризуються етапністю розвитку за переважальної значущості порушень діастолічної функції у разі I - II функціонального класу (ФК) ХСН та подальших порушень систолічної функції відповідно до прогресування захворювання. Установлено, що для таких хворих тип ремоделювання та характер гіпертрофії лівого шлуночка є визначальним щодо особливостей розвитку ХСН і аритмій. Фармакодинамічними ефектами застосування бета-адреноблокаторів за цього є зниження рівня артеріального тиску, зменшення функціонального класу ХСН і збільшення фракції викиду, що реалізується зниженням смертності. Доведено, що на амбулаторному етапі реабілітації хворих з постінфарктним кардіосклерозом, ускладненими аритміями та ХСН зі збереженою систолічною функцією, найбільш ефективним є лікування карведілолом, бісопрололом і бетаксололом, а також метопрололом. Виявлено, що ефективність атенололу є значно нижчою.

  Скачати повний текст

Використано клініко-діагностичний комплекс (холтерівське моніторування електрокардіограмами, черезстравохідну електрокардіостимуляцію, велоергометрію, ехокардіографію) в 227 пацієнтів з різними формами ішемічної хвороби серця з метою вивчення особливостей реалізації ішемії міокарда та електричної нестабільності серця залежно від типу міокардіальної ішемії. Встановлено добові ритми розвитку больової та безбольової ішемії міокарда у взаємозв'язку зі шлуночковими та надшлуночковими аритміями. Проведено порівняльний аналіз ефективності еналаприлу, ірбезартану й амлодипіну з оцінкою їх впливу на обидва типи ішемії та добовий розподіл ішемічної активності міокарда у хворих на стенокардію.

  Скачати повний текст

Установлено частоту виникнення, тривалість і повторюваність пароксизмів різних надшлуночкових аритмій у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ГІМ). З'ясовано, що виникнення пароксизмів надшлуночкових аритмій у таких хворих більш характерне для пацієнтів літнього віку жіночої статі з більш вираженими проявами серцевої недостатності, асоціюється з більшими розмірами некрозу серцевого м'яза, дилятацією камер серця та систолічною дисфункцією лівого шлуночка. Визначено, що клінічний перебіг ГІМ, ускладненого пароксизмами надшлуночкових аритмій, характеризується частішим виникненням інших ускладнень ГІМ: рецидиву інфаркту, розвитку артеріальної гіпотензії, гострої лівошлуночкової недостатності та стійких шлуночкових тахіаритмій. Для пацієнтів з ГІМ, ускладненим пароксизмальними надшлуночковими аритміями, характерний гірший прогноз виходу захворювання за короткотривалого спостереження.

  Скачати повний текст

Дана оцінка застосування алапініну та етацизіну при стабільній стенокардії напруження, постінфарктному кардіосклерозі з порушенням ритму серця (екстрасистолічна аритмія, постійна форма мерехтливої аритмії в поєднанні зі шлуночковою екстрасистолією) як в умовах гострих фармакологічних тестів, так і при курсовому лікуванні. Проведено вивчення впливу алапініну та етацизіну на ЕКГ, периферичну, центральну та внутрішньосерцеву гемодинаміку, на стан деяких гормональних систем.

  Скачати повний текст

У хворих на хронічну ішемічну хворобу серця (ІХС) та цукровий діабет II типу (ЦДII) з супутніми аритміями призначення інгібітору ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ) періндоприла супроводжується позитивними зрушеннями показників кардіогемодинаміки, зниженням виразності дисфункції ендотелію. Показано, що у хворих на хронічну ІХС ЦДII з супутніми аритміями (шлунковою екстрасистолією) та миготливою аритмією) спостерігається збільшення концентрацій у плазмі крові ендотеліна-1 і <$Eroman Tx sub 2>, що свідчить про перевагу судиннозвужувальних ефектів. З'ясовано, що лікування зазначених хворих з супутніми аритміями триметазідином супроводжується вираженим поліпшенням функції ендотелію та зниженням виразності ознак коронарної недостатності. Одержано дані, що у хворих з хронічною ІХС та ЦДII з супутніми аритміями призначення ігібітору АПФ сприяє не тільки поліпшенню кардіогемодинамічних показників, але й зниженню кількості шлуночкових екстрасистол. Удосконалено методику проведення антиаритмічної терапії хворим на ІХС та ЦДБ з супутніми аритміями. Показано, що "Карведілол" - ефективний засіб для лікування шлункової екстрасистолії та миготливої аритмії у хворих на ІХС і ЦД, за його застосування відбувається виразне поліпшення функції ендотелію. Продемонстровано, що комбінована терапія антиаритмічними препаратами та за умов аутотрансфузій ультрафіолетом опроміненої крові хворих на хронічну ІХС та хронічні неспецифічні захворювання легень з супутньою шлуночковою екстрасистолією супроводжується більш значним антиаритмічним ефектом, ніж монотерапія кожним з зазначених препаратів окремо.

  Скачати повний текст

Досліджено шляхи підвищення ефективності вторинної профілактики ішемічної хвороби серця. Вивчено особливості інфікування окремими представниками Herpesviridae основних клінічних груп хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) і вплив інфікованості герпесвірусами на дестабілізацію перебігу основного захворювання. Встановлено, що перебіг гострого інфаркту міокарда на тлі вірусної інфекції супроводжується аритміями, тромбоемболічними ускладенннями та розвитком повторних інфарктів. Виявлено латентну герпевірусну інфекцію у хворих на ІХС без виділення антигенів збудників з біологічними рідинами. Встановлено основні органи-мішені для персистуючих в організмі хворих на ІХС цитомегаловірусу та вірусу простого герпесу.

  Скачати повний текст

В роботі вивчена метаболічна та гемодинамічна ефективність інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) у хворих з дисфункцією лівого шлуночка та аритміями. Виявлені особливості нейрогуморальних порушень; визначені найбільш раціональні шляхи корекції за допомогою ІАПФ. Показано, що під впливом терапії ІАПФ у хворих з дисфункцією лівого шлуночка на тлі нормалізації нейрогуморального стану та поліпшення кардіогемодинамічних показників значно знижується частота шлуночкових екстрасистол та зменшується їх градація. Встановлено, що тривала терапія ІАПФ сприяє регресії гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, зменшенню кількості шлуночкових екстрасистол. Запропонована комбінована терапія ІАПФ ренітеком та блокатором рецепторів ангіотензину ІІ козааром.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему підвищення якості діагностики, прогнозування та лікування порушень ритму серця у вагітних. На підставі 24-годинного моніторування електрокардіограми встановлено якісні та кількісні характеристики порушень ритму серця у вагітних, що зверталися за кардіологічною допомогою. Встановлено основні фактори ризику виникнення порушень ритму серця у вагітних, а саме: наявність їх до вагітності, а також серцевої недостатності та синдрому вегетативної дисфункції, збільшення розміру лівого передсердя. На підставі результатів багатофакторного логістичного регресійного аналізу визначено фактори прогнозування розвитку серцево-судинних ускладень у вагітних з порушеннями ритму серця: наявність зміненої геометрії лівого шлуночка, його фракція викиду менше 50 %, існування пароксизмів реципрокних надшлуночкових тахікардій. Розроблено шкалу бальної оцінки ризику серцево-судинних ускладнень у вагітних з аритміями. Вперше визначено ефективність застосування різних режимів корекції порушень ритму серця у разі гестації, зокрема досліджено вплив немедикаментозних заходів, протиаритмічних препаратів ІС класу - етацизіну та II класу - <$Ebeta>-адреноблокатора метопрололу. На підставі одержаних результатів розроблено критерії вибору оптимальної лікувальної тактики порушень ритму серця у вагітних.

  Скачати повний текст

Вперше проаналізовано поширеність факторів ризику раптової смерті, вивчено частоту окремих факторів ризику серед хворих на гіпертрофічну кардіоміопатію (ГКМП) та їх зв'язок зі статтю, віком, гемодинамічним варіантом захворювання і величиною гіпертрофії міокарда. Встановлено, що хворі високого ризику раптової смерті мають вищий рівень С-реактивного білка (СРБ) у крові. Доведено зв'язок між рівнем СРБ та життєво небезпечними аритміями. Встановлено, що додаткове призначення омега-кислот здатне позитивно впливати на клінічний перебіг захворювання та знижувати кількість життєво небезпечних порушень ритму у разі ГКМП.

  Скачати повний текст

Досліджено функціональний стан серцево-судинної системи, зокрема, клінічне значення пролапсу мітрального клапану (ПМК) та додаткових хорд (ДХ) серця. Вивчено зв'язок даних феноменів з аритміями серця, оцінено прогностичне значення ПМК або ДХ у пацієнтов кардіологічного профілю. Визначено розповсюдженість ПМК і ДХ у даній популяції та проведено анатомо-ехокардіографічні співставлення частоти виявлення різних локалізацій ДХ. Пацієнти з нейро-циркуляторною дістонією й астеноневротичним синдромом було розділено на три групи: "ПМК", "ДХ", "Контроль". Порівняльний аналіз не виявив різниці між цими групами відносно характеру скарг, змін на ЕКГ, показників фізичної працездатності та характеру аритмій за даними холтеровського моніторування. Частота виявлення і структура аритмій, індукованих неінвазивною черезстравохідною стимуляцією передсердь або інвазивною стимуляцією правого шлуночка, були в даних групах однаковими. Фенотипові ознаки дисплазії сполучної тканини частіше виявлялись у пацієнтів з ПМК. На підставі 3,7-річного спостереження продемонстровано, що наявність мітральної регуртізації (МР) 2-3 ступеня у пацієнтів з ПМК асоціюється із 16-кратним підвищенням ризику розвитку кардіоваскулярних подій. Навпаки, ПМК з мінімальною регуртізацією чи без неї, як і ДХ не несе підвищеного ризику розвитку кардіоваскулярних подій. На підставі отриманих результатів запропоновано не залучати до диспансерного спостереження пацієнтів з ДХ або ПМК або з МР 1 ступеня, які не мають супутньої органічної патології серця.

  Скачати повний текст

Патогенетично обгрунтована протиаритмічна ефективність медикаментозної (фіноптін, аллапінін, ренітек, козаар) і комбінованої (фіноптін + альфа-токоферол, аллапінін + аутотрансфузія ультрафіолетом опроміненої крові /АУФОК/) терапії у хворих хронічною ішемічною хворобою серця, ускладненої порушеннями ритму. При аритміях серця за допомогою сучасних, адекватних, високоінформативних методів дослідження (радіоіммунологічних, спектрофотометричних, біохімічних, електрофізіологічних) виявлені зміни в метаболізмі, нейрогуморальних системах регуляції гомеостазу (в симпато-адреналової системі /САС/, вільних жирних кислотах /ВЖК/, перекисному окисленні ліпідів /ПОЛ/, антиоксидантній системі /АОС/, ренін-ангіотензин-альдостероновій системі /РААС/, каллікреїн-кініновій системі /ККС/, функції наднирників, кислотно-лужному стані /КЛС/, обміні електролітів), в гемодинаміці і внутрішньосерцевій кінетиці, які корелюють з важкістю і формою порушень ритму серця, ступенем ефективності лікування і розглядаються як патогенетичні фактори розвитку захворювання. Розроблені і науково обгрунтовані критерії прогнозу і ефективності протиаритмічного лікування, принципи диференційованої, патогенетичної терапії аритмій з використанням мембранодепресантів, антагоністів кальцію, інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ), блокаторів рецепторів ангіотензина-ІІ, комбінованого застосування медикаментозних речовин і антиоксидантів, немедикаментозних засобів.

  Скачати повний текст

Здійснено теоретичне узагальнення та нове розв'язання проблеми стосовно прогнозування й оптимізації лікування прогресуючої серцевої недостатності (СН) у разі ішемічної хвороби серця (ІХС) за поєднання з гіпертонічною хворобою (ГХ) й аритміями серця. З'ясовано патогенетичні чинники прогресування СН у випадку суправентрикулярної аритмії і шлуночкової аритмії. Визначено клініко-інструментальні предиктори частих рецидивів фібриляції передсердь і нападів шлуночкової тахікардії у зазначеної категорії хворих. Показано, що ефективність різних варіантів терапії у пацієнтів з прогресуючою СН і аритміями серця має певну залеженість від клінічних форм аритмій. Доведено, що лікування з використанням аміодарону протягом двох років спостереження, на відміну від <$Ebeta>-адреноблокатора (<$Ebeta>-АБ) та їх комбінації з аміодароном, супроводжується достовірним зростанням частоти сумарних серцево-судинних ускладнень. З'ясовано клініко-інструментальні предиктори ефективності карведилолу і метопрололу та предиктори розвитку рефрактерності до лікування аміодароном, а також з використанням комбінації <$Ebeta>-АБ з аміодароном. Виявлено, що характер антиремоделювальної та гемодинамічної дії тривалого лікування залежить від типу структурно-геометричного ремоделювання лівого шлуночка та варіанта його дисфункції.

  Скачати повний текст

Досліджено рівні кардіальної дезадаптації та стан вегетативної регуляції за наявності аритмій у дітей. Встановлено ефективність застосування лікувальної терапії з включенням препаратів ноотропної, мембраностабілізувальної, кардіометаболічної дії, а також лазеротерапії на стаціонарному та курортно-преформованих факторів і біорезонансної стимуляції на санаторному етапах лікування. Визначено клініко-інструментальні та біохімічні критерії діагностики кардіальної дезадаптації у дітей з аритміями, якими є: зміни церебральної та кардіогемодинаміки, біоелектричних процесів у міокарді та головному мозку, вегетативної регуляції, антиоксидантного захисту, структурно-функціонального стану мембран еритроцитів, а також активація перекисного окиснення ліпідів. Встановлено діагностичну значимість проведення функціональних тестів з застосуванням проби з глибоким диханням, проби Вальсальви, ортостатичної проби й оцінки показників часового та спектрального аналізу ритмограми. Доведено ефективність комбінування санаторно-курортного комплексу лікування з біорезонансною стимуляцією, а також стаціонарного комплексу терапії у дітей з брадиаритміями.

  Скачати повний текст

Досліджено стан процесів адаптації у дітей із серцевими аритміями (екстрасистолією та синдромом слабкості синусного вузла) й обгрунтовано шляхи підвищення ефективності їх лікування на амбулаторному та санаторно-курортному етапах. Визначено напругу адаптаційних реакцій у вигляді підвищення показників частоти серцевих скорочень (ЧСС) протягом доби, згладженого циркадіанного профілю артеріального тиску (АТ), надмірних симпатоадреналових та ерготропних впливів за даними добової варіабельності серцевого ритму (ВСР). Встановлено взаємозв'язок вираженості регуляторних порушень й аритмічного синдрому. Визначено особливості АТ і гормонального статусу у дітей з різними порушеннями серцевого ритму (ПСР) та частоту наявності показників ризику артеріальної гіпертензії у даного контингенту хворих. Виявлено залежність напруженості адаптаційних реакцій та аритмічного синдрому від ступеня вираженості ознак недиференційованої дисплазії сполучної тканини (НДСТ). Доведено ефективність використання процедур біорезонансної вібростимуляції (БРВС) у санаторно-курортному лікуванні, а також антигомотоксичного препарату ангіоін'єль і БРВС у лікуванні дітей з аритміями на амбулаторному етапі.

  Скачати повний текст

Встановлено, що у підлітків з різними варіантами аритмій відбувається дезадаптивна перебудова міокарда, яка супроводжується розширенням кореня аорти, збільшенням скінченного систолічного діаметра й об'єму лівого шлуночка, зниженням насосної та скорочувальної здатності міокарда, неадекватною та парадоксальною реакцією серця на фізичне навантаження. Показано, що зниження насосної функції міокарда у підлітків з аритміями, незалежно від варіанта порушень ритму, супроводжується підвищенням активності нейрогуморальних систем (САС і РААС), активацією системи прозапальних цитокінів і факторів апоптозу, зниженням варіабельності серцевого ритму (ВСР). На підставі регресійного аналізу виділено фактори прогресування систолічної дисфункції міокарда у підлітків з аритміями та розроблено регресійну модель формування аритмогенної кардіоміопатії.

  Скачати повний текст

Розроблено спеціальний опитувач "Якість життя дітей з аритміями", відповіді на запитання якого є суб'єктивною оцінкою якості життя (ЯЖ) хворою дитиною. Розроблено методику комплексного оцінювання ЯЖ дітей з порушеннями ритму серця (ПРС). Запропоновано методику оцінювання ефективності терапії аритмій у дітей, що передбачає врахування динаміки показника ЯЖ таких дітей. Оцінено ЯЖ дітей з ПРС і проаналізовано причини, що зумовлюють його погіршення. Установлено залежність зниження ЯЖ від виду аритмії, а також наявності та ступеня виразності порушень психоемоційного та вегетативного статусу. Доведено ефективність і безпечність аксіолітика "Адаптол" і седативного препарату з вегетостабілізувальною дією "Беласпон" у дітей з ПРС. Визначено показання до їх диференційованого призначення.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної проблеми сучасної кардіології – запобіганню розвитку першого пароксизму фібриляції передсердь (ФП), почастішання її рецидивів чи трансформації у хронічну форму на підставі вивчення провокуючих факторів у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) та цукровий діабет (ЦД) 2 типу. Також проведено скринінг ФП в умовах даної коморбідності. З’ясовано, які саме лабораторно-інструментальні показники мають найбільший вплив на погіршення прогнозу ФП. Доповнено наукові дані щодо достовірного впливу гіпертонічної хвороби та цукрового діабету 2 типу на розвиток та персистенцію ФП. Проведено скринінг ФП у хворих з АГ і ЦД та виявлено клінічно значиму частку прихованої безсимптомної аритмії при даній коморбідності. Показано, що у пацієнтів з ЦД нерідко виникає діабетична кардіальна нейропатія на тлі якої досить часто розвивається асимптомна аритмія, що вимагає перегляду клінічних настанов та оптимізації стандарту діагностики ФП у коморбідних пацієнтів. Доведено, що ФП на тлі АГ та ЦД частіше зустрічається у чоловіків, причому в молодшому віці, ніж у жінок. Встановлено, через які саме причинні фактори реалізується вплив коморбідності на розвиток першого та наступних епізодів ФП, а також переходу ФП у перманентну форму. Показано, що у окремої когорти пацієнтів з АГ розвивається ГК та фіброз міокарда, які значно збільшують частоту ФП. Визначено показники, які вказують на розвиток ГК. На підставі вивчення причинних факторів ініціації ФП, провокації рецидивів, їх почастішання та трансформації у постійну форму розроблено алгоритм менеджменту коморбідних пацієнтів.^UThe dissertation is devoted to solving the current problem of modern cardiology – preventing the development of the first paroxysm of atrial fibrillation (AF), the frequency of its recurrence or transformation into a chronic form based on the study of provoking factors in patients with hypertension and diabetes mellitus (DM) type 2. AF screening was also performed in the conditions of this comorbidity. It was found out which laboratory-instrumental indicators have the greatest impact on worsening the prognosis of AF. Added scientific data on the reliable influence of hypertension and type 2 diabetes on the development and persistence of AF. AF screening was performed in patients with hypertension and diabetes mellitus and a clinically significant proportion of hidden asymptomatic arrhythmias with this comorbidity was revealed. It is shown that diabetic cardiac neuropathy often occurs in patients with DM, against the background of which asymptomatic arrhythmia often develops, which requires revision of clinical guidelines and optimization of the standard of diagnosis of AF in comorbid patients. It has been proven that AF on the background of hypertension and diabetes mellitus occurs more often in men, and at a younger age, than in women. It was revealed through which causal factors the effect of comorbidity on the development of the first and subsequent episodes of AF, as well as the transition of AF into a permanent form, is realized. It has been shown that a separate cohort of patients with hypertension develops hypertension and myocardial fibrosis, which significantly increase the frequency of AF. Indicators that indicate the development of HC have been determined. An algorithm for the management of comorbid patients was developed based on the study of the causal factors of initiation of AF, provocation of relapses, their frequency and transformation into a permanent form.